Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 263/10175/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про стягнення аліментів.
Надіслано судом: 02.11.2020. Зареєстровано: 03.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.11.2020.
Дата набрання законної сили: 10.02.2021
Результат оскарження 10.02.2021 Донецький апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/263/770/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                                                                                                                                         
		Справа № 263/10175/19
		Провадження № 2/263/770/2020
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 жовтня 2020 року суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області Васильченко О.Г., при секретарі Федоренко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів,
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 26.03.1994 року він уклав шлюб з ОСОБА_4 , від якого вони мають спільну дитину, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28.03.2019 року позивача було визнано батьком малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю якої - ОСОБА_2 , він у шлюбі не перебував. Позивач працевлаштований та має середній дохід у розмірі 27 000 грн., з яких 8500 грн. сплачує за оренду житла. Після набрання законної сили рішенням суду про визнання батьківства, він звернувся із заявою за місцем роботи щодо перерахування 33% відсотків щомісячного доходу рівними частинами на утримання його дітей, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з 01.05.2019 року. Не зважаючи на це, відповідач звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з нього аліментів на утримання дитини у розмірі ј частини з усіх видів доходу, приховавши що в позивача є ще одна дитина та він у добровільному порядку сплачує аліменти на обох дітей. 30.05.2019 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області видано судовий наказ про стягнення з позивача на користь відповідача аліментів на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі ј частини з усіх видів доходу позивача, починаючи з 15.05.2019 року. На теперішній час матеріальне становище позивача суттєво змінилось, оскільки він повинен сплачувати аліменти на утримання двох дітей в сукупному розмірі 41,66 % від доходу, а також несе витрати по утриманню квартири та зі сплати орендної плати. В ході розгляду справи позивач уточнив, що на момент звернення до суду із позовною заявою, син ОСОБА_5 був неповнолітнім, однак йому виповнилось 18 років, разом з цим він на теперішній час навчається у вищому навчальному закладі. На підставі викладеного, просив зменшити розмір аліментів, стягнутих на підставі судового наказу від 30.05.2019 року, з 1/4 частини усіх видів заробітку, на 1/6 частину усіх видів заробітку починаючи від дня звернення до суду з позовною заявою. 
		Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_7 надали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, наполягали на їх задоволенні. 
		Представник відповідача ОСОБА_8 надав до суду заяву-пояснення в якій зазначив, що наявність на утриманні у позивача повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, не є підставою для зменшення розміру аліментів. Так, повнолітній син позивача навчається на держбюджетній формі навчання та отримує стипендію. Крім цього, як вбачається з довідки про доходи позивача та з довідки про розмір отриманої пенсії, позивач отримує дохід з двох джерел та у достатньому розмірі, що свідчить навпаки про покращення його майнового стану. Щодо розміру орендної плати за квартиру, яку сплачує позивач, та зазначені обставини не свідчать про погіршення його матеріального становища, а навпаки свідчать про достатній рівень доходів, які дозволяють винаймати житло за зазначену позивачем суму. Крім цього неповнолітня дитина, на яку позивач сплачує аліменти, перебуває під наглядом у ЦПМСД № 3 з народження, та з 2014 року перебуває на «Д» обліку у невролога, ортопеда та ЛОРа та неодноразово лікувалася амбулаторно. Оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили, що в нього змінилось матеріальне становище та за своїм матеріальним станом або станом здоров`я він не в змозі сплачувати аліменти у встановленому судом розмірі, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. 
		Третя особа ОСОБА_3 надала до суду заяву в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити. 
		Суд розглядає справу без фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
		Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
		Судом встановлено, що з 26.03.1994 року позивач ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого повторно 03.08.2009 року.
		Від шлюбу мають повнолітню дитину ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 20.09.2001 року. 
		Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28.03.2019 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання батьківства було задоволено, ОСОБА_1 визнано батьком малолітньої ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , внесено зміни до актового запису про народження № 824 від 09.07.2009 року. З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно 03.05.2019 року вбачається, що батьком малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначено ОСОБА_1 
		На підставі судового наказу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30.05.2019 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі ј частини з усіх видів його доходу (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15.05.2019 року та досягнення дитиною повноліття. 
		Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
		Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
		Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
		Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
		Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
		Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
		Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
		Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.
		Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
		У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
		Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився матеріальний стан, оскільки на його утриманні знаходиться повнолітній син, який продовжує навчання, та на теперішній час позивач повинен сплачувати аліменти на утримання двох дітей в сукупному розмірі 41,66 % від доходу, який отримує позивач. 
		Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
		Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Позивачем до суду надано довідки про доходи, згідно який його сукупний дохід з січня 2019 року по травень 2019 року включно складав 136 567,59 грн., з яких в якості аліментів сплачено 7069,16 грн., з червня 2019 року по червень 2020 року складав 399 798,16 грн., з яких в якості аліментів сплачено 188623,42 грн. Крім цього, як вбачається з довідки про доходи № НОМЕР_4 , за період з липня 2019 року по червень 2020 року позивач отримував пенсію, розмір якої за вказаний період складає 40289,96 грн. 
		Як вбачається з довідки Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» № 66-04-180/368 від 10 вересня 2020 року, ОСОБА_5 навчається у навчальному закладі за денною формою навчання, на держбюджетній основі, термін навчання з 01.09.2018 року по 30.06.2022 року. 
		Відповідно до ч. 2, 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
		Таким чином, посилання позивача на той факт, що на теперішній час він повинен сплачувати аліменти на утримання двох дітей в сукупному розмірі 41,66 % від доходу, який отримує позивач, не є підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки такий розмір відрахувань не перевищує граничних розмірів відрахування, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». 
		Також не є підставою зменшення розміру аліментів на утримання дитини, наявність на утримання у позивача іншої повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. 
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.09.2020 року, у справі № 565/2071/19. 
		Враховуючи данні про розмір доходів позивача, який, на думку суду, дає позивачу змогу сплачувати аліменти у встановленому судом розмірі, з урахуванням того, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку із наданням матеріальної допомоги повнолітній дитині, яка продовжує навчання, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. 
		Виходячи з того, що суд відмовляє в задоволенні позову, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір, що був сплачений при зверненні до суду слід покласти на позивача.
		Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 247, 263-265, 268, 273, 279, 352, 354, 355; на підставі ст.ст. 3, 27 Конвенції про права дитини, ст.ст. 141, 150, 180-182, 192 СК України суд - 
		ВИРІШИВ: 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, відмовити. 
		Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
		Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
		Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                 О.Г. Васильченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...