Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/3527/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування видів г.д.; нагляду у сфері г.д.; реалізації державної регуляторної політики у сфері г.д.; розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки.
Надіслано для оприлюднення: 10.11.2020. Зареєстровано: 11.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 12.11.2020.
Дата набрання законної сили: 10.11.2020
Номер судового провадження: А/857/11488/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 380/3527/20 пров. № А/857/11488/20
		Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді:Затолочного В.С.,
		суддів:Кухтея Р.В., Сеника Р.П.,
		з участю секретаря судового засіданняЛутчин А.М.,
		представника позивачаКотовщикова Р.А.,
		розглянувши в судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державної служби геології та надр України та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроГаз Мінералс» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі № 380/3527/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроГаз Мінералс» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним і скасування наказу, зобов`язання вчинити дії (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Кравців О.Р. в м. Львові Львівської області 12.08.2020 року о 16:39 год., повний текст судового рішення складено 14.08.2020), -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄвроГаз Мінералс» (далі  позивач, ТОВ «ЄвроГаз Мінералс») звернулося з адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України (далі  відповідач, Держгеонадра), у якому просить визнати протиправним та скасувати наказ від 21.02.2020 № 59 «Про прийняте рішення щодо надання спеціального дозволу на користування надрами» та зобов`язати відповідача видати позивачу спеціальний дозвіл на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою Середньопридніпровського блока Українського щита на виявлення тіл кімберлітів та лампроїтів, як можливих корінних джерел алмазів у Дніпропетровській області.
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено.
		Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив позивач, який вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року змінити, а саме п. 3 резолютивної частини рішення викласти наступним чином: «Зобов`язати Державну службу геології та надр України видати Товариству з обмеженою відповідальністю «ЄвроГаз Мінералс» спеціальний дозвіл на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою Середньопридніпровського блока Українського щита на виявлення тіл кімберлітів та лампроїтів, як можливих корінних джерел алмазів у Дніпропетровській області відповідності до заяви від 02.03.2016 терміном на 5 (п`ять) років».
		У доводах апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції поза увагою залишив той факт, що надання дозволу на користування надрами повинно бути здійснено відповідачем у відповідності до поданої заяви від 02.03.2016 терміном на п`ять років.
		Не погодившись із рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року, відповідач також оскаржив його в апеляційному порядку, зазначивши, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		Вказав, що на виконання рішення суду Державною службою геології та надр України розглянуто заяву позивача, та відмовлено наказом у наданні спеціального дозволу на користування надрами, про що повідомлено позивача листом. У листі та наказі про відмову наведено перелік нормативно-правових актів, на підставі яких розглянуто вищевказану заяву. Зазначив, що підстави для відмови у наданні спеціального дозволу на користування надрами передбачені п. 19 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615 (далі  Порядок № 615). Звернув увагу на неможливість суду втручатися у дискреційні повноваження Держгеонадр в частині надання, зупинки, анулювання спеціальних дозволів на користування надрами.
		В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні апеляційної скарги ТОВ «ЄвроГаз Мінералс», проти задоволення апеляційної скарги відповідача - заперечував.
		Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, правом на участь у розгляді справи не скористався, надіслав суду письмове клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
		Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Судом першої інстанції вірно встановлено, що ТОВ «ЄвроГаз Мінералс» звернулося до Держгеонадр із заявою про отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону від 02.03.2016.
		До заяви позивач надав наступні документи: виписка з ЄДР від 22.10.2015 року; статут; договір оренди майнового комплексу від 03.03.2016; пояснювальна записка з характеристикою об`єкта; програма робіт з геологічного вивчення, в тому числі ДПР на виявлення кімберлітів та лампроїтів на Дніпропетровській площі Середньопридніпровського блоку; каталог координат кутових точок ділянки; графічні матеріали: оглядову карту, ситуаційний план розташування; оглядову геологічну карту.
		Проте, у встановлений законом строк, відповідачем не видано заявнику спеціальний дозвіл, або відмову у наданні такого дозволу. Листом від 29.06.2016 року № 11017/13/13-16 було повернуто надані позивачем документи з мотивів не зазначення потужності підприємства.
		Отримавши відмову, ТОВ «ЄвроГаз Мінералс» звернулося до суду з адміністративним позовом до Держгеонадр, в якому просило:
		- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у наданні спеціального дозволу на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою Середньопридніпровського блока Українського щита на виявлення тіл кімберлітів та лампроїтів, як можливих корінних джерел алмазів;
		- зобов`язати Держгеонадра видати спеціальний дозвіл на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою Середньопридніпровського блока Українського щита на виявлення тіл кімберлітів та лампроїтів, як можливих корінних джерел алмазів.
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2017 у справі № 813/3145/16 позов задоволено повністю.
		Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017 у цій справі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2017 скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено частково, визнано протиправними дії Держгеонадр щодо неналежного розгляду заяви ТОВ «ЄвроГаз Мінералс» від 02.03.2016 про надання спеціального дозволу на користування надрами та щодо безпідставного повернення заяви з доданими матеріалами; зобов`язано Держгеонадра розглянути заяву ТОВ «Єврогаз Мінералс» від 02.03.2016 №3872/13/12-16 та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.
		Ухвалою Верховного Суду від 08.01.2019 у цій справі постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017 залишено без змін.
		На виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017 у справі № 813/3145/16 Держгеонадр розглянуто заяву ТОВ «ЄвроГаз Мінералс» від 02.03.2016.
		Наказом Держгеонадр від 21.02.2020 № 59 відмовлено у наданні ТОВ «ЄвроГаз Мінералс» спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки Середньодніпровського блоку Українського щита на виявлення тіл кімберлітів та лампроїтів (алмазів) у Дніпропетровській області.
		Вказаному рішенню передувало засідання Робочої групи з питань надрокористування 11.02.2020. Згідно з протоколом від 11.02.2020 № 1-РГ/2020 за результатами розгляду заяви ТОВ «ЄвроГаз Мінералс» позитивного рішення щодо видачі спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, Середньодніпровського блоку Українського щита на виявлення тіл кімберлітів та лампроїтів (алмазів) у Дніпропетровській області не прийнято.
		Про прийняте рішення відповідач повідомив ТОВ «ЄвроГаз Мінералс» листом від 10.03.2020.
		Оскільки у вказаному листі Держгеонадр не наведено підстав для відмови, 10.04.2020 адвокат Кока В.А. в інтересах ТОВ «ЄвроГаз Мінералс» звернувся з адвокатським запитом про надання інформації про причини відмови згідно з п. 19 Порядку № 615.
		У відповідь на адвокатський запит Держгеонадр надіслало лист від 17.04.2020, яким поінформувало адвоката про відмову та повідомило, що підстави для прийняття рішення про відмову викладені в п. 19 Порядку № 615.
		Вважаючи наказ про відмову у наданні спеціального дозволу на користування надрами необґрунтованим та таким, що порушує його права, позивач звернувся за їх захистом до суду.
		Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відмовляючи позивачу у наданні дозволу на користування надрами, враховуючи скасування судами попередньої відмови у наданні такого дозволу, суб`єкт владних повноважень повинен був обґрунтувати мотиви такої відмови та чітко вказати на її підстави. Адже наказ відповідача про відмову у наданні дозволу на користування надрами є актом індивідуальної дії. Загальними вимогами до таких актів є їх обґрунтованість та вмотивованість, вказівка на конкретні підстави їх прийняття, переконливі і зрозумілі мотиви цього.
		Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
		Відповідно до ч. 2 ст. 16 Кодексу України про надра питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України регулюється Порядком № 615.
		Відповідно до п. 8 Порядку № 615 (тут і далі в редакції, чинній на час подання позивачем заяви про надання дозволу на користування надрами) рішення про надання дозволу без проведення аукціону приймається протягом 60 днів (для вугільних шахт, які відповідно до законодавства вважаються малими, - протягом 30 днів) після надходження заяви разом із зазначеними документами у повному обсязі.
		Згідно з п. 2 Порядку № 615 дозволи надаються Держгеонадрами без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 вказаного Порядку, крім корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із вказаним Порядком.
		У відповідності до п. 8 Порядку № 615 документи, що не відповідають вимогам вказаного Порядку, повертаються заявникові.
		Пунктом 19 Порядку № 615 передбачено, що підставами для прийняття рішення про відмову в наданні, продовженні строку дії, переоформленні дозволу або внесення змін до нього є: подання заявником документів не в повному обсязі; виявлення у поданих документах недостовірних даних; невідповідність документів, поданих заявником, вимогам законодавства.
		Згідно з п. 25 Порядку № 615 про надання, продовження строку дії, зупинення, поновлення, переоформлення, видачу дубліката, анулювання дозволу та внесення змін до нього Держгеонадра видає наказ.
		З метою попереднього розгляду матеріалів щодо надання дозволів Держгеонадра відповідно до повноважень утворює комісію з питань надрокористування.
		До складу комісії з питань надрокористування, що утворюється Держгеонадрами, включаються спеціалісти Секретаріату Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Положення про зазначену комісію та її персональний склад затверджуються Держгеонадрами.
		Наказ Держгеонадр про надання дозволу розміщується протягом п`яти днів на офіційному веб-сайті Держгеонадр.
		Наказ Держгеонадр про зупинення, анулювання, відмову в наданні чи продовженні строку дії дозволу може бути оскаржений в установленому законодавством порядку.
		Отже, законодавцем передбачено, що відмова в наданні спеціальних дозволів на користування надрами повинна бути вираженою у формі відповідного наказу Держгеонадр.
		Крім того законодавець чітко визначив підстави для відмови в наданні, продовженні строку дії, переоформленні дозволу або внесення змін, а саме: подання заявником документів не в повному обсязі; виявлення у поданих документах недостовірних даних; невідповідність документів, поданих заявником, вимогам законодавства.
		З матеріалів справи встановлено, що ТОВ «ЄвроГаз Мінералс» подано заяву, у якій зазначено перелік всіх необхідних документів, які долучені до заяви, проти чого відповідач не заперечив.
		Наказом Держгеонадр від 21.02.2020 № 59 відмовлено у наданні ТОВ «ЄвроГаз Мінералс» спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки Середньодніпровського блоку Українського щита на виявлення тіл кімберлітів та лампроїтів (алмазів) у Дніпропетровській області.
		Однак, у вищенаведеному наказі та у листі від 10.03.2020, яким відповідачем направлено позивачу про прийняте рішення щодо відмови у наданні спеціального дозволу на користування надрами, не наведено підстав для такої відмови.
		Відтак, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на користування надрами, враховуючи скасування судами попередньої відмови у наданні такого дозволу, суб`єкт владних повноважень повинен був обґрунтувати мотиви такої відмови та чітко вказати на її підстави. Адже наказ відповідача про відмову у наданні дозволу на користування надрами є актом індивідуальної дії. Загальними вимогами до таких актів є їх обґрунтованість та вмотивованість, вказівка на конкретні підстави їх прийняття, переконливі і зрозумілі мотиви цього.
		Однак ні у оскарженому наказі про відмову а наданні дозволу на користування надрами, ні у рішенні робочої групи, яке передувало наказу, ні у інформаційному листі про відмову у наданні такого дозволу, ні у відповіді на адвокатський запит, ні у відзиві поданому до суду відповідач не вказує на жодну конкретну підставу для відмови чи обґрунтований мотив.
		Щодо доводів апелянта на втручання суду першої інстанції у дискреційні повноваження відповідача, то суд апеляційної інстанції не бере такі до уваги, з огляду на наступне.
		Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.
		У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
		Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
		Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
		Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
		Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13.02.2018 у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справа №461/2579/17, від 20.03.2018 у справі №820/4554/17, від 03.04.2018 у справі № 569/16681/16-а та від 12.04.2018 справа №826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
		Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі  ЄСПЛ).
		Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.
		Стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами суб`єктів владних повноважень ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).
		Натомість, у справі, що розглядається, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
		Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25.03.2018 у справі № 826/6102/16.
		Щодо покликань позивача на те, що оскаржуване рішення слід змінити, оскільки суд першої інстанції поза увагою залишив той факт, що надання дозволу на користування надрами повинно бути здійснено відповідачем у відповідності до поданої заяви від 02.03.2016 терміном на п`ять років, апеляційний суд зазначає наступне.
		На час звернення до компетентного органу із заявою від 02.03.2016 року про надання спеціального дозволу на користування надрами Порядок № 615 діяв в редакції від 19.01.2016 року.
		Саме згідно даного Порядку № 615 і в названій редакції позивач звертався до відповідача із заявою від 02.03.2016 року та відповідним пакетом документів.
		Внаслідок тривалої протиправної бездіяльності відповідача рішення про видачу спеціального дозволу позивачу не виданий станом на 2020 рік.
		З 25.02.2020 року Порядок № 615 діє в новій редакції.
		При цьому положення пункту 7 Порядку № 615 в обох названих редакціях зазначено, що дозвіл видається на строк, визначений заявником, але не більш як на п`ять років - на геологічне вивчення родовищ корисних копалин і геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку родовищ корисних копалин загальнодержавного значення.
		Тобто позивач в апеляційній скарзі обґрунтовано зазначив про наявність у нього права на видачу відповідного дозволу згідно із заявою від 02.03.2016 року строком на п`ять років.
		Разом з тим, апеляційний суд враховує, що з матеріалів справи, а саме з позовної заяви, встановлено, що позивач звернувся з позовом в якому просить визнати протиправним та зобов`язати відповідача видати позивачу спеціальний дозвіл на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою Середньопридніпровського блока Українського щита на виявлення тіл кімберлітів та лампроїтів, як можливих корінних джерел алмазів у Дніпропетровській області.
		Оскаржуваним рішення позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
		Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		В даному випадку за встановлених обставин справи підстави для виходу за межі позовних вимог у суду першої інстанції були відсутні.
		Тому покликання апелянта на те, що оскаржуване рішення слід змінити, а саме абзац 3 резолютивної частини, не беруться до уваги, оскільки такі виходять за межі пред`явленого позову.
		З огляду на вищевикладене, рішення суду першої інстанції є законним та скасуванню не підлягає.
		Згідно частини 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права.
		Відповідно до частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.
		Відповідно до пункту 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційні скарги Державної служби геології та надр України та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроГаз Мінералс» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі № 380/3527/20 - без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції лише з підстав та у випадках, визначених частиною 4 та пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
		Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Р. В. Кухтей   Р. П. Сеник  Повне судове рішення складено 10.11.2020

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...