Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/6097/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; осіб з інвалідністю.
Надіслано для оприлюднення: 03.11.2020. Зареєстровано: 04.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2020.
Дата набрання законної сили: 03.11.2020
Номер судового провадження: К/9901/26397/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 листопада 2020 року 
		м. Київ
		справа № 240/6097/18
		адміністративне провадження №К/9901/26397/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді Желєзного І.В.,
		суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.
		розглянув у порядку письмового провадження
		касаційну скаргу Міністерства оборони України
		на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Сушка О.О., суддів: Смілянця Е.С., Залімського І.Г. від 09.08.2019
		у справі №240/6097/18
		за позовом ОСОБА_1  
		до Міністерства оборони України,
		третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
		ВСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ
		1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 (далі також  позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі також - відповідач), третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив: 
		- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому з 27.04.2018 року інвалідності ІІ групи внаслідок поранення (травм), пов`язаних із захистом Батьківщини, з урахуванням раніше виплачених страхування, оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 26.10.2018 № 104; 
		- зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення (травм), пов`язаних із захистом Батьківщини, під час виконання обов`язків військової служби, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі також  Порядок №975), з урахуванням раніше виплачених сум.
		2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 у задоволенні позову відмовлено.
		3. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2019 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 скасовано, ухвалено нове, яким позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому з 27.04.2018 інвалідності ІІ групи, внаслідок поранення (травм), пов`язаних із захистом Батьківщини, з урахуванням раніше виплачених страхування, оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 26.10.2018 № 104; зобов`язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням інвалідності ІІ групи, внаслідок поранення (травм), пов`язаних із захистом Батьківщини, під час виконання обов`язків військової служби, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", з урахуванням раніше виплачених сум.
		4. У вересні 2019 року відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2019, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.03.2019.
		5. Ухвалою Верховного Суду від 23.09.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		6. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач проходив військову службу за контрактом у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 та 19.05.2015 року був звільнений зі служби у запас. 
		7. В період з 17.07.2014 по 09.09.2014 позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
		8. У зв`язку з погіршенням стану здоров`я позивач змушений був звернутися до медичних закладів для лікування. 
		9. Згідно з свідоцтвом про хворобу №851-п від 07.05.2015 госпітальною військово-лікарською комісією психоневрологічного профілю ГВМКЦ "ГВКГ" МО України було встановлено наявність у сержанта ОСОБА_1 затяжного помірно вираженого стресового розладу, пролонгованого астено-депресивного, тривожного синдрому.
		10. В подальшому, Центральною військово-лікарською комісією по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв було встановлено, що захворювання сержанта у запасі ОСОБА_1 , так, пов`язані із захистом Батьківщини, що підтверджується витягом з протоколу засідання №404 від 03.02.2016.
		11. Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 10.02.2016 серії 12 ААА № 216970 ОСОБА_1 , починаючи з 10.02.2016 встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку з захворюванням так, пов`язаним із захистом Батьківщини. Групу інвалідності встановлено на строк до 01.03.2019, а дата чергового переогляду  10.02.2019.
		12. Зі змісту протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 26.10.2018 № 104 вбачається та не заперечується позивачем у позовній заяві, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 206700,00 грн.
		13. 30.05.2018 позивачу проведено повторний огляд МСЕК, за результатами якого, йому, починаючи з 27.04.2018 встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку із захворюванням так, пов`язаним із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 30.05.2018 серії 12 ААБ № 100842.
		14. У зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання так, пов`язаного із захистом Батьківщини, позивач 07.06.2018 через Білогірський районний військовий комісаріат звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги.
		15. 26.10.2018 комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято рішення, оформлене протоколом від 26.10.2018 № 104, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 8 Порядку №975 у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності, а позивачу групу інвалідності було змінено понад дворічний термін.
		16. Позивач вважає, що Міністерство оборони України протиправно відмовило йому у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю II групи, а тому звернувся до суду з даним позовом з метою захисту своїх порушених прав.
		ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		17. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що відмова відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги з тих підстав, що після первинного огляду МСЕК пройшло більше двох років, є протиправною та такою, що порушує його законні права та інтереси.
		18. Відповідач заперечував щодо задоволення позову, посилаючись на те, що підстави для задоволення позову відсутні, адже з моменту первинного встановлення інвалідності позивачу до встановлення вищої групи інвалідності минуло більше двох років,.
		ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		19. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності, однак право на отримання такої допомоги обмежено дворічним строком з моменту первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. В розглядуваному ж випадку дана умова не дотримана, оскільки між встановленням позивачу ІІІ групи інвалідності та встановленням ІІ групи інвалідності минуло більше двох років.
		20. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до статті 58 Конституції України норма Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якою пункт 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено абзацом 2 такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється», набрала чинності 01.01.2017, відтак на спірні правовідносини не розповсюджується. Застосування даної норми стосовно позивача можливе лише у разі повторної зміни (встановлення) групи інвалідності після 27.04.2018, а відтак наявні підстави для задоволення позову.
		V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ 
		21. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що судом помилково застосовано норми матеріального права та неправильно обґрунтовано норму щодо термінів виплати (доплати) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві протягом двох років в контексті пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Законодавством України передбачено право військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. У спірних правовідносинах дана умова не дотримана, оскільки між встановленням позивачу III групи інвалідності та встановленням II групи інвалідності минуло більше двох років.
		VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		22. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
		23. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		24. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		25. Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (тут і далі  в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
		26. Статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (тут і далі  в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
		27. Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги врегульований статтею 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
		28. Вперше порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги запроваджений з 01.01.2014 шляхом доповнення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» статтею 16-3 (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012 №5040-VI).
		29. З метою реалізації норм статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок №975.
		30. Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
		31. Згідно з пунктом 8 Порядку №975 (в редакції, чинній на момент встановлення первинно позивачу третьої групи інвалідності) та абзацу 1 зазначеного пункту (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу другої групи інвалідності), якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
		32. Отже, обмеження дворічним строком, протягом якого зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності вважається підставою для виплати особі одноразової грошової допомоги, введені, починаючи з 01.01.2014.
		33. Згідно з частиною 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка набрала чинності з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
		34. Положення пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2014
		35. У подальшому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) частину 4 статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».
		36. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19 зазначив наступне: «Змістовно абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому даної статті. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється. Окрім того, абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності. Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 16-3 Закону) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців».
		37. Ухвалюючи вказану постанову, судова палата відступила від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №295/3091/17, від 21.06.2018 у справі № 760/11440/17, від 30.09.2019 у справі № 825/1380/18 та інших, де його застосовано, та дійшла наступного висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII: право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду; передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014; зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після).
		38. Правовідносини у даній справі щодо первинного встановлення інвалідності виникли після набрання чинності зазначеним Законом, тому пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII застосовується до позивача.
		39. Суд звертає увагу, що на час первинного встановлення інвалідності позивачеві (10.02.2016) правова норма, яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком, вже діяла.
		40. З дня первинного встановлення інвалідності (10.02.2016) до дня встановлення другої групи інвалідності (27.04.2018) минуло понад два роки. Відтак, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
		41. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №806/2187/18 та у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такого.
		42. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції за наведеного вище правового регулювання та встановлених обставин у справі є помилковими, а відтак суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
		43. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		44. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		45. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		46. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		47. У зв`язку із викладеним, враховуючи положення статті 352 КАС України, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2019 необхідно скасувати, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 залишити в силі.
		48. Оскільки суд касаційної інстанції ухвалює рішення на користь суб`єкта владних повноважень, то, враховуючи відсутність документально підтверджених доказів щодо понесених суб`єктом владних повноважень судових витрат на залучення свідків та проведення експертиз, у відповідності до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 345, 352, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
		Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2019 скасувати.
		Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 залишити в силі.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий І.В. Желєзний 
		Судді: Я.О. Берназюк
		Н.В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...