Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/8288/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про державну власність; щодо оренди.
Надіслано для оприлюднення: 30.10.2020. Зареєстровано: 30.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.11.2020.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		м. Київ
		20.10.2020Справа №  910/8288/20
		Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Росущан К.О., розглядаючи у відкритому судовому засіданні
		справу 910/8288/20
		за позовом Першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури №1 (код 02910019; 03150, м. Київ, вул. Антоновича,107; адреса для листування: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9)
		до Київської міської ради (код 22883141; 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36)
		третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю "Старбілд" (код 35431401; 01004, м. Київ, вул. Антоновича, 5-Б)
		про визнання незаконним та скасування рішення
		за участю представників:
		позивача: Гресь І.В., посвідчення №041072 від 03.02.2016;
		відповідача: Пилипчук І.І., Сімак Я.К.,  самопредставництво - Розпорядження про управління, Посадова інструкція, Наказ , Розпорядження.
		третьої особи, не з`явились
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Перший заступник керівника Київської місцевої прокуратури №1(далі - Позивач, Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради ( далі - Відповідач, Рада) про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 19.12.2019 №569/8142 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Старбілд» (далі - Третя особа, Товариство) земельної ділянки для обслуговування об`єктів рекреаційного призначення на вул. Лісничій, 2 у Голосіївському районі м.Києва».
		Свої вимоги Позивач обґрунтовує порушенням Радою порядку надання в користування Товариству земельної ділянки.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2020  прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі № 910/8288/20; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 21.07.2020. Також, вказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Старбілд».
		26.06.2020  через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позов. Згідно поданого відзиву Відповідач в повному обсязі заперечує проти позовних вимог з тих підстав, що при прийнятті спірного рішення, діяв в порядку та на підставі закону. Також, Відповідач наводить свої спростування доводів викладених Позивачем у позові.
		07.07.2020  через відділ діловодства суду Позивачем подано Відповідь на відзив.
		15.07.2020  від Відповідача одержано письмові Заперечення.
		21.07.2020  Позивачем до суду подано письмові пояснення. 
		Також, 21.07.2020  від третьої особи надійшли письмові пояснення щодо позову. Згідно даних пояснень третя особа заперечує проти позову з підстав: - відсутності підстав представництва у прокуратури; - відсутності визначення відповідачів по справі, оскільки, позов стосується прав та обов`язків Товариства як користувача земельної ділянки, проте, не містить вимог до самого Товариства; - необґрунтованості позовної заяви, що полягає у відсутності зазначення Позивачем норм матеріального права, які порушує оскаржуване рішення.
		У підготовчому засіданні 21.07.2020  оголошено перерву до 04.08.2020 
		04.08.2020  Позивачем подано Пояснення в порядку ст. 169 ГПК України.
		У підготовчому засіданні 04.08.2020  суд протокольною ухвалою постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 15.09.2020 
		Ухвалою про повідомлення від 21.09.2020  повідомлено сторін про призначення судового засідання на 05.10.2020 
		У судовому засіданні 05.10.2020  оголошено перерву до 20.10.2020 
		19.10.2020  Позивачем через відділ діловодства суду подано додаткові пояснення.
		Представники позивача та третьої особи у судовому засіданні 05.02.2019 оголосили вступне слово та позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
		У судове засідання 20.10.2020  представники третьої особи не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
		У судовому засіданні 20.10.2020  суд, після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.
		Представники учасників процесу виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази досліджені у судовому засіданні.
		У судовому засіданні 20.10.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України.
		Судом, відповідно до вимог статей 222-223 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
		Розглянувши подані учасниками процесу документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на нього, відповідь на відзив і заперечення на неї, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		19.12.2019 Київською міською радою прийнято рішення № 569/8142 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Старбілд» (далі - ТОВ «Старбілд», товариство, відповідач-2) земельної ділянки для обслуговування об`єктів рекреаційного призначення на вул. Лісничій, 2 у Голосіївському районі м. Києва» (далі - рішення КМР № 569/8142 від 19.12.2019, спірне рішення КМР).
		Згідно п. 1 спірного рішення, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Старбілд» для обслуговування об`єктів рекреаційного призначення на вул. Лісничій, 2 у Голосіївському районі м. Києва (категорія земель - землі рекреаційного призначення, код КВЦПЗ - 07.01, заява ДЦ №72045-003300500-031-03 від 12.10.2018, справа Д-7522).
		Пунктом 2, передано ТОВ «Старбілд», за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 5 років земельну ділянку площею 1,2500 га (кадастровий номер 8000000000:90:132:0051, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000767742018) для обслуговування об`єктів рекреаційного призначення на вул. Лісничій, 2 у Голосіївському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно при реєстрації права власності від 02.12.2015 №;48894754).
		Позиція та доводи Позивача. Звертаючись до суду з даним позовом та вказуючи на незаконність спірного рішення Київської міської ради № 569/8142 від 19.12.2019, Позивач посилався на те, що:
		- передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, за виключеннями випадків, визначених положеннями ч.ч. 2, 3 ст. 134 Земельного кодексу України. Таке виключення, коли земельна ділянка державної або комунальної власності передається у орендне користування на позаконкурентних засадах без проведення земельних торгів, зокрема, становить випадок, коли на такій земельній ділянці розташоване нерухоме майно, що належить фізичній або юридичній особі. Так, розмір виділеної ТОВ «Старбілд» спірної земельної ділянки не є співмірним з розміром розташованого на ній нерухомого майна;
		- на позаконкурентних засадах ТОВ «Старбілд» мав право набути лише земельну ділянку під будівлями, оскільки, площа забудови земельної ділянки становить 0,21%, у той час як решта земельної ділянки вільна від будівель та споруд. Інша ж частина спірної земельної ділянки повинна була бути передана відповідачем у користування не інакше, як за результатами проведення земельних торгів; 
		- набуті у власність ТОВ «Старбілд» об`єкти нерухомого майна, що розташовані на спірній земельній ділянці є самочинним будівництвом;
		- згідно матеріалів кадастрової справи та технічних паспортів, належні ТОВ «Старбілд» на праві приватної власності нежилі об`єкти є кімнатами охорони, в той час, як спірним рішенням земельну ділянку передано для обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, які на земельній ділянці відсутні.
		Відповідач, заперечуючи проти обґрунтованості заявлених позовних вимог вказував, що:
		- звертаючись до Київської міської ради з клопотанням про надання у користування земельної ділянки ТОВ «Старбілд» підтвердив своє право власності на нерухоме майно, розташоване на цій земельній ділянці (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48894754 від 02.12.2015);
		- у випадку надання у користування земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, власнику такого нерухомого майна земельні торги не проводяться на підставі положень ст. 134 Земельного кодекс України;
		- жодним нормативно-правовим актом, що регулює порядок передачі у власність чи користування земельних ділянок комунальної власності, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, не передбачено врахування певних пропорцій співвідношення площі таких об`єктів та площі земельної ділянки, яка відводиться.
		ТОВ «Старбілд», як третя особа, заперечуючи проти задоволення позову, вказувало на таке: 
		- право власності ТОВ «Старбілд» на нерухоме майно ніким не оспорено, реєстрація права власності не скасована;
		- оскаржуючи рішення КМР Позивачем не наведено не зазначено чинних норм матеріального та або процесуального права, що були порушені внаслідок прийняття спірного рішення КМ 
		 
		Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при прийнятті рішення
		Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права;   визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення;   припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
		Положеннями ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування;
		Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»   від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
		Частиною 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
		Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
		Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Згідно з положеннями ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
		Частиною 2 ст. 83 Земельного кодексу України встановлено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
		Стаття 14 Конституції України закріплює, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст. 317 Цивільного кодексу України).
		Згідно з ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України   надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
		Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		За приписами п.п. а), б), в) ч. 1 ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить: розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього   Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього   Кодексу   тощо.
		За змістом ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України   до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до вказаного Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу та здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.
		З огляду на зазначені вище норми, право розпорядження земельними ділянками комунальної власності в межах території м. Києва належить до повноважень Київської міської ради.
		Згідно з положеннями ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» також встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
		Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
		За приписами ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
		Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію (ч. 5 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
		Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
		Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради підлягають вирішенню відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
		Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними   статтею 122   цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених   частинами другою,   третьою статті 134   цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
		Судом встановлено, що ТОВ «Старбілд» на підставі договору купівлі - продажу, №2541 від 02.12.2015  є власником нерухомого майна у складі єдиного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: вул. Ліснича, 2, Голосіївський район, м. Київ, до якого, у тому числі, відноситься: нежитлова будівля (літ. А) загальною площею 8,7 кв.м, нежитлова будівля (літ. Б) загальною площею 8,7 кв.м, нежитлова будівля (літ. В) загальною площею 8.7 кв.м.
		Відповідні відомості про право власності ТОВ «Старбілд» на вищевказане нерухоме майно також внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Інформаційною довідкою № 212208052 від 11.06.2020. 
		Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази оскарження правомірності виникнення у ТОВ «Старбілд» права власності на об`єкти нерухомого майна, розміщені на земельній ділянці з кадастровим № 8000000000:90:132:0051, а також відсутні докази неправомірності набуття такого права власності на вказане нерухоме майно. Тому відповідні посилання позивача на те, що нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, є самочинним будівництвом, судом не беруться до уваги як необґрунтовані.
		Встановлення обставин самочинного будівництва не є предметом доказування і спору у даній справі. Позиція позивача щодо цього питання визнана судом суб`єктивною.
		Таким чином, матеріали справи свідчать, що як на момент розгляду та вирішення даного спору, так і на момент прийняття Київською міською радою спірного рішення № 569/8142 від 19.12.2019 у власності ТОВ «Старбілд» перебували об`єкти нерухомого майна розташовані на спірній земельній ділянці з кадастровим № 8000000000:90:132:0051.
		Отже, враховуючи, що на спірній земельній ділянці з кадастровим №8000000000:90:132:0051 на момент прийняття Київською міською радою оскаржуваного рішення № 569/8142 від 19.12.2019 знаходилось нерухоме майно, яке належало на праві власності ТОВ «Старбілд», суд дійшов висновку про те, що дана земельна ділянка не підлягала наданню в оренду на конкурентних засадах та, відповідно, були відсутні підстави для проведення земельних торгів. За таких обставин, суд вважає спростованими відповідні посилання позивача.
		Суд також відхиляє як необґрунтовані та безпідставні посилання позивача на те, що спірна земельна ділянка майже у 479 разів перевищує площу майна, для експлуатації та обслуговування якого вона відводиться, оскільки жодним нормативно-правовим актом, що регулює порядок передачі у власність чи користування земельних ділянок комунальної власності, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, не передбачено врахування певних пропорцій співвідношення площі таких об`єктів та площі земельної ділянки, яка відводиться. Позивачем до того ж не надано доказів щодо того, що така різниця у площах відведеної земельної ділянки та розташованої на ній будівлі (споруди) порушує чиїсь права або законні інтереси, що є обов`язковою передумовою звернення до суду. Натомість,   оренда земельної ділянки комунальної власності є підставою для сплати орендної плати до місцевого бюджету. 
		З урахуванням викладеного, суд вважає недоведеними посилання позивача на те, що спірне рішення Київської міської ради № 569/8142 від 19.12.2019 прийняте відповідачем з порушеннями та всупереч приписам чинного законодавства України, відтак, підстави для визнання його незаконним та скасування відсутні.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами, як письмові, речові електронні докази.
		Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України).
		Крім того, докази, надані стороною спору на підтвердження своїх вимог або заперечень, повинні відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, встановленим ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
		Так, положеннями ст. 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Згідно з положеннями ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає в тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).
		Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.
		Відповідно до вимог 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідачів не підлягають.
		Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ВИРІШИВ:
		 
		У позові Першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури №1 до Київської міської ради за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Старбілд" про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 19.12.2019 №569/8142 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Старбілд" земельної ділянки для обслуговування об`єктів рекреаційного призначення на вул. Лісничій, 2 у Голосіївському районі м.Києва" відмовити повністю.
		 
		Судові витрати залишити за позивачем.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Повне судове рішення складено 30.10.2020.
		 
		 
		Суддя                                                                                           І.Д. Курдельчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...