Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 490/6729/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадської безпеки; Створення терористичної групи чи терористичної організації.
Надіслано судом: 30.10.2020. Зареєстровано: 01.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.11.2020.
Дата набрання законної сили: 30.10.2020
Номер судового провадження: 11-кп/812/22/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22015150000000049

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 жовтня 2020 року                        м. Миколаїв
		 
		Миколаївський апеляційний суд у складі
		 
		головуючого             ОСОБА_1 ,
		суддів                  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участю секретаря ОСОБА_4 
		               
		розглянув за матеріалами кримінального провадження №22015150000000049 за апеляційною скаргою прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5 на вирок Центрального районного суду м.Миколаєва від 16 січня 2018 року, стосовно
		 
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Добра Надія Жовтневого району (Вітовського району), Миколаївської області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		- обвинуваченогоу вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.
		 
		 
		 
		Учасники судового провадження:
		 
		прокурори ОСОБА_7 , ОСОБА_5 
		захисник                      ОСОБА_8 
		 
		 
		 
		встановив:
		 
		 
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
		 
		В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
		 
		Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.
		 
		У ході апеляційного розгляду повторно дослідити докази перелічені в апеляційній скарзі. 
		 
		Короткий зміст вироку.
		 
		Вироком суду ОСОБА_6 у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, визнано невинуватим та виправдано у зв`язку із недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачувався.
		 
		Узагальнені доводи апеляційної скарги.
		 
		В апеляційній скарзі прокурор вказує, що суд на підтвердження своєї позиції, формально послався на надані стороною обвинувачення належні та допустимі докази, проте не надав їм належної оцінки. 
		 
		На думку прокурора, суд дійшов хибного висновку, що стороною обвинувачення не доведено ані умисну участь ОСОБА_6 в терористичній організації, ані факт його умисного сприяння діяльності такої організації. 
		 
		Вказує, що в судовому засіданні державним обвинувачем доведено, що обвинувачений усвідомлював, що ДНР діє на території України, саме як терористична організація, діє на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю. 
		 
		Зауважує, що факт умисної участі ОСОБА_6 у незаконному збройному формуванні «Оплот» збройних сил терористичної організації «ДНР», а так само інше сприяння діяльності цієї терористичної організації, поза розумним сумнівом переконливо доведено доказами, дослідженими в ході судового розгляду, які є належними та допустимими і у своїй сукупності доводять вину ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України. 
		 
		Вважає, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України, тобто в участі терористичних організаціях (терористичних групах), а так само інше сприяння діяльності терористичних організацій. 
		 
		Обставини встановлені судом першої інстанції.
		 
		За обвинувальним актом ОСОБА_6 пред`явлено обвинувачення в участі у терористичних організаціях (терористичних групах), а так само у сприянні діяльності терористичних організацій, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, за наведених нижче обставин.
		"В березні-квітні 2014 року на території м. Донецька та Донецької області створено стійке ієрархічне об`єднання (за чисельністю більше трьох осіб) - так звана "Донецька народна республіка" з метою здійснення терористичної діяльності шляхом: планування, організації, підготовки та реалізації терористичних актів, насильства над фізичними особами, організаціями, знищення рухомого та нерухомого майна, організації незаконних збройних формувань для вчинення терористичних актів, участі в них, вербування, озброєння, підготовку та використання терористів, пропаганди і поширення ідеології тероризму, фінансування та іншого сприяння тероризму.
		Основною метою діяльності, так званої "Донецької народної республіки" є насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, а також зміна меж території і державного кордону України, шляхом створення незаконного державного утворення.
		Так звана "Донецька народна республіка", являється стійким об`єднанням в межах якого здійснюється розподіл функцій між терористами, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для усіх її членів під час підготовки та вчинення терористичних актів.
		Таким чином, відповідно до п. 16 ст. 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом", об`єднання Донецька народна республіка" (далі -"ДНР"), являється терористичною організацією.
		У листопаді 2014 року (точної дати досудового розслідування не встановлено) громадянин України ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що "ДНР" є терористичною організацією, з метою участі та сприяння її діяльності, знаходячись в Донецькій області, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, вступив до лав терористичної організації "ДНР" та отримав від невстановлених членів вказаної терористичної організації військову зброю. Після цього невстановленими керівниками терористичної організації "ДНР" ОСОБА_6 був зарахований до одного з військових формувань "ДНР" - "Оплот" з метою подальшої участі в бойових діях проти сил антитерористичної операції (далі -АТО).
		З листопада 2014 року по теперішній час перебуваючи у м. Донецьку ОСОБА_6 несе службу у складі незаконного воєнізованого формування "Оплот", в якому з метою створення небезпеки для життя та здоров`я людей, порушення громадської безпеки, залякування населення, задля визнання терористичної організації "ДНР" окремим державним утворенням, застосовує вогнепальну зброю проти військовослужбовців Збройних Сил України та інших представників правоохоронних органів, які є учасниками АТО.
		При цьому, ОСОБА_6 разом з іншими невстановленими учасниками військового підрозділу "Оплот" вказаної терористичної організації, за вказівкою керівництва "ДНР", створюючи небезпеку для життя і здоров`я людей та заподіяння значної майнової шкоди і настання інших тяжких наслідках, з листопада 2014 року по теперішній час на виконання наказів командування вищезгаданого військового підрозділу зазначеної терористичної організації несе караульну (вартову) службу на обладнаних вогневих позиціях терористів, зокрема на блокпостах м. Донецька. 
		Крім цього, у листопаді 2014 року ОСОБА_6 , знаходячись на території населеного пункту Оленівка Донецької області, разом з іншими невстановленими представниками терористичної організації "ДНР", здійснював обстріли військовослужбовців Збройних Сил України та інших представників правоохоронних органів, які є учасниками АТО."
		 
		Виправдовуючи обвинуваченого ОСОБА_6 суд першої інстанції зазначив, що стороною обвинувачення не доведено ані умисна участь ОСОБА_6 в терористичній організації, ані факт його умисного сприяння діяльності такої організації. Навівши у вироку подані стороною обвинувачення докази, суд першої інстанції зазначив, що вказані у цих документах відомості не свідчать про те, що обвинувачений особисто здійснював хоча б одну із дій, яка відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» визнавалась як терористична діяльність. А також про те, що ОСОБА_6 було достеменно відомо про вчинення будь-яким із підрозділів організації, до якої він входить, дій, які відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», визнаються терористичною діяльністю.
		Суд послався на недопустимість доказів, отриманих стороною обвинувачення з відкритих Інтернет ресурсів.
		 
		Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
		 
		   Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора на підтримку апеляційної скарги, заперечення захисника, вивчивши матеріали кримінального провадження, повторно дослідивши відповідно до ч.3 ст. 404 КПК України, фактичні обставини, встановлені під час кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного. 
		 
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтвердженні доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до статті 94 цього Кодексу з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
		 
		Відповідно до вимог ч.3 ст.374 КПК у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи виправданою зазначаються - формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
		 
		Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		 
		Ст. 94 КПК України передбачає, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		 
		Ці вимоги кримінального процесуального законодавства суд першої інстанції при ухваленні вироку не виконав.
		 
		Обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, суд визнав недоведеним, мотивуючи прийняте рішення тим, що стороною обвинувачення не доведено, ані умисну участь ОСОБА_6 в терористичній організації, ані факт його умисного сприяння діяльності такої організації. При цьому суд першої інстанції не навів належних та достатніх мотивів на підтвердження своїх висновків.
		 
		Колегія суддів, безпосередньо дослідивши в судовому засіданні з метою перевірки викладених в апеляційній скарзі прокурора доводів фактичні обставини кримінального провадження, шляхом дослідження доказів, які містяться в матеріалах кримінального провадження та допиту свідків, вважає, що надана судом першої інстанції оцінка доказам, які були визнані судом недопустимими, є необ`єктивною й однобокою і з такими висновками суду першої інстанції не погоджується.
		 
		Повторно, відповідно до положень ч.3 ст. 404 КПК України, дослідивши обставини, встановлені під час кримінального провадження, суд апеляційної інстанції встановив наступне:
		 
		В березні-квітні 2014 року на території м. Донецька та Донецької області створено стійке ієрархічне об`єднання (за чисельністю більше трьох осіб) - так звана "Донецька народна республіка" з метою здійснення терористичної діяльності шляхом: планування, організації, підготовки та реалізації терористичних актів, насильства над фізичними особами, організаціями, знищення рухомого та нерухомого майна, організації незаконних збройних формувань для вчинення терористичних актів, участі в них, вербування, озброєння, підготовку та використання терористів, пропаганди і поширення ідеології тероризму, фінансування та іншого сприяння тероризму.
		 
		Основною метою діяльності, так званої "Донецької народної республіки" є насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, а також зміна меж території і державного кордону України, шляхом створення незаконного державного утворення.
		Так звана "Донецька народна республіка", являється стійким об`єднанням в межах якого здійснюється розподіл функцій між терористами, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для усіх її членів під час підготовки та вчинення терористичних актів.
		Таким чином, відповідно до п. 16 ст. 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом", об`єднання Донецька народна республіка" (далі -"ДНР"), являється терористичною організацією.
		 
		У листопаді 2014 року (точної дати органом досудового розслідування не встановлено) громадянин України ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що "ДНР" є терористичною організацією, з метою участі та сприяння її діяльності, знаходячись в Донецькій області, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, вступив до лав терористичної організації "ДНР" та отримав від невстановлених членів вказаної терористичної організації військову зброю. Після цього невстановленими керівниками терористичної організації "ДНР" ОСОБА_6 був зарахований до одного з військових формувань "ДНР" - "Оплот" з метою подальшої участі в бойових діях проти сил антитерористичної операції (далі -АТО).
		 
		З листопада 2014 року по теперішній час перебуваючи у м. Донецьку ОСОБА_6 несе службу у складі незаконного воєнізованого формування "Оплот", в якому з метою створення небезпеки для життя та здоров`я людей, порушення громадської безпеки, залякування населення, задля визнання терористичної організації "ДНР" окремим державним утворенням, застосовує вогнепальну зброю проти військовослужбовців Збройних Сил України та інших представників правоохоронних органів, які є учасниками АТО.
		 
		При цьому, ОСОБА_6 разом з іншими невстановленими учасниками військового підрозділу "Оплот" вказаної терористичної організації, за вказівкою керівництва "ДНР", створюючи небезпеку для життя і здоров`я людей та заподіяння значної майнової шкоди і настання інших тяжких наслідках, з листопада 2014 року по теперішній час на виконання наказів командування вищезгаданого військового підрозділу зазначеної терористичної організації несе караульну (вартову) службу на обладнаних вогневих позиціях терористів, зокрема на блокпостах м. Донецька.
		 
		Крім цього, у листопаді 2014 року ОСОБА_6 , знаходячись на території населеного пункту Оленівка Донецької області, разом з іншими невстановленими представниками терористичної організації "ДНР", здійснював обстріли військовослужбовців Збройних Сил України та інших представників правоохоронних органів, які є учасниками АТО."
		 
		Таким чином, ОСОБА_9 , діючи з єдиним умислом, направленим на участь в терористичній організації «ДНР», усвідомлював, що ця терористична організація функціонує на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії (зокрема, артилерійські обстріли), які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України, військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань України, задіяними у проведенні антитерористичної операції на території Донецької області.
		 
		Вступаючи до незаконних збройних формувань терористичної організації «ДНР» ОСОБА_6 був обізнаним, що ця терористична організація відноситься до збройних формувань, яке має організаційну структуру військового типу (поділяється на структурні підрозділи (взводи) з визначенням особового складу кожного з них, який носить формений одяг військового типу), характеризується наявністю єдиноначальності та субординації (невстановленими органами досудового розслідування особами здійснюється єдине керівництво зазначеними збройними формуваннями), використанням знаків розрізнення (нарукавних шевронів), має воєнізований характер завдань та методів і ставить перед собою специфічні завдання: утримання під своїм контролем окремих районів Донецької області, встановлення на цій території власних порядків, та має для цього відповідні матеріальні засоби і значну кількість озброєних терористів, а також не відноситься до правомірних, які передбачені Законами України «Про Збройні Сили України», «Про Службу безпеки України», «Про міліцію», «Про Державну прикордонну службу України», «Про Національну гвардію України», «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб», та іншими законодавчими актами України.
		 
		Винуватість ОСОБА_6 в інкримінованому йому злочині підтверджується дослідженими під час апеляційного розгляду доказами, які узгоджуються між собою. 
		 
		Так, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції свідок ОСОБА_10  матір ОСОБА_6 відмовилась від дачі показів. 
		 
		Разом з тим, з показань свідка ОСОБА_10 , наданих нею в суді першої інстанції, вбачається, що навесні 2014 року її син цікавився діяльністю "антимайдану" у м. Миколаєві та при цьому через участь у мітингах "антимайдану" побоювався притягнення до кримінальної відповідальності. Коли точно пригадати не може, приблизно навесні 2014 року, в особистих речах свого сина, який тоді був неповнолітнім, вона знайшла квіток на поїзд від ст. Миколаїв до ст. Донецьк і повідомила про намір сина щодо виїзду до Донецька до УСБУ в Миколаївській області. У день, визначений в проїзному документі, співробітники УСБУ в Миколаївській області зустрілися з її сином у поїзді та перешкодили його спробі виїхати до м. Донецьку. Другий раз, коли вони посварилися з чоловіком, син пішов ночувати до бабусі. Коли туди прийшла вона сина у бабусі не було. Він виїхав до м. Одеси. Спочатку син не відповідав на її телефонні дзвінки, а коли їй вдалося додзвонитися - той уже був у м. Донецьку. Під час телефонних розмов із сином нею було з`ясовано, що він перебуває на території Донецької області, яка не є підконтрольною владі України, у тому числі в населеному пункті ОСОБА_11 , де проходить службу в підрозділі ДНР, що полягає у чергуванні на блокпостах та готуванні їжі. Вона намагалася вмовити сина повернутися додому, але він, побоюючись кримінальної відповідальності, відмовлявся повернутися. За період відсутності сина у м. Миколаєві вона бачилася з ним двічі на території АРК: один раз - в Джанкої та один і останній раз - в Ялті. Останнього разу 26 березня 2016 року він виказував намір звільнитися з "служби", але казав, що додому не повернеться, оскільки побоюється кримінальної відповідальності. Вона бачила фотокартки на соціальній сторінці сина в Інтернеті. На одній з цих фотокарток були зображені чоловіки у форменому одязі, хтось з них зі зброєю, хтось ні, а у другому ряді стояв її син у білому светрі. Була одна фотокартка, на якій її син був зі зброєю у військовій формі. Військову службу у Збройних силах України син не проходив. Їй відомо, що її син товаришував із хлопцем на ім`я ОСОБА_12 , з яким спілкувався, і з цим хлопцем він бачився під час перебування на території АРК. Як їй відомо зі слів сина, у серпні - на початку вересня 2016 року він звільнився зі "служби", забрав "військовий квіток".
		 
		Свідок ОСОБА_13 , будучи допитаним в суді першої та апеляційної інстанцій показав, що зі ОСОБА_6 він знайомий з початку подій "майданів". Разом з ним ОСОБА_6 виступав на боці "антимайдану". Потім у ОСОБА_6 було три спроби виїхати до м. Донецька для підтримки угруповання ОРДЛО. Перші два рази він був неповнолітнім, та його зупинили. З третьої спроби йому вдалося виїхати до м. Донецька. Пізніше у 2014 році, протягом близько півроку, він спілкувався зі ОСОБА_6 у соціальних мережах в Інтернеті, а саме "Вконтакте". Той розповідав йому, що проходить службу в армії ДНР, що був десь при штабі та на дальніх блокпостах, зі зброєю охороняв ці пости, ніс варту. Ніяких бойових дій не вів. Він пояснював, що оскільки він молодий, йому 18 років, то його не посилали на передову для участі у бойових діях. Розповідав, що на них було декілька нападів і у відповідь вони обстрілювали "зеленку". Також розповідав, що на його очах було збито вертоліт Збройних сил України. У 2015 році він зустрічався зі ОСОБА_6 у м. Ялта, а у 2016 році - в м. Севастополі. Під час останньої зустрічі ОСОБА_6 казав, що хоче покинути ДНР та поїхати працювати до Росії. Сказав, що не бачить сенсу продовжувати "службу", оскільки "ідею" спаплюжено, але й повертатися додому не збирається через побоювання притягнення до кримінальної відповідальності.
		 
		Відповідно до протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем) від 12.01.2015 року та додатків до нього у виді оптичних дисків CD-R № 2223 від 12.01.2015р, DVD-R № 2225 від 12.01.2015р. на яких зафіксовано телефонні розмови та СМС повідомлення ОСОБА_6 у період з 26.11.2014 року по 01.01.2015 року з номеру мобільного НОМЕР_1 на номера різних абонентів, у тому числі ОСОБА_10 ( а.с.79 - 100).
		На час цих розмов та СМС-повідомлень ОСОБА_6 перебуває у АДРЕСА_2 та його також називають на прізвисько « ОСОБА_14 ». 
		Під час телефонної розмови, що мала місце 26 листопада 2014 року, ОСОБА_6 в телефонному режимі замовляє таксі до блокпосту на "Широкому".
		Цього ж дня, під час телефонної розмови зі своєю матір`ю ОСОБА_6 розповідає, що він був в смт. Оленівка на "передовій", однак вже повернувся назад на блокпост.
		В одній з телефонних розмов, 27 листопада 2014 року, ОСОБА_6 спілкується із чоловіком з позивним " ОСОБА_15 ", який просить обвинуваченого прийти на блокпост на прохання двох осіб, які розшукують автомобіль. З цієї ж розмови вбачається, що особа на прізвисько " ОСОБА_16 " також контролює рух автомобільного транспорту.
		Цього ж дня, у телефонній розмові зі своєю матір`ю, ОСОБА_6 розповідає про перебування на блокпосту, про отримання ним заробітної плати та про графік несення чергувань.
		03 грудня 2014 року під час телефонної розмови із дівчиною ОСОБА_6 розповідає про несення ним служби на блокпосту, про те, що було розстріляно передній блокпост, про загиблих з боку бойовиків, про те, що перевірка людей та автотранспорту на блокпостах здійснюється з метою виявлення співробітників СБУ, а також розповідає про своє перебування в смт. Оленівка, де відбувалися мінометні обстріли і про те, що вночі він здійснював постріли по ліхтарях на позиціях "укропів".
		Під час телефонної розмови 10 грудня 2014 року особа з позивним " ОСОБА_17 ", який, як вбачається зі змісту розмови та інтонації останнього, є особою, якій підпорядковується ОСОБА_6 , з`ясовує причину залишення останнім місця служби без його дозволу і відому. Докоряє ОСОБА_6 за те, що він залишив пост, посилаючись на можливість виявлення цієї обставини керівником, який є вище за положенням. 
		У телефонній розмові з жінкою на ім`я ОСОБА_18 , що відбулася 20 грудня 2014 року, ОСОБА_6 розповідає, що оскільки він з автоматом несе службу на блокпосту - його називають терористом. При цьому ОСОБА_6 говорить, що ОСОБА_19 - це вже не Україна, а окрема держава. Зазначає, що його матір знає про його місце знаходження, однак нікому про це не розповідає. 
		01 січня 2015 року під час телефонної розмови з жінкою на ім`я ОСОБА_20 , яка зафіксована на оптичному диску DVD-R № 2225 від 12.01.2015р ОСОБА_6 говорить, що додому він може повернутись лише на танку, оскільки вважає, що його можуть взяти у полон, розстріляти або притягнути до кримінальної відповідальності з подальшим призначенням покарання у виді позбавлення волі. 
		Досліджений апеляційним судом зміст аудіофайлів та інформаційних файлів відповідає зазначеному протоколу. 
		 
		З відповіді від 17.08.2015 Державної прикордонної служби України на запит слідчого слідує, що відомостей про перетинання державного кордону України ОСОБА_6 у базі даних цієї служби не виявлено (а.с.110).
		 
		Відповідно до протоколу огляду відкритих Інтернет ресурсів від 22.10.2015 року встановлено, що «ДНР» є терористичною організацією, яка створена та діє на території Донецької області з 07.04.2014 року, до складу якої входить незаконне збройне формування «Оплот» (а.с.115-123).
		 
		Відповідно до протоколу від 21.07.2015 про результати зняття інформації з електронних інформаційних систем, встановлено, що ОСОБА_6 у соціальній мережі "Вконтакте" має Інтернет - сторінку під іменем " ОСОБА_21 ", у якій він зазначає своє прізвисько " ОСОБА_14 ", дату народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 , місто - Донецьк, а також свою приналежність до "армії ДНР", та перебуває у соціальній мережі "Вконтакте" в групах: " ІНФОРМАЦІЯ_3 "; "Сводки от ополчения Новороссии"; "Новороссия"; " ІНФОРМАЦІЯ_4 "; "Телеканал " ІНФОРМАЦІЯ_5 "; " ІНФОРМАЦІЯ_4 "; " ІНФОРМАЦІЯ_6 "; "Киберберкут"; "ДНР24", " ІНФОРМАЦІЯ_7 ", "Наемники Профессиональное училище" тощо. На цій Інтернет - сторінці ОСОБА_6 розміщено фотографії з його зображенням у військовій формі з шевронами незаконного збройного формування "Оплот" терористичної організації "ДНР" та з військовою зброєю різних видів та калібрів. Серед розміщених на вказаній Інтернет - сторінці зображень наявна символіка так званої "Новоросії" та терористичної організації "Луганська народна республіка", що підтверджується доданими фотознімками.( а.с.125-187).
		 
		Відповідно до ст. 94 КПК України, зокрема суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		 
		Оцінюючи зазначені докази у їх сукупності, колегія суддів керується принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". ЄСПЛ зазначив, що відповідно до його прецедентної практики під час оцінки доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
		 
		Колегія суддів вважає вищезазначені надані і досліджені докази належними, допустимими і не вбачає будь-яких підстав піддавати сумніву їх достовірність. Кожний з доказів логічно доповнює сукупність і не має протиріч з іншими, а навпаки, підтверджує їх.
		 
		Перевіривши під час апеляційного перегляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 , подані стороною обвинувачення докази, колегія судів приходить до висновку, що вище перелічені письмові докази у кримінальному провадженні отримані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства, істотних порушень норм КПК, інших законів, Конституції України, які б могли вплинути на їх допустимість та належність, не встановлено. Всі отримані стороною обвинувачення та подані до суду докази на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчинені інкримінованого йому злочину є належними, допустимими і достовірними.
		 
		За такого, суд першої інстанції необґрунтовано, визнав зазначені докази недопустимими.
		 
		Також єнемотивованим тане правильнимвисновок судупершої інстанції про те, що відомості, які містяться в поданих стороною обвинувачення доказах не свідчать про те, що обвинувачений особисто здійснював хоча б одну із дій, яка відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» визнавалась як терористична діяльність та про те , що йому було достеменно відомо про вчинення будь-яким із підрозділів організації, до якої він входить, які відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», визнаються терористичною діяльністю.
		 
		Поняття терористичної організації визначено в ст.1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року і це є стійке об`єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Визначальним для визнання організації терористичною є те, що хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.
		 
		Також, відповідно до ст.1 вищезазначеного закону, терористична діяльність - діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об`єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.
		 
		Тобто, терористичні організації створюються для вчинення діянь, передбачених частинами 1-3 ст.258 КК України, а також інших злочинів терористичної спрямованості, тобто діянь, спрямованих на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи до прийняття чи відмови від прийняття будь-якого рішення. При цьому саме фактором цілеспрямованого залякування населення як засобу досягнення поставленої мети злочини терористичної спрямованості відрізняються від інших споріднених злочинів.
		 
		При цьому, суд враховує також Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затверджене Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII, в якому «ДНР» та «ЛНР» визначено терористичними організаціями.
		 
		Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об`єднаннями» від 23 грудня 2005 року №13 роз`яснив, що утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об`єднання для заняття злочинною діяльністю. В частині ж участі у злочинній чи терористичній організації - то відповідно до п.13 даної постанови, вступ особи до організованої групи чи злочинної організації (участь у ній) означає надання цією особою згоди на участь у такому об`єднанні за умови, що вона усвідомлювала факт його існування і підтвердила певними діями реальність своїх намірів.
		 
		Таким чином, державним обвинуваченням доведено, що діяльність «ДНР» у складі якого діяло незаконне збройне формування «Оплот» є терористичною. 
		 
		 
		 
		Під час судового розгляду кримінального провадження стороною обвинуваченням доведено, що ОСОБА_6 , усвідомлював, що «ДНР» діє на території України саме як терористична організація, діє на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції, і обвинувачений приймав участь у діяльності вищевказаної терористичної організації.
		 
		Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, колегія суддів виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
		 
		Суд апеляційної інстанції також враховує, що дане кримінальне провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя. Про час та дату всіх судових засідань ОСОБА_6 повідомлявся у передбачений законом спосіб, через опублікування виклику у газеті «Урядовий кур`єр», оголошення про його виклик також публікувались на електронному сайті суду, а також повістки про виклик направлялись за останньою відомою адресою його проживання, але були повернуті на адресу суду.
		 
		Враховуючи вище наведені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про недоведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України не відповідають фактичним обставинам справи. Виправдувальний вирок суду першої інстанції є необґрунтованим, оскільки, висновки суду щодо недоведеності винуватості ОСОБА_6 у інкримінованому йому злочині, спростовуються доказами, дослідженими під час судового розгляду судом апеляційної інстанції. За такого, вирок суду першої інстанція, яким ОСОБА_6 виправдано за недоведеністю його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України - підлягає скасуванню з постановленням судом апеляційної інстанції свого вироку у відповідності до положень ст. 409, 411, 420 КПК України.
		 
		Крім того, при постановлені стосовно ОСОБА_6 вироку, суд не вірно зазначив його анкетні дані, зокрема його ім`я по-батькові, ухваливши вирок щодо ОСОБА_6 , тоді як відповідно до матеріалів кримінального провадження обвинувачення висунуто ОСОБА_6 .
		 
		На підставідосліджених судом апеляційноїінстанції доказів,колегія суддівприходить довисновку,що діяння,у вчиненніяких обвинувачується ОСОБА_6 ,мали місце,ці діяннямістять складкримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.258-3КК України, участь у терористичних організаціях (терористичних групах), а так само інше сприяння діяльності терористичних організацій, обвинувачений винен в їх вчиненні та підлягає покаранню.
		 
		Призначаючи, обвинуваченому ОСОБА_6 покарання апеляційний суд враховує наступне.
		 
		Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.
		 
		Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
		 
		При призначенні покарання ОСОБА_6 колегія суддів враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		 
		Вивченням данихпро особу ОСОБА_6 встановлено,що вінне судимий,раніше докримінальної відповідальностіне притягувався,на облікуу Миколаївськомуобласному наркологічномудиспансері таМиколаївській обласнійпсихіатричній лікарні№1не перебуває, за місцем реєстрації характеризується посередньо, знаходиться на обліку призовників Корабельного РВК та тривалий час ( осінній призов 2014 року та весняний призов 2015 року) розшукується для проходження районної призовної комісії. 
		 
		Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , оцінюючи наведені докази в їх сукупності як допустимі, безпосередньо досліджені в суді, колегія суддів при призначенні останньому покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 , кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, те, що він переховувався від органів досудового слідства та суду, до теперішнього часу приймає участь у терористичній організації «Донецька народна республіка», одним із основних завдань якої є зміна меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України, тому колегія суддів вважає, що необхідним і достатнім покаранням, для його виправлення і попередження нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі на певний строк, у межах санкції ч.1 ст. 258-3 КК України з конфіскацією майна, яке ОСОБА_6 необхідно відбувати реально.
		 
		Вищевказане покарання суд вважає необхідним та достатнім для досягнення мети не лише кари за вчинене, а й буде слугувати його виправленню та попередженню вчинення нових злочинів.
		Цивільний позов не заявлявся.
		Процесуальні витрати у виді витрат на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 411, 420, 424, 426, 532 КПК України, 
		 
		УХВАЛИВ
		 
		Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_22 задовольнити.
		Вирок Центральногорайонного судум.Миколаєва від16січня 2018року, яким ОСОБА_6 виправданоза недоведеністюйого винуватостіу вчиненнізлочину,передбаченого ч.1ст.258-3КК України-скасувати. 
		Постановити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України та призначити йому покарання за ч.1 ст. 258-3 КК України у виді позбавлення волі строком на вісім років.
		Початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_6 обчислювати з дати його затримання на виконання цього вироку, після набрання ним законної сили.
		Вирок набираєзаконної силиз моменту проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.
		 
		 
		 
		Головуючий
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...