Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/4554/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки виробництва; Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою.
Надіслано для оприлюднення: 10.11.2020. Зареєстровано: 11.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 13.11.2020.
Дата набрання законної сили: 11.12.2020
Номер судового провадження: 1-кп/638/1101/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018220480003840

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 638/4554/20
		Провадження №1-кп/638/1101/20
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 листопада 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
		Головуючого судді         ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря         ОСОБА_2 , 
		прокурора             ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого         ОСОБА_4 ,
		захисника обвинуваченого    адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		потерпілого             ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду судове провадження за матеріалами кримінального провадження №12018220480003840 від 05.10.2018 року стосовно:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, громадянина України, українця, одруженого, зареєстрованого ФОП, з вищою освітою, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.272 КК України, -
		встановив:
		 
		ОСОБА_4 , будучи особою, яка зобов`язана дотримуватись правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою працівниками ФОП « ОСОБА_4 » згідно з договором підряду від 03.09.2018 року між Департаментом житлового господарства Харківської міської ради та ФОП « ОСОБА_4 », 14.10.2018 року близько 17:00 год. допустив ОСОБА_8 , з яким вступив у фактичні трудові відносини, до робіт пов`язаних з капітальним ремонтом даху багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , без проведення йому інструктажів з охорони праці та інструктажів з безпечного виконання даного виду робіт, перевірки відповідної кваліфікації ОСОБА_8 щодо виконання робіт на висот та належним чином не організував проведення вказаних робіт, а саме: не призначив працівників, відповідальних за організацію і безпечне виконання робіт на висоті та не розробив відповідні проекти: організації будівництва (ПОБ) і проект виконання робіт (ПВР), не забезпечив засобами індивідуального захисту, чим порушив правила безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві особою, яка зобов`язана їх дотримувати, внаслідок чого ОСОБА_8 впав з даху вищезазначеного будинку та згодом від отриманих тілесних ушкоджень помер.
		У судовому засіданні ОСОБА_4 свою провину у вчиненні злочину визнав повністю, пояснивши, що займається підприємницькою діяльністю з основним видом економічної діяльності  будівництво житлових і нежитлових будівель, підготовчі роботи на будівельному майданчику, малярні роботи та скління, штукатурні роботи, інші будівельно-монтажні роботи. Згідно з договором підряду з Департаментом житлового господарства Харківської міської ради від 03.09.2018 року він мав виконати капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 . У жовтні 2018 року працівник ОСОБА_8 близько 17:00 години, виконуючи роботи з капітального ремонту багатоквартирного житлового будинку за вказаною адресою, впав та загинув. Розуміє, що винен у неналежній організації робіт з підвищеною небезпекою, порушенні правил техніки безпеки, однак зазначив, що не міг уявити настання таких наслідків. У скоєному щиро кається.
		Винність обвинуваченогоу вчиненніінкримінованого йомузлочину нікимне оспорюється.Інші доказизгідно ч.3ст.349КПК Українибуло визнанонедоцільним досліджуватив судовомузасіданні щодотих обставин,які нікимне оспорюються,крім матеріалів,що характеризуютьособу обвинуваченого. При цьому судом з`ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
		Суд вважаєдоведеною винність ОСОБА_4 упорушенні правилбезпеки підчас виконанняробіт зпідвищеною небезпекоюна підприємствіособою,яка зобов`язанаїх дотримувати,що спричинилозагибель особи, та кваліфікує його дії за ч.2 ст.272 КК України.
		Вирішуючи питання про вид та розмір покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України  є тяжким злочином, відомості про особу винного, наявність обставини, яка пом`якшує та відсутність обставини, яка обтяжує покарання.
		Обставиною, що пом`якшує покарання  ОСОБА_4 , є щире каяття.
		Обставин,що обтяжуютьпокарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.
		З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_4 раніше не судимий одружений, зареєстрований ФОП, на диспансерному (профілактичному) обліку в КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер» не перебуває; впродовж останніх п`яти років за медичною допомогою до КЗОЗ «Харківський міський психоневрологічний диспансер №3» не звертався, характеризується позитивно, згідно досудової доповіді Шевченківського районного відділу філії ДУ «Центр Пробації» в Харківській області ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як низький.
		Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
		Обвинуваченому суд призначає покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
		Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує фактичні обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого злочину, суб`єктивне ставлення обвинуваченого до скоєного та його поведінку після вчинення злочину, соціальну характеристику особи: її вік, стан здоров`я, соціальне становище, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, та зваживши на всі фактори в їх сукупності і взаємозв`язку, приходить до висновку про призначення покарання у межах санкції інкримінованої статті у виді позбавлення волі.
		Однак, з урахування даних про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, характеризується позитивно, суд вважає, що ОСОБА_4 не потребує обов`язкової ізоляції від суспільства, його виправлення можливе без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконання покладених на нього обов`язків, та приймає рішення про звільнення його у відповідності зі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням.
		Об`єктивні обставини, які б давали підстави для висновку про неможливість виправлення обвинуваченого при призначенні йому покарання у вигляді позбавлення волі з випробовуванням з іспитовим строком відсутні.
		Застосування інституту звільнення від відбування покарання, має бути індивідуальним щодо кожної особи та на думку суду не зашкодить реалізації цілей покарання, сприятиме виправленню обвинуваченого без ізоляції від суспільства та попередженню скоєння ним нових злочинів.
		У той же час, з метою контролю за поведінкою засудженого, суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_4 обов`язки передбачені п.п.1, 2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України.
		Крім того, враховуючи тяжкість наслідків інкримінованого злочину, характер небезпеки та грубість допущених порушень правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві, суд приходить до висновку, щодо необхідності призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права займатисядіяльністю збудівництва житловихі нежитловихбудівель на певний строк, в межах санкції ч.2 ст.272 КК України та вважає, що призначення додаткового покарання стане дієвим для досягнення мети щодо виправлення обвинуваченого.
		Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
		Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).
		Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається, як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню,такяк Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
		Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають, як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.
		Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
		При цьому також суд враховує, що відповідно до ст.50 КК Українипокарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст.50 КК Українимає на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів.
		При призначенні покарання ОСОБА_4 суд керується також положенням п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23.10.2003 року, згідно якого суди припризначенні покараннявкожномувипадкуіщодокожного підсудного, який визнається винним у вчиненнізлочину,маютьсуворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		Процесуальні витрати, які пов`язані із залученням експерта під час здійснення досудового розслідування  підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
		Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,- 
		 
		ухвалив:
		 
		ОСОБА_4  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.272 КК України та призначити йому покарання у виді 5(п`яти)років позбавленняволі зпозбавленням правазайматися діяльністюз будівництва житловихі нежитловихбудівель настрок 1(один)рік. 
		На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку  3(три)роки не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.
		Відповідно до п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 9420,00 грн. на відшкодування процесуальних витрат за проведення судової експертизи в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності №27473 від 09.04.2019 року, 22452,43 грн. на відшкодування процесуальних витрат за проведення судової експертизи в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності №4/208СЕ-19 від 28.02.2020 року, а всього стягнути 31872 (тридцять одну тисячу вісімсот сімдесят дві) гривні 43 копійки.
		Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного судучерез Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня йогопроголошення.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя:         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...