Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 629/1393/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: 27.10.2020. Зареєстровано: 28.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 29.10.2020.
Дата набрання законної сили: 24.09.2020
Номер судового провадження: 2/629/674/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 629/1393/20
		Номер провадження 2/629/674/20 
		РIШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26.10.2020 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретарів судових засідань Авраменко О.С., Торенко Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, компенсації та моральної шкоди,-
		 
		встановив:
		 
		Позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» на користь ОСОБА_1 нарахованої але не виплаченої заробітної плати у розмірі 9022,21 грн та вихідної допомоги при звільненні у розмірі 18650,43 грн., компенсації у розмірі 588,03 грн., моральну шкоду у розмірі 10000 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 28.11.2015 по 20.01.2020 вона перебувала у трудових відносинах з ТОВ «ЛКМЗ». Через невиконання відповідачем умов колективного трудового договору, була звільнена з займаної посади за ч.3 ст. 38 КЗпП України. Оскільки відповідач в порушення вимог діючого законодавства не виплатив їй заробітну плату у день звільнення, позивач була змушена звернутися до Урядової гарячої лінії. Згідно наданого листа на звернення позивача, повідомлено, що станом на 05.02.2020 сума заборгованості становить 27672,64 грн. На момент звернення до суду відповідачем сплачено заборгованість у сумі 3171,24 грн, залишок невиплаченої суми становить 24501,40 грн. У зв`язку із цим інфляції їй не виплачено Таким чином, відповідач заборгував їй виплату заробітної плати в сумі 9022,21 грн., вихідну допомогу в сумі 18650,43 грн. та компенсацію, пов`язану з затримкою її виплати в сумі 588,03 грн. (24501,40x2,4%). Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 грн. зазначила, що з вини відповідача їй завдано моральну шкоду, оскільки через протиправну поведінку відповідача щодо неї та членів її сім`ї вона перенесла сильні душевні страждання, наслідком яких було тривале стаціонарне лікування в КНП «Обласний центр онкології», залишаючись без засобів існування. 
		Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог, з урахуванням уточнень, наполягали, з наведених в позові підстав. Також позивачем була надана відповідь на відзив у якій зазначено, що при заявлені позовних вимог, позивач керувалася розрахунком, наданим Головним управлінням Держпраці у Харківській області, який відповідачем під час розгляду справи не був спростований. Щодо виплати вихідної допомоги, зазначила, що відповідно до ст.44 КЗпП України, вихідна допомога при припиненні трудового договору виплачується у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку. Щодо моральної шкоди зазначила, що з вини відповідача вона перенесла душевні страждання, внаслідок яких тривалий час проходила лікування в КНП «Обласний центр онкології» та її родина тривалий час залишається без засобів існування.
		Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, надала відзиви на позовну заяву та уточнені позовні заяви, в яких заперечувала проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що у період з моменту звільнення позивачем частково виплачувалися належні їй при звільненні кошти, у зв`язку з чим борг ТОВ «ЛКМЗ» перед позивачем станом на 26.06.2020 відсутній, що підтверджується наданими довідками. Щодо вимог про розмір вихідної допомоги відповідно до положень ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору, обчислення середньої заробітної плати у тому числі при нарахуванні та виплаті вихідної допомоги, врегульовано Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 №100. Вихідна допомога становила 1375 грн. та була виплачена позивачу. Крім того, вихідна допомога не належить до структури заробітної плати з огляду на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в Постанові від 18.03.2020 по справі №711/4010/13-ц, відповідно до якої, позивачка не звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення з відповідача вихідної допомоги. Щодо розміру компенсації зазначила, що вона не підлягає стягненню, оскільки була нарахована на суму 24501,40 грн. з урахуванням вихідної допомоги у розмірі 18650,43 грн., яка не включається до структури заробітної плати та нарахована позивачем, з врахуванням інфляції, станом на вересень 2020 року, тоді як заборгованість по заробітній платі повністю сплачена 19.06.2020. Щодо стягнення моральної шкоди зазначила, що позивачем не надано належних та допустимих доказів понесених моральних страждань та визначення його розміру підтвердженого висновком психологічного дослідження. 
		Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
		Позивач ОСОБА_1 перебували в трудових відносинах з відповідачем ТОВ «ЛКМЗ», що не оспорювалося сторонами та підтверджено копією трудової книжки позивача (а.с.6-7).
		З копії наказу №33 ТОВ «ЛКМЗ» вбачається, що позивач, працюючи на посаді буфетника 4 розряду відділу громадського харчування, була звільнена 20.01.2020 року, за ч.3 ст.38 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням адміністрацією Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» умов колективного трудового договору (а.с.5)
		Згідно листаГоловного управлінняДержпраці уХарківській області№М-59/УГЛ/02.02/12-09/1455від 07.02.2020року,станом на05.02.2020року суманевиплаченої ТОВ«ЛКМЗ» ОСОБА_1 заробітної платиза періоджовтень 2019року січень 2020року становить27672,64грн.(а.с.8) З вказаного листа вбачається, що заборгованість ТОВ «ЛКМЗ» по заробітній платі ОСОБА_1 на час звільнення становила: за вересень 2019 р. в сумі 2665,63грн.; за жовтень 2019р. - 2155,54грн.; за листопад 2019 р. - 5367,04 грн.; за грудень 2019 р. - 1059,10 грн.; за січень 2020 р. - 4077,37грн.. 
		Відповідно до зведених відомостей та платіжних доручень, які були надані представником відповідача ТОВ «ЛКМЗ» М`ясушкіна Т.М.:
		19.06.2020 перерахована вихідна допомога за січень 2020 року в розмірі 1501,36 грн. (платіжне доручення №1423); 
		12.06.2020 перерахована заробітна плата за січень 2020 р. в розмірі 407,74 грн. (платіжне доручення №1310); 
		12.06.2020 перерахована заробітна плата за січень 2020 р. в розмірі 3669,63 грн. (платіжне доручення №1318);
		30.04.2020 перерахована заробітна плата за листопад 2019 р. в розмірі 536,68 грн. (платіжне доручення №786);
		24.04.2020 перерахована заробітна плата за листопад 2019 в розмірі 536,69 грн. (платіжне доручення №765);
		17.04.2020 перерахована заробітна плата за листопад 2019 р. в розмірі 805,02 грн. та 268,34 грн. (платіжні доручення №700, № 724);
		10.04.2020 перерахована заробітна плата за листопад 2019 р. в розмірі 536,68 грн. (платіжне доручення №655);
		08.04.2020 перерахована заробітна плата за листопад 2019 р. в розмірі 536,81 грн. (платіжне доручення №609);
		03.04.2020 перерахована заробітна плата за листопад 2019 р. в розмірі 805,06 грн.(платіжне доручення №568);
		27.03.2020 перерахована заробітна плата за листопад 2019 р. в розмірі 805,06 грн. (платіжне доручення №520);
		20.03.2020 перерахована заробітна плата за листопад 2019 р. в розмірі 536,70 грн. (платіжне доручення №493);
		12.06.2020 перерахована заробітна плата за грудень 2019 р. в розмірі 105,93 грн. (платіжне доручення №1243);
		05.06.2020 перерахована заробітна плата за грудень 2019 р. в розмірі 52,93 грн. (платіжне доручення №1198);
		05.06.2020 перерахована заробітна плата за грудень 2019 р. в розмірі 158,87 грн. (платіжне доручення №1190);
		29.05.2020 перерахована заробітна плата за грудень 2019 р. в розмірі 211,82 грн. (платіжне доручення №1106);
		22.05.2020 перерахована заробітна плата за грудень 2019 р. в розмірі 105,93 грн. (платіжне доручення №1060);
		15.05.2020 перерахована заробітна плата за грудень 2019 р. в розмірі 105,90 грн. (платіжне доручення №972);
		15.05.2020 перерахована заробітна плата за грудень 2019 р. в розмірі 105,91 грн. (платіжне доручення №959);
		14.05.2020 перерахована заробітна плата за грудень 2019 р. в розмірі 105,90 грн. (платіжне доручення №928);
		08.05.2020 перерахована заробітна плата за грудень 2019 р. в розмірі 105,91 грн. (платіжне доручення №891) (а.с.30-72);
		31.07.2020 перерахована вихідна допомога за січень 2020 р. в розмірі 916,64 грн. (платіжне доручення №1708);
		31.07.2020 перерахована вихідна допомога за січень 2020 р. в розмірі 305,53 грн. (платіжне доручення №1639); 
		03.07.2020 перерахована вихідна допомога за січень 2020 р. в розмірі 152,83 грн. (платіжне доручення №1481) (а.с.142-147).
		Згідно довідки №126 від 10.08.2020 р., ОСОБА_1 звільнена 20.01.2020 р., станом на 10.08.2020 р. заборгованість по заробітній платі відсутня. (а.с.141)
		Наказом №283 від 15.10.2019р. було наказано призупинити дію Наказу №237 від 27.09.2018р. на листопад місяць 2019р. для окремих працівників структурних підрозділів підприємства, встановивши для таких працівників в листопаді місяці 2019р. неповний робочий час за узгодженими графіками (а.с.104).
		Відповідно до списку працівників, які надали згоду на призупинення Наказу №237 від 27.09.2018р. на листопад 2019р., ОСОБА_1 , згідно графіку в листопаді 2019р. працювала 4,5,6,7,18,19 (а.с.105-106). 
		Наказом №297 від 12.11.2019р. було наказано призупинити дію Наказу №237 від 27.09.2018р. на грудень місяць 2019р. для окремих працівників структурних підрозділів підприємства, встановивши для таких працівників в грудні місяці 2019р. неповний робочий час за узгодженим графіком (а.с.107).
		Відповідно до списку працівників, які надали згоду на призупинення Наказу №237 від 27.09.2018 р. на грудень 2019 р., ОСОБА_1 , згідно графіку в грудні 2019р. працювала 26,27 (а.с.108-109).
		Згідно розрахункових листів за листопад 2019 року ТОВ «ЛКМЗ», ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата в розмірі 5367,04 грн., за грудень 2019 року - 1059,10 грн. (а.с.110)
		Відповідно до довідки ТОВ «ЛКМЗ», станом на 20.01.2020р. заборгованість перед ОСОБА_1 складала 17454,66 грн., в дану суму входить заборгованість по заробітній платі в розмірі 14578,30 грн., та заборгованість по вихідній допомозі в розмірі 2876,36 грн.
		Відповідно до ст.43Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Ст.15ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
		Відповідно до ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів. 
		Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.12 ЦПК України). Згідно ч.1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до статті 116Кодексу законівпро працюУкраїни при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. 
		В порушення ст.116 КЗпП України, при звільненні позивачу не було здійснено відповідні розрахунки по заробітній платі відповідачем.
		Відповідно до Наказів по ТОВ «ЛКМЗ» від 15.10.2019 року за №283, від 12.11.2019 року №297, позивач надала згоду на неповний робочий час у листопаді, грудні 2019 року.
		Згідно із ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору зокрема: внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
		Питання обчислення середньої заробітної плати (у тому числі при нарахуванні та виплаті вихідної допомоги) врегульовано «Порядком обчислення середньої заробітної плати», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (з наступними змінами та доповненнями), а саме: цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках зокрема: л) інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати. 
		Згідно п.2 Розділ II Порядку № 100, період, за яким обчислюється середня заробітна плата п.2. у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
		Відповідно до п. 3 Розділу ІІІ Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки…
		П.4 Розділу ІІІ Порядку № 100 передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у 
		зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.
		Відповідно до п.8. розділу IV Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
		У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
		Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
		З розрахункових листів вбачається, що ОСОБА_1 за листопад 2019р. була нарахована заробітна плата в розмірі 5367,04 грн. (без відрахування податків 6750,99 грн.), за грудень 2019р.  1059,10 грн. (без відрахування податків 1917,88 грн.) (а.с.110).
		Разом з тим до складу вказаної нарахованої заробітної плати входили виплати, які згідно п. 4 Розділу ІІІ Порядку № 100 не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, а саме в листопаді 2019 були нараховані виплати за щорічну відпустку в розмірі 2093,19 грн. та 2854,35 грн. (без вирахувань податків) у грудні 2019 р. була нарахована допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю в розмірі 743,80 грн. та 595,04 (без вирахувань податків). Таким чином, розмір заробітної плати, яку необхідно враховувати при розрахунку вихідної допомоги дорівнює: за листопад 2019 р. 1803,45 грн. (6750,99 грн.  2093,19 грн. - 2854,35 грн.) за грудень 2019 р. 579,04 ( 1917,88 грн.  743,80 грн.  595,04).
		Згідно з графіком роботи Підприємства (встановленого на підприємстві за погодженням у тому числі і особисто із Позивачкою протягом останніх перед звільненням двох місяців (листопад та грудень 2019 року) Позивачкою відпрацьовано: у листопаді 2019 року 6 днів (48 годин), у грудні 2019 року 2 дні (16 годин), всього - 8 днів (64 години).
		Отже середньоденна (годинна) заробітна плата ОСОБА_1 становить (1803,45грн. з/п за листопад 2019 р. +579,04 грн. з/п за грудень 2019) :8 днів) = 297,76 гривень на день, або (1803,45грн. з/п за листопад 2019 р. +579,04 грн. з/п за грудень 2019) : 64години) = 37,22 гривень на годину, а середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді згідно з графіком роботи підприємства становить 8 днів : 2 = 4 дні ( або 64 години: 2 = 32 години).
		У даному випадку середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування вихідної допомоги, тому відповідно до п.8. розділу IV Порядку № 100 вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати (297,81 гривень на день (37,23 гривень на годину) на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (4 дні або 32 години).
		Отже вихідна допомога становить: 297,76 гривень на день х 4 днів х 3 місці ( відповідно до ст. 44 КЗпП України) = 3573,12 гривень, або 37,22 гривень на годину х 32 години х 3 місяці ( відповідно до ст. 44 КЗпП України) = 3573,12 грн.
		За таких фактичних обставин та відповідних їм приписів чинного законодавства розмір вихідної допомоги на який мала право позивачка становить 2876,36 грн. з розрахунку: =(3573,12- 643,16 (18% податок на доходи фізичних осіб) - 53,60(1,5% військовий збір).
		З матеріалів справи вбачається, що заборгованість по вихідній допомозі в розмірі 2876,36 грн. була в повному обсязі сплачена, що підтверджується платіжними дорученнями № 1423 від 19.06.2020 р. в сумі 1501,36 грн., №1481 від 03.07.2020 р. в сумі 152,83 грн., №1639 від 31.07.2020 р. в сумі 305,53 грн., та №1708 від 31.07.2020 р. в сумі 916,64 грн. 
		На день звернення до суду з позовом 26.03.2020р., заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 становила 9966,86 грн., згідно платіжних доручень, наданих представником відповідача вказана заборгованість була погашена. 
		Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що станом на 01 серпня 2020 рік у ТОВ «ЛКМЗ» відсутня заборгованість по заробітній платі та вихідній допомозі перед ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі та вихідній допомозі, задоволенню не підлягають. 
		Що стосується позовних вимог в частині стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 588,03 грн., суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст.1,2 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», ст.ст.2,3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою КМУ від 21 лютого 2001р. №159 (далі  Порядок №159) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
		Компенсація громадянамвтрати частинидоходів узв`язку зпорушенням строківїх виплатипровадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів.
		Під доходами у цьому Законі слід розуміти, у тому числі, і заробітну плату.
		В силу ст.34 ЗУ «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
		Відповідно до ст.ст.3,4 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
		При цьому, зазначаємо, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
		Відповідно до ст.1 Порядку №159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
		У свою чергу Порядок № 159 визначає, що сума компенсації обчислюється наступним чином: як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
		Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
		З матеріалів справи вбачається, що позивач визначила розмір компенсації виходячи із суми 24501,40 грн., яка складається не лише із заробітної плати, але й вихідної допомоги в сумі 18650,43 грн., яка до структури зарплати не включається, що підтверджується Правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі №711/4010/13-ц, де зазначено, що вихідна допомога та середній заробіток не належать до структури заробітної плати.
		Крім цього, позивач виходила із індексу зростання цін у державі - 102,4% станом на вересень 2020 р., тоді як заборгованість із заробітної плати повністю сплачена 19 червня 2020 року. Тому суд вважає, що стягнення з відповідача компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати визначеної із індексу інфляції станом на вересень 2020р. є безпідставним.
		Разом з тим, на підставі викладеного, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 102,20 грн. виходячи з наступного розрахунку:
		-заробітна плата за листопад 2019 року, була перерахована в квітні 2020р., в сумі 4025,28 грн. Індекс інфляції за період з грудня 2019 по березень 2020р. становить 100,5%. Компенсація - (4025,28 х 100,5) : 100  4025,28 = 20,13 грн. 
		-заробітна плата за листопад 2019 р., була перерахована в березні 2020 р. в сумі 1341,76 грн., компенсації не підлягає, оскільки індекс інфляції за період з грудня 2019 р. по лютий 2020 р. становить 99,7% .
		-заробітна плата за грудень 2019 року, була перерахована в червні 2020р., в сумі 317,73 грн. Індекс інфляції за період з січня 2020 р. по травень 2020р. становить 101,8 %. Компенсація - (317,73 х 101,8) : 100  317,73 = 5,72 грн. 
		-заробітна плата за грудень 2019 року була перерахована в травні 2020р., в сумі 741,37 грн. Індекс інфляції за період з січня 2020 р. по квітень 2020р. становить 101,5%. (741,37 х 101,5) : 100  741,37 = 11,12 грн. 
		-заробітна плата за січень 2020 року була перерахована в червні 2020р., в сумі 4077,37 грн. Індекс інфляції за період з лютого 2020 р. по травень 2020 р. становить 101,6%. (4077,37 х 101,6) : 100  4077,37 = 65,23 грн. 
		-20,13 + 5,72 + 11,12 + 65,23 = 102,20 грн. 
		Таким чином позовна вимога в частині стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати підлягає частковому задоволенню в розмірі 102,20 грн. 
		Що стосується позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне. 
		Згідно ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
		Згідно ч.3 ст.23 КЗпП України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Суд зауважує, що в результаті затримки з невиплатою заробітної плати при звільненні позивач поніс моральні страждання, які виразились у неотриманні коштів на проживання на протязі певного періоду, що зумовило зміну способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для утримання себе та своєї сім`ї, принизило позивача, що визнається судом моральною шкодою, яка підлягає задоволенню частково з урахування розміру невиплачених відповідачем сум, розміру та тривалості завданих моральних страждань.
		Враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнала позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у її житті, та зважаючи на положення Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд дійшов прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають задоволенню частково в розмірі 1000,00 грн., та вважає вказану суму достатньою для сприяння відновленню порушених прав позивача.
		Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Згідно до положень ч.ч.1-4 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. 
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Відповідно ч.ч.1,2 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
		Разом з тим склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані наступні документи: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимог.
		В матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги, детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору
		та довідка від 28.07.2020 року згідно якої відповідачем ТОВ «ЛКМЗ» були оплачені послуги адвоката в розмірі 4000 грн. (а.с.119-127).
		На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.
		Таким чином судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно до задоволених вимог. 
		Так при зверненні до суду ОСОБА_1 повинна була сплатити судовий збір в розмірі 1681,60 грн. за стягнення заробітної плати та моральної шкоди, однак згідно п.п.1,9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати, а також, як особа з інвалідністю 2 групи. Тому враховуючи той факт, що на момент звернення до суду з позовом, заробітна плата ОСОБА_1 не була виплачена, а виплачувалась під час розгляду справи поступово, та на момент закінчення розгляду справи була виплачена в повному розмірі, суд вважає добровільно виплачену заборгованість частковим задоволенням позовних вимог позивача, а тому стягує судовий збір тільки з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Судом буловстановлено,що надень зверненнядо судуз позовом26.03.2020р.,заборгованість перед ОСОБА_1 становила (17454,66грн.- 4611,44 грн.) 12843,22 грн., тобто заборгованість по з/п з вихідною допомогою на день звільнення за відрахуванням виплаченої з/п до подачі позовної заяви.
		З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просила стягнути 38260,67 грн. (заробітної плати в розмірі 9022,21 грн., вихідної допомоги при звільненні - 18650,43 грн., компенсації - 588,03 грн., моральної шкоди - 10000 грн.). 
		Під часрозгляду справивідповідачем вдобровільному порядкубула виплаченазаборгованість позаробітній платіразом звихідною допомогоюв розмірі12843,22грн. та судом стягнута компенсація втрати частини заробітної плати в сумі 102,20 грн., також судом було задоволено позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 1000 грн. 
		В зв`язку з викладеним, суд стягує з відповідача ТОВ «ЛКМЗ» судовий збір в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог, в сумі 469,97 грн.
		Відповідачем ТОВ «ЛКМЗ» подані детальний опис робіт з надання правничої допомоги та клопотання про вирішення питань про розподіл судових витрат, в якому відповідач просить стягнути з позивача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн., які підлягають стягненню з позивача відповідно до задоволеної частини позову в сумі 2167,60 грн.
		Керуючись ст.43Конституції України ст.ст.4,12,13,19,259,263-265 ЦПК України, ст.15 ЦК України, ст.ст.116,117 КЗпП України, суд, - 
		 
		вирішив:
		 
		Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, компенсації та моральної шкоди  задовольнити частково.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод», місце знаходження: Харківська область, м.Лозова, вул. Свободи, буд.24, код ЄДРПОУ 32565419 на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в сумі 102 грн. 20 коп. та моральну шкоду в сумі 1000 грн.
		В іншій частині позову відмовити. 
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод», місце знаходження: Харківська область, м.Лозова, вул.Свободи, буд.24, код ЄДРПОУ 32565419 в дохід держави судовий збір в сумі 469,97 грн.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» витрати на правничу допомогу в сумі 2167,60 грн.
		Рішення може бути оскаржено в Харківський апеляційний суд через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
		Представник позивача: адвокат Шаповал Леонід Іванович, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1354 від 08.02.2005 року, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
		Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод», місце знаходження: Харківська область, м. Лозова, вул. Свободи, буд. 24, код ЄДРПОУ 32565419.
		Представник відповідача: адвокат Бусуєк Лада Афанасіївна, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1057 від 19.12.2017 року, юридична адреса: АДРЕСА_2 .
		 
		 
		 
		Суддя                         О.А.Ткаченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...