Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 332/2462/14-к : Окремі процесуальні питання; Заява про роз’яснення судового рішення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 29.10.2020.
Дата набрання законної сили: 27.10.2020
Номер судового провадження: 51-313км17
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014080030000403

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 жовтня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа №332/2462/14-к
		провадження № 51-313 км 17
		 
		Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
		 
		головуючої  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		засудженої 
		(у режимі відеоконференції) ОСОБА_5 ,
		захисника ОСОБА_6 ,
		прокурора ОСОБА_7 ,
		 
		розглянула в судовому засіданні касаційні скарги засудженої ОСОБА_5 на вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 4 вересня 2014 року й ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 23 листопада 2017 року, а також захисника ОСОБА_6 на згадану ухвалу суду апеляційної інстанції щодо
		  ОСОБА_5 ,
		  ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		 уродженки та жительки  
		АДРЕСА_1 ,
		засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		 
		 
		Рух справи, короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені фактичні обставини
		За вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 4 вересня 2014року ОСОБА_5 було засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років, а на підставі ст. 71 цього Кодексу до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання завироком вказаного суду від 4 грудня 2013 року йвизначено остаточне  у виді позбавлення волі на строк 10 років.
		Строк покарання ухвалено обчислювати з часу затримання 27 березня 2014року.
		Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Міської клінічної лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги 1254,60 грн у рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілої.
		Вирішено питання щодо речових доказів упровадженні.
		ОСОБА_5 визнано винуватою у вчиненні за викладених у вироку обставин умисного вбивства.
		Як установив суд, 19 лютого 2014 року близько 9:30 за місцем проживання уквартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_5 устані алкогольного сп`яніння під час сварки з ОСОБА_8 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків з метою вбивства умисно завдала останній неменше п`яти ударів молотком по голові, заподіявши тяжких тілесних ушкоджень від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 о 2:50 потерпіла померла в медичному закладі.
		Апеляційний суд Запорізької області ухвалою від 16 грудня 2014 року вирок щодо ОСОБА_5 залишив без змін.
		Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 1 вересня 2015 року скасував на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) згадане рішення апеляційного суду через порушення ст. 419 вказаного Кодексу і призначив новий розгляд у цьому суді.
		За наслідками нового розгляду Апеляційний суд Запорізької області ухвалою від 23 листопада 2017 року вирок змінив, виключив із його мотивувальної частини як докази обвинувачення показання: підозрюваної ОСОБА_5 , надані нею вході досудового розслідування, та свідка ОСОБА_9 , які він надав під час судового провадження. Урешті вирок залишено без змін.
		Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджена ОСОБА_5 просить скасувати на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, згадані вирок та ухвалу від 23 листопада 2017 року іпризначити новий розгляд у суді першої інстанції. Посилаючись на неповноту судового провадження й заперечуючи причетність до вбивства ОСОБА_8 , скаржниця наводить доводи, суть яких зводиться до того, що місцевий суд належно не оцінив зібраних доказів, обґрунтував її винуватість недостовірним висновком судово-медичної експертизи № 924 від24лютого 2014 року та недопустимими показаннями свідків, котрих не привів до присяги; крім того, за відсутності захисника заслухав останнє слово обвинуваченої. Разом із цим ОСОБА_5 указує на неправильне застосування ч. 5 ст. 72 КК. Вважає, що апеляційний суд ухвалив незаконне рішення, адже ретельно неперевірив усіх аргументів сторони захисту, залишив поза увагою допущені порушення, заяву засудженої про відвід судді та прокурора, а також попри клопотання не допитав свідка ОСОБА_10 і повторно не дослідив оспорюваного експертного висновку.
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить на аналогічних підставах скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд уцьому суді. Аргументуючи свою вимогу, захисник викладає такі самі як і засуджена доводи. Водночас скаржник ставить під сумнів правильність застосування норми матеріального права при юридичній оцінці діяння, яке на його думку, замість ч. 1 ст.115 КК має бути кваліфіковано за ч. 2 ст. 121 цього Кодексу. На переконання сторони захисту, обставини справи, зокрема те, що між померлою та ОСОБА_5 були близькі родинні стосунки, остання викликала швидку медичну допомогу й намагалась врятувати життя ОСОБА_8 , смерть якої настала влікарні, унеможливлюють обвинувачення в умисному вбивстві.
		Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення ненадходило.
		Позиції учасників судового провадження
		У суді касаційної інстанції засуджена та її захисник підтримали касаційні скарги; прокурор заперечив обґрунтованість касаційних вимог сторони захисту.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах із доповненнями, колегія суддів дійшла висновку, що подані скарги задоволенню непідлягають з огляду на таке.
		Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції (далі  Суд) перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено воскарженому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Згідно зі ст. 438 вказаного Кодексу при здійсненні касаційного провадження Суд не вправі скасувати чи змінити оспорювані рішення через невідповідність викладених у них висновків фактичним обставинам справи, авиходить зобставин, установлених увироку.
		У касаційній скарзі сторона захисту, серед іншого, по суті непогоджується зустановленими фактичними обставинами кримінального провадження, заперечує повноту судового розгляду, достовірність окремих доказів, тоді як перевірка зазначеного не належить до компетенції Суду в силу статей 433, 438 КПК.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину проти життя та здоров`я особи зроблено з додержанням ст. 23 КПК напідставі з`ясування всіх обставин, що належать до предмета доказування, які підтверджено перевіреними під час судового розгляду доказами, оцінених у переважній більшості відповідно до правил ст. 94 цього Кодексу, і вони в сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку.
		Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі насамперед аналізу: показань допитаних з дотриманням засади змагальності свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; фактичних даних, що містяться у протоколах огляду місця події від 19, 22 лютого 2014 року, огляду службового комп`ютера чергової частини поліцейського відділку й відеозапису зкамер спостереження від 20 лютого 2014 року, інформації, зафіксованої на диску із записом з цих камер; крім того, на підставі проведених усправі та перевірених уході судового слідства експертиз (судово-медичних від 24 березня 2014 року №211; 213; 924; судово-трасологічної від 29 квітня 2014року № 67, судово-психіатричної від 16 квітня 2014 року №196), а також інших досліджених доказів, зміст яких детально відображено у вироку, з урахуванням внесених до нього змін судом апеляційної інстанції.
		З`ясувавши ставлення ОСОБА_5 до пред`явленого обвинувачення йперевіривши висунуту останньою на свій захист версію про непричетність до смерті ОСОБА_8 та вчинення умисного вбивства іншою особою  ОСОБА_14 (матір`ю засудженої), такі твердження вмотивовано спростував увироку.
		У своєму рішенні суд навів конкретні докази, які переконливо доводять справедливість засудження ОСОБА_5 .
		Так, згідно з протоколом огляду місця події від 19 лютого 2014 року в ході цієї слідчої дії було вилучено знаряддя злочину  молоток, що в поданих скаргах не оспорюється як і факт насильницької смерті ОСОБА_8 . Відповідно до згаданих експертних висновків вона померла від тяжких тілесних ушкоджень, серед яких відкрита черепно-мозкова травма й перелом кісток склепіння черепа, що супроводжувались крововтратою, а на одязі ОСОБА_5 виявлено кров, походження якої не виключається від потерпілої.
		За матеріалами справи повідомлення про злочин надійшло до чергової частини відділку поліції о 9:50. Водночас за змістом показань працівниці кафе свідка ОСОБА_15 , вранці в указану дату після спільного вживання засудженою та ОСОБА_14 алкогольних напоїв остання через надмірне сп`яніння на відміну від ОСОБА_5 залишалась до 10:00 у кафе, де заснула. При цьому, як убачається з відеозапису з камер спостереження, ОСОБА_14 , покинувши приміщення, проходила повз них о 10:17, тобто після отримання правоохоронцями згаданого повідомлення, а отже, не могла бути присутньою у квартирі під час завдання ударів молотком по голові ОСОБА_8 . Допитана в суді свідок ОСОБА_14 також зазначала, що заснула в кафе й потім, прокинувшись, пішла до квартири, двері якої відчинила дочка. Як випливає з показань свідка, її небуло вдома при заподіянні ОСОБА_8 тілесних ушкоджень. 
		Оцінивши наведені дані в поєднанні з показаннями медичних працівників  свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12  про тиск у квартирі з боку засудженої на важкопоранену ОСОБА_8 з метою, щоб та вказала на ОСОБА_14 як на винуватицю злочину, а також їхні показання про те, що в автомобілі швидкої допомоги за відсутності такого впливу потерпіла вказала саме на ОСОБА_5 як на особу, котра заподіяла їй тяжких тілесних ушкоджень, суд обґрунтовано визнав неспроможними протилежні твердження обвинуваченої.
		 Згадані фактичні дані в силу ст. 84 КПК є джерелами доказів, які правомірно покладено в основу обвинувального вироку.
		 Обставин, які можуть слугувати підставами для того, щоб вважати штучним створення або підроблення доказів обвинувачення, у ході касаційного розгляду справи не встановлено.
		 Згідно з наявним у матеріалах справи записом ходу її розгляду до початку допиту свідків, виконуючи приписи ч. 1 ст. 352 вказаного Кодексу, серед іншого, суд роз`яснив їм їхні права й обов`язки, а також попередив про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання. Зважаючи на це, додаткове неодержання від свідків усної присяги (підтвердження) говорити правду не можна вважати істотним порушенням вимог указаного Кодексу, а виходячи з положень статей 87, 412 КПК допущена процедурна неправильність не тягне за собою безумовного визнання доказів недопустимими іскасування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 зазначеного Кодексу судових рішень, про що йдеться в касаційних скаргах.
		 У контексті викладеного доводи скаржників про відсутність належних йдопустимих доказів винуватості засудженої є неприйнятними.
		Що стосується посилань захисника на помилкову кваліфікацію вчиненого діяння за ч. 1 ст. 115 КК, то з ними також не можна погодитись.
		З юридичної точки зору для відмежування умисного вбивства (ч. 1 ст. 115 КК) від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК), беруться до уваги докази щодо змісту та спрямованості умислу винного. Питання про умисел вирішується з урахуванням усіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, і його способу, знаряддя злочину, кількості, характеру та локалізації заподіяних тілесних ушкоджень та причин припинення посягання. При цьому згідно з усталеною правозастосовною практикою, у тому числі відповідно до орієнтирів, наведених у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику всправах про злочини проти життя та здоров`я особи», основним критерієм єсуб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві на відміну від заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, її настання охоплюється умислом винного; якщо винний діяв ізумислом на вбивство, тривалість часу, що минув із моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.
		У цій справі встановлено, що ОСОБА_5 умисно завдала молотком неменше п`яти ударів у голову ОСОБА_8 , заподіявши похилого віку потерпілій тілесних ушкоджень, які за тяжкістю та навіть за зовнішніми ознаками (відкриті черепно-мозкова травма й перелом кісток склепіння черепа) по суті вже в момент їх заподіяння вочевидь не могли бути сумісними з життям. 
		Ураховуючи сукупність указаних обставин, суд правильно вирішив, що ОСОБА_5 , цілеспрямовано завдаючи таку кількість ударів молотком ужиттєво важливий орган, не могла не усвідомлювати суспільно небезпечного характеру свого діяння, передбачала його наслідки й свідомо допускала настання саме смерті потерпілої, тобто мала непрямий умисел (ч. 3 ст. 24 КК) на вбивство.
		Тому самі собоюсприяння у виклику швидкої допомоги після вчинення зазначених дій та факт настання смерті потерпілої в лікарні, як і родинні стосунки, не впливають на кваліфікацію злочину й не виключають притягнення засудженої до кримінальної відповідальності за протиправне позбавлення життя іншої людини.
		Таким чином, за встановлених фактичних обставин кримінального провадження суспільно небезпечне діяння ОСОБА_5  обґрунтовано отримало юридично-правову оцінку за ч. 1 ст. 115 КК, натомість аргументи сторони захисту про необхідність його кваліфікації за ч. 2 ст. 121 цього Кодексу не є слушними.
		Також є непереконливими доводи скаржників про істотне порушення права ОСОБА_5 на захист унаслідок надання їй останнього слова за відсутності всудовому засіданні захисника.
		За змістом ст. 365 КПК останнє слово є персоніфікованим етапом судового провадження і полягає в особистому зверненні обвинуваченого до суду. Як убачається з матеріалів справи, а саме, зафіксованих на технічному носії інформації даних про перебіг судового засідання, у своєму останньому слові коротко впродовж 2,5 хвилин ОСОБА_16 заперечила провину і не повідомила жодних нових обставин. Отже, засуджена не змінила раніше узгодженої із захисником позиції, а суть звернення не потребувало відновлення судового слідства. Тому, хоча надання останнього слова і відбулось без присутності захисника, це порушення не є істотним урозумінні ст. 412 КПК, адже воно не звузило гарантованого права на таке звернення й не перешкодило і не могло перешкодити суду постановити справедливе рішення.
		Аргументів незгоди з призначеним засудженій покаранням у поданих скаргах не міститься. 
		 Крім того, доводи сторони захисту про неправильну оцінку доказів йнезаконність засудження ОСОБА_5 за умисне вбивство були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції. Зазначені доводи, викладені вапеляційній скарзі обвинуваченої, цей суд належним чином розглянув і, усунувши допущені місцевим судом порушення, які стосуються питань допустимості окремих фактичних даних, у цій частині задовольнив вимоги скаржниці, а в решті вмотивовано з посиланням на матеріали справи відхилив, навівши правове обґрунтування прийнятого рішення. 
		Ухвала апеляційного суду відповідає положенням ст. 419 КПК.
		Посилання в касаційних скаргах на те, що згаданий суд був зобов`язаний задовольнити клопотання захисту про допит свідка ОСОБА_10 й повторне дослідження судово-медичної експертизи, є неприйнятними, оскільки суперечать точному змісту ч. 3 ст. 404 вказаного Кодексу, визначеним у ній умовам, лише за наявності яких проводиться слідство на стадії апеляційного розгляду. 
		Попри твердження в касаційних скаргах апеляційний суд розглянув заяву засудженої про відвід судді ОСОБА_17 й ухвалою від 11 вересня 2017 року, керуючись статтями 75, 76 КПК, обґрунтовано відмовив у її задоволенні.
		Водночас згідно з наявними у справі даними суд апеляційної інстанції не мав підстав вирішувати відвід прокурору ОСОБА_18 , адже таку заяву ОСОБА_5 подала 24 січня 2019 року при здійсненні провадження за нововиявленими обставинами, тобто на іншій стадії.
		Отже, при перегляді вироку в порядку апеляційної процедури суд дотримався законодавчих приписів. 
		Істотних порушень норм права, які тягнуть за собою обов`язкове скасування або зміну оскаржених судових рішень, при розгляді кримінального провадження в касаційному порядку не встановлено.
		Що стосується зарахування терміну попереднього ув`язнення ОСОБА_5 у строк покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону № 838-VIIIвід26листопада 2015 року), то, як убачається з наявних у Верховному Суді даних, це питання вже було вирішено ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 травня 2020 року.
		Тому подані касаційні скарги слід залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів
		 у х в а л и л а:
		Вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 4 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 23 листопада 2017 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженої ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6  без задоволення.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 Судді:
		 
		ОСОБА_2  ОСОБА_1   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...