Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/21665/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.11.2020.
Дата набрання законної сили: 05.11.2020
Номер судового провадження: 61-23379ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		05 листопада 2020 року
		м. Київ
		справа №521/21665/18
		провадження №61-23379св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Фаловської І. М.
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області, про встановлення факту постійного проживання на території України за касаційною скаргою Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області на постанову Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Черевка П. М., Громіка Р. Д.,
		учасники справи:
		заявник -  ОСОБА_1 ,
		заінтересована особа - Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області,
		представник заінтересованої особи - ОСОБА_2 ,
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		 
		Короткий зміст заяви, судового рішення суду першої інстанції
		У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійно проживання на території України на 
		1991 рік, у тому числі станом на 24 серпня 1991 року на 13 листопада 1991 року, зазначивши, що встановлення даного факту необхідно для отримання паспорта громадянина України.
		Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 04 квітня 
		2019 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України  залишено без розгляду.
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що з поданої заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право набуття громадянства України, який повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства шляхом подання адміністративного позову в установленому порядку, а не в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства.
		 
		Короткий зміст оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		ОСОБА_1 оскаржив ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку.
		Постановою Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року апеляційну скаргу  ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2019 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що особа має право звернутися до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення для створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, в тому числі для встановлення факту проживання на території України. При цьому за умови наявності відповідних належних та допустимих доказів проживання на відповідній території, спірність такого факту виключається. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року, Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області просить  скасувати постанову апеляційного суду, залишивши в силі ухвалу першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неповно встановлено обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.
		Поза увагою апеляційного суду залишилось те, що не можуть бути встановлені в судовому порядку факти щодо набуття громадянства України громадянином іншої держави. Встановлення факту проживання станом на 1991 рік не стосується особистих прав заявника та ніяк не впливає на них. Чинним законодавством України визначено порядок набуття громадянства, зокрема, відповідно до частини четвертої статті 4 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360, можливо прийти до висновку, що повноваження щодо встановлення належності до громадянства іноземців та осіб без громадянства, які знаходяться на території України належить виключно ДМС України та її територіальним підрозділам.
		Наголошено, що суд першої інстанції вірно вважав, що у даному випадку наявний спір про право.
		 
		Доводи інших учасників справи
		Інші учасники справи відзиву щодо  вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		 
		Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
		Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року.
		Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, передбачено, що громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках, одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року.
		З указаного вбачається, що законом передбачено встановлення в судовому порядку юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться і факти, що породжують право особи на встановлення належності до громадянства України.
		В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
		Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
		Належність до громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час. 
		Встановивши, що у даній справі метою встановлення факту постійно проживання на території України є отримання паспорта громадянина України, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність спору про право.
		З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.
		Колегія суддів також вважає за необхідне зауважити, що вичерпний перелік підстав залишення заяви без розгляду  наведено в статті 257 ЦПК України.
		У разі пред`явлення позову, що не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства правовим наслідком є закриття провадження у справі, а не залишення заяви без розгляду.
		Відсутність у оскарженій постанові апеляційного суду висновків про те, що ухвала суд першої інстанції постановлена з порушенням норм статті 257 ЦПК України, не спростовує правильність висновку суду апеляційної інстанції про відсутність у даній конкретній справі спору про право.
		 
		ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення  - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області залишити без задоволення.
		Постанову Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		Судді:                                                                                              В. С. Висоцька
		 
		А. А. Калараш
		 
		І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...