Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/658/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; погашення податкового боргу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 06.11.2020. Зареєстровано: 08.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 09.11.2020.
Дата набрання законної сили: 06.11.2020
Номер судового провадження: К/9901/30546/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 листопада 2020 року 
		м. Київ
		справа № 640/658/19
		адміністративне провадження № К/9901/30546/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Усенко Є.А.,
		суддів: Гімона М.М.,  Хохуляка В.В., 
		розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступник Головне управління ДПС у м. Києві) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Акта МК» про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.07.2019 (суддя Скочок Т.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019 (головуючий суддя Кузьменко В.В., судді Ганечко О.М., Лічевецький І.О.), 
		У С Т А Н О В И В :
		Головне управління ДФС у м. Києві (далі -ГУ ДФС у м. Києві, позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Акта МК» (далі -ТОВ «Акта МК», Товариство, відповідач), в якому просило суд надати дозвіл на реалізацію майна Товариства, яке перебуває у податковій заставі, з метою погашення усієї суми податкового боргу відповідача.
		Позовні вимоги ГУ ДФС обґрунтувало тим, що у відповідача є податковий борг з орендної плати за земельні ділянки, що знаходяться в комунальній власності, в розмірі 15009760,51 грн, а вжитті контролюючим органом заходи щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів з банківських рахунків платника відповідача не призвели до позитивного результату через відсутність грошових коштів на рахунках та повернення у зв`язку з цим банками інкасових доручень ГУ ДФС. 
		Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.07.2019, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019, відмовлено у задоволенні позову.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що стосовно описаного ГУ ДФС у м. Києві в податкову заставу згідно з актом опису майна від 01.12.2017 № 12/26-15-17-02-17 нерухомого майна ТОВ «Акта МК» 25.05.2010 в Державному реєстрі іпотек було зареєстроване обтяження на підставі договору іпотеки від 26.05.2010, яке не припинено. Суди зробили висновок, що у ГУ ДФС не було правових підстав для опису зазначеного нерухомого майна в податкову заставу, оскільки воно  відповідно до пункту 87.3 ст. 87 Податкового кодексу України (далі - ПК) не може бути джерелом погашення податкового боргу.  ГУ ДФС не надало докази вжиття заходів щодо виявлення у відповідача іншого майна (рухомого та/або нерухомого), ніж описаного в акті опису майна від 01.12.2017 № 12/26-15-17-02-17, для опису у податкову заставу, а також заходів щодо погашення податкового боргу відповідача за рахунок готівки. Суд першої інстанції також виходив з того, що ГУ ДФС не направляло інкасові доручення до ПАТ «Креді Агріколь Банк» щодо стягнення коштів з рахунку № НОМЕР_1 , відкритого ТОВ «Акта МК» 13.03.2015 в українській гривні, що, згідно з висновком суду, свідчить про те, що ГУ ДФС не перевірило можливість погашення податкового боргу відповідача за рахунок грошових коштів на банківському рахунку як передумови погашення податкового боргу за рахунок майна.
		ГУ ДФС у м. Києві подало касаційну скаргу на зазначені судові рішення, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
		Обґрунтовуючи вимоги, викладені в касаційній скарзі, позивач вказує, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що відповідач має податковий борг з орендної плати за землю в розмірі 15009760,51грн, а вжитті контролюючим органом заходи щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів з банківських рахунків не дали позитивного результату. ГУ ДФС неодноразово  направлялися в банківські установи, в яких відкриті рахунки ТОВ «Акта МК», інкасові доручення, проте вони були повернуті без виконання через відсутність грошових коштів на рахунках відповідача. ГУ ДФС доводить, що відповідно до пункту 89.5 статті 89 ПК джерела погашення податкового боргу (в разі наявності у платника податків податкового боргу та відсутності грошових коштів) не обмежуються майном, зазначеним в акті опису майна в податкову заставу. Також ГУ ДФС посилається на те, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про невжиття контролюючим органом заходів щодо погашення податкового боргу ТОВ «Акта МК» за рахунок грошових коштів на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ «Креді Агріколь Банк», оскільки цей рахунок був відкритий відповідно до абзацу 1 частини другої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»  для зарахування страхових коштів, які, в силу норм зазначеної статті, не можуть бути джерелом погашення податкового боргу. Таку ж оцінку ГУ ДФС дає в касаційній скарзі і висновку судів першої та апеляційної інстанцій про невжиття контролюючим органом заходів з метою погашення податкового боргу відповідача за рахунок готівки, оскільки готівкові кошти можуть бути використані як джерело погашення податкового боргу лише на підставі рішення суду про надання дозволу про погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків.
		Верховний Суд, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		Суди попередніх інстанцій встановили, що ГУ ДФС у м. Києві направило ТОВ «Акта МК» податкову вимогу від 15.09.2017  №   80153-17, згідно з якою станом на 14.09.2017 сума податкового боргу відповідача за узгодженим грошовим зобов`язанням за платежем з кодом бюджетної класифікації 18010600 становила 10642293,53 грн (недоїмка). 
		На 18.02.2019 ТОВ «Акта МК» має податковий борг в розмірі 15   009   760,51 грн, з яких: 15   008   840,32 грн - недоїмка за самостійно визначеними сумами податкових зобов`язань із орендної плати  за землю (розрахунки орендної плати № 90114326 44 від 06.02.2017, № 106915 та № 106918 від 13.09.2017, № 9187023217 та № 9187023217 від 14.09.2017, № 9022798550 від 15.02.2018); 23,69 грн - за грошовими зобов`язаннями із штрафних (фінансових) санкцій, визначених згідно з податковим повідомленням-рішенням від 25.10.2018 № 0738631212; та 920,19 грн - пеня.
		На підставі рішення ГУ ДФС у м. Києві від 15.09.2017 № 80153-17 про опис майна ТОВ «Акта МК» в податкову заставу податковим керуючим складено акт від 01.12.2017 № 12/26-15-17-02-17 опису майна, до якого включено таке майно: 1) майновий комплекс «мийка автомобільна», об`єкт нежитлової нерухомості, (адреса: м. Київ, вулиця Кільцева дорога, 12-Б, літера А, вартість - 84677,61 грн); 2) нежитловий будинок (адреса: м. Київ, вулиця Кільцева дорога, 12-В, літера А, вартість - 19902,30 грн); 3) нежитловий будинок (адреса: м. Київ, вулиця Кільцева дорога, 12-Г, літера А, вартість - 29888,11 грн).
		06.12.2017 в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (індексні номери 106586240, 106589354 і 106685807 від 07.12.2017) внесені записи про обтяження переліченого вище нерухомого майна боржника (ТОВ «Акта МК») податковою заставою.
		Для забезпечення стягнення сум податкового боргу ТОВ «Акма МК» заступником начальника ГУ ДФС у м. Києві 28.11.2017 відповідно до абзацу. другого пункту 95.5 статті 95 ПК прийнято рішення за № 2/26-15-17-02-29 про стягнення коштів платника податків (ТОВ «Акта МК») з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.
		На виконання зазначеного рішення ГУ ДФС в банківські установи, в яких відкриті рахунки ТОВ «Акта МК»  (ПАТ «АКБ «Траст-Капітал», ПАТ «Креді Агріколь Банк», ПАТ КБ «ПриватБанк») направлялись інкасові дорученням № 1429/26-15-17-02-31 від 19.02.2018, № 2952/26-15-17-02-31 від 25.04.2018, № 2955/26-15-17-02-31 від 25.04.2018, № 3815/26-15-17-02-31 від 22.05.2018, № 3816/26-15-17-02-31 від 22.05.2018, № 3817/26-15-17-02-31 від 22.05.2018, №   4158/26-15-17-02-31 від 06.06.2018, № 4161/26-15-17-02-31 від 06.06.2018, які повернуті без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках (дані обставини засвідчуються копіями вказаних інкасових доручень, які містяться в матеріалах справи). Зазначені інкасові доручення не стосувалися списання грошових коштів з рахунку ТОВ «Акта МК» № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ «Креді Агріколь Банк».
		Відповідно до норм пунктів 95.1 - 95.4 статті 95 ПК в редакції до внесення змін Законом від 16.01.2020 № 466-ІХ, який набрав чинності з 23.05.2020, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
		Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
		Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
		Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
		Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
		Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Абзацом другим пункту 95.5 статті 95 ПК встановлено, що у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань.
		За змістом наведених норм у контролюючого органу виникає повноваження звернути стягнення на майно платника податків, що перебуває у податковій заставі (шляхом продажу такого майна), за таких умов: у платника податків існує податковий борг; платнику податків направлено податкову вимогу, з дня надіслання якої минуло не менше 60 календарних днів; у платника податків немає грошових коштів (готівки та/або на банківських рахунках) у сумі, достатній для погашення податкового боргу; звернення стягнення на майно може бути здійснено за рішенням суду.
		Оскільки податковий борг ТОВ «Акта МК», якого стосується спір, відповідає ознакам, зазначеним в абзаці другому пункту 95.5 статті 95 ПК, то довід ГУ ДФС в касаційній скарзі, що готівкові кошти можуть бути використані як джерело його погашення тільки на підставі рішення суду, є неспроможним, як такий, що суперечить нормі цього абзацу.
		Щодо майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, то відповідно до положень пункту 87.2 статті 87 ПК таким  майном є будь-яке майно платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
		Так, підпунктом 87.3.1 пункту 87.3 цієї статті встановлено, що не може бути використано як джерело погашення податкового боргу платника податків майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави.
		З цією нормою кореспондується норма статті 90 ПК, якою передбачено, що пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону.
		За змістом норм статей 2 та 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV державній реєстрації підлягають речові права, похідні від права власності на нерухоме майно, зокрема іпотека, а також заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
		За визначенням статті 1  Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 №898-IV іпотекою є вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		Відповідно до статті 3 цього Закону взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.
		У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
		Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
		Суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували наведені норми, зробивши висновок, що пріоритет на задоволення вимог іпотекодержателя, право на яке виникло відповідно до іпотечного договору та зареєстроване у передбаченому законом порядку раніше, є вищим відносно пріоритету податкової застави, що виникла пізніше.
		На підставі оцінки наданих відповідачем доказів (інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованої 18.02.2019 (номери 157468110, 157467642, 157469182)) суди попередніх інстанцій встановили, що 26.05.2010 в Державному реєстрі приватним нотаріусом Астраускас Л.Є. зареєстровано обтяження - іпотеку на нерухоме майно, що перелічене в акті опису майна від 01.12.2017 № 12/26-15-17-02-17. Підставою для такого обтяження нерухомого майно вказано договір іпотеки від 26.05.2010 (номер в реєстрі 1160), посвідчений зазначеним приватним нотаріусом. 
		Іпотекою забезпечені зобов`язання ТОВ «Акта МК» як боржника (позичальника) перед Компанією «MARZA TRADE LIMITED» (Республіка Кіпр) за договором позики від 06.04.2010 № 04-2010. Додатковою угодою до цього договору від 09.03.2015 встановлено, що позичальник зобов`язується повернути позику до 31.03.2020 або раніше цього строку з моменту отримання вимоги позикодавця  негайного повернення позики згідно з умовами пункту 5.4 договору. 
		Договір позики від 06.04.2010 № 04-2010 та зміни до нього були зареєстровані Головним управлінням Національного банку України по м. Києву та Київській області 28.04.2010 та 20.03.2015 відповідно (а.с. 91, 93).
		Висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що майно, яке включено до акту опису майна від 01.12.2017 № 12/26-15-17-02-17, не могло бути джерелом погашення податкового боргу на час розгляду справи, відповідає встановленим обставинам у справі та нормам матеріального права.
		Разом з тим, опис в податкову заставу майна, щодо якого існував пріоритет за іпотечним договором, не може бути підставою для відмови повністю в позові ГУ ДФС про надання дозволу на реалізацію майна ТОВ «Акта МК», яке перебуває в податковій заставі, для погашення усієї суми податкового боргу. 
		Нормами статті 88 ПК, якою визначається зміст податкової застави, встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
		Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу (пункт 89.3 статті 89 ПК).
		У разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі. 
		Платник податків зобов`язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису. 
		До прийняття відповідного рішення контролюючим органом платник податків не має права відчужувати таке майно (абзаци перший, другий, четвертий пункту 89.5 статті 89 ПК).
		Заміна предмета застави може здійснюватися тільки за згодою контролюючого органу (пункт 89.7 цієї ж статті).
		Встановлений наведеними нормами порядок визначення майна, яке передається в податкову заставу, забезпечує права платника податків як власника майна, а також публічний інтерес щодо сплати податків (погашення податкового боргу). Описуючи майно в податкову заставу, контролюючий орган повинен забезпечити її ефективність та дієвість, зокрема вживати заходи по виявленню майна. Відсутність майна, яке може бути описано в податкову заставу, не означає, що право податкової застави не виникло і що контролюючий орган не має повноважень звернути стягнення на майно  платника податків, якщо платник має податковий борг, щодо сплати суми якого йому направлено податкову вимогу зі строком вручення не менше 60 календарних днів, а вжиті контролюючим органом передбачені законом обов`язкові заходи щодо погашення податкового боргу за рахунок грошових коштів платника податків не були результативними. Це повноваження контролюючий орган, однак, може реалізувати з дозволу суду, який повинен перевірити наявність такого повноваження. Дозвіл суду на реалізацію такого повноваження може стосуватися як майна, яке вже описано в податкову заставу, так і майна, яке буде описано додатково у зв`язку з його виявленням контролюючим органом або у зв`язку із збільшенням суми податкового боргу, а також на майно, право на яке у платника податків, що має податковий борг, виникне в подальшому.
		Такий зміст правового регулювання, встановлений вище наведеними нормами, судами першої та апеляційної інстанцій, однак, взятий до уваги не був, що призвело до неправильного висновку цих судів щодо результату розгляду справи.
		Висновок суду щодо підстав задоволення позову, крім того, зроблений без повного встановлення обставин у справі. Так, суд першої інстанції вмотивував висновок про відмову в задоволенні позову також тим, що ГУ ДФС  не вжило заходів щодо погашення податкового боргу ТОВ «Акта МК» за рахунок грошових коштів на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому Товариству в ПАТ «Креді Агріколь Банк», не встановивши призначення цього рахунку. Довід ГУ ДФС, що цей рахунок був відкритий для зарахування страхових платежів, стосовно яких статтею 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлений правовий режим, який виключає їх використання як джерела погашення податкового боргу, залишається не перевіреним.
		Зробивши правильний висновок, що вимога пункту 95.1 статті 95 ПК щодо першочергового використання контролюючим органом як джерела погашення податкового боргу грошових коштів, які належать платнику податків, стосується як коштів на банківських рахунках, так і готівки, суди першої та апеляційної інстанцій, разом з тим, не звернули увагу, що відповідач не навів доводів, що позивач не використав готівкові кошти, які у нього є, з метою погашення податкового боргу.
		Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше істотне значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до частини першої статті 78 зазначеного Кодексу обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
		Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина четверта статті 9 КАС).
		Беручи до уваги наведені порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм частини четвертої статті 9, частини другої статті 73 КАС, зробити висновок, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили обставини справи, а відтак і що правильно застосували норми матеріального права, не можна.
		Виходячи із меж перегляду справи судом касаційної інстанції, встановлених частинами першою, другою статті 341 КАС, Верховний Суд, як суд права, не наділений повноваженнями на встановлення обставин у справі, без яких правильне вирішення спору неможливе.
		Згідно з пунктом другим частини другої статті 353 КАС (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ, яка набрала чинності 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II ''Прикінцеві та перехідні положення'' зазначеного Закону) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		Зважаючи на викладене, постановлені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Відповідно до статті 52 КАС суд допустив заміну позивача на Головне управління Державної податкової служби у м. Києві як на правонаступника Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537.
		Керуючись статтями 52, 250, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві задовольнити частково.
		Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		 
		 
		СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон   В.В. Хохуляк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...