Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/10416/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.11.2020.
Дата набрання законної сили: 05.11.2020
Номер судового провадження: 61-14596ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		05 листопада 2020 року
		м. Київ
		справа №753/10416/17
		провадження №61-14596св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Фаловської І. М.
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія», 
		відповідач - ОСОБА_2 , 
		третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Ярослав-Авто»,
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 вересня 2018 року у складі судді 
		Леонтюк Л. К. та постанову Київського апеляційного суду від 01 липня 2019 року у складі колегії суддів Волошиної В. М., Панченко М. М., Слюсар Т. А.,
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог
		У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду до приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (далі - ПрАТ «УТСК», страхова компанія), ОСОБА_2 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Ярослав-Авто» (далі - «Ярослав-Авто»), з позовом, в якому просив стягнути з ПрАТ «УТСК» суму відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП») у розмірі   50 000 грн, стягнути з ОСОБА_2 суму відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП у розмірі 5 960 грн та суму моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.
		Позов мотивовано тим, що 27 травня 2015 року о 18:00 год по проспекту Бажана-Григоренка в м. Києві водій ОСОБА_2 , керуючи автобусом «Богдан», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Ярослав авто» та який був застрахований у ПрАТ «УТСК», при зміні напрямку руху не переконався у безпечності маневру, порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого виникло зіткнення з автомобілем «Хонда» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , що призвело до пошкодження транспортних засобів. 
		Винним у ДТП визнано ОСОБА_2 . 
		Позивач поніс витрати по ремонту автомобіля, які йому відповідачі не відшкодували, у зв`язку з чим він звернуся до суду за захистом порушеного права.       
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 03 вересня 
		2018 року позов ОСОБА_1 задоволені частково.
		Стягнуто з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 суму відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП у розмірі 49 000 грн та витрати по оплаті судового збору 1600 грн.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 франшизу у розмірі 1 000 грн, суму відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП у розмірі 5 960 грн та 1500 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
		В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що для відновлювального ремонту позивачем придбано запасних частин на суму 51 960 грн. Відповідно до актів виконаних робіт, було здійснено роботи по відновленню автомобіля Хонда Акорд, номерний знак 
		НОМЕР_2 , на загальну суму 4 000 грн. Фактична вартість відновлювального ремонту складає 55 960 грн. Відповідно до поліса від 21 січня 2015 року страхова сума на одного потерпілого за шкоду спричинену майну становить 50 000 грн, розмір франшизи становить 1 000 грн.
		Сума франшизи у розмірі 1 000 грн підлягає стягненню з відповідача  
		ОСОБА_2 уд першої інстанції визначив розмір збитків, які позивач реально поніс внаслідок проведеного ремонту автомобіля у розмірі 55 960 грн та дійшов висновку про наявність підстав для їх відшкодування страховою компанією в межах страхового ліміту та за виключенням франшизи.   
		Оскільки відповідач ПрАТ   сплатив добровільно позивачу загальну суму страхового відшкодування 2000 грн., то сума в межах ліміту за мінусом              1000 грн.(розмір франшизи) підлягає стягненню з нього на користь позивача у розмірі 49 000 грн.
		Інша сума збитків, яка перевищує страховий ліміт та франшиза підлягає стягненню з винної у ДТП особи.
		Суд першої інстанції дійшов висновку про завдання позивачу моральної шкоди, розмір якої визначив у 1500 грн та стягнув її з ОСОБА_2 . 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 01 липня 2019 року апеляційну скаргу ПрАТ «УТСК» задоволено частково. Рішення суду першої інстанції змінено, шляхом зменшення розміру стягнутої з 
		ПрАТ «УТСК» суми з 49 000 грн до 47 000 грн. 
		В іншій частині рішення суду залишено без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що цивільно-правова відповідальність перед третіми особами винної особи в ДТП ОСОБА_2 (автобус Богдан ) була застрахована в межах ліміту 
		50 000 грн, тому відповідач ПрАТ «УТСК» і повинне нести відповідальність в цих межах. Оскільки відповідач ПрАТ «УТСК»  сплатив добровільно позивачу загальну суму страхового відшкодування 2000 грн, то сума в межах ліміту за мінусом 1000 грн (розмір франшизи) підлягає стягненню з нього на користь позивача у розмірі 47 000 грн.
		Оскільки апеляційним судом було встановлено, що страхова компанія сплатила позивачу в рахунок страхового відшкодування 2000 грн, то стягнута судом першої інстанції сума страхового відшкодування повинна бути зменшена на цю суму, а рішення суду підлягає зміні.
		За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає зміні зі зменшенням суми стягнення зі страхової компанії до 47 000 грн. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги                                                     
		У касаційній скарзі ПрАТ «УТСК» не погодилось з висновками судів попередніх інстанцій в частині розміру стягнутого із страхової компанії відшкодування, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд. 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами не застосовано норми матеріального права, які прямо передбачені Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та підлягають застосуванню, зокрема статей 29, 36 вказаного Закону. Ухвалені судові рішення суперечать висновкам Верховного Суду, викладених у справах № 914/1319/16, 
		№ 910/5001/17.
		Обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону  «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		Отже, страховик (ПрАТ «УТСК») за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена в порядку, встановленому цим законом.
		Згідно зі статтею 29, пункту 32.7 статті 32 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язанні з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.
		Якщо для відновлення пошкодженого в ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ПрАТ «УТСК») відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22 березня 2017 року у справах  №№ 910/3650/16, 910/32969/15,  від 06 лютого 2018 року у справі  № 910/3867/16, від 01 лютого 2018 року у справі № 910/22886/16.
		Тому пред`явлення ОСОБА_1 до ПрАТ «УТСК» вимоги про виплату страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірним.
		Суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, не врахували обсягу відповідальності страховика за полісом обов`язкового страхування перед третіми особами у випадку завдання його страхувальником шкоди цим третім особам і дійшли помилкового висновку про обов`язок страхової компанії відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності, виходячи з розміру фактичної вартості проведеного ремонту.
		При вирішенні даного спору судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано положення статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та не враховано, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту ремонту, а відповідно і оплати проведення ремонту автомобіля у платника податку на додану вартість, при цьому суму матеріального збитку з урахуванням податку на додану вартість стягнуто безпосередньо на користь позивача. У даному випадку розмір страхового відшкодування підлягав зменшенню на розмір ПДВ.
		 
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи   
		У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_1 , заперечує проти доводів страхової компанії та просить залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
		Крім того, послався на те, що 14 серпня 2019 року ПрАТ «УТСК» виконала в добровільному порядку рішення суду та виплатила суму вартості відновлювального ремонту в повному обсязі.
		Відзив на касаційну скаргу іншими особами до суду не подано.
		Фактичні обставини, встановлені судами
		21 січня 2015 року між ТОВ «Ярослав - Авто» та ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» укладено договір обов`язкового страхування наземною транспорту, яким є поліс № А1 /7730473. Строк дії договору визначено сторонами до 20 січня 2016 року.
		За умовами вказаного договору об`єктом страхування є автобус «Богдан», номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності ТОВ «Ярослав - Авто», а ліміт страхової суми визначено у розмірі 50 000 грн.
		27 травня 2015 року мала місце дорожньо - транспортна пригода з участю застрахованого транспортного засобу, який належить ТОВ «Ярослав авто» і яким керував ОСОБА_2 та автомобілем «Хонда Акорд» НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 .
		Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 15 червня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України, який згідно трудового договору, працював водієм у ТОВ «Ярослав - Авто».
		В результаті ДТП автомобіль «Хонда Акорд», номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, отримав механічні пошкодження.
		Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку                         від 17 лютого 2016 року, розмір матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, складає 31 282,51 грн.
		Позивач відремонтував пошкоджений транспортний засіб.
		Для відновлювального ремонту позивачем придбано запасних частин на суму 51 960 грн, а відповідно до актів виконаних робіт, вартість робіт по відновленню автомобіля «Хонда Акорд», номерний знак НОМЕР_2 , склала загальну суму 4 000 грн. Фактична вартість відновлювального ремонту складає 55 960 грн.
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		За змістом положень статті 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Пункту  1 частини другої статті 22 ЦК Українивизначено, що  реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
		Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187, 1188 ЦК України. 
		За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України). 
		Згідно статті 1192 цього Кодексу з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
		За змістом статті 1194 ЦК Україниособа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
		Якщо для відновлення попереднього стану речі, яка мала певну зношеність, зокрема автомобіля, було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).
		Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		Відповідно до статей 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
		Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, проте обмежується страховою сумою.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі  № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
		У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
		Відступаючи від правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зазначила, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхуванняцивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
		Установивши, що позивач поніс реальні витрати на ремонт пошкодженого у ДТП автомобіля, зокрема на придбання запасних частин на суму 51 960 грн та оплату робіт на загальну суму 4 000 грн, а цивільно-правова відповідальність перед третіми особами винної у ДТП особи - ОСОБА_2 , який керував автобусом «Богдан», була застрахована в межах ліміту 50 000 грн у ПрАТ «УТСК», суд першої інстанції, з яким у цій частині погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що саме страхова компанія має відповідати за завдані збитки в межах страхового ліміту.
		З урахуванням добровільно виплаченої позивачу суми страхового відшкодування у розмірі 2000 грн, апеляційний суд обґрунтовано змінив рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої із ПрАТ «УТСК» на користь позивача суми відшкодування, зменшивши її з 49 000 грн до                  47 000 грн.  
		Доводи касаційної скарги про неврахування судами звіту по вартості відновлювального ремонту не заслуговують на увагу, оскільки позивач просив стягнути вартістьвжепроведеного за власні кошти ремонту, а не кошти для проведення відновлювального ремонту і таке право позивача захищене відповідно нормами чинного законодавства (частина друга статті 1192 ЦК України). 
		Доводи касаційної скарги про стягнення із страхової компанії відшкодування з урахуванням ПДВ не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки відсутні докази на підтвердження того, що у вартість відновлювального ремонту, понесеного позивачем, було включено ПДВ. При цьому, апеляційний суд, перевіряючи аналогічні доводи страхової компанії, викладені в апеляційній скарзі, встановив, що особа, у якої придбавались запчастин звільнена від сплати ПДВ. 
		Крім того, заперечуючи проти розміру матеріальної шкоди, заявленої позивачем до відшкодування, представник страхової компанії під час розгляду справи апеляційним судом відмовився від проведення автотоварознавчої експертизи. 
		Колегія суддів не приймає до уваги посилання заявника у касаційній скарзі на висновки Верховного Суду, викладені у постановах 
		від 22березня 2017 року у справі №910/3650/16, від 22 березня 
		2017 року у справі №910/32969/15, від 06 лютого 2018 року у справі 
		№ 910/3867/16, від 01 лютого 2018 року у справі № 910/22886/16, оскільки підстави позову і фактичні обставини у цих справах є відмінними від справи, що є предметом перегляду. Так, у наведених справах вирішувалось питання про відшкодування шкоди в порядку регресу, а у справі № 910/3867/16 спір про стягнення страхового відшкодування, проте з обставинами, які не є подібними до тих, що встановлені у цій справі. 
		Доводи касаційної скарги про необхідність визначення розміру збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу є необгурнтованими, оскільки за правилами статей 1188, 1192 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у розмірі реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу враховується у випадку стягнення на користь потерпілого вартості такого майна. В даному випадку судами вирішено спір не про стягнення повної вартості автомобіля, а щодо стягнення сплаченої позивачем реальної вартості виконаних робіт по відновлювальному ремонту, пошкодженого з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у ПрАТ «УТСК».
		Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно розміру суми, яка підлягає стягненню зі страхової компанії на користь позивача, тобто стосується переоцінки доказів, дослідження нових доказів і встановлення на їх підставі нових обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		При цьому, усправі, яка переглядається, судами надано належну оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може з тих підстав, що встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій.
		Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
		Оскільки усі аргументи касаційної скарги страхової компанії є ідентичними доводам її апеляційної скарги, яким судом надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вмотивованості висновків судів , Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду та суду першої інстанції у незміненій апеляційним судом частині. 
		 
		ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції у незміненій апеляційним судом частині - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ :
		Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» залишити без задоволення.
		Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 липня 2019 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                 В. С. Висоцька
		 
		 А. А. Калараш
		 
		  І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...