Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/9743/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 29.10.2020. Зареєстровано: 29.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 30.10.2020.
Дата набрання законної сили: 27.10.2020
Номер судового провадження: 2811/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 жовтня 2020 р. Справа № 520/9743/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
		Суддів: Макаренко Я.М. , Донець Л.О. ,
		за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., м. Харків, повний текст складено 28.01.20 року у справі № 520/9743/19
		за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 
		до Головного управління ДПС у Харківській області 
		про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги,
		ВСТАНОВИВ:
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі  позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області), в якому просив суд:
		- скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.09.2019 № 00000453306 на загальну суму 530125,05 грн.;
		- скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.09.2019 № 00000463306 на загальну суму 44177,09 грн.;
		- скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.09.2019 № 00000473306 на загальну суму 170,00 грн.;
		- скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску від 09.09.2019 № 00000323306 на суму 29632,03 грн.;
		- скасувати вимогу про сплату боргу від 09.09.2019 № Ф-00000053306 на суму 215124,72 грн.;
		- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судові витрати зі сплати судового збору. 
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 задоволено адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 .
		Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 11.09.2019 № 00000453306 про збільшення фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 530125,05 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 353416,70 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 176708,35 грн.
		Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 11.09.2019 № 00000463306 про збільшення фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання з військового збору на суму 44177,09 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 29451,39 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 14725,70 грн.
		Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 11.09.2019 № 00000473306 про застосування до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 170,00 грн.
		Скасовано рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 09.09.2019 № 00000323306 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій у сумі 29632,03 грн. за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
		Скасовано вимогу Головного управління ДПС у Харківській області про сплату фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 09.09.2019 № Ф-00000053306 на суму 215124,72 грн. 
		Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 8192,30 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.
		Відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 відмовити.
		В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивачем, який перебуває на загальній системі оподаткування, до складу витрат було включено витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, якими є сідельний тягач та напівпричеп, оскільки такі автотранспортні засоби в поєднанні складають автомобільний поїзд та використовуються для перевезення вантажів, відтак відносяться до категорії вантажних автомобілів. Також зазначає, що позивачем до складу витрат було включено витрати, не підтверджені документально, а саме: витрати на заробітну плату та відрядження, оскільки такі виплати здійснено готівкою у більшому розмірі, аніж знято з банківського рахунку.
		Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. 
		Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги частково підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 зареєстрований фізичної особою-підприємцем, перебуває на податковому обліку як платник податків 20.06.2003 за № 912 в Слобожанській ОДПІ (Золочівський район). 
		Основним видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 є: вантажний автомобільний транспорт (т.1 а.с.11-12).
		У період з 01.01.2017 по 31.12.2018 ФОП ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування.
		Фахівцями Головного управління ДПС у Харківській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018.
		За результатами проведеної перевірки складено Акт № 2902/20-40-13-06-08/ НОМЕР_1 від 23.08.2019, яким зафіксовано наступні порушення: (т.1 а.с.13-47)
		- п. 177.2, пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 353416,70 грн., в тому числі: за 2017 рік на суму 167965,91 грн. та за 2018 рік на суму 185450,79 грн.;
		- абз.1 п.2 ч.1 ст.7, п.2 ст.9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-IV Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, в результаті чого занижено єдиний соціальний внесок на загальну суму 215124,72 грн., в тому числі: за 2017 рік на суму 81195,60 грн. та за 2018 рік на суму 133929,12 грн.;
		- п.16 прим.1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу та ст.168 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено військовий збір на загальну суму 29451,39 грн., в тому числі: за 2017 рік на суму 13997,16 грн. та за 2018 рік на суму 15454,23 грн.;
		- п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України та Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зокрема, платником податків не було надано повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП.
		На підставі висновків акту перевірки № 2902/20-40-13-06-08/ НОМЕР_1 від 23.08.2019 податковим органом винесено:
		- податкове повідомлення-рішення від 11.09.2019 № 00000453306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 530125,05 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями - у розмірі 353416,70 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - у розмірі 176708,35 грн. (т.1 а.с.48-49, т.11 а.с.109);
		- податкове повідомлення-рішення від 11.09.2019 № 00000463306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору у загальному розмірі 44177,09 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями - у розмірі 29451,39 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - у розмірі 14725,70 грн. (т.1 а.с.50-51, т.11 а.с.110);
		- податкове повідомлення-рішення від 11.09.2019 № 00000473306 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 170,00 грн. (т.1 а.с.52);
		- рішення від 09.09.2019 № 00000323306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 29632,03 грн. (т.1 а.с.53-54, т.11 а.с.108);
		- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 09.09.2019 № Ф-00000053306 на суму 215124,72 грн. (т.1 а.с.55, т.11 а.с.108).
		Не погоджуючись з прийнятими контролюючим органом рішеннями та вимогою про сплату боргу ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог. 
		Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		Предметом оскарження у справі є податкові повідомлення-рішення відповідача, вимога про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій.
		Підставою для прийняття податковим органом зазначених рішень та вимоги стали висновки проведеної перевірки, а саме:
		1) платником податків ОСОБА_1 не було подано повідомлення за формою №20-ОПП про об`єкт оподаткування (зокрема, нежитлові приміщення та транспортні засоби, які використовувались у господарській діяльності), у зв`язку з чим було порушено п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України (т.1 а.с.18);
		2) платником податків за перевірений податковими органами період занижено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 353416,70 грн. (2017 рік  167965,91 грн., 2018 рік  185450,79 грн.), військовий збір у розмірі 29451,39 грн. (2017 рік  13997,16 грн., 2018 рік  15454,23 грн.) та єдиний внесок у розмірі 215124,72 грн. (2017 рік  81195,60 грн., 2018 рік  133929,12 грн.) внаслідок завищення валових витрат на загальну суму 1963426,08 грн. (2017 рік  933143,93 грн., 2018 рік  1030282,15 грн.) у зв`язку із включенням до витрат (т.1 а.с.24-32, 37-39, 45):
		- витрат на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, а саме: до складу валових витрат за січень-березень 2017 року було віднесено вартість запчастин для автомобілів та їх ремонту (сідельного тягача та напівпричепу) (т.1 а.с.24), 
		- витрат на виплату готівковими коштами по авансовим звітам на відрядження та заробітну плату у 2017 та 2018 роках, які документально не підтверджені (т.1 а.с.25, 28, 330-31).
		Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. 
		Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
		Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Положеннями ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 
		З огляду на вказане, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі  ПК України) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
		Щодо встановленого податковим органом порушення позивачем п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до п.63.3 ст.63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
		Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, може прийняти рішення про зміну основного місця обліку великого платника податків.
		Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.
		Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
		Згідно з пунктом 8.1 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (далі - Порядок №1588), платник податків зобов`язаний повідомляти за формою №20-ОПП про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку.
		Відповідно до пунктів 8.2-8.4 Порядку №1588 об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.
		Якщо у платника податків відбувається реєстрація, створення чи відкриття об`єкта оподаткування на території адміністративно-територіальної одиниці, де він не перебуває на обліку, то такий платник податків зобов`язаний стати на облік за неосновним місцем обліку у контролюючому органі за місцезнаходженням такого об`єкта у порядку, визначеному розділом VII цього Порядку.
		Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
		Отже, платник податків зобов`язаний подавати повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП кожного разу після реєстрації, створення чи відкриття нових об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.
		Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.07.2020 у справі №826/14197/17, яку відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.
		Податковим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не було подано повідомлення за формою №20-ОПП про об`єкт оподаткування (зокрема, нежитлові приміщення та транспортні засоби, які використовувались у господарській діяльності).
		Колегія суддів звертає увагу, що податковим органом зазначене порушення зафіксовано в розділі 1.8 акту перевірки № 2902/20-40-13-06-08/ НОМЕР_1 від 23.08.2019 (т.1 а.с.18). В даному розділі податковим органом зазначено перелік об`єктів, де здійснюється господарська діяльність суб`єкта, у тому числі у власності та у користуванні на умовах оренди. Зокрема, зазначено, що у період з 01.01.2017 по 31.12.2018 у користуванні позивача згідно договору оренди об`єктів нерухомості перебував офіс та стоянка, які знаходяться у смт. Пісочин Харківського району Харківської області.
		Наявність такого майна у користуванні позивачем не заперечується.
		Зазначене нерухоме майно використовується позивачем для здійснення господарської діяльності. Відомостей та доказів щодо здійснення іншої діяльності з використанням вказаних об`єктів позивачем не надано.
		Колегія суддів звертає увагу, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку як платник податків 20.06.2003 за № 912 в Слобожанській ОДПІ (Золочівський район), діяльність якої не розповсюджується на Харківський район Харківської області.
		Однак, ФОП ОСОБА_1 не подавав до податкового органу за місцем реєстрації повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП. При цьому, в перевірений період позивач при здійсненні підприємницької діяльності використовував зазначене нерухоме майно.
		Згідно з п.117.1 ст.117 ПК України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 510 гривень.
		Враховуючи зазначене, судовим розглядом спростовано висновки суду першої інстанції в частині наявності підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 щодо скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 11.09.2019 № 00000473306 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 170,00 грн.
		Щодо встановленого податковими органами заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску внаслідок завищення валових витрат, колегія суддів зазначає наступне. 
		Положеннями ст.177 ПК України визначено особливості оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.
		Відповідно до п.177.1 ст.177 ПК України (тут і далі  в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. 
		Згідно із п.177.2 ст.177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. 
		Відповідно до пп.177.4.1-177.4.4 п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:
		- 177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;
		- 177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
		- обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;
		- 177.4.3. суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;
		- 177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
		Положеннями пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат підприємця:
		- витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;
		- витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
		- витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;
		- документально не підтверджені витрати.
		Отже, наведені положення статті 177 ПК України вказують на те, що необхідною умовою для віднесення витрат, понесених платником податку на придбання товарів (послуг), до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, є безпосередній зв`язок з отриманням доходу. Фізична особа - підприємець до складу витрат має право включати документально підтверджені витрати господарської діяльності, пов`язані з отриманням такого доходу.
		Відповідно до п.177.6 ст.177 ПК України у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб. 
		Згідно із п.177.10 ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. 
		Відповідно до пп.5 п. 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481, у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг.
		Згідно із пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір у розмірі 1,5 відсотків об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
		Положеннями пп.1 ч.1 ст.4, пп.2 ч.1 ст.7, ч.5 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що для фізичних осіб-підприємців, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб нараховується єдиний внесок у розмірі 22 відсотки. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
		Щодо встановленого податковими органами заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб у розмірі 346880,53 грн. (2017 рік  161429,74 грн., 2018 рік  185450,79 грн.), військового збору у розмірі 28906,71 грн. (2017 рік  13452,48 грн., 2018 рік  15454,23 грн.) та єдиного внеску у розмірі 207136,07 грн. (2017 рік  73206,95 грн., 2018 рік  133929,12 грн.) внаслідок включення до витрат документально не підтверджених витрат на виплату готівковими коштами по авансовим звітам на відрядження та заробітну плату у 2017 та 2018 роках (т.1 а.с.25, 28, 330-31), колегія суддів зазначає наступне.
		Матеріалами справи підтверджено, і це не заперечується сторонами, що за даними Книги обліку доходів і витрат до складу витрат ФОП ОСОБА_1 віднесено суму, що видана найманим працівникам за авансовими звітами на відрядження та заробітну плату. Зокрема, у 2017 році видано 4378831,99 грн., в тому числі: за авансовими звітами на відрядження  3827530,00 грн., заробітна плата  560301,88 грн., у 2018 році - 4048282,15 грн., у тому числі: за авансовими звітами на відрядження  3602696,00 грн., заробітна плата  445586,15 грн.
		Разом з цим, зміст акту перевірки та пояснення представників контролюючого органу свідчать, що податковим органом було проаналізовано рух коштів на розрахунковому рахунку позивача № НОМЕР_2 у ПАТ Райфайзен Банк Аваль та встановлено, що протягом 2017 року було знято готівкових коштів через касу банку та через картковий рахунок на видачу коштів на відрядження та заробітну плату на загальну суму 3491000,00 грн., а у 2018 році  на суму 3018000,00 грн.
		З огляду на встановлену різницю між готівковими коштами, які були видані найманим працівникам, та готівковими коштами, знятими з розрахункового рахунку у 2017 та 2018 роках, контролюючим органом було зроблено висновок про завищення валових витрат за рахунок включення документально не підтверджених витрат на виплату готівковими коштами по авансовим звітам на відрядження та заробітну плату у 2017 та 2018 роках (т.1 а.с.25, 28, 330-31) у загальному розмірі 1927114,03 грн., в тому числі: у 2017 році - 896831,88 грн., у 2018 році  1030282,15 грн. 
		Зміст вищенаведених законодавчих положень свідчить, що наявність/відсутність цього порушення залежить саме від документального підтвердження понесених позивачем витрат.
		Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано до суду достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження вказаних висновків перевірки.
		Разом з тим, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт нарахування та виплати відповідних сум, а саме: табелі обліку робочого часу; відомості на виплату авансу; відомості на виплату заробітної плати; накази на відрядження; довідки-рахунки на виданий аванс на відрядження; відомості на виплату авансу на відрядження; звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт; подорожні листи; товарно-транспортні накладні; квитанції, чеки; відомості про заправку автомобіля; відомості про вартість плати в рахунок відшкодування шкоди, що завдається автомобільним дорогам федерального значення; відомості на виплату перевитрати по авансовим звітам.
		Отже, позивачем надано документальне підтвердження вищевказаних витрат.
		Також, позивачем було надано пояснення та відповідні підтверджуючі документи стосовно використання для покриття витрат на відрядження та заробітну плату власних та запозичених коштів. На підтвердження цього ним було надано податкові декларації про майновий стан і доходи за 2015, 2016 роки, а також укладені договори позики, строк повернення коштів за якими не минув.
		Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність  це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		Згідно із ч.ч.1, 2 ст.50 Цивільного кодексу України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом.
		Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
		Відповідно до ч.1 ст.52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
		Згідно із ч.1 ст.320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
		Отже, зміст зазначених норм законодавства свідчить, що законодавчо не заборонено фізичній особі-підприємцю використовувати для здійснення своєї підприємницької діяльності майно, належне їй як фізичній особі, в тому числі залучати власні або запозичені як фізичною особою кошти.
		Крім того, колегія суддів звертає увагу, що проведеною податковим органом перевіркою встановлено, що загальна сума оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності платника податків ОСОБА_1 , відображена у податкових деклараціях про майновий стан і доходи та складає 17036726,35 грн., в тому числі: за 2017 рік  9452210,80 грн., за 2018 рік  7584515,55 грн. Перевіркою правильності визначення валових доходів, отриманих платником податків за 2017-2018 роки не встановлено їх заниження або завищення (т.1 а.с.24).
		При цьому податковим органом в акті перевірки не відображено дослідження питання стосовно того, яким чином позивачем було покрито вказану різницю між готівковими коштами, які були видані найманим працівникам, та готівковими коштами, знятими з розрахункового рахунку у 2017 та 2018 роках, в тому числі не було досліджено можливість позивача залучати власні кошти для покриття витрат на відрядження та заробітну плату найманим працівникам.
		З огляду на зазначене, податковим органом не доведено здійснення позивачем заниження податку на доходи фізичних осіб у розмірі 346880,53 грн. (2017 рік  161429,74 грн., 2018 рік  185450,79 грн.), військового збору у розмірі 28906,71 грн. (2017 рік  13452,48 грн., 2018 рік  15454,23 грн.) та єдиного внеску у розмірі 207136,07 грн. (2017 рік  73206,95 грн., 2018 рік  133929,12 грн.) внаслідок включення до витрат документально не підтверджених витрат на виплату готівковими коштами по авансовим звітам на відрядження та заробітну плату у 2017 та 2018 роках.
		Щодо встановленого податковими органами порушення позивачем пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України, в результаті чого було занижено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 6536,17 грн. (2017 рік  6536,17 грн.), військовий збір у розмірі 544,68 грн. (2017 рік  544,68 грн.) та єдиний внесок у розмірі 7988,65 грн. (2017 рік  7988 грн.), колегія суддів зазначає наступне.
		Зі змісту акту перевірки, апеляційної скарги та пояснень, наданих представниками податкового органу, вбачається, що до такого висновку контролюючий орган прийшов  огляду на включення позивачем до валових витрат витрат на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, а саме: до складу валових витрат за січень-березень 2017 року було віднесено вартість запчастин для автомобілів та їх ремонту (сідельного тягача та напівпричепу) (т.1 а.с.24).
		Отже, податковий орган прийшов до висновку, що сідельний тягач та напівпричеп є основними засобами подвійного призначення.
		Колегія суддів відмічає, що законодавчо не передбачено як визначення, так і чіткого переліку основних засобів подвійного призначення.
		Разом з тим, положеннями пп.177.4.6 п.177.4 ст.177 ПК України виділено серед основних засобів подвійного призначення земельні ділянки, об`єкти житлової нерухомості, легкові та вантажні автомобілі.
		Проте, положеннями пп.177.4.6 п.177.4 ст.177 ПК України врегульовано особливості включення до складу витрат, пов`язаних з провадженням господарської діяльності, саме амортизаційних відрахувань, а не витрат на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення.
		З огляду на зазначене, посилання податкового органу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12.11.2019 у справі №807/250/18 є недоречним, оскільки у вказаній постанові Верховний Суд надав правовий висновок стосовно правозастосування саме положень пп.177.4.6 п.177.4 ст.177 ПК України, а не пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України, про порушення якого мова йде в межах спірних правовідносин справи №520/9743/19.
		Враховуючи вищевказане, колегія суддів, вирішуючи питання про віднесення витрат щодо придбання запчастин для автомобілів та їх ремонту (сідельного тягача та напівпричепу) до витрат на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення зазначає наступне.
		Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено положеннями Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон 2344-ІІІ).
		Відповідно до ст.1 цього Закону автомобіль  це колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт.
		Автомобільний транспортний засіб  це колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб).
		Автомобіль вантажний  це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.
		Напівпричіп  це причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача;
		Транспортний засіб загального призначення - транспортний засіб, не обладнаний спеціальним устаткуванням і призначений для перевезення пасажирів або вантажів (автобус, легковий автомобіль, вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу).
		Транспортний засіб спеціалізованого призначення  це транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, осіб з інвалідністю, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).
		Транспортний засіб спеціального призначення - транспортний засіб, призначений для виконання спеціальних робочих функцій (для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автобетономішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).
		Враховуючи вищезазначене, сідельний тягач та напівпричеп є транспортними засобами незалежно від того належать вони до вантажних автомобілів чи ні. 
		Відповідно до ст.139 Господарського кодексу України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів.
		Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.
		Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.
		Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів.
		Коштами у складі майна суб`єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб`єктів з іншими суб`єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.
		Товарами у складі майна суб`єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.
		Особливим видом майна суб`єктів господарювання є цінні папери.
		Згідно із пунктом 4 Загальних положень Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509, основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Об`єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством/установою.
		Отже, враховуючи вищенаведене та положення пп.177.4.9 п.177.4 ст.177 ПК України, яким визначено мінімально допустимі строки корисного використання об`єктів основних засобів та нематеріальних активів, транспортні засоби, в тому числі сідельний тягач та напівпричеп, належать до основних засобів.
		При цьому слід враховувати, що чинне законодавство не містить визначення поняття "подвійне призначення" та в чому саме воно полягає. З огляду на таку законодавчу невизначеність, колегія суддів відмічає наступне.
		Положеннями пп.177.4.4 п.177.4 ст.177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на <…> на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, <…>.
		В той же час, положеннями пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат підприємця витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею.
		Із врахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що вказані законодавчі положення містять певну неузгодженість.
		Системний аналіз змісту ст.177 ПК України дає підстави дійти висновку, що законодавцем однозначно заборонено включати до витрат витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою  підприємцем.
		Отже, зважаючи на наявність у положеннях ст.177 ПК України посилання на поняття "подвійне призначення" та наголошення у положеннях даної статті на пов`язаність доходів та витрат суб`єкта господарювання з провадженням господарської діяльності, колегія суддів доходить висновку, що положеннями пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України передбачено заборону на включення до складу витрат підприємця витрат на утримання основних засобів, які не пов`язані з провадженням господарської діяльності. 
		Як вже вище було зазначено, транспортні засоби, в тому числі сідельний тягач та напівпричеп, належать до основних засобів. При цьому, такі транспортні засоби можуть використовуватися як в господарській діяльності, так і в особистих інтересах позивача, а тому витрати на ремонт таких засобів також можуть не стосуватися діяльності суб`єкта господарювання.
		З огляду на вказане, колегія суддів відмічає, що відповідачем не наведено відомостей про використання позивачем вищевказаних транспортних засобів в особистих приватних інтересах.
		При цьому, основним видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 є вантажний автомобільний транспорт (т.1 а.с.11-12).
		Згідно акту перевірки (т.1 а.с.24) валовий дохід ФОП ОСОБА_1 у 2017-2018 роках складають грошові кошти від здійснення господарської діяльності  послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом.
		Таким чином, всі належні позивачу транспортні засоби використовувалися ним в межах господарської діяльності, що не заперечується податковим органом, а тому включення до витрат підприємця витрат на ремонт майна, що використовується в господарській діяльності, відповідає нормам Податкового кодексу України.
		За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 11.09.2019 № 00000453306, від 11.09.2019 № 00000463306, рішення від 09.09.2019 № 00000323306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 09.09.2019 № Ф-00000053306, проте з інших мотивів та підстав.
		Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Згідно із пп.1, 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Згідно із ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Відповідно до ч.4 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		За таких обставин, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, змінює рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 в частині мотивів і підстав задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 про скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Харківській області від 11.09.2019 № 00000453306, від 11.09.2019 № 00000463306, рішення від 09.09.2019 № 00000323306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 09.09.2019 № Ф-00000053306. 
		Доводи апеляційної скарги Головного управління ДПС у Харківській області частково спростовують висновки суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 11.09.2019 № 00000473306 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 170,00 грн. 
		Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити частково.
		Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 року у справі № 520/9743/19 скасувати в частині задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 11.09.2019 р. № 00000473306 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 170,00 грн.
		Прийняти в цій частині постанову, якою відмовити у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
		Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 у справі № 520/9743/19 змінити в частині мотивів та підстав задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
		В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 у справі № 520/9743/19 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. 
		 
		Головуючий суддя Мінаєва О.М.Судді   Макаренко Я.М.   Донець Л.О.  Повний текст постанови виготовлений 29.10.2020 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...