Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/2290/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; За спожиті енергоносії.
Надіслано для оприлюднення: 29.10.2020. Зареєстровано: 29.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 30.10.2020.
Дата набрання законної сили: 28.10.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 жовтня 2020 року
		м. Київ
		 
		Справа № 916/2290/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Пількова К.М.,
		розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
		на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 (колегія суддів у складі: головуючий Аленін О.Ю., Лавриненко Л.В., Філінюк І.Г.) та ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.11.2019 (суддя Желєзна С.П.)
		за скаргою Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"
		на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С.
		за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
		до Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"
		про стягнення суми
		ВСТАНОВИВ:
		1. Короткий зміст і підстави скарги на дії державного виконавця
		1.1. Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" (далі - боржник) звернулося до суду зі скаргою (далі-Скарга) на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. (далі - ДВС), згідно якої просило:
		- скасувати постанову головного державного виконавця ДВС від 05.09.2019 у ВП № 59819397 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на поточному рахунку № НОМЕР_1 відкритому в ТВБВ 10015/0535 філії Одеського обласного управління АТ "Державний ощадний банк України" та належать боржнику, які призначені для оплати праці працівників боржника (далі - Постанова);
		- зняти арешт з коштів, які акумульовані та знаходяться на поточному рахунку № НОМЕР_1 відкритому в ТВБВ 10015/0535 філії Одеського обласного управління АТ "Державний ощадний банк України", який накладено в частині примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 05.04.2019 у справі № 916/2290/18.
		1.2. Скарга мотивована тим, що дії головного державного виконавця ДВС порушують вимоги законодавства, оскільки не допускається накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунку для виплати заробітної плати.
		2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.11.2019, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020, Скаргу задоволено частково, скасовано Постанову, в іншій частині у задоволенні Скарги відмовлено.
		2.2. Суди виходили з того, що рахунок, який передбачений для виплати заробітної плати має спеціальний режим використання, тому грошові кошти, які знаходяться на ньому не підлягають арешту.
		3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та позиція інших учасників справи
		3.1. У касаційній скарзі заявник просить скасувати вище вказані судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні Скарги.
		3.2. В обґрунтування своїх доводів заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права та неправильно застосували норми матеріального права. При цьому скаржник вказує на те, що: суд першої інстанції розглянув Скаргу без його участі; рахунок боржника на який головним державним виконавцем ДВС було накладено арешт є поточним рахунком і грошові кошти, які розміщені на ньому, використовуються для різних потреб, тому Постанова прийнята ДВС правомірно.
		3.3. Боржник у відзиві на касаційну скаргу просить залишити без змін вказані судові рішення, посилаючись на те, що вони прийняті судами у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а доводи, викладені у касаційній скарзі, їх не спростовують.
		3.4. 15.10.2020 боржником через засоби поштового зв`язку були надіслані до Верховного Суду додаткові письмові пояснення до відзиву на касаційну скаргу, у яких останній доповнює відзив та просить прийняти їх судом до розгляду.
		Відповідно до частини першої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
		Ухвалою Верховного Суду від 31.03.2020 для подання відзиву надано строк до 27.04.2020.
		Згідно частини 4 статті 13 цього Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Відповідно до положень частини 1 статті 118 вказаного Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
		Виходячи з наведених норм процесуального закону, колегія суддів дійшла висновку про відмову у прийнятті до розгляду наведених пояснень, оскільки вони були подані боржником за межами строку на подання відзиву.
		4. Мотивувальна частина
		4.1. Суди встановили, що рішенням Господарського суду Одеської області від 30.01.2019 у справі № 916/2290/18, яке набрало законної сили, стягнуто з боржника на користь стягувача 7 000 000,00 грн. пені, 5 500 048,38 грн. три відсотки річних та 17 833 423,53 грн. інфляційних втрат.
		4.2. На виконання вищевказаного рішення Господарським судом Одеської області 05.04.2019 видано наказ.
		4.3. 05.09.2019 головним державним виконавцем ДВС під час примусового виконання наказу суду від 05.04.2019 № 916/2290/18 прийнято Постанову, згідно якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на усіх рахунках у банківських установах, зокрема рахунку за № НОМЕР_1 відкритому боржником в ТВБВ 10015/0535 філії Одеського обласного управління АТ "Державний ощадний банк України", що належить боржнику.
		4.4. Також встановлено, що згідно наданої боржником виписки по вище вказаному рахунку, останній за період з 01.01.2019 по 04.11.2019 використовувався ним для виплати заробітної плати, сплати військового збору та інших податкових платежів.
		4.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		4.6. Статтею 1291 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
		4.7. Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини першої статті 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
		4.8. За змістом статей 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
		Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
		Статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч.1). Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника (ч.2). Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (ч.3).
		Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 151 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 191 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України "Про теплопостачання", статті 181 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
		Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
		4.9. Підпунктом 6 пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, визначено, що поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
		4.10. Виходячи з правового аналізу наведених норм права вбачається, що під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
		4.11. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".
		4.12. Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати.
		Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 905/361/19, відступати від якої колегія суддів правових підстав не вбачає.
		4.13. Із встановлених судами обставин вбачається, що рахунок боржника № НОМЕР_1 , який відкрито в ТВБВ 10015/0535 філії Одеського обласного управління АТ "Державний ощадний банк України", на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком боржника, що підтверджується листом боржника від 09.09.2019 № 02-01-01-308 (т.2, а.с.66).
		При цьому судами не встановлено, а боржником не доведено, що зазначений рахунок відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на який заборонено.
		4.14. Також АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління, на яке нормами статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, Постанову виконало, що підтверджується листом цього банку від 24.09.2019 (т.2, а.с. 67). Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт.
		4.15. Разом з тим кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).
		Згідно із частиною п`ятою статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
		4.16. З наведених норм права вбачається, що зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень.
		4.17. У разі виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.
		Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру. Також арешт в розмірі суми зобов`язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.
		4.18. Як вбачається з матеріалів справи, суди попередніх інстанцій не встановили, що боржник звертався до виконавця із заявою про виникнення в нього зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі та не встановили, що просив не накладати або зняти арешт з відповідної суми коштів на вказаному рахунку для виплати заробітної плати своїм працівникам.
		4.19. За вказаних обставин колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували вище зазначені норми Закону України "Про виконавче провадження" щодо скасування Постанови.
		4.20. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства і мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
		Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		4.21. Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.
		4.22. За вказаних обставин для виправлення фундаментальних порушень, які допустили суди попередніх інстанцій, оскільки суди неправильно застосували вказані норми права і незаконно частково задовольнили Скаргу, що суперечить вищенаведеним нормам права, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати судові рішення в частині задоволення Скарги та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні Скарги.
		4.23. Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини першої пункту 4 підпункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі належить покласти на боржника.
		Керуючись статтями 301, 308, 311, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.
		Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.11.2019 у справі № 916/2290/18 скасувати частково.
		Відмовити Комунальному підприємству "Теплопостачання міста Одеси" у задоволенні скарги на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. в частині скасування постанови головного державного виконавця ДВС від 05.09.2019 у ВП № 59819397 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на поточному рахунку № НОМЕР_1 відкритому в ТВБВ 10015/0535 філії Одеського обласного управління АТ "Державний ощадний банк України" та належать боржнику.
		В іншій частині постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 залишити без змін.
		Стягнути з Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (код ЄДРПОУ 34674102) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 20077720) 4 023 (чотири тисячі двадцять три) гривні 00 копійок судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Головуючий                                                                                Г.М. Мачульський
		 
		Судді                                                                                          Є.В. Краснов
		 
		                                                                                          К.М. Пільков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...