Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/1908/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; здійснення публічних закупівель, з них.
Надіслано для оприлюднення: 26.10.2020. Зареєстровано: 29.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 30.10.2020.
Дата набрання законної сили: 25.11.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		26 жовтня 2020 року м. Київ№ 640/1908/20
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю 
		секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового 
		провадження адміністративну справу 
		за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доАнтимонопольного комітету Українитретя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета споруМіністерство оборони Українипровизнання протиправними та скасування рішень, 
		ВСТАНОВИВ:
		27.01.2020 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі  позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі  відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Постійно діючої адміністративної колегії АМК України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 14.01.2020: № 779-р/пк-пз, № 780-р/пк-пз, № 782-р/пк-пз, № 783-р/пк-пз, № 778-р/пк-пз, № 785-р/пк-пз, № 786-р/пк-пз, № 787-р/пк-пз, № 781-р/пк-пз, № 784-р/пк-пз.
		Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що спірні рішення є такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства України та порушують законні права та інтереси ФОП ОСОБА_1 , а тому підлягають скасуванню у судовому порядку. Зокрема позивач зазначає, що Міністерством оборони України опубліковано оголошення про проведення відбору учасників для проведення переговорної процедури закупівлі для потреб оборони, затверджені відповідними протоколами тендерного комітету; при підготовці пропозицій для участі у зазначених закупівлях ФОП ОСОБА_1 виявила ряд дискримінаційних умов та положень, що порушують її права як учасника; так, замовником допущено в проектах договорів та у оголошеннях наступні дискримінаційні та такі, що не відповідають вимогам законодавства України, умови, зокрема, у п. п. 2.2, 3.2, 3.2.1, 4.3, 7.9.3, 8.2.4, 8.4.1 замовник покладає на установу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини не властиві їй функції, а саме контроль на сумнівну продукцію, відбір зразків, проведення їх дослідження, перевірку якості продуктів харчування, придатності та безпечності, а також видачу протоколів випробування; разом з тим, проект договору містить визначення терміну «установа безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини», з якого вбачається, що це підрозділ МОУ та ЗСУ, до повноважень якого віднесено виконання функцій з оцінки безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, що постачаються для потреб ЗСУ; також дискримінаційним є п. 3.1 договору, оскільки контроль за станом виконання договірних зобов`язань виходить за межі місця здійснення контрольних заходів при перевірці потужностей постачальника, а саме за межі військової частини, отже, замовник дискримінує учасника додатковими контрольними заходами, які суперечать терміну «контрольні заходи» проекту договору; дискримінаційними є і п. 4.6 та пп. 8.2.3 проекту договору, відповідно до яких передбачено сплату штрафних санкцій, розмір яких може бути самостійно визначеним замовником; до того ж пп. 9.3.4 і п. 13.6 суперечливі між собою; крім того, 1-2 календарні дні, визначені замовником на заміну харчових продуктів, можуть припасти на святкові або вихідні дні, у зв`язку з чим постачальник не буде мати змоги вчасно виконати умови договору; враховуючи вказані зауваження позивач звернувся до відповідача із скаргами з метою неупередженого та ефективного їх розгляду; за результатами розгляду відповідачем скарг у їх задоволенні було відмовлено, про що винесено спірні рішення; обґрунтовуючи відмову, відповідач послався на недоведеність необхідності внесення змін до відповідних оголошень та проектів договорів.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.
		10.02.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/1908/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання. Зазначеною ухвалою було залучено Міністерство оборони України (далі  третя особа) до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
		27.02.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що скаржник (позивач) не довів та документально не підтвердив необхідність внесення змін до документації в частині проведення контролю за безпечністю та якістю харчових продуктів, а також документально не підтвердив неможливість виконання вказаної умови документації та не довів яким чином наведена вище умова документації порушує права та законні інтереси скаржника та пов`язані з участю у процедурі закупівлі; щодо розширення поняття «контрольні заходи», то контрольні заходи та механізми їх проведення визначено в Порядку, який затверджений постановою КМУ від 16.05.2018 № 488, яким, зокрема, передбачено, що контроль здійснюється за безпечністю, придатністю та якістю харчових продуктів, що постачаються, відповідністю потужностей постачальника (виробника), відповідністю транспортних засобів, що використовуються для транспортування харчових продуктів; щодо виявлених порушень та складення зведеного акту, то скаржник (позивач) не довів та документально не підтвердив необхідність внесення змін до документації у цій частині; щодо не узгодження між собою п. п. 9.3.4 та 13.6, то скаржник ніяким чином не обґрунтував чим порушується його право у процедурі закупівлі в контексті неузгодженості вказаних пунктів.
		16.03.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника третьої особи надійшли письмові пояснення, у яких останній зазначає, що Міністерство оборони України не належить до державних органів виконавчої влади у сфері державного контролю за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин, а здійснює виключно внутрішній контроль (санітарні, ветеринарно-санітарні заходи) за якістю послуг із харчування і якістю та безпечністю харчових продуктів, що постачаються для потреб ЗСУ; отже, вимоги Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин» до підрозділів ветеринарної медицини МОУ не застосовуються; натомість відбір зразків харчових продуктів, що підлягають дослідженню в Установах безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини або в незалежних акредитованих лабораторіях, здійснюється фахівцями установ безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини відповідно до Порядку № 488; щодо контрольних заходів, то у разі отримання запрошення від постачальника щодо виїзду на потужності виробництва, фахівцями ветеринарної медицини проводиться відбір зразків харчових продуктів для проведення лабораторних досліджень, а також звертається увага на санітарний стан місць виготовлення та зберігання харчових продуктів, які плануються постачатись для потреб ЗСУ; щодо санкцій, то МОУ до проекту договору включено види оперативно-господарських санкцій з метою недопущення фактів надання неякісних послуг; щодо суперечності п.п. 9.3.4 і 13.6, то вона ніяким чином не порушує права учасника на участь у процедурі закупівлі і не являється дискримінаційною, крім того зазначені пункти повністю узгоджені між собою. 
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		Міністерством оборони України опубліковано Оголошення про проведення відбору учасників для проведення переговорної процедури закупівлі для потреб оборони, а саме: UA-2019-12-27-002354-b, затверджене протоколом тендерного комітету від 28.12.2019 № 75/523/1; UA-2019-12-27-002327-b, затверджене протоколом тендерного комітету від 27.12.2019 № 75/522/1; UA-2019-12-27-002297-b, затверджене протоколом тендерного комітету від 27.12.2019 № 75/521/1; UA-2019-12-27-002237-b, затверджене протоколом тендерного комітету від 26.12.2019 № 75/526/1; UA-2019-12-27-002226-b, затверджене протоколом тендерного комітету від 26.12.2019 № 75/525/1; UA-2019-12-27-002274-b, затверджене протоколом тендерного комітету від 27.12.2019 № 75/531/1; UA-2019-12-27-002266-b, затверджене протоколом тендерного комітету від 27.12.2019 № 75/529/1; UA-2019-12-27-002254-b, затверджене протоколом тендерного комітету від 27.12.2019 № 75/528/1; UA-2019-12-27-002244-b, затверджене протоколом тендерного комітету від 27.12.2019 № 75/527/1; UA-2019-12-27-002211-b, затверджене протоколом тендерного комітету від 27.12.2019 № 75/530/1.
		04.01.2020 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , не погоджуючись з порядком проведення процедури закупівлі в частині окремих положень оголошень та проекту договору, звернулась зі скаргою до Антимонопольного комітету України в особі Постійно діючої комісії адміністративної колегії антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель з наступними скаргами: UA-2019-12-27-002354-b.а4, 2019-12-27-002327-b.с4, UA-2019-12-27-002297-b.с4, UA-2019-12-27-002237-b.с4, UA-2019-12-27-002226-b.с4, UA-2019-12-27-002274-b.с4, UA-2019-12-27-002266-b.с5, UA-2019-12-27-002254-b.с5, UA-2019-12-27-002244-b.с4, UA-2019-12-27-002211-b.с4.
		В обґрунтування скарг зазначено, що оголошення і проект договору містять дискримінаційні умови, зокрема: у п. п. 2.2, 3.2, 3.2.1, 4.3, 7.9.3, 8.2.4, 8.4.1 замовник покладає на установу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини не властиві їй функції, а саме контроль на сумнівну продукцію, відбір зразків, проведення їх дослідження, перевірку якості продуктів харчування, придатності та безпечності, а також видачу протоколів випробування; разом з тим, проект договору містить визначення терміну «установа безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини», з якого вбачається, що це підрозділ МОУ та ЗСУ, до повноважень якого віднесено виконання функцій з оцінки безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, що постачаються для потреб ЗСУ; у п. 3.1 договору, оскільки контроль за станом виконання договірних зобов`язань виходить за межі місця здійснення контрольних заходів при перевірці потужностей постачальника, а саме за межі військової частини, отже, замовник дискримінує учасника додатковими контрольними заходами, які суперечать терміну «контрольні заходи» проекту договору; у п. 4.6 та пп. 8.2.3 проекту договору, відповідно до яких передбачено сплату штрафних санкцій, розмір яких може бути самостійно визначеним замовником; у пп. 9.3.4 і п. 13.6, які суперечливі між собою; крім того, 1-2 календарні дні, визначені замовником на заміну харчових продуктів, можуть припасти на святкові або вихідні дні, у зв`язку з чим постачальник не буде мати змоги вчасно виконати умови договору.
		За результатами розгляду скарг Антимонопольним комітетом України в особі Постійно діючої комісії адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель було прийнято рішення від 14.01.2020: № 779-р/пк-пз, № 780-р/пк-пз, № 782-р/пк-пз, № 783-р/пк-пз, № 778-р/пк-пз, № 785-р/пк-пз, № 786-р/пк-пз, № 787-р/пк-пз, № 781-р/пк-пз, № 784-р/пк-пз, якими відмовлено у задоволенні скарг.
		Не погоджуючись з висновками Антимонопольного комітету України в особі Постійно діючої комісії адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, викладеними у рішеннях від 14.01.2020: № 779-р/пк-пз, № 780-р/пк-пз, № 782-р/пк-пз, № 783-р/пк-пз, № 778-р/пк-пз, № 785-р/пк-пз, № 786-р/пк-пз, № 787-р/пк-пз, № 781-р/пк-пз, № 784-р/пк-пз, позивач звернувся з позовом до суду.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного. 
		Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», у редакції на момент виникнення спірних правовідносин, Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
		Відповідно до пп. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
		Відповідно до ч. 7 ст. 6 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.
		Особливості здійснення процедур закупівлі товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони в особливий період, у період проведення антитерористичної операції, у період введення надзвичайного стану визначені Законом України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони».
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» цей Закон застосовується Міністерством оборони України та його розвідувальним органом, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національною гвардією України, Національною поліцією України, Державною прикордонною службою України, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державною спеціальною службою транспорту, Державною службою України з надзвичайних ситуацій, Управлінням державної охорони України та іншими військовими формуваннями та/або частинами, які здійснюють закупівлю товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони в особливий період, у період проведення антитерористичної операції, у період введення надзвичайного стану, якщо вартість товарів і послуг дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень.
		Закупівля товарів, робіт і послуг замовниками, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
		Так, Закон України «Про публічні закупівлі» установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
		Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» Антимонопольний комітет України здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі» Антимонопольний комітет України як орган оскарження з метою неупередженого та ефективного захисту прав та законних інтересів осіб, пов`язаних з участю у процедурах закупівлі, утворює постійно діючу адміністративну колегію (колегії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Рішення постійно діючої адміністративної колегії (колегій) приймаються від імені Антимонопольного комітету України.
		Порядок діяльності постійно діючої адміністративної колегії (колегій) встановлюється відповідно до Закону України «Про Антимонопольний комітет України», якщо інше не встановлено цим Законом.
		Статтею 14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначена компетенція адміністративних колегій Антимонопольного комітету України та адміністративних колегій територіального відділення Антимонопольного комітету України.
		Так, відповідно до ст. 14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України має такі повноваження, зокрема: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, проводити розслідування або дослідження за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, попередні висновки стосовно узгоджених дій, концентрації; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; надавати обов`язкові для розгляду рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб`єктам господарювання, об`єднанням щодо припинення дій або бездіяльності, які містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції, та усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють; розглядати справи про адміністративні правопорушення, виносити постанови, а також перевіряти законність та обґрунтованість постанов, винесених адміністративними колегіями територіальних відділень Антимонопольного комітету України, в цих справах.
		Постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України має право надавати обов`язкові для розгляду рекомендації та вносити пропозиції органам державної влади, органам місцевого самоврядування, установам, організаціям, суб`єктам господарювання, об`єднанням щодо здійснення заходів, спрямованих на обмеження монополізму, розвиток підприємництва і конкуренції, запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, а також щодо припинення дій або бездіяльності, що можуть мати негативний вплив на конкуренцію.
		Постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України здійснює інші повноваження відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
		Відповідно до ч. ч. 9, 10, 11 ст. 18 Закону України «Про публічні закупівлі» за результатами розгляду скарги орган оскарження має право: прийняти рішення про встановлення або відсутність порушень процедури закупівлі (у тому числі порушення порядку оприлюднення або неоприлюднення інформації про закупівлі, передбаченої цим Законом) та про заходи, що повинні вживатися для їх усунення, зокрема зобов`язати замовника повністю або частково скасувати свої рішення, надати необхідні документи, роз`яснення, усунути будь-які дискримінаційні умови (у тому числі ті, що зазначені в технічній специфікації, яка є складовою частиною тендерної документації), привести тендерну документацію у відповідність із вимогами законодавства, або за неможливості виправити допущені порушення відмінити процедуру закупівлі.
		Орган оскарження розглядає скаргу та приймає рішення на її підставі в межах одержаної за скаргою інформації та інформації, розміщеної в електронній системі закупівель. Рішення за результатами розгляду скарг приймаються органом оскарження виключно на його засіданнях.
		Орган оскарження має право залучати для отримання консультацій та експертних висновків представників державних органів (за погодженням з керівниками державних органів), експертів і спеціалістів, які не можуть бути пов`язаними особами та володіють спеціальними знаннями, необхідними для професійного та неупередженого розгляду скарги. Суб`єкт оскарження та замовник можуть надавати висновки експертів і спеціалістів, які володіють спеціальними знаннями. Висновки таких представників державних органів, експертів та спеціалістів оприлюднюються в електронній системі закупівель та долучаються до матеріалів справи про розгляд скарги.
		Орган оскарження за результатами розгляду скарги приймає обґрунтоване рішення, у якому зазначаються: висновок органу оскарження про наявність або відсутність порушення процедури закупівлі; висновок органу оскарження про задоволення скарги повністю чи частково або про відмову в її задоволенні; підстави та обґрунтування прийняття рішення; у разі якщо скаргу задоволено повністю або частково - зобов`язання усунення замовником порушення процедури закупівлі та/або відновлення процедури закупівлі з моменту попереднього законного рішення чи правомірної дії замовника.
		Рішення органу оскарження містить таку інформацію: найменування органу оскарження; короткий зміст скарги; мотивувальну частину рішення; резолютивну частину рішення; строк оскарження рішення.
		Наведені правові норми свідчать, що орган оскарження перевіряє оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність замовника на предмет їх відповідності законодавству у сфері державних закупівель, зокрема принципам, визначеним Законом України «Про публічні закупівлі» і лише, встановивши, порушення процедури закупівлі, може зобов`язати замовника вчинити дії щодо усунення виявлених порушень.
		Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги; конкурентний діалог; переговорна процедура закупівлі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про публічні закупівлі» переговорна процедура закупівлі - це процедура, що використовується замовником як виняток і відповідно до якої замовник укладає договір про закупівлю з учасником після проведення переговорів з одним або кількома учасниками.
		Замовник під час проведення переговорів вимагає від учасника подання ним підтвердженої документально інформації про відповідність учасника кваліфікаційним вимогам відповідно до статті 16 цього Закону.
		Відповідно до ч. ч. 3, 5, 6 ст. 3 Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» для проведення відбору учасників замовник оприлюднює оголошення про проведення відбору через авторизовані електронні майданчики на веб-порталі Уповноваженого органу.
		Одночасно з розміщенням оголошення про проведення відбору замовник також оприлюднює проект договору про закупівлю.
		Технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі і кваліфікаційні критерії до учасників відбору не можуть містити дискримінаційних умов та зменшувати рівень конкуренції.
		Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник не може встановлювати дискримінаційні вимоги до учасників.
		Так, як вбачається із скарг позивача, останній вбачає ряд дискримінаційних моментів, які порушуються його права як учасника у процедурі публічної закупівлі.
		Зокрема, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зазначає, що в проекті договору та у оголошеннях про проведення відбору учасників містяться наступні дискримінаційні пункти: абз. 3 п. 2.2 договору, абз. 1 п. 3.2 договору, пп. 3.2.1 договору, п. 4.3 договору, пп. 7.9.3 договору, пп. 8.2.4 договору, пп. 8.4.1 договору щодо наділення Установи безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини не властивими їй функціями.
		Так, відповідно до абз. 3 п. 2.2 договору на харчові продукти, що використовується для постачання особовому складу Збройних Сил України, у разі обґрунтованої підозри щодо якості харчових продуктів, Замовник, Представник Замовника та Уповноважена особа в присутності Представника Постачальника має право проводити контроль та направляти харчові продукти на дослідження до Установи безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини за рахунок Замовника або до незалежних акредитованих лабораторій за рахунок Постачальника.
		Відповідно до абз. 1 п. 3.2 договору відбір зразків харчових продуктів, що підлягають дослідженню в Установах безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини або в незалежних акредитованих лабораторіях, здійснюється фахівцями Установ безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини, відповідно до Порядку контролю за якістю послуг з харчування особового складу Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2018 року № 488.
		Відповідно до пп. 3.2.1 договору представник Замовника та Уповноважена особа залишає за собою право перевіряти якість, придатність та безпечність харчових продуктів, що поставляються згідно умов цього Договору. 
		Якщо під час здійснення контрольного заходу за результатами оцінки Уповноваженої особи існує обґрунтована підозра або встановлено, що харчовий продукт або інший об`єкт контрольних заходів є небезпечним, неякісними чи непридатними до споживання та використання, зразок такого продукту відбирається у трьох екземплярах у встановленому порядку з подальшим направленням до Установи безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини для проведення досліджень, передачі за актом у присутності Представника Постачальника на зберігання до військової частини як контрольного зразка та передачі за актом Представнику Постачальника.
		Відповідно до п. 4.3 договору під час постачання харчових продуктів Постачальником, у разі виникнення обґрунтованої підозри щодо відповідності якості, маркування та етикетування, фасування, та стану упаковки, на вимогу Представника Замовника або Уповноваженої особи застосовується обов`язковий контроль на сумнівну продукцію в Установі безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини або в незалежних акредитованих лабораторіях за рахунок Постачальника.
		Рішення щодо подальшого використання харчових продуктів приймається за результатами проведених досліджень.
		Відповідно до пп. 7.9.3 договору харчові продукти, які постачаються Постачальником для закладення на зберігання під час оновлення (освіження), повинні при прийманні: бути свіжого виробництва (не пізніше 2 місяців від дати виготовлення); мати належну якість, безпечність, придатність та забезпечувати простежуваність; обов`язково мати оригінал протоколу випробування або копію, які видані Установою безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини. Відбір зразків для проведення досліджень здійснюється представниками Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини та/або представниками Установи безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини на потужностях Постачальника, або у місцях де виготовляється чи зберігається партія продукції, що планується для поставки. У протоколі випробувань зазначається висновок дослідження всієї партії харчових продуктів (відповідає вимогам або не відповідає), від якої був відібраний зразок для дослідження (випробування); постачання консервованих харчових продуктів: консерви м`ясні, консерви м`ясо-рослині, консерви рибні, молоко згущене, томатна паста тощо, здійснюється у металевій тарі, дозволеній відповідно до технічної документації.
		Відповідно до пп. 8.2.4 договору Замовник має право здійснювати перевірку харчових продуктів та направляти на дослідження до Установи безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини або в незалежні акредитовані лабораторії.
		Відповідно до пп. 8.4.1 договору представник Замовника має право здійснювати перевірку харчових продуктів та направляти на дослідження до Установи безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини.
		Так, суд акцентує увагу на тому, що механізм здійснення органами військового управління контролю за якістю послуг із забезпечення харчуванням, харчовими продуктами особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил, що відповідно до законодавства мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах, які надаються згідно з договорами про закупівлю харчування, укладеними між Міноборони та фізичними і юридичними особами, які надають такі послуги, врегульовано Порядком контролю за якістю послуг з харчування особового складу Збройних Сил, затвердженим постаново Кабінету Міністрів України від 16.05.2018 № 488.
		Відповідно до п. 2 Порядку контролю за якістю послуг з харчування особового складу Збройних Сил, затвердженого постаново Кабінету Міністрів України від 16.05.2018 № 488, установа безпечності харчових продуктів та ветеринарії Збройних Сил  це установа (підрозділ) Збройних Сил, до повноважень якої віднесено виконання функцій з оцінки ветеринарно-санітарного стану продукції тваринного, рослинного та біотехнологічного походження, яку використовують для забезпечення особового складу Збройних Сил.
		Відповідно до п. 6 Порядку контролю за якістю послуг з харчування особового складу Збройних Сил, затвердженого постаново Кабінету Міністрів України від 16.05.2018 № 488, якщо під час здійснення контрольного заходу за результатами оцінки представника замовника існує обґрунтована підозра або встановлено, що харчовий продукт або інший об`єкт контрольних заходів є небезпечним чи непридатним до споживання та використання, зразок такого продукту відбирається у трьох екземплярах у встановленому порядку з подальшим направленням до установи безпечності харчових продуктів та ветеринарії Збройних Сил для проведення досліджень, передачі за актом у присутності представника виконавця на зберігання до військової частини як контрольного зразка та передачі за актом представнику виконавця.
		Обіг зазначеного харчового продукту або іншого об`єкта контрольних заходів тимчасово припиняється представником замовника на період проведення досліджень до отримання протоколів лабораторних випробувань строком не більш як на 15 календарних днів, а харчових продуктів молочної групи - не більш як на п`ять календарних днів.
		У разі коли в результаті проведення лабораторних досліджень підозру щодо небезпечності харчового продукту не підтверджено в день отримання протоколів випробувань, тимчасове припинення обігу харчового продукту скасовується представником замовника, про що негайно інформується виконавець.
		У разі коли в результаті лабораторних досліджень підозру щодо небезпечності харчового продукту підтверджено, такий харчовий продукт повинен бути переміщений виконавцем за межі території військової частини протягом одного календарного дня.
		Виконавець передає в установленому порядку в присутності представника замовника отриманий зразок до незалежної уповноваженої лабораторії для проведення досліджень.
		Так, як бачимо, щодо контролю якості та безпечності харчової продукції, яка постачається для потреб оборони, є спеціальний Порядок контролю за якістю та безпечністю продукції, який передбачає відбір зразків продукції для проведення подальших досліджень. До того ж, вказаний Порядок передбачає спеціального суб`єкта таких правовідносин  установу безпечності харчових продуктів та ветеринарії Збройних Сил, до повноважень якої віднесено виконання функцій з оцінки ветеринарно-санітарного стану продукції, яку використовують для забезпечення особового складу Збройних Сил.
		Отже, замовником закупівлі не встановлено додаткових дискримінаційних умов, які би висували стосовно позивача додаткові вимоги, які дискримінують останнього та/або позбавляють права на участь у процедурі закупівлі.
		Додатково суд акцентує увагу і на тому, що відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про публічні закупівлі» скарга повинна містити таку інформацію, зокрема, обґрунтування наявності порушених прав та охоронюваних законом інтересів з приводу рішення, дії чи бездіяльності замовника, що суперечать законодавству у сфері публічних закупівель і внаслідок яких порушено право чи законні інтереси такої особи.
		Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що до суб`єкта оскарження може звернутись особа з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів з приводу рішення, дії чи бездіяльності, що суперечать законодавству у сфері публічних закупівель і внаслідок яких порушено право чи законні інтереси такої особи.
		Проте позивачем не було доведено належними і допустимими доказами той факт, що наявність у договорі вищезазначених пунктів прямо чи опосередковано порушує права позивача на участь у процедурі закупівлі або інші права, пов`язані з ними. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Щодо п. 3.1 договору стосовно розширення поняття «контрольні заходи», що на думку позивача дискримінує його як учасника закупівлі, суд зазначає таке.
		Відповідно до п. 3.1 договору контроль за станом виконання договірних зобов`язань Постачальником здійснюють Замовник, Представник Замовника та Уповноважені особи.
		Контрольні заходи та механізм їх здійснення визначено в Порядку, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2018 року № 488 «Про затвердження Порядку контролю за якістю послуг з харчування особового складу Збройних Сил» в частині, що стосується харчових продуктів, які постачаються.
		У тому числі контроль здійснюється за: безпечністю, придатністю та якістю харчових продуктів, що постачаються відповідно до умов цього Договору (у тому числі правил маркування та етикетування); відповідністю потужностей Постачальника (виробника) вимогам ст. 41 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів»; відповідністю транспортних засобів, що використовуються для транспортування харчових продуктів за цим Договором, вимогам ст. 44 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів».
		Відповідно до п. 2 Порядку контролю за якістю послуг з харчування особового складу Збройних Сил, затвердженого постаново Кабінету Міністрів України від 16.05.2018 № 488, контрольні заходи  це постійні дії з проведення представником замовника комплексних перевірок якості послуг з харчування. Місцем здійснення контрольних заходів є військова частина (бригада, полк, група, корабель, окремий батальйон (дивізіон), окрема рота), військові установи, організації, військові навчальні заклади Збройних Сил.
		Відповідно до п. 4 Порядку контролю за якістю послуг з харчування особового складу Збройних Сил, затвердженого постаново Кабінету Міністрів України від 16.05.2018 № 488, контрольні заходи включають в себе комплексні перевірки: якості готових страв та дотримання технології їх приготування; санітарного стану об`єктів продовольчої служби (продовольчих складів, овочесховищ, їдалень, пекарень, підсобних господарств тощо); безпечності та окремих показників якості харчових продуктів під час постачання, освіження та зберігання; відповідності даних накладних фактично поставленим харчовим продуктам; відповідності харчових продуктів, що використовуються для надання послуг з харчування на підставі договорів, вимогам нормативних документів; порядку зберігання харчових продуктів на продовольчому складі та у виробничих приміщеннях; якості харчових продуктів та дотримання встановлених норм харчування; порядку освіження харчових продуктів; дотримання вимог здійснення санітарних заходів під час кулінарної обробки харчових продуктів, приготування і роздачі готової їжі; дотримання вимог здійснення санітарних заходів під час утримання їдалень, складів, овочесховищ; своєчасного проходження медичного обстеження обслуговуючого персоналу, який задіяний у наданні послуг з харчування; використання і утримання виконавцем військового майна та його обслуговування відповідно до експлуатаційної документації, зазначеної в договорі.
		Відповідно до п. 9 Порядку контролю за якістю послуг з харчування особового складу Збройних Сил, затвердженого постаново Кабінету Міністрів України від 16.05.2018 № 488, результати здійснення контрольних заходів оформляються актом, який підписується представником замовника, представником виконавця, залученими до їх здійснення, та подається командирові (начальникові) військової частини на підпис.
		Так, позивач вважає, що розширення терміну «контрольні заходи» і його поширення на процедуру контролю відповідності потужностей постачальника є дискримінуючим, оскільки учасник процедури закупівлі дискримінується додатковими контрольними заходами, які суперечать нормативно-правовим актам.
		Суд з твердженнями позивача погодитись не може, оскільки позивачем не доведено яке конкретне його право порушено наявністю у договорі пункту 3.1. Зокрема, суд принагідно звертає увагу, що належним способом захисту порушеного права позивача у разі проведення контрольного заходу у формі, спосіб, порядку та у строки, що не відповідають вимогам чинного законодавства України, є звернення до суду із позовом про скасування рішення органу про проведення такого контрольного заходу в силу його неправомірності та/або скасування рішень, винесених на підставі незаконно проведеного контрольного заходу.
		Саме в разі проведення контрольного заходу за відсутності підстав для такого проведення або проведення його органом, який не мав відповідних повноважень щодо такого проведення, матиме місце порушене право позивача.
		З огляду на викладене вище, суд не вбачає прямого зв`язку між пунктом 3.1 договору і припущенням позивача щодо порушення його прав на участь у публічній закупівлі.
		Щодо самостійного встановлення штрафних санкцій замовником закупівлі та оплати за поставлені продукти, то суд зазначає наступне.
		Відповідно до п. 4.6 договору у разі виявлення Представником Замовника порушень при прийманні харчових продуктів в Зведеному акті приймання-передачі зазначаються факти порушень та складається Акт про порушення договірних зобов`язань суб`єктом господарювання у трьох примірниках, один примірник залишається у Представника Замовника, другий направляється Замовнику, з належними доказами факту наявності порушень Постачальником умов Договору, а третій надається Постачальнику під розписку або надсилається рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного.
		Замовник після отримання від Постачальника документів на оплату, які містять факти порушень, протягом трьох робочих днів, оформляє і направляє Постачальнику претензію, та повертає усі документи, подані на оплату.
		Відповідно до пп. 8.1.1 договору Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати за поставлені та прийняті харчові продукти згідно Каталогу продуктів, крім випадку, зазначеного в п. 8.2.3.
		Відповідно до пп. 8.2.3 договору Замовник має право повернути рахунок Постачальнику без здійснення оплати в разі неналежного оформлення документів, зазначених у пункті 6.1 розділу VI Договору (відсутність підписів тощо). У разі зазначення в Зведеному акті приймання-передачі інформації (відомостей) або даних про порушення договірних зобов`язань, документи на оплату приймаються після сплати штрафних санкцій (про що надаються підтверджувальні документи) Постачальником за направленою Замовником претензією.
		Відповідно до пп. 8.5.10 договору Постачальник зобов`язаний сплатити нараховані Замовником штрафні санкції, згідно направленої Замовником претензії за порушення, зазначені в Акті про порушення договірних зобов`язань суб`єктом господарювання у тридцятиденний термін з дня отримання претензії.
		Позивач вбачає порушення його прав і дискримінацію його як учасника закупівлі у разі наявності зазначених пунктів у договорі, оскільки він може не погодитися з порушеннями, які кваліфікуються як такі Замовником, або штрафними санкціями.
		У цій частині суд бажає акцентувати увагу на тому, що відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
		Відповідно до ст. 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку.
		До суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.
		Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання.
		З огляду на викладене вище, суд акцентує увагу, що позивачем не доведено в чому його права як учасника закупівлі дискримінуються у зв`язку з наявністю у договорі вищевказаних пунктів та підпунктів. 
		До того ж, Господарським кодексом України передбачена можливість встановлювати оперативно-господарські санкції, а враховуючи той факт, що у зв`язку із несумлінним виконанням договору, який покликаний забезпечити якісне, безпечне та безперебійне харчування особового складу структурних одиниць оборони, можуть настати несприятливі наслідки, то вищевказані оперативно-господарські санкції є виправданими та покликаними забезпечити мінімізацію фактів надання неякісних послуг.
		Щодо неузгодженості між собою п. 13.6 та пп. 9.3.4 договору, суд зазначає таке.
		Відповідно до пп. 9.3.4 договору при постачанні харчових продуктів з порушенням вимог щодо якості харчових продуктів, маркування та етикетування, тари та упаковки, а також такого, що не відповідає вимогам, встановленим у нормативних документах та нормативно-технічній документації (ДСТУ, ГОСТ, ГСТУ, СОУ, ТУ та описів харчових продуктів за Каталогом продуктів харчування), Постачальник зобов`язаний замінити такі харчові продукти за свій рахунок протягом одного календарного дня, а також сплатити штраф у розмірі 20 % вартості таких харчових продуктів.
		Відповідно до п. 13.6 договору Замовник не повертає забезпечення виконання зобов`язань Постачальнику за цим Договором та стягує це забезпечення направленням вимоги до банка-гаранта про сплату грошової суми та стягує безвідсотковий грошовий депозит при настанні однієї або декількох наступних умов, зокрема, поставки неякісних харчових продуктів (крім порушення вимог до маркування та етикетування, тари та пакування), окрім випадку заміни Постачальником неякісних харчових продуктів протягом двох діб, наступних за датою поставки таких неякісних харчових продуктів.
		Аналізуючи вказані пункти у контексті їх неузгодженості, суд зазначає, що пп. 9.3.4 договору встановлено обов`язок постачальника замінити харчові продукти протягом 1 календарного дня у разі, якщо вони були поставлені з порушенням певних вимог. Натомість, п. 13.6 договору встановлює випадки не повернення Замовником забезпечення виконання зобов`язання. Так, як вбачається з п. 13.6 договору, звернення стягнення на об`єкт забезпечення виконання зобов`язання не відбувається у разі, коли постачальником здійснена заміна неякісних харчових продуктів протягом 2 діб.
		Тобто, штрафні санкції і часові прив`язки їх настання ніяким чином не повинні узгоджуватися з часовими прив`язками щодо застосування заходів стягнення на об`єкт, який забезпечує виконання зобов`язання. Отже, в цій частині суд не вбачає дискримінації позивача як учасника публічної закупівлі.
		До того ж, позивачем не доведено факт порушення його права як учасника закупівлі в контексті наявності у договорі пп. 9.3.4 та п. 13.6.
		Щодо пп. 10.1 п. 10 Оголошення та п. 13.4 договору стосовно внесення депозиту (безвідсоткового) у розмірі 0,1% вартості товару, то суд зазначає таке.
		Відповідно до пп. 10.1 п. 10 Оголошень про проведення відбору учасників Замовником вимагається від учасника-переможця внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору у формі депозиту (безвідсоткового).
		Відповідно до п. 13.4 договору укладанням цього Договору Сторони вчиняють письмовий правочин щодо забезпечення виконання всіх зобов`язань Постачальника, визначених в цьому Договорі. Сторони домовилися встановити наступні види забезпечення виконання зобов`язань Постачальника за цим Договором: грошовий депозит та гарантія банку. 
		Постачальник забезпечив виконання своїх зобов`язань за цим Договором у розмірі 3% вартості Договору у виді: 0,1% вартості Договору  безвідсотковий грошовий депозит шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Замовника; 2,9% вартості Договору - гарантія банку.
		Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.11.2013 у справі «Пічкур проти України» встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (див. рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства» заява № 36042/97, п. 48, ЕСНR 2002-ІV). Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення (див. рішення від 21.02.1997 у справі «Ван Раалте проти Нідерландів», п. 39, Reports 1997-1).
		Проте, суд акцентує увагу на тому, що до всіх учасників спірних закупівель висунуто однакові вимоги. Формування депозиту (безвідсоткового) стосується переможців усіх спірних закупівель.
		Отже, суд не вбачає порушень прав позивача, які проявляються у формі дискримінації щодо участі у процедурах закупівлі, оскільки до всіх потенційних учасників висунуто однакові вимоги, зокрема, і щодо формування депозиту (безвідсоткового).
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
		Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
		Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
		З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
		Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		З огляду на те, що суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.
		Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.
		Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
		Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
		Суддя К.С. Пащенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...