Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-5468/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); В порядку ЦПК України; Скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, що розглядаються в порядку цивільного судочинства.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 27.10.2020.
Дата набрання законної сили: 16.09.2020
Номер судового провадження: 61-1645ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		16 вересня 2020 року
		місто Київ
		 
		справа № 2-5468/11
		провадження № 61-1645св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Ступак О. В.,
		суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
		учасники справи:
		позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», 
		відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіссані груп», Товариство з обмеженою відповідальністю «Рондо торгівля та фінанси», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус»,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_7 , ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О., та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року у складі судді Куценко Т. Р.,
		ВСТАНОВИВ:
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Стислий виклад позиції позивача 
		У серпні 2010 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіссані груп» (далі - ТОВ «Тіссані груп»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Рондо торгівля та фінанси» (далі - ТОВ «Рондо торгівля та фінанси»), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» (далі - ТОВ «УФА «Верус») про стягнення заборгованості.
		В обґрунтування позову банк посилався на те, що між ним та ТОВ «Тіссані груп» укладений кредитний договір, за умовами якого позивач надав позичальнику кредитні грошові кошти у розмірі 2 500 000, 00 грн. На забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором із іншими відповідачами укладені договори поруки. ТОВ «Тіссані груп» належним чином умови кредитного договору не виконувало, у зв`язку із чим банк змушений був звернутися до суду.
		Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2011 року позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено, стягнуто солідарно з ТОВ «Тіссані груп», ТОВ «Рондо торгівля та фінанси», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ТОВ «Верус» на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 22 листопада 2007 року № 85-Д/07 4 849 120, 50 грн та 2 342 466, 02 грн у рахунок погашення суми штрафу за кредитним договором. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. 
		У червні 2018 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали апеляційні скарги на зазначене рішення суду першої інстанції.
		Ухвалами Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2018 року поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду.
		Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року справу прийнято до розгляду та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
		Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2011 року знято з апеляційного розгляду; закрито апеляційне провадження у справі.
		Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції керувався тим, що під час судового розгляду, вирішуючи питання про відкриття провадження, судом не було вирішено питання щодо процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду. Отже, апеляційне провадження у справі було відкрито передчасно. Враховуючи наведене, апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2011 року слід зняти з апеляційного розгляду, а апеляційне провадження у справі закрити.
		Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції посилався на те, що справа переглядалась судом апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2011 року. Ухвалою апеляційного суду від 10 листопада 2011 року зазначену скаргу прийнято до розгляду та ухвалою суду від 11 листопада 2011 року справу призначено до апеляційного розгляду, після чого копії апеляційної скарги було надіслано учасникам справи, в тому числі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Отримання апеляційної скарги та подальших судових повісток під час апеляційного розгляду цієї справи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться у другом томі справи на аркушах 36, 37, 87, що свідчить про обізнаність заявників про апеляційне оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2011 року. Крім того, за матеріалами справи встановлено, що інтереси ОСОБА_6 у суді представляв ОСОБА_8 , що підтверджується відповідною довіреністю. Представник ОСОБА_6 брав участь у судових засіданнях під час апеляційного перегляду справи, надавав пояснення від імені заявника щодо законності та обґрунтованості рішення суду від 26 квітня 2011 року, що свідчить про її обізнаність про існування рішення апеляційного суду. Також з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_8 10 червня 2015 року знайомився з матеріалами справи, у тому числі зі змістом рішення суду від 26 квітня 2011 року. Отже, зазначена в заяві заявниками інформація щодо необізнаності про існування оскаржуваного рішення спростовується матеріалами справи. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були належним чином повідомлені про апеляційне оскарження рішення суду від 26 квітня 2011 року ще у 2012 році та в 2015 році представник заявника знайомився з матеріалами справи, в тому числі зі змістом оскаржуваного рішення. Проте апеляційні скарги на рішення суду подані заявниками лише 23 червня 2018 року. Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Виходячи з наведеної норми слід дійти висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Заявники були обізнані про існування рішення суду та належним чином повідомлені про розгляд справи у судах першої та апеляційної інстанцій. На існування обставини непереборної сили заявники не посилалися.
		ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		ОСОБА_6 та ОСОБА_7 21 січня 2019 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року про закриття апеляційного провадження та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
		Узагальнені доводи осіб, які подали касаційну скаргу 
		Касаційна скарга обґрунтовується порушенням апеляційним судом норм процесуального права. Заявники зазначають, що суд апеляційної інстанції дійшов безпідставного висновку про наявність підстав для закриття провадження, оскільки апеляційне провадження у справі вже було відкрито, питання про поновлення строку на апеляційне оскарження вирішено, справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. За наведених обставин у суду не було підстав для закриття апеляційного провадження у справі. При цьому після закриття апеляційного провадження апеляційний суд не мав права вчиняти будь-які інші процесуальні дії, зокрема, вирішувати повторно питання про відкриття провадження у справі.
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
		Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2019 року поновлено строк на касаційне оскарження ухвал Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року, відкрито касаційне провадження у справі.
		Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
		Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у січні 2019 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
		З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. 
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Критерії оцінки правомірності оскаржуваної постанови апеляційного суду визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
		Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
		Щодо ухвали про закриття провадження 
		У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
		Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
		Відповідно до статті 72 ЦПК України 2004 року право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
		За правилами частини першої статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Відповідно до підпункту 13 пункту першого розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Частинами другою та третьою статті 354 ЦПК України визначено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
		Верховним Судом враховано, що суд апеляційної інстанції встановив, що заявникам про наявність оскаржуваного рішення стало відомо ще у 2012 році, а у 2015 році представник заявника знайомився з матеріалами справи, в тому числі зі змістом оскаржуваного рішення.
		Водночас, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду щодо того, що апеляційне провадження відкрито без вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки у резолютивній частині ухвали поновлено ОСОБА_6 та ОСОБА_7 процесуальний строк на апеляційне оскарження, проте у мотивувальній частині наведеної ухвали відсутнє відповідне належне обґрунтування таких висновків суду. 
		З урахуванням встановлених обставин про обізнаність заявників щодо оскаржуваного рішення висновок про поновлення строків був не обґрунтованим, фактично це правове питання судом вирішено не було.
		Верховний Суд виходить з того, що поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Вирішуючи, чи з поважних причин пропущено певний процесуальний строк, суд у кожному конкретному випадку оцінює сукупність обставин на свій розсуд.
		Судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, які беруть участь у справі. Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечило б рівноваги між інтересами сторін та правової визначеності у цивільних відносинах, які є складовими принципу верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
		Верховним Судом також враховано, що відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
		В оцінці доводів касаційної скарги щодо застосування правил частини другої статті 358 ЦПК України Верховний Суд застосовує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18), відповідно до якого згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Загальновизнане положення про дію цивільних процесуальних норм у часі передбачає, що незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій.
		У згаданій постанові Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 369/8537/15-ц (провадження № 61-25773св18) та від 31 жовтня 2018 року у справі № 635/8219/15-ц (провадження № 61-35336св18), згідно з якими процесуальний строк, зазначений у частині другій статті 358 ЦПК України, при відсутності винятків може бути поновлений і що процедура апеляційного оскарження визначається на момент ухвалення судових рішень, а не на момент подання апеляційної скарги. 
		Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. 
		Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
		При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено 26 квітня 2011 року, проте, з апеляційною скаргою на зазначене рішення заявники звернулися у червні 2018 року, тобто після спливу семи років з дня його ухвалення.
		Звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 посилалися на те, що їм не було відомо про ухвалення оскаржуваного рішення.
		Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що про наявність оскаржуваного рішення заявникам стало відомо ще у 2012 році, а у 2015 році представник заявника знайомився з матеріалами справи, в тому числі зі змістом оскаржуваного рішення.
		Встановивши, що особам, які подали апеляційну скаргу, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було відомо про наявність оскаржуваного рішення щонайменше з 2012 року, подана ними апеляційна скарга не містить будь-яких доказів пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили, Верховний Суд дійшов висновку, що перегляд рішення суду після спливу року з дня його ухвалення особами, повідомленими про розгляд справи, не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, ураховуючи імперативні приписи частини другої статті 358 ЦПК України, та є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.
		Ураховуючи викладене, а також те, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою заявників на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2011 року судом апеляційної інстанції було відкрито, апеляційне провадження підлягало закриттю як помилково відкрите.
		Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року, у справі № 2-96/11 (провадження № 61-15335св19) підстави відступити від зазначеного висновку не встановлені.
		Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.
		У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
		Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній зі сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
		Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
		Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження остаточного судового рішення є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
		Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
		Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, пропущеного на значний термін, є порушенням вимог статті 6 Конвенції щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
		З урахуванням наведених норм та встановлених обставин Верховний Суд вважає за необхідне ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року про закриття провадження змінити, виклавши її мотиви у редакції зазначеної постанови.
		Щодо ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження
		Цивільний судовий процес вирізняється певною стадійністю та послідовністю процесуальних етапів. Судовий процес розпочинається, триває та завершується у визначеній процесуальним законом послідовності. Повернення до попереднього етапу розвитку у судовому провадженні не допускається. Таким чином, суд, який відкрив провадження за скаргою, не може повернутися на цю стадію, окрім випадків скасування певного судового рішення у зв`язку з винятковими обставинами або судом вищої судової інстанції.
		Зазвичай суд, який ухвалив певне судове рішення, не вправі (окрім наведених екстраординарних підстав) здійснювати перегляд власних судових рішень, скасовувати їх, якщо це прямо не врегульовано та не передбачено процесуальним законом.
		Стосовно ухвали Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року про відмову у відкритті провадження Верховним Судом встановлено, що внаслідок закриття апеляційного провадження апеляційний суд був позбавлений можливості вирішувати будь-які інші процесуальні питання та ухвалювати рішення, з огляду на що Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги щодо незаконності зазначеної ухвали та вважає за необхідне її скасувати.
		Відкривши апеляційне провадження у справі, виходячи з принципу послідовності та стадійності розвитку судового процесу, апеляційний суд вправі був лише вирішити питання про закриття такого апеляційного провадження як помилково відкритого.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено порушення норм процесуального права, тому ухвала суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження підлягає зміні, а ухвала суду про відмову у відкритті апеляційного провадження підлягає скасуванню. 
		За приписами пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		Керуючись статтями 400, 409, 412 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_7 , ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року про закриття апеляційного провадження змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
		Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року про відмову у відкритті апеляційного провадженняскасувати.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                     О. В. Ступак
		 
		 
		Судді                                                                                                              І. Ю. Гулейков
		 
		                                                                                                                        А. С. Олійник
		 
		С. О. Погрібний
		 
		                                                                                                                        В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...