Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 158/2688/20 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; видворення з України іноземців або осіб без громадянства.
Надіслано для оприлюднення: 09.11.2020. Зареєстровано: 10.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.11.2020.
Дата набрання законної сили: 16.11.2020
Номер судового провадження: 2-а/0158/113/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 158/2688/20
		Провадження № 2-а/0158/113/20
		 
		                                Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		 
		 
		 
		 
		03 листопада  2020 року                                                                                       м. Ківерці
		 
		Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:
		головуючого судді - Сіліч Ю.Л.,
		за участю секретаря - Оніщук Н.Є.,
		представника  позивача -   Мельника  М.М.,
		відповідача - ОСОБА_1 ,
		представника  відповідача - Осадчої Н.О.,
		перекладача - Дадівадзе  Гоча,
		 
		розглянувши у  відкритому   судовому  засіданні  в  залі  суду  м.  Ківерці   справу  за адміністративним  позовом  Центрального  міжрегіонального  управління   Державної міграційної служби   у  м.  Києві   та  Київській  області  до  ОСОБА_1   про затримання  з метою ідентифікації   та  забезпечення  примусового   видворення  з поміщенням   до  пункту  тимчасового перебування  іноземців   та  осіб  без  громадянства, які  незаконно   перебувають   в  Україні та примусове  видворення  за  межі  України, - 
		 
		                                                           В С Т А Н О В И В
		 
		Позивач - Центральне  міжрегіональне   управління   Державної  міграційної  служби у місті Києві  та  Київській  області в  особі  представника -   Мельника   Михайла Миколайовича звернулось   до   суду   з  адміністративним позовом  до   уродженця Республіки   Грузія ОСОБА_1 (надалі - відповідач)  про  затримання  з  метою ідентифікації   та /або забезпечення  примусового видворення   з  поміщенням  до   пункту тимчасового   перебування іноземців  та  осіб  без  громадянства,  які  незаконно перебувають   в  Україні  строком  на  6 (шість)  місяців  та  примусове  видворення.
		В  обґрунтування   заявлених вимог  вказує,  що  ОСОБА_1 ,  будучи уродженцем Республіки  Грузія,   порушив   Закон  України «Про  правовий  статус іноземців   та осіб  без громадянства», а  саме:  проживав   без  документів,  які  б  надавали йому    право  незаконного перебування   на  території  України  на  визначений  строк,  є нелегальним  мігрантом, ухиляється від  виїзду   з  України, а  тому   є    всі  підстави вважати,   що  відповідач   ухилитиметься   від виконання рішення   про  його  примусове повернення,  перешкоджатиме     проведенні процедури    видворення, а  також  існує  ризик  його втечі, що  є  підставою  для  його затримання.
		Зазначає,  що ідентифікувати  особу   відповідача  не  є  можливим.
		Представник   відповідача -   адвокат  Осадча  Н.І. у  поданому   на позов  відзиві просить відмовити у  задоволенні     адміністративного   позову.
		Вказує,  що   відповідач   є  громадянином   України,  що  підтверджується   паспортом громадянина  України,  виданого  на  його  ім`я;      має  постійне  місце  реєстрації  та проживання, а  тому вважає,   що  затримання   та    поміщення    його довірителя     в ПТПІ у  Волинській області    є  незаконним.
		  У  судовому  засіданні   представник    позивача  позов  підтримав.  Вказав,  що ОСОБА_1   незаконно  перебуває    на  території  України  у статусі ІНОЗЕМЦЯ,  не маючи    на  це відповідного  дозволу,   а тому    звертається  до  суду   з   вимогою надання можливості затримання  вказаної   особи  з   метою  її   ідентифікації   та  забезпечення примусового видворення    з  поміщенням   до   ПТПІ, які  незаконно  перебувають  на території  України строком  на    6  (шість) місяців   та  примусового його видворення.
		Представник   відповідача -   адвокат   Осадча  Н.І.  у  судовому  засіданні  позов заперечила. Вказала,  що    її  довіритель  є  громадянином  України,  користується правами,  передбаченими національним  законодавством.  Заперечила  факт  приналежності ОСОБА_1   до  громадянства Грузії,  мотивуючи  тим,  що   останній    паспортом громадянина  Грузії  не  користується   з моменту    набуття   громадянства  України.  Щодо  ідентифікації     її довірителя    вказала,  що ОСОБА_1   користується  паспортом громадянина  України, має  постійне   місце  проживання, яке  зареєстровано   в органах центральної  влади.
		  Щодо  затримання   та  поміщення    в     ПТПІ  зазначила,  що воно    є  незаконним, оскільки  застосоване   до    громадянина  України.   Акцентувала  увагу,  що  рішення  про відмову   у  скасуванні    рішення   ГУДМС  в  Харківській  області    про  набуття  останнім громадянства  України      станом  на  03.11.2020  року  перебуває  у стадії  оскарження  та законної сили  не    набуло.
		Дослідивши матеріали справи,  заслухавши  представника  позивача,  який  позовні вимоги підтримав  та просив    позов  задовольнити;     відповідача  та  представника відповідача,  які позов  заперечили та  просили у  його  задоволенні  відмовити,  суд приходить до наступного висновку.
		Відповідно до ст. 3 КАС України, порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Наведена  норма   означає,   що  суб`єкт  владних повноважень зобов`язаний  діяти лише   на виконання закону,  за  умов  і  обставин, визначених  ним,  вчиняти  дії,  не виходячи   за межі   прав  та обов`язків,  дотримуватися   встановленої  законом процедури, обирати лише  встановлені законодавством  України  способи  правомірної  поведінки  під час реалізації  своїх  владних повноважень.
		Згідно з Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 353/271/150 від 23 квітня 2012 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 травня 2012 року за № 806/21119, контроль за дотриманням іноземцями та особами без громадянства вимог законодавства здійснюють в межах своєї компетенції територіальні підрозділи Державної міграційної служби України, до повноважень яких віднесено прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України.
		Судом  встановлено,   що   на  підставі  рішення  Дзержинського районного суду  м.  Харкова   від  05.04.2005  року,  відповідно    до     ст. 8  Закону України від  18.01.2001 року  «Про  громадянство   України»,  громадянину   Грузії  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,     встановлено   факт   постійного проживання   на  території України в період   з  січня  1990   по  січень  1991  року.   Вказане  рішення  не  оскаржено в  апеляційному порядку  та  набрало   законної  сили.
		На  підставі  вказаного судового  рішення,  13.05.2005  року  рішенням    ВГІРФО УМВС України   в  Харківській  області відповідачем було  набуто  громадянство  України за територіальним  походженням; 17.05.2005 року  Дзержинським   РВ ХМУ УМВС України  в Харківській  області  - останньому  видано  паспорт  громадянина  України  серії НОМЕР_1 . Цього  ж  дня,   ОСОБА_1 подав  декларацію   про  відмову     від іноземного громадянства, в  якій   зобов`язався   повернути   паспорт  громадянина  Грузії  до  уповноважених  органів    цієї держави.
		02.07.2020  року  рішенням ГУ ДМС  України  в  Харківській  області    скасовано рішення УМВС України   в  Харківській  області   про набуття   відповідачем  громадянства  України  у зв`язку   з  невиконанням    останнім   зобов`язання   про повернення    паспорта Грузії  до уповноважених  органів    цієї  держави,  про  що    видана   довідка Головного управління   міграційної  служби   України  у  Харківській  області   №5/20  на   ім`я ОСОБА_1 (а.с.34,35).
		31.10.2020 року   працівниками   Ірпінського  МВ Центрального  міжрегіонального управління   ДМС   у  м.  Києві   та  Київській  області  (далі -  ЦМУ ДМС   у  м.  Києві  та Київській  області)  в  м.  Ірпіні   Київської  області    було   затримано  уродженця Республіки  Грузія,  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач),  який порушив   Закон  України «Про  правовий  статус    іноземців  та осіб  без  громадянства», а саме:  проживав  без  документів,  які  б  надавали    йому  право    законного  перебування на  території   України  на  визначений    строк (а.с.15-16).
		31.10.2020  року   працівниками  ЦМУ ДМС   у   м.  Києві   та  Київській  області стосовно    відповідача   було   складено  протокол   про  адміністративне  правопорушення та  винесено  постанову   про  накладення    адміністративного стягнення    у   виді  штрафу в  розмірі  5100 (п`ять тисяч  сто)  гривень (а.с.13-14).
		Того  ж  дня,   відповідача  було    затримано  працівниками    ЦМУ  ДМС    у  м. Києві та  Київській  області, прийнято  рішення   про  його   поміщення   до  Волинського ПТПІ  та  осіб  без  громадянства,  які  незаконно  перебувають  на  території  України  та звернення  до  суду   з  метою    примусового  видворення   відповідача    з  України  з подальшою  забороною   в`їзду  на  територію   України (а.с.17-18,20).
		Дослідивши   поданий  позивачем   позов та     представником   відповідача   відзив, суд  зауважує,  що першочерговим    є встановлення  приналежності    відповідача   до громадянства   Грузії  або  ж  України,  оскільки  похідним  є    можливість  оцінки правомірності  застосування   до    останнього   Закону  на  підставі  якого   його було затримано    та  поміщено   до   ПТПІ, а також       надання  можливості затримання    та поміщення    до  Пункту  на    6  (шість)  місяців  та    подальшого  примусового видворення.
		У  судовому  засіданні    представник    позивача  на   запитання    суду   про  статус відповідача  надав  відповідь,  що   позиція ДМСУ  за  наявними   документами  свідчить про  те,  що   ОСОБА_1   перебуває  у статусі   іноземця (звукозапис   судового  засідання - файл 20201103_143826, 50 хв.17 сек.; файл 20201103_154059, 06 хв.26 сек).
		Представник     відповідача  вважала,  що   її  довіритель    перебуває у  статусі громадянина  України,  оскільки  користується  паспортом  та  правами   відповідної держави, а  тому    застосування    до  нього    Закону   України «  Про  правовий  статус іноземців   та  осіб  без  громадянства»  є неправомірним  зі сторони  виконавчих  органів. 
		Суд  бере   до  уваги    надані  сторонами  пояснення та,  оцінивши   наявні  у матеріалах     справи   докази,  вказує  на   наступне.
		Матеріалами  справи не   встановлено,  що  ОСОБА_1    позбавлений громадянства   Грузії.  Не  здобуто таких беззаперечних   доказів    і  під  час   засідання  зі сторони     позивача  та  відповідача.
		Надані сторонами    пояснення   та   наявні у  матеріалах  справи докази    свідчать лише  про   те,  що   ОСОБА_1   органами    Грузії  було  анульовано  паспорта громадянина  Грузії.
		Зобов`язання,    зазначені    відповідачем  у  декларації    щодо   припинення громадянства   Грузії    не   можуть  бути   беззаперечним  доказом  того,  що на  останнього не  поширюються    положення громадянства  Грузії,  оскільки  відповідь  «Аташе  МВД Грузии  в  Украине»   свідчить  про  те,  що  паспорт   відповідача,  як громадянина  Грузії було  анульовано  з  підстав  неподання  останнім   відповідної  заяви  щодо  продовження його  дії. Разом  з  тим  у  листі     міститься     наступна  відповідь: «….других  заявлений от указаного   лица   не  поступало,  в том    числе  заявлений о  сдачи  паспорта» (а.с.29).    
		Статус  особи  без  громадянства  -  не встановлено. Припинення громадянства України   відносно  останнього   на     даний  час     підтверджується    довідкою  ДМС України у Харківській області(а.с.36).
		Враховуючи  вищевикладене,   суд  вважає,   що  при   затриманні   ОСОБА_1 було правомірно    застосовано    Закон України  «Про  правовий статус  іноземців  та  осіб  без громадянства».
		Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України №3773-VI від 22.09.2011 «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон №3773-VI).
		Відповідно до вимог ч. 6 ст. 6 КАС України іноземці та особи без громадянства користуються в Україні таким самим правом на судовий захист в адміністративних справах, що і громадяни України. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом № 3773-VI.
		За змістом ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
		Пунктом 2 ст. 25 цього Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов`язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв`язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа, можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.
		За приписами частини першої статті 26 Закону №3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення.
		Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч. 5 ст. 26 Закону №3773-VI).
		Статтею 30 Закону №3773-VI визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
		Із змісту наведеної норми вбачається, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове видворення; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.
		Тобто обов`язковим є попереднє прийняття вказаними органами рішення про примусове повернення.
		Такий   висновок міститься у  правовій   позиції   Верховного Суду  у постанові від 07.02.2018 року; справі №743/432/16-а.
		Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ДМС прийнято рішення про примусове повернення ОСОБА_1 в країну походження. 
		Окрім  того,  представник   позивача у  судовому   засіданні   підтвердив   той     факт, що  ДМС   не   приймалось  такого   рішення  щодо  відповідача (звукозапис  судового засідання- 20201103_143826, 50 хв.45сек).
		Не надано будь-яких відповідних доказів того, що відповідач буде ухилятися від виконання такого рішення.
		Посилання  представника  позивача  лише  на  статус    відповідача («злодій   у законі»),  не   може   слугувати   беззаперечним     доказом  того,  що  останній  буде ухилятись   від   рішення  компетентних  органів  та  те,  що  існує  ризик  його     втечі, оскільки,    відповідач    безперешкодно   перебуває   на  території  України,  має постійне місце  реєстрації.
		В матеріалах справи також відсутні докази про необхідність ідентифікації ОСОБА_1 ,  оскільки    при затриманні   його  дані  було   встановлено,  про  що  свідчать протокол     про  його  затримання,  постанова   про  накладення  адміністративного стягнення.  Окрім  того,    останній    має  паспорт   громадянина  України,    реєстрацію постійного місця  проживання,  код  платника    податків; відносно   останнього розглядались    справи у  судах   України,  де  він був   ідентифікований. Разом з тим, 24.07.2020 року відповідачем - ОСОБА_1 було укладено правочин - нотаріальна довіреність на представництво його інтересів у  органах  виконавчої та  судової влади та здійснення   певних дій (а.с.83).
		Відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або, якщо існує ризик її втечі, а так само уразі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
		Частиною 11 статті 289 КАС України, встановлено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців.
		Умовами, за яких неможливо забезпечити примусове видворення є: відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
		В матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивач приймав рішення відносно відповідача про примусове повернення з території України та докази того, що відповідач ухилявся або ухилятиметься від виконання цього рішення.
		З огляду на встановлені фактичні обставини справи суд  зазначає   про  відсутність передбачених ч.1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» підстав для винесення судом рішення про примусове видворення з України громадянина ОСОБА_1 .
		Інших доводів, які б давали б підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, позивачем не наведено.
		Суд  враховує  положення  ст. 29 Конституції України,  де  зазначено,  що  кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. 
		Положеннями ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04.11.1950, ратифікованою Верховною Радою України 11.09.1997, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, коли здійснюється законний арешт або затримання з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.
		Враховуючи  вищевикладене,  суд  не   вбачає  підстав  для  задоволення  позову.
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 241, 244, 246, 257, 288, 289 КАС України, ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд,-
		 
		                                                                  У Х В А Л И В
		 
		В задоволенні адміністративного позову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні та примусове видворення за межі України - відмовити.
		Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Ківерцівський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Повний текст рішення  складено 09.11.2020 року.
		 
		Суддя  Ківерцівського  районного суду                                           Ю.Л. Сіліч

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...