Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/6105/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої внаслідок ДТП.
Надіслано для оприлюднення: 09.11.2020. Зареєстровано: 10.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2020.
Дата набрання законної сили: 09.11.2020
Номер судового провадження: 22-ц/807/2392/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 09.11.2020 Справа № 335/6105/18
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		Є.У.№ 335/6105/18                                        Головуючий у 1 інстанції: Соболєва І.П.
		№ 22-ц/807/2392/20                                                Суддя-доповідач: Крилова О.В.
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		9 листопада 2020 року        м. Запоріжжя
		 
		Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		головуючого:                Крилової О.В.
		суддів:                Полякова О.З.
		                       Онищенко Е.А.
		 
		розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, третя особа ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, стягнення моральної шкоди,
		ВСТАНОВИВ
		 
		В червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Запорізької міської ради, третя особа ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, стягнення моральної шкоди.
		 
		В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 09.03.2018 о 18 годині 30 хвилин на ділянці проїзної частини по вулиці вул. Діагональна в м. Запоріжжя, автомобіль BMW 520i реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить його дружині ОСОБА_2 , та яким керував ОСОБА_1 , поблизу зупинки «Запоріжкокс», здійснив наїзд на яму глибиною 17 см. В результаті ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження. Згідно висновку спеціаліста-автотоварознавця № 29 від 21.03.2018 вартість відновлювального ремонту становить 18640 грн. 50 коп. За проведення авто товарознавчого дослідження позивачем сплачено 1200 грн.
		На вказані ділянці автодороги існують вибоїни, що значно ускладнює рух транспортних засобів. Зазначені вибоїни примушують водіїв вдаватися до екстреного гальмування та маневрування, спричиняють виникнення аварійних ситуацій.
		На даній ділянці автодороги не було ніяких попереджувальних знаків, які б попереджували про наявність вибоїн.
		Власником автомобільної дороги, на якій сталася ДТП є Запорізька міська рада, якою, в порушення вимог пп. 1, 4 ст. 21 Закону України «Про автомобільні дороги», ч. 1 ст. 6, ст. 9 Закону України «Про дорожній рух», п. 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони не було вжито заходів щодо утримання вул. Діагональна в м. Запоріжжя в безпечному для дорожнього руху стані.
		 
		Посилаючись на зазначені обставини просив суд, стягнути з відповідача його витрати на відновлення автомобіля в сумі 18 640,50 грн., витрати на проведення авто товарознавчого дослідження 1200 грн., та в рахунок відшкодування моральної шкоди 7 000 грн., а також судові витрати.
		 
		Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 червня 2020 року позов залишено без задоволення.
		 
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
		 
		Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
		Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
		Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		Судом першої інстанції встановлено, що 09.03.2018 о 18 годині 30 хвилин на ділянці проїзної частини по вулиці вул. Діагональна в м. Запоріжжя, автомобіль BMW 520i реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , поблизу зупинки «Запоріжкокс», здійснив наїзд на яму. В результаті ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження. 
		Згідно зі схемою ДТП, яка складена працівниками Національної поліції, глибина ями, розташованої на ділянці проїзної частини по вулиці вул. Діагональна в м. Запоріжжя, складає 17 см.
		Відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ власником автомобіля BMW 520i реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_2 . 
		Стосовно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, проте постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10.05.2018 у справі №331/2471/18 закрито провадження відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КпАП України за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Судом при цьому було встановлено, що наїзд на яму відбувся через незадовільний стан дорожнього покриття. Були відсутні дорожні знаки, які попереджують про це. 
		Згідно з висновком спеціаліста-автотоварознавця № 29 від 21.03.2018 вартість матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля BMW 520i реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження, станом на 19.03.2018 становить 18640 грн. 50 коп. 
		Згідно з квитанцією № 28 за проведення авто товарознавчого дослідження ОСОБА_1 сплачено 1200 грн.
		Згідно з висновком судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 412/413-19 по цивільній справі №335/6105/18 від 06.09.2019:
		№1. Пошкодження сайлентблоків підвіски лівого заднього та правого заднього коліс автомобіля BMW-520i д.н.з. НОМЕР_1 носять експлуатаційний -характер. Пошкодження дисків обох коліс, які були надані окремо від автомобіля BMW-520i д.н.з. НОМЕР_1 , носять експлуатаційний характер.
		№2. Вирішити питання внаслідок чого відбулось пошкодження автомобіля BMW-520i д.н.з. НОМЕР_1 , за даними, що наявні в матеріалах справи, які надані для проведення експертизи, не надається за можливе.
		№3. Встановити експертним шляхом, що пошкодження сайлентблоку одного з важелів підвіски лівого заднього колеса автомобіля BMW-520i д.н.з. НОМЕР_1 та пошкодження обох коліс, що були надані окремо від цього автомобіля, виникли в наслідок ДТП, а саме, 09.03.2018 під час наїзду даного транспортного на яму, яка розташована на проїжджій частині вул. Діагональній в м. Запоріжжя, або іншого ДТП, чи утворені внаслідок експлуатації транспортного засобу, не надається за можливе.
		Пошкодження сайлентблоку одного з важелів підвіски правого заднього колеса автомобіля BMW-520i державний номер НОМЕР_1 не могли виникнути 09.03.2018 внаслідок наїзду лівих коліс цього транспортного засобу на яму, яка розташована на проїжджій частині вул. Діагональній в м. Запоріжжі, а були утворені внаслідок експлуатації даного транспортного засобу.
		№4. Пошкодження сайлентблоку одного з важелів підвіски правового заднього колеса автомобіля BMW-520i державний номер НОМЕР_1 виникли до або після наїзду даного транспортного засобу на яму, яка розташована на проїжджій частині вул. Діагональній в м. Запоріжжі.
		Встановити експертним шляхом, в який момент виникли пошкодження сайлентблоку одного з важелів підвіски лівого заднього колеса автомобіля BMW-520i державний номер НОМЕР_1 та пошкодження обох коліс, що були надані окремо від цього автомобіля, не надається за можливе.
		№5. В матеріалах справи, які надані для проведення експертизи, відсутні дані, які дозволяли би стверджувати, про те що пошкодження сайлентблоку одного з важелів підвіски лівого заднього колеса автомобіля BMW-520i державний номер НОМЕР_1 та пошкодження обох коліс, що були надані окремо від цього автомобіля, виникли 09.03.2018 внаслідок наїзду даного транспортного засобу на яму, яка розташована на проїжджій частині вул. Діагональній в м. Запоріжжі.
		№6. Водій автомобіля BMW-520i д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 в дорожній ситуації, обставини якої розглядаються, для забезпечення належного рівня безпеки з моменту появи ями у полі зору повинен був діяти у відповідності до вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України.
		№7. Вирішити питання технічної можливості уникнути наїзду на яму у водія автомобіля BMW-520i д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 в дорожній ситуації, обставини якої розглядаються, за даними, що наявні в матеріалах справи, які надані для проведення експертизи не надається за можливе.
		№8. Оцінка дій водія автомобіля BMW-520i д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 в частині виконання вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України в дорожній ситуації, обставини якої наведені в матеріалах справи, які надані для проведення експертизи, може бути виконана лише після вирішення питання технічної можливості запобігти уникнути наїзду на яму, яка розташована на проїжджій частині вул. Діагональної.
		Платіжним дорученням № 768 від 23.07.2019 виконавчий комітет ЗМР оплатив 7536 грн. за проведену експертизу згідно рахунку. 
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не ставив під сумнів пані факт ДТП, ані його причини та зв`язок з завданою позивачеві шкодою.
		 
		Судом першої інстанції було правильно констатовано, що за ст. 1 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що автомобільна дорога - це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безпечного, безперервного та зручного руху транспортних засобів, а за ст. 16 цього ж Закону вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.
		Пунктом 1 частини першої статті 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що елементами благоустрою є покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів.
		Статтею 9 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить, у тому числі, компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів.
		Пунктом 1 частини третьої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
		Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху (пункт 1 частини першої статті 16 Закону України «Про дорожній рух»).
		Згідно зі статтею 21 Закону України «Про автомобільні дороги» органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за: 1) стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; 2) якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; 3) розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об`єктів дорожнього сервісу та рекламоносіїв; 4) відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом.
		Пунктом 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 встановлено, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів. Вказані правила є обов`язковими для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожніх об`єктів і користувачів.
		Згідно з вимогами частини другої статті 1172 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.
		Проаналізувавши чинне у сфері досліджуваних правовідносин законодавство, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що для виникнення в особи обов`язку з відшкодування шкоди відповідно до частини другої статті 1172 ЦК України, крім наявності загальних умов (наявність шкоди, протиправність поведінки, вина та причинно-наслідковий зв`язок між збитками та протиправною поведінкою), необхідною є наявність спеціальних умов, які визначаються залежно від суб`єктивного складу відповідних відносин, зокрема наявність договору підряду та дія підрядника за завданням замовника.
		20.12.2017 Запорізькою міською радою прийнято рішення №55 «Про бюджет міста на 2018 рік», яким передбачені кошти на «Утримання та розвиток автомобільних доріг та дорожньої інфраструктури». 
		Видатки на поточний ремонт доріг м. Запоріжжя у 2018 році передбачені Програмою розвитку інфраструктури та комплексного благоустрою, затвердженою рішенням Запорізької міської ради від 20.12.2017 № 30.
		Головним розпорядником бюджетних коштів визначено Департамент інфраструктури та благоустрою Запорізької міської ради.
		Одержувачем коштів для виконання заходів, передбачених Програмою, є, в тому числі, комунальне підприємство «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів».
		Згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Посилаючись на правовий висновок Верховоного суду у конкретній спрві, смуд першої інстанції разом з тим не врахував його змісту та не врахував ту обставину, що у справі, розглянутій Верховним Судом був інший склад сторін.
		.
		Зокрема, Верховний Суд в постанові від 04 вересня 2019 року в справі № 335/8271/16-ц, провадження № 61-32626 св 18 зробив наступний правовий висновок: «12 квітня 2016 року між замовником Департаментом житлово-комунального господарства Запорізької міської ради та підрядником КП «ЕЛУАШ», укладений договір підряду № 02/16, предметом якого є надання підрядником протягом 2016 року послуг з поточного ремонту доріг у районах міста Запоріжжя.
		Відповідно до положень чинного законодавства та договору підряду відповідач зобов`язаний постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух, а тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що Департамент житлово-комунального господарства Запорізької міської ради, як замовник відповідає за шкоду, заподіяну особі внаслідок неналежного здійснення контролю за організацією та якістю виконання поточного ремонту дороги.
		Тому, належним відповідачем в цьому спорі є Департамент житлово-комунального господарства Запорізької міської ради. 
		 
		Такий висновок був зроблений Верховним Судом з огляду на те, що у справі у якості відповідача залучався не власник доріг та не міська рада, а підрядник - Комунальне підприємство"Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів" (далі - КП "ЕЛУАШ").
		 
		Натомість у даній справі позов заявлено до Запорізької міської ради як власника доріг, незалежно від того з яким підрядником та через який орган було укладено відповідні договори про ремонт автодоріг.
		 
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що Департамент житлово-комунального господарства Запорізької міської ради, як замовник має відповідати за шкоду, заподіяну особі  внаслідок неналежного здійснення контролю за організацією та якістю виконання поточного ремонту дороги, отже, належним відповідачем в цьому спорі є Департамент житлово-комунального господарства Запорізької міської ради, до якого позивачем не було заявлено позовних вимог, тому позов саме до Запорізької міської ради задоволенню не підлягає.
		 
		З таким висновком не можна погодитися з таких підстав. 
		Судом встановлено, що позов заявлено до власника автодороги.
		За ст. 318 ЦК власність зобов`язує.
		Департамент житлово-комунального господарства Запорізької міської ради, якого за висновком суду першої інстанції позивач мав залучити відповідачем в справі, якщо такий існує, є підрозділом Запорізької міської ради.
		 
		До того ж судом не було враховано, що відповідно до  Положенняпро департамент інфраструктури та благоустрою Запорізької міської ради, саме на цей орган покладені обов`язки щодо утримання доріг в належному стані.
		 
		Департамент інфраструктури та благоустрою Запорізької міської ради (далі - департамент) утворюється Запорізькою міською радою, підзвітний і підконтрольний Запорізькій міській раді.
		 
		Тож заявлення позову до Запорізької міської ради а не до Департаменту, може мати значення лише при вирішенні питання щодо порядку виконання судового рішення, визначення рахунків, з яких має бути здійснене стягнення.
		 
		Натомість залучення у якості відповідача власника неякісної автодороги не суперечить закону, навпаки, відмова у позові з підстав того, що відповідати за завдану шкоду має підрозділ Запорізької міської ради ( навіть якщо він є юридичною особою) створює перешкоди для реалізації позивачем свого права на відшкодування.
		 
		Судова колегія враховує, що надмірний формалізм під час вирішення питання належності відповідача у справі суперечить принципу верховенства права, завданням цивільного судочинства та порушує, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, право на доступ до суду.
		 
		За ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		 
		Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).
		 
		Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.
		 
		Водночас у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
		 
		Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»).
		 
		Враховуючи викладене, судова коелігя вважає, що позивачем доведений розмір шкоди, завданої неякісним покриттям автодороги, яка належить відповідачеві, а відтак заявлений позов про відшкодування майнової шкоди підлягає задоволенню у розмірі , відкоригованому позивачем на час ухвалення судового рішення.
		.
		Відповідно підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат.
		 
		Щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, судова колегія враховує фактичні обставини справи та роз`яснення, надані у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", де роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
		 
		Враховуючи фактичні обставини справи, надані позивачем доводи на обґрунтування моральної шкоди, розмір майнової шкоди тощо, судова колегія вважає, що позов про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню у розмірі 3000 гр. 
		 
		Керуючись ст. ст. 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 червня 2020 рокупо цій справі скасувати.
		Ухвалити нове рішення.
		 
		Позов ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, третя особа ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
		 
		Стягнути з Запорізької міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на відновлення автомобіля в сумі 12727,49гр.(дванадцять тисяч сімсот двадцять сім гр.49 коп) , витрати на проведення авто товарознавчого дослідження 1200 грн. ( одна тисяча двісті гр.), та в рахунок відшкодування моральної шкоди 3 000 грн.( три тисяч гр.)
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. 
		 
		Повний текст постанови складено 9 листопада 2020 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий                                                                О.В. Крилова
		 
		 
		 
		Судді:                                                                        О.З. Поляков
		 
		 
		 
		                                                                               Е.А.Онищенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...