Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/18000/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Шахрайство.
Надіслано для оприлюднення: 03.11.2020. Зареєстровано: 04.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 06.11.2020.
Дата набрання законної сили: 10.01.2022
Результат оскарження 10.01.2022 Апеляційний суд міста Києва: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/754/458/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019100030008674

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Номер провадження 1-кп/754/458/20 
		Справа№754/18000/19
		Вирок 
		Іменем України
		02 листопада 2020 року                                м. Київ
		Деснянський районний суд м. Києва у складі:
		   головуючого - судді ОСОБА_1 
		   при секретарі - ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 грудня 2019 року за №12019100030008674 по обвинуваченню:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого:
		1/ 05.11.2018 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки;
		2/ 28.01.2020 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 104, 76 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки;
		-у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.190 КК України,
		за участю сторони обвинувачення:  прокурора ОСОБА_4 ,
		сторони захисту:- обвинуваченого  ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_3 пред`явлене обвинувачення в тому, що він, 01 грудня 2019 року, приблизно о 20 год. 50 хв. знаходячись в приміщенні комп`ютерного клубу «Айтіленд» по проспекту Лісовому 23-Д в м. Києві, переслідуючи корисливий мотив, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи умисно, повторно, підійшов до наглядно знайомого ОСОБА_6 , та під приводом здійснення телефонного дзвінка, попросив у останнього надати йому належний ОСОБА_6 мобільний телефон, заздалегідь не маючи наміру його повертати. Будучи введений в оману, ОСОБА_6 передав ОСОБА_3 свій мобільний телефон марки «2Е SMARTPHONE», вартістю 1499 гривень з сім карткою оператора мобільного зв`язку «ВФ УКРАЇНА», яка матеріальної цінності для потерпілого не становить, без залишку грошових коштів на рахунку.
		Після чого, обвинувачений ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а майном яким заволодів шляхом обману розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 1499 гривень.
		Суд визнав недоведеним обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 2 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно.
		Шахрайство  це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою . Характерною ознакою об`єктивної сторони цього злочину є те, що особа (власник, володілець, особа, якій ввірене майно чи під охороною якого воно перебуває) внаслідок обману чи довіри добровільно передає винній особі майно, яке в нього є, або право на нього. 
		В ході судового розгляду не було встановлено наявності в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення щодо заволодіння майном потерпілого ОСОБА_6 шляхом обману, вчиненого повторно.
		В судовому засіданні узгоджено порядок дослідження доказів у кримінальному провадженні - дослідити матеріали кримінального провадження, письмові докази надані сторонами, допитати свідка в кримінальному провадженні, допитати обвинуваченого та перейти до судових дебатів.
		Допитавши обвинуваченого, свідка, дослідивши надані стороною обвинувачення та стороною захисту докази, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.17, 22, 23 КПК України щодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечуючи відповідно до вимог ст.321КПК України здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямувавши судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, надавши сторонам кримінального провадження можливість подання ними суду доказів, самостійного обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, провівши судовий розгляд у відповідності до вимог ст.337 КПК Українилише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд приходить до висновку про виправдування обвинуваченого ОСОБА_3 за висунутим йому обвинуваченням з наступних підстав. 
		Будучи допитанимз дотриманнямправил,передбачених устатті 351КПК України,у судовомузасіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину увчиненні інкримінованогозлочину невизнав тапоказав,що з ОСОБА_7 вони булизнайомі напротязі півторароки.Перебували вприятельських стосунках,та завесь періодспілкування з ОСОБА_8 конфліктівміж нимине було.Зустрічались лишев комп`ютерномуклубі «Айтіленд»по проспектуЛісовому 23-Дв м.Києві.При черговійзустрічі, ОСОБА_8 пояснив,що унього виниклипроблеми всім`ї іпопросив уборг грошів сумі1000грн.на тиждень.При цьому, ОСОБА_9 зазначив,що раніше ОСОБА_10 брав унього грошовікошти вборг,тільки нетаку великусуму,при цьому,своєчасно повертав.Зазначив,що йогознайомі такождавали ОСОБА_8 в борггроші івін їмтакож,своєчасно повертавборг.Так,він напрохання ОСОБА_11 ,передав йомуу борг1000грн.,які ОСОБА_8 зобов`язався черезтиждень повернути.Проте,в подальшому,на протязімісяця ОСОБА_8 не з"являвсяв комп`ютерномуклубі.Згодом,коли 01грудня 2019року укомп`ютерному клубі«Айтіленд» попроспекту Лісовому23-Дв м.Києві,він побачивши ОСОБА_8 ,підійшов донього іпопросив повернутиборг усумі 1000грн. ОСОБА_8 повідомив,що грошейу ньогонемає,і тодівони знайшликомпроміс,тобто домовились,що ОСОБА_8 передасть йомув рахунокборгу належний ОСОБА_8 телефон,а колиу ньогоз"являтьсягроші,просто йоговикупить.Також, при даній розмові,яка відбуваласьміж нимта ОСОБА_7 ,був присутній їхспільний знайомий ОСОБА_12 .В подальшому,належний ОСОБА_13 мобільнийтелефон,вони з ОСОБА_12 заклали доломбардуза 750 грн. Кошти він забрав собі, оскільки ОСОБА_8 був винен йому гроші. Чи викупив в подальшому ОСОБА_8 у ломбардному відділенні телефон, йому не відомо. Якої саме марки був телефон він не пам"ятає. Пам"ятає, лише те, що телефон був сенсорний. 
		Будучи допитанимз дотриманнямправил,передбачених устатті 352КПК України,у судовомузасіданні тапопередженим прокримінальну відповідальністьза завідомонеправдиві показаннясвідок ОСОБА_12 показав суду,що знайомий,як зі ОСОБА_14 ,так із ОСОБА_15 .Пояснив,що бувприсутнім підчас отримання ОСОБА_7 від ОСОБА_16 грошовихкоштів вборг.Йому буловідомо,що ОСОБА_8  неповертав ОСОБА_17 гроші тривалийчас.Так,01грудня 2019року,під часзустрічі,яка відбуваласьміж ОСОБА_18 та ОСОБА_8 в комп`ютерномуклубі «Айтіленд»по проспектуЛісовому 23-Дв м.Києві,де він,також бувприсутнім, ОСОБА_8 із ОСОБА_18 обговорилипитання зприводу боргуі ОСОБА_8 передав свіймобільний телефон ОСОБА_17 врахунок поверненняборгу.Вони домовилисьпро те,що ОСОБА_8 віддасть ОСОБА_17 телефон, ОСОБА_19 йогозакладе доломбарду,а колиу ОСОБА_8 з"являтьсягроші,то ОСОБА_8 його викупить.Зазначив,що модельтелефону вінне пам"ятає.Даний телефонвони зі ОСОБА_14 заклали доломбарду найого ім`я.Стверджував,що згіднодомовленості данийтелефон повиненбув викупитиз ломбарду ОСОБА_8 . Проте, ОСОБА_8 невіддав ОСОБА_17 гроші іне викупивтелефон,а написавзаяву доВідділу поліції.Потім ОСОБА_8 пропав,а згодомвін дізнався,що ОСОБА_20 повісився.
		Дослідивши у порядку ст. 358 КПК України документи, які суд дослідив у порядку § 3 Глави 28 Розділу IV КПК України, в системному зв`язку з показаннями обвинуваченого та свідка, які суд сприймав безпосередньо, встановлено наступне. 
		Відповідно до Лікарського свідоцтва про смерть № 020-2907 від 26.12.2020 року потерпілий ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. 
		Згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01.12.2019 року, потерпілий ОСОБА_6 заявив, що 01.12.2019 року о 20 год. 50 хв. за адресою: м. Київ, пр. Лісовий, 23 невідома особа на ім`я ОСОБА_21 шахрайським шляхом заволоділа мобільним телефоном «TWOE Dual Sim», чорного кольору. Вказана заява була прийнята 01.12.2019 року та зареєстрована в журналі обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події.
		Досліджений в судовому засіданні протокол пред`явлення особи для впізнання від 02.12.2019 року, свідчить про впізнання потерпілим ОСОБА_6 обвинуваченого ОСОБА_9 як особи, яка 01.12.2019року приблизно о 20 год. 50 хв. шахрайським шляхом заволоділа мобільним телефоном марки «2Е SMARTPHONE». 
		Разом з цим, згідно показань обвинуваченого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_12 , вони з потерпілим ОСОБА_6 були знайомі на протязі останніх року - півтора.
		Як вбачається з дослідженої в судовому засіданні довідки з ломбарду ПТ «АЙ ТІ Ломбард», 01.12.2019 року о 22 год. 13 хв. ОСОБА_12 звертався до ломбардного відділення ПТ «АЙ ТІ Ломбард» з приводу закладу мобільного телефону «TWOE».
		Проте, відповідно до досліджених в судовому засіданні копій товарного чеку, гарантійного талону, документів, пакувальної коробки та посібника користувача мобільного телефону, потерпілому ОСОБА_6 належав мобільний телефон: 2Е F534L 2018 DualSim Black, серійний номер: НОМЕР_1 .
		При цьому, мобільний телефон: 2Е F534L 2018 DualSim Black, серійний номер: НОМЕР_1 не був визнаним речовим доказом по вказаному кримінальному провадженню. Крім того, згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01.12.2019 року, потерпілий ОСОБА_6 заявив, що 01.12.2019 року о 20 год. 50 хв. за адресою: м. Київ, пр. Лісовий, 23 невідома особа на ім`я ОСОБА_21 шахрайським шляхом заволоділа мобільним телефоном «TWOE Dual Sim», чорного кольору, однак вказаний мобільний телефон не є предметом пред`явленого обвинувачення.
		Так, аналізуючи надані стороною обвинувачення та досліджені у судовому засіданні докази, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_3 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не доведена, а його показання, які він надав в ході судового розгляду не спростовуються доказами, наданими стороною обвинувачення, а тому відносно ОСОБА_3 слід ухвалити виправдувальний вирок.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Згідно ч. 2 ст. 86 КПК України недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатись суд при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, відповідно до ст. 94 КПК України.
		При цьому, згідно ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доках з точи зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст.374 КПК України.
		Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх не можливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого.
		Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази у кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення.
		В п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 1 листопада 1996 року, зазначено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом, оскільки це суперечить вимогам ст. 62 Конституції України, яка визначає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Докази повинні визнаватися такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованихКонституцієюправ людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами. Для визнання доказів такими, що отримані незаконним шляхом, достатньо будь-якого одного із зазначених порушень їх отримання.
		У постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 7 "Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина" (пункт 4) звертається увага судів на те, що "згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. У зв`язку з цим судам при розгляді кожної справи необхідно перевірити, чи були докази, якими органи попереднього слідства обґрунтовують висновки про винність особи у вчиненні злочину, одержані відповідно до норм КПК України. Якщо буде встановлено, що ті чи інші докази були одержані незаконним шляхом, повинні визнавати їх недопустимими і не враховувати при обґрунтуванні обвинувачення у вироку.
		Статтею 62 Конституції України гарантується, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Так, стаття 190 КК передбачає кримінальну відповідальність за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.
		Характерною ознакою об`єктивної сторони цього злочину є те, що особа (власник, володілець, особа, якій ввірене майно чи під охороною якого воно перебуває) внаслідок обману чи довіри добровільно передає винній особі майно, яке в нього є, або право на нього.
		Тобто обов`язковою умовою даного злочину є наявність потерпілого.
		Однак, з Лікарського свідоцтва про смерть № 020-2907 від 26.12.2020 року вбачається, що потерпілий ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.
		Разом із тим, із наданих суду стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження не вбачається, що мобільний телефон марки «2Е SMARTPHONE», належить саме ОСОБА_6 , оскільки, з протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення вбачається, що невідома особа шахрайським шляхом заволоділа мобільним телефоном «TWOE Dual Sim», однак вказаний мобільний телефон не є предметом пред`явленого обвинувачення. При кваліфікації дій обвинуваченого органом досудового розслідування зазначено, що ОСОБА_3 заволодів шляхом обману мобільним телефоном ОСОБА_6 , - марки «2Е SMARTPHONE».
		Крім того,із досліджених в судовому засіданні вище зазначених доказів не вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 01 грудня 2019 року, приблизно о 20 год. 50 хв. в приміщенні комп`ютерного клубу «Айтіленд» по проспекту Лісовому 23-Д в м. Києві, переслідуючи корисливий мотив, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи умисно, повторно, під приводом здійснення телефонного дзвінка, попросив у знайомого ОСОБА_6 надати йому належний ОСОБА_6 мобільний телефон, заздалегідь не маючи наміру його повертати, та, будучи введений в оману, ОСОБА_6 передав ОСОБА_3 свій мобільний телефон марки «2Е SMARTPHONE».
		Проте, із показів обвинуваченого ОСОБА_3 слідує, що саме за їх спільною домовленістю з ОСОБА_6 , останній, в рахунок погашення існуючого перед ОСОБА_3 боргу в розмірі 1000 грн., передав йому належний ОСОБА_6 телефон, за умови, що в подальшому ОСОБА_6 його викупить з ломбардного відділення. 
		Дані показанняобвинуваченого ОСОБА_3 повністю узгоджуютьсяіз показаннямисвідка ОСОБА_12 ,а саме,щовін був присутнімпід часотримання ОСОБА_6 в боргвід ОСОБА_3 грошових коштівв сумі1000грн.Також,йому буловідомо,що ОСОБА_6 не повертав ОСОБА_3 грошові коштитривалий час.Також,що 01грудня 2019року,під часзустрічі,яка відбуваласьміж ОСОБА_6 та ОСОБА_3 в комп`ютерномуклубі «Айтіленд»по проспектуЛісовому 23-Дв м.Києві,де він,також бувприсутнім, ОСОБА_6 зі ОСОБА_3 обговорили існуючіборгові відносиниі ОСОБА_6 передав свіймобільний телефон ОСОБА_3  врахунок поверненняборгу.При цьому,вони домовилисьпро те,що ОСОБА_6 передасть ОСОБА_3 телефон,останній його закладе до ломбарду, а в подальшому ОСОБА_6 з ломбардного відділення його викупить.
		З огляду на викладене, жоден із наданих стороною обвинувачення доказів як сам по собі так і в сукупності з іншими, з точки зору достатності та взаємозв`язку, не дав достатніх підстав стверджувати поза розумним сумнівом про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочині.
		За таких підстав, на переконання суду, інкриміноване ОСОБА_3 обвинувачення за ч. 2 ст. 190 КК України є неспроможним.
		Слід зазначити, що згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Згідно ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому КПК України, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
		Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		В п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990 року, зазначено про недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.
		Національне законодавство України повністю узгоджується і з усталеною судовою практикою ЄСПЛ, що сформульована зокрема у п. 43 рішення від 14.02.2008 в справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine) (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом». При цьому розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом кримінального провадження, крім того, що інкримінований злочин вчинений і обвинувачений є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать «за» чи «проти» тієї або іншої версії подій.
		Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом кримінального провадження. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
		Згідно з положеннями ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		З урахуваннямвикладеного,оцінивши доказипо справіза своїмвнутрішнім переконанням,яке ґрунтуєтьсяна всебічному,повному йнеупередженому дослідженнівсіх обставинкримінального провадження,оцінивши кожнийдоказ зточки зоруналежності,допустимості,достовірності,а сукупністьзібраних доказів-з точкизору достатностіта взаємозв`язку,керуючись ст.62Конституції України,згідно якоївсі сумнівищодо доведеностівини обвинуваченоготлумачаться найого користь,суд приходитьдо висновку,що переконливоговисновку пронедоведеність вчинення ОСОБА_3 інкримінованого йому злочину.
		А тому, ОСОБА_3 у відповідності до п. 3 ч. 1ст. 373 КПК Українинеобхідно визнати невинуватим та виправдати.
		Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, не обирався.
		Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.
		З матеріалів кримінального провадження не вбачається потреби вирішення долі речових доказів у кримінальному проваджені відповідно до ст. 100 КПК України.
		Процесуальні витрати в даному кримінальному провадженні відсутні.
		Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_3  визнатиневинуватим упред`явленомуобвинуваченні зач.2ст.190ККУкраїни та виправдати в зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
		Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		Головуючий: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...