Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 400/3277/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 28.10.2020. Зареєстровано: 29.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 29.10.2020.
Дата набрання законної сили: 28.10.2020
Номер судового провадження: К/9901/26601/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		28 жовтня 2020 року   
		Київ
		справа №400/3277/19
		адміністративне провадження №К/9901/26601/20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Гімона М.М.,
		суддів: Гусака М.Б.,  Дашутіна І.В., 
		перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі № 400/3277/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будснабзбут» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,
		ВСТАНОВИВ:
		Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 30.04.2020, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2020, позов задовольнив.
		Предметом спору у цій справі було визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення №00041731406 (форма «С») від 03.06.2019, яким до позивача за порушення п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (далі - Положення №637), а саме: не оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у касовій книзі підприємства, застосовано штрафні санкції в сумі 2794065,45 грн.
		Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що єдиною підставою для висновку про порушення позивачем вимог Положення №637 стали встановлені контролюючим органом обставини перебування головного бухгалтера, касира, підписи яких містяться на прибуткових касових ордерах, у відпустці, що підтверджується табелем обліку робочого часу. Суди визнали безпідставними такі доводи контролюючого органу з посиланням на постанову Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №820/5671/16, оскільки перебування у відпустці працівника товариства саме по собі не свідчить про дефектність зазначених первинних бухгалтерських документів. Правове значення має лише належність підпису працівнику, що уповноважений трудовим договором на здійснення відповідної господарської операції. При цьому, Кодекс законів про працю України, Закон України «Про відпустки» не обмежує право працівника здійснювати під час відпустки чи інших періодів відпочинку передбачені трудовим договором функції за власною ініціативою.
		За таких обставин суди дійшли висновку, що наявність у касовій книзі та прибуткових касових ордерах записів про надходження готівки є достатньою підставою для того, щоб ця готівка вважалась оприбуткованою. Отже, позивачем дотримані вимог Положення №637 при оприбуткуванні грошових коштів в сумі 558813,09 грн в касі підприємства, а податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню. 
		16.10.2020 до суду надійшла касаційна скарга  Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - скаржник), направлена до суду поштою 13.10.2020. 
		При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
		Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
		Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
		У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
		У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
		У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
		Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. 
		Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник як на підставу для касаційного оскарження судових рішень посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. На переконання скаржника П`ятий апеляційний адміністративний суд в постанові від 04.08.2020 застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладену у постановах Верховного Суду а саме:
		- від 01.04.2014 справа №21-54а14, від 04.11.2015 справа №825/554/15-а, від 23.01.2018 (справа №2а-12605/11/2670), від 31.07.2018 (справа №813/2229/17), від 17.12.2018 (справа №810/3811/17), від 05.03.2019 (справа №820/4804/17), від 25.04.2019 (справа №804/11864/13-а), від 03.03.2020 (справа №520/6220/19). 
		Обґрунтування цієї підстави зводиться до того, що у цих постановах Верховного Суду викладено висновок щодо застосування п.п.2.6 глави 2 Положення №637, відповідно до якого у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення №637 оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі. Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абз.3 частини першої Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 №436/95.
		Проаналізувавши наведене обґрунтування і зміст судових рішень у цій справі, колегія  суддів вважає, що висновки судів не суперечать зазначеному висновку. Саме встановивши факт оприбуткування готівки в касі підприємства, суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.
		Аналогічно доводам, які відображені у судових рішеннях, у касаційній скарзі скаржник зазначає, що готівка не є оприбуткованою, оскільки перевіркою встановлено, що прибуткові касові ордери формувала та ставила підпис головний бухгалтер ТОВ «Будснабзбут» ОСОБА_1 Однак, на переконання скаржника, даний факт не відповідає дійсності, оскільки згідно з табелем обліку робочого часу за вересень 2016 року головний бухгалтер ОСОБА_1 знаходилась у відпустці, а отже, й не мала змоги своєчасно сформувати прибуткові касові ордери, отримати та оприбуткувати готівкові кошти у касі підприємства у вересні 2016 на загальну суму 558813,09 гривень.
		Колегія суддів вважає, що таке обґрунтування не є достатнім для висновку, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми права без урахування висновку Верховного Суду, а відтак, є недостатнім для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування пункту 2.6 Положення №637 відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, і у тих постановах, які наведені у касаційній скарзі. 
		Крім того, скаржник не обґрунтовує, чому, на його думку, суди неправильно послалися на постанову Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №820/5671/16, у якій зазначено, що Кодекс законів про працю України, Закон України "Про відпустки" не обмежує право працівника здійснювати під час відпустки чи інших періодів відпочинку передбачені трудовим договором функції за власною ініціативою.
		Крім того, зі змісту судових рішень, а так само і касаційної скарги неможливо встановити правової підстави для накладення на позивача штрафної санкції. При цьому, у випадку, якщо така санкція застосована на підставі абзацу 3 пункту 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 №436/95, колегія суддів звертає увагу скаржника, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 (справа №1340/3510/18) наявний висновок щодо правильного застосування цієї норми.
		Тому, скаржник має обґрунтувати, чому такий висновок не може бути застосований до справи, у якій подано касаційну скаргу.
		Формальне посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України зводиться до неправильної оцінки прибуткових ордерів, оформлення яких контролюючий орган вважає неналежним, як наслідок, відсутність підстав вважати готівку оприбуткованою. Натомість, пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як підстава для касаційного оскарження судових рішень передбачає посилання на відповідний пункт частини другої та/або третьої статті 353 КАС України, чого у касаційній скарзі не наведено. Крім того, вимогами касаційної скарги є не направлення справи на новий розгляд (як це передбачено статтею 353 КАС України), а скасування постанови апеляційного суду і ухвалення нового про відмову в позові, що передбачено статтею 351 КАС України.
		Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
		Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
		У зв`язку з викладеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судового рішення має бути викладено з урахуванням таких мотивів.
		Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
		- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
		- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
		Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав вимог та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
		Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
		Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
		При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
		Отже, у випадку, якщо скаржник має на меті перегляд судового рішення саме на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, він має обґрунтувати подібність правовідносин і зазначити, який саме висновок суду апеляційної інстанції і щодо застосування якої норми права не відповідає висновками, викладеним у наведених постановах.
		Колегія суддів звертає увагу на необхідність врахування скаржником, що відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. 
		У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
		При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
		Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
		Крім цього, в порушення вимог частини четвертої статті 330 КАС України, до касаційної скарги не додано документу про сплату судового збору та про підстави звільнення від сплати судового збору суд не повідомлено.
		Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 №   3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI), за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. 
		Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції чинній на день подання позову до суду)  за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1921 грн) і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (19210 грн).
		Позов у цій справі заявлено юридичною особою у 2019 році, який містить вимоги майнового характеру у загальній сумі 2794065,45 грн. Відповідно, сплаті при поданні позовної заяви підлягав судовий збір, обмежений максимальним розміром 19210 грн.
		З огляду на наведене, за подання касаційної скарги у цій справі скаржник має сплатити судовий збір в сумі 38210 гривень (19210 грн * 200%).
		Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами:
		Отримувач коштів - УК у Печерському районі /Печерський район/22030102
		Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897 
		Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
		Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007
		Код класифікації доходів бюджету - 22030102
		Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055)
		Символ звітності банку - 207
		Призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір. 
		Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. 
		Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого скаржник має усунути виявлені недоліки.
		На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 169, 330, 332 КАС України, 
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі № 400/3277/20 -  залишити без руху.
		Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:
		- надати платіжний документ про оплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі встановленому Законом № 3674-VI;
		- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої, зокрема щодо підстав касаційного оскарження, має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі.
		Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
		Роз`яснити, що відповідно до пункту 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, в редакції Закону України від 18.06.2020 №731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		 
		СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак   І.В. Дашутін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...