Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/6219/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано судом: 02.11.2020. Зареєстровано: 03.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2020.

Номер судового провадження: 2/201/2531/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		               Справа №201/6219/20
		Провадження № 2/201/2531/2020
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       02 листопада 2020р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в особі головуючого - судді Ткаченко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" (треті особи: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віра Леонідівна) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		       01.07.2020р. ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ТОВ «Алекскредит» (треті особи: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В., приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Дорошкевич В.Л.) про  визнання  виконавчого напису  таким, що не підлягає виконанню                            (а.с. № 3-7).
		       Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про витребування доказів від приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В. належним чином завірену копію матеріалів нотаріальної справи, щодо вчинення виконавчого напису яким на користь ТОВ "Алекскредит" стягнута заборгованість з ОСОБА_1 (а.с. №8-9).
		       Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 06.07.2020р. було відкрито провадження по справі та відповідно до положень ч.5 ст.279 ЦПК України призначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. №20).
		       Цією ж ухвалою задоволено заяву позивача про витребування доказів, витребувано у приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В. належним чином завірену копію матеріалів нотаріальної справи, щодо вчинення виконавчого напису, яким на користь ТОВ "Алекскредит" стягнута заборгованість з ОСОБА_1 .        
		       В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяви посилався на те, що в квітні 2020р. дізнався, що 15.04.2020р. постановою приватного виконавця Дорошкевич В.Л. відкрито виконавче провадження №61837332 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В. від 04.04.2020р. про стягнення з позивача на користь ТОВ "Алекскредит" заборгованості в розмірі 19880грн. за кредитним договором, який між позивачем та ТОВ "Алекскредит", як зазначає позивач, не укладався. Позивач вважає, що виконавчий напис вчинений з численним порушенням законодавства, а тому є таким, що не підлягає виконанню з огляду на те, що стягувач не направляв боржнику жодної вимоги про усунення порушень кредитного договору і доказів протилежного нотаріусу надано не було. Також стягувачем для вчинення напису, не було надано затвердженого законодавством переліку документів, які підтверджували безспірність заборгованості за кредитним договором, а в свою чергу, нотаріус не перевірив надані йому для вчинення напису документи, отже, вчинив оскаржуваний виконавчий напис без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора, крім того, напис вчинено на договорі, який нотаріально не посвідчений. Позивач просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №6763 від 04.04.2020р. щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Алекскредит" заборгованості у розмірі 19880 грн., витрат за вчинення виконавчого напису у розмірі 1400 грн., а загалом 21280 грн., а також вирішити питання про стягнення з відповідача на його користь понесені судові витрати у розмірі 5840,80 грн., з яких: 840,80 грн. сплачений судовий збір та 5000 грн. витрати по підготовці справи до розгляду.
		       01.10.2020р. від  відповідача ТОВ "Алекскредит" до суду надійшов відзив на позовну заяву за підписом директора товариства Єгорова В.П., в якому відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилався на те, що посилання позивача на неотримання вимоги про усунення порушень за кредитним договором та те, що нотаріусом не було перевірено наявність доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги є безпідставним, оскільки всі документи, що підтверджують безспірність заборгованість, в тому числі претензія направлена ОСОБА_1 25.03.2020р., яка не була виконана позивачем, були надані нотаріусу разом з заявою про вчинення виконавчого напису. Метою вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172. Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Таким чином, нотаріус на підставі отриманого оригіналу договору про надання кредиту та засвідченої стягувачем виписки з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості вчинив виконавчий напис. Після отримання кредитних коштів позивачем та до відкриття виконавчого провадження у останнього не виникало будь-яких сумнівів стосовно чинності укладеного договору про надання кредиту. Також звернув увагу, що на момент вчинення спірного виконавчого напису жодних змін до Постанови Кабінету міністрів України №662 від 26.11.2014р. "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" про втрату її чинності внесено не було, будь - які публікації у вигляді постанов КМУ в Офіційному віснику України чи в Урядовому кур`єрі стосовно внесення змін чи визнання її нечинною відсутні (а.с. №28-31).
		       Треті особи - приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Колейчик В.В., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. не скористалися правом на надання суду пояснень щодо предмету позову та доказів на їх обґрунтування. 
		       15.10.2020р. від  позивача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких позивач наголошував, що виконавчий напис приватним нотаріусом був вчинений на договорі, який нотаріально не посвідчений, а отже, приватний нотаріус вчинив нотаріальну дію на підставі положень постанови КМУ №662 від 26.11.2014р. визнаних судом нечинними. Також просив задовольнити його вимогу про стягнення з відповідача судових витрат понесених по підготовці справи до розгляду, зазначив, що хоча ФОП ОСОБА_2 , який надав правову допомогу не є адвокатом у справі, проте відповідне не може бути підставою для відмови у стягненні судових витрат, які їм фактично та реально понесені (а.с. №43-44). 
		       Суд, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, надавши оцінку доводам та запереченням сторін в сукупності з наданими письмовими доказами та положеннями законодавчих актів, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
		       Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).
		       Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1. ст.13 ЦПК України).        
		       Дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази встановлено наступне.          
		       16.06.2019р. між ОСОБА_1 та ТОВ "Алекскредит" укладений договір про надання кредиту №2399176, за умовами якого ТОВ "Алекскредит" надав позичальнику грошові кошти на умовах строковості, платності та цільового характеру у розмірі 10000 грн. Проценти за користування кредитом строком більше 5 календарних днів (включаючи дострокове погашення кредиту) нараховуються, виходячи з фіксованої процентної ставки, яка складає 5,10%  від визначеної в п.1.4 договору суми кредиту за фактичну кількість днів користування кредитом. За умовами  договору, кредитодавець зобов`язувався надати позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному кредитним договором, а позичальник зобов`язався здійснювати сплату грошових коштів з метою погашення заборгованості за виданим кредитом та нарахованими процентами. Згідно п.7.10 договору сторони погодили, що договір укладається в електронній формі на сайті кредитодавця відповідно до чинного законодавства України. Підписання позичальником цього договору відбувається шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором та/або комбінацією логіну                           та пароля особистого кабінету позичальника (а.с. № 33-38). 
		       Вказаний договір з боку позичальника ОСОБА_1 підписаний за допомогою одноразового ідентифікатору PS2399176.        
		       04.04.2020р. приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчиком В.В. було вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі №6763 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Алекскредит" заборгованості за кредитним договором №2399176 від 16.06.2019р. в розмірі 19880 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 10000 грн. прострочена заборгованість по відсоткам - 9880 грн. Також стягнуто витрати за вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст.31 Закону України "Про нотаріат" в розмірі 1400 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню складає - 21280 грн. У виконавчому написі вказано, що стягнення здійснюється за період з 16.07.2019р. по 31.01.2020р. (а.с. №39).         
		       Згідно ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
		       Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" (в редакції від 13.02.2020р.) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		       За приписами ст.88 цього Закону (в редакції від 13.02.2020р.) нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
		       Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом МЮУ від 22.02.2012р. № 296/5, зареєстрованим в МЮУ 22.02.2012р. за № 282/20595, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
		       Згідно пункту 1.1. Глави 16 для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
		       Пунктом 1.2. Глави 16 передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
		       Згідно з пунктом 3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
		       Відповідно до пункту 3.2 Глави 16, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172.
		       Відповідно до пункту 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.
		       При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та в Порядку вчинення нотаріальних дій.
		       Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.
		       Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
		       Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
		       Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
		       Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. 
		Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 10.10.2018р. справа N 61-10285св18.
		       З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
		       Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і неправильність вимог боржника.        
		       В матеріалах справи відсутні докази, що при вчиненні напису нотаріус отримував від стягувача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання, докази надіслання боржнику повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень боржнику, а тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком є безспірними.
		       Третя особа, приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. на виконання ухвали судді Ткаченко Н.В. від 06.07.2020р. не надав матеріали нотаріальної справи з вчинення спірного виконавчого напису №6763 від 04.04.2020р. (а.с. № 25, 27).
		       В постанові Верховного Суду від 23.01.2018р. у справі № 310/9293/15ц зазначено, що: при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
		       Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. 
		Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017р. у справі № 6-887цс17.
		       З тексту оспорюваного виконавчого напису №6763 від 04.04.2020р. встановлено, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.ст. 87-91 Закону України                           «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999р. за № 1172.
		       Відповідно п. 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014р. № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів") для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
		       Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. (справа № 826/20084/14), яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р., визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014р. "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014р. "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. 
		       Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України "Про нотаріат". Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України "Про нотаріат" умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.
		       При прийнятті постанови 22.02.2017р. колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно з яким визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
		       Суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014р. "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття.
		       Відповідно до ст. 124 Конституції України, ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
		       Верховний Суд (постанова Великої Палати Верховного Суду  від 29.01.2019р. у справі                              № 910/13233/17), розглядаючи позовну заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню зазначив наступне: "Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Наявність в змісті виконавчого напису номерів рахунків боржника в установах банків (для юридичних осіб) є обов`язковим. Вчинення виконавчого напису за кредитним договором є незаконним (таке право не передбачено законом), оскільки Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017р. (залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р. у справі № 826/20084/14), визнав незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в тому числі за кредитними договорами".
		       Отже, приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Колейчик В.В. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису 04.04.2020р. не врахував, що станом на 04.04.2020р. Постановою КМУ №662 від 26.11.2014р. "Про внесення змін до переліку документів,                         за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" не передбачалось вчинення виконавчих написів про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних договорів, отже, норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам, укладеним у простій письмовій формі є нечинні, а тому повинен був відмовити кредитору у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України "Про нотаріат". 
		       Зокрема, необхідно зазначити, що у зв`язку з неодноразовим порушенням приватним нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій та набранням законної сили рішеннями суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні нотаріальних дій, Міністерством юстиції України видано Наказ про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю видане Міністерством юстиції України 09.02.2005р. за №5550 на ім`я ОСОБА_3 (а.с. № 45)ю
		       Пункт 1 Переліку №1172 стосується  лише нотаріально посвідчених договорів, яким договір про надання  кредиту №2399176 від 16.06.2019р., укладений між  ТОВ "Алекскредит"  та ОСОБА_1 ,  не являється, оскільки укладений в простій письмовій формі.
		       Зважаючи, що сам виконавчий напис містить вказівку на те, що його вчинено на підставі Постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", дає підстави стверджувати, що не посвідчений нотаріально ТОВ "Алекскредит" договір №2399176 від 16.06.2019р. не входить до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів та не може підтвердити безспірність заборгованості позивача перед відповідачем.
		       Підводячи підсумок викладеному, суд вважає, що при розгляді справи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису №6763 від 04.04.2020р. таким, що не підлягає виконанню, знайшли своє підтвердження, а отже підлягають задоволенню.
		Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України суд зазначає.
		       Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат по підготовці справи до розгляду.
		       Позивач на підтвердження розміру понесених витрат надав суду копію договору про надання юридичних послуг №15/06 від 15.06.2020р., укладений з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , акт приймання - передачі надання послуг №1 від 22.06.2020р. копію прибуткового ордеру від 22.06.2020р. про сплату вартості послуг за договором №15/06 в сумі 5000 грн. 
		       Згідно ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
		       Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура (ст.131-2 Конституції України). Згідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
		       Повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (ч.4 ст.62 ЦПК України)
		       Сам факт надання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , який має вищу юридичну освіту (а.с. №17), проте не є адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", позивачу юридичних послуг з підготовки процесуальних документів до суду, не може слугувати підставою для стягнення понесених позивачем витрат на отримання юридичних послуг, як судових витрат понесених на професійну правничу допомогу, а тому витрати понесені ОСОБА_1 на отримання юридичних послуг не підлягають розподілу в порядку ст.ст.137, 141 ЦПК України.                        
		       Втім, у відповідності до положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позову, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840грн.80коп. (а.с. № 2).
		       На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат", правовою позицією ВСУ від 05.07.2017р. у справі за №6-887цс17, постановами Верховного Суду від 23.01.2018р. у справі № 310/9293/15ц, від 10.10.2018р. у справі N 61-10285св18, постановою Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019р. у справі № 910/13233/17, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, ч.2,3 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд,
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		       Позовні вимоги  ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" (треті особи: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна) про  визнання  виконавчого  напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
		 
		       Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчиком Володимиром Вікторовичем 04.04.2020р., зареєстрований в реєстрі за №6763, яким стягнуто з  ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" заборгованість за кредитним договором №2399176 від 16.06.2019р. в розмірі 19880грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 10000грн., прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 9880грн., а також стягнуто витрати за вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» в розмірі 1400грн. - таким, що не підлягає виконанню.
		       Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» на користь  ОСОБА_1    судові   витрати по сплаті судового збору в сумі 840грн. 80коп.
		       Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України. 
		       Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
		 
		 
		Суддя: Ткаченко Н.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...