Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 202/9474/15-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Надіслано для оприлюднення: 09.11.2020. Зареєстровано: 10.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.11.2020.
Дата набрання законної сили: 09.11.2020
Номер судового провадження: К/9901/10914/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 листопада 2020 року 
		м. Київ
		справа № 202/9474/15-а
		адміністративне провадження № К/9901/10914/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого  Стародуба О.П., 
		суддів  Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016р. (судді  Нагорна Л.М., Юхименко О.В., Круговий О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного військового комісаріату, Комісії з вирішення даних про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану за роботу (службу) в зоні відчуження з 1986-1990 роках при Дніпропетровському військовому комісаріаті про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
		в с т а н о в и в :
		У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив (з урахуванням уточнень позовних вимог а.с. 50  53):
		визнати протиправними дії Дніпропетровського обласного військового комісаріату щодо відмови йому у перерахунку грошового забезпечення за період виконання ним робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 24.12.1987р. по 14.01.1988р.;
		зобов`язати Дніпропетровський обласний військовий комісаріат провести перерахунок грошового забезпечення за період виконання ним робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 24.12.1987р. по 14.01.1988р. з обчисленням грошового забезпечення та денної тарифної ставки з подвійного розміру посадового окладу та окладу за військове звання, з використанням коефіцієнту кратності «5» за роботу в зоні небезпеки ІІІ, з подвоєнням оплати за роботу у вихідні дні 27.12.1987р., 03.01.1988р. та 10.01.1987р., з нарахуванням премії у розмірі 60% на збільшений вдвічі посадовий оклад, із застосуванням коефіцієнту кратності « 5», про що видати довідку про грошове забезпечення з урахуванням перерахунку;
		зобов`язати Регіональну комісію з визначення даних про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках при Дніпропетровському обласному військовому комісаріаті внести зміни до протоколу №5 від 11.12.2012р. засідання Комісії з визначення даних про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження у 1986- 1990 роках, в частині визначення кратності « 4» за його роботу по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні небезпеки ІІІ, а саме  змінити кратність « 4» на кратність « 5».
		В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачі при складанні та видачі довідки про грошове забезпечення за період виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС від 14.12.2012р. №6/3165 не застосували нормативні акти (Постанови і Розпорядження Ради Міністрів СРСР та УРСР), які визначали умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників, занятих на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок цього у довідці про грошове забезпечення від 14.12.2012р. №6/3165 відображено неправильні дані  розраховано денну тарифну ставку з одинарного, а не з подвійного посадового окладу та окладу за військове звання, застосовано коефіцієнт кратності « 4» замість « 5» за роботу в III зоні небезпеки, не нараховано доплату за роботу у вихідні дні та премію у розмірі 60%. В свою чергу неправильний розрахунок та заниження розміру грошового забезпечення за роботу в зоні відчуження безпосередньо вплинуло на розмір його пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011р. №1210. Посилається на те, що оскільки відповідачі відмовляються у добровільному порядку внести зміни до довідки про його грошове забезпечення і видати оновлену довідку, то такі дії є протиправними, а його порушене право підлягає захисту в судовому порядку.
		Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.04.2016р. позов задоволено.
		Визнано протиправними дії Дніпропетровського обласного військового комісаріату щодо відмови позивачу у перерахунку грошового утримання за період виконання ним робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 24.12.1987р. по 14.01.1988р.
		Зобов`язано Дніпропетровський обласний військовий комісаріат провести перерахунок грошового забезпечення позивачу за період виконання ним робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 24.12.1987р. по 14.01.1988р. з обчисленням грошового забезпечення та денної тарифної ставки з подвійного розміру посадового окладу та окладу за військове звання, з використання коефіцієнту кратності « 5» за роботу в зоні небезпеки ІІІ, з подвоєнням оплати за роботу у вихідні дні 27.12.1987р., 03.01.1988р., 10.01.1987р., з нарахуванням премії у розмірі 60% на збільшений вдвічі посадовий оклад, з застосуванням коефіцієнту кратності « 5», про що видати довідку про грошове забезпечення з урахуванням перерахунку.
		Зобов`язано Регіональну комісію з визначення даних про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження з 1986-1990 роках, при Дніпропетровському обласному військовому комісаріаті, внести зміни до протоколу №5 від 11.12.2012р. засідання Комісії з визначених даних про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках, в частині визначення кратності « 4» за роботу позивача по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні небезпеки №3, а саме  змінити кратність з « 4» на кратність « 5».
		Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016р. постанову суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.
		З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
		В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що у період участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС він перебував на дійсній військовій службі, та не є військовозобов`язаним, призваним на збори, і не є відрядженим з університету на роботу в зону відчуження, а тому на нього, як військовослужбовця, розповсюджується положення постанов від 07.05.1986р. №524-156, від 29.12.1987р. №1497-378 щодо виплати посадових окладів військовослужбовцям військових частин у подвійному розмірі.
		Посилається на те, що військовий комісаріат при розрахунку його грошового забезпечення (заробітної плати) за роботу (службу) в зоні відчуження зобов`язаний був врахувати норми вищевказаних нормативно-правових актів колишнього СРСР та визначити розмір його посадового окладу і окладу за військове звання у подвійному розмірі.
		Крім того, посилається на те, що постанова від 07.05.1986р. №524-156 прийнята без визначення строку її дії, при цьому Рада Міністрів СРСР, приймаючи розпорядження від 17.05.1986р. №964-рс, мала повноваження ввести додаткові заохочувальні умови оплати праці з метою прискорення робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та виділити для цього додатковий фонд заробітної плати, але відмінити своїм розпорядженням умови оплати праці, введені раніше постановою Президії Верховної Ради, Рада Міністрів СРСР права не мала.
		При цьому позивач посилається на те, що ані в розпорядженні Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986р. №964-рс, ані в жодному іншому нормативному акті СРСР, прийнятому після 07.05.1986р. не зазначено, що умови оплати праці для ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, введені постановою від 07.05.1986р. №524-156 та розпорядженнями від 17.05.1986р. №964-рс і від 23.05.1986р. №1031рс, не можуть застосовуватись одночасно.
		Щодо відсутності порушеного права на час звернення до суду, то такі висновки апеляційного суду позивач вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки порушення його прав відбулось в момент прийняття відповідачем рішення про відмову змінити помилкові (занижені) дані про грошове забезпечення, отримане ним за період виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, зазначені у довідці від 14.12.2012р. №6/3165, які є базовими для розрахунку його пенсії.
		У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
		Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986р. першої категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 15.05.1995р. Дніпропетровською обласною радою народних депутатів.
		З 01.08.1969р. по 02.09.1994р. позивач проходив службу у Збройних Силах СРСР (з 06.12.1991р. у Збройних Силах України), що підтверджується військовим квитком НОМЕР_2 . (а.с. 15  19)
		З 26.07.1986р. по 16.02.1989р. позивач займав посаду викладача спеціальної дисципліни на військовій кафедрі Дніпропетровського державного університету, про що були зроблені відповідні записи у його військовому квитку. (а.с. 65; 100  101)
		Згідно довідки від 15.04.1997р. №51/1/2124 позивач був призваний на збори і в складі військової частини №73413 брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на посаді начальника штабу полку у період з 23.12.1987р. по 16.01.1988р., та виконував обов`язки із забезпечення контролю за відправкою, організацією та ходом виконання робіт по ліквідації аварії на ЧАЕС. (а.с. 20  21)
		Місцем дислокації військової частини №73413 було селище Рудня-Іллінецька Іванківського району Київської області (III зона небезпеки).
		Судами встановлено, що позивач виконував роботи з ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС у період з 24.12.1987р. по 31.12.1987р. (8 днів) та з 01.01.1988р. по 14.01.1988р. (14 днів), як військовослужбовець, на посаді начальника штабу полку у складі військової частини №73413 у III (третій) зоні небезпеки (смт. Рудня-Іллінецька) на умовах 6-годинного робочого дня та 6-ти денного робочого тижня.
		У період роботи позивача з 24.12.1987р. по 14.01.1988р. були три загальних вихідних дні (неділя): 27.12.1987р., 03.01.1988р. та 10.01.1988р., у які позивач працював.
		У довідці, виданій позивачу військовою частиною №73413, зазначено, що учасники робіт по ліквідації наслідків аварії мають право на пільги, встановлені постановою ЦК КПРС і РМ СРСР від 07.05.1986р. №524-156, розпорядженням РМ СРСР від 17.05.1986р. №964 і від 23.05.1986р. №1031, постановою РМ СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986р. №665-195. (а.с. 20)
		Наказом Міністерства оборони України від 27.06.1994р. №378 позивача звільнено в запас за станом здоров`я та після звільнення в запас він отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». (а.с. 66)
		Судами встановлено, що позивач з 1994 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та по теперішній час отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». (а.с. 14)
		Відповідно до посвідчення Дніпропетровської ОДА від 15.05.1995р. серії НОМЕР_1 позивач має статус ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС категорії 1. (а.с. 11)
		Через захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, позивача визнано інвалідом ІІІ групи безстроково, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 30.05.1997р. Дніпропетровським обласним військовим комісаріатом та довідкою Обласної медико-соціальної експертної комісії №4 (серії МСЕ-ДНА-01 №251829 від 19.07.2001р.). (а.с. 12  13)
		Листом від 27.05.1998р. Галузевий державний архів Міністерства оборони України повідомив позивача про те, що фінансові документи військової частини НОМЕР_4 до архіву не надавались, згідно довідки штабу Міністерства оборони України №1069 від 25.06.1996р. фінансові документи за 1988 рік у ліквідаційному акті військової частини 73413 відсутні, встановити місцезнаходження таких документів не вдалось. (а.с. 121)
		Згідно довідки Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара від 30.11.2012р. №554/1480 позивач працював на посаді викладача військової кафедри Дніпропетровського університету, його заробітна плата за період з вересня по грудень 1987 року складала 356,50 руб, з яких 150  оклад по військовому званню, 160  посадовий оклад, 46,50 надбавка 15% за вислугу років. (а.с. 100)
		Як вбачається з іншої довідки від 03.12.2012р. №554/1481 первинні документи, які підтверджують період перебування позивача на роботах по ліквідації аварії на ЧАЕС в зоні відчуження, в бухгалтерію університету не надходили і оплата за вказаний період по підвищеній тарифній ставці (посадовому окладу) не проводилась. (а.с. 101)
		У грудні 2012 року позивач з метою отримання довідки про грошове забезпечення за роботу в зоні відчуження в 1986  1990 роках звернувся до Дніпропетровського обласного військового комісаріату.
		11.12.2012р. відбулося засідання Комісії Дніпропетровського обласного військового комісаріату з визначення даних про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986  1990 роках, на якому була розглянута заява позивача щодо отримання довідки про грошове забезпечення за роботу в зоні відчуження в 1987  1988 роках. (а.с. 22)
		За результатами проведення засідання, Комісією прийнято рішення про видачу відповідної довідки, що підтверджується копією витягу із протоколу засідання Комісії від 11.12.2012р. №5 та довідкою про грошове забезпечення від 14.12.2012р. №6/3165. (а.с. 23)
		У червні 2015 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області щодо переходу з пенсії за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки йому стало відомо про зміст нормативно-правових актів СРСР та УРСР, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з яких було знято гриф «секретно» та які стали загальнодоступними.
		Однак при перевірці своїх документів та при порівнянні їх із нормативно-правовими актами Ради Міністрів СРСР та УРСР, які стосувались умов оплати праці ліквідаторів аварії на ЧАЕС, та змістом довідки про грошове забезпечення від 14.12.2012р. №6/3165, позивач виявив помилки, що призвели до заниження розміру його грошового забезпечення.
		15.06.2015р. позивач звернувся до відповідача із заявою про внесення змін до довідки про грошове забезпечення за період виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 14.12.2012р. №6/3165. (а.с. 25)
		Проте листом від 02.11.2015р. позивачу відмовлено у задоволенні його заяви від 15.06.2015р. (а.с. 26)
		Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як учасник робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, має право на пільги, встановлені постановою ЦК КПРС і РМ СРСР від 07.05.1986р. №524-156, розпорядженням РМ СРСР від 17.05.1986р. №964, від 23.05.1986р. №1031, постановою РМ СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986р. №665-195, а тому відповідачами при складанні та видачі позивачу довідки від 14.12.2012р. №6/3165 протиправно не були застосовані вказані вище нормативні акти, які визначали умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників, занятих на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок цього, у довідці про грошове забезпечення позивача від 14.12.2012р. №6/3165 були відображені неправильні дані.
		Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що право позивача на даний момент не порушено, оскільки потреба у використанні оскаржуваної довідки виникне у нього лише при реалізації права на перехід з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто негативні наслідки для позивача від окремих неправильних даних, зазначених у довідці, настануть лише тоді, коли довідка буде подана до пенсійного органу і на її підставі буде нарахована пенсія у заниженому розмірі, тобто, порушення його прав можливе в майбутньому.
		При цьому апеляційний суд виходив з того, що позивач не звертався до пенсійного органу із заявами та пенсійним фондом не приймалось відносно нього ніякого рішення щодо переведення (призначення) чи відмови у переведенні (призначенні) з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
		Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач був призваний на збори та у складі військової частини приймав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС у період з 23.12.1987р. по 14.01.1988р., при цьому за основним місцем роботи викладачем військової кафедри університету у грудні 1987 року та січні 1988 року повністю збережене грошове забезпечення, а тому щодо оплати праці за вказаний період, то така підлягає обчисленню відповідно до абз. 4 п. 1 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986р. №665-195 (абз. 4 пп. 1 п. 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986р. №207/7), якою визначено оплату праці робітників і службовців, відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори, за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, і провадилась відповідно у відповідних зонах небезпеки в 4-х, 3-х і 2-х кратному розмірах (із врахуванням 100% тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи. Якщо відрядженим особам за основним місцем роботи зберігали грошове забезпечення, то показник кратності для розрахунку оплати праці за роботу в зоні відчуження зменшувався на одиницю.
		За висновком апеляційного суду, вказані нормативно-правові акти не застосовуються одночасно, оскільки розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986р. №964 для визначення зон небезпеки на території зони відчуження вводить нові умови оплати праці, замість попередніх, встановлених постановою від 07.05.1986р. №524-156.
		Щодо оплати праці у подвійному розмірі за фактично відпрацьований час у вихідні дні в зоні відчуження та нарахування премії у розмірі 60% на збільшений вдвоє оклад, суд апеляційної інстанції виходив з того, що нарахування грошового забезпечення за роботу в зоні відчуження військовослужбовців проводилось відповідно до розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986р. №1031 та листа Державного комітету УРСР з праці від 23.09.1986р. №136с «Про порядок матеріального забезпечення призваних на збори військовозобов`язаних», згідно з якими оплата фактично відпрацьованого часу (включаючи вихідні і святкові дні) у відповідних зонах небезпеки повинна проводитись виходячи із розрахункової денної тарифної ставки (посадового окладу), що враховується із тарифної ставки (посадового окладу) за даний місяць, поділеної на календарну кількість днів цього місяця. При цьому апеляційний суд виходив з того, що саме так і нараховувалось грошове забезпечення позивачу, що підтверджується довідкою Міністерства оборони України від 28.09.1998р. та кореспондується із виданою відповідачами довідкою від 14.12.2012р. №6/3165, що в свою чергу підтверджує її правомірність та обґрунтованість.
		Також апеляційний суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивачу взагалі виплачувались будь-які премії у спірний період, чи проводилась оплата у подвійному розмірі за будь-які дні, а тому посилання позивача на те, що йому повинні були здійснювати оплату у подвійному розмірі та нараховувати премію у розмірі не менше 60% посадового окладу не можуть бути прийняті до уваги, оскільки такі не підтверджені належними та допустимими доказами та є такими, що не узгоджуються з правовими нормами, що регулюють спірні правовідносини.
		З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи, а мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки суду апеляційної інстанції не спростовують і є безпідставними з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
		Так, відповідно до абзацу 2 частини 1 постанови Центрального комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, Всесоюзної Центральної Ради Професійних Союзів від 07.05.1986р. №524-156 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників підприємств та організацій зони Чорнобильської атомної електростанції» виплачувати військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконують службові обов`язки в зоні Чорнобильської АЕС, посадові оклади та оклади за військовим або спеціальним званням в подвійному розмірі.
		Згідно абзацу першого розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986р. №964-рс «Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати» з метою прискорення робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської атомної електростанції: виділити в розпорядження Міненерго СРСР додатковий фонд заробітної плати в розмірі 100 тис. руб.; надати право голові Урядової комісії з ліквідації аварії виплачувати кращим працівникам за виконання особливо важливих і відповідальних робіт в залежності від небезпеки їх проведення одноразову винагороду в розмірі до 1 тис. рублів; дозволити керівникам центральних органів виконавчої влади, що беруть участь в ліквідації аварії, за погодженням з головою урядової комісії проводити у виняткових випадках оплату праці працівників, зайнятих на зазначених роботах в III зоні небезпеки, в п`ятикратному розмірі в порівнянні з встановленими чинним законодавством нормами, по II зоні  в чотириразовому розмірі та в I зоні - у трикратному розмірі.
		Постановою Ради Міністрів СРСР, Всесоюзної Центральної Ради Професійних Союзів від 05.06.1986р. №665-195 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та запобіганням забрудненню навколишнього середовища»:
		встановлено працівникам підприємств, організацій і установ, які виконують роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильської АЕС та запобіганням забрудненню навколишнього середовища, додаткову оплату праці за роботу в нічний час в розмірі 35 відсотків годинної тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час і максимальний розмір премії - 60 відсотків тарифної ставки (окладу) на місяць (пункт 4);
		дозволено підприємствам, організаціям і установам залучати працівників на роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії, у вихідні та святкові дні з оплатою праці в подвійному розмірі.
		Таким чином, передбачена зазначеними урядовими постановами колишнього СРСР, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, можливість виплати грошового забезпечення в більшому розмірі стосується військовослужбовців військових частин, органів КДБ колишнього СРСР та осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ.
		В ході розгляду справи встановлено, що позивач брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі військової частини як призваний на збори, а тому апеляційний суд обгрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для застосування щодо позивача зазначених нормативних актів і прийняв рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Крім того, в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що в період участі позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за ним було збережено заробітну плату за основним місцем роботи, а доказів виплати грошового забезпечення в цей період відповідно до наведених вище нормативних документів суду надано не було.
		Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустив, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень  без змін.
		Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, 
		п о с т а н о в и в :
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016р.  без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		О.П. Стародуб
		А.А. Єзеров
		В.М. Кравчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...