Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 907/477/20 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Застосування антимонопольного законодавства.
Надіслано для оприлюднення: 27.10.2020. Зареєстровано: 27.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.10.2020.
Дата набрання законної сили: 26.10.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 жовтня 2020 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  907/477/20 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Селіваненка В.П.,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження 
		касаційну скаргу  Закарпатської митниці Держмитслужби
		 
		на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 15.07.2020 (суддя Андрейчук   Л.В.) та
		постанову Західного апеляційного господарського суду     від 10.08.2020 (головуючий  - суддя Кордюк Г.Т., судді: Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.) 
		 
		у справі № 907/477/20
		 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" (далі - ТОВ   "Термінал")
		до Закарпатської митниці Держмитслужби (далі - Закарпатська митниця, скаржник),
		про визнання антиконкурентними дії митниці та зобов`язання вчинити дії,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Турбо Плюс Авто" (далі - ТОВ   "Турбо Плюс Авто").
		 
		Історія справи 
		 
		1.          Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
		 
		1.1.          У липні 2020 року ТОВ   "Термінал" звернулося з позовом до Господарського суду Закарпатської області до Закарпатської митниці про визнання дій митниці щодо ліквідації митного поста "Тячів" антиконкурентними та такими, що призвели до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на ринку послуг місця доставки (прибуття) митних вантажів на території Закарпатської області. Також просить суд зобов`язати Закарпатську митницю Держмитслужби відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом вчинення дій у вигляді вжиття комплексу заходів, спрямованих на відновлення функціонування митного посту "Тячів" з визначенням цьому структурному підрозділу відповідного коду та, як наслідок, відновлення функціонування місця доставки (прибуття) митних вантажів на території ТОВ "Термінал" за адресою: Закарпатська обл., Тячівський р-н, м. Тячів, вул.   Пролетарська (Залізнична), 2, з присвоєнням відповідного коду, який буде внесено до Переліку місць доставки. Крім того, позивач просить відновити становище на ринку послуг місця доставки (прибуття) митних вантажів у межах Закарпатської області, яке існувало до порушення прав позивача, ліквідувавши митний пост "Хуст" шляхом скасування актів, які стали підставою для введення останнього в Класифікатор ДФС, митниць ДФС та їх структурних підрозділів, який затверджений наказом ДФС України від 19.01.2017 №26. Позов заявлено з посиланням на статті 4, 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
		 
		1.2.          Позовні вимоги обґрунтовані протиправною ліквідацією Закарпатською митницею Держмитслужби свого структурного підрозділу - митного поста "Тячів", який починаючи з 2001 року розміщувався на території позивача за адресою: Закарпатська   обл., Тячівський р-н, м. Тячів, вул. Пролетарська (Залізнична), 2 та був необхідною складовою для функціонування належного позивачу місця доставки (прибуття) митних вантажів, використання якого суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності становило основу господарської діяльності ТОВ   "Термінал".  
		 
		Позивач розцінює дії митниці щодо ліквідації митного поста "Тячів" як антиконкурентні та такі, що спрямовані на надання пільг одному власнику місця доставки (який створюється або буде створений) за рахунок ліквідації іншого (у даному випадку позивача), а тому не відповідають конкурентним засадам сформованого ринку послуг місця доставки (прибуття) митних вантажів на території Закарпатської області, умовою дотримання яких було б створення нового структурного підрозділу без ліквідації інших, вже існуючих.
		 
		Також зазначає, що такі дії митниці також покращують становище власників інших місць доставки (прибуття), які функціонували разом з позивачем, однак ліквідовані не були, оскільки митницею залишено на їх територіях відповідні структурні підрозділи.
		 
		1.3.          Разом з позовною заявою ТОВ "Термінал" звернулось із заявою про вжиття заходів забезпечення позову (з урахуванням уточнень від 15.07.2020), в якій просило заборонити Закарпатській митниці Держмитслужби або будь-яким іншим особам до вирішення спору в даній справі вчиняти будь-які дії, за наслідками яких за адресою: Закарпатська обл., Тячівський р-н, м. Тячів, вул. Армійська, 147 або на будь-якій іншій території, що перебуває у власності, користуванні чи на будь-якому іншому праві належить ТОВ "Турбо Плюс Авто" (код ЄДРПОУ - 40546432), ТОВ "Тирба+ВТС" (код ЄДРПОУ - 41438085) або ТОВ "Тирба Транс" (код ЄДРПОУ - 42556458) буде розміщено структурний підрозділ (митний пост, сектор митного оформлення тощо) Закарпатської митниці Держмитслужби, а також будь-яких дій, пов`язаних зі створенням за цією адресою або на території цих осіб місця доставки митних вантажів (включаючи дії, пов`язані з внесенням відомостей до Переліку місць доставки). 
		 
		1.4.          В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивач вказав те, що у випадку задоволення позову в цій справі існує велика імовірність того, що структура Закарпатської митниці Держмитслужби через свою обмежену штатну чисельність й відсутність резервів для створення нового структурного підрозділу митниці без її збільшення не дозволятиме відновити цей митний пост, а відтак і відновити діяльність місця доставки ТОВ "Термінал" за адресою: Закарпатська обл., м. Тячів, вул.   Пролетарська, 2, що безпосередньо стосується предмета спору в цій справі. 
		 
		На підтвердження своїх доводів позивач посилається на лист Закарпатської митниці Держмитслужби від 11.03.2020 №7.7-08-1/7.7-18/18/1341, у якому ТОВ "Термінал" повідомлено про неможливість відновлення митного поста "Тячів" через обмеження штатної чисельності й відсутність резервів для створення нового структурного підрозділу митниці без її збільшення.
		 
		З цих підстав позивач вважає, що реформування відповідачем своїх структурних підрозділів у м. Тячів Закарпатської обл. шляхом їх виключення, доповнення чи зміни штатного складу утруднить виконання можливого рішення суду про задоволення позову та унеможливить відновлення порушених прав у межах цього судового провадження без звернення до суду з новими позовами.
		 
		Також заявник зазначає, що такий захід забезпечення позову гарантуватиме конкурентні умови відновлення діяльності місця доставки позивача на тих самих умовах, які існували до моменту порушення його прав.
		 
		 
		2.          Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		 
		2.1.          Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15.07.2020 (з урахуванням ухвали Господарського суду Закарпатської області від 15.07.2020 про виправлення описки), залишеною без змін постановою  Західного апеляційного господарського суду     від 10.08.2020: заяву ТОВ   «Термінал» про забезпечення позову задоволено частково; заборонено Закарпатській митниці Держмитслужби або будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, за наслідками яких за адресою: Закарпатська обл., Тячівський р-н, м. Тячів, вул.   Армійська, 147 буде розміщено структурний підрозділ (митний пост, сектор митного оформлення тощо) Закарпатської митниці Держмитслужби, а також будь-яких дій, пов`язаних зі створенням за цією адресою місця доставки митних вантажів (включаючи дії, пов`язані з внесенням відомостей до Переліку місць доставки) до вирішення спору в цій справі; в іншій частині заяви відмовлено.
		 
		2.2.          Оскаржувані судові рішення мотивовані тим, що існує вірогідність того, що у випадку прийняття судом рішення про задоволення позову позивач може бути позбавлений можливості виконати таке рішення суду. Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що за період часу, протягом якого діяльність місця доставки позивача була припинена, митницею неодноразово реформувалися її структурні підрозділи шляхом їх виключення, доповнення чи зміни штатного складу. За таких обставин суди дійшли висновку про існування обґрунтованих підстав вважати, що у випадку задоволення позову відновлення функціонування митного поста "Тячів" на території ТОВ "Термінал" за адресою: Закарпатська обл., м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, яке є предметом судового захисту в цій справі, буде утруднене або неможливе через те, що структура митниці не дозволятиме відновити цей митний пост, а відтак і відновити діяльність місця доставки ТОВ "Термінал" за адресою: Закарпатська oбл., м. Тячів, вул.   Пролетарська, 2. 
		 
		Суди зазначили про наявність зв`язку між заявленим позивачем заходом забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність обраного заходу з позовними вимогами.
		 
		Також суди вказали, що обраний позивачем захід є адекватним, не порушить збалансованості інтересів сторін та забезпечить можливість фактичного виконання рішення суду у випадку задоволення позову. 
		 
		Крім того, суд першої інстанції зазначив про те, що, оскільки позивачем не надано доказів можливого розміщення структурного підрозділу митниці саме на належних переліченим заявником товариствам територіях, то в цій частині заяви про забезпечення позову відмовлено.
		 
		2.3.          Також суд апеляційної інстанції зазначив про те, що у цій справі позивач звернувся до суду з позовом з метою відновлення функціонування на своїй території за адресою: Закарпатська обл., м. Тячів, вул. Пролетарська, 2 незаконно ліквідованого структурного підрозділу Закарпатської митниці Держмитслужби (а саме митного поста "Тячів"), який є невід`ємною передумовою для відновлення функціонування належного йому до порушення його прав місця доставки, яке також було ліквідоване у зв`язку з ліквідацією митного поста "Тячів".
		 
		2.4.          Суд апеляційної інстанції зазначає, що обставини щодо неможливості відновлення митного поста "Тячів" через обмеження штатної чисельності й відсутність резервів для створення нового структурного підрозділу митниці без її збільшення підтверджуються  листом Закарпатської митниці Держмитслужби від 11.03.2020 №7.7-08-1/7.7-18/18/1341. 
		 
		2.5.          Окрім того, на момент перегляду справи в апеляційному порядку позивачем надано наказ Міністерства фінансів України від 22.07.2020 №448, який підтверджує створення нового структурного підрозділу Закарпатської митниці Держмитслужби на території ТОВ "Турбо Плюс Авто" за адресою: м. Тячів, вул. Армійська, 147.
		 
		Суд апеляційної інстанції зазначив, що ці обставини свідчать про те, що Закарпатська митниця Держмитслужби, а також інші особи (Державна митна служба України та Міністерство фінансів України), які мають відповідні повноваження у сфері митної політики, можуть приймати будь-які рішення щодо створення структурних підрозділів Закарпатської митниці Держмитслужби, що впливає на кількість таких підрозділів, у той час як позивач фактично не погоджується з порядком та критеріями створення митних підрозділів, і ці обставини щодо обґрунтованості та законності дій митниці є предметом розгляду даного спору. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що обґрунтованими є твердження позивача про те, що створення нових структурних підрозділів Закарпатської митниці Держмитслужби вимагає затвердження його штатної чисельності, а тому існуючі обмеження штатної чисельності й відсутність резервів прямо впливає на об`єктивну можливість формування такого штату на митному пості "Тячів", відновлення функціонування якого є предметом спору в даній справі. 
		 
		2.6.          Оцінюючи співмірність та адекватність вжитих заходів забезпечення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що у разі розширення кількості існуючих структурних підрозділів Закарпатської митниці Держмитслужби, зокрема в м. Тячів, майбутнє виконання рішення суду не буде можливим як таке, що не матиме правового сенсу, оскільки у такому випадку суттєво зміниться конкуренція на ринку послуг місця доставки митних вантажів, що входить до предмета судового захисту в цій справі. Таким чином, не буде можливості відновити правовий стан, який існував до імовірного порушення права позивача. При цьому суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими твердження позивача, що такий спосіб забезпечення не порушує права інших осіб, які надають послуги місця доставки, оскільки їх діяльність не припиняється. 
		 
		2.7.          Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що невжиття зазначеного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, подавши позов у цій справі, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи буде розширено кількість структурних підрозділів Закарпатської митниці Держмитслужби, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ТОВ "Термінал".
		 
		2.8.          Суддя Кордюк Г.Т. не погодився з таким рішенням та висловив окрему думку, в якій зазначив, що вжитий захід забезпечення позову у наведеному випадку не має зв`язку з предметом позовних вимог, оскільки суд може забезпечити позов, заборонивши іншим особам вчиняти дії лише стосовно предмета спору, а позивачем у позовній заяві зазначено, що митний пост Хуст створений на території ТОВ "Авто Континент Груп" за адресою: Закарпатська обл., м. Хуст, вул. Сливова, 34, при цьому ухвалою суду про забезпечення позову заборонено Закарпатській митниці або будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, за наслідками яких буде розміщено структурний підрозділ (митний пост, сектор митного оформлення тощо) Закарпатської митниці Держмитслужби за адресою: Закарпатська обл., Тячівський р-н, м. Тячів, вул.   Армійська, 147.
		 
		Крім того, суддя Кордюк Г.Т. вказав на те, що, на його думку, позивачем не обґрунтовано того, що невжиття зазначеного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення його порушених прав, за захистом яких він звернувся до суду, з врахуванням того, що предметом позову є не лише вимога про зобов`язання відповідача вчинити дії, спрямовані на відновлення функціонування митного посту Тячів з визначенням цьому структурному підрозділу відповідного коду та, як наслідок, відновлення функціонування місця доставки (прибуття) митних вантажів на території ТОВ   "Термінал" за адресою: Закарпатська обл., Тячівський р-н, м. Тячів, вул.   Пролетарська (Залізнична), 2, але й вимога про ліквідацію митного поста Хуст. При цьому, як вбачається з наданого позивачем під час розгляду справи судом апеляційної інстанції наказу Міністерства фінансів України від 22.07.2020 №448, який прийнятий судом, за адресою: м. Тячів, вул. Армійська, 147 передбачено створення сектора митного поста «Хуст». 
		 
		Окрім того, відповідно до частини четвертої статті 547 Митного кодексу України створення, реорганізація та ліквідація митних постів здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в порядку, визначеному законодавством.
		 
		Зважаючи на зазначене, суддя Кордюк Г.Т. вважає, що застосований захід забезпечення позову (зокрема стосовно заборони будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, за наслідками яких буде розміщено митний пост за адресою: Закарпатська обл., Тячівський р-н, м. Тячів, вул. Армійська, 147) є втручанням у дискреційні повноваження органу виконавчої влади.  
		 
		3.          Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		3.1.          У касаційній скарзі до Верховного Суду Закарпатська митниця просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 15.07.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 у справі №   907/477/20, якими вжито заходи забезпечення позову, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову. 
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		4.          Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		4.1.          У касаційній скарзі скаржник вказує, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а саме частини другої статті 136 ГПК України. Закарпатська митниця наголошує, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки фактам та доказам у справі та неповно встановили обставини справи, чим грубо порушили норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних та таких, що не ґрунтується на обставинах справи, судових рішень. Так, на думку скаржника, у цій справі відсутні правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
		 
		4.2.          Крім того, скаржник зазначає, що оскаржуваною ухвалою порушено виключну компетенцію митних органів у здійсненні державної митної справи, заблоковано можливість здійснення реформування та вдосконалення системи митних органів України та, як вірно зазначено головуючим суддею Західного апеляційного господарського суду в окремій думці від 10.08.2020 у справі №   907/477/20, застосований захід забезпечення позову є втручанням у дискреційні повноваження органу виконавчої влади. Також, на думку скаржника, даною ухвалою створено передумови для монопольного становища позивача, а в цілому регіону Закарпатської області унеможливило нормальне функціонування зовнішньоекономічної діяльності.
		 
		4.3.          Серед іншого, скаржник наголошує, що господарські суди ухвалили судові рішення без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01.11.2019 у справі №911/1653/219, від 25.09.2018 у справі №910/7141/13, від 19.04.2019 у справі №910/17631/18.
		 
		4.4.          Скаржник зазначає, що судами на порушення норм процесуального права не надано належної оцінки факту відсутності обставин, які б вказували на неможливість виконання судового рішення (у разі задоволення позову) без заборони функціонування інших структурних підрозділів митниці в м. Тячів Закарпатської області. Крім того, судами не дано належної оцінки тому факту, що позивач при зверненні до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову навів недостовірні відомості.
		 
		4.5.          Закарпатська митниця наголошує на тому, що виконання можливого судового рішення про відновлення функціонування митного поста "Тячів" та місця доставки на території ТОВ "Термінал" за адресою: Закарпатська обл., м. Тячів, вул. Пролетарська 2 жодним чином не залежить від наявності або відсутності інших структурних підрозділів митниці в м.   Тячів. Крім того, скаржник вказує на те, що лист Закарпатської митниці від 11.03.2020 №7.7-08-1/7.7-18/18/1341 не вказує на неможливість відновлення функціонування митного поста "Тячів". Скаржник зазначає, що у своїх доводах позивач свідомо підміняє поняття «недоцільності», на яке вказує митниця у названому листі, на «неможливість відновлення митного поста». При цьому посилання позивача на те, що структура митниці не дозволятиме відновити митний пост є, на думку скаржника, безпідставними.
		 
		4.6.          Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки доводам відповідача щодо того, що позивач посилаючись на порушення норм законодавства про захист економічної конкуренції та на обмеження конкуренції, намагається шляхом заборони діяльності інших суб`єктів господарської діяльності створити для себе монопольне становище. Також, на думку скаржника, застосований захід забезпечення позову, фактично зупиняє процес оптимізації у сфері державної митної справи, реформування системи митних органів, вдосконалення митного законодавства. 
		 
		4.7.          Закарпатська митниця наголошує на тому, що у спірних правовідносинах збільшення кількості суб`єктів господарювання в м.   Тячів Закарпатської області, які надають відповідні послуги суб`єктам ЗЕД, матиме позитивний вплив на розвиток конкуренції та недопущення монополізації окремими суб`єктами ЗЕД у вказаній сфері. При цьому відновлення можливо порушених прав позивача, не повинно супроводжуватись порушенням закону, які гарантують розвиток конкуренції.
		 
		 
		5.          Позиції інших учасників справи, викладені у відзивах 
		 
		5.1.          Від ТОВ   "Термінал" та ТОВ   "Турбо Плюс Авто" на адресу Касаційного господарського суду відзивів на касаційну скаргу не надходило.
		 
		 
		6.          Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
		 
		6.1.           08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
		 
		Оскільки касаційна скарга у цій справі подана після набрання чинності названим Законом, розгляд цієї скарги здійснюється з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції від 08.02.2020 (далі - у редакції, чинній з 08.02.2020).
		 
		Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 02.09.2020 для розгляду касаційної скарги Закарпатської митниці у справі № 907/477/20 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий,  Булгакової І.В., Колос І.Б.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 21.09.2020 (з урахуванням ухвали Верховного Суду від 21.09.2020 про виправлення описки) зокрема відкрито касаційне провадження у справі №907/477/20 за касаційною скаргою Закарпатської митниці на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 15.07.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 у справі №907/477/20 у порядку письмового провадження без повідомлення/виклику учасників справи, на підставі абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України; задоволено клопотання Закарпатської митниці про зупинення виконання ухвали Господарського суду Закарпатської області від 15.07.2020 у справі №907/477/20 до закінчення її перегляду Верховним Судом, зупинено виконання ухвали Господарського суду Закарпатської області від 15.07.2020 у справі №907/477/20 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
		 
		6.2.          Верховний Суд зазначає, що на адресу Касаційного господарського суду також надійшла низка документів від ТОВ   "Термінал", зокрема: 
		- 06.10.2020 клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Закарпатської митниці; 
		- 06.10.2020   клопотання про виправлення описки в ухвалі Касаційного господарського суду від 21.09.2020;
		-13.10.2020 на електронну адресу Касаційного господарського суду надійшов електронний лист з вкладеними документами та з використанням ЕЦП, у яких містилися:
		клопотання від 13.10.2020 ТОВ   "Термінал" про відвід складу суду: Малашенкової Т.М. Булгакової І.В., Колос І.Б. від участі у розгляді справи №907/477/20, 
		заява від 13.10.2020  про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, 
		-додаткові пояснення від 13.10.2020 з приводу практики ВРП щодо зупинення суддями дії або виконання ухвали про забезпечення позову, які ТОВ   "Термінал" просило врахувати під час розгляду клопотань про відвід складу суду та передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.  
		 
		Ідентичні клопотання 12.10.2020 (згідно з поштовими відмітками на конверті) ТОВ   "Термінал" надіслало також і засобами поштового зв`язку, які отримано та зареєстровано Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду 15.10.2020. 
		 
		Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 15.10.2020 №   29.3-02/2584    у зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №907/477/20, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Булгакова І.В., Селіваненко В.П.
		 
		Ухвалою Касаційного господарського суду від 15.10.2020: визнано доводи, викладені у клопотанні ТОВ   "Термінал" про відвід у справі № 907/477/20 колегії суддів: Малашенкової Т.М., Булгакової І.В., Колос І.Б., необґрунтованими; передано справу №907/477/20 та клопотання про відвід на авторозподіл для визначення судді з розгляду клопотання про відвід колегії суддів: Малашенкової Т.М., Булгакової І.В., Колос І.Б.
		 
		Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 16.10.2020 для розгляду клопотання ТОВ   "Термінал" визначено суддю Банаська О.О.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 19.10.2020 у справі №   907/477/20 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Термінал" від 12.10.2020 про відвід колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Малашенкової Т. М., Булгакової І. В., Колос І. Б. від розгляду справи № 907/477/20. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 26.10.2020 відмовлено ТОВ   "Термінал"  у задоволенні клопотання про виправлення описки в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.09.2020 у справі №   907/477/20.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 26.10.2020 відмовлено ТОВ   "Термінал" у задоволенні клопотання про передачу справи №   907/477/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		 
		6.3.          Щодо клопотання ТОВ   "Термінал" про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Закарпатської митниці Верховний Суд зазначає таке.
		 
		Частиною першою статті 287 ГПК України передбачено судові рішення, які можуть бути предметом касаційного оскарження.  
		 
		Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. 
		 
		Вказана стаття також визначає різні підстави касаційного оскарження судових рішень.
		 
		Так, відповідно до абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Стаття 296 ГПК передбачає підстави для закриття касаційного провадження. 
		 
		Відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо:  після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом; після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
		 
		Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 296 ГПК України може бути закрите касаційне провадження лише у разі відкриття такого касаційного провадження на підставі пункту 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України щодо судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 21.09.2020 (з урахуванням ухвали Верховного Суду від 21.09.2020 про виправлення описки) зокрема відкрито касаційне провадження у справі №907/477/20 за касаційною скаргою Закарпатської митниці на підставі абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України щодо судового рішення, зазначеного у пункті 2 частини першої статті 287 ГПК України.
		 
		З огляду на викладене вище у суду касаційної інстанції відсутні підстави для закриття касаційного провадження відповідно до положень статті 296 ГПК України. 
		 
		При цьому Верховний Суд зазначає, що скаржник, оскаржуючи судове рішення, зазначене у пункті 2 частини першої статті 287 ГПК України на підставі абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України, не позбавлений права зазначати у касаційній скарзі правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду, які, на його думку, не були враховані судами попередніх інстанцій під час ухвалення судових рішень. Визначальним є зазначення норм матеріального та/чи процесуального права, які, на думку скаржника, неправильно застосовані судом. При цьому відповідно до частини третьої статті 311 ГПК України  неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		 
		За таких обставин суд касаційної інстанції доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання ТОВ   "Термінал" про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Закарпатської митниці Держмитслужби на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 15.07.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду   від 10.08.2020 у справі №907/477/20 з огляду на його необґрунтованість.
		 
		6.4.          Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		6.5.          Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
		 
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		7.          Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
		 
		7.1.          Предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, якою задоволено частково заяву про вжиття заходів забезпечення позову. Тобто предметом розгляду є питання наявності/відсутності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі.
		 
		7.2.          Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		 
		Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
		 
		7.3.          Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
		 
		Забезпечення позову за своєю правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
		 
		Забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
		 
		Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
		 
		7.4.           Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України. 
		 
		Згідно з положеннями цієї статті господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		 
		7.5.          У вирішенні питання про забезпечення позову, виходячи з положень статей 136, 137 ГПК України, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		 
		7.6.          Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачеві або іншим особам здійснювати певні дії.
		 
		Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
		 
		Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
		 
		7.7.          Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.
		 
		Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.
		 
		7.8.          За змістом статей 136, 137 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
		 
		7.9.          Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. 
		Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а докази мають відповідати вимогам встановленими статтями 76-79,80, 91, 96 ГПК України.
		У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
		 
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.
		 
		Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
		Вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову.
		Відповідно до частини першої, пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
		Оскільки у цій справі позивач звернувся до суду з вимогою немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		У спорах немайнового характеру має досліджуватися питання: чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
		Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 29.08.2019 у справі №   917/258/19, від 22.07.2019 у справі 914/120/19, від 27.05.2019 у справі № 923/65/19.
		Таким чином, звертаючись з відповідною заявою, позивач. серед іншого, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову; наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення і предметом позовної вимоги; взаємопов`язаність заходу забезпечення з обставиною утруднення виконання чи невиконання рішення господарського суду, а саме, що обраний спосіб забезпечення спроможний запобігти відповідним утрудненням; імовірність утруднення виконання рішення або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів - саме з урахуванням предмета позову і неможливість виконання позовних вимог у випадку їх задоволення тощо.
		 
		Верховний Суд звертає увагу на те, що обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
		 
		Верховний Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
		 
		Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
		 
		Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		 
		Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
		 
		7.10.          Як вже зазначалося, подана заява про забезпечення позову була обґрунтована наявністю у заявника припущень, що невжиття таких заходів забезпечення позову може у подальшому унеможливити виконання рішення та відновлення порушених прав заявника.
		 
		Як вже зазначалося, оскаржуваними судовими рішеннями заяву ТОВ   «Термінал» про забезпечення позову задоволено частково та заборонено Закарпатській митниці або будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, за наслідками яких за адресою: Закарпатська обл., Тячівський р-н, м. Тячів, вул.   Армійська, 147 буде розміщено структурний підрозділ (митний пост, сектор митного оформлення, тощо) Закарпатської митниці Держмитслужби, а також будь-яких дій, пов`язаних зі створенням за цією адресою місця доставки митних вантажів (включаючи дії, пов`язані з внесенням відомостей до Переліку місць доставки) до вирішення спору в цій справі; у іншій частині заяви відмовлено.
		 
		Згідно з частиною першою статті 544 Митного кодексу України призначенням митних органів є створення сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення безпеки суспільства, захист митних інтересів України.
		 
		Статтею 545 Митного кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, спрямовує, координує та контролює діяльність митниць, здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом та іншими законами України, в межах своїх повноважень видає накази, організує та контролює їх виконання.
		 
		Частинами першою, четвертою та п`ятою статті 546 Митного кодексу України встановлено, що митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи; митниця здійснює свою діяльність на території однієї, двох чи більше адміністративно-територіальних одиниць України. Зони діяльності митниць визначаються положеннями про ці митниці; створення, реорганізація та ліквідація митниць здійснюються в порядку, визначеному законом.
		 
		Статтею 547 Митного кодексу України встановлено, що митний пост є митним органом, який входить до складу митниці як структурний підрозділ і в зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи. Зони діяльності митних постів визначаються положеннями про ці пости. Положення про митні пости затверджуються керівниками відповідних митниць за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику. Створення, реорганізація та ліквідація митних постів здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в порядку, визначеному законодавством.
		 
		Верховний Суд вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали та прийнятті постанови суди попередніх інстанцій не з`ясували обсягу позовних вимог; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; не урахували      приписів       названих нормативно-правових актів щодо статусу і повноважень відповідача, як державного органу; вжиття такого виду забезпечення позову як заборона вчиняти будь-які дії щодо розміщення структурного підрозділу (митного посту, сектору митного оформлення тощо) Закарпатської митниці, а також будь-яких дій, пов`язаних зі створенням за відповідною адресою місця доставки митних вантажів (включаючи дії, пов`язані з внесенням відомостей до Переліку місць доставки), є втручанням у дискреційні повноваження державного органу, що фактично унеможливлює реалізацію зазначеним державним органом своїх повноважень, передбачених законом; вжиття заходів забезпечення позову щодо невизначеного кола осіб, а саме - «будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії», створює перешкоди у діяльності невизначеного кола осіб та є порушенням прав цих осіб, зокрема осіб, які не залучені до участі у цій справі.  У контексті предмета позову і позовних вимог матеріали справи не містять доказів необхідності вжиття таких заходів забезпечення позову. 
		Суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованими доводами скаржника про те, що судами не вмотивовано висновку щодо відсутності можливості виконання  судового рішення (у разі задоволення позову) без заборони функціонування інших структурних підрозділів митниці в м. Тячів Закарпатської області.
		Таким чином, оскаржувані судові рішення ґрунтуються на припущеннях, водночас заява про вжиття заходів забезпечення позову також не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких можна було б дійти висновку про доцільність та необхідність забезпечення позову у визначений заявником спосіб та ймовірність утруднення виконання рішення господарського суду, у разі його невжиття. 
		З огляду на викладене суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими доводи скаржника про порушення судами приписів статті 136, 137 ГПК України.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що вжиті судами заходи забезпечення позову не відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів з міркувань наведених вище, а тому висновки судів про забезпечення позову у цій справі є передчасними.
		Водночас посилання скаржника у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 01.11.2019 у справі №911/1653/219, від 25.09.2018 у справі №910/7141/13, від 19.04.2019 у справі №910/17631/18 відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки відповідна оцінка наданих заявником доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, здійснюється судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин конкретної справи. Правові позиції Верховного Суду, викладені у названих постановах, не є релевантними до обставин цієї справи та відповідні судові рішення приймалися за іншої фактично-доказової бази.
		 
		 
		8.          Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		 
		8.1.          Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		 
		8.2.          Частинами першою та другою статті 311 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
		 
		8.3.          Беручи до уваги те, що судом першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, порушено норми статей 136, 137 ГПК України, що призвело до ухвалення незаконного рішення про вжиття заходів забезпечення позову, оскаржувані судові рішення про задоволення заяви про забезпечення позову підлягають скасуванню. Правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову в обраний спосіб відсутні, тому у задоволенні заяви ТОВ   "Термінал" слід відмовити.
		 
		 
		9.          Судові витрати
		 
		9.1.          Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		9.2.          Судовий збір, сплачений Закарпатською митницею за перегляд ухвали про забезпечення позову у судах апеляційної та касаційної інстанцій, покладається на ТОВ   "Термінал".
		 
		9.3.          Судовий збір, сплачений ТОВ   "Термінал" за подання заяви про забезпечення позову, покладається на заявника.
		 
		Керуючись статтями 300, 301, пунктом 3 частини першої статті 308, статтями 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1.          Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Термінал" у задоволенні клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Закарпатської митниці Держмитслужби на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 15.07.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду   від 10.08.2020 у справі №907/477/20.
		 
		2.          Касаційну скаргу Закарпатської митниці Держмитслужби задовольнити.
		 
		3.          Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 15.07.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду     від 10.08.2020 у справі № 907/477/20 скасувати та ухвалити нове рішення. 
		4.          Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал"  про вжиття заходів забезпечення позову.
		 
		5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" (90500, Закарпатська обл., Тячівський р-н, місто Тячів, вул. Пролетарська, будинок 2, код ЄДРПОУ 31538866) на користь Закарпатської митниці Держмитслужби (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вул. Собранецька, будинок 20, код ЄДРПОУ 43337207) 2   102 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги та 2   102 грн судового збору за розгляд касаційної скарги.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                           Т. Малашенкова 
		          
		Суддя                                                                                 І. Булгакова
		 
		Суддя                                                                                           В. Селіваненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...