Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/800/19 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів.
Надіслано для оприлюднення: 02.11.2020. Зареєстровано: 02.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.11.2020.
Дата набрання законної сили: 27.10.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"27" жовтня 2020 р.           Справа№ 910/800/19
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Дикунської С.Я.
		суддів:            Шаптали  Є.Ю. 
		          Агрикової  О.В. 
		 
		 
		секретар судового засідання        Макуха О.А.
		за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання
		розглянувши матеріали апеляційних скарг Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху», Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів  
		на рішення     Господарського суду міста Києва         
		від                                 23.07.2020 (повний текст складено 03.08.2020)
		у справі                 №910/800/19 (суддя Щербакова С.О.)
		за позовом       Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадеус Ко»             
		до                                   1) Національного агентства України з питань виявлення,      
		                                            розшуку та управління активами, одержаними від корупційних     
		                                             та інших злочинів
		                                             2) Комунального підприємства «Центр організації
		                                            дорожнього руху»             
		про                                 визнання недійсним договору про управління активами
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Амадеус Ко» (далі - ТОВ  «Амадеус Ко», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів  (далі - Національне агентство, відповідач-1) та Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» (далі - КП «Центр організації дорожнього руху», відповідач-2) про визнання недійсним договору управління майном (активами) Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадеус Ко» за адресою: м. Київ, Паркова дорога, 16 а, укладеного 18.10.2018 між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Комунальним підприємством «Центр організації дорожнього руху». В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оспорюваний Договір укладено на підставі проведених із порушенням приписів Закону України «Про публічні закупівлі» торгів, відтак підлягає визнанню недійсним. За твердженнями позивача, в супереч положень ч. 2 ст. 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» проведено процедуру закупівлі та визначено переможця такої закупівлі без проведення оцінки майна. Крім цього, відповідачем-1 в порушення вимог закону не розміщено оголошення про проведення процедури закупівлі послуг управителя активами КВЦ «Парковий» на веб-порталі Уповноваженого органу у складі електронної системи закупівель - «prozorro», а лише розміщено таке оголошення на своєму веб-сайті. Також позивач наголошував, що відповідач-1, встановивши невідповідність учасників процедури закупівлі визначеним кваліфікаційним критеріям, зобов`язаний був відмінити торги, а не застосовувати процедуру продовження закупівлі, яка не передбачена чинним законодавством України про публічні закупівлі. На переконання позивача, Національним агентством обрано переможцем тендеру із закупівлі послуг управління активами КВЦ «Парковий» особу, яка не відповідає встановленим тендерною документацією кваліфікаційним вимогам тощо.
		Заперечуючи проти позову, відповідач-2 подав відзив на позовну заяву, в якому стверджував, що статутом КП «Центр організації дорожнього руху» серед інших основних напрямків діяльності підприємства передбачено діяльність, зокрема, з надання комерційних послуг фізичним та юридичним особам виробничих, транспортних, автосервісних складських, посередницьких, консультаційних, інформаційних та інших послуг, при цьому одним з видів діяльності відповідача-2 за КВЕД-2010 є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна.
		В наданому суду першої інстанції відзиві на позов Національне агентство вказувало, що висновок про вартість майна ТОВ «Амадеус Ко» складено суб`єктом оціночної діяльності 17.10.2018, в той час як Договір про управління активами укладено 18.10.2018, тобто до передачі активу в управління КП «Центр організації дорожнього руху».
		Під час розгляду справи судом першої інстанції на адресу суду надійшло клопотання позивача про зупинення провадження, яке мотивоване тим, що оскаржуваний позивачем Договір про управління активами від 18.10.2019  укладено на підставі рішення тендерного комітету Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, яке в подальшому було оскаржено позивачем до Окружного адміністративного суду міста Києва й 05.03.2019 цим судом за результатами розгляду справи № 826/17153/18 прийнято рішення про часткове задоволення адміністративного позову ТОВ «Амадеус Ко» й визнання протиправним та скасування рішення Тендерного комітету Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, оформлене протоколом № 199 від 11.10.2018 про визначення Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» управителем активами КВЦ «Парковий», тому позивач просив зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2019 у справі № 826/17153/18.
		Відповідачем-1 також було подано клопотання про зупинення провадження у даній  справі до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2019 у справі № 826/17153/18.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2019 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю  «Амадеус Ко»  та Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про зупинення провадження у справі - задоволено. Зупинено провадження у справі № 910/800/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадеус Ко» до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» про  визнання недійсним договору про управління активами до вирішення Окружним адміністративним судом міста Києва справи № 826/17153/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадеус Ко» до Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, третя особа     Комунальне підприємство «Центр організації дорожнього руху» про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, а також набрання рішенням законної сили.  Зобов`язано представників сторін у справі повідомити суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у даній справі.   
		В подальшому на адресу Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ТОВ «Амадеус Ко» про поновлення провадження у справі з огляду на те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2019 у справі № 826/17153/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2019 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадеус Ко» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Тендерного комітету Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, оформлене протоколом № 199 від 11.10.2018, про визначення Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» управителем активами КВЦ «Парковий». У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадеус Ко» 1 762,00 грн сплаченого судового збору. 
		У відповідях на відзиви відповідачів 1 та 2 позивач акцентував увагу на тому, що оспорюваний Договір управління активами укладено з порушенням Закону України «Про публічні закупівлі», а також на підставі протиправного рішення Тендерного комітету Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, яке скасовано в судовому порядку.
		В подальшому позивач подав додаткові пояснення, в яких зазначив, що в рішення Тендерного комітету Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, оформлене протоком № 199 від 11.10.2018 про визначення Комунальне підприємство «Центр організації дорожнього руху» управителем активами КВЦ «Парковий» скасовано в судовому порядку, оспорюваний у даній справі Договір управління активами на підставі протиправного рішення Тендерного комітету відповідача-1 було укладено з порушенням Закону України «Про публічні закупівлі». 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 у справі №910/800/19   позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадеус Ко»   задоволено. Визнано недійсним договір управління майном (активами) від 18.10.2018, укладений між       Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Комунальним       підприємством «Центр організації дорожнього руху», що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Амадеус Ко» та розташоване за адресою: місто Київ, Паркова дорога, 16 а. Стягнуто з Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів       на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадеус Ко» 960, 50 грн. судового збору. Стягнуто з Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху»       на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадеус Ко»   960, 50 грн. судового збору.
		Не погоджуючись із згаданим рішенням, КП «Центр організації дорожнього руху» оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, а також стягнути з ТОВ «Амадеус Ко»   на рахунок КП «Центр організації дорожнього руху»   3 153,00 грн. судового збору та 16 000,00 грн. оплати за правову допомогу. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що суд першої інстанції, при оцінці поданих сторонами доказів, вийшов за межі визначеного завданнями господарського судочинства приписами, чим порушив сутність мети ефективного захисту прав особи (ст. 2 ГПК України), що призвело до ухвалення незаконного рішення. На переконання відповідача-2, позивач повинен визначити, яке саме його право є порушеним та в якій спосіб належить здійснити його судовий захист, адже за змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої із цих умов унеможливлює задоволення позову. На думку відповідача-2, суд має з`ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту цього права визначеним законодавством способам,  оскільки відсутність обставин на підтвердження наявного порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. Крім цього, за твердженнями відповідача-2, з постановленням слідчим суддею ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 20.08.2018 про передачу активів в управління Національному агентству, виключно останнє уповноважувалось здійснювати права володіння, користування, розпорядження майном, яке належить ТОВ «Амадеус Ко» та розташоване за адресою: м. Київ, Паркова дорога, 16-А, а з моменту укладення Національним агентством з КП «Центр організації дорожнього руху» Договору про управління майном, останнє набуло відповідних прав (володіння, користування, розпорядження) щодо цього майна. Відтак, з моменту арешту майна позивача, він не мав права використовувати властивості цього майна, зокрема, отримувати від майна будь-яку вигоду або інтерес. Крім цього, відповідач-2  з посиланням на постанову Верховного Суду стверджував, що позиція позивача на підставі фактів, встановлених рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2019 року у справі №  826/17153/18, яке набрало законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2019, не можуть бути прийнятими в якості доказів при розгляді цієї справи, оскільки самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспореними в суді, допоки не доведуть, що цими діями порушуються їхні права.
		Не погоджуючись із згаданим рішенням, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів також оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати рішення, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням вимог матеріального та процесуального права. За твердженнями відповідача-1, висновок про вартість майна ТОВ «Амадеус Ко» складено суб`єктом оціночної діяльності 17.10.2018, в той час як Договір про управління активами укладено 18.10.2018 (до передачі активу в управління КП «Центр організації дорожнього руху»), тобто відповідно  до вимог спеціального Закону, яким в свій діяльності керувалося Національне агентство. Крім цього, на виконання вимог ч. 3 ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі»  Національним агентством  оприлюднено на веб-порталі уповноваженого органу ДП «Прозоро» звіт про укладений Договір від 18.10.2018. За твердженнями відповідача-1, рішення Тендерного комітету про обрання управителя  приймалося на підставі спеціального Закону, яким  в своїй діяльності  керується Національне агентство, з метою здійснення управління арештованим майном  (активом) на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості, в зв`язку з чим детально досліджується питання відповідності потенційного управителя  кваліфікаційним критеріях, по яких в межах чинного законодавства  визначається раціональне управління майном управителем, а отже це є дискрикційними повноваженнями Тендерного комітету Національного агентства, які суд першої інстанції фактично підмінив та втрутився в дії органу  державної влади.  При цьому, на думку відповідача-1, судовими рішеннями у справі № 826/17153/18 рішення Тендерного комітету  визнано протиправним та скасовано лише з підстав не доведення відповідності переможця конкурсу кваліфікаційним критеріям. Також відповідач-1 наполягав, що з огляду на приписи ЦК України та ГПК України, при зверненні до суду з позовом  про визнання недійсним договору, позивач  повинен довести наявність тих обставин, з якими  Закон пов`язує  визнання угод недійсними, чого позивачем зроблено не було, а судом в зв`язку з неправильним тлумаченням Закону безпідставно ухвалено незаконне та необґрунтоване рішення, а також не досліджено в чому саме, ким або чим  порушено  права позивача у даній справі. Крім цього, відповідач-1 вказував на  порушення місцевим судом вимог процесуального права в частині дотримання принципу  господарського судочинства  щодо змагальності  сторін,  об`єктивного та неупередженого  вирішення справи по суті спору, а також щодо зазначення належних мотивів прийняття та відхилення аргументів сторін тощо.
		Заперечуючи проти апеляційних скарг відповідачів 1 та 2, позивач подав відзиви на їх апеляційні скарги, в яких стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, а оскаржуване рішення як законне та необґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначив, що відповідач-1  може реалізувати свої цілі та здійснювати свою діяльність виключно в межах, встановлених положеннями відповідних профільних нормативно-правових актів. При цьому, вказував, що укладення  договорів управління майном  відповідачем-1  можливе виключно  у випадках здійснення ним конкурсного відбору відповідного управителя із дотриманням  вимог законодавства  про державні (публічні) закупівлі. Разом з цим, позивач акцентував увагу, що питання законності дій відповідача-1 щодо проведення процедури  визначення  відповідача-2 управителем  активами  ТОВ «Амадеус Ко», було предметом розгляду справи № 826/17153/18, за результатами розгляду якої  рішення Тендерного комітету Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, оформлене протоком № 199 від 11.10.2018 про визначення Комунальне підприємство «Центр організації дорожнього руху» управителем активами КВЦ «Парковий» визнано протиправним та скасовано. На переконання позивач, судові рішення у вищезгаданій справі містять преюдиційні факти, які стосуються незаконності дій відповідачів 1 та 2 при укладенні оспорюваного Договору. З приводу наявного порушеного права позивача, останній зазначив, що в зв`язку з передачею активів в управління, власник таких активів права власності на них не втрачає, а у випадку скасування арешту активів - має гарантоване право на їх повернення. При цьому, збереження таких активів, приріст їх вартості та ефективне управління ними забезпечується управителем та є його обов`язком. Також позивач зазначив, що ухвалою Голосіївського районного суду  міста Києва від 06.02.2019 скасовано арешт майна ТОВ «Амадеус Ко» та повернуто майно в  користування та розпорядження власника, проте договір про припинення  Договору управління майно  укладено лише 28.05.2019, а майно, яке було предметом управління за цим Договором, навіть після припинення дії оскаржуваного Договору з управління з юридичної точки зору не було повернуто  ТОВ «Амадеус Ко».
		У наданій апеляційному суду відповіді на відзив відповідачем-1  наведено  позицію, яка за своїм змістом майже аналогічна, викладеній в апеляційній скарзі та доповнена посиланнями на  висновки Верховного Суду.
		За змістом наданих позивачем додаткових пояснень по суті відповіді на відзив, позивач окрім раніше викладеного вказував, що в жодній з ухвал про накладення арешту на майно ТОВ «Амадеус Ко» не обмежувалося його право володіння нерухомим майном, як і не вирішувалось питання позбавлення ТОВ «Амадеус Ко» права власності на таке майно. Крім цього, позивач стверджував, що посилання відповідача-1 на позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/3907/18 є нерелевантним, оскільки в межах цієї справи Великою Палатою було встановлено, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу зерна не призводить до відновлення порушеного права позивача, оскільки зерно є річчю із родовими ознаками, а із чужого незаконного володіння може бути витребувано лише індивідуально визначену річ. В той же час, в спірних правовідносинах у даній справі (№ 910/800/19) предметом Договору управління є нерухоме майно ТОВ «Амадеус Ко», тобто індивідуально визначені речі. Крім цього, позивач звертав увагу, що у вищезгаданій постанові Великої Палати судом проаналізовано та встановлено факт саме невірно обраного позивачем способу захисту, а не відсутність у позивача, як власника арештованого майна, права на звернення із позовом щодо такого арештованого майна в цілому тощо.
		Також  позивачем подано клопотання про зменшення розміру заявлених  відповідачем-2  витрат на правову допомогу.
		В судове засідання апеляційної інстанції 27.10.2020 з`явились представники сторін, представники відповідачів 1 та 2 надали пояснення, в яких підтримали вимоги своїх апеляційних скарг, просили їх задовольнити за наведених в них підстав, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		Представник позивача  в даному судовому засіданні надав пояснення, в яких заперечив доводи апеляційних скарг відповідачів 1 та 2, просив відмовити в їх задоволенні, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.
		Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
		Як встановлено матеріалами справи, ТОВ «Амадеус Ко» є власником наступного нерухомого майна: об`єкт нерухомого майна - будівля № 3 (літера «В»), в тому числі площа котельні 63,9 кв.м, загальною площею 1 516,7 кв.м, будівля № 1 (літера «А»), в тому числі приміщення центру обробки даних «Парковий» площею 2 562,6 кв.м, конгресно-виставковий центр з підземним паркінгом площею 15 440, 7 кв.м загальною площею 20 107, 6 кв.м, дизельна електростанція (літера «Г») загальною площею 233,5 кв.м, будівля № 2 (літера «Б») загальною площею 395 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Київ, Паркова  дорога, 16а на земельних ділянках: площею 2,0722 га (кадастровий номер 8000000000:82:007:0032), площею 0,1117 га (кадастровий номер 8000000000:82:006:0088), на яке в рамках кримінального провадження № 42016100000001070, внесеного в ЄРДР 01.11.2016, накладено арешт (заборона розпорядження майном та його відчуження).
		Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 20.08.2018 у справі № 752/16869/18 передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, в управління в порядку та на умовах, визначених ст.ст.   1,   9,   19,   21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»   наступне майно: земельні ділянки площею 2,0722 га (кадастровий номер 8000000000:82:007:0032), площею 0,1117 га (кадастровий номер 8000000000:82:006:0088) та нерухоме майно: реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 127097680000 - будівля №3 (літера «В»), в тому числі площа котельні 63,9 кв.м, загальною площею 1 516,7 кв.м, будівля №1 (літера «А»), в тому числі приміщення центру обробки даних «Парковий» площею 2 562,6 кв.м, конгресно-виставковий центр з підземним паркінгом площею 15 440,7 кв.м загальною площею 20 107,6 кв.м, дизельна електростанція (літера «Г») загальною площею 233,5 кв.м реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 22239980000, будівля № 2 (літера Б) загальною площею 395 кв.м за адресою: м. Київ, Паркова дорога, 16а, власником якого є ТОВ «Амадеус Ко».
		11.10.2018 Тендерним комітетом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів  було прийнято рішення, оформлене протоколом №199 про визнання КП «Центр організації дорожнього руху» переможцем (управителем) для управління арештованими активами, переданими Агентству з розшуку та менеджменту активів, на підставі ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 20.08.2018 у справі № 752/16869/18 та про укладення відповідного договору.
		Матеріалами справи встановлено, що 18.10.2018 між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (відповідачем-1, установником управління за договором) та КП «Центр організації дорожнього руху» (відповідачем-2, управителем за договором) укладено Договір управління майном (активами) (далі - Договір), за умовами якого установник управління передає управителеві на визначений  п. 1.3 розділу 1 Договору нерухоме майно (далі - актив/активи) в управління, а управитель приймає в управління об`єкти нерухомого майна та зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цими активами, а саме:
		1) земельна ділянка площею 2,0722 га (кадастровий номер 8000000000:82:007:0032) за адресою: м. Київ, Паркова дорога, 16 а;
		2) земельна ділянка площею 0,1117 га (кадастровий номер 8000000000:82:006:0088) за адресою: м. Київ, Паркова дорога, 16 а;
		3) нерухоме майно: будівля № 3 (літера «В»), в тому числі площа котельні  63,9 кв.м, загальною площею 1 516,7 кв.м, будівля № 1 (літера «А»), в тому числі приміщення центру обробки даних «Парковий» площею 2 562,6 кв.м, конгресно-виставковий центр з підземним паркінгом площею 15 440,7 кв.м загальною площею 20 107, 6 кв.м, дизельна електростанція (літера «Г») загальною площею 233,5 кв.м (реєстраційний номер нерухомого майна 127097680000) за адресою: м. Київ, Паркова дорога, 16 а;
		4) нерухоме майно: будівля № 2 (літера Б) загальною площею 395 кв.м (реєстраційний номер нерухомого майна 22239980000) за адресою: м. Київ, Паркова дорога, 16 а.
		Ринкова вартість майна згідно звіту про незалежну оцінку складає 987   002   317, 00 грн. (далі - Активи).
		Відповідно до п. 1.2 Договору строк управління активами: з дня укладення цього договору до дня находження у письмовій формі повідомлення від установника управління про припинення цього договору у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави; або до іншого строку у разі настання визначених у розділі 6 цього договору випадків; або до 18.06.2020.
		Цей Договір згідно п. 6.1 набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та нотаріального посвідчення Договору та діє до 18.06.2020, якщо інше не передбачено чинним законодавством України або Договором, проте в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.
		Одним із способів захисту цивільного права на підставі ч.2  ст. 16 ЦК України може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
		За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлено ч.ч. 1-3, 5 і 6 ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. 
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). 
		Відповідно до ст. 203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідними для чинності правочину, є, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		За приписами п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» ( далі постанова Пленуму № 9) відповідно до ст.ст. 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
		Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
		Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 ГПК  України).
		Під охоронюваними законом інтересами згідно рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлене загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.
		Аналіз згаданих положень дає право вважати, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) й таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. 
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин за приписами ч. 3 ст. 215 ЦК України може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		При цьому, ЦК України  не дає визначення поняття «заінтересована особа», отже коло заінтересованих осіб має з`ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.
		Враховуючи наведені положення ЦК України та ГПК України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.
		Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Правочином на підставі ч.1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. 
		Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).
		Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Зміст договору (ст. 628 ЦК України) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. 
		За приписами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, які визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
		Положеннями п. 3 ч.1 ст. 3, ст. 6  ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає право суб`єкта цивільного права на укладення й інших договорів, прямо не передбачених актами цивільного законодавства, але відповідають загальним засадам цивільного законодавства. Сторони договору мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на свій розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
		За змістом ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов`язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.
		Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
		Як вище згадувалось, оскаржуючи дійсність Договору, позивач зазначав, що в порушення приписів ч. 2 ст. 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» проведено процедуру закупівлі та визначено переможця такої закупівлі без проведення оцінки майна. Крім цього, всупереч вимогам законодавства не було розміщено оголошення про проведення процедури закупівлі послуг управителя активами КВЦ «Парковий» на веб-порталі Уповноваженого органу у складі електронної системи закупівель - «prozorro», а лише розміщено таке оголошення на своєму веб-сайті. Також, на думку позивача, відповідач-1 встановивши невідповідність учасників процедури закупівлі визначеним кваліфікаційним критеріям, зобов`язаний був відмінити торги, а не застосовувати процедуру продовження закупівлі, яка не передбачена чинним законодавством України про публічні закупівлі. На переконання позивача, Національним агентством обрано переможцем тендеру із закупівлі послуг управління активами КВЦ «Парковий», особу, яка не відповідає встановленим тендерною документацією кваліфікаційним вимогам тощо.
		Правові та організаційні засади функціонування Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів визначаються   Законом України «Про Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».
		Відповідно до п. 1, п. 4 ч. 1   ст. 1 Закону   України «Про Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» активами визнаються кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено або накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні чи стягнені за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими, а управлінням активами - діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.
		Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими. (ч. 1 ст. 2 вказаного Закону).
		За змістом ст. 9 Закону України «Про Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» Національне агентство виконує такі функції, зокрема, організацію здійснення заходів, пов`язаних з проведенням оцінки, веденням обліку та управлінням активами.
		Відповідно до п. 4, п. 11 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» Національне агентство з метою виконання своїх функцій: укладає цивільно-правові угоди з юридичними та фізичними особами з питань, пов`язаних з проведенням оцінки та управлінням активами, а також за погодженням з Міністерством юстиції України - щодо представництва інтересів України у закордонних юрисдикційних органах у справах, пов`язаних з поверненням активів, одержаних від корупційних та інших злочинів, в Україну;    здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.
		Управління Національним агентством активами регламентовано   розділом ІІІ Закону України «Про Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».
		Положеннями ст. 19 Закону України «Про Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» визначено, що Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.
		Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.
		У разі прийняття в управління активів, які чи права на які та їх обтяження підлягають державній реєстрації, Національне агентство надсилає того самого дня інформацію про накладення арешту на активи органам, які ведуть державні реєстри таких активів, прав на них або їх обтяжень. У разі прийняття в управління цінних паперів інформація також надсилається відповідним учасникам депозитарної системи України.
		Відповідно до ст. 21 Закону України «Про Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.
		Активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі.
		Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до   глави 70   ЦК України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
		Управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості. Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним в зв`язку з управлінням активами, які відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління.
		Дія договору про управління активами припиняється у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави.
		Згадані та інші умови управління активами зазначаються в договорі між Національним агентством та управителем.
		За змістом ст. 24 Закону України «Про Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» надходження від здійснюваного Національним агентством управління активами, а також кошти, одержані на підставі міжнародних угод щодо розподілу та повернення активів в Україну, перераховуються до державного бюджету.
		З системного аналізу положень ст.ст.   19,   21 Закону України «Про Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» вбачається, що відповідач-1 може прийняти в управління активи за умови дотримання вимог: на них повинен бути накладений арешт у кримінальному провадженні, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами; їх сума або вартість дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року; прийняті активи повинні бути оцінені та передані в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі.
		При цьому, управління активами здійснюється не лише самостійно Національним агентством, а і іншими, залученими ним особами.
		Вищевказані правові норми передбачають необхідність оцінки активів суб`єктами оціночної діяльності вже після прийняття їх Національним агентством, але до передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям. При цьому, їх вартість не повинна бути меншою, ніж та, що визначена   ст. 19 Закону України «Про Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», а завершення передачі активів закінчується укладанням відповідного договору з переможцем конкурсу.
		В той же час за змістом п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»   повноваження щодо укладання угод з питань, пов`язаних з проведенням оцінки активів, покладено безпосередньо на відповідача-1.
		Як вбачається з ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.08.2018 у справі №752/16869/18 (провадження №1-кс/752/7046/18), винесеної в рамках кримінального провадження №42016100000001070 від 01.11.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2   ст. 364 КК України,   про передачу в управління нерухомого майна, під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні було встановлено вартість речового доказу комплексу споруд, розташованих за адресою: м. Київ, Паркова дорога 16а, в розмірі 334   370   043, 21 грн, що перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Цією ухвалою суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів передано в управління у порядку та на умовах, визначених ст.ст.   1,   9,   19,   21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»   наступне майно, яке перебувало під арештом та щодо якого встановлено заборону користуватися, розпоряджатися та відчужувати на підставі ухвали Апеляційного суду міста Києва від 03.08.2017, а саме: земельні ділянки площею 2,0722 га (кадастровий номер 8000000000:82:007:0032), площею 0,1117 га (кадастровий номер 8000000000:82:006:0088) та нерухоме майно: реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 127097680000 - будівлю №3 (літера «В»), в тому числі  котельню  63,9 кв.м, загальною площею 1516,7 кв.м., будівлю №1 (літера «А»), в тому числі приміщення центру обробки даних «Парковий» площею 2562,6 кв.м, конгресно-виставковий центр з підземним паркінгом площею 15440,7 кв.м загальною площею 20107,6 кв.м, дизельну електростанцію (літера «Г») загальною площею 233,5 кв.м; реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 22239980000, будівлю № 2 (літера Б) загальною площею 395 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Київ, Паркова дорога, 16а, власником якого є ТОВ «Амадеус Ко».
		Відповідно до копії висновку Суб`єкта оціночної діяльності - Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ Консалтинг» від 17.10.2018 ринкова вартість активів, які передавалися в управління та належали ТОВ «Амадеус Ко», складала 987   002   317 грн., що перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.
		З огляду на наведене та те, що Договір управління активами між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Комунальним підприємством «Центр організації дорожнього руху» укладено 18.10.2019, а оцінку активу проведено 17.10.2018,  суд першої інстанції правомірно вважав, що проведення експертного дослідження активів відбулося до передачі майна (активу) в управління Комунальному підприємству «Центр організації дорожнього руху».
		Разом з цим, слід зазначити, що в порушення п. 4 ч. 1   ст. 10 Закону України «Про Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» замовником такої оцінки виступило не Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, а Комунальне підприємство «Центр організації дорожнього руху».
		В той же час, позивачем не заперечується визначена Суб`єктом оціночної діяльності -- Товариством з обмеженою відповідальністю «РМ Консалтинг» у висновку вартість активів.
		За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, що  відповідне порушення не вплинуло на правомірність передачі в управління вказаних вище активів та не є підставою для визнання недійсним оспорюваного Договору.
		Як вище згадувалось, на підставі ч. 2   ст. 21 Закону України «Про Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» активи підлягають передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі.
		Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до   глави 70 ЦК України   з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
		Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади  визначено Законом України «Про публічні закупівлі».
		Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач-1 посилався, зокрема, на приписи ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» та роз`яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №3302-06/31462-06 від 30.09.2016 «Щодо здійснення закупівель товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою вартісних меж, встановлених абз. 2 і 3 ч.1 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі», вказуючи. що вартість предмета закупівлі (послуга з управління активами) відповідачем-1 була розрахована в розмірі 0 грн, адже укладання Договору не передбачало жодних необхідних для управління активами витрат з Державного бюджету України, а отримання управителем самої винагороди передбачалося у відсотковому відношенні лише після отримання управителем доходу від здійснення такого управління.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» цей Закон застосовується: до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень; до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.
		Під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, встановлену в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, а також можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору.
		У разі здійснення закупівель товарів, робіт і послуг без використання електронної системи закупівель, за умови, що вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники обов`язково оприлюднюють звіт про укладені договори в системі електронних закупівель відповідно до   ст. 10   цього Закону.
		Отже, наведеними положеннями визначено випадки, коли замовнику надано право здійснення закупівель товарів, робіт і послуг без використання електронної системи з обов`язковим дотриманням принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим   Законом, а також те, що вартістю предмета закупівлі є сума грошових коштів, яку замовник закупівлі витрачає, здійснюючи таку закупівлю.
		Таким чином, за змістом ч. 1 ст. 2 вищезгаданого Закону   відповідачу-1  надано право, а не встановлено його обов`язку щодо використання електронної системи закупівель у разі, якщо вартість предмета закупівлі є меншою 200 тисяч гривень, відповідне рішення він приймає на власний розсуд.
		Аналогічний правовий висновок міститься й в роз`ясненні Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №3302-06/31462-06 від 30.09.2016 «Щодо здійснення закупівель товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою вартісних меж, встановлених абзацами другим та третім частини першої статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі», а також зазначається, що у разі проведення замовником відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт з використанням системи під час здійснення закупівель товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, встановленою в абзацах другому і третьому частини першої статті 2 Закону (далі - допорогові закупівлі), застосовується Порядок здійснення допорогових закупівель (далі - Порядок), який затверджено наказом ДП «Зовнішторгвидав України» (наказом Мінекономрозвитку від 26.07.2016 № 1220 перейменоване в ДП «Прозорро») від 13.04.2016 N 35.
		Відповідно до п. 6.4 Порядку, визначаючи вимоги до предмета закупівлі, використовуючи електронну систему, замовник, поміж інших параметрів предмета закупівлі, має визначити очікувану вартість закупівлі. При цьому, згідно  абз. 2 цього пункту вартісні параметри предмета закупівлі      не можуть бути меншими 3 000 гривень.
		Положеннями п. 20 ч. 1   ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що публічна закупівля (далі - закупівля) - це придбання замовником товарів, робіт і послуг у встановленому цим Законом порядку.
		За змістом  п. 9 ч. 1   ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі»   замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до   закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади.
		Послуги - будь-який предмет закупівлі, крім товарів і робіт, зокрема транспортні послуги, освоєння технологій, наукові дослідження, науково-дослідні або дослідно-конструкторські розробки, медичне та побутове обслуговування, лізинг, найм (оренда), а також фінансові та консультаційні послуги, поточний ремонт (п. 17 ч. 1   ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі»).
		Системний аналіз вищенаведених правових норм свідчить про те, що публічною закупівлею є придбання замовником товарів, робіт та послуг, тобто витрачання грошових коштів, зокрема, органом державної влади.
		Відповідно до ч. 1   ст. 1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади»   систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України та інші центральні органи виконавчої влади.
		Національне агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні (ч. 1   ст. 2 Закону України «Про Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»).
		За змістом ст. 25 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади»   фінансове і матеріально-технічне забезпечення діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, крім випадків, визначених законом.
		Наведене кореспондується зі змістом ч. 1   ст. 14 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».
		Положеннями ст. 2 Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади» визначено, що   органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування (крім випадків, визначених цим Законом) в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Фінансування утворення, реорганізації та ліквідації органів державної влади здійснюється в межах коштів, передбачених на утримання органів державної влади Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік або (у разі недостатності такого фінансування) після внесення відповідних змін до такого Закону.
		За приписами п. 11 ч. 1   ст. 1 Бюджетного Кодексу України   бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету.
		З системного аналізу наведених вище приписів вбачається, що публічною закупівлею органів державної влади є здійснення ними видатків з Державного бюджету України з метою придбання товарів, робіт та послуг.
		Видатками бюджету згідно п. 13 ч. 1   ст. 1 Бюджетного Кодексу України   є кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.
		Водночас, відповідно до абз. 2 п. 1 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого   постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, кошторис бюджетної установи (далі - кошторис) має такі складові частини: загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків бюджету на виконання бюджетною установою (далі - установа) основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету; спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків бюджету на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов`язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.
		Крім цього, абз. 2 п. 5 вказаного Порядку встановлено, що установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду, а вищі навчальні заклади та наукові установи, заклади охорони здоров`я також установлених затвердженими планами використання бюджетних коштів і помісячними планами використання бюджетних коштів.
		Отже витрати, зокрема, органів державної влади, в тому числі витрати на публічні закупівлі, здійснюються виключно з Державного бюджету України, на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами цих органів державної влади.
		Згідно кошторису Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, видатків із Державного бюджету України на укладання договорів управління арештованим у кримінальному провадженні майном не передбачено, що підтверджується розрахунком видатків до кошторису із загального фонду Держбюджету на 2018 рік за КПКВК 6431010 «Керівництво та управління у сфері розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».
		Таким чином, укладення за результатами відповідних процедур закупівлі Договору управління арештованим майном не передбачає витрат із Державного бюджету України.
		З огляду на наведене та те, що Національне агентство, проводячи процедуру закупівлі послуг управителя майном КВЦ «Парковий», не здійснювало жодних витрат з Державного бюджету України, відтак вартість предмета відповідної закупівлі становила нуль гривень, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач-1 при проведенні цієї закупівлі не був зобов`язаний використовувати електронну систему закупівель.
		При цьому, Національним агентством з питань виявлення, розшуку та управління  активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на власному веб-сайті https://arma.gov.ua/ було розміщено оголошення про проведення процедури закупівлі послуг управителя активами КВЦ «Парковий», а на виконання ч. 3 ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі» на веб-порталі уповноваженого органу ДП «Прозорро» Національним агентством було оприлюднено звіт про укладений 18.10.2018 Договір. 
		Відповідно до ч. 7   ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі»   забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим   Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього   Закону.
		Обов`язок відповідача-1 при проведенні процедури закупівлі дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель закріплено положеннями ч. 1   ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» обов`язок 
		Такими принципами згідно ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі»   є: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.
		Як вище згадувалось,  позивач стверджував, що відповідачем-1 було обрано переможцем конкурсу особу, яка не відповідає встановленими тендерною документацією кваліфікаційним вимогам, що підтверджено рішенням тендерного комітету Національного агентства від 04.10.2018, проте рішенням цього ж комітету від 11.10.2018, за тих же обставин, КП «Центр організації дорожнього руху» визнано управителем активами КВЦ «Парковий». При цьому, позивач вважає, що Національне агентство мало відмінити торги в зв`язку з тим, що учасники не відповідають встановленим кваліфікаційним критеріям, а не застосовувати процедури продовження закупівлі, яка не передбачена чинним законодавством про публічні закупівлі.
		Відповідно до протоколу №196 засідання тендерного комітету Національного агентства від 04.10.2018 прийнято рішення визнати конкурс щодо відбору управителя арештованими активами в рамках кримінального провадження №42016100000001070 таким, що не відбувся; оголосити публічно і відкрито новий конкурс щодо управління цими арештованими активами в рамках цього ж кримінального провадження.
		Отже, рішення про продовження закупівлі тендерним комітетом, як стверджував позивач, не приймалося.
		За змістом згаданого протоколу, участь в конкурсі приймали КП «Центр організації дорожнього руху» та ТОВ «Анте медіам», підставою для прийняття такого рішення став висновок членів тендерного комітету про те, що жоден з учасників не спроможній здійснювати управління арештованими активами. Це рішення є чинним, відомостей щодо його оскарження немає.
		Разом з цим, ТОВ «Амадеус Ко» зверталося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління   активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про визнання протиправними дії Національного агентства з проведення процедури закупівлі послуг управителя майном ТОВ «Амадеус Ко» (КВЦ «Парковий»);  визнання протиправним та скасування рішення Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про проведення процедури закупівлі послуг управителя майном ТОВ «Амадеус Ко» (КВЦ «Парковий»); визнання протиправним та скасування рішення Тендерного комітету Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про визначення Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» управителем активами КВЦ «Парковий».
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2019 у справі № 826/17153/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2019, адміністративний позов ТОВ «Амадеус Ко» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Тендерного комітету Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, оформлене протоколом № 199 від 11.10.2018, про визначення Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» управителем активами КВЦ «Парковий». У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадеус Ко» 1762,00 грн сплаченого судового збору.
		Під час розгляду вказаної справи судом встановлено, що відповідно до копії протоколу №199 засідання Тендерного комітету Національного агентства від 11.10.2018, КП «Центр організації дорожнього руху» визнано переможцем (управителем) для управління арештованими активами, переданими Агентству з розшуку та менеджменту активів, на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 20.08.2018 у справі № 752/16869/18 та вирішено укласти з ним відповідний договір.
		Підстави прийняття Тендерним комітетом такого рішення у вищезгаданому протоколі не наведено, втім, таку пропозицію було внесено начальником Управління з питань активів Різником В.С. за результатами обговорення запропонованих програм управління та досвіду роботи 4 учасників (ТОВ «Охоронна агенція «Титан безпека», ТОВ «Акамант», КП «Центр організації дорожнього руху», ТОВ «Анте медіам»).
		Таким чином, відповідно до рішення відповідача-1  від 11.10.2018, КП «Центр організації дорожнього руху» оголошено переможцем конкурсу від 04.10.2018.
		Відповідно до ч. 1   ст. 28 Закону України «Про публічні закупівлі»   критеріями оцінки тендерних пропозицій є: у разі здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, що виробляються, виконуються чи надаються не за окремо розробленою специфікацією (технічним проектом), для яких існує постійно діючий ринок, - ціна; у разі здійснення закупівлі, яка має складний або спеціалізований характер (у тому числі консультаційних послуг, наукових досліджень, експериментів або розробок, дослідно-конструкторських робіт), - ціна разом з іншими критеріями оцінки, зокрема, такими як: умови оплати, строк виконання, гарантійне обслуговування, експлуатаційні витрати, передача технології та підготовка управлінських, наукових і виробничих кадрів.
		Положеннями ч.ч. 2-6   ст. 28 Закону України «Про публічні закупівлі»      визначено порядок та послідовність дій при розгляді та оцінці пропозицій.
		Зокрема, замовник розглядає тендерні пропозиції на відповідність вимогам тендерної документації з переліку учасників, починаючи з учасника, пропозиція якого за результатом оцінки визначена найбільш економічно вигідною.
		У разі відхилення тендерної пропозиції, що за результатами оцінки визначена найбільш економічно вигідною, замовник розглядає наступну тендерну пропозицію з переліку учасників, що вважається найбільш економічно вигідною, тоді складається протокол розгляду тендерних пропозицій.
		За результатами розгляду та оцінки тендерної пропозиції замовник визначає переможця та приймає рішення про намір укласти договір згідно цього Закону.
		Положеннями п. 12   ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі»   встановлено, що найбільш економічно вигідною є пропозиція, визнана найкращою за результатами оцінки тендерних пропозицій відповідно до   ст. 28 цього Закону.
		В ході розгляду справи № 826/17153/18 встановлено, що за змістом оскаржуваного рішення, оформленого протоколом від 11.10.2018,   Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління      активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, лише констатувало зміст документів та програм управління активами учасників, їх відповідність кваліфікаційним критеріям.
		Втім, Тендерним комітетом в супереч наведених вище нормативних вимог, не зазначено, в чому саме полягає найбільш економічна вигода пропозиції КП «Центр організації дорожнього руху» в порівнянні з іншими учасниками, а також за якими критеріями його визнано найкращим  і обрано переможцем конкурсу.
		Крім цього, судом у цій же справі (№ 826/17153/18) встановлено, що рішенням Тендерного комітету Національного агентства, оформленим протоколом засідання №196 від 04.10.2018, за результатами аналізу поданих документів КП «Центр організації дорожнього руху» визнано таким, що не спроможне здійснювати управління арештованими активами.
		Разом з тим, оскаржуваним рішенням відповідач в особі Тендерного комітету ідентичного складу дійшов протилежного висновку, не навівши жодних мотивів такого рішення з огляду на те, що будь-яких додаткових вимог до тендерної документації суб`єктом владних повноважень не заявлялося.
		Крім цього, як встановлено рішенням у справі № 826/17153/18, під час розгляду цієї справи ухвалою суду     від 19.02.2019 витребовувалися копії тендерної документації ТОВ «Охоронна агенція «Титан безпека», ТОВ «Акамант», КП «Центр організації дорожнього руху», ТОВ «Анте медіам», які були підставою для прийняття оскаржуваного рішення
		Такі документи відповідачем надано не в повному обсязі (лист №1018/7.2.2-22-19/7 від 26.02.2019), зокрема,  не надано інформації про кількість штатних працівників КП «Центр організації дорожнього руху» та їх освіту, які б свідчили про можливість забезпечення цим підприємством надання послуг з правового забезпечення, представництва в судах, контролю за фінансовою діяльністю та звітністю тощо.
		Таким чином, в ході розгляду судом справи № 826/17153/18 встановлено, що Національне агентство, приймаючи оскаржуване рішення про визнання КП «Центр організації дорожнього руху» управителем активами КВЦ «Парковий», діяло поза межами повноважень та у спосіб,   не визначений законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед   законом. Також судом у вказаній справі зазначив, що у спірних правовідносинах оскаржуваними діями та рішеннями Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів порушується охоронюваний   законом   майновий інтерес ТОВ «Амадеус Ко», як власника активів, які передано в управління.
		З огляду на наведене, суд у справі № 826/17153/18 дійшов висновку про протиправність рішення Тендерного комітету Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, оформленого протоколом №199 від 11.10.2018, яким КП «Центр організації дорожнього руху» визнано переможцем (управителем) для управління арештованими активами, переданими Агентству з розшуку та менеджменту активів, на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 20.08.2018 у справі № 752/16869/18 та про укладення відповідного договору, а також наявність підстав для його скасування.
		За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву законність судового акту, який набрав законної сили.
		За змістом ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
		Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Згідно преамбули та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини,  рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.02 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг»  проти України»  та рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99  у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії»  встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
		Оскільки судове рішення у справі № 826/17153/18, яке набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, встановлені  у цій справі обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи № 910/800/19.
		Як встановлено матеріалами справи,  оспорюваний Договір управління майном (активами) від 18.10.2018 укладено між  Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Комунальним  підприємством «Центр організації дорожнього руху» на підставі прийнятого 11.10.2018 рішення Тендерного комітету Національного агентства України, оформленого протоколом №199, про визнання КП «Центр організації дорожнього руху» переможцем (управителем) для управління арештованими активами, переданими Агентству з розшуку та менеджменту активів, на підставі ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 20.08.2018 у справі № 752/16869/18. 
		Оскільки вказане рішення Тендерного комітету Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, оформлене протоколом № 199 від 11.10.2018, визнано протиправним та скасовано рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2019 у справі № 826/17153/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2019, Договір управління майном (активами) від 18.10.2018 між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Комунальним  підприємством «Центр організації дорожнього руху» на підставі зазначеного рішення Тендерного комітету підлягає визнанню недійсним.
		З приводу доводів відповідача-2 (апелянта) про відсутність порушених прав позивача у спірних правовідносинах, слід зазначити, що ТОВ «Амадеус Ко» є власником майна (активів), переданого для управління на підставі ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 20.08.2018 у справі № 752/16869/18.
		Як вище згадувалось, ч. 3   ст. 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»   передбачено, що управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості.
		Дія договору про управління активами припиняється у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави.
		Відповідно до ч. 8   ст. 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»   у разі надходження винесеного в межах наданих   законом   повноважень рішення прокурора, а також судового рішення, що набрало законної сили, про скасування арешту прийнятих в управління активів, Національне агентство у триденний строк повертає їх законному власнику, а в разі їх реалізації - повертає одержані від цього кошти, а також проценти, нараховані як плата за користування банком такими коштами.
		Таким чином, вказані правові норми свідчать, що в зв`язку з передачею активів в управління, власник таких активів права власності на них не втрачає, а у випадку скасування арешту активів - має гарантоване право на їх повернення. Збереження таких активів, приріст їх вартості та ефективне управління ними забезпечується управителем та є його обов`язком.
		Завданням господарського судочинства (ч. 1   ст. 2 ГПК України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що у спірних правовідносинах оскаржуваними діями та рішеннями відповідача-1 порушується охоронюваний   законом   майновий інтерес ТОВ «Амадеус Ко» , як власника активів, переданих в управління.
		Посилання відповідача-1 (апелянта) на позицію Великої Палати Верховного Суду по справі № 910/3907/18 не заслуговують на  увагу, оскільки в межах цієї справи судом встановлено, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу зерна не приводить до відновлення порушеного права позивача, оскільки зерно є річчю із родовими ознаками, а із чужого незаконного володіння може бути витребувано лише індивідуально визначену річ. В той же час, у спірних правовідносинах у даній справі № 910/800/19 предметом Договору управління є нерухоме майно ТОВ «Амадеус Ко», тобто індивідуально визначені речі. Крім цього, у вищезгаданій постанові Великої Палати судом проаналізовано та встановлено саме факт невірно обраного позивачем способу захисту, а не відсутність у позивача, як власника арештованого майна, права на звернення із позовом щодо такого арештованого майна в цілому.
		За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача про визнання недійсним Договору управління майном (активами) від 18.10.2018, укладеного між  Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Комунальним  підприємством «Центр організації дорожнього руху», які доведено позивачем належними та допустимими доказами та не спростовано відповідачами 1 та 2, відтак є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
		Доводи апелянтів з приводу неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального  та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
		За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.  В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Враховуючи положення ч.  1  ст.  9 Конституції України    та  ратифікацію      Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР      Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод     1950 року і Першого протоколу та протоколів №  2,4,7,11 до Конвенції та прийняття     Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати  Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод  (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006  та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
		За рішенням від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1  статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянтів за текстом їх апеляційних скарг не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
		Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянтів по суті їх скарг в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
		Судовий збір за розгляд апеляційних скарг в зв`язку з відмовою у їх задоволенні, а також витрати  відповідача-2 на правничу допомогу на підставі   ст. 129 ГПК України, покладається на апелянтів (відповідачів 1 та 2 відповідно).
		Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційні скарги Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» та Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів   залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 у справі №910/800/19 - без змін.
		 
		 
		Матеріали справи № 910/800/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.  288-289  ГПК України.
		 
		 
		                                                                   Повний текст постанови складено 02.11.2020
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                            С.Я. Дикунська 
		 
		Судді                                                                                Є.Ю. Шаптала
		 
		                                                                                О.В. Агрикова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...