Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/32182/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 10.11.2020. Зареєстровано: 11.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 13.11.2020.
Дата набрання законної сили: 22.10.2020
Номер судового провадження: 2/760/1735/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Провадження №2/760/1735/20
		Справа №760/32182/18
		 
		 
		З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		22 вересня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі
		головуючої судді - Усатової І.А.
		при секретарі - Омелько Г.Т.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування житлом,-
		В С Т А Н О В И В:
		Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просить суд встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином:
		у користування позивача виділити житлову кімнату площею 15,4 кв. м;
		у користуванні відповідача залишити житлову кімнату площею 14,8 кв. м та житлову кімнату площею 14,6 кв. м;
		у загальному користуванні залишити: кухню площею 8,1 кв. м, вбиральню площею 0,9 кв. м, ванну кімнату площею 1,9 кв. м, коридор площею 4,5 кв. м.
		В обґрунтування заявлених вимог зазначає наступне.
		15.08.1995 ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу нерухомості придбав у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 трикімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		09.07.2003 позивач за договором дарування, посвідченим П`ятою Київською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 3-1372, подарував 2/3 частини вказаної квартири ОСОБА_2 .
		Згідно з технічним паспортом, квартира є трьохкімнатною, житлова площа - 44,8 кв. м., у тому числі 1-а кімната - 15,4 кв. м, 2-а кімната - 14,6 кв. м, 3-я кімната - 14,8 кв. м, кухня - 8,1 кв. м, вбиральня - 0,9 кв.м., ванна кімната -1,9 кв.м., коридор - 4,5 кв. м, балкон - 2,5 кв. м. Загальна площа квартири, з врахуванням коефіцієнту 0,3 щодо площі балкону, складає 60,95 кв. м.
		На момент звернення з позовом до суду у квартирі проживають позивач та невідомі йому особи, що проживають з дозволу відповідача. Вказані особи постійно змінюються, тривалий час позивач не може дійти згоди щодо користування квартирою. З відповідачем постійно виникають конфлікти щодо режиму користування та розпорядження квартирою, щодо сплати комунальних послуг за квартиру.
		Просить врахувати, що йому систематично чинять перешкоди у користуванні як житловою кімнатою, так і користуванні місць загального призначення - кухні, вбиральні, ванної кімнати, балкону.
		З огляду на викладене просить позов задовольнити та встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 .
		Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 11.12.2018 у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та надано відповідачу 30 - денний строк на подання відзиву на позов з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
		Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.
		Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Позивач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 22.03.2020 подав до суду заяву, якою просив розглянути справу без його участі, в заяві вказав, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
		Відповідач у судове засідання, не з`явилась про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином у порядку, визначеному ч. 1 ст. 130 ЦПК України. Про причину неявки суд до відома не поставила.
		Судові повістки, що направлялась на адресу відповідачки за місцем її реєстрації, повернулася на адресу суду з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».
		Відповідно до ч. 3, 5, 8 ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
		Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання.
		У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
		Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
		Враховуючи вимоги даної норми закону суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи належним.
		Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
		1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
		2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
		3) відповідач не подав відзив;
		4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
		Виходячи з цього, враховуючи заяву позивача від 22.09.2020, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
		Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
		З наявної в матеріалах справи копії договору купівлі-продажу нерухомості від 15.08.2018, посвідченого П`ятою Київською державною нотаріальною конторою, реєстраційний № А3050/6105 вбачається, що ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 трикімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6)
		З наданої П`ятою Київською державною нотаріальною конторою копії договору дарування від 09.07.2003, посвідченого П`ятою Київською державною нотаріальною конторою, зареєстрований в реєстрі за № 3-1372, вбачається, що ОСОБА_1 подарував 2/3 частини вказаної квартири ОСОБА_2 .
		З наявної в матеріалах справи копії технічного паспорту квартири АДРЕСА_1 вбачається, що квартира є трьохкімнатною, житлова площа - 44,8 кв. м., у тому числі 1-а кімната - 15,4 кв. м, 2-а кімната - 14,6 кв. м, 3-я кімната - 14,8 кв. м, кухня - 8,1 кв. м, вбиральня - 0,9 кв.м., ванна кімната -1,9 кв.м., коридор - 4,5 кв. м, балкон - 2,5 кв. м. Загальна площа квартири, з врахуванням коефіцієнту 0,3 щодо площі балкону, складає 60,95 кв. м. (а.с. 8-9)
		Позивач просить встановити порядок користування вказаною квартирою виділивши у користування житлову кімнату площею 15,4 кв. м; у користуванні відповідача залишити житлову кімнату площею 14,8 кв. м. та житлову кімнату площею 14,6 кв. м; у загальному користуванні залишити: кухню площею 8,1 кв. м, вбиральню площею 0,9 кв. м, ванну кімнату площею 1,9 кв. м, коридор площею 4,5 кв. м., на що суд зазначає наступне.
		При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності.
		Отже, кожному співвласнику належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним із співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватись відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.
		Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.
		У даному випадку, спірні правовідносини стосуються встановлення порядку спільного користування майном. Тому, критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов`язковим.
		Згідно зі ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової власності або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
		У відповідності до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
		Статтею 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, а за відсутності згоди вирішується судом.
		Правовий аналіз вище зазначених статей вказує на те, що незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
		Згідно зі ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
		Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
		Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Статтею 356 ЦК України визначено, що власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
		Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України, кожен з співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
		Пунктом 14 Постанови пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику по справах за позовами про захист права приватної власності» визначено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
		Позивач просив виділити йому у користування житлову кімнату площею 15,4 кв. м., в загальному користуванні залишити - кухню, вбиральню, ванну кімнату, коридор.
		Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
		За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
		Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
		Вирішуючи даний спір, суд враховує встановлені обставини, зокрема те, що позивачу належить 1/3 частини квартири, а відповідачу 2/3 частини квартири та відомості із технічного паспорту щодо квартири АДРЕСА_1 .
		Також, суд зважає на житлову площу квартири та враховує, що 1/3 частина житлової площі квартири становить приблизно 14,93 кв. м.
		Як вище вказувалося спірна квартира складається із трьох житлових кімнат: окремої площею 15,4 кв.м. і суміжних площею 14,6 кв.м., з якої мається вхід  до іншої площею 14,8 кв.м., і яка у свою чергу є окремою кімнатою, якою може користуватися особа. За таких обставин виділення співвласникам квартири окремих кімнат, а саме: позивачу кімнати  15,4 кв.м., а відповідачці кімнат 14,6 кв.м. та 14,8 кв.м. ніяким чином не порушує прав співвласників та вимог закону.
		При цьому при визначенні порядку користування неможливим є виділення одному із співвласників саме прохідної кімнати (через яку є вхід до іншої, що унеможливлює обособлене користування), чого в даній справі не встановлено.
		Також, суд звертає увагу, що перевищення площі на 0,5 кв.м. не перешкоджає встановленню порядку користування вказаним житлом, оскільки в даному випадку має місце не поділ майна в натурі, а лише встановлення порядку користування і відсутність кімнат, які за розміром ідеально відповідають часткам сторін у праві власності не перешкоджає встановленню порядку користування, оскільки частки сторін у праві власності не змінюються і це не веде до утиснення прав власника. 
		З огляду на зазначене, враховуючи те, що в добровільному порядку визначити порядок користування житловим приміщенням сторонам не вдалось, керуючись принципами розумності та справедливості, суд вважає за доцільне визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши позивачу у користування житлову кімнату площею 15,4 кв.м., в загальному користуванні залишити: кухню, вбиральню, ванну кімнату та коридор.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача.
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору в розмірі 704,80 грн.
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 317, 319, 321, 355, 356, 358 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280, 281, 282, 354 ЦПК України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		Позов - задовольнити.
		Встановити порядок користування квартирою  АДРЕСА_1 .
		Виділити у користування ОСОБА_1 житлову кімнату площею 15,4 кв. м. у квартирі АДРЕСА_1 .
		Виділити у користування ОСОБА_2 житлові кімнати площею 
		14,8 кв. м. та площею 14,6 кв. м., у квартирі АДРЕСА_1 .
		Місця загального користування: кухня площею - 8,1 кв.м., вбиральня площею - 0,9 кв.м., ванна кімната площею - 1,9 кв. м., коридор площею - 4,5 кв.м., у квартирі АДРЕСА_1 , залишити в спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704,80 грн.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
		Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.
		Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		 
		  Суддя:  І.  А.  Усатова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...