Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 677/2040/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.10.2020.
Дата набрання законної сили: 22.10.2020
Номер судового провадження: 51-5738км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016240170000365

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		22 жовтня 2020 року
		м. Київ
		справа № 677/2040/16-к
		провадження № 51-5738км19
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		а участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		захисника
		(в режимі відеоконференції)  ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_7 на вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 березня 2019року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 13 січня 2020 року укримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016240170000365, за обвинуваченням
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимостей,
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Хмельницького, жителя АДРЕСА_2 , такого, що не має судимостей,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 15, ч.2ст. 194 КК.
		Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
		За вищевказаним вироком ОСОБА_8 і  ОСОБА_7 , кожного окремо, засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 189 КК  настрок 6 років; за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК  на строк 5 років; на підставі ст.70КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим  до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 6років.
		Стягнуто із  ОСОБА_8 і  ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 і ОСОБА_10 18000 грн і 33000 грн відповідно у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а також на користь кожного з них по 20000 грн і 640 грн урахунок відшкодування моральної шкоди та процесуальних витрат. Крім того зобвинувачених стягнуто на користь ОСОБА_11 3500 грн і 15000 грн у рахунок відшкодування матеріальної і моральної шкоди відповідно.
		Вирішено питання щодо зарахування обвинуваченим строку попереднього ув`язнення, заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат і речових доказів.
		За вироком суду ОСОБА_8 і ОСОБА_7 визнано винуватими увчиненні вимагання з погрозою пошкодження майна та насильства над потерпілими, їх близькими родичами, вчиненому за попередньою змовою групою осіб та поєднаному з пошкодженням майна, а також у закінченому замаху наумисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу. Злочини вчинено занаступних обставин.
		У жовтні 2014 року у ОСОБА_8 та ОСОБА_7 виник спільний умисел на незаконне збагачення шляхом вимагання грошових коштів у ОСОБА_10 і ОСОБА_9 , які надавали послуги доступу до мережі інтернет ум. Красилові.
		Для цього ОСОБА_8 та ОСОБА_7 зустрілися з потерпілими уквартирі АДРЕСА_3 та, погрожуючи останнім застосуванням фізичного насильства до них та їх близьких родичів, пошкодженням їхнього майна, висловили вимогу щомісячно сплачувати 2000 грн, на яку потерпілі, реально сприймаючи зазначені погрози, погодились, та з жовтня 2014 року по березень 2016 року передали обвинуваченим загалом 36000 грн, азквітня 2016 року, незважаючи на вимоги та погрози останнх, відмовилися їмплатити.
		Для того, що б залякати потерпілих та змусити їх платити, ОСОБА_8 запопередньою змовою з ОСОБА_7 22 липня 2016 року близько 02:40, діючи загально небезпечним способом, створюючи реальну небезпеку для життя та здоров`я людей, облив заздалегідь заготовленою запалювальною сумішшю іпідпалив належний ОСОБА_10 автомобіль ВАЗ-21043, який знаходився наприлеглій території домоволодіння АДРЕСА_4 , а ОСОБА_7 знаходився неподалік та слідкував, щоб навколо не було сторонніх осіб. Незважаючи на те, що обвинувачені виконали усі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, злочин не було закінчено з причин, якінезалежали від їх волі, оскільки батько потерпілого погасив пожежу. Внаслідок підпалу автомобіля ОСОБА_10 було завдано матеріальної шкоди на суму 15000 грн.
		З тією ж метою та аналогічним способом ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_7 30 липня 2016 року близько 05:30 кинув у вікно вищезазначеного будинку, належного потерпілій ОСОБА_12 , пляшку іззапальною сумішшю, внаслідок чого загорілося вікно, однак будинок не було знищено з причин, що не залежали від волі обвинувачених, оскільки пожежу погасив сусід. Внаслідок указаних дій ОСОБА_8 і ОСОБА_7 потерпілій спричинено матеріальну шкоду на суму 3500 грн.
		Після цього, 17 серпня 2016 року та 19 серпня 2016 року ОСОБА_8 та ОСОБА_7 знову погрожували ОСОБА_10 , ОСОБА_13 застосуванням до ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та їхніх родичів фізичного насильства і знищенням майна, якщо останні двоє не продовжать сплачувати по2000грн щомісячно, а з жовтня 2016 року щомісячно 3000 грн, нащо ОСОБА_10 і ОСОБА_9 , реально сприймаючи вказані погрози, погодились, та 10 вересня 2016 року близько 15:40 біля магазину «Конвалія» навул. Грушевського в м. Красилові ОСОБА_10 передав ОСОБА_8 2000 грн, після чого останнього затримали працівники поліції.
		Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_6 , обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_7  без задоволення.
		Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на невинуватість ОСОБА_8 , неповноту судового розгляду, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі ОСОБА_8 , порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Зазначає, щодосліджені судом докази не підтверджують вини засуджених у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень. Так, під час досудового розслідування не встановлено джерело походження відеозаписів, на яких зафіксовано підпали автомобіля і будинку, не перевірено їх на можливість фальсифікації, а тому вказані докази суд мав визнати недопустимими. Стверджує, що суд безпідставно послався у вироку на показання потерпілих, які обмовили засуджених, оскільки перебували з ними у неприязних відносинах. Апеляційний суд всупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК не дослідив за клопотанням сторони захисту протокол контролю за вчиненням злочину та не спростував доводів щодо суворості призначеного покарання ОСОБА_8 , який має молодий вік, неповнолітню дитину, хворих батьків похилого віку, займається підприємницькою діяльністю. Через це, на думку захисника, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 , посилаючись наневинуватість, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування вищезазначених судових рішень та закриття кримінального провадження щодо нього на підставі п. 2 ч. 1 ст.284 КПК. Зазначає, що досліджені судом докази не підтверджують його вини увчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, у нього не було попередньої змови з ОСОБА_8 , він не погрожував потерпілим у серпні 2016року. Доводи щодо недопустимості, як доказів, відеозаписів підпалу аналогічні тим, що наведені у касаційній скарзі захисника, крім того засуджений звертає увагу на суперечність обвинувачення в частині встановлення часу підпалення будинку о 05:30, коли з відеозапису видно, що підпал було здійснено втемну пору доби. Стверджує, що суд безпідставно обґрунтував вирок суперечливими показаннями потерпілих, які не підтверджені іншими доказами, звертає увагу, що потерпілий звернувся із заявою до поліції 09 серпня 2016 року, коли вимагання, що йому інкримінується було вчинено 17 та 19 серпня 2016 року. За таких обставин суди повинні були закрити кримінальне провадження, однак незробили цього.
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник підтримав подані касаційні скарги, а прокурор заперечував проти їхзадоволення, просив оскаржені судові рішення залишити без зміни.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення умежах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено воскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чиіншого доказу.
		При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а неповнотоа судового розгляду, на що посилається захисник ОСОБА_6  у касаційній скарзі, та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилається засуджений ОСОБА_7 , не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді.
		Висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 та ОСОБА_7 увчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 15, ч.2ст. 194 КК, місцевий суд дійшов відповідно до вимог ст. 370 КПК на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно з положеннями ст. 94 КПК.
		Такі висновки місцевий суд обґрунтував показаннями, наданими в суді потерпілими ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , свідками ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , даними протоколів слідчих дій, зокрема й тих, що отримані за результатом проведених укримінальному провадженні негласних (розшукових) слідчих дій, висновками судових експертиз та іншими письмовими і речовими доказами.
		Визнавши ці докази достовірними, допустимими, а в сукупності  достатніми, суддійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 і ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їм злочинів іправильно кваліфікував дії останніх за ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК.
		При цьому місцевий суд, спростовуючи твердження сторони захисту, визнав показання потерпілих, свідків послідовними й такими, що узгоджуються між собою, не містять істотних суперечностей, і підстав не довіряти їм у суду першої інстанції не було. Суд визнав недостовірними показання обвинувачених ОСОБА_8 і ОСОБА_7 про те, що вони не вчиняли злочинів, оскільки їх показання спростовуються іншими дослідженими судом доказами вїхсукупності.
		Доводи ОСОБА_7 про те, що він не вимагав у потерпілих грошових коштів 17 та 19 серпня 2016 року і не отримував їх, а тому в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК, спростовуються вмотивованими висновками судів попередніх інстанцій про доведеність винуватості засуджених у вчиненні цього злочину за попередньою змовою групою осіб.
		Вимагання слід вважати закінченим з моменту предявлення вимоги, поєднаної із погрозами насильства, знищення чи пошкодження майна.
		Згідно обвинувачення, визнаного судом доведеним, такі погрози засуджені предявили у жовтні 2014 року.
		Безпідставними є і доводи захисника та засудженого в касаційних скаргах пронедопустимість як доказів у кримінальному провадженні відеозаписів підпалів автомобіля та будинку.
		Відповідно до статей 86, 87 КПК доказ визнається допустимим, якщо його отримано в порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чипрокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
		Як убачається з матеріалів провадження, наявні у справі CD-диски з відеозаписами підпалів автомобіля та будинку з камер відеоспостереження були добровільно надані потерпілим ОСОБА_9 слідчому (т. 1, а.п. 96-97, 99-100).
		Згідно ч. 1 ст. 99 КПК документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Додокументів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати, зокрема, й матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні). Сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа  його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.
		Відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
		Матеріальний носій  лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки доконкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали тавідрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.
		Долучені до матеріалів провадження в якості речового доказу CD-диски звідеозаписами обставин подій були виготовлені у зв`язку із необхідністю надання інформації, яка має значення у кримінальному провадженні та є самостійним джерелом доказу похідним від інформації, що зберігається на комп`ютері (відеореєстраторі) в електронному вигляді у виді файлів.
		Таким чином, записаний на оптичний диск  носій інформації електронний файл увигляді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документу.
		Дослідивши зазначені відеозаписи, місцевий суд обґрунтовано поклав їх в основу вироку як докази на підтвердження винуватості ОСОБА_8 і ОСОБА_7 .
		При цьому приблизний час підпалу будинку 30 липня 2016 року встановлено нетільки на підставі відеозапису камер відеоспостереження, а й показаннями потерпілої ОСОБА_12 та свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 про те, що пожежу тієї ночі загасив брат потерпілої ОСОБА_18 , котрий на той час жив по сусідству.
		Що стосується доводів захисника про можливість штучного спотворення зазначених відеозаписів (фальсифікації доказів), то сторона захисту не була позбавлена можливості заявляти під час проведення досудового розслідування атакож перед судом клопотання про призначення відповідних експертиз напредмет перевірки автентичності відеозаписів, однак таким правом нескористалася. А відповідно до закріпленого в ст. 26 КПК принципу диспозитивності, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
		Доводи ОСОБА_7 про те, що потерпілий звернувся із заявою до поліції 09 серпня 2016 року, а вимагання, що йому інкримінується, було вчинено 17та19серпня 2016 року не свідчить про наявність яких-небудь порушень абосуперечностей, оскільки, згідно встановлених судами фактичних обставин, вимагати гроші у потерпілих засуджені почали ще з 2014 року, про що потерпілий івказав у своїй заяві (т. 2 , а.п. 84).
		Стосовно посилань у касаційній скарзі захисника на порушення апеляційним судом вимог ч. 3 ст. 404 КПК та не дослідження цим судом протоколу контролю завчиненням злочину колегія суддів зазначає слідуюче.
		Відповідно до наведеної вище норми кримінального процесуального закону (ч.3ст. 404 КПК) за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, щооскаржується.
		За змістом цієї норми процесуального закону учасник судового провадження маєправо не лише формально заявити клопотання про повторне дослідження обставин або доказів, а й повинен зазначити, які конкретно обставини (докази) потрібно дослідити, та обґрунтувати, чому вони досліджені судом першої інстанції неповністю або з порушеннями чи взагалі не досліджені.
		Дійсно, в апеляційній скарзі на вирок суду захисник ОСОБА_6 , серед іншого, просив апеляційний суд викликати та допитати свідків, дослідити протокол контролю за вчиненням злочину від 10 вересня 2016 року. При цьому захисник необґрунтував, чому це доказ досліджений місцевим судом не повністю абозпорушеннями, зазначаючи лише про необхідність переоцінки вказаного доказу (т. 5, а.п. 178).
		У судовому засіданні апеляційного суду 13 січня 2020 року захисник ОСОБА_6 відмовився від свого клопотання про допит свідків, при цьому не наполягав нанеобхідності повторного дослідження протоколу контролю за вчиненням злочину навіть після того, коли головуюча запитала в учасників судового розгляду щодо наявності у них інших клопотань, а після судових дебатів  наявності доповнень та клопотань (т 6, а.п. 143-144). 
		Отже, вимог ч. 3 ст. 404 КПК всупереч доводам ОСОБА_6 апеляційним судом небуло порушено.
		Призначаючи ОСОБА_8 і ОСОБА_7 покарання, місцевий суд дотримався загальних засад, передбачених статтями 50, 65 КК, оскільки врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які є тяжкими, даніпроособи обвинувачених, які раніше не судимі, позитивно характеризуються за місцем проживання, відсутність обставин, що пом`якшують покарання.
		Наявність у ОСОБА_8 на утриманні дитини та хворів батьків 
		Апеляційний суд, вмотивувавши свої висновки, погодився із таким рішенням місцевого суду в частині призначення обвинуваченим покарання, погоджується іззазначеними висновками і колегія суддів касаційного суду, вважаючи призначене ОСОБА_8 і ОСОБА_7 покарання справедливим ітаким, що відповідає принципу індивідуалізації призначеного покарання, єдостатнім та необхідним для виправлення засуджених й попередження вчинення нових злочинів.
		Суд апеляційної інстанції з дотриманням положень ст. 405 КПК розглянув подані апеляційні скарги і дійшов правильного висновку, що вирок місцевого суду відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є обґрунтованим тавмотивованим. З такими висновками погоджується і суд касаційної інстанції.
		Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_8 не висловив жалю з приводу вчинених умисних тяжких злочинів, не вибачився перед потерпілими, тому суди попередній інстанцій не визнали обставинами, що пом`якшують покарання останнього, знаходження на його утриманні дитини та хворів батьків. Такі дані є даними про особу засудженого, котрі із врахуванням вищенаведеного не вплинули на розмір призначеного покарання.
		Колегія суддів вважає, що під час розгляду цього кримінального провадження суди першої та апеляційної інстанцій не допустили істотних порушень норм процесуального права і правильно застосували норми матеріального закону. Вирок суду відповідає положенням статей 370, 374 КПК, а ухвала апеляційного суду  вимогам ст. 419 цього Кодексу.
		Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подані касаційні скарги слід залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		 
		ухвалив:
		Вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від18березня 2019 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 13 січня 2020 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_7 залишити без змін, а касаційні скарги захисника ОСОБА_6 ізасудженого ОСОБА_7  без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню непідлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...