Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 295/3396/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання служб. становищем.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.11.2020.
Дата набрання законної сили: 28.10.2020
Номер судового провадження: 51-5728км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42018060360000015

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		28 жовтня 2020 року
		м. Київ
		справа № 295/3396/18
		провадження № 51-5728км19
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		в режимі відеоконференції
		захисника ОСОБА_6 ,
		прокурора ОСОБА_7 , 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8  на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 05 квітня 2019 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018060360000015, за обвинуваченням 
		ОСОБА_8 ,    ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смтПришиб Михайлівського району Запорізької області, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою:  АДРЕСА_1 , проживаючого по договору оренди за адресою:  АДРЕСА_2 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.410 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 05 квітня 2019 рокуОСОБА_8 засуджено за ч. 3 ст. 410 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
		Цивільний позов військової частини НОМЕР_1 задоволено частково, стягнено з ОСОБА_8 на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 майнову шкоду в сумі 597 941,42 грн.
		Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні. 
		Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишено без задоволення, а вирок Богунського районного суду м. Житомира від 05 квітня 2019року - без змін.
		За обставин, встановлених судом та викладених у вироку, ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що будучи оператором групи імітаційного моделювання відділення підготовки фахівців із забезпечення дій Високомобільних десантних військ, маючи вільний доступ до приміщення класу імітаційного моделювання, що розташований в учбовому корпусі військової частини НОМЕР_1 за адресою: 
		АДРЕСА_3 , де зберігалася комп`ютерна техніка у складі інтерактивного комплексу імітаційного моделювання бойових дій, у зв`язку із його обслуговуванням, у період з 04.12.2017 року по 20.01.2018 року, діючи умисно та з корисливих мотивів, таємно викрав у вказаному приміщені військове майно на загальну суму 
		850 360,8 грн, чим заподіяв істотної шкоди у виді підриву боєздатності підрозділу ЗСУ та матеріальної шкоди державі в особі військової частини НОМЕР_1 , що у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, в умовах особливого періоду.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить оскаржувані судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. В обґрунтування зазначає, що судами було допущено істотне порушеннявимог кримінального процесуального закону через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки винуватість  ОСОБА_8 не підтверджується доказами, дослідженими під час судового розгляду. Стверджує, що ОСОБА_8 не в повній мірі розуміє українську мову, а тому суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні його клопотання про залучення перекладача, порушив право на захист, тоді як апеляційний суд залучивши перекладача, вирок суду першої інстанції не скасував та дійшов висновку про повне володіння засудженим українською мовою. Стверджує, що протокол слідчого експерименту, проведеного 29.01.2018 року за участю підозрюваного ОСОБА_8 , на який послався суд ухвалюючи обвинувальний вирок, є недопустимим доказом, оскільки засуджений під час судового засідання відмовився від своїх показів даних на слідчому експерименті із повним запереченням своєї вини у вчиненні злочину. Разом з цим вказує, що апеляційний суд, спростовуючи наведений довід, безпосередньо не дослідив вказаний протокол слідчого експерименту, чим порушив вимоги статей 23, 95 КПК України. 
		На касаційну скаргу представник цивільного позивача військової частини НОМЕР_1 та прокурор подали заперечення в яких, наводячи відповідні аргументи, стверджують про безпідставність заявлених вимог і просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення  без зміни.
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
		Прокурори, посилаючись на законність і обгрунтованість оскаржених судових рішень, просили касаційну скаргу залишити без задоволення.
		Від засудженого ОСОБА_8 надійшло клопотання в якому зазначено, що підтримує касаційну скаргу захисника та просить касаційний розгляд провести без його участі.
		Представник цивільного позивача військової частини НОМЕР_1 надіслав заяву про проведення касаційного розгляду за його відсутності. 
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		З касаційної скарги вбачається, що захисникзаперечує правильність установлення фактичних обставин кримінального провадженнящодо ОСОБА_8 , оскільки вони не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового провадження.
		Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій і вони перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень в апеляційному порядку, згідно зі ст. 409 КПК України, та не є предметом касаційного розгляду, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.
		Слід зазначити, що висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.410 КК України, був предметом перевірки апеляційного суду і мотивовано визнаний таким, що відповідає доказам, зібраним у встановленому законом порядку, дослідженим у судовому засіданні, належно оціненим судом, і є обґрунтованим.
		В основу вироку суд обґрунтовано поклав показання: 
		ОСОБА_8 , який в судовому засіданні02.04.2018 року за участю захисника ОСОБА_9 вину визнав частково та показав, що розукомплектування комп`ютерів здійснював з 01.12.2017 року по 13.01.2018 року вибірково під час обідньої перерви або після 17 години. Мав ключі та доступ до всіх класів, 2 серверів, в яких зберігалася комп`ютерна техніка інтерактивного комплексу. Викрадене заносив в магазин «Гігабайт» в м. Житомирі, де продавав ОСОБА_10 , за що отримав загалом приблизно 350 000 грн.01 серпня 2018 року, після допуску захисника ОСОБА_6 до участі у справі, під час надання пояснень в судовому засіданні 13.03.2019 року за участю захисника ОСОБА_6 , обвинувачений ОСОБА_8 вину не визнав та показав, що вказаний ним перелік майна придбав за декілька разів у невідомого військовослужбовця на території військової частини за 150 000 грн;
		свідка ОСОБА_11 про те, що вінє командиром в/ч НОМЕР_1 , підлеглі повідомили, що можливо є крадіжки з комп`ютерних класів. Він дав команду перевірити та було виявлено відсутність комплектуючих деталей до комп`ютерів. ОСОБА_8 відповідав за даний імітаційний клас, як і ОСОБА_12 . У обвинуваченого був вільний вихід у місто;
		свідка ОСОБА_10 , який вказав, що є власником магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». В листопаді 2017 року до нього приходив ОСОБА_8 та пропонував йому придбати комп`ютерні комплектуючі, на що він погодився. За придбані у ОСОБА_8 комп`ютерні комплектуючі заплатив приблизно 300 000 грн;
		свідка ОСОБА_13 про те, що працював оператором групи імітаційного моделювання та в січні 2018 року виявив в класі непрацюючий комп`ютер, коли розібрав, побачив, що відсутні комплектуючі елементи, про що повідомив ОСОБА_12 . В подальшому було виявлено відсутність комплектуючих і в інших комп`ютерах. Крім нього, до комп`ютерів мав доступ ОСОБА_8 , який неодноразово після закінчення робочого часу залишався в класі; 
		свідка ОСОБА_14 , з яких слідує, що 23.01.2018 року він виконував обов`язки командира в/ч НОМЕР_1 та о 16 годині ОСОБА_12 повідомив йому, що комп`ютери в класах імітаційного моделювання не працюють. Після прибуття на місце події виявили відсутність комплектуючих деталей в комп`ютерах та вжили заходів до обмеження доступу до класів, шляхом їх опечатування;
		свідка ОСОБА_15 , яка вказала, що є нареченою обвинуваченого. З листопада 2017 року почали жити разом, знімали житло у м. Житомирі. Обвинувачений повідомляв їй у соціальних мережах, що отримав гроші. Відправляв по інтернету фотографії грошей викладених веєром. Бачила у нього декілька разів гроші в сумі по 5 000 грн та долари. У грудні 2017 року обвинувачений купив побутову техніку та заплатив близько 20 000 грн наперед за оренду нового житла і 2500 грн за послуги ріелтора. Крім цього, ОСОБА_8 придбав у грудні 2017року дві обручки, декілька разів перераховував на її картку по 1 000 грн. Вони часто відвідували у листопаді-грудні 2017 року ресторани та кафе, де обвинувачений витрачав значні кошти. 
		Крім того, місцевий суд у вироку в обгрунтування винуватості ОСОБА_8 поклав й інші докази, а саме: протокол огляду місця події від 24 січня 2018 року  навчальних класів приміщення навчального корпусу на території в/ч НОМЕР_1 у 
		АДРЕСА_3 ; протокол огляду речей та предметів від 25 січня 2018 року  мобільного телефону DoogeeX-30, вилученого у ОСОБА_15 ; протоколи огляду місця події від 26 січня 2018року за адресами: АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 ; договір на закупівлю товарів за державні кошти № 116 від 03жовтня 2017 року; протоколи огляду місця події від 28 та 30 січня 2018 року; протокол огляду речей та предметів від 25 січня та 12 березня 2018 року; протоколи огляду від 06 та 09 лютого 2018 року; протокол обшуку квартири АДРЕСА_6 ; висновки експерта № 1/1-140 від 16 лютого 2018 року; протокол пред`явлення особи для впізнання від 26 січня 2018 року; протокол слідчого експерименту від 29 січня 2019 року з підозрюваним ОСОБА_8 , книгу обліку нестачі, журнал-головної в/ч НОМЕР_1 , висновок судово-економічної експертизи № 71 від 31 березня 2018 року, згідно якого сума завданої шкоди становить 
		850360, 8 гривень.
		Вказані докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності та не викликають сумнівів у їх правдивості.
		Таким чином, проаналізувавши всі досліджені у справі докази в їх сукупності, місцевий суд обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину і правильно кваліфікував дії останнього за ч. 3 ст. 410 КК України. 
		Твердження захисника про те, що під час судового розгляду жоден зі свідків сторони обвинувачення не надав доказову інформацію, яка б підтвердила винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки вони суперечать фактичним обставинам справи, правильність встановлення яких підтвердив суд апеляційної інстанції. Також цей суд спростував посилання сторони захисту стосовно істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.
		Вирок суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК України.
		Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 404 КПК України, детально перевірив викладені в апеляційній скарзі захисника доводи, в тому числі стосовно порушення права на захист внаслідок відмови у залученні перекладача, недопустимості доказів, не підтвердження винуватості засудженого доказами викладеними у вироку, та обґрунтування вироку припущеннями, які є аналогічними за своїм змістом доводам його касаційної скарги, та обґрунтовано визнав їх безпідставними, із зазначенням відповідних мотивів прийнятого рішення.
		Так, суд апеляційної інстанції перевіряючи доводи захисника про порушення права на захист, що полягає у відмові у залученні перекладача ОСОБА_8 , оскільки останній не в повній мірі (недостатньо) розуміє українську мову, а тому недостатньо розуміє суть обвинувачення та процесуальних дій, а також предмет судових засідань, дійшов висновку, що вказані доводи суперечать матеріалам кримінального провадження, з яких убачається, що    ОСОБА_8 народився в Україні, є громадянином України, навчався в середній школі та державному навчальному закладі «Михайлівське вище професійне училище», де здобув повну загальну середню освіту, вивчав українську мову, з якої був атестований, з лютого 2017 року проходив військову службу в Збройних Силах України, під час досудового розслідування клопотань про залучення перекладача не заявляв, заяву на ім`я прокурора писав українською мовою (т. 2 а. п. 177).
		Окрім цього, колегія суддів апеляційного суду зазначила, що під час апеляційного розгляду за клопотанням захисника було залучено перекладача на російську мову, проте ОСОБА_8 надавав пояснення як російською так і українською мовою, що підтверджується аудіозаписом засідань у суді апеляційної інстанції. 
		Колегія суддів вважає, що за таких обставин апеляційний суд дійшов вірного висновку, що ОСОБА_8 в достатній мірі володіє українською мовою та під час досудового розслідування та судового розгляду міг та може реалізовувати належним чином свої процесуальні права та обов`язки. 
		Погоджуючись з таким висновком суду апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
		Згідно з вимогами ст. 29 КПК України кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою. Особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Згідно з ч. 3 вказаної статті слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(підпункт «е» п. 3 ст. 6 Конвенції) та практики ЄСПЛ перекладач необхідний у кримінальному процесі, якщо особа не розуміє або не розмовляє мовою судочинства в обсязі, достатньому для розуміння перебігу судового процесу та участі в розв`язанні питання, яке для неї мало вирішальне значення, або особа за рівнем володіння мовою не здатна на ведення свого захисту та висувати на розгляд суду свою версію без допомоги перекладача.
		Розуміння зазначених обставин охоплює виключно їх мовно-комунікативний аспект, але не стосується правового механізму здійснення захисту, оскільки перекладач надає комунікативну, а не правову допомогу, що є функцією захисника.
		Для констатації факту порушення права особи на захист, через незабезпечення обвинуваченого послугами перекладача, установлення зазначених обставин має бути «поза розумним сумнівом».
		При цьому чинниками для з`ясування розуміння особою вказаних обставин Конвенція та практика ЄСПЛ визначають: 1) тривалість проживання у державі ведення судочинства; 2) рівень освіти, час та місце її здобуття; мова навчання; 3)рід занять, спосіб життя та обсяг комунікації.
		У рішенні ЄСПЛ від 7 грудня 1983 року 10210/82 «К. проти Франції» у відповідь на доводи заявника, що трибунал не дав дозволу на користування послугами перекладача, щоб він міг вести свій захист бретонською мовою, зазначено: «Як видно з рішення трибуналу, заявник народився і здобув освіту у Франції і йому не було важко розуміти й спілкуватися французькою мовою, якою вели провадження в суді. Конвенційне право на допомогу перекладача, що міститься в підпункті «е» пункту 3 статті: «очевидно, застосоване тільки в тому випадку, коли обвинувачений не розуміє мови, використовуваної в суді, чи не розмовляє нею».
		Таким чином, колегія суддів вважає, що право на захист засудженого не порушено, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено «поза розумним сумнівом», що в мовно-комунікаційному аспекті права на захист засуджений в достатній мірі володіє українською мовою для розуміння суті обвинувачення, суті процесуальних дій та предмету судових засідань, а в його правому аспекті 
		ОСОБА_8 на протязі розгляду справи користувався правовою допомогою захисників.
		При цьому, Суд вважає, що посилання на порушення права на захист з наведених підстав є способом захисту від обвинувачення, оскільки ОСОБА_8 та його захисником ОСОБА_9 клопотань про необхідність залучення перекладача під час досудового розслідування та під час судового розгляду у суді першої інстанції до 01 серпня 2018 року не заявлялось, вказане клопотання було заявлено захисником ОСОБА_6 після його допуску до участі у справі.
		Щодо доводів захисника про визнання недопустимим доказом протоколу слідчого експерименту від 29 січня 2018 року проведеного за участю ОСОБА_8 , так як останній під час судового засідання відмовився від своїх покань даних на слідчому експерименті із повним запереченням своєї вини у вчиненні злочину, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
		Відповідно до положеньст. 84 КПКУкраїни доказамиу кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Метою слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Проведення за участю підозрюваного слідчого експерименту 
		з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на відміну від допиту, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії. 
		Нормативна модель слідчого експерименту передбачає безпосередню участь підозрюваного у проведенні дій, спрямованих на досягнення легітимної мети цієї слідчої дії, а саме у відтворенні дій, обстановки, обставин певної події, проведенні необхідних дослідів чи випробувань. Шляхами досягнення мети слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України є проведення слідчим, прокурором відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
		Отримання від підозрюваного, обвинуваченого відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання. При цьому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії  слідчого експерименту, фіксуються у процесуальному документі - протоколі цієї слідчої дії та в подальшому досліджуються та оцінюються судом.
		Згідно п. 3 ч. 2ст. 99 КПКУкраїни протоколи слідчих експериментів належать до документів та в розумінні ст. 84 КПК України є самостійним джерелом доказів, під час якого слідчий, прокурор не допитує особу, а лише перевіряє або уточнює певні відомості, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
		В свою чергу показання особи є також самостійним джерелом доказів, порядок отримання яких встановлено ч. 1 ст. 95 КПК України.
		Отже, зафіксовані в документі (протоколі) результати слідчого експерименту не є тотожними наданим слідчому, прокурору показанням, про які йдеться 
		у частинах 1 та 4 ст. 95 КПК України.
		Якщо відомості повідомлено підозрюваним, обвинуваченим під час проведення інших процесуальних дій, то вони є складовим компонентом змісту документа як іншого окремого процесуального джерела доказів, зокрема протоколу слідчого експерименту, де фіксуються його хід та результати.
		Таким чином, спираючись на зміст кримінальних процесуальних норм, передбачених статтями 23, 84, 95, 99, 103-105, 240 КПК України, колегія суддів зазначає, що показання і протокол слідчого експерименту є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд оцінює за правилами ст. 94 КПК України.
		Така позиція Суду узгоджується з висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у провадженні №51-6070кмо19(справа № 740/3597/17).
		За кримінальним процесуальним законом процедура проведення слідчого експерименту містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від суб`єкта за відсутності протиправного тиску на учасника кримінального провадження, за його волею та вільним волевиявленням, за умов усвідомлення ним права мовчати і не свідчити проти себе, забезпечення права на захист і правову допомогу, справедливості кримінального провадження в цілому. До системи таких гарантій належить також участь понятих, здійснення безперервного відеозапису слідчої (розшукової) дії, як складові судового контролю за дотриманням засад кримінального провадження, детальне і ґрунтовне роз`яснення прав та процесуальних наслідків участі особи в проведенні слідчого експерименту тощо.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що органом досудового слідства був дотриманий процесуальний порядок проведення слідчого експерименту та складено відповідний протокол, який у повному обсязі відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства та відображає з приводу чого здійснено таку слідчу дію, його підписано всіма особами, які були присутні під час її проведення, ОСОБА_8 вказав, що показання буде давати російською мовою і послуг перекладача не потребує, зауважень та порушень з боку учасників процесуальної дії не встановленого (т. 3 а. п. 94). 
		Доводи захисника ОСОБА_6 щодо визнання недопустимим доказом протоколу слідчого експерименту від 29 січня 2018 року, які є аналогічними заявленим у судах першої і апеляційної інстанції, ретельно перевірені судами, та обґрунтовано відхилені, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.
		Що стосується доводів захисника в частині не дослідження судом апеляційної інстанції доказів безпосередньо, то вони також є безпідставними з огляду на таке.
		Згідно з доктринальними положеннями кримінального процесуального права, при апеляційному перегляді у суду не виникає обов`язку досліджувати докази із дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить докази, отримані в суді першої інстанції. 
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд під час судового розгляду погодився з оцінкою доказів судом першої інстанції, а тому підстав для безпосереднього дослідження доказів не було. Таким чином, вказаний суд діяв у межах своїх повноважень та не допустив порушень, як на те посилається захисник.
		Колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду відповідає вимогам 
		статей 370, 419 КПК України та погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.
		Призначене  ОСОБА_8 покарання є справедливим, необхідним й достатнім для його виправлення та попередження кримінальних правопорушень. При обранні його виду та розміру судом було враховано дані про особу засудженого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. 
		Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування судових рішень, колегією суддів не встановлено.
		За таких обставин касаційна скарга захисника  ОСОБА_6  задоволенню не підлягає.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Вирок Богунського районного суду м. Житомира від 05 квітня 2019 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року щодо  ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8  - без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.  
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...