Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 766/20797/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.11.2020.
Дата набрання законної сили: 27.10.2020
Номер судового провадження: 14-137цс20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		У х в а л а
		27 жовтня 2020 року
		м. Київ
		Справа № 766/20797/18
		Провадження № 14-137цс20
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Гудими Д. А.,
		суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М. 
		ознайомилася з матеріалами справи за позовом ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонрегіонгаз» (далі - відповідач) про визнання боргу безпідставним, його скасування та зобов`язання списати заборгованість
		за касаційною скаргою відповідача на постанову Херсонського апеляційного суду від 28 березня 2019 року і
		в с т а н о в и л а :
		у жовтні 2018 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою, у якій просила:
		-                     визнати безпідставним і скасувати борг за використаний нею газ без лічильника у період з травня 2015 року до січня 2016 року включно у сумі 285,93 грн;
		-                     зобов`язати відповідача списати з особового рахунку №  НОМЕР_1 заборгованість у сумі 285,93 грн.
		Мотивувала позов так:
		-                   у червні 2018 року позивачка отримала від відповідача рахунок на сплату послуг з газопостачання № НОМЕР_1 за червень 2018 року із зазначенням боргу на початок цього розрахункового місяця (з урахуванням перерахунку) 285,93 грн; 
		-                   зазначена сума боргу виникла через те, що Окружний адміністративний суд міста Києва у справі № 826/16447/15 визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 237 «Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» (далі - постанова № 237). Оскільки постанова № 237 визнана нечинною, то відповідач перерахував позивачці обсяг спожитого нею природного газу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 року № 619 «Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» (далі - постанова № 619);
		-                   «строк, у межах якого відповідач мав право звернутись до суду про стягнення заборгованості, встановленої внаслідок проведеного перерахунку за нормами споживання обсягів природного газу, визначений постановою № 619, розпочався 29 квітня 2015 року, а закінчився 29 квітня 2018 року». Відповідач перерахував позивачці обсяг спожитого природного газу відповідно до норм споживання, визначених постановою № 619, за період з 1 травня 2015 року до 31 січня 2016 року включно, «тобто уже після спливу позовної давності»;
		-                   26 квітня 2016 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) у листі № 4125/16/7-16, адресованому постачальникам природного газу, зазначила, що ні Кодекс газотранспортної системи, ні Кодекс газорозподільних систем не передбачають здійснення постачальником природного газу перерахунків обсягів спожитого природного газу та процедури зведення балансів минулих періодів. Тому НКРЕКП рекомендувала постачальникам природного газу утриматися від виставлення побутовим споживачам рахунків, у яких вказуються донарахування за минулі періоди обсягів спожитого природного газу у зв`язку з визнанням нечинною постанови № 237;
		-                   згідно з главою 2 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем незаконним є перерахунок обсягу спожитого природного газу, здійснений відповідачем у зв`язку зі зміною норм споживання природного газу, оскільки немає порушення, внаслідок якого оператор газорозподільної системи має право проводити такий перерахунок;
		-                   на підставі статті 1175 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкода, завдана відповідачу в результаті прийняття органом державної влади нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним, відшкодовується державою, а не за рахунок осіб, яких той акт стосується;
		-                   згідно з рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Рисовський проти України» від 20 січня 2012 року (заява № 29979/04) принцип «належного урядування» передбачає, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
		10 грудня 2018 року Херсонський міський суд Херсонської області ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову. Мотивував рішення так:
		-                     постанова № 237, згідно з якою вдвічі були зменшені норми споживання природного газу, є нечинною з моменту її прийняття. Тому у період з травня 2015 року до лютого 2016 року мали діяти норми споживання газу для населення у разі відсутності лічильника, які були визначені постановою № 619. Отже, правомірним є перерахування відповідачем для позивачки обсягу споживання нею природного газу із застосуванням норм споживання останнього, які діяли до їхнього зменшення відповідно до постанови № 237. Таке перерахування прав позивачки як споживача не порушує;
		-                     твердження позивачки про неможливість перерахунку обсягів спожитого нею природного газу з огляду на приписи глави 2 розділу ХІ «Порядок перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування об`ємів природного газу у разі виявлення порушень вимог цього Кодексу» Кодексу газорозподільних систем є необґрунтованим, оскільки зазначений розділ стосується лише «порядку перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування об`ємів природного газу» у разі виявлення порушень вимог цього кодексу, а не у разі законодавчої зміни норм споживання природного газу;
		-                     листи НКРЕКП № 4125/16/7-16 від 26 квітня 2016 року на адресу постачальників природного газу та № 7445/16.3.2/17-18 від 20 серпня 2018 року на ім`я народного депутата ОСОБА_2 не підтверджують відсутність у відповідача обов`язку та права провести перерахунок обсягів спожитого природного газу за період з січня 2015 року до січня 2016 року включно;
		-                     позовну давність можливо застосувати для захисту прав споживача «послуг газопостачання», до якого заявлений позов про стягнення заборгованості за отримані послуги, тоді, коли цей позов обґрунтований, але поданий за межами позовної давності. Права та законні інтереси позивачки відповідач не порушив, оскільки у судовому порядку не вимагає стягнення з позивачки заборгованості. А вимагати виконання зобов`язань у позасудовому порядку зі спливом позовної давності законодавство не забороняє;
		-                     припис статті 1175 ЦК України незастосовний до спірних правовідносин, оскільки позивачка не зверталася до суду з позовом про відшкодування завданої їй шкоди;
		-                     позивачка не надала суду доказів того, що визначена відповідачем заборгованість  за спожитий природний газ за період з січня 2015 року до січня 2016 року включно у розмірі 285,93 грн впливає на призначення субсидії, а позовні вимоги пов`язані з відмовою у призначенні субсидії саме через існування боргу перед відповідачем;
		-                     ні договір про газопостачання, ні норми чинного законодавства не передбачають такого способу захисту прав споживача як зобов`язання списати заборгованість через сплив позовної давності та з інших об`єктивних причин.
		28 березня 2019 року Херсонський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10 грудня 2018 року й ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову. Апеляційний суд визнав безпідставно нарахованим борг за використаний позивачкою газ без лічильника у період з травня 2015 року до січня 2016 року включно у розмірі 285,93 грн; зобов`язав відповідача списати з особового рахунку позивачки №  НОМЕР_2 донараховану заборгованість у сумі 285,93 грн; відмовив у задоволенні вимоги про скасування боргу. Мотивував постанову так :
		-                     Кабінет Міністрів України у постановах №63 від 30 січня 2019 року та № 143 від 27 лютого 2019 року вказав про недопущення нарахування й обліку на особовому рахунку побутового споживача заборгованості за природний газ, яка виникла через втрату чинності постанови № 237;
		-                     відповідач, порушуючи принципи належного урядування та юридичної визначеності, безпідставно нарахував позивачці борг за спожитий природний газ за період з 1 травня 2015 року до 31 січня 2016 року включно у розмірі 285,93 грн;
		-                     позивачка отримувала державну субсидію з 2015 року. Відповідач не довів, що внаслідок зміни норми споживання природного газу уповноважений орган перерахував житлову субсидію для позивачки. А згідно з пунктом 17 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2018 року № 329, далі - Положення) такий перерахунок в межах установленого строку її призначення без звернення громадян здійснюється у разі, зокрема, зміни соціальної норми житла та соціальних нормативів житлово-комунального обслуговування;
		-                     згідно з приписами Положення у разі отримання інформації про наявність простроченої заборгованості понад два місяці з оплати житлово-комунальних послуг позивачка може втратити право на отримання субсидії. Тому безпідставними є твердження відповідача про відсутність для споживача негативних наслідків внаслідок перерахунку обсягів спожитого природного газу;
		-                     «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату. Тому позивачка обрала належний спосіб захисту її права, крім вимоги про скасування боргу у сумі 285,93 грн за період з травня 2015 року до січня 2016 року включно.
		16 травня 2019 року Херсонський апеляційний суд постановив ухвалу, в якій відмовив у задоволенні заяви відповідача про роз`яснення постанови цього ж суду від 28 березня 2019 року.
		8 травня 2019 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Херсонського апеляційного суду від 28 березня 2019 року та залишити в силі рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10 грудня 2018 року. Мотивував касаційну скаргу так:
		-                   апеляційний суд неналежно оцінив лист НКРЕКП № 4125/16/7-16 від 26 квітня 2016 року, що зумовило неповне з`ясування обставин справи;
		-                   оскільки постанов Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 року № 63 і від 27 лютого 2019 року № 143 не було на момент ухвалення рішення суду першої інстанції, безпідставним є зазначення цих актів апеляційним судом;
		-                   твердження про порушення відповідачем принципів належного урядування та юридичної визначеності є необґрунтованим, оскільки дотримання цих принципів покладено на органи державної влади;
		-                   немає доказів порушення прав позивачки щодо призначення житлових субсидій;
		-                   апеляційний суд, задовольнивши позов про визнання боргу таким, який нарахований безпідставно, і про його списання, фактично допустив втручання у господарську діяльність відповідача;
		-                   апеляційний суд у постанові взагалі не оцінив аргументи відповідача.
		22 травня 2019 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про залишення без розгляду доповнення відповідача до касаційної скарги від 14 травня 2019 року (вх. № 20282/0/220-19) і того ж дня постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження.
		3 липня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 16 травня 2019 року.
		31 жовтня 2019 року відповідач звернувся із клопотанням про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Мотивував тим, що у справі є виключна правова проблема, яка полягає у застосуванні судами постанов Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 року № 63 і від 27 лютого 2019 року № 143, які встановлюють, зокрема, показники норм споживання природного газу споживачами, у яких відсутній відповідний лічильник. Також зазначив, що постанова № 237 прийнята з численними порушеннями, що підтверджують судові рішення у справі № 826/16447/15.
		13 серпня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.
		9 вересня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Обґрунтував так:
		-                  згідно з постановою № 237 були внесені зміни до затверджених постановою № 619 норми споживання газу населенням шляхом зменшення такої норми;
		-                  21 вересня 2015 року Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв постанову у справі № 826/16447/15, в якій визнав незаконною та нечинною постанову № 237. 4 листопада 2015 року Київський апеляційний суд, а 28 січня 2016 року Вищий адміністративний суд, постановили ухвали, згідно з якими залишили без змін постанову суду першої інстанції;
		-                  з огляду на те, що суд визнав постанову № 237 нечинною, відповідач перерахував обсяги спожитого позивачкою природного газу за нормами споживання, визначеними постановою № 619, за період з 1 травня 2015 року до 31 січня 2016 року включно.
		-                  у справі № 766/20797/18 позивачка по суті заявила вимогу про перерахунок заборгованості (зобов`язати відповідача списати з особового рахунку позивачки заборгованість у сумі 285,93 грн);
		-                  необхідно відступити від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 листопада 2018 року у справі № 910/710/18 і вказати, що постанова № 237 була чинною до моменту набрання законної сили судовим рішенням, тобто до 4 листопада 2015 року. У тій постанові Верховний Суд вказав, що «при вирішенні спору суди дійшли висновку, що постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 237 є нечинною з моменту набрання чинності постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2015 року у справі № 826/16447/15, тобто з 4 листопада 2015 року. Такий висновок є передчасним, оскільки при визначенні моменту, з якого ця постанова Кабінету Міністрів України втратила свою чинність, суди не врахували позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 8 грудня 2009 року у справі № 21-1573во09». Тобто, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду не погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що постанова № 237 є нечинною з моменту набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2015 року у справі № 826/16447/15;
		-                  у постанові від 8 грудня 2009 року у справі № 21-1573во09 Верховний Суд України зазначив, що вимога про визнання акта нечинним «може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням»;
		-                  Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 серпня 2018 року у справі № 822/1815/16 (адміністративне провадження № К/9901/29162/18) вказав, що «у разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 8 грудня 2009 року (справа № 21-1573во09)». Тому Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у зазначеній постанові виснував, що постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 426 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957» залишалась чинною до 11 лютого 2016 року - дати набрання законної сили судовим рішенням про визнання її незаконною та нечинною (постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року та Вищого адміністративного суду України від 30 червня 2016 року).
		Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
		Елементом верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.
		На думку ЄСПЛ, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «C. G. та інші проти Болгарії» від 24 квітня 2008 року (C. G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» від 9 січня 2013 року (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, § 170)).
		ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року (Cantoni v. France, заява № 17862/91, § 31, 32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, § 65)).
		Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, в раніше ухваленому судовому рішенні Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, та з огляду на те, що принцип верховенства права вимагає юридичної визначеності стосовно застосування норм права, Велика Палата Верховного Суду приймає справу до розгляду.
		Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Отже, Велика Палата Верховного Суду розглядатиме справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
		Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
		Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402, частиною третьою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		у х в а л и л а :
		1.     Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонрегіонгаз» про визнання боргу безпідставним, його скасування та зобов`язання списати заборгованість за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонрегіонгаз» на постанову Херсонського апеляційного суду від 28 березня 2019 року.
		2.     Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 24 листопада 2020 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
		3.     Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали до відома.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:С. В. БакулінаО. Р. Кібенко В. В. БританчукВ. С. Князєв Ю. Л. ВласовЛ. М. Лобойко М. І. ГрицівО. Б. Прокопенко В. І. ДанішевськаВ. В. Пророк Ж. М. ЄленінаЛ. І. Рогач О. С. ЗолотніковО. М. Ситнік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...