Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/4346/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару.
Надіслано судом: 29.10.2020. Зареєстровано: 01.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.11.2020.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		27 жовтня 2020 року                               м. Київ                                        № 640/4346/19
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу
		за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем`єр Папір Україна» (07403,                               м.Бровари, вулиця Залізнична, 4)
		до                    Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 
		                    8-а)     
		                       Головного Управління Державної казначейської служби України у м.Києві  
		                    (01601, м.Київ, вулиця Терещенківська, 11А)
		про                    визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної 
		                    вартості,-
		В С Т А Н О В И В:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Прем`єр Папір Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС, Головного Управління Державної казначейської служби України у м.Києві, в якому просить суд:
		- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100070/2019/00128
		- визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 07 березня 2019 року №UA100070/2019/000026/2
		- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем`єр Папір Україна» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість та мита у розмірі 140 947,22 грн
		Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки оскаржуване рішення відповідача не містило передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості та посилається на те, що вказане рішення було прийняте з порушенням визначеного законом порядку, бездотримання основних принципів митного регулювання: законності та визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання.
		Ухвалою суду від 18 березня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/4346/19, а розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
		На адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про заміну відповідача з Київської міської митниці ДФС про заміну відповідача правонаступником - Київською митницею Держмитслужби (код ЄДР 43337359).
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2020 року замінено відповідача у справі №640/4346/19 з Київської міської митниці ДФС (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-а, код ЄДР: 39422888) на її правонаступника - Київську митницю Держмитслужби (код ЄДР 43337359; 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-а).
		На адресу суду від представника відповідача надійшов відзив, в якому останній заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що, оскаржуване рішення є правомірним, оскільки в документах, які надані позивачем до Київської міської митниці ДФС разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена та підлягає сплаті за ці товари, а декларантом або уповноваженою особою декларанта не подано всіх додаткових документів, які витребувані митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України. Крім того, представник відповідача зазначив, що всі документи подано без перекладу, як того вимагає стаття 254 Митного кодексу України.
		Крім того, на адресу суду надійшов відзив від Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві, в якому останній заперечує щодо задоволення позовних вимог, зазначивши, що повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється Головним управлінням Казначейства у визначеному законодавством порядку, зокрема лише після подання відповідних висновків Київською міською митницею ДФС. Оскільки висновки від Київської міської митниці ДФС про повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість та мита у розмірі 140 947,00 не надходили, то Головним управлінням Казначейства не було порушено прав і інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем`єр Папір Україна».
		З огляду на викладене вище, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.
		При цьому, суд враховує клопотання позивача про прискорення розгляду адміністративної справи.
		Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
		14 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прем`єр Папір Україна» та компанією «Хангжоу Фуянг Кеда Пекеджінг Фекторі» було укладено контракт №14/12, за умовами якого Продавець зобов`язується поставити, а Покупець оплачує та приймає товар, а саме сталеву рейку, на умовах FOB порт Шанхай. 
		Додатком №1 було врегульовано питання поставки партії товару у кількості 13440 штук на суму 30 643,20 доларів США на умовах: 30% попередня оплата загальної вартості товару після отримання проформи-інвойсу та 70% попередня оплата перед відвантаженням.
		Наявними матеріалами справи підтверджується, що для здійснення митного оформлення товару частини зубчастих передач: зубчаста рейка оцинкована 8х30х1005мм з кріпленням; кількість 13440 шт; країна виробництва -CN; торгівельна марка- Keda Industry; виробник - Hangzhou Fuyang Keda Packaging Factory до Київської міської митниці ДФС подано митну декларацію (МД) №UА100070/2019/232180 від 04.03.2019 року.
		Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем разом з МД №UА100070/2019/232180 від 04.03.2019 року були подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) KDCI190103 від 03.01.2019 року; коносамент №967444721 від 21.01.2019 року; накладна УМВС 41958885 від 26.02.2019 року; декларація про походдження товару KDCI190103 від 03.01.2019 року; уніфікована митна квитанція МД-1 50017Н№0101339 від 26.02.2019 року; банківський платіжний документ, що стосується товару 1 від 09.01.2019 року; банківський платіжний документ, що стосується товару 9 від 19.12.2018 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги СФ-8960 від 19.02.2019 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару TG004047 від 19.02.2019 року; документ, що підтверджує вартість страхування; прейскурант (прайс-лист) виробника товару; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту); зовнішньоекономічний договір (контракту) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються; договір про надання послуг митного брокера; договір (контракт) про перевезення; копія митної декларації країни відправлення.
		Крім того, декларант надав ряд витребовуваних документів, а саме: копія проформи-інвойсу від 14.12.2018 року; копія комерціцного інвойсу від 03.01.2019 року; копія платіжного доручення від 19.12.2019 року №9; копія листа ТОВ «ТГЛ Україна» від 05.03.2019 року; копія платіжного доручення від 20.02.2019 року №71; копія генерального договору добровільного страхування вантажів від 23.10.2018 року № 800010/2701/0000269 між ТОВ «ТГЛ Україна» та ПРАТ «Страхова компанія «Уніка»; копія каталогу виробника з перекладом; копія офіційного листа від виробника від 05.03.2019 року №б/н з перекладом; копія технічного огляду товару з перекладом; копія перекладу експортної декларації країни відправлення, завірений печаткою бюро перекладів; копія звіту про оцінку майна №41 від 05 березня 2019 року, виконаний ТОВ « Експертно-правове підприємство «Асессор-Ем» та інші документи.
		07 березня 2019 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA100070/2019/000026/2.
		На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київською міською митницею ДФС було прийнято картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100070/2019/00128.
		Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митна декларація від 01.03.2019 року №UA125010/2019/3447 та від 02.03.2019 року №UA100030/2019/399420.
		Крім того, проведено процедуру консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обгрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів.
		Також під час здійснення Київською міською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; не забезпечено переклад митної декларації країни відправлення.
		Незгода позивача із вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
		Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України.
		Відповідно до положень статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно пункту 34-1 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.
		Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Стаття 51 Митного кодексу Украни регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 та 2 якої митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
		Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 Митного кодексу України).
		Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:
		1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
		2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
		3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина друга статті 52 Митного кодексу Украни).
		Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
		Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
		1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
		2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
		3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
		4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
		5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
		6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
		7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
		8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
		У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
		1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
		2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
		3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
		4) виписку з бухгалтерської документації;
		5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
		6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
		7) копію митної декларації країни відправлення;
		8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
		Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
		Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
		Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
		При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
		1) витрати, понесені покупцем:
		а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
		б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
		в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;
		2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
		а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
		б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
		в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
		г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
		3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті....;
		4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
		5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
		6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
		7) витрати на страхування цих товарів.
		При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:
		1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;
		2) витрати на транспортування після ввезення;
		3) податки, які справляються в Україні.
		Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.
		Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
		Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
		Стаття 57 Митного кодексу України регулює методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме:
		1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
		2) другорядні:
		а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
		б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
		в) на основі віднімання вартості;
		г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
		ґ) резервний.
		Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
		Згідно зі статтею 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
		1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
		а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
		б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
		в) не впливають значною мірою на вартість товару;
		2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
		3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
		4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
		Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
		За приписами частин п`ятої - восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.
		При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
		Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
		У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
		Згідно частини першої статті 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
		Відповідно до частини першої статті 60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
		Згідно статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
		Системний аналіз наведених вище норм Митного кодексу України дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.
		Верховний Суд у постанові від 23 січня 2020 року у справі №804/4365/16 вказав, що митний орган повинен витребувати документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
		Відповідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Зі спірного рішення про коригування митної вартості товарів судом встановлено, що відповідач лише зазначив про наявність вказаних розбіжностей у поданих позивачем документах без зазначення конкретного переліку документів.
		Визначаючись щодо обґрунтованості доводів митниці щодо неможливості підтвердження поданими позивачем документами митної вартості товару, заявленого у №UА100070/2019/232180 від 04.03.2019 року, суд зважає на таке.
		Як вбачається з матеріалів справи, для здійснення митного оформлення поставлених товарів подано митну декларацію, в якій зазначено вартість товарів на загальну суму - 30643,20 доларів США, яка була розрахована з урахуванням вартості товарів та вартості перевезення до державного кордону України за курсом НБУ станом на дату подання митної декларації, який склав 26.481142 грн. за 1 долар США.
		Представником позивача надано документи, які підтверджують митну вартість товару за першим методом - щодо ціни договору, а саме: рахунок-фактура (інвойс) KDCI190103 від 03.01.2019 року; коносамент №967444721 від 21.01.2019 року, банківський платіжний документ, що стосується товару 1 від 09.01.2019 року; банківський платіжний документ, що стосується товару 9 від 19.12.2018 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги СФ-8960 від 19.02.2019 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару TG004047 від 19.02.2019 року; документ, що підтверджує вартість страхування; прейскурант (прайс-лист) виробника товару, копія проформи-інвойсу від 14.12.2018 року; копія комерційного інвойсу від 03.01.2019 року; копія платіжного доручення від 19.12.2019 року №9, копія платіжного доручення від 20.02.2019 року №71; копія генерального договору добровільного страхування вантажів від 23.10.2018 року № 800010/2701/0000269 між ТОВ «ТГЛ Україна» та ПРАТ «Страхова компанія «Уніка», копія звіту про оцінку майна №41 від 05 березня 2019 року, виконаний ТОВ « Експертно-правове підприємство «Асессор-Ем» та інші.
		Крім того, позивачем надано належним чином засвідчену копію звіту про оцінку майна (експертний висновок про вартість товарів) №41 від 05 березня 2019 року, в якому зазначено, що загальна ринкова вартість товару, а саме сталевої рейки 8х30х1005 мм, у кількості 13440 штук становить 30 643,20 доларів США.
		Також, в матеріалах справи, містяться платіжні доручення №1 від 09.01.2019 року та №9 від 19.12.2018 року про повну оплату за товар згідно Контракту та Додатку №1.
		Вказані документи містять всі відомості щодо заявленої митної вартості та її складових, не мають розбіжностей чи ознак підробки в розумінні положень Митного кодексу України.
		Щодо доводів відповідача про непідтвердження позивачем витрат на транспортування, то слід зазначити, що згідно частини десятої статті 58 Митного кодексу України до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), зокрема:
		- витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
		- витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
		Згідно положень Інкотермс -2010, при умовах поставки FOB, продавець повинен доставити товар до порту призначення та завантажити його на судно.
		Відповідно до наявних матерівлів справи, ціни на товар вказані у специфікаціях і включають в себе всі витрати продавця, у тому числі витрати на доставку та навантаження на борт судна, упаковку, маркування, митне очищення в країні експорту, оформлення сертифіката походження.
		Суд зауважує, що зазначені супутні витрати продавця не є складовими митної вартості в розумінні частини десятої статті 58 Митного кодексу України, оскільки такі витрати включені до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті, а тому не впливають на числові значення митної вартості товарів. При цьому, правилами міжнародної торгівлі, Митного кодексу України та жодним нормативно-правовим актом не встановлено обов`язку продавця окремо зазначати в рахунку (інвойсі) числові складові витрат на супутні послуги, якщо згідно з умовами поставки вони включені до ціни товару.
		Таким чином, зазначення продавцем у вказаних специфікаціях та інвойсах ціни на товар, включаючи всі узгоджені сторонами та умовами поставки FOB супутні витрати продавця, без окремого зазначення в специфікації та рахунку (інвойсі) числових складових таких витрат не суперечить та повністю відповідає умовам поставки FOB за правилами Інкотермс-2010 та не може трактуватись як розбіжність в поданих документах.
		Також, проаналізувавши надані при митному оформленні платіжні документи у сукупності із іншими поданими документами, суд дійшов висновку, що такі документи відповідають умовам решти документів і не містять розбіжностей з документами, поданими разом з митною декларацією, наведені у них дані не викликають обґрунтованих сумнівів в їх достовірності.
		Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
		З приводу посилання представника відповідача, що не надано перекладу митної декларації країни відправлення, суд посилається на таке.
		Відповідно до статті 245 Митного кодексу України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
		Крім того, представник позивача надав за вимогою до митного органу переклад митної декларації країни відправлення, про що представник відповідача наголошує у відзиві.
		Також суд вважає обґрунтованими доводи позивача про порушення відповідачем вимог Митного кодексу України при визначенні митної вартості товару.
		За приписами статті 57 Митного кодексу України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, митна вартість визначається за резервним методом у відповідності до статті 64 Митного кодексу України у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів.
		За змістом оскаржуваних рішень про коригування митної вартості, відповідач використав резервний метод.
		Обов`язок доведення митної вартості товару покладено на декларанта. Орган доходів і зборів має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися, у тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.
		Зокрема, як вбачається із матеріалів справи, митницею на підставі джерел інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, митну вартість товару скориговано до рівня 53091,36 доларів США.
		Проте, вказана графа оскаржуваного рішення не містить інформації - який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості такого товару, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товару, відсутнє її коригування, не зазначено фактів, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості, тощо.
		До того ж, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару, та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.
		Також, наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
		Вищевикладене, а також та обставина, що відповідачем наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом не доведено, як і не доведено того, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності та/або наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товару необхідними документами, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товарів та протиправність прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів від 07.03.2019 року №UA100070/2019/000026/2.
		За таких обставин, відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу у митному оформленні ввезеного на митну територію України товару, за заявленою у митній декларації №UА100070/2019/232180 від 04.03.2019 року митною вартістю, а тому оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA100070/2019/00128 підлягає скасуванню.
		Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем належними доказами не доведено, що позивачем до митного органу не надано усіх необхідних документів для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості товару, внесено до декларацій недостовірні або неточні відомості, або надано документи, котрі містили розбіжності, що у свою чергу унеможливлювало б визначення митної вартості товару за ціною договору.
		При цьому, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару.
		Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
		Відомості з інформаційних систем фіскальних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару.
		Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, митну вартість товару, що імпортується скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Митного кодексу України. Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснене.
		Відтак, враховуючи, що позивачем до відповідача надано усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, котрі цілком достатні для підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості не за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору), не є обґрунтованим, а тому суперечить основним принципам здійснення державної митної справи, визначеним статтею 8 Митного кодексу України, зокрема, законності, додержання прав, та охоронюваних законом інтересів осіб, та відповідно відсутності підстав для коригування митним органом митної вартості товару.
		До того ж, Київською міською митницею ДФС не доведено, та суду не надано належних доказів на підтвердження правомірності застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем`єр Папір Україна» саме другорядного методу визначення митної вартості - резервного, та послідовного вибору методів, як того вимагають положення частини 3 статті 57 Митного кодексу України.
		Крім того, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
		Щодо невідповідності рішення про коригування митної вартості товарів вимогам законодавства з цієї підстави, що митницею у спірних рішеннях не наведено пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії, умови поставки, комерційні умови тощо та не зазначено докладної інформації і джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, свідчать також постанови Верховного Суду від 31.01.2018 р. № 813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 р. по справі № 804/2997/17 (К/9901/4472/17).
		Таким чином, беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог щодо визнання протиправниою та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100070/2019/00128 та визнання протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 07.03.2019 року №UA100070/2019/000026/2.
		Що стосується позовної вимоги з приводу стягнення з Державного бюджету України черех Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем`єр Папір Україна» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість та мита у розмірі 140 947,22 грн, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 1, 3 ст. 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
		Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
		Згідно з п. 1, 4 Розділу 3 «Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року № 643, повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.
		Після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу.
		Відповідно до п. 5, 7 «Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15.12.2015 року, повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку, яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.
		Заява платника про повернення помилково або надміру сплачених грошових зобов`язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, після реєстрації передається до структурного підрозділу митниці ДФС, на який покладено функцію з підготовки висновку.
		Таким чином обов`язковою умовою для здійснення повернення надмірно сплачених сум митних та інших платежів є наявність факту надмірної сплати коштів, подання платником податків заяви про таке повернення до митного органу не пізніше 1095-го від дня виникнення надміру сплаченої суми із зазначенням напрямку перерахування коштів.
		Отже, чинним законодавством передбачено вчинення ряду дій, спрямованих на повернення надміру сплачених платежів.
		Крім того, заявлена позивачем вимога є передчасною, оскільки наразі відсутнє рішення, яке б набрало законної сили та яким скасоване оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару.
		Таким чином, з огляду на передчасність вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем`єр Папір Україна» суми надмірно сплаченого податку на додану вартість та мита у розмірі 140 947,22 грн, останні не підлягають задоволенню.
		Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
		Частинами першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним позовним вимогам.
		Як вбачається з наявних у матеріалах справи квитанції  від 13 березня 2019 року, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у загальному розмірі 4035,22 грн. 
		Відтак, з урахуванням розміру задоволених позовних вимог, присудженню на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 2  690,15 грн.
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 132, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		В И Р І Ш И В:
		Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем`єр Папір Україна» (07403, м.Бровари, вулиця Залізнична, 4, код ЄДРПОУ 39932743) задовольнити частково.
		Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100070/2019/00128.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 07 березня 2019 року №UA100070/2019/000026/2.
		В решті адміністративного позову відмовити.
		Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем`єр Папір Україна» (07403, м.Бровари, вулиця Залізнична, 4, код ЄДРПОУ 39932743) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2  690 (дві тисячі шістсот дев`яносто) гривень 15 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-а, код ЄДРПОУ 43337359).
		Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
		 
		          Суддя                                                                                                А.Б. Федорчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...