Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/599/18 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності; кредитування.
Надіслано для оприлюднення: 06.11.2020. Зареєстровано: 06.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 09.11.2020.

Результат оскарження 20.04.2023 Верховний Суд: скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передано справу на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		"30" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/599/18
		Господарський суд Одеської області у складі: 
		головуючий суддя Волков Р.В., суддя Лічман Л.В., суддя Рога Н.В.,
		при секретарі судового засідання Прижбило О.В.,
		розглядаючи справу №916/599/18
		за позовом: Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 
		(01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570);
		до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ" 
		(65000, м. Одеса, вул. Піонерська, буд. 26, код ЄДРПОУ 30485777);
		про стягнення 1 002 207 775,06 грн.;
		та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ" (65000, м. Одеса, вул. Піонерська, буд. 26, код ЄДРПОУ 30485777);
		до відповідача: Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 
		(01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570);
		про визнання недійсним одностороннього правочину.
		Представники сторін:
		Від позивача: Пучкова Л.А.
		Від відповідача: Новотоцьких А.В.
		ВСТАНОВИВ:
		Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ" про стягнення 1 002 207 775,06 грн.
		Ухвалою від 04.04.2018 відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.05.2018.
		03.05.2018 від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№8889/18), в якому просить встановити новий строк для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив, відкласти підготовче засідання.
		03.05.2018 відповідачем подано клопотання (вх.№8888/18) про відкладення підготовчого засідання, встановлення нового строку для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив.
		03.05.2018 клопотання відповідача про встановлення нового строку задоволено, підготовче засідання відкладено на 24.05.2018, встановлено строк для надання відзиву до 15.05.2018 та позивачу для надання відповіді на відзив до 22.05.2018.
		16.05.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№9800/18). Разом із відзивом відповідач надав питання відповідача до позивача (т.1 а.с.92).
		16.05.2018 відповідачем подано зустрічний позов (вх.№984/18) про визнання недійсним правочину. Ухвалою від 21.05.2018 прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з первісним.
		23.05.2018 представником позивача подано клопотання про відкладення.
		24.05.2018 представником відповідача подано клопотання (вх.№2-2642/18) про залишення позову без руху.
		24.05.2018 задоволено клопотання відповідача про залишення позову без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
		11.06.2018 представником позивача подано заяву на виконання ухвали суду від 24.05.2018 (вх.№11615/18).
		Ухвалою суду від 12.06.2018 поновлено провадження у справі, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, призначено підготовче засідання на 27.06.2018, Банку зазначено надати до суду оригінал кредитного договору.
		27.06.2018 було заявлено усне клопотання про залишення позову без розгляду, яке залишено судом без задоволення. Відповідач усно заявив клопотання про витребування у позивача оригіналів документів. Ухвалою суду від 27.06.2018 задоволено клопотання позивача про відкладення судового засідання, відкладено засідання на 11.07.2018. Клопотання відповідача про витребування документів задоволено частково, зобов`язано позивача надати виписки по рахунку, оригінали листів від 31.07.2017, 13.12.2017, оригінал реєстру відправлення від 14.12.2017, кредитний договір для огляду.
		10.07.2018 позивачем подано відзив на зустрічну позовну заяву (вх.№13812/18).
		20.07.2018 позивачем подано відповідь на відзив (вх.№13813/18).
		10.07.2018 позивач на виконання ухвали суду подано заяву, до якої залучено витребувані судом документи (вх.№13814/18).
		11.07.2018 представником відповідача подано клопотання про долучення електронних доказів до матеріалів справи (вх.№13950/18).
		11.07.2018 відповідач подав клопотання (вх.№13939/18), в якому просить не приймати до розгляду відзив на зустрічну позовну заяву, здійснювати розгляд справи за наявними документами.
		11.07.2018 оголошено перерву до 26.07.2018. Представником позивача надано для огляду оригінал договору. Відповідач заявив, що має намір заявити клопотання про призначення експертизи.
		У протокольній формі судом зобов`язано позивача надати у наступне судове засідання оригінал договору.
		Судове засідання, призначене на 26.07.2018, не відбулося у зв`язку із перебуванням судді у відрядженні.
		26.07.2018 відповідачем подано відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву (вх.№15077/18).
		26.07.2018 відповідачем також подано клопотання про призначення технічної експертизи кредитного договору (вх.№2-3780/18).
		Також 26.07.2018 відповідачем подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи (вх.№2-3779/18).
		Ухвалою від 31.07.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 10.09.2018. Призначено судове засідання на 20.08.2018.
		20.08.2018 представником позивача подано клопотання про залучення копії протоколу кредитного комітету (вх.№16894/18).
		20.08.2018 представником позивача також подано пояснення (вх.№16903/18).
		20.08.2018 справу призначено до колегіального розгляду.
		Ухвалою від 27.08.2018 справу прийнято до колегіального розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя Волков Р.В., суддя Малярчук І.А., суддя Рога Н.В., постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 01.10.2018.
		01.10.2018 оголошено перерву до 17.10.2018.
		12.10.2018 від позивача надійшли заперечення проти клопотання відповідача про призначення судової експертизи (вх.№20885/18).
		17.10.2018 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№21117/18).
		17.10.2018 представником відповідача подано клопотання про долучення документів (вх.№21118/18).
		17.10.2018 продовжено строк підготовчого провадження, задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оголошено перерву до 05.11.2018.
		05.11.2018 відповідачем подано додаткові пояснення (вх.№22456/18).
		05.11.2018 представник відповідача подав клопотання про зобов`язання позивача виконати обов`язки (вх.№22461/18) щодо надання відповідей на поставлені разом із відзивом питання.
		Також 05.11.2018 представником відповідача подано заяву про визнання повністю недійсним пов`язаного із предметом спору правочину.
		05.11.2018 представником позивача подано клопотання про призначення лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи (вх.№2-5470/18).
		05.11.2018 підготовче засідання відкладено на 15.11.2018.
		Ухвалою від 05.11.2018 зобов`язано позивача надати відповіді на питання відповідача. 
		15.11.2018 відповідачем подано заперечення проти клопотання про призначення лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи (вх.№23555/18).
		15.11.2018 оголошено перерву до 19.11.2018.
		19.11.2018 позивачем подано відповіді на питання відповідача (вх.№23795/18).
		19.11.2018 представником позивача подано заперечення на заяву відповідача у порядку ст. 184 ГПК України.
		19.11.2018 клопотання про призначення лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи залишено без задоволення, закрито підготовче провадження та оголошено про перехід до розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 05.12.2018.
		05.12.2018 представником позивача подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №916/2689/18 (вх.№2-6161/18).
		05.12.2018 оголошено перерву до 12.12.2018.
		11.12.2018 представником відповідача подано клопотання (вх.№25645/18) про відкладення розгляду справи.
		12.12.2018 клопотання про відкладення залишено без задоволення, зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №916/2689/18.
		04.03.2020 представником позивача подано клопотання про поновлення провадження у справі.
		Ухвалою від 10.03.2020 провадження поновлено, призначено судове засідання на 06.04.2020.
		23.03.2020 до господарського суду Одеської області надійшла апеляційна скарга ТОВ «Агротермінал» на ухвалу від 12.12.2018. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження. 
		17.04.2020 було подано касаційну скаргу на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2020.
		Ухвалою Верховного Суду від 15.05.2020 у відкритті касаційного провадження відмовлено.
		02.04.2020 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№8396/20).
		06.04.2020 судове засідання відкладено на 06.05.2020.
		05.05.2020 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№11191/20).
		Ухвалою від 05.05.2020 постановлено повідомити про дату, час та місце судового засідання після скасування обмежувальних протиепідемічних заходів.
		Ухвалою від 16.06.2020 розгляд справи призначено на 15.07.2020. Судове засідання, призначене на 15.07.2020, не відбулося у зв`язку із перебуванням члена колегії у відпустці.
		Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 15.07.2020р. №177 призначено повторний автоматичний розподіл справи для внесення змін до складу колегії суддів. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2020р. визначено колегію у складі: головуючий суддя Волков Р.В. суддя Лічман Л.В., суддя Рога Н. В.
		Ухвалою від 22.07.2020 прийнято справу до колегіального розгляду зі стадії відкриття провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.08.2020.
		17.08.2020 представником відповідача подано клопотання про призначення судової фізико-хімічної експертизи (вх.№21750/20) щодо давності підписів підписантів банку на двох редакціях договорів.
		17.08.2020 представником позивача подано актуальний розрахунок заборгованості (вх.№21805/20).
		17.08.2020 оголошено відкладення на 04.09.2020.
		04.09.2020 представником позивача подано заперечення проти клопотання про призначення фізико-хімічної експертизи (вх.№23351/20).
		04.09.2020 судом протокольно зазначено про відмову у задоволенні клопотань відповідача про призначення експертизи, клопотання позивача щодо виклику експерта також залишено без задоволення. Закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 21.09.2020.
		04.09.2020 представником відповідача подано клопотання про долучення документів (вх.№23436/20).
		18.09.2020 представником відповідача подано заяву про зміну підстав зустрічної позовної заяви (вх.№2473/20), заяву про зміну підстав заяви у порядку ст. 237 ГПК України (вх.№24735/20).
		21.09.2020 представником відповідача подано вимогу про тлумачення правочину (вх.№24803/20).
		21.09.2020 представником відповідача подано додаткові пояснення (вх.№24804/20).
		21.09.2020 представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи,
		21.09.2020 судом відкладено розгляд справи на 16.10.2020.
		15.10.2020 представником позивача подано заперечення на заяву про зміну підстав заяви про визнання повністю недійсним пов`язаного зі справою правочину (вх.№27578/20).
		15.10.2020 представником позивача подано заперечення проти вимоги щодо тлумачення правочину (вх.№27579/20).
		15.10.2020 представником позивача подано питання позивача до відповідача (вх.№27581/20).
		16.10.2020 представником відповідача подано додаткові пояснення (вх.№27589/20).
		16.10.2020 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№27588/20).
		16.10.2020 задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи на 30.10.2020.
		30.10.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		В обґрунтування вимог позивач вказує про укладення Договору №DNHSLOK06924 про надання кредиту у вигляді відновлюваної лінії (далі  Договір), відповідно до якого Банк виконав свій обов`язок із надання кредитних коштів у розмірі 887 881 191,13 грн. Вказує про порушення відповідачем п.2.2.7 Договору щодо надання банку фінансової інформації, а також порушення п.2.2.8 Договору про інформування щодо цільового використання коштів. 
		Зазначає, що Договором передбачено право одностороннього розірвання Договору, а тому, оскільки відповідачем було порушено свої обов`язки, позивач повідомив відповідача про розірвання 13.12.2017, у повідомленні відповідачеві було встановлено термін повернення кредиту, сплати відсотків та час фактичного користування кредитом, а також інших платежів. Всупереч зазначеному, відповідач кошти не повернув.
		Просить стягнути 887 881 191,13 грн. заборгованості за кредитом, 111 873 030,08 грн. заборгованості по процентах, 2 453 553,85 грн. пені.
		У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти викладених обставин та підстав позову, вказує, що відповідно до умов Договору граничний строк повернення кредиту встановлено 03.11.2026, таким чином, строк виконання зобов`язань з повернення кредиту не настав.
		Зазначає, що розірвання договору має вчинятися в тій самій формі, що і договір, п.6.3. Договору встановлено, що він може бути змінений та розірваний шляхом підписання додаткової угоди. Додаткова угода не укладалась, рішення суду про розірвання договору не виносилось. Право на розірвання договору в односторонньому порядку не є абсолютним.
		Вказує, що повідомлення про одностороннє розірвання договору вчинено у неналежній формі, застосовано факсимільне відтворення підпису.
		26.12.2017 відповідач листом повідомив позивача про незгоду із повідомленням про розірвання договору.
		Вказує, що в укладеному договорі відсутні пункти 2.2.7, 2.2.8. При цьому, п.2.2.4 Договору передбачає надання звітності та інформації на письмову вимогу банку. Письмових вимог відповідач не отримував. Лист позивача від 31.07.2017 №Э. Upr 1/3-90344 відповідач також не отримував. Умовами Договору не встановлено правових наслідків не виконання п.2.2.4, а п.2.3.2. не містить умов щодо права на одностороннє розірвання.
		Копія кредитного договору, доданого позивачем до позову, не відповідає змісту та редакції укладеного між сторонами договору.
		У зустрічному позові відповідач зазначає про укладення кредитного договору від 04.11.2016, відповідно до якого граничним строком повернення кредиту є 03.11.2026. Тому строк виконання зобов`язання не наступив. Повторює доводи відзиву. Вказує, що відсутні підстави для одностороннього розірвання договору, таке розірвання не передбачено умовами договору, зазначає про неналежну форму повідомлення про розірвання  відсутній оригінал підпису, не дотримана письмова форма правочину.
		У відзиві на зустрічну позовну заяву позивач заперечує проти викладених обставин та підстав. Вказує, що відповідач у своєму позові посилається на невідомий Банку кредитний договір, умови якого не є тотожними умовам договору, укладеним між сторонами. Посилається на положення договору, копію якого надано до суду разом із позовом. Вказує, що будь-які твердження відповідача щодо неможливості розірвання договору, необхідності укладання додаткової угоди є безпідставними. Повторює доводи первісного позову щодо порушення умов договору. 
		Щодо відсутності оригіналу підпису вказує, що заявою про приєднання до умов і правил надання банківських послуг відповідач погодився на використання факсимільного відтворення печатки банку и підпису.
		У відповіді на відзив Банк вказує про те, що не погоджується із правовою позицією відповідача, у Договорі, наданому до позову, п.6.3, на який посилається відповідач, відсутній. Решта заперечень відповідача грунтуються на твердженнях про відсутність певних пунктів у договорі, що спростовується наданими до позову копіями та оригіналом договору.
		У клопотанні про долучення електронних доказів відповідач вказує, що ним було надано Банку фінансову інформацію поквартально та за підсумками 2016 року. Вказує, що така інформація міститься в інтернет-банкінгу на сайті позивача, де у вкладці «Документи» містяться посилання на баланс відповідача та звіт про фінансові результати. У вказаній вкладці по відповідачу містяться посилання на 5 електронних тікетів. 
		У відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву (вх.№15077/18) відповідач посилається на подання фінансової звітності через систему інтернет-банкінгу. Вказує, що кредитним договором (п.2.2.7) не встановлено спосіб надання фінансової інформації.
		Щодо ненадання інформації про цільове використання коштів вказує, що 14.12.2016 між Банком та ТОВ «Агротермінал» було укладено Договір застави, за яким ТОВ «Агротермінал» забезпечив виконання зобов`язань ТОВ «Боріваж».
		Згідно з випискою грошові кошти у розмірі 887 881 191,13 грн. були зараховані на рахунок 14.12.2016 з цільовим призначенням «Видача кредиту…», а списані з рахунку 14.12.2016 з цільовим призначенням «Погашення заборгованості згідно договору застави…», що додатково підтверджується меморіальним ордером № В017. 
		Зазначає, що не порушував вимог Договору. Окрім того, згідно з Актом перевірки цільового використання коштів №1-12 від 20.12.2016 Банк здійснив перевірку цільового використання та повідомив Позичальнику про відповідність цільового використання коштів.
		Вказує про штучне створення умов та підстав для односторонньої зміни умов Договору.
		Щодо використання факсимільного підпису вказує, що Банком не надано доказів на підтвердження наявності положень щодо погодження такого використання, крім того, з доводів позивача вбачається, що використання факсимільного підпису допустимо при укладенні договорів. Однак, оспорюється односторонній правочин, який не є договором.
		У клопотаннях відповідача про призначення технічної та почеркознавчої експертизи зазначив про невизнання редакції кредитного договору, наданого банком. Вказав, про те, що директор ТОВ «Агротермінал» редакцію кредитного договору, що надається Банком (за підписом Керівника напрямку кредитних експертів та управління нерухомістю ПАТ КБ «Приватбанк» Єрьоменка О.В.) не підписував, а підписував тільки один кредитний договір з банком, де підписантом був перший заступник голови правління  Яценко В.А.
		У поясненнях Банк наголошує на ненаданні фінансової звітності, вказує, що з пояснень відповідача незрозуміло, які саме файли має на увазі представник, коли вказує їх електронну адресу та називає їх тікетами. Заперечує проти долучення доказів, зазначених у клопотанні відповідача від 11.07.2018, просить не брати їх до уваги.
		У заперечені позивача проти призначення судової експертизи вказує, що питання щодо можливості надання кредиту вирішувалося кредитним комітетом, рішення якого зафіксовано у протоколі від 03.11.2016. Протоколом погоджено схему підписання Договору, зокрема, підписантом со сторони банку визначено ОСОБА_1 . Протокол підписано головою правління Банку Дубілетом О.В. та першим заступником голови правління Банку  Яценко В.А.
		Щодо обсягу повноважень зазначає, що ОСОБА_1 був уповноважений на підписання кредитного договору належною довіреністю. Між тим, перший заступник голови правління Банку Яценко В.А. не мав відповідних повноважень. У договорі в редакції, яка підписана Яценко В.А., є посилання на довіреність №3997-К-Н-Н від 28.09.2015, яка містить обмеження щодо суми угоди.
		У додаткових поясненнях відповідач посилається на положення Закону України «про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», якими забороняється вимагати дострокового погашення кредиту та розривати в односторонньому порядку кредитні договори у разі незгоди позичальника із пропозицією збільшити процентну ставку або інший платіж.
		Повторює вже викладені раніше доводи.
		Водночас, у додаткових поясненнях від 05.11.2018 відповідач пояснив, що в період вчинення заходів з укладення кредитного Договору Генеральному директору ТОВ «Агротермінал» було доведено, що кредитний договір за підписом ОСОБА_1 є неукладеним через відсутність належного обсягу повноважень, було запропоновано цей кредитний договір укласти за підписом ОСОБА_2 .
		Посилається на наявність повноважень у ОСОБА_2 на підписання Договору, які передбачено у довіреності, а також у статуті.
		У заяві про визнання недійсним Кредитного договору, у редакції за підписом ОСОБА_1 відповідач на підставі ст. 184 ГПК України вказує, що укладення кредитного договору входило до повноважень ОСОБА_2 . А кредитний договір в редакції за підписом ОСОБА_1 підлягає визнанню недійсним через відсутність у ОСОБА_1 відповідного обсягу повноважень.
		Зазначає, що відповідач не міг включити вимогу до зустрічного позову через відсутність у відповідача на дату подання зустрічного позову копії довіреності №1219-К-Н-О.
		У запереченні на заяву, подану у порядку ст. 184 ГПК України, позивач вказує, що ОСОБА_1 мав належний обсяг повноважень.
		У заяві відповідача про зміну підстав зустрічної позовної заяви відповідач вказує, що сторони не досягли згоди щодо положень кредитного договору відносно надання фінансової звітності та інформації про цільове використання коштів, надання такої інформації на письмову вимогу банку, не узгоджено право на одностороннє розірвання правочину. 
		У заяві про зміну підстав заяви про визнання недійсним пов`язаного з предметом спору правочину відповідач вказує, що кредитний договір підписано ОСОБА_2 , який мав відповідні повноваження, прямо передбачені статутом для першого заступника голови правління Банку. Відповідач діяв добросовісно, проявив розумну обачність, перевіривши повноваження підписанта ОСОБА_3 .
		В період вчинення заходів з укладення кредитного договору генеральному директору було доведено, що кредитний договір за підписом ОСОБА_1 є неукладеним через відсутність у підписанта повноважень, запропоновано укласти договір за підписом ОСОБА_2 .
		Дії ОСОБА_1 щодо підписання іншої редакції кредитного Договору після його підписання його керівником  ОСОБА_2 , є такими, що вчинені з перевищенням повноважень та не відповідають дійсному волевиявленню Банку, підлеглий ОСОБА_2 не міг самовільно змінити умови кредитного договору. Договір, який підписав ОСОБА_1 є незаконним. 
		У вимозі про тлумачення правочину відповідач зазначає про суперечність змісту обидвох кредитних договорів. З огляду на укладення кредитної угоди між сторонами шляхом підписання двох різних за змістом документів, сторони не досягли згоди щодо деяких положень. Оскільки умови договору є визначальними, відповідач вказує, що саме суд має здійснити тлумачення правочину, який був укладений шляхом підписання різних редакцій договору. Просить надати тлумачення тому, зокрема, яким чином мала надаватись фінансова звітність, виконуватись обов`язок щодо цільового використання коштів, які правові наслідки мало неподання фінансової звітності та інформації щодо нецільового використання, чи було у банку право на одностороннє розірвання.
		У запереченні на заяву про зміну підстав заяви про визнання повністю недійсним пов`язаного зі справою правочину Банк наголошує на тому, що питання видачі кредиту розглядалось на засіданні Кредитного комітету. Підписантом було визначено ОСОБА_1 . На ім`я Яценко В.А. розпорядчих документів не ухвалювалось, а тому пан Яценко В.А. як член кредитного комітету, на якому було прийнято рішення щодо належного підписанта, повинен був забезпечити виконання рішень, прийнятих комітетом.
		Довіреність на ОСОБА_1 не містить обмежень, не була скасована або визнана недійсною. 
		Банк вказує, що не визнає редакцію договору, підписану Яценко В.А.
		Звертає увагу на суперечливі доводи відповідача щодо черговості підписання редакцій договорів.
		У запереченні щодо тлумачення правочину позивач вказує, що тлумачення передбачає різне розуміння сторонами слів понять, термінів у тексті правочину, який взаємно визнається сторонами як укладений та достовірний. У даному випадку існують різні редакції договору, умови в яких викладено чітко, ясно та однозначно, а тому тлумачення неможливе.
		У додаткових поясненнях відповідач посилається на судову практику.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
		У матеріалах справи наявні дві редакції Кредитного договору №DNHSLOK06924 від 04.11.2016, які містять різні умови, зокрема, щодо зобов`язань Позичальника та права Банку на одностороннє розірвання Договору.
		З метою обґрунтування своїх вимог та заперечень сторони посилаються на різні редакції вказаного Договору, у зв`язку з чим суд має встановити, які саме умови є застосовними до правовідносин, що виникли між сторонами.
		Так, позивачем надано до суду копію Кредитного договору (далі  редакція Банку  т.1 а.с.202-211), у преамбулі якого зазначено, що від імені Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі  Банк) при підписанні цього Договору виступає Керівник напрямку кредитних експертів та управління нерухомістю Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» Єрьоменко Олександр Володимирович, який діє на підставі довіреності №1219-К-Н-О від 28.03.2016, виданої ПАТ КБ «Приватбанк» в особі Голови Правління ПАТ КБ «Приватбанк» Дубілета Олександра Валерійовича.
		Умовами Договору встановлено істотні умови кредитування, вид кредиту  відновлювальна кредитна лінія (А1), ліміт цього Договору 2 450 000 000,00 грн., в тому числі на наступні цілі: у розмірі 2 450 000 000,00 грн. на поповнення обігових коштів.
		Пунктом А.3. Договору встановлено, що термін повернення кредиту згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (Додаток №1 до цього Договору). Згідно зі ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим Договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цього Договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення заборгованості за цим Договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого іх зобов`язань термін повернення кредиту здійснюється згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (Додаток №1 до цього Договору).
		Відповідно до п. А.6. Договору за користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 12 (дванадцять) % річних.
		У випадку невиконання та/або неналежного виконання Позичальником зобов`язань, передбачених п.2.2.13 цього Договору, Банк збільшує процентну ставку на 5% річних за кожен випадок невиконання та/або неналежного виконання. При цьому Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави  порушення зобов`язань, передбачених п.2.2.13 цього Договору, і дати початку нарахування підвищених процентів. За умови відновлення виконання Позичальником зобов`язань, передбачених п.2.2.13 цього Договору, Позичальник на користування кредитом сплачує проценти у розмірі 12 (дванадцять) % річних. При цьому Банк направляє письмове повідомлення Позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі 12 (дванадцять) % річних і дати початку її нарахування.
		Згідно з п.А.7 Договору у випадку порушення Позичальником будь-якого грошового зобов`язання Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі 12 (дванадцять) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку порушення Позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права Банку, передбаченого п.А.3 цього Договору, Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 0,033 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням. При цьому проценти за користування кредитом та винагороди не нараховуються та не сплачуються.
		П. А.12. Договору (редакція Банку) встановлює, що сторони взаємно домовились, що будь-яка істотна умова кредитування, передбачена Розділом «А» цього Договору, може змінюватися протягом дії Договору при настанні будь-якої з нижченаведених обставин, зокрема, порушенні Позичальником будь-якої умови цього Договору.
		Сторони визначили, що зміни щодо істотних умов кредитування можуть вчинятися в тій же формі, що й укладено цей Договір або без підписання Сторонами договору про внесення змін до цього Договору шляхом направлення Банком Позичальнику повідомлення в будь-якій формі за вибором Банку: письмово, через «Приват 24», електронну пошту, факс, мобільним зв`язком через направлення смс-повідомлення на мобільний телефон керівника та головного бухгалтера Позичальника, іншими способами електрозв`язку.
		Відповідно до п.1.1.1. Договору ліміт кредитування на конкретну дату зазначений у п.А.2.1. цього Договору. Термін повернення кредиту зазначений у п. А.3. цього Договору Зазначений термін може бути змінений згідно з п.п. А.12, 2.3.2., 2.4.1. цього Договору (п.1.2.).
		Розділом 2. Договору встановлені права та обов`язки сторін.
		При цьому у редакції Банку, Договір містить зобов`язання Позичальника, зокрема:
		П.2.2.3. Повернути кредит у терміни, встановлені п.п.1.2, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2. цього Договору. У випадку, якщо заборгованість по кредиту перевищує суму встановленого поточного ліміту згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (Додаток №1 до цього Договору) для поточного періоду користування кредитом, Позичальник зобов`язується погасити різницю у день її виникнення.
		П. 2.2.7. Надавати Банку не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, та 28 лютого наступного за звітним року, фінансову інформацію (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки до звітів в обсязі, передбаченому законодавством для відповідних звітних періодів для відповідних суб`єктів господарської діяльності, а також сумарні надходження на усі рахунки, що належать Позичаьнику, за три останні місяці, у розрізі кожного місяця), а також іншу інформацію на вимогу Банку, у т.ч. про майно, що належить Позичальнику на праві власності або повного господарського ведення.
		П. 2.2.8 щомісячно, у термін до 10-го числа, інформувати Банк про цільове використання кредитних коштів, з наданням підтверджуючої документації.
		У редакції Кредитного договору, наданого Банком, міститься п.2.3.2. у наступній редакції:
		2.3.2. Банк має право при настанні будь-якої з наступних подій:
		- неотриманні від Позичальника згоди на збільшення процентної ставки за користування кредитом, зміну періодичності порядку сплати платежів по кредиту;
		- порушенні Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього Договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту;
		- порушенні Заставодавцями/Іпотекодавцями зобов`язань за договорами застави/іпотеки, укладеними в забезпечення виконання зобов`язань за цим Договором, отриманні повідомлення від Заставодавців про дострокове затребування вкладу (повністю або частково) за договором, майнові права за яким передані Банку у заставу;
		- неотриманні від Заставодавців/Іпотекодавців до укладення Договору застави/іпотеки та під час його/їх дії повідомлення про усі відомі йому/їм права та вимоги інших осіб на Предмет застави/іпотеки, у т.ч. не зареєстровані в установленому порядку;
		- у випадку передачі Предмету застави/Іпотеки іншій особі без згоди Заставодержателя;
		- порушенні Заставодавцями/Іпотекодавцями правил про заміну предмета застави;
		- втрати предмету застави/іпотеки за обставинами, за які Заставодержатель не відповідає, якщо Заставодавець/Іпотекодавець не замінив або не відновив Предмет застави/іпотеки;
		- порушенні господарським/цивільним судом справи про банкрутство Позичальника або при визнання недійсними установчих документів Позичальника, або про відміну державної реєстрації Позичальника;
		- ухваленні (прийнятті) власником або компетентним органом рішення про ліквідацію Позичальника;
		- смерті Позичальника;
		- порушення кримінальної відповідальності відносно Позичальника;
		- втраті можливості звернення стягнення на майно, надане у заставу/іпотеку в забезпечення виконання зобов`язань за цим Договором (у т.ч. втрати, знищенні, пошкодженні або недоступності Предмету застави/іпотеки для Банку з будь-яких інших привидів), підтверджений актами перевірок;
		- встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться у п.2.2.10 цього Договору;
		- відсутності у Банку вільних грошових коштів, про що Банк письмово повідомляє Позичальника;
		- наявності судових рішень про стягнення грошових коштів з поточного рахунку Позичальника, що набули законної чинності, наявності арешту на поточних рахунках, що належать Позичальнику, наявності платіжних вимог про примусове списання та інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий Позичальнику кредит не буде повернений своєчасно;
		- неодноразовому (два і більше разів) надання Позичальником розрахункових документів на використання кредиту в порушення порядку, передбаченого п.1.1. цього Договору, 
		- Банк, на свій розсуд, має право:
		а) змінити умови цього Договору  зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим Договором;
		або
		б) розірвати цей Договір в судовому порядку. При цьому в останній день дії цього Договору Позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим Договором;
		або
		в) згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання Договору з відправленням Позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей Договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії цього Договору Позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим Договором. Одностороння відмова від договору не звільняє Позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за цим Договором.
		Пунктом 2.3.8 Договору у редакції Банку зазначено, що Банк, незалежно від настання термінів виконання зобов`язань Позичальником за цим Договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, при настанні умов, передбачених п.2.3.2. цього Договору або порушення Позичальником вимог п.1.1. цього Договору в частині вимог щодо цільового використання кредитних коштів, або у випадку зменшення розміру активів Позичальника на 30 і більше процентів у порівнянні з розміром його активів, зазначених у відповідній річній звітності за попередній рік.
		Згідно з п.4.1. Договору у редакції Банку за користування Кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п.1.2., 2.2.3., 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2., 2.4.1. цього Договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.А.6 цього Договору. У випадку встановлення Банком у порядку, передбаченому п.2.3.12 цього Договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.
		П.4.2. Договору в редакції Банку встановлено, що відповідно до ст. 212 ЦКУ у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених п.п.1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2. 2.4.1. цього Договору, Позичальник сплачує Банку проценти у розмірі, зазначеному у п.А.7 цього Договору (за винятком випадку реалізації Банком права зміни умов Договору, встановленого п. А.3. цього Договору).
		Відповідно до п.4.10 Договору в редакції Банку розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів, та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту.
		Нарахування процентів і комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік (п.4.11. Договору).
		Пунктом 5.1. Договору в редакції Банку визначено, що у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов`язань зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених п.п.2.2.2., 4.1., 4.2., 4.3. цього Договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.1.2., 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2. цього Договору, винагороди, передбаченої п.2.2.5, 4.4., 4.5., 4.6. цього Договору, Позичальник сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня 0 (нуль)%. А у випадку реалізації Банком права, передбаченого п.А.3. цього Договору, Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному у п.А.7 цього Договору, від суми заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється у гривні.
		Нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов`язань, передбаченої п.п.5.1, 5.2., 5.3. цього Договору здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов`язання повинне було бути виконане Позичальником (п.5.4.).
		У свою чергу, відповідачем надано до суду копію Кредитного договору (далі  редакція Позичальника  т.1 а.с.87-89), у преамбулі якого зазначено, що від імені Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі  Банк) при підписанні цього Договору виступає Перший заступник Голови Правління банку  керівника корпоративного VIP-бізнесу, бізнесу великих і VIP-клієнтів і ОКЦ ГО Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» Яценко Володимир Анатолійович, який діє на підставі довіреності №3997-К-Н-Н від 28.09.2015.
		Умовами Договору встановлено істотні умови кредитування, вид кредиту  відновлювальна кредитна лінія (А1), ліміт цього Договору 2 450 000 000,00 грн., в тому числі на наступні цілі: у розмірі 2 450 000 000,00 грн. на поповнення обігових коштів.
		Пунктом А.3. Договору встановлено, що термін повернення кредиту згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (Додаток №1 до цього Договору). 
		При цьому п. А.3 у редакції, наданій Позичальником, не містить положень щодо права Банку змінити умови цього Договору.
		Відповідно до п. А.6. Договору за користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 12 (дванадцять) % річних.
		При цьому, п. А.6 Договору у редакції, наданій Позичальником, не містить умов щодо права Банку на збільшення процентної ставки у разі порушень умов договору.
		Згідно з п.А.7 Договору у випадку порушення Позичальником будь-якого грошового зобов`язання Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі 12 (дванадцять) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. 
		Вказаний пункт у редакції, наданій відповідачем, не містить умов щодо сплати пені у розмірі 0,033 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки. 
		Договір у редакції, наданій Позичальником, не містить пунктів А.9-А.12, які є у редакції, наданій Банком, та які містять умови щодо сплати винагород, права Банку на зміну істотних умов та форми направлення повідомлення Банком тощо.
		Відповідно до п.1.1.1. Договору ліміт кредитування на конкретну дату зазначений у п.А.2.1. цього Договору. Термін повернення кредиту зазначений у п. А.3. цього Договору (п.1.2.).
		При цьому, п.1.2. Договору у редакції Позичальника не містить умов щодо того, що зазначений термін може бути змінений згідно з п.п. А.12, 2.3.2., 2.4.1. цього Договору.
		Розділом 2. Договору встановлені права та обов`язки сторін.
		При цьому у редакції Позичальника, Договір містить зобов`язання Позичальника, зокрема:
		П.2.2.3. Повернути кредит у терміни, встановлені п.п.1.2. У випадку, якщо заборгованість по кредиту перевищує суму встановленого поточного ліміту згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (Додаток №1 до цього Договору) для поточного періоду користування кредитом, Позичальник зобов`язується погасити різницю у день її виникнення.
		Таким чином, як видно із порівняння пунктів у редакції, наданій Банком та Позичальником, п.2.2.3 Договору Позичальника не містить вимоги щодо повернення кредиту у терміни, встановлені іншими пунктами, крім п.1.2. Договору.
		При цьому, редакція, надана Позичальником, не містить обов`язку Позичальника, передбаченого п.2.2.7 Договору у редакції Банку, а саме - надавати Банку не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, та 28 лютого наступного за звітним року, фінансову інформацію (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки до звітів в обсязі, передбаченому законодавством для відповідних звітних періодів для відповідних суб`єктів господарської діяльності, а також сумарні надходження на усі рахунки, що належать Позичальнику, за три останні місяці, у розрізі кожного місяця), а також іншу інформацію на вимогу Банку, у т.ч. про майно, що належить Позичальнику на праві власності або повного господарського ведення.
		Також редакція Позичальника не містить п.2.2.8 щодо обов`язку Позичальника щомісячно, у термін до 10-го числа, інформувати Банк про цільове використання кредитних коштів, з наданням підтверджуючої документації.
		Редакція Позичальника містить п.2.3.2 Договору, яким встановлено, що Банк має право відмовити у видачі кредиту за цим Договором і звільняється від відповідальності у випадках встановлення НБУ, Кабінетом Міністрів України, іншими органами влади та управління будь-яких видів обмежень по активних операціях Банку.
		Як вже було зазначено вище, у редакції Кредитного договору, наданого Банком, п.2.3.2. передбачає перелік подій, при настанні яких Банк має право змінити умови договору, розірвати договір у судовому порядку або здійснити одностороннє розірвання Договору.
		Пункт 2.3.8, який є у редакції Банку, щодо права вимагати дострокового повернення суми кредиту, процентів та винагород у разі настання умов, передбачених п.2.3.2. Договору тощо, - у редакції Позичальника відсутній.
		П.4.1. Договору, наданого у редакції Позичальника, не містить посилань на п.2.2.16, 2.2.17, 2.3.2, Договору. Також у ньому відсутні умови щодо застосування зменшеної процентної ставки.
		П.4.2. Договору в редакції Позичальника встановлено, що відповідно до ст. 212 ЦКУ у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених п.п.1.2, 2.2.3, 2.4.1. цього Договору, Позичальник сплачує Банку проценти у розмірі, зазначеному у п.А.7 цього Договору.
		У редакції Позичальника відсутні посилання на порушення п.п. 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2. Договору, а також п.А.3 Договору у контексті зміни умов Договору.
		Пункти 4.10, 4.11 Договору у редакції Позичальника відсутні. Зазначені пункти регулюють порядок розрахунку процентів, зокрема, щодо розрахунку, виходячи з 360 днів на рік.
		Розділ 5 Договору у редакції Позичальника взагалі не містить умов щодо відповідальності Позичальника, а тільки положення щодо відповідальності Банку.
		Суд звертає увагу на те, що надано порівняння не усім умовам Договорів, а тим, які, на думку суду, є істотними, зокрема, у контексті предмету спору між сторонами.
		Наявність у справі двох редакцій Кредитного договору спричиняє необхідність встановити повноваження для підписання таких редакцій уповноваженими особами Банку  Єрьоменко Олександром Володимировичем та ОСОБА_2 .
		Від позичальника Договір підписано однією і тією самою особою, генеральним директором Шаповаловим Олексієм Сергійовичем, наявність повноважень якого на підписання Договору не оспорюється.
		Щодо повноважень ОСОБА_1 суд зазначає таке.
		Протоколом Кредитного комітету Банку від 03.11.2016 (т.2 а.с.10-14), на засіданні якого були присутніми: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , вирішено питання щодо видачі кредиту відповідачеві.
		Цим протоколом було погоджено, що підписантом зі сторони Позичальника є ОСОБА_7 , а підписантом зі сторони Банку є ОСОБА_1  керівник напрямку кредитних експертів та управління нерухомістю  заступник керівника корпоративного бізнесу ГО. 
		У редакції Договору, наданого Банком, вказано, що від імені Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі  Банк) при підписанні цього Договору виступає Керівник напрямку кредитних експертів та управління нерухомістю Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» Єрьоменко Олександр Володимирович, який діє на підставі довіреності №1219-К-Н-О від 28.03.2016, виданої ПАТ КБ «Приватбанк» в особі Голови Правління ПАТ КБ «Приватбанк» Дубілета Олександра Валерійовича.
		Копія вказаної довіреності міститься у матеріалах справи (т.2 а.с.41).
		Вказана довіреність підписана Головою Правління Банку  Дубілетом О.В.
		Відповідно до довіреності, Єрьоменко О.В. уповноважується на здійснення, зокрема, таких дій:
		-У відносинах з органами державної влади та управління, місцевого самоврядування, з територіальними органами Міністерства доходів і зборів України, з Національним банком України та його територіальними органами, з Державною реєстраційною службою України та її структурних підрозділах, з територіальними органами Міністерства юстиції України, з Державним агентством земельних ресурсів України та його територіальними органами, з Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» та його філіями, з Державним підприємством «Інформаційно-ресурсний центр» та його територіальними підрозділами, з органами нотаріату України, з підприємствами житлово-комунального господарства, газо-, водо-, електро-, теплопостачання, а також з усіма іншими юридичними особами незалежно від форми власності, галузевої належності та підпорядкованості із фізичними особами  підприємцями України та фізичними особами при вирішенні питань, пов`язаних із:
		-Укладенням кредитних договорів, договорів про забезпечення виконання зобов`язань перед ПАТ КБ «Приватбанк», зокрема договори (угоди) застави, іпотеки, поруки, гарантії, завдатку та інших видів забезпечення виконання зобов`язань щодо рухомого/нерухомого майна/майнових прав, а також договори (угоди) про звернення стягнення на предмет застави та іпотеки без обмеження договору (угоди), договори цесії, договори про анулювання заставної, договори про державну реєстрацію змін умов обтяження майна, з правом укладення у разі потреби попередніх договорів та додаткових угод до них, в межах встановленого ліміту повноважень від Голови Правління ПАТ КБ «ПриватБанк», а також тих, що перевищують встановлені ліміти повноважень, лише за наявності відповідного рішення особи, що має необхідний ліміт повноважень.
		Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Приватбанк» від 19.12.2016 (т.2 а.с.42) було відкликано з 19.12.2016 видані Банком довіреності.
		Таким чином, ОСОБА_1 був уповноважений вчиняти угоди у межах ліміту повноважень, встановленого для Голови Правління Банку.
		У Постанові Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №904/9009/17 встановлено, що 05.08.2016 відбулось засідання Наглядової Ради банку, на якому у відповідності з порядком денним вирішувалось питання про встановлення обмеження у вигляді граничних сум (лімітів) для Голови Правління, Генерального Заступника Голови Правління та Перших Заступників Голови Правління на укладання угод та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном банку, а також на укладання будь-яких угод (правочинів) з Національним банком України.
		За результатами розгляду питання, включеного до порядку денного засідання Наглядової Ради Банку, Наглядова Рада вирішила: на підставі абзацу 25 підпункту 9.3.3 пункту 9.3 розділу 9 статуту банку встановити на період з 05.08.2016 по 31.12.2019 (включно) обмеження у вигляді граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину) в розмірі, що не перевищує 10 (десяти) відсотків вартості активів банку за даними останньої річної фінансової звітності, для Голови Правління, Генерального Заступника Голови Правління (діє без довіреності) та Перших Заступників Голови Правління (діють без довіреності) на укладання та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном банку, а також на укладання будь-яких угод (правочинів) з Національним банком України (договорів застави, договорів іпотеки, додаткових договорів до договорів застави, додаткових договорів до договорів іпотеки, договорів про перехід до банку прав та обов`язків заставодавця або іпотекодавця у зв`язку з переходом права власності на предмет застави або предмет іпотеки, кредитних договорів, додаткових угод до кредитних договорів тощо) без попереднього рішення Правління банку незалежно від кількості таких угод (правочинів), але завжди з урахуванням вказаної вище граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину).
		Результати засідання Наглядової Ради Банку оформлені протоколом від 05.08.2016 №43.
		Судами у справі №904/9009/17 встановлено, що відповідно до наданої Окремої фінансової звітності за Міжнародними стандартами фінансової звітності та звіту незалежного аудитора станом на 31.12.2015, за якими розмір активів Банку станом на 31.12.2015 складав 258 611 000 000,00 грн. (вказана інформація розміщена на офіційному сайті Банку), 10% від розміру активів Банку станом на 31.12.2015 складає 25 861 100 000,00 грн., що є еквівалентом 988 149 957 доларів США за курсом Національного банку України станом на дату укладення спірного Договору.
		Верховний Суд у постанові від 26.10.2018 по справі №904/9009/17 встановив, що протоколом №43 було розширено повноваження Перших Заступників Голови Правління банку та уповноважено їх на укладання та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном банку з обмеженням у вигляді граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину) в розмірі, що не перевищує 10 (десяти) відсотків вартості активів банку за даними останньої річної фінансової звітності, тобто до 25 861 000 000,00 грн.
		Верховним Судом досліджувалось питання наявності повноважень у Перших Заступників Голови Правління Банку, оскільки предметом спору була наявність повноважень саме у першого заступника. Втім, як вбачається із тексту Протоколу Наглядової ради, копія якої також міститься у матеріалах справи (т.2 а.с.48), Наглядовою Радою також вирішувалось питання щодо повноважень Голови Правління.
		Період дії вказаних локальних документів Банку щодо повноважень підписантів співпадає з датою підписання Кредитного Договору, який є предметом даної справи.
		Отже, суд приходить до висновку, що укладення Кредитного договору від 04.11.2016 входило до повноважень ОСОБА_1 , оскільки предметом цієї угоди є сума, яка не перевищує встановлене обмеження у 25 861 100 000,00 грн.
		Щодо повноважень ОСОБА_2 суд зазначає таке.
		У редакції Договору, наданого Позичальником, вказано, що від імені Банку підписантом є Перший заступник Голови Правління банку  керівника корпоративного VIP-бізнесу, бізнесу великих і VIP-клієнтів і ОКЦ ГО Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» Яценко Володимир Анатолійович, який діє на підставі довіреності №3997-К-Н-Н від 28.09.2015.
		Копія вказаної довіреності міститься у матеріалах справи (т.2 а.с.37-39). Відповідно до п.1 цієї довіреності Яценко В.А. уповноважений укладати кредитні договори, договори на придбання майна, майнових прав та інші договори (угоди), пов`язані із розміщенням коштів, за якими ПАТ КБ «Приватбанк» приймає зобов`язання (за виключенням угод з векселями), а також угоди про забезпечення ПАТ КБ «Приватбанк» зобов`язань клієнтів. При цьому сума угоди з кожним клієнтом не повинна перевищувати 750000,00 доларів США або еквівалент вищеназваної суми у будь-якій валюті по курсу Національного банку України на дату укладання угоди. 
		Якщо зобов`язання клієнта перед банком за укладеною угодою забезпечуються фінансовим покриттям на сто відсотків (тобто на рахунках, відкритих у ПАТ КБ «Приватбанк», розміщені кошти, що забезпечують виконання зобов`язання клієнта по таких угодах), то угода може бути укладена на суму, що не перевищує 1500000,00 доларів США або еквівалента вищеназваної суми у будь-якій валюті по курсу Національного банку України на дату укладення угоди).
		За наявністю відповідного рішення Голови Правління, Правління, Кредитного комітету або Спостережної Ради ПАТ КБ «Приватбанк» правочин може бути вчинений на суму, вказану у рішенні.
		Довіреність підписана Головою Правління ПАТ КБ «Приватбанк» Дубілетом Олександром Валерійовичем.
		Також у матеріалах справи наявний наказ про звільнення ОСОБА_2 за угодою сторін 16.12.2016 (т.2 а.с.40).
		Протоколом засідання Наглядової Ради Банку №43 від 05.08.2016 (т.2 а.с.48) було встановлено на період з 05.08.2016 по 31.12.2019 (включно) обмеження у вигляді граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину) в розмірі, що не перевищує 10 (десяти) відсотків вартості активів Банку за даними останньої річної фінансової звітності для Голови Правління, Генерального заступника Голови Правління та Перших заступників Голови Правління на укладання та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном Банку, а також на укладання будь-яких угод (правочинів) з Національним банком України тощо без попереднього рішення Правління Банку незалежно від кількості таких угод (правочинів), але завжди з урахуванням вказаної вище граничної суми.
		Наявність повноважень у ОСОБА_2 встановлена у Постанові Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №904/9009/17. 
		У даній справі судом встановлено, що Повноваження Першого Заступника Голови Правління Банку визначені також статутом Банку, державну реєстрацію змін до установчих документів, якого проведено 23.07.2015, тобто статутом у редакції на день укладення оспорюваного договору.
		За змістом підпункту 9.4.6.2 статуту банку у відповідній редакції Перші Заступники Голови Правління в межах суми, що еквівалентна 400 000,00 доларів США, вчиняють правочини (укладають договори, угоди, підписують контракти, у тому числі і зовнішньоекономічні) з розпорядження рухомим та нерухомим майном Банку, грошовими коштами, за умови, якщо ця сума складає менше ніж 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності та не перевищує граничну суму, встановлену підпунктом 25 пункту 9.3.3 цього статуту. Ліміт повноважень може бути змінений окремим рішенням Голови Правління, Наглядової Ради або загальних зборів, з урахуванням вказаних обмежень.
		Підпунктом 9.3.3 статуту банку у відповідній редакції визначена компетенція Наглядової ради банку. Зокрема, відповідно до абзацу 25 підпункту 9.3.3 статуту до компетенції Наглядової Ради належить встановлення обмеження у вигляді граничних сум (лімітів) для Правління банку на прийняття рішень по розпорядженню рухомим та нерухомим майном, грошовими коштами банку, а також для Голови Правління банку на укладення угод та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном, грошовими коштами банку.
		Як вже зазначено вище, та як встановлено Постановою ВС у справі №904/9009/17, 05.08.2016 відбулось засідання Наглядової Ради банку, на якому у відповідності з порядком денним вирішувалось питання про встановлення обмеження у вигляді граничних сум (лімітів) для Голови Правління, Генерального Заступника Голови Правління та Перших Заступників Голови Правління на укладання угод та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном банку, а також на укладання будь-яких угод (правочинів) з Національним банком України.
		За результатами розгляду питання, включеного до порядку денного засідання Наглядової Ради Банку, Наглядова Рада вирішила: на підставі абзацу 25 підпункту 9.3.3 пункту 9.3 розділу 9 статуту банку встановити на період з 05.08.2016 по 31.12.2019 (включно) обмеження у вигляді граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину) в розмірі, що не перевищує 10 (десяти) відсотків вартості активів банку за даними останньої річної фінансової звітності, для Голови Правління, Генерального Заступника Голови Правління (діє без довіреності) та Перших Заступників Голови Правління (діють без довіреності) на укладання та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном банку, а також на укладання будь-яких угод (правочинів) з Національним банком України (договорів застави, договорів іпотеки, додаткових договорів до договорів застави, додаткових договорів до договорів іпотеки, договорів про перехід до банку прав та обов`язків заставодавця або іпотекодавця у зв`язку з переходом права власності на предмет застави або предмет іпотеки, кредитних договорів, додаткових угод до кредитних договорів тощо) без попереднього рішення Правління банку незалежно від кількості таких угод (правочинів), але завжди з урахуванням вказаної вище граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину).
		Результати засідання Наглядової Ради Банку оформлені протоколом від 05.08.2016 №43.
		Судами у справі №904/9009/17 встановлено, що відповідно до наданої Окремої фінансової звітності за Міжнародними стандартами фінансової звітності та звіту незалежного аудитора станом на 31.12.2015, за якими розмір активів Банку станом на 31.12.2015 складав 258 611 000 000,00 грн. (вказана інформація розміщена на офіційному сайті Банку), 10% від розміру активів Банку станом на 31.12.2015 складає 25 861 100 000,00 грн., що є еквівалентом 988 149 957 доларів США за курсом Національного банку України станом на дату укладення спірного Договору.
		Верховний Суд у постанові від 26.10.2018 по справі №904/9009/17 встановив, що протоколом №43 було розширено повноваження Перших Заступників Голови Правління банку та уповноважено їх на укладання та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном банку з обмеженням у вигляді граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину) в розмірі, що не перевищує 10 (десяти) відсотків вартості активів банку за даними останньої річної фінансової звітності, тобто до 25 861 000 000,00 грн.
		Період дії вказаних локальних документів Банку щодо повноважень підписантів співпадає з датою підписання Кредитного Договору, який є предметом даної справи.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що укладення Кредитного договору від 04.11.2016 входило до повноважень Першого Заступника Голови Правління Банку - Яценка Володимира Анатолійовича, оскільки предметом цієї угоди є сума, яка не перевищує встановлене обмеження у 25 861 100 000,00 грн.
		З огляду на вказане вище, суд зазначає про наявність у обидвох підписантів редакцій кредитного договору зі сторони банку повноважень на таке підписання. 
		Відповідач у справі просив призначити технічну та почеркознавчу експертизи кредитних договорів з метою встановлення дати підписання Договорів, проставлення відбитків печаток, а також з метою встановлення, чи підписана редакція Договору, надана Банком, Генеральним директором відповідача та ОСОБА_1 від позивача. Таким чином, спочатку відповідач заперечував підписання Договору, редакція якого була надана Банком до матеріалів справи.
		Втім, надалі у додаткових поясненнях та заявах по суті справи (зокрема, від 05.11.2018 вх.№22456/18) відповідач зазначав, що в період вчинення заходів з укладення кредитного Договору Генеральному директору ТОВ «Агротермінал» було доведено, що кредитний договір за підписом ОСОБА_1 є неукладеним через відсутність належного обсягу повноважень, і було запропоновано цей кредитний договір укласти за підписом ОСОБА_2 .
		Таким чином, відповідач фактично не заперечує підписання двох редакцій Договорів із Банком, а наголошує виключно на тому, що проявив розумну обачність та добросовісність, перевіривши повноваження ОСОБА_2 на укладення Кредитного договору, а також зазначає, що дії Єрьоменко О.В. щодо підписання іншої редакції кредитного Договору після його підписання його керівником  ОСОБА_2 , є такими, що вчинені з перевищенням повноважень та не відповідають дійсному волевиявленню Банку, а підлеглий ОСОБА_2 не міг самовільно змінити умови кредитного договору. Договір, який підписав ОСОБА_1 є незаконним. 
		Суд не може погодитись з такими доводами відповідача, оскільки вони є суперечливими між собою та не підтверджуються матеріалами справи.
		Так, з одних пояснень відповідача вбачається, що спочатку договір був підписаний Єрьоменко О.В., а потім, після нібито доведення Банком відповідачеві інформації про неукладеність такого договору, договір був підписаний Яценком В.А. З інших пояснень відповідача вбачається, що Договір підписаний Яценко В.А., який є керівником Єрьоменко О.В., а Єрьоменко О.В. підписав іншу редакцію Договору вже після його підписання Яценком В.А.
		Суд звертає увагу на те, що ним було відмовлено у проведенні почеркознавчої, технічної та фізико-хімічної експертиз наданих редакцій Договорів саме у зв`язку із тим, що сторонами під час розгляду справи не заперечувалось підписання двох редакцій Договору вказаними у них особами. При цьому, встановлення саме конкретної дати підписання Кредитного договору не є визначальним у контексті даного предмету спору.
		Так, направлення справи на технічну чи фізико-хімічну експертизу могло б призвести до затягування справи, тоді як встановлення дати фактичного підписання могло б встановити виключно підписання поза межами дії довіреності.
		При цьому, підписання не у межах дії конкретних повноважень у даному випадку не є важливим для вирішення спору у зв`язку з наступним.
		Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
		Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 ЦК України).
		На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
		Таким чином, частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.
		Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.
		З огляду на приписи статей 92, 237 - 239, 241 ЦК України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, як і сам по собі факт скасування довіреності представнику, який у період її чинності здійснював свої права та виконував обов`язки за цією довіреністю.
		Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені.
		Аналогічних висновки викладені у Постанові ВП ВС від 27.06.2018 у справі №668/13907/13-ц.
		Таким чином, для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.
		При розгляді даної справи, судом не встановлено відсутність реального наміру укладання і виконання кредитного Договору, не доведено недобросовісність та нерозумність поведінки Позичальника, оскільки ним наголошується про розумну обачливість при укладенні договору, крім того, судом перевірено повноваження обох підписантів від Банку та встановлено наявність у них повноважень.
		Крім того, сторони не заперечують фактичне виконання Договору, зокрема, отримання кредитних коштів.
		З огляду на вказане вище, призначення експертизи призвело б до безпідставного затягування справи та не мало б наслідків для встановлення фактичних обставин у даній справі.
		Також, у зв`язку із вищезазначеним, суд робить висновок про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ" про визнання недійсним кредитного договору в порядку ч. 3 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України.
		Враховуючи викладені вище обставини, суд приходить до висновку про неможливість встановити пріоритетність будь-якої із редакцій Договорів, наданих сторонами, та про необхідність застосування умов вказаних Договорів у їх сукупності. 
		Так, Банк, маючи на руках підписаний Позичальником оригінал Договору, яким встановлено розширений перелік підстав для відповідальності та можливість його одностороннього розірвання, у будь-якому випадку мав обґрунтовані сподівання на застосування умов такого договору до правовідносин, які виникли між сторонами.
		У зв`язку із зазначеним, враховуючи, що редакція Договору, наданого Позичальником, містить обмежений перелік обов`язків Позичальника та обмежені умови щодо відповідальності, суд приходить до висновку про застосування розширених положень Договору у редакції, наданої Банком.
		Сторонами не заперечується перерахування Банком коштів позичальнику у розмірі 887 881 191,13 грн.
		Зазначені обставини також підтверджуються матеріалами справи, зокрема, випискою з рахунку (т.1 а.с.31, 226-231).
		З метою встановлення обгрунтованості вимог Банку щодо дострокового погашення заборгованості за Договором суд зазначає наступне.
		У редакції Кредитного договору, наданого Банком, міститься п.2.3.2. у наступній редакції:
		2.3.2. Банк має право при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема, при порушенні Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього Договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, - Банк, на свій розсуд, має право:
		а) змінити умови цього Договору  зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим Договором;
		або
		б) розірвати цей Договір в судовому порядку. При цьому в останній день дії цього Договору Позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим Договором;
		або
		в) згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання Договору з відправленням Позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей Договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії цього Договору Позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим Договором. Одностороння відмова від договору не звільняє Позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за цим Договором.
		П. 2.2.7. Договору в редакції, наданій Банком, встановлено обов`язок позичальника надавати Банку не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, та 28 лютого наступного за звітним року, фінансову інформацію (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки до звітів в обсязі, передбаченому законодавством для відповідних звітних періодів для відповідних суб`єктів господарської діяльності, а також сумарні надходження на усі рахунки, що належать Позичальнику, за три останні місяці, у розрізі кожного місяця), а також іншу інформацію на вимогу Банку, у т.ч. про майно, що належить Позичальнику на праві власності або повного господарського ведення.
		П. 2.2.8 встановлено обов`язок Позичальника щомісячно, у термін до 10-го числа, інформувати Банк про цільове використання кредитних коштів, з наданням підтверджуючої документації.
		Відповідач стверджує, що ним було надано фінансову звітність за Договором.
		У підтвердження вказаного надано скан-копії фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва (баланс на 31.12.2016, звіт про фінансові результати за рік) (т.1. а.с. 214-215); фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва (баланс на 30.06.2017, звіт про фінансові результати за І Півріччя 2017) (т.1 а.с.216-217); фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва (баланс на 31.03.2017, звіт про фінансові результати за І квартал 2017) (т.1 а.с.218-219); фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва (баланс на 30.09.2017, звіт про фінансові результати за 9 місяців 2017) (т.1 а.с.220-221).
		Втім, у матеріалах справи відсутні докази направлення саме цих документів, скан-копії яких надано, Банку в якості виконання п.2.2.7 Договору.
		Відповідач вказує, що інформація про надання звітності міститься в інтернет-банкінгу на сайті «Приват24 для бізнесу» за посиланням http://p24.privatbank.uа/p24) по клієнту ТОВ «Агротермінал», де у вкладці «Документи» містяться посилання на «Баланс підприємства та звітність про фінансові результати підприємства за звітний період». Зазначає, що у вказаній вкладці містяться посилання на 5 електронних тікетів, у тому числі:
		-Дата модифікації 12.12.2017  фінансова звітність станом на 30.09.2017 (ІІІ квартал 2017);
		-Дата модифікації 22.09.2017  фінансова звітність станом на 31.03.2017 (І квартал 2017), фінансова звітність станом на 30.06.2017 (ІІ квартал 2017);
		-Дата модифікації 03.04.2017  фінансова звітність станом на 30.09.2016;
		-Дата модифікації 16.03.2017  фінансова звітність станом на 31.12.2016 (річна фінансова звітність);
		-Дата модифікації 24.02.2017  фінансова звітність станом на 30.09.2016.
		Відповідач наголошує, що кредитним договором не встановлений спосіб надання фінансової інформації, з огляду на що Позичальником було обрано саме такий спосіб надання фінансової інформації.
		На підтвердження надання звітності Позичальником не надано жодних електронних доказів, а лише посилання на їх існування. Також не надано скан-копій зазначених «тікетів», які нібито підтверджують надсилання звітності.
		У матеріалах справи міститься роздруківка з веб-порталу https://client-bank.privatbank.ua/p24 (т.1 а.с.238-239), де відображено інформацію про «тікети» без найменувань та дату модифікацій.
		Відповідно до умов п.2.2.7 Договору Позичальник мав надавати фінансову звітність не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, та 28 лютого наступного за звітним року. Тобто, оскільки договір був укладений 04.11.2016, звітність мала бути надана:
		-За 4 квартал 2016 року  не пізніше 25.01.2017,
		-За 2016 рік  не пізніше 28.02.2017;
		-За 1 квартал 2017 року  не пізніше 25.04.2017;
		-За 2 квартал 2017 року  не пізніше 25.07.2017;
		-За 3 квартал 2017 року  не пізніше 25.10.2017;
		-За 4 квартал 2017 року  не пізніше 25.01.2017.
		Відповідач, посилаючись на наявність звітності та на вказані ним докази, не надає відомостей щодо подання звітності за 4 квартал 2016 не пізніше 25.01.2017. Щодо звітності за 2016 рік датою модифікації (як вбачається із контексту пояснень, під модифікацією мається на увазі завантаження в систему інтернет-банкінгу) «тікету» зазначає 16.03.2017, тоді як така звітність мала бути надана не пізніше 28.02.2017. Стосовно звітності за 1 квартал 2017 року датою модифікації «тікету» вказує 22.09.2017, тоді як фінансові звітність мала бути надана не пізніше 25.04.2017. Щодо звітності за 2 квартал 2017 року датою модифікації «тікету» вказує 22.09.2017, тоді як фінансова інформація мала бути надана не пізніше 25.07.2017. Стосовно звітності за 3 квартал 2017 року датою модифікації зазначає 12.12.2017, тоді як така звітність мала бути надана не пізніше 25.10.2017. Стосовно фінансової звітності за 4 квартал відомості не надано взагалі.
		Таким чином, суд вважає недоведеними заперечення відповідача щодо невиконання умов договору про подання фінансової звітності.
		Так, з наданих пояснень та доказів не вбачається вмісту нібито поданої фінансової звітності, доказів її направлення та отримання Банком, і навіть у разі прийняття до уваги пояснень відповідача, вбачається прострочення та неналежне направлення зазначених «тікетів».
		З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про порушення Позичальником умов п.2.2.7 Договору.
		При цьому, суд звертає увагу на те, що Банком направлялась вимога про термінове надання фінансової інформації за підсумками 2016 року, І кварталу 2017, півріччя 2017 року (т.1 а.с.40) від 31.07.2017, яка, однак не була вручена відповідачеві із зазначенням про те, що адресат відсутній (т.1 а.с.40-41).
		Щодо порушення умов п.2.2.8 Договору суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази щомісячного інформування Банку у термін до 10-го числа про цільове використання кредитних коштів, з наданням підтверджуючої документації.
		Втім, суд звертає увагу на те, що у розрізі зазначеного обов`язку Банк був обізнаний про надходження наданих відповідачеві коштів з метою погашення заборгованості згідно договору застави №DNHSLON03629/DZ від 14.12.2016, стороною якого є позивач, що підтверджується меморіальним ордером №ВО17 від 14.12.2016, де отримувачем є позивач.
		Водночас, вказані обставини не позбавляють Позичальника обов`язку надати інформацію Банку про цільове використання коштів, оскільки такий обов`язок не обумовлений будь-якими спеціальними обставинами.
		У зв`язку із вищезазначеним суд приходить до висновку про порушення Позичальником умов Договору, які, відповідно до п.2.3.2. Договору є підставою для одностороннього розірвання Договору з відправленням Позичальнику повідомлення. 
		П.2.3.2. Договору встановлено, що у зазначену у повідомленні дату цей Договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії цього Договору Позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим Договором. Одностороння відмова від договору не звільняє Позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за цим Договором.
		Матеріали справи містять копію повідомлення від 13.12.2017 №Э.Upr 1/3-157142 (т.1 а.с. 41  оборотна сторона). 
		У зазначеному повідомленні зазначено про порушення Позичальником зобов`язань, встановлених п.п.2.2.7, 2.2.8 Договору, міститься посилання на абзац в) п.2.3.2. Договору, у зв`язку із чим Банк повідомляє про одностороннє розірвання договору з 27.12.2017 та вимагає в останній день дії договору (26.12.2017) повернути кредит, проценти за час фактичного користування кредитним коштами та виконати всі інші зобов`язання, які випливають з Договору на момент повернення Кредиту. Вказано, що у випадку непогашення заборгованості у зазначений термін усі заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважатиметься простроченою.
		Повідомлення підписано виконуючим обов`язки Голови Правління банку Пахачук Г.Д. шляхом проставлення факсиміле та вручено особисто ТОВ «Агротермінал» 22.12.2017, що підтверджується повідомленням про вручення (т.1 а.с.42  оборот).
		Отримання вимоги додатково підтверджується тим, що ТОВ «Агротермінал» було направлено відповідь на вказану вимогу за вих.№26-12/2014 від 26.12.2017 (т.1 а.с.90-91).
		Договором між сторонами (Додаток №1) встановлено графік зменшення поточного ліміту  25.11.2025  2 350 000 000,00 грн., 03.11.2026  0,00 грн.
		Умовами Договору передбачено (п. А.12), що зміни щодо істотних умов кредитування можуть вчинятися в тій же формі, що й укладено цей Договір або без підписання Сторонами договору про внесення змін до цього Договору шляхом направлення Банком Позичальнику повідомлення в будь-якій формі за вибором Банку: письмово, через «Приват 24», електронну пошту, факс, мобільним зв`язком через направлення смс-повідомлення на мобільний телефон керівника та головного бухгалтера Позичальника, іншими способами електрозв`язку.
		Відповідно до п.1.1.1. Договору ліміт кредитування на конкретну дату зазначений у п.А.2.1. цього Договору. Термін повернення кредиту зазначений у п. А.3. цього Договору Зазначений термін може бути змінений згідно з п.п. А.12, 2.3.2., 2.4.1. цього Договору (п.1.2.).
		Таким чином, позивач правомірно скористався правом на направлення повідомлення про дострокове розірвання договору, при цьому посилання на необхідність укладення додаткової угоди не підтверджується умовами договору, оскільки сторони скористались правом узгодити саме такі умови щодо можливості одностороннього розірвання.
		Посилання на необхідність застосування оригіналу підпису також спростовується п.А.12 Договору, яким передбачено можливість направлення повідомлення у будь-якій формі на вибір банку.
		Частиною 3 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
		Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
		Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
		Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 цього ж Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами. 
		Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 цієї статті передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. 
		Вимогами ч. 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. 
		В силу вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 530 цього ж Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до ч. 3 ст.651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
		Отже, повідомлення про дострокове розірвання договору подано позивачем на підставі пункту 2.3.2. Договору та частини третьої статті 651 ЦК України.
		За таких обставин, вимоги зустрічного позову про визнання недійсним одностороннього правочину не підлягають задоволенню.
		Судом перевірено розрахунок заявлених позивачем вимог про стягнення основної суми заборгованості 887 881 191,13 грн., процентів за користування кредитом у сумі 111 873 030,08 грн. та пені у розмірі 2 453 553,85 грн. та встановлено правильність такого розрахунку.
		Зокрема, щодо правильності розрахунку відсотків суд зазначає, що Банком застосовано умови п.А.3, А.7 Договору та визначено відсотки, які сплачуються саме у випадку порушення умов Договору, оскільки правова природа відсотків за користування кредитом та відсотків за позадоговірне користування кредитними коштами відрізняється.
		Ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		У відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
		У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
		Також порушення зобов`язань згідно приписів ч. 2 ст. 193 ГК України є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ст. 230 ГК України, іншими законами або договором.
		Разом з тим частиною 1 ст. 548 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня). 
		Згідно положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		За положеннями ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог за первісним позовом.
		Щодо вимоги про тлумачення правочину суд зазначає наступне.
		Відповідно до положень ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
		Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього кодексу. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначені загальні способи, що мають застосовуватися для тлумачення на трьох його рівнях:
		Перший рівень тлумачення - за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів (абзац перший частини третьої статті 213 ЦК України).
		Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також, з чого вони виходили при його виконанні (абзац перший частини третьої статті 213 ЦК України).
		Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення (частина четверта статті 213 ЦК України).
		Таку правову позицію наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 916/2500/15, від 17.10.2018 у справі №753/22010/14-ц та у постановах Верховного суду від 16.04.2019 у справі №916/1171/18, від 11.09.2019 у справі №922/3740/18.
		У постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №317/39/17 вказано наступний правовий висновок.
		Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу з`ясувати дійсним зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тлумачення не може створювати, а лише роз`яснює існуючі умови угоди. Тобто, суд може постановити рішення про тлумачення змісту договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину.
		З огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.
		З системного аналізу зазначених норм вбачається, що підставою для тлумачення судом договору є наявність спору між сторонами договору щодо його змісту, колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що порушене ним питання може бути лише предметом іншого позовного провадження зважаючи на наявність спору між сторонами.
		Отже, зазначена вимога не розглядається судом, оскільки заявлена у контексті оцінки доказів, якими є договори у справі, і не заявлена в якості окремої позовної вимоги.
		Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Згідно з п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 15, 92, 203, 207, 213, 215, 237, 238, 239, 241, 525, 526, 530, 548, 549, 611, 625, 629, 637, 651, 1046, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 188, 193, 230 ГК України, ст.ст.46, 53, 73, 74, 75, 77, 79, 86, 91, 98, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд
		ВИРІШИВ:
		1. Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ" (65000, м. Одеса, вул. Піонерська, буд. 26, код ЄДРПОУ 30485777) - задовольнити.
		2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ" (65000, м. Одеса, вул. Піонерська, буд. 26, код ЄДРПОУ 30485777) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 887 881 191,13 грн. заборгованості за кредитом, 111 873 030,08 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 2 453 553,85 грн. пені, 616 700 грн. виплат зі сплати судового збору.
		3. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ" (65000, м. Одеса, вул. Піонерська, буд. 26, код ЄДРПОУ 30485777) про визнання недійсним одностороннього правочину - відмовити.
		4. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ" (65000, м. Одеса, вул. Піонерська, буд. 26, код ЄДРПОУ 30485777) про визнання недійсним кредитного договору в порядку ч. 3 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України - залишити без задоволення. 
		5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 
		 
		Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 30.10.2020р. Повний текст рішення складений та підписаний 06 листопада 2020 р.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя Р.В. Волков
		 
		 
		 
		Суддя Л.В. Лічман
		 
		 
		 
		 
		Суддя Н.В. Рога

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...