Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1940/1440/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі; від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Надіслано для оприлюднення: 02.11.2020. Зареєстровано: 03.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.11.2020.
Дата набрання законної сили: 02.11.2020
Номер судового провадження: К/9901/12572/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 листопада 2020 року 
		м. Київ
		справа №1940/1440/18
		адміністративне провадження №К/9901/12572/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу 
		за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області
		до ОСОБА_1 
		про стягнення капіталізованих платежів
		за касаційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області
		на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Шинкар Т.І., суддів Пліша М.А., Судової-Хомюк Н.М.),
		В С Т А Н О В И В :
		Короткий зміст позовних вимог
		23 липня 2018 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області в особі Тернопільського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області (далі також - позивач) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , відповідач), в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 17 серпня 2018 року, просило стягнути з відповідача на користь позивача капіталізовані платежі в сумі 363 411 грн 89 коп.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року позов задоволено.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що із внесенням до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності у відповідача виникають зобов`язання перед Фондом щодо сплати капіталізованих платежів потерпілому ОСОБА_2 , тобто на ОСОБА_1 поширюються вимоги Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та положення Порядку капіталізації платежів. 
		Суд першої інстанції вважає правомірним застосування позивачем для розрахунку суми капіталізації платежів Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №765 від 6 травня 2000 року (далі - Порядок №765) та зазначає, що припинення підприємницької діяльності фізичної особи як і ліквідація юридичної особи через банкрутство, також має наслідком втрату такою особою статусу учасника правовідносин, пов`язаних з підприємницькою діяльністю, зокрема, обов`язків страхувальника у відносинах зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. 
		Також суд першої інстанції зазначив, що відповідачем було саме припинено підприємницьку діяльність, а 26 липня 2018 року здійснено нову реєстрацію, а не відновлено попередню, як стверджував представник відповідача у судовому засіданні. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Горба Віталій Вячеславович - представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
		Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року апеляційну скаргу Горби Віталія Вячеславовича - представника ОСОБА_1 задоволено, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову. 
		Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з частиною восьмою статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
		В даному випадку відбулась не ліквідація фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відповідно Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а припинення діяльності відповідно до абзацу 1 частини першої статті 51 Господарського кодексу України (з власної ініціативи підприємця), що, на переконання суду апеляційної інстанції, виключає можливість застосування до існуючих правовідносин положень Порядку капіталізації платежів.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що посилання позивача на Порядок №765, не знаходить свого законного обґрунтування, оскільки дія порядку поширюється тільки на суб`єктів підприємницької діяльності банкрутів, визнаних такими відповідно до норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року №2343-XII.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги 
		Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Порядок №765, оскільки вказаний порядок застосовується до всіх випадків ліквідації суб`єкта підприємницької діяльності, а відповідач у справі припинив підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець, а відтак має виконати обов`язок щодо відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я особі, яка працюючи в нього таке ушкодження отримала
		Позиція інших учасників справи
		21 червня 2019 року до суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу позивача, в якому зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
		Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
		Касаційна скарга надійшла до суду 3 травня 2019 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі №1940/1440/18, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
		Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 2 листопада 2020 року.
		При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
		Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 23 березня 2002 року, серед видів діяльності: 43.32 установлення столярних виробів; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.11 надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, організація будівництва будівель.
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована у Тернопільському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області як страхувальник.
		На обслуговуванні в Тернопільському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області перебуває ОСОБА_2 , потерпілий від нещасного випадку на виробництві, який стався під час роботи (виготовлення столярних виробів) у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що підтверджено актом спеціального розслідування нещасного випадку, який стався 19 жовтня 2004 року о 16 год. 00 хв. на СПД ОСОБА_1 № НОМЕР_1 та актом №1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, затверджений СПД ОСОБА_1 23 жовтня 2004 року.
		Відповідно до повторної виписки з акта огляду МСЕК №000169 ОСОБА_2 встановлено 25% втрати працездатності у зв`язку з трудовим каліцтвом безстроково.
		Постановою Тернопільського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області від 12 березня 2018 року №1918/760/760/106 «Про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати з 1 березня 2018 року» ОСОБА_2 призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 977,86 грн, що підлягає проведенню з 1 березня 2018 безстроково.
		24 квітня 2018 року у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено рішення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності.
		Враховуючи, що згідно з розрахунком потреби в капіталізації коштів ФОП ОСОБА_1 для розрахунку з потерпілим на виробництві ОСОБА_2 станом на 30 червня 2018 року потреба в капіталізації складає 363 411,89 грн, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області в особі Тернопільського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області звернулось в суд із позовом про стягнення вказаних коштів.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є прийнятні з огляду на наступне.
		Відповідно до частини першої, другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
		Статтею 51 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
		Згідно з частиною другою статті 1205 ЦК України у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом
		Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV).
		Основними принципами страхування від нещасного випадку, зокрема, є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов`язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб`єктів підприємницької діяльності.
		Статтею 18 Закону №1105-XIV передбачено, що страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.
		Згідно зі статтями 4, 12 Закону №1105-XIV Фонд соціального страхування від нещасних випадків - це некомерційна самоврядна організація, яка проводить збір та акумулювання страхових внесків і фінансується за рахунок страхових внесків страхувальників - роботодавців (юридичних та фізичних осіб).
		Відповідно до пункту 5 частини першої статті 11 Закону №1105-XIV джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Капіталізація платежів для задоволення вимог по зобов`язаннях, що виникли у результаті заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, проводиться відповідно до Порядку №765, і здійснюється по кожній особі з виплатою заборгованості за минулі роки і необхідності виплат майбутніх платежів.
		З урахуванням положень статті 11 Закону №1105-XIV до спірних правовідносин слід застосовувати положення Порядку №765.
		Згідно з частиною сьомою статті 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
		Відповідно до пункту 1 частини другої Порядку №765 під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв`язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.
		Згідно з пунктом 3 Порядку №765 капіталізація платежів нараховується за період, що визначається, з різниці між середньої тривалості життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.
		Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимоги статті 11 Закону №1105-XIV та положення Порядку щодо капіталізації платежів поширюються на всі випадки ліквідації юридичних осіб та припинення діяльності фізичних осіб-підприємців.
		Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 травня 2020 року у справі №809/1738/17 (провадження №11-945апп19) та Верховним Судом у постанові від 18 червня 2020 року у справі №820/2837/17.
		Частиною четвертою статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено, що для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця подається один з таких документів: 1) заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням; 2) ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв`язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою.
		Отже, фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, і саме із внесенням до Єдиного державного реєстру відповідного запису у ОСОБА_1 виникли зобов`язання перед Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області щодо сплати капіталізованих платежів, розрахованих відносно потерпілого ОСОБА_2 .
		За встановлених обставин, висновок суду апеляційної інстанції про непоширення на відповідача положень Порядку №765 є помилковими.
		Таким чином, суд першої інстанції прийняв судове рішення з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тоді як судом апеляційної інстанції невірно застосовано норми матеріального права, зокрема статтю 11 Закону №1105-XIV та Порядок №765, та скасовано судове рішення суду першої інстанції, яке відповідало закону.
		Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Враховуючи викладене вище, суд вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, тоді як висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими. 
		У зв`язку із чим суд приходить до висновку, що рішенням суду апеляційної інстанції було скасоване рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, тому постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року необхідно скасувати, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року - залишити в силі.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб`єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, суд 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області задовольнити.
		Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року скасувати.
		Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року залишити в силі.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		Суддя-доповідач                                                                       Я.О. Берназюк 
		Судді:                                                                                          І.В. Желєзний
		                                                                                          Н.В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...