Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/1835/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про державну власність; щодо оренди.
Надіслано для оприлюднення: 29.10.2020. Зареєстровано: 29.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 30.10.2020.

Результат оскарження 21.01.2021 Південно-західний апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"21" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1835/20
		Господарський суд Одеської області
		У складі судді Желєзної С.П.
		Секретаря судових засідань Кожухарь Є.І.
		За участю представників сторін: 
		Від прокурора: Іванова О.Д. /посвідчення/; 
		Від позивача: Кравченко Ю.В. за довіреністю; 
		Від відповідача: Бажин О.Л. /керівник/; 
		Від третьої особи: не з`явилась; 
		 
		 
		Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом першого заступника керівника Іллічівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях до товариства з обмеженою відповідальністю „Юнайтед оіл компані за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ" про розірвання договору та зобов`язання повернути майно,  
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Перший заступник керівника Іллічівської місцевої прокуратури (далі по тексту  прокурор) звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях (далі по тексту  Регіональне відділення) з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Юнайтед оіл компані (далі по тексту  ТОВ „Юнайтед оіл компані) про стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 21 601,11 грн., пені у розмірі 1662,725 грн., розірвання договору оренди державного нерухомого майна від 21.08.2019р., укладеного між позивачем та відповідачем, та зобов`язання відповідача повернути державне нерухоме майно за актом приймання-передавання. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору оренди №209840911912/19/314-01д нерухомого майна, що належить до державної власності, в частині сплати орендних платежів протягом періоду з 12 .09.2019р. по 30.04.2020р.
		Ухвалою від 30.06.2020р. судом було відкрито провадження у даній справі та залучено до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: державне підприємство „Морський торговельний порт „Чорноморськ (далі по тексту  ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ). 
		Ухвалою суду від 27.07.2020р. позовна заява ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ до ТОВ „Юнайтед оіл компані про стягнення 18 782,85 грн. була повернута на підставі ч. 6 ст. 180 ГПК України.
		Ухвалою суду від 30.09.2020р. провадження у справі в частині позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення до ТОВ „Юнайтед оіл компані про стягнення 23263,83 грн. було закрито. 
		Регіональним відділенням письмових пояснень на подану прокурором в її інтересах позовну заяву подано не було. При цьому, в процесі вирішення спору позивачем не було підтримано заявлені прокурором позовні вимоги з огляду на погашення відповідачем суми заборгованості та пені у повному обсязі. 
		ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ письмових пояснень на позовну заяву про розірвання договору та зобов`язання повернути майно до господарського суду надано не було. 
		ТОВ „Юнайтед оіл компані заперечувало проти задоволення заявлених прокурором позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Оскільки ТОВ „Юнайтед оіл компані не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України. 
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.
		21.08.2019р. між Регіональним відділенням (Орендодавець) та ТОВ „Юнайтед оіл компані (Орендар) було укладено договір оренди №209840911912/19/314-01д нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до п. п. 1.1, 2.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: частину відкритого складського майданчика для контейнерів, загальною площею 200,00 кв. м, за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна, 4/2 (далі - майно), що перебуває на балансі ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку та становить 280 000,00 грн. Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.
		Згідно з п. п. 3.1, 3.6 договору оренди №209840911912/19/314-01д від 21.08.2019р. орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.19995р. № 786 (зі змінами) (надалі - методика розрахунку) та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (червень 2019р.)  4 179,00 грн. Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету 70% надсилається Орендарем Орендодавцеві, 30% - Балансоутримувачу.
		Відповідно до п. 5.10 договору оренди №209840911912/19/314-01д від 21.08.2019р. у разі припинення або розірвання договору Орендарем були прийняти на себе зобов`язання повернути Балансоутримувачу об`єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати Балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкту оренди з вини Орендаря.
		Положеннями пп. г) п. 9.4 договору оренди №209840911912/19/314-01д від 21.08.2019р. Орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди та (або) відшкодування збитків у разі, якщо Орендар не сплачує орендну плату або несвоєчасно оплачує орендну плату. 
		Відповідно до п. 10.1, 10.3 договору оренди №209840911912/19/314-01д від 21.08.2019р. цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, який діє з моменту підписання його сторонами. Зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх надходження до розгляду іншою стороною, укладаються у вигляді договору про внесення змін. За ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством, та у разі якщо Орендар не погоджується підписувати новий розрахунок орендної плати та відповідні зміни до договору при зміні Методики розрахунку орендної плати.
		Згідно з п. 10.9 договору оренди №209840911912/19/314-01д від 21.08.2019р. у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу.
		21.08.2019р. між Регіональним відділенням та ТОВ „Юнайтед оіл компані за участю ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ було складено акт приймання-передавання державного майна у користування відповідача згідно договору оренди №209840911912/19/314-01д від 21.08.2019р.
		14.02.2020р. Регіональне відділення звернулось до ТОВ „Юнайтед оіл компані із претензією про сплату заборгованості за договором оренди №209840911912/19/314-01д від 21.08.2019р. у розмірі 15 709,93 грн. за період з 12.09.2019р. по 12.02.2020р., а також пені у розмірі 805,40 грн. 
		Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „Юнайтед оіл компані про розірвання договору та зобов`язання повернути майно, прокурором було наголошено про наявність передбачених законом правових підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з наявністю заборгованості відповідача зі сплати орендних платежів протягом періоду з 12.09.2019р. по 30.04.2020р. 
		Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного. 
		Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
		Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. 
		Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. 
		При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
		Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. 
		Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму. 
		Положеннями ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна від 10 квітня 1992 року за N 2269-XII (з наступними змінами і доповненнями; в редакції, чинній на дату укладання договору оренди) передбачено, що цей закон регулює: організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності. Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. 
		Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
		Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата  це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
		Згідно з ч. 1, 3 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі. 
		Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Проте, відповідачем в порушення наведених норм закону та умов договору оренди №209840911912/19/314-01д від 21.08.2019р. протягом періоду з 12.09.2019р. по 30.04.2020р. не було внесено орендної плату за користування державним майном, в результаті чого, станом на момент звернення прокурора до суду із даним позовом за відповідачем рахувалась заборгованість у розмірі 21 601,11 грн. При цьому, вказана заборгованість була у повному обсязі сплачена ТОВ „Юнайтед оіл компані в процесу вирішення даного спору, у зв`язку з чим, судом було закрито провадження у даній частині вимог прокурора згідно ухвали суду від 30.09.2020р.
		В силу положень ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
		В той же час, згідно з положеннями ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Як вбачається із змісту ч. 2 ст. 651 ЦК України, чинним законодавством України під істотним розуміється таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.
		Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
		Як зазначено у постанові судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 р. у справі N 6-75цс13, оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
		Оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України „Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019р. № 157-IX договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
		Як зазначалось по тексту рішення вище, прокурор в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору оренди №209840911912/19/314-01д від 21.08.2019р. в частині сплати орендних платежів протягом періоду з 12.09.2019р. по 30.04.2020р. 
		Господарським судом критично оцінюються доводи прокурора, наведені в якості правових підстав для розірвання договору, оскільки розмір заявленої прокурором заборгованості не може визнаватись судом істотним для розірвання договору оренди. Крім того, господарський суд враховуючи, що вказана заборгованість утворилась протягом незначного періоду та була сплачена відповідачем в процесі вирішення даного спору, доходить висновку про відсутність передбачених ст. 651 Цивільного кодексу України правових підстав для розірвання договору.
		Згідно з п. 10.9 договору оренди №209840911912/19/314-01д від 21.08.2019р. у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу.
		Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про недоведеність прокурором передбачених ст. 651 ЦК України правових підстав для розірвання договору оренди №209840911912/19/314-01д від 21.08.2019р., що має наслідком необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у названій частині. Враховуючи відмову суду у задоволенні позовних вимог про розірвання договору, господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача повернути державне нерухоме майно за актом приймання-передавання, які є похідними від основної вимоги про розірвання договору.
		Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
		Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо правомірності та законності відмови у задоволенні позовних вимог першого заступника керівника Іллічівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях до товариства з обмеженою відповідальністю „Юнайтед оіл компані за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ" про розірвання договору та зобов`язання повернути майно.
		Судові витрати зі сплати судового збору покладаються судом на прокурора відповідно до приписів ст. 129 ГПК України. При цьому, судовий збір у розмірі 2102,00 грн., сплачений за звернення до суду із вимогою про стягнення заборгованості може бути повернутий із державного бюджету за клопотанням прокурора згідно ст. 7 Закону України „Про судовий збір.
		 
		 
		Керуючись ст. ст. 86, 129, 236  238, 240 ГПК України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ: 
		1.В позові відмовити.
		Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
		Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
		Повний текст рішення складено 29 жовтня 2020 р.
		 
		 
		Суддя С.П. Желєзна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...