Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/10325/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 26.10.2020. Зареєстровано: 27.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 29.10.2020.
Дата набрання законної сили: 12.10.2020
Номер судового провадження: 22-ц/811/3776/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 466/10325/18                                         Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С. 
		Провадження № 22-ц/811/3776/19                                Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П. 
		Категорія справи:16
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		        12 жовтня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		               головуючого - судді Цяцяка Р.П., 
		               суддів Крайник Н.П. та Шеремети Н.О.,
		за участю секретаря Сеньків Х.І.;
		прокурора Сеніва О.П.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 03 жовтня 2019 року,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У грудні 2018 року прокурор Львівської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна (земельних ділянок) з незаконного володіння.
		Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, щорішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 18.09.2012 року у судовій справі № 1328/970/12 було задоволено позов прокурора та витребувано в ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий №4610166300:04:003:0061, площею 0,7000 га, державний акт серії ЯЖ № 907041, зобов`язано повернути спірну земельну ділянку у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.
		Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 23.05.2013 року рішення суду першої інстанції в частині витребування земельної ділянки залишено без змін.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.09.2013 року рішення Апеляційного суду Львівської області від 23.05.2013 року залишено без змін.
		На стадії виконання рішення суду у вищевказаній справі було встановлено, що витребувана земельна ділянка за кадастровим № 4610166300:04:003:0061, площею 0,7000 га, роз`єднана в 7 земельних ділянок ізгідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно №121691987 за запитом «кадастровий № 4610166300:04:003:0061» та даних Публічної кадастрової карти України відомості щодо згаданої земельної ділянки відсутні.
		Разом з тим, відповідно до інформації відділу Держгеокадастру у м.Львові № 10-13-0.37-529/109-18 від 14.05.2018 року земельна ділянка із вказаним кадастровим номером є архівною в результаті її поділу на 7 земельних ділянок., у тому числі земельні ділянки за кадастровими №№ 4610166300:04:003:0078 (площею 0,0327 га), 4610166300:04:003:0079 (0,0964 га), 4610166300:04:003:0080 (0,0802 га), 4610166300:04:003:0081 (0,1410 га), які перебувають у власності відповідача ОСОБА_2 .
		 
		З урахуванням наведеного, рішення суду у справі № 1328/970/12 про витребування у ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,7000 га за кадастровим №4610166300:04:003:0061, державний акт серії ЯЖ №907041, зобов`язання повернути її у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України виконати неможливо, оскільки такого об`єкта цивільних прав не існує (а.с. 2-9).
		 
		Оскаржуваним рішенням позов прокурора задоволено.
		Витребувано з приватної власності ОСОБА_2 в державну власність на користь Кабінету Міністрів України земельну ділянку за кадастровим №4610166300:04:003:0078, площею 0,0327га, державний акт на право власності на земельну ділянку зареєстрований 27.11.2009 за № 02:09:436:00031 кн. записів АДРЕСА_1 .
		Витребувано з приватної власності ОСОБА_2 в державну власність на користь Кабінету Міністрів України земельну ділянку за кадастровим №4610166300:04:003:0079, площею 0,0964 га, державний акт на право власності на земельну ділянку зареєстрований 06.10.2009 за № 02:09:436:00026 кн. записів АДРЕСА_1 .
		Витребувано з приватної власності ОСОБА_2 в державну власність на користь Кабінету Міністрів України земельну ділянку за кадастровим №4610166300:04:003:0080, площею 0,0802 га, державний акт на право власності на земельну ділянку зареєстрований 06.10.2009 за № 02:09:436:00035 кн. записів АДРЕСА_1 .
		Витребувано з приватної власності ОСОБА_2 в державну власність на користь Кабінету Міністрів України земельну ділянку за кадастровим №4610166300:04:003:0081, площею 0,1410 га, державний акт на право власності на земельну ділянку зареєстрований 27.11.2009 за № 02:09:436:00030 кн. записів АДРЕСА_1 .
		Вирішено питання судових витрат (а.с. 215-219).
		 
		Дане рішення оскаржив представник відповідача.
		Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.
		Вважає, що прокурор є неналежним позивачем у даній справі.
		Вважає, що ряд письмових доказів, доданих до позовної заяви, „є лише копіями оригіналів та не засвідчені належним чином" та „не являються належними і допустимими доказами, оскільки не відповідають вимогам ЦПК України, встановленим для письмових доказів".
		Вважає, що „та обставина, що належні відповідачу земельні ділянки, які є предметом судового розгляду у цій справі, утворені шляхом поділу ще з 28 вересня 2009 року існувала і на момент розгляду справи № 1328/970/12", однак з цим позовом прокурор в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду лише 28 грудня 2018 року, а тому вважає, що ним пропущено строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом (а.с. 223-227).
		 
		Представник відповідача (автор апеляційної скарги), будучи своєчасно (28.08.2020 року) належним чином повідомленим про апеляційний розгляд справи 12 жовтня 2020 року, в день апеляційного розгляду справи (12 жовтня 2020 року) в черговий раз надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату - з посиланням на те, що він приймає участь у іншому судовому засіданні в суді першої інстанції.
		Аналогічні клопотання про відкладення розгляду справи представником відповідача/апелянта подавалися до суду і раніше, а саме: 02.03.2020 року, 08.04.2020 року та 27.07.2020 року (том 2, а.с. 5, 14-15, 28).
		В той же час, дана справа перебуває в провадженні Львівського апеляційного суду з листопада 2019 року (том 1, а.с. 230).
		За вищенаведених обставин колегія суддів (у відповідності до частини 2 статті 372 ЦПК України) вважає можливим апеляційний розгляд справи за відсутності відповідача та його представника - на підставі наявних у справі даних та доказів. 
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, заперечення доводів апеляційної скарги зі сторони прокурора, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
		 
		ЦПК України встановлено, що: 
		-        цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);
		-        суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);
		-        обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);
		-        доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);
		-        належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);
		-        жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 89).
		 
		Судом встановлено, стверджується матеріалами справи (а.с. 11-29) та визнається (не заперечується) учасниками справи (в тому числі - і відповідачем) те, що попередні судові рішення - про витребування у ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий №4610166300:04:003:0061, площею 0,7000 га, державний акт серії ЯЖ № 907041, - судами всіх інстанцій ухвалювалися за позовом прокурора (том 1, а.с. 11-29).
		Учасниками справи (в тому числі - і відповідачем ОСОБА_2 ) не заперечується той факт, що вищезгадану земельну ділянку площею 0,7000 га у 2009 році було поділено на 7 (сім) земельних ділянок саме з його, як власника, ініціативи.
		За вищенаведених обставин доводи апеляційної скарги стосовно того, що прокурор є неналежним позивачем у даній справі, є надуманими і такими, що не можуть прийматися до уваги.
		 
		У Відзиві на позовну заяву прокурора Львівської області представник відповідача зазначав про те, що частина документів, які долучені прокурором до поданого ним позову, є копіями, які не є належним чином засвідченими (том 1, а.с. 109-110).
		 
		З урахуванням наведеного представник прокуратури Львівської області подав до суду Відповідь на згаданий Відзив відповідача, у якому зазначає, що у відповідності до вимог п. 9.32.1 Тимчасової Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 12.02.2019 року № 27, органу прокуратури дозволено засвідчення копій лише тих документів, що створюються в ньому, відтак прокуратура не вправі засвідчувати копії документів, створених іншими органами, установами чи організаціями. В той же час, оригінали судових рішень, копії яких прокурором долучено до поданої ним позовної заяви, знаходяться у матеріалах відповідних кримінальних проваджень по яких здійснюються досудові розслідування, а також у матеріалах цивільних справ, які знаходяться у судах, і ці судові рішення є загальнодоступними в Єдиному реєстрі судових рішень. Крім цього, до Відповіді на Відзив відповідача прокурором на 17-ти аркушах долучено ряд копій документ, які вже належним чином є завіреними прокурором (том 1, а.с. 136-142).
		В той же час, доводи апеляційної скарги лише повторюють доводи, які наведені представником відповідача у вищезгаданому Відзиві на позовну заяву прокурора Львівської області, і жодним чином не спростовують аргументів, які наведені прокурором у його Відповіді на Відзив відповідача. Так само, як не спростовують інформацію, яка міститься у документах, копії яких долучені прокурором, як до поданої ним позовної заяви, так і до згаданої Відповіді на Відзив відповідача.
		За наведених обставин доводи апеляційної скарги стосовно того, що ряд письмових доказів, доданих до позовної заяви, „є лише копіями оригіналів та не засвідчені належним чином", а відтак такі „не являються належними і допустимими доказами», також до уваги прийматися не можуть.
		 
		Частиною 2 статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані (зокрема) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази та не приховувати їх.
		Відповідач (апелянт) ОСОБА_2 , достовірно знаючи (як власник) про поділ спірної земельної ділянки площею 0,7000 га на 7 (сім) окремих земельних ділянок, умисно приховав цю обставину від суду в ході розгляду у 2011-2013 роках судами всіх інстанцій попередньої справи за позовом прокурора про (зокрема) витребування згаданої земельної ділянки площею 0,7000 га.
		Судом першої інстанції встановлено, що Кабінету Міністрів України (в інтересах якого прокурор і звернувся до суду з даним позовом) про поділ спірної земельної ділянки на 7 (сім) різних земельних ділянок стало відомо лише у жовтні 2018 року - дана обставинам доводами апеляційної скарги не спростовується. 
		За наведених обставин доводи апеляційної скарги стосовно того, що „та обставина, що належні відповідачу земельні ділянки, які є предметом судового розгляду у цій справі, утворені шляхом поділу ще з 28 вересня 2009 року існувала і на момент розгляду справи №1328/970/12", однак з цим позовом прокурор в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду лише 28 грудня 2018 року, а відтак ним пропущено строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом, також до уваги прийматися не можуть.
		 
		Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.
		 
		Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ 
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 03 жовтня 2019 року- без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
		 
		Повну постанову складено 22 жовтня 2020 року.
		 
		 
		 
		       Головуючий:                                                Цяцяк Р.П.
		 
		       Судді:                                                                Крайник Н.П.
		 
		                                                                       Шеремета Н.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...