Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/895/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2020.
Дата набрання законної сили: 29.10.2020
Номер судового провадження: 51-3812км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018140050004979

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		 
		29 жовтня 2020 року
		м. Київ
		Справа № 461/895/19
		Провадження № 51-3812 км 20
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		при секретарі ОСОБА_4 ,
		за участю прокурора   ОСОБА_5 ,    
		розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДРза № 12018140050004979 за обвинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Львові, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, 
		за касаційною скаргою прокурора на вирок Галицького районного суду м. Львова від 10 грудня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 1 червня 2020 року щодо ОСОБА_6 .
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		За обставин встановлених вироком місцевого суду, 8 листопада 2018 року, приблизно о 03 год. 00 хв., на перехресті вулиць Листопадового Чину та Богдана Лепкого у м. Львові у ОСОБА_6 працівниками поліції виявлено та вилучено 9 (дев`ять) згортків з фольги із порошкоподібною речовиною рожевого кольору, яка, згідно з висновком експерта № 3/1251 від 13 грудня 2018 року є амфетаміном, що відноситься до психотропних речовин, обіг яких обмежено, загальною масою 0,4742 грам; 9 (дев`ять) полімерних пакетів з пазовим замком з фрагментами речовини рослинного походження зеленого кольору, яка, згідно з вказаним висновком експерта є канабісом, що відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, загальною масою 15,76 грам; згорток з фольги, паперовий згорток з друкованим текстом чорного кольору та паперовий згорток в клітинку з подрібненою речовиною рослинного походження коричнево-зеленого кольору, яка, відповідно до наведеного висновку експерта є сумішшю канабісу та тютюну, із загальною масою канабісу, що відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, 2,98 грам.
		Органом досудового розслідування за вказаних обставин ОСОБА_6 обвинувачення було пред`явлене у незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні наркотичних засобів з метою збуту, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
		Судом такі дії обвинуваченого ОСОБА_6 в порядку ч. 3 ст. 337 КПК України перекваліфіковані з ч. 1 ст. 307 на ч. 1 ст. 309 КК України як незаконне придбання, зберігання та перевезення наркотичних засобів, психотропних речовин без мети збуту.
		Так, вироком Галицького районного суду м. Львова від 10 грудня 2019 року  ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України на 2 роки обмеження волі.
		На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 2 роки, та покладено обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України. 
		Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
		Ухвалою Львівського апеляційного суду від 1 червня 2020 року вирок Галицького районного суду м. Львова від 10 грудня 2019 щодо ОСОБА_6 залишений без зміни.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування постановлених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вважає, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність при перекваліфікації дій ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 307 КК України на ч. 1 ст. 309 КК України. Такий висновок вважає передчасним та помилковим, оскільки виявлення та вилучення у ОСОБА_6 електронної ваги поряд із особливо небезпечними наркотичними засобами і психотропними речовинами, розфасованими та упакованими у згортках та полімерних пакетах, загальною масою 19,2142 грам, що явно перевищує потреби особи для власного споживання, не можуть свідчити про відсутність умислу на збут, так само, як і заперечення особою своєї вини. Окрім цього, зазначає, що така перекваліфікація судом дій призвела до призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор у судовому засіданні частково підтримав касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Згідност. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно дост. 17 ч. 1 КПК Україниполягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Обов`язок доказування обставин, передбаченихст. 91 КПКУкраїни, відповідно до положень ч. 1 ст. 92 КПК України покладено на сторону обвинувачення.
		Згідно зі ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Як вбачається із матеріалів справи, органом досудового розслідування,  ОСОБА_6 обвинувачення пред`являлось в незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні наркотичних засобів з метою збуту, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
		Так, під незаконним збутом розуміються будь-які способи оплатного чи безоплатного розповсюдження наркотичних засобів або психотропних речовин серед невизначеного кола осіб (продаж, дарування, обмін, сплата боргу, позичання, за певних умов - введення наркотику чи психотропної речовини його володільцем іншій особі шляхом ін`єкцій, пригощання цигарками, які містять наркотик, тощо). Незаконний збут передбачає відчуження цих засобів чи речовин іншій особі, яка може розпоряджатися ними (або їх частиною) як своїм майном.
		Суд згідно з вимогами ст. 94 КПК Українидослідив всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, та дійшов обґрунтованого висновку, що представлені обвинуваченням докази не містять жодних даних, які б у своїй сукупності та взаємозв`язку поза розумним сумнівом доводили, що ОСОБА_6 мав на меті збут наркотичних речовин.
		Місцевий суд безпосередньо дослідив показання обвинуваченого ОСОБА_6 , який частково визнав вину, а саме, в незаконному придбанні, перевезенні та зберіганні психотропних та наркотичних засобів без мети збуту, та вказав, що заборонені речовини були придбані виключно для власного споживання, а ваги він використовував для перевірки придбаного ним напередодні у невідомої особи через мережу Інтернет.
		Судом також надано оцінку протоколу огляду місця події від 08 листопада 2018 року, яким зафіксовано, що ОСОБА_6 видав працівникам поліції 9 (дев`ять) згортків з фольги із порошкоподібною речовиною рожевого кольору, 9 (дев`ять) полімерних пакетів з пазовим замком з фрагментами речовини рослинного походження зеленого кольору, згорток з фольги, паперовий згорток з друкованим текстом чорного кольору та паперовий згорток в клітинку з подрібненою речовиною рослинного походження коричнево-зеленого кольору (а.с. 30-39).
		Обґрунтовано здійснено судом посилання на дані висновку експерта Львівського НДЕКЦ МВС України від 13 грудня 2018 року № 3/1251 з фототаблицею до нього (а.с.42-49), згідно з яким надані на дослідження речовини є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг яких заборонено, а саме канабісом, загальна маса якого в перерахунку на висушену речовину становить 15,76 грам та 2,98 грам, а також амфетамін, який віднесено до психотропних речовин, обіг яких обмежено, загальною масою 0,4742 грам.
		Також, судом досліджено протокол огляду предмету від 04 січня 2019 року (а.с.65 ,66), згідно з яким зафіксований огляд кишенькової портативної електроваги.
		Проаналізовано і показання свідків  ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які засвідчили факт визнання ОСОБА_6 приналежності йому виявлених та вилучених наркотичних засобів та придбання таких для власного вживання.
		Взято до уваги довідку Львівського обласного медичного центру превенції та терапії узалежнень від 28 січня 2019 року, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_6 страждає на активну залежність від вживання психоактивних речовин, добровільно звернувся та у період з 19 листопада по 28 листопада 2018 року перебував на стаціонарному лікуванні, а також висновок судово-психіатричного експерта № 44 від 30 січня 2019 року, де зазначено, що ОСОБА_6 виявляє ознаки психічних і поведінкових розладів внаслідок вживання кількох лікарських засобів та інших психотропних речовин (канабіоіди, амфетаміни), синдром залежності.
		Суд, оцінивши у сукупності всі вищенаведені докази, які є взаємоузгодженими, та в своїй сукупності доповнюють один одного, дійшов правильного висновку про відсутність в діях ОСОБА_6 мети збуту, та правильно перекваліфікував дії ОСОБА_6 на ч. 1 ст. 309 КК України.
		Апеляційний суд, переглядаючи справу за апеляційною скаргою прокурора, доводи якої аналогічні доводам його касаційної скарги, належним чином їх перевірив та визнав необґрунтованими, навівши належні й докладні мотиви своїх висновків в ухвалі, з якими погоджується касаційний суд.
		Судом вірно зазначено, що про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів може свідчити як відповідна домовленість із особою, що придбала ці засоби чи речовини, так і інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб`єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх тощо. При цьому, якщо висновок про наявність умислу особи на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів ґрунтується на великому або особливо великому розмірі відповідної речовини, її упакуванні та розфасуванні, то у такому випадку повинні бути дослідженні обставини, за яких особа придбала відповідний засіб чи речовину, в тому числі чи залежало від волі особи те, який розмір речовини опиниться у володінні особи та її розфасування. Зокрема, якщо особа здійснює свідоме придбання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів у значному розмірі (шляхом купівлі, обміну, безоплатно і т.ін.), виготовляє їх, зберігає у відповідному фасуванні, що об`єктивно перевищує потреби такої особи у власному вживанні, то в такому випадку може мати місце умисел на збут.
		Апеляційний суд підкреслив, що представлені стороною обвинувачення докази не містять жодних даних, які б в своїй сукупності та взаємозв`язку поза розумним сумнівом доводили, що ОСОБА_6 мав на меті збут наркотичних речовин, та звернув увагу на те, що загальна маса вилучених у ОСОБА_6 психотропних речовин та наркотичних засобів, об`єктивно не перевищує потреби особи у власному вживанні, а сам факт виявлення ваги і наркотичних засобів у розфасованому стані не свідчать про умисел обвинуваченого на їх збут.
		На думку Суду, з урахуванням установлених судом першої інстанції обставин та наявних у провадженні доказів, принципів презумпції невинуватості, забезпечення доведеності вини, змагальності й диспозитивності, а також повноважень Суду, наведені в касаційній скарзі прокурора доводи не спростовують висновків суду першої інстанції щодо кваліфікації дій засудженого за ч. 1 ст. 309 КК України.
		Відповідно дост. 65 КК Українивизначено, що при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Положеннямст. 75 КК Українивизначено, що звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням може бути застосовано в тому разі, коли суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого від відбування покарання.
		Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі, суд першої інстанції, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також дані про його особу, зокрема, те, що він раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, обставину, що пом`якшує покарання - активне сприяння розкриттю злочину, та відсутність обставин, що обтяжують покарання. 
		Таким чином, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, дотримався вимог статей50,65 КК України, та обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для застосування положень ст. 75 КК України.
		Даних про те, що суди першої й апеляційної інстанцій неправильно застосували закон України про кримінальну відповідальність або допустили таке порушення кримінального процесуального закону, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, не встановлено.
		Таким чином, підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.
		Керуючись ст. ст. 434,436,441, 442 КПК України , Верховний Суд,
		ухвалив:
		Вирок Галицького районного суду м. Львова від 10 грудня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 1 червня 2020 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1           ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...