Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 711/5332/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 26.10.2020. Зареєстровано: 28.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 29.10.2020.
Дата набрання законної сили: 06.11.2020
Номер судового провадження: 2-а/707/26/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		711/5332/20 
		2-а/707/26/20 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І м е н е м У к р а ї н и
		23 жовтня 2020 року м. Черкаси
		 
		Черкаський районний суд Черкаської області, який діє як адміністративний суд, у складі:
		головуючої судді  Миколаєнко Т.А.,
		за участі: 
		секретарів судового засідання: Щербак-СтернишД.П., Хандусь І.А., 
		позивача  ОСОБА_1 ,
		представника відповідача  Скляренко М.О., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Черкаській області в особі інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Перевізника Дмитра Сергійовича про визнання дій протиправними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
		в с т а н о в и в :
		Представник позивача  адвокат Тищенко Ю.П. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Черкаській області в особі інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Перевізника Д.С. про визнання дій протиправними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, у якому просить суд:
		- визнати протиправними дії інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Перевізника Дмитра Сергійовича щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності;
		- постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 № 575883 від 30 квітня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 425 гривень  скасувати, а справу про адміністративне правопорушення  закрити;
		- стягнути з відповідача - Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 6139 грн 90 коп.
		В обґрунтування заявлених вимог указує, що 22 квітня 2020 року близько 09 години 40 хвилин його довіритель ОСОБА_1 був зупинений інспектором взводу № 1 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Перевізником Д.С. по вул. Прикордонника Лазаренка, 34, у м. Черкаси, який повідомив про можливе порушення позивачем правил проїзду перехрестя вул. Сумгаїтська та вул. Прикордонника Лазаренка на автомобілі «Jeep Grand Cherokee», д.н.з. НОМЕР_1 , у зв`язку з чим запропонував почекати до того часу, поки він разом з іншим працівником поліції у службовому автомобілі передивиться відеозапис з відеореєстратора, що може підтвердити порушення позивачем правил дорожнього руху. Через 5-7 хвилин по тому ОСОБА_1 підійшов до службового автомобіля працівників поліції з метою з`ясувати, чи встановили останні порушення ним правил проїзду перехрестя. Почувши відповідь, що працівники поліції ще не визначилися, позивач пояснив, що дуже поспішає, та запропонував для встановлення всіх обставин викликати його в Управління патрульної поліції. Працівники поліції, будучи явно невдоволеними такою поведінкою ОСОБА_1 , почали звинувачувати останнього у порушенні п. 8.7.3 Правил дорожнього руху та намагались притягнути його до адміністративної відповідальності на місці. Враховуючи, що працівники поліції стали діяти непрофесійно, ОСОБА_1 вирішив скористатися своїм правом на правову допомогу, у зв`язку з чим усно заявив відповідне клопотання, а також клопотання про перенесення розгляду справи. У подальшому між ним та працівниками поліції було досягнуто згоду про можливість розгляду матеріалів в той же день  22 квітня 2020 року  в приміщенні Управління патрульної поліції в Черкаській області по вул. Лесі Українки в м. Черкаси. З огляду на те, що о 12 годині 00 хвилин ОСОБА_1 не міг прибути за вказаною адресою, він направив письмове клопотання про перенесення розгляду справи на інший день та час, про що просив письмово повідомити його за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи, що до 18 травня 2020 року ОСОБА_1 жодних викликів та повідомлень про розгляд адміністративних матеріалів не отримав, він письмово звернувся до начальника Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Черкаській області О. Кокоби з проханням повідомити його про місце, день та час розгляду адміністративних матеріалів. На вказане звернення від начальника управління О. Кокоби ОСОБА_1 отримав лист про те, що повідомлення про місце, день та час розгляду адміністративних матеріалів було направлене йому рекомендованим листом 23 квітня 2020 року за місцем проживання, про що свідчить підпис у повідомленні, та, зважаючи на те, що позивачем завчасно не було повідомлено обставини неприбуття на розгляд справи 30 квітня 2020 року, лейтенантом поліції Перевізником Д.С. справу було розглянуто без нього, а копію постанови направлено за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Отримавши вказану інформацію та пояснюючи, що інспектором ОСОБА_2 були неправильно встановлені анкетні відомості, зокрема, місце проживання та реєстрації, що порушило його право на захист та призвело до неправомірного притягнення до адміністративної відповідальності, 18 червня 2020 року ОСОБА_1 повторно звернувся до начальника управління Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Черкаській області О. Кокоби з проханням скасувати постанову від 30 квітня 2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП. У відповідь на зазначене звернення 22 липня 2020 року ОСОБА_1 отримав лист про відмову у скасуванні постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності та додатки. Наголошує, що інспектором взводу № 1 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Перевізником Д.С. не було встановлено анкетні дані ОСОБА_3 та не було здійснено дій, спрямованих на їх встановлення, а також проігноровано клопотання останнього про направлення викликів та повідомлень за адресою: АДРЕСА_1 , що призвело до неповідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду адміністративних матеріалів, порушення його права на захист та, як наслідок, неправомірного притягнення до адміністративної відповідальності. Зауважує, що ОСОБА_1 з 07 березня 2019 року знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , і там не проживає. Зазначає, що про те, що ОСОБА_1 не отримував виклику до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Черкаській області на 30 квітня 2020 року, свідчить і надана відповідачем копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що містить відмітку про його вручення 24 квітня 2020 року, але у ній відсутні дані про те, що повідомлення було вручено саме ОСОБА_1 або членам його сім`ї. Підпис, який є у зазначеному повідомленні, за твердженням представника позивача, його довірителю не належить, і те, кому він належить, останньому не відомо. Вказує, що розгляд зібраних щодо ОСОБА_1 матеріалів був проведений групою невідомих осіб із закритими обличчями в коридорі невідомого приміщення без оголошення складу колегіального органу або посадової особи. Звертає увагу на те, що процес фіксувався на невідомий пристрій, який навмисно був виставлений так, щоб не було видно обличчя осіб, які знаходились у кадрі, показували пальцями та жестами особі, яка зачитувала текст з аркуша паперу, що саме необхідно зачитувати на камеру. Крім цього, наголошує, що під час «так званого» розгляду справи, було неправильно встановлено прізвище ОСОБА_1 та вказано автомобіль «Toyota Prius», відеореєстратором з якого, начебто, був зроблений відеозапис правопорушення. Водночас, на місці події, службовим авто працівників поліції була «Skoda». Вказує, що в порушення вимог ст. 279 КУпАП, особа, яка зачитувала текст під відеозапис, будь-яких доказів, які б стосувалися переїзду ОСОБА_1 22 квітня 2020 року перехрестя вул. Сумгаїцької та вул. Прикордонника Лазаренка, не досліджувала. Пояснює, що з відеозапису проїзду перехрестя вул. Сумгаїтська та вул. Прикордонника Лазаренка автомобілем «Jeep Grand Cherokee», д.н.з. НОМЕР_1 , взагалі не вбачається, що зазначений автомобіль рухався на заборонений сигнал світлофору. З огляду на вищевикладене, вважає дії інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Перевізника Д.С. щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП протиправними та такими, що грубо порушують права останнього, гарантовані Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Кодексом України про адміністративні правопорушення. 
		На підставі розпорядження в.о. голови Придніпровського районного суду м. Черкаси № 5 від 06 серпня 2020 року справа надійшла до Черкаського районного суду Черкаської області, як найбільш територіального наближеного, для розгляду по суті та перебувала у провадженні судді ОСОБА_4 .
		У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_4 з посади судді Черкаського районного суду Черкаської області у відставку справу було передано на автоматизований розподіл для визначення іншого головуючого судді.
		Автоматизованою системою документообігу суду було визначено суддю ОСОБА_5 та 18 серпня 2020 року передано їй дану справу.
		Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А. від 19 серпня 2020 року справу прийнято до свого провадження та призначено судове засідання на 31 серпня 2020 року; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, а також доказів  до судового засідання; роз`яснено відповідачу, що відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
		31 серпня 2020 року через канцелярію суду представником відповідача Скляренко М.О. подано відзив на позовну заяву, в якому остання заявлені позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити у їх задоволені. Вказала, що виклик на розгляд справи про адміністративне правопорушення від 23 квітня 2020 року був направлений ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , яку позивач вказав як адресу проживання під час розгляду справи 22 квітня 2020, що підтверджується наданим суду відеозаписом № 2_20200422221101001039 (08 хв. 17 сек.). Зауважила, що за адресою, зазначеною ОСОБА_1 у заяві від 22 квітня 2020 року ( АДРЕСА_1 ), знаходиться багатоквартирний будинок, а тому, оскільки номер квартири у відповідному клопотанні позивачем вказаний не був, інспектор поліції прийняв рішення про направлення листа від 23 квітня 2020 року за адресою, яку позивач вказав під час розгляду справи. Зазначила, що твердження ОСОБА_1 про те, що розгляд справи було проведено невідомими особами, без оголошення посадової особи та дослідження доказів, спростовується наданим суду відеозаписом № 2_20200422221101001039, на 02 хв. 35 сек. якого зафіксовано, як 22 квітня 2020 року інспектор представився позивачу. Щодо доказів  то вони були досліджені на місці вчинення правопорушення. Наполягає на тому, що 30 квітня 2020 року було продовжено розгляд справи, який розпочався 22 квітня 2020 року. Вказує, що відеозаписом № IMG_8338.МР4, здійсненим за допомогою автомобільного службового відеореєстратора, зафіксовано факт проїзду позивачем на вимкнений сигнал додаткової секції у напрямку, вказаному її стрілкою (00 хв. 05 сек.), а тому в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 122 КУпАП. Пояснила, що все листування з позивачем здійснювалося за адресою: АДРЕСА_2 , відтак, списком згрупованих поштових відправлень № 85 від 04 травня 2020 року, списком згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих № 959 від 04 травня 2020 року та роздруківкою трекінгу поштових відправлень з офіційного сайту Укрпошти підтверджено отримання копії оскаржуваної постанови позивачем 05 травня 2020 року, отже, строки її оскарження закінчились 15 травня 2020 року. Щодо витрат на правничу допомогу, зазначила, що вважає дану суму неспівмірною зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на їх виконання, та обсягом наданих адвокатом послуг. Крім того, зауважила, що розмір судових витрат на правничу допомогу не підтверджується жодним належним доказом.
		31 серпня 2020 року, у зв`язку із закінченням робочого часу, у судовому засіданні було оголошено перерву до 25 вересня 2020 року.
		25 вересня 2020 року розгляд справи відкладено до 23 жовтня 2020 року у зв`язку з неявкою сторін.
		Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, виходячи з підстав, наведених у адміністративному позові. Додатково наголосив на тому, що інспектором взводу № 1 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Перевізником Д.С. не було встановлено його анкетні дані та не було здійснено дій, спрямованих на їх встановлення, так як працівник поліції обмежився лише оглядом посвідчення водія, яке містило застарілу інформацію про місце реєстрації позивача. Крім того, зазначив, що відповідачем проігноровано його клопотання про направлення викликів та повідомлень за адресою: АДРЕСА_1 , що призвело до неповідомлення позивача про дату, час та місце розгляду адміністративних матеріалів, порушення його права на захист, та, як наслідок, неправомірного притягнення до адміністративної відповідальності. Вказав, що він не переховувався, сам зазначив адресу, за якою його можна знайти, а строки притягнення до адміністративної відповідальності дозволяли працівникам поліції здійснити його належний виклик на розгляд справи про адміністративне правопорушення. Зауважив, що в подальшому працівники поліції надсилали йому поштову кореспонденцію за зазначеною ним у клопотанні адресою: АДРЕСА_1 , яку він успішно отримував, незважаючи на те, що за цією адресою знаходиться багатоквартирний будинок і конкретний номер квартири ним вказаний не був, а тому аргументи представника відповідача вважає неспроможними. Наголосив, що з 07 березня 2019 року він знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , за якою інспектором поліції направлялись виклики та повідомлення, і там не проживає. До того ж, зазначення про те, що відправлення «вкинуто у абонентську скриньку», на його переконання, не може свідчити про належне повідомлення особи про дату, час та місце проведення розгляду справи. Пояснює, що розгляд зібраних щодо нього матеріалів був проведений групою невідомих осіб із закритими обличчями в коридорі невідомого приміщення без оголошення складу колегіального органу або посадової особи. Звертає увагу на те, що процес фіксувався на невідомий пристрій, який навмисно був виставлений так, щоб не було видно обличчя осіб, які знаходились у кадрі, показували пальцями та жестами особі, яка зачитувала текст з аркуша паперу, що саме необхідно зачитувати на камеру. Крім цього, вказав, що під час «так званого» розгляду справи, було неправильно зазначено його прізвище (« ОСОБА_6 » замість « ОСОБА_6 ) та повідомлено, що відеозапис правопорушення зроблено відеореєстратором автомобіля «Toyota Prius». При цьому, на місці події, службовим авто працівників поліції була «Skoda», що зафіксовано на відео. Зауважив, що в порушення вимог ст. 279 КУпАП, особа, яка зачитувала текст під відеозапис, будь-яких доказів, які б стосувалися переїзду ним 22 квітня 2020 року перехрестя вул. Сумгаїцької та вул. Прикордонника Лазаренка, не досліджувала. Наголосив, що з відеозапису проїзду перехрестя вул. Сумгаїтська та вул. Прикордонника Лазаренка автомобілем «Jeep Grand Cherokee», д.н.з. НОМЕР_1 , взагалі не вбачається, що його автомобіль рухався на заборонений сигнал світлофору. Зауважив, що рапорт інспектора поліції від 22 червня 2020 року суд не може брати до уваги, так як він складений через 2 місяці після події. 
		Представник відповідача Скляренко М.О. у судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити в їх задоволенні, виходячи з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Пояснила, що позивач у справі ОСОБА_1 сам підтвердив інспектору поліції те, що він проживає по АДРЕСА_2 , що стверджується доданим до матеріалів справи відеозаписом та зафіксовано на даному відео на 08 хвилині 17 секунді. З огляду на вищевикладене, повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення було направлено ОСОБА_1 саме за цією адресою. Щодо ігнорування клопотання позивача про направлення викликів та повідомлень за адресою: АДРЕСА_1 , зазначила, що вказана адреса була перевірена інспектором поліції за допомогою додатку «Google Maps», в результаті чого було встановлено, що за цією адресою знаходиться багатоквартирний будинок. Зважаючи на те, що номер квартири у відповідному клопотанні позивачем вказаний не був, інспектор поліції розцінив це як перешкоджання розгляду справи і прийняв рішення про направлення повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення за адресою: АДРЕСА_2 . Дане поштове відправлення від 23 квітня 2020 року, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу Управління патрульної поліції в Черкаській області, було вручене 24 квітня 2020 року, а саме: «вкинуте в абонентську скриньку». Відтак, на думку представника відповідача, позивач вважається таким, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Пояснила, що розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 було розпочато на місці його вчинення 22 квітня 2020 року, після чого, за клопотанням позивача, було оголошено перерву та продовжено розгляд 30 квітня 2020 року. Зауважила, що чинним законодавством України не встановлено заборони на проведення розгляду справ про адміністративні правопорушення в кабінеті, до того ж, ним передбачено спрощений порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення. Зазначила, що у випадку, якщо суд визнає дії інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Перевізника Дмитра Сергійовича щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності протиправними, він вийде за межі своїх повноважень. Проти стягнення з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 6139 грн 90 коп. заперечила, оскільки вважає дану суму неспівмірною з розміром позовних вимог. 
		За приписамистатті 242КАС Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим.Законним єрішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа придотриманні нормпроцесуального права.Обґрунтованим єрішення,ухвалене судомна підставіповно івсебічно з`ясованихобставинв адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. 
		Водночас, за приписами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Згідно зчастиною другоюстатті 73КАС Українипредметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.
		Так, у першу чергу суд вважає необхідним надати оцінку дотриманню строку звернення з позовом до суду щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.
		Зі змісту адміністративного позову вбачається, що представник позивача наполягає на тому, що строк оскарження до суду постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 № 575883 від 30 квітня 2020 року ним не пропущено, оскільки зазначена постанова отримана його довірителем лише 22 липня 2020 року разом з листом начальника Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Черкаській області О. Кокоби від 03 липня 2020 року, наданим у відповідь на звернення ОСОБА_1 від 18 червня 2020 року. Вважає, що за вказаних обставин десятиденний термін на оскарження постанови закінчується 01 серпня 2020 року та припадає на вихідний день, а тому кінцевим терміном для подачі адміністративного позову є 03 серпня 2020 року. 
		При цьому, відповідно достатті 289КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску строку оскарження постанови про адміністративне стягнення з поважних причин за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
		Згідно з частиною другою статті 291 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
		Аналіз норм статті 289 КУпАП і частини другої статті 291 КУпАП свідчить, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, може бути оскаржена протягом десяти днів після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
		Аналогічна правова норма закріплена також у частині другій статті 286 КАС України, відповідно до приписів якої позовну заяву щодо оскарження рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, може бути подано протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
		Отже, при вирішенні питання пропуску строку звернення з позовом до суду щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, суди повинні з`ясувати дату отримання цієї постанови.
		Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, наведеній у постанові від 12 червня 2020 року у справі № 686/28291/19 (адміністративне провадження № К/9901/9853/20), яка в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
		Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 31 січня 2020 року в справі № 755/7433/19.
		Із встановлених судом обставин убачається, що позивач оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 № 575883 від 30 квітня 2020 року в день її прийняття фактично не отримував. 
		Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та опису вкладення таку постанову отримано позивачем 22 липня 2020 року. 
		Водночас, до суду з адміністративним позовом представник позивача адвокат ТищенкоЮ.П.,в інтересахдовірителя ОСОБА_1 , звернувся 03 серпня 2020 року, тобто, із дотриманням десятиденного строку звернення до суду.
		Твердження представника відповідача Скляренко М.О. про те, що списком згрупованих поштових відправлень № 85 від 04 травня 2020 року, списком згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих № 959 від 04 травня 2020 року та роздруківкою трекінгу поштових відправлень з офіційного сайту Укрпошти /а.с. 82-83, 84-85, 86-87/, підтверджено отримання копії оскаржуваної постанови позивачем 05 травня 2020 року, суд не може взяти до уваги з тих підстав, що із вказаних документів не вбачається, кому було вручено дане поштове відправлення, а саме рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення суду не надано. Крім того, суд зауважує, що лист було направлено відповідачем за адресою: АДРЕСА_2 , за якою, як встановлено у судовому засіданні, позивач не зареєстрований та не проживає.
		Суд констатує, що 30 квітня 2020 року інспектором взводу № 1 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Перевізником Д.С. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 № 575883, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. 00 коп. за те, що він «22 квітня 2020 року о 09 год. 39 хв., керуючи автомобілем «Jeep Grand Cherokee», д.н.з. НОМЕР_1 , порушив правила проїзду перехрестя в м. Черкаси по вул. Сумгаїтська біля вул. Академіка Корольова здійснив поворот ліворуч на вул. Прикордонника Лазаренка на вимкнений сигнал додаткової секції, що забороняє рух у напрямку, вказаному стрілкою, чим порушив п.п. 8.7.3 ПДР України» /а.с. 80/.
		За приписамистатті 251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. 
		Відповідно до вимог статті 252 КУпАПорган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Так, частина друга статті 122 КУпАП, передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
		Позивач наголошує, що свою вину він заперечує, оскільки правил проїзду перехрестя не порушував.
		Разом з тим, суд констатує, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 122 КУпАП, стверджується дослідженими у судовому засіданні відеозаписами, на яких зафіксовано момент проїзду позивачем перехрестя на вимкнений сигнал додаткової секції, що забороняє рух у напрямку, вказаному стрілкою.
		Водночас, суд вважає необхідним звернути увагу на таке:
		Відповідно до статті 245 КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		За приписами статті 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Згідно зі статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під часвідсутності цієїособи справуможе бутирозглянуто лишеу випадках,коли єдані просвоєчасне їїсповіщення промісце ічас розглядусправи іякщо віднеї ненадійшло клопотанняпро відкладеннярозгляду справи. 
		Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк (стаття 277-2 КУпАП).
		Аналіз наведених вище правових положень дає можливість дійти висновку, що про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. В процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право користуватися правами, передбаченими статтею 268 КУпАП.
		Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачено розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, але лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
		При цьому обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
		Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
		Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 742/3757/16-а, від 31 січня 2019 року у справі № 760/10803/15-а, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/21230/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 486/92/17, від 14 листопада 2019 року у справі № 815/1570/16, від 06 грудня 2019 року у справі № 804/7725/17, від 24 грудня 2019 року у справі № 360/403/19, від 30 січня 2020 року у справі № 482/9/17.
		Суд враховує, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
		Як уже зазначалося, законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.
		Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.
		Відтак, обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти особу, що якої застосовується адміністративне стягнення не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи.
		Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. 
		З`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.
		Повідомлення має на меті забезпечити участь особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за триденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні.
		Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 813/3415/18.
		Суд констатує, що у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про ухилення позивача від отримання повідомлення чи намагання уникнути участі в розгляді справи. 
		Такими, що заслуговують на увагу, суд вважає доводи позивача про те, що інспектором взводу № 1 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Перевізником Д.С. проігноровано його клопотання про направлення викликів та повідомлень за адресою: вул. Кривалівська, 37, м. Черкаси, що призвело до неповідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду адміністративних матеріалів, порушення його права на захист та, як наслідок, неправомірного притягнення до адміністративної відповідальності. 
		Направлення ОСОБА_1 повідомлення про місце, дату та час розгляду адміністративних матеріалів за адресою: АДРЕСА_2 , не може свідчити про його належний виклик на слухання справи, з огляду на наступне:
		Так, із паспорта позивача, а саме: штампу управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради, вбачається, що ОСОБА_1 з 07 березня 2019 року знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , і там не проживає /а.с. 29/. 
		Ці обставини стверджуються також договором купівлі-продажу квартири від 15 березня 2019 року /а.с. 28/.
		З огляду на вищевикладене, пояснення позивача про те, що він не отримував виклику до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Черкаській області на 30 квітня 2020 року, суд вважає такими, що заслуговують на довіру. 
		До того ж, надана органом поліції копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що містить відмітку про його вручення 24 квітня 2020 року із зазначенням «вкинуте в абонентську скриньку» /а.с. 19/, не може свідчити про належне повідомлення особи про дату, час та місце проведення розгляду справи.
		Отже, відповідач не довів, що про час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач був поінформований належним чином.
		Крім того, суд також враховує, що інспектором взводу № 1 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Перевізником Д.С. не вжито всіх можливих заходів для повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, не використано інших засобів зв`язку з ОСОБА_1 , адже проігноровано клопотання останнього про направлення викликів та повідомлень за адресою: АДРЕСА_1 , та не відкладено розгляд справи. 
		Таким чином, суб`єктом владних повноважень не виконано належним чином обов`язку для забезпечення реалізації позивачем прав, визначених статтею 268 КУпАП.
		Надаючи оцінку аргументу представника відповідача про проведення інспектором поліції перевірки зазначеної позивачем у клопотанні адреси за допомогою додатку «Google Maps» та встановлення знаходження за нею багатоквартирного будинку, що, зважаючи на не зазначення номера квартири, було розцінено відповідачем як перешкоджання розгляду справи, суд вважає його таким, що не заслуговує на увагу, оскільки в подальшому працівники поліції надсилали ОСОБА_1 поштову кореспонденцію за адресою: вул. Кривалівська, 37, м. Черкаси, яку він успішно отримував, що підтверджено матеріалами справи /а.с. 13-14/.
		Суд зауважує, що обов`язок встановити особу порушника, шляхом здійснення перевірки його документів, покладено саме на працівника поліції (пункт 2 частини 1 статті 32 Закону України «Про Національну поліцію»).
		З цих підстав пояснення представника відповідача Скляренко М.О. про те, що позивач у справі сам підтвердив інспектору поліції факт проживання по АДРЕСА_2 , а тому останній правомірно встановив його особу, обмежившись оглядом пред`явленого посвідчення водія, без перевірки паспорта, суд вважає неспроможними. До того ж, слушними є зауваження позивача про те, що з відеозапису, дослідженому у судовому засіданні, не можливо встановити, хто саме відповів інспектору поліції: «Так точно», коли він з`ясовував місце проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, так як обличчя людей у цей момент на відео зафіксовано не було.
		Водночас, суд наголошує на тому, що міжнародні зобов`язання України передбачають, щоб розгляд справ про адміністративні правопорушення здійснювався, зокрема, з дотриманням стандартів права на справедливий суд. Так, Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на порушення прав людини при розгляді справ про адміністративні правопорушення.
		Згідно з усталеною судовою практикою Європейського суду з прав людини норми КУпАП носять карний кримінально-правовий характер, а справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальними, тому адміністративні правопорушення підпадають під гарантії статті 6 Конвенції (рішення у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року, п.п. 21-22).
		Пунктом 3 «b» статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також пунктом 3 «b» статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено право мати достатній час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту. В рамках адміністративно-деліктного провадження таке право слід розглядати як надання особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, достатнього часу для підготовки своєї позиції, отримання і подання доказів, ознайомлення з матеріалами справи.
		Зокрема, у пункті 75 у справі «Вєренцов проти України» (заява № 20372/11) від 11 квітня 2013 року Суд нагадує, що підпункт «b» пункту 3 статті 6 гарантує обвинуваченому «адекватний час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту», а, отже, ця гарантія означає, що підготовка захисту по суті головних обвинувачень може включати проведення з його боку всіх «необхідних заходів». Обвинувачений повинен мати можливість організувати свій захист належним чином і без перешкод можливості викласти суду, який розглядає справу, всі необхідні аргументи захисту, і таким чином вплинути на результат провадження. Більш того, засоби, доступні кожному, хто обвинувачується у кримінальному правопорушенні, мають включати в себе можливість ознайомитися з результатами розслідування, що проводилося впродовж провадження, з метою підготовки свого захисту Питання адекватності часу та засобів, наданих обвинуваченому, повинно оцінюватися з огляду на обставини кожної конкретної справи.
		Оскільки ОСОБА_1 не був поінформований про час та місце розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, суд дійшов висновку про порушення його права на захист.
		Разом з тим, суд зауважує, що за приписами статті 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
		Дана норма кореспондується з положеннями пункту 9 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015, яким передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
		Як убачається з відеозапису, що міститься в матеріалах справи та був досліджений у судовому засіданні, особа, яка розглядала зібрані щодо ОСОБА_1 матеріали, не назвала своє прізвище, посаду та спеціальне звання. Відтак, встановити, чи це був інспектор взводу № 1 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Перевізник Д.С., яким 22 квітня 2020 року було розпочато розгляд справи, як стверджувала представник відповідача, чи інша особа, не представляється можливим. Так, на відео зафіксовано, як чоловік, перебуваючи у масці, що закриває рот та ніс, зачитував на камеру тест з аркушу паперу, при цьому невідома особа, яка знаходилась разом з ним у кадрі, показувала останньому пальцями та жестами, що саме необхідно зачитувати. Будь-яких доказів, які б стосувалися переїзду ОСОБА_1 22 квітня 2020 року перехрестя вул. Сумгаїцької та вул. Прикордонника Лазаренка, не досліджувалося, однак було повідомлено, що докази були оглянуті на місці вчинення адміністративного правопорушення. Крім цього, суд звертає увагу на те, що під час розгляду справи прізвище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, було зазначено як « ОСОБА_6 », а не « ОСОБА_6 , та повідомлено, що відеозапис правопорушення зроблено відеореєстратором автомобіля «Toyota Prius», тоді як з дослідженого у судовому засіданні відеозапису вбачається, що на місці події службовим авто працівників поліції була «Skoda».
		Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови також не дотримано вимог статті 279 та статті 245 КУпАП.
		З огляду на вищевикладене, постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАПє незаконною і підлягає скасуванню.
		Водночас, за приписами частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
		1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
		2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
		3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
		4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
		Відтак, позовна вимога про визнання протиправними дії інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Перевізника Дмитра Сергійовича щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності задоволенню не підлягає.
		Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача - Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Черкаській області на його користь витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 6139 грн 90 коп., суд вважає необхідним зазначити наступне.
		Так, з Договору про надання правничої/правової допомоги № 36/1 від 22 липня 2020 року вбачається, що між адвокатом Тищенком Юрієм Петровичем та позивачем ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги /а.с. 30-32/.
		Додатком № 1 до Договору про надання правничої/правової допомоги № 36/1 від 22 липня 2020 року визначено вартість послуг /а.с. 32/.
		З Акта приймання-передачі наданих послуг № 1-29/07 до Договору про надання правничої/правової допомоги № 36/1 від 22 липня 2020 року, складеного 29 липня 2020 року, встановлено, що адвокат надав, а клієнт прийняв юридичні послуги (правову допомогу) у формі:
		- зустріч та усна консультація клієнта (1 година)  1416, 90 грн.;
		- ознайомлення з матеріалами справи (1 година)  1416, 90 грн.;
		- складання адміністративного позову, формування додатків до позовної заяви учасникам справи та суду, витрати на їх копіювання (1 документ)  3306,10 грн.
		Всього вартість послуг адвоката за цим Актом складає 6139 грн. 90 коп. /а.с. 33/. 
		Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 29 липня 2020 року вартість послуг адвоката була оплачена позивачем ОСОБА_1 в повному обсязі /а.с. 33-а/.
		Частиною першою та пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		3. Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Підсумовуючи, можна зробити висновок, що КАС України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
		Крім того, положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, яким передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.
		Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
		Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
		Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
		Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
		Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, наведеній у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (адміністративне провадження № К/9901/5157/19). 
		Разом з тим, за приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
		Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) вказано, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.
		У постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 280/1765/19 (адміністративне провадження № К/9901/607/20) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
		Частиною першоюстатті 139 КАС Українипередбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Частиною сьомою статті 139 КАС України закріплено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		Враховуючи положення статтей 134 та 139 КАС України, сторона має право на відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката за умови подання нею до суду заяви про відшкодування таких судових витрат, яка подана до судових дебатів у справі, подання доказів таких витрат (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, здійснені ним витрати, необхідних для надання правничої допомоги, тощо) до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у справі.
		Також законодавцем визначено процесуальний наслідок не заявлення до закінчення судових дебатів вимоги на відшкодування судових витрат на правничу допомогу або подання доказів таких витрат із пропуском п`ятиденного строку з момент у винесення рішення у справі. В такому випадку суд залишає заяву сторони про винесення додаткового судового рішення без розгляду.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
		Разом з тим, у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (адміністративне провадження № К/9901/5157/19) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
		Як вбачається із матеріалів справи, позивачем у позовній заяві було поставлено вимогу про стягнення з відповідача - Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 6139 грн 90 коп. До того ж, окрему заяву про відшкодування судових витрат на правничу допомогу зроблено позивачем перед початком судових дебатів. 
		Докази понесених судових витрат на правничу допомогу подано позивачем разом з адміністративним позовом, тобто у строк, передбачений частиною сьомою статті 139 КАС України.
		Визначаючи розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд бере до уваги, зокрема, наведені положення законодавства, судову практику, що склалася, те, що на сторону у справі може бути покладено відшкодування як судових витрат тільки тих сум, які є співмірними зі складністю справи, ціною позову та наданим адвокатом обсягом послуг, які відповідають критеріям реальності, необхідності, розумності їх розміру, зважає на те, що участі в судових засіданнях адвокат не брав, враховує заперечення представника відповідача та визнає заявлений позивачем розмір відшкодування явно завищеним порівняно з ціною позову і вважає правомірним стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2500 грн 00 коп., як доведених та обґрунтованих.
		 
		Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.245, 247, 251, 252, 268, 280, 288,293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.73,74,77,132, 134, 139, 241,242,286, 296 КАС України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Адміністративний позов  ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Черкаській області в особі інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Перевізника Дмитра Сергійовича про визнання дій протиправними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності  задовольнити частково.
		Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 № 575883 від 30 квітня 2020 року, винесену інспектором взводу № 1 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Перевізником Дмитром Сергійовичем, якою  ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 (чотириста двадцять п`ять) гривень 00 копійок, - скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.
		У решті заявлених позовних вимог  відмовити.
		Учасники справи можуть ознайомитись з текстом судового рішенням, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень у мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Черкаський районний суд Черкаської області.
		Сторони:
		Позивач: ОСОБА_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .
		Відповідач: Департамент патрульної поліції Управління патрульної поліції в Черкаській області, юридична адреса: вул. Лесі Українки, 21, м. Черкаси. 
		Повне судове рішення складено та підписано 26 жовтня 2020 року.
		 
		   Суддя:     Т.  А.  Миколаєнко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...