Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 415/2446/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 30.10.2020. Зареєстровано: 01.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.11.2020.
Дата набрання законної сили: 30.10.2020
Номер судового провадження: 2/415/948/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		415/2446/20
		2/415/948/20
		 
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 жовтня 2020 року                              м. Лисичанськ
		 
		Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
		головуючого судді                             Калмикової Ю.О.,
		за участю секретаря судового засідання                 Кравченко О.В.,
		   розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Лисичанська в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури України, Прокуратури Луганської області в особі Лисичанської місцевої прокуратури, Головного управління Національної поліції України в Луганській області в особі Лисичанського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Луганській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування і прокуратури та судових витрат на правову допомогу по кримінальній справі та судових витрат на правову допомогу і витрат у зв`язку із проведенням експертизи по цивільній справі,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		   В провадженні Лисичанського міського суду Луганської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою  ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури України, Прокуратури Луганської області в особі Лисичанської місцевої прокуратури, Головного управління Національної поліції України в Луганській області в особі Лисичанського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Луганській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування і прокуратури та судових витрат на правову допомогу по кримінальній справі та судових витрат на правову допомогу і витрат у зв`язку із проведенням експертизи по цивільній справі.
		Представник позивача ОСОБА_2 надала до суду письмове клопотання про призначення судово-психологічної експертизи у справі. 
		   Так, представник позивача в клопотанні про призначення експертизи зазначила, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування йому моральної шкоди та судових витрат у зв`язку з незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності. Для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, а саме  висновок судово-психологічної експертизи з питань спричинення моральної шкоди позивачу обставинами, на які він посилається в позові, без яких достатньо і повно встановити відповідні обставини неможливо. Таким чином, вважаю за необхідне звернутися до суду з клопотанням про призначення судово-психологічної експертизи.
		   Позивач ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги наступними письмовими доказами.
		   18 вересня 2015 року реєстратором Пономаренко П.Ю. внесені відомості до ЄРДР із фабулою наступного змісту « 18.09.2015 року на підстанції «Черноморка 35/5 кВ», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , під час виконання робіт з підвищеною небезпекою загинув робітник ремонтної служби підстанції ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », відкрито кримінальне провадження за №12015130240002096 з правовою кваліфікацією за ч.2 ст. 272 КК України.
		   Розслідування кримінальної справи було доручено СВ Лисичанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області. 06 лютого 2018 року слідчим СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області Петрашовим О.Г. позивачу ОСОБА_1 незаконно було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.272 КК України, а саме у порушені правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві особою, яка зобов`язана їх дотримуватися, що спричинило загибель людини. Для слідчого мало бути очевидним, що в події, яка відбулася, не було в діях ОСОБА_1 складу кримінального злочину, бо ні він, ні загиблий ОСОБА_3 не приступили до виконання робіт, оскільки не були до них допущені. Також слідчий Петрашов О.Г. допитав позивача ОСОБА_1 в якості підозрюваного.
		   Під час виконання цих слідчих дій позивач ОСОБА_1 переніс психологічний стрес, він розумів, що його незаконно притягають до кримінальної відповідальності, тому ці дії органу досудового розслідування вважав несправедливими та цинічними відносно нього. Після цього, він став погано себе почувати, переживав за майбутнє, перестав спати ночами, бо постійно думав над тим, що трапилось. ОСОБА_4 була на те, що слідчий задовольнить клопотання захисника про одночасний допит між ним та свідками по справі для з`ясування суттєвих протиріч в їх показаннях і тоді прийме законне рішення.
		    ОСОБА_4 позивача ОСОБА_1 рухнули повністю, коли він ознайомився із постановою слідчого СВ Лисичанського ВП Шестаковою О.А від 22 лютого 2018 року про відмову у задоволенні цього клопотання. Слідчим були грубо порушені його права на захист від незаконно повідомленої йому підозри у вчиненні кримінального злочину. Тому, клопотання захисту про закриття відносно позивача ОСОБА_1 кримінального переслідування по реабілітуючим обставинам, прокурором було відхилено. Ці відмови додали позивачеві суттєвих переживань і душевних страждань.
		   06 лютого 2018 року слідчим Шестаковою О.А. було складено обвинувальний акт відносно позивача ОСОБА_1 , який 22 лютого 2018 року був погоджений прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Швиденко О.С., та за яким він незаконно підозрювався у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.272 КК України. Після цього, позивач ОСОБА_1 втратив довіру до правоохоронних органів і прокуратури, бо бачив, що в них працюють абсолютно безвідповідальні особи, які не компетентні у діючому законодавстві України.
		   Обвинувальний акт відносно позивача ОСОБА_1 було скеровано до Кремінського районного суду Луганської області. В нього з`явилася надія на справедливий суд і він був саме таким, бо суддя задовольнив клопотання захисту про допит в якості свідків  членів комісії спеціального розслідування нещасного випадку на виробництві та дозволив в судовому засіданні захисту з`ясувати протиріччя в показаннях свідків. Прокурор Кремінського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Погодін В.С. в дебатах наполягав на тому, що стороною обвинувачення в суді нібито доведено порушення ОСОБА_1 правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві, внаслідок чого загинув ОСОБА_5 , просив суд визнати його винним у скоєнні кримінального злочину, передбаченого ч.2 ст. 272 КК України та призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
		   15 травня 2019 року Кремінським районним судом було винесено виправдувальний вирок. Суд визнав позивача ОСОБА_1 невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч.2 ст.272 КК України та виправдав на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України за недоведеністю наявності в діях позивача ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення. Суд дійшов висновку, що «діяння ОСОБА_1 органом досудового розслідування було кваліфіковано за ч.2 ст.272 КК України, за якою передбачається кримінальна відповідальність за порушення правил безпеки саме під час виконання робіт, проте, як вже було встановлено судом, будь-які роботи ОСОБА_1 чи ОСОБА_3 не виконувалися взагалі, що з огляду на встановлені обставини свідчить про відсутність складу відповідного кримінального правопорушення в діянні обвинуваченого».
		   Прокурор Кремінського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Погодін В.С., не погоджуючись із вироком суду першої інстанції, звернувся до Луганського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати вирок Кремінського районного суду від 15 травня 2019 року та постановити новий вирок, яким визнати позивача ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 272 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з забезпеченням правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на 3 роки.
		   Справа за апеляцією прокурора Погодіна В.С. слухалася в суді апеляційної інстанції тривалий час, і весь цей час позивач ОСОБА_1 не мав душевного спокою, не міг спокійно жити, працювати, а ночами не міг спати, постійно думаючи, яке рішення прийме суд. Колегія суддів задовольнила клопотання прокурора Погодіна В.С. і особисто дослідила матеріали кримінальної справи, які досліджувалися в суді першої інстанції.
		   Тільки 24 лютого 2020 року Луганський апеляційний суд виніс ухвалу, якою апеляційну скаргу прокурора Кремінського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Погодіна В.С. залишив без задоволення, а вирок Кремінського районного суду від 15 травня 2019 року  без змін. Колегія суддів дійшла висновку, що «судом першої інстанції було достатньо повно та об`єктивно встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 18.09.2015 року взагалі ніякі роботи по наряду-допуску (для виконання робіт у електроустановках у виді заливки масла у трансформатор РТ-11) № Ф17 від 17.09.2015 року, а також будь-яка робота по обслуговуванню цього трансформатора, не виконувалася, оскільки робоче місце не було іще підготовлено, інструктаж черговим не був зроблений, а тому ОСОБА_1 знаходився у статусі контролюючої особи, а не керівника робіт, що свідчить про відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 272 КК України». 
		   Усього під слідством і судом позивач ОСОБА_1 , перебував із 06 лютого 2018 року (дня повідомлення мені про підозру у скоєнні кримінального злочину, передбаченого ч.2 ст. 272 КК України) і до 24 лютого 2020 року ( дня прийняття ухвали Луганським апеляційним судом), тобто протягом двох років і 18 днів. Весь цей час позивач знаходився в безпорадному, пригніченому стані, відчував невизначеність та сильну тривогу з приводу незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності за події, в яких не було його вини. Позивач не міг ні про що думати, крім одного, чи зможе він довести із захисником в суді, що ніякого злочину не скоював. Хоча Конституція України та КПК України гарантують громадянинові, що саме орган досудового розслідування та прокуратура зобов`язані довести або винуватість особи або її невинуватість. Як вбачається насправді, орган досудового розслідування та прокуратура не поспішали доводити невинуватість позивача ОСОБА_1 , порушуючи його конституційне право. Навпаки, відмовили у проведенні одночасних допитів, відмовили у закритті кримінального провадження у зв`язку із відсутністю в діях позивача складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.272 КК України.
		   Притягнення позивача ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності негативно вплинуло на його репутацію. Він не зміг поновитися на своїй посаді майстра виробничої ділянки Лисичанського енергоуправління Луганської філії ДП «Регіональні електричні мережі» і досі продовжую працювати електрослюсарем з ремонту устаткування розподільчих пристроїв 4 розряду на цьому підприємстві. Внаслідок цього, суттєво втратив у заробітній платі. На підприємстві ОСОБА_1 фактично був ізольований не тільки від своєї посади, а і від своєї звичайної професійної самореалізації, від виконання тієї роботи, яка йому була до вподоби і матеріально його задовольняла. Внаслідок цього, у позивача ОСОБА_1 знизився не тільки рівень матеріальної забезпеченості, але і рівень моральної самореалізації, виникло почуття винуватості, непотрібності, безпомічності та страх за майбутнє. 
		   Перебування під слідством і судом вимагало від ОСОБА_1 постійних психологічних додаткових зусиль, тому позивач постійно відчував тривогу, втомленість від невирішеної проблеми та від остраху відбування несправедливого покарання, тим більше, що не мав впевненості в доведенні своєї невинуватості в загибелі ОСОБА_3 в суді. Йому було відомо, як іноді суди засуджували невинних людей незаконно до великих строків ув`язнення.
		   Постійна боязкість незаконного покарання позбавила позивача ОСОБА_1 можливості будувати плани на майбутнє. Позивач не міг спланувати, що з ним може статися у найближчий час, а не те, що на півроку або рік наперед. В цьому постійному очікувані найгіршого, він не міг жити повноцінним життям, не міг відкрито спілкуватися із членами своєї сім`ї , а мав постійно скривати свій страх від них, бо бачив, що вони теж збентежені і очікують вирішення його проблеми в суді з острахом. Вся сім`я жила від отримання позивачем повістки до слідчого або суду до іншої повістки. Очікуючи наступну повістку, ОСОБА_1 не міг сконцентровано працювати, не міг виконувати свої домашні обов`язки, не міг виконувати батьківські обов`язки. Щоденне психологічне напруження заважало позивачеві на роботі, яка була пов`язана з виконанням робіт з підвищеною небезпекою. Він був весь в очікувані і в думках, що на цей раз відбудеться у слідчого або в суді. 
		   На цей час ОСОБА_1 почали сторонитися на роботі, відчувалась сторожкість і напруга у спілкуванні із колишніми друзями. Його дружина ОСОБА_6 та малолітня донька ОСОБА_7 , теж на собі відчули зміну у відносинах і у спілкуванні в негативну сторону. Родина позивача ОСОБА_1 мешкає в маленькому населеному пункті, де всі всіх знають. Погані новини сприймаються відразу, і всі мешканці міста знають їх і обговорюють між собою. Тому, як наслідок незаконних дій з боку правоохоронних органів, позивач втратив спокій щодо безпечності членів своєї сім`ї, їх душевного стану, положення в суспільстві. Непокоїли думки, що у зв`язку із незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності, визнання винуватим, родина буде зазнавати дискримінацію, переслідування, а він не зможе матеріально їх забезпечувати.
		   Тепер, внаслідок останніх подій, позивач ОСОБА_1 не може подолати в собі сторожкість та недовіру до органів правопорядку у зв`язку з упередженістю, недостатньою кваліфікованістю, юридичним невіглаством та правовим нігілізмом їх співробітників. В випадку потреби він не зможе звернутися до поліції внаслідок психічної неготовності до співпраці з її працівниками, а тому відчуває себе незахищеним в правовому відношенні громадянином.
		   Наразі, після вступу в законну силу вироку Кремінського районного суду, позивачу дуже тривалий час доведеться приймати зусилля, щоб повернутися до попередніх умов життя в психологічному плані та у відносинах з людьми. 
		   Враховуючи реально перенесені позивачем ОСОБА_1 душевні страждання протягом більше, ніж двох років, та які він переносить і зараз, погіршили його соціальний статус, він відчуває постійне пригнічення настрою, відсутність душевного спокою і рівноваги, погіршення відносин із знайомими, мешканцями міста та колегами на роботі, втрата професійних можливостей і заробітної плати за попереднім місцем роботи в якості майстра виробничої дільниці, вкрай негативно відзначилось на життєдіяльності і на майбутньому позивача. ОСОБА_1 доведеться ще дуже тривалий час доказувати оточуючим його людям, що він не винен. Позивач ОСОБА_1 вважає, що відсутні такі кошти, якими можливо компенсувати йому завдану моральну шкоду з боку працівників досудового слідства і прокуратури. Принесення вибачень і визнання цими працівниками своїх дій незаконними та добровільного звільнення їх з роботи він не дочекається ніколи. До цього часу позивач знаходиться в стані фрустрації, доки не буде винесено справедливого судового рішення в цивільній справі це питання залишається для нього відкритим та продовжує його непокоїти через порушені честь та гідність. 
		   Завдану моральну шкоду в цілому позивач ОСОБА_1 оцінюю в 500000 грн., хоча вважає, що ці кошти не можуть повністю відшкодувати довготривалі немайнові втрати, яких він зазнав, та компенсувати душевні страждання, погіршення соціальних зв`язків, відношення на місці роботи, серйозні матеріальні складнощі, що позивач змушений був переживати у зв`язку із проведенням слідства, а також можливі наслідки для його психічного та фізичного здоров`я, які можуть проявлятися і надалі внаслідок вже отриманого стресу. 
		   Позивач ОСОБА_1 звернувся до Лисичанського місцевого суду з позовом в якому просить суд стягнути на його користь з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на його користь, у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури у розмірі 500000.00 грн. ( п`ятсот тисяч грн.).    На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 62, 59 Конституції України, ст. ст. 23, 1167, 1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно  розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04.03.1996 року за № 6/5/3/41, позивач ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди.
		   Враховуючи, що відповідачі по справі не погоджуються з позовними вимогами позивача ОСОБА_1 і просять суд залишити позов без задоволення, оскільки позивач нібито не довів завдання йому органом досудового розслідування та прокуратурою моральної шкоди у зв`язку із незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності, вважаю, що є необхідність у проведенні по справі судової психологічної експертизи. З`ясування обставин завдання позивачеві ОСОБА_1 незаконними діями органу досудового розслідування та прокуратури душевних страждань і визначення за допомогою експерта рекомендованої суми компенсації за ці душевні страждання є необхідним доказом для підтвердження його позовних вимог. Іншим шляхом, аніж шляхом призначення та проведення такої експертизи, позивач ОСОБА_1 не буде мати можливості надати суду докази завдання йому відповідачами по справі моральної шкоди та розміру цієї шкоди.
		   На підставі викладеного представник позивача ОСОБА_2 просила суд задовольнити клопотання та винести ухвалу про призначення судово-психологічної експертизи та поставити перед експертом наступне питання:
		1.чи є ситуація, викладена позивачем ОСОБА_1 в позовній заяві психотравмувальною для нього та чи спричиненні позивачу ОСОБА_1 незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності шляхом повідомлення 06 лютого 2018 року про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.272 КК України, якого він не скоював, і направленням до суду обвинувального акту від 06 лютого 2018 року, погодженого прокурором Лисичанської місцевої прокуратури О. Швиденко 22 лютого 2018 року, моральні (душевні) страждання, як психологічна основа моральної шкоди, та яка рекомендована сума компенсації за завдання цієї шкоди, враховуючи, що 15 травня 2019 року Кремінським районним судом Луганської області відносно позивача ОСОБА_1 було винесено виправдувальний вирок, яким суд визнав його невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.272 КК України та виправдав на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України за недоведеністю наявності в діях позивача цього складу кримінального правопорушення, а 24 лютого 2020 року Луганський апеляційний суд виніс ухвалу, якою вирок Кремінського районного суду від 15 травня 2019 року  залишив без змін?;
		2.проведення судово-психологічної експертизи доручити Харківському науково- дослідницькому інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Золочівська 8-а, 61177.
		Розглянувши подане клопотання, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
		Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦПК України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
		З матеріалів справи вбачається, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, а саме: розміру моральної шкоди, потрібні спеціальні знання, а сторонами не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне клопотання представника позивача ОСОБА_2 задовольнити та призначити у цій справі судово-психологічну експертизу.
		Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.
		Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках встановлених: пунктом 5 частини першої статті 252 цього Кодексу  на час проведення експертизи.
		Оскільки проведення судово-психологічної експертизи потребує значного проміжку часу, суд вважаєза необхіднезупинити провадженняу цивільнійсправі запозовом ОСОБА_1 до Державноїказначейської службиУкраїни,Міністерства фінансівУкраїни,Міністерства внутрішніхсправ,Генеральної прокуратуриУкраїни,Прокуратури Луганськоїобласті вособі Лисичанськоїмісцевої прокуратури,Головного управлінняНаціональної поліціїУкраїни вЛуганській областів особіЛисичанського відділуполіції Головногоуправління Національноїполіції Українив Луганськійобласті провідшкодування моральноїшкоди,завданої незаконнимидіями органудосудового розслідуванняі прокуратурита судовихвитрат направову допомогупо кримінальнійсправі тасудових витратна правовудопомогу івитрат узв`язку ізпроведенням експертизипо цивільнійсправі на час проведення експертизи.
		Керуючись ст.103,104,252,253, 258-260ЦПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Клопотання представникапозивача ОСОБА_2  про призначення експертизи, задовольнити.
		Призначити у цивільній справі № 2/415/948/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури України, Прокуратури Луганської області в особі Лисичанської місцевої прокуратури, Головного управління Національної поліції України в Луганській області в особі Лисичанського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Луганській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування і прокуратури та судових витрат на правову допомогу по кримінальній справі та судових витрат на правову допомогу і витрат у зв`язку із проведенням експертизи по цивільній справі, судово-психологічну експертизу, проведення якої доручити експертам Харківського науково-дослідницького інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, який знаходиться за адресою: 61177, м. Харків, вул. Золочівська 8-а. 
		Попередити експертів про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову експерта від давання висновку без поважних причин за ст.ст. 384, 385 КК України.
		На вирішення експертизи поставити наступне питання:
		- чи є ситуація, викладена позивачем ОСОБА_1 в позовній заяві психотравмувальною для нього та чи спричиненні позивачу ОСОБА_1 незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності шляхом повідомлення 06 лютого 2018 року про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України, якого він не скоював, і направленням до суду обвинувального акту від 06 лютого 2018 року, погодженого прокурором Лисичанської місцевої прокуратури О. Швиденко 22 лютого 2018 року, моральні (душевні) страждання, як психологічна основа моральної шкоди, та яка рекомендована сума компенсації за завдання цієї шкоди, враховуючи, що 15 травня 2019 року Кремінським районним судом Луганської області відносно позивача ОСОБА_1 було винесено виправдувальний вирок, яким суд визнав його невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 272 КК України та виправдав на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю наявності в діях позивача цього складу кримінального правопорушення, а 24 лютого 2020 року Луганський апеляційний суд виніс ухвалу, якою вирок Кремінського районного суду від 15 травня 2019 року  залишив без змін?
		 
		Витрати на проведення експертизи покласти на позивача ОСОБА_1 , роз`яснивши йому про наслідки ухилення від участі в експертизі, передбачені ст. 109 ЦПК України.
		Копію ухвали направити для виконання Харківському науково-дослідницькому інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.
		У разінеобхідності урозпорядження експертівнадати матеріалицивільної справи № 2/415/948/20.
		 
		Роз`яснити сторонамположенняст. 109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі: - у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
		 
		Провадження у справі зупинити на час проведення експертизи.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
		Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
		В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя        Ю.О. Калмикова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...