Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 683/3191/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права на чуже майно; Спори про право власності та інші речові права володіння чужим майном.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 12.11.2020.
Дата набрання законної сили: 09.11.2020
Номер судового провадження: 61-21354ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		09 листопада 2020 року 
		м. Київ
		 
		справа № 683/3191/17
		провадження № 61-21354св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Міронекс»,
		відповідачі: ОСОБА_1 , Виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, Державний реєстратор Комунального підприємства «Подільський реєстраційний центр» Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Савченко Марина Дмитрівна,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс» на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 20 травня 
		2019 року в складі судді Цішковського В. А.та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
		 
		У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Міронекс» (далі - ТОВ «Міронекс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, Державного реєстратора Комунального підприємства «Подільський реєстраційний центр» Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Савченко М. Д. (далі - державний реєстратор КП «Подільський реєстраційний центр» Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Савченко М. Д., державний реєстратор) про скасування рішення та записів про реєстрацію права власності та усунення перешкод у користуванні майном.
		 
		В обґрунтування позову зазначало, що наслідок незаконних дій відповідача ОСОБА_1 позивачу створюються перешкоди в користуванні належним товариству майном, а саме приміщеннями підвалу та другого поверху готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Звертало увагу на те, що 29 лютого 2015 року на підставі договору купівлі-продажу ТОВ «Міронекс» набуло у власність цілісний майновий комплекс, який складається з приміщень, які знаходяться в підвалі, на частині першого поверху, другому поверсі вказаної будівлі та окремо розташовані приміщення гаражів.
		 
		Стверджувало, що з часу набуття у власність зазначеного вище нерухомого майна, товариство проводить його поточний ремонт, необхідність якого викликана, в тому числі, через порушення вентиляційного та гідроізоляційного режимів приміщень підвалу. Замурування вікна підвалу та можливого пошкодження відмостки будівлі готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відбулось внаслідок спорудження відповідачем ОСОБА_1 без згоди власника готелю у період 2006-2007 років самочинної прибудови до стіни будівлі. Доступ до відмостки та стіни у місці розташування прибудови у позивача відсутній, що не дозволяє провести технічне обстеження конструктивних елементів та гідроізоляційних робіт.
		 
		Зазначало, що належні відповідачу приміщення гаражів знаходяться у аварійному стані та створюють додаткове навантаження на стіну гаражів, належних позивачу, що загрожує їх обвалом. Відповідач відмовився надати доступ та провести необхідні роботи, знести самочинну прибудову та укріпити зі свого боку стіну гаражів.
		 
		Отримавши інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачу стало відомо, що відповідач ОСОБА_1 30 жовтня 2017 року зареєстрував на своє ім`я право власності на поділені об`єкти нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення площею 276,3 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ; гараж з приміщенням холодильних камер площею 76,9 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , а 30 листопада 2017 року відповідачем  виділені з об`єкту нежитлові приміщення загальною площею 276,3 кв. м та приміщення холодильних камер загальною площею 15,0 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 .
		 
		Реєстрація за відповідачем права власності на вище зазначені об`єкти нерухомого майна була проведена на підставі рішень державного реєстратора КП «Подільський реєстраційний центр» Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Савченко М. Д., про що зроблені відповідні записи.
		 
		Вказувало, що підставою для реєстрації права власності на вказані об`єкти нерухомого майна був договір дарування від 17 квітня 2003 року. Проте, договір не передбачав передачу відповідачу права власності на вказані об`єкти, а лише на один об`єкт - приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Посилаючись на наведене, позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив  усунути ТОВ «Міронекс» перешкоди у користуванні майновим комплексом готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинної прибудови до частини стіни будівлі готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на рівні цокольного та другого поверхів площею 15,0 кв. м, яка самочинно прибудована відповідачем ОСОБА_1 , якій присвоєно адресу: АДРЕСА_4 ; усунути ТОВ  «Міронекс» перешкоди у користуванні коридором площею 5,3 кв. м., сходовою клітиною площею 15,1 кв. м., запасним виходом та навісом над запасним виходом, які відносяться до майнового комплексу готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; скасувати рішення державного реєстратора КП «Подільський реєстраційний центр» Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Савченко М. Д. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 37877537 від 01 листопада 2017 року на нежитлове приміщення площею 297,3 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;  скасувати рішення державного реєстратора Савченко М. Д. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 37878776 від  01 листопада 2017 року на гараж з приміщенням холодильних камер, площею 76,9 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ; скасувати рішення державного реєстратора Савченко М. Д. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 38443020 від 30 листопада 2017 року на приміщення холодильних камер площею 15,0 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 ; скасувати рішення державного реєстратора Савченко М. Д. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 38441706 від 30 листопада 2017 року на нежитлове приміщення площею 282,3 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
		 
		Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від  20  травня  2019 року в задоволенні позову відмовлено.
		 
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів порушення його прав як власника майнового комплексу готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » внаслідок проведення відповідачем поділу належного йому об`єкту нерухомого майна, здійснення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна та вчиненням записів про право власності на них. Також позивачем не доведено здійснення відповідачем самочинного будівництва та чинення перешкод у реалізації товариством права власності на належне йому нерухоме майно. 
		 
		Постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Міронекс» залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційній суд погодився з його висновками щодо недоведеності позовних вимог, при цьому зазначив, що судом першої інстанції правильно відхилено наданий позивачем висновок експертного дослідження від 19 червня 2018 року про розміри та розміщення контурів приміщення готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». А також висновок експертного дослідження від 17 квітня 2018 року про те, що існуюча прибудова суміжної господарської будівлі до зовнішньої стіни будівлі готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » виключає можливість облаштування готельного номеру з хамамом в підвальній частині готелю, оскільки такі висновки не свідчать про порушення прав позивача та не дають підстав вважати, що відповідач чинить перешкоди позивачу в користуванні належним йому майном.
		 
		Апеляційним судом також відхилено доводи апеляційної скарги позивача про ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки технічному паспорту на цілісний майновий комплекс готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 12 лютого 2018 року, наданий позивачем в підтвердження факту належності товариству приміщень площею 15,1 кв. м та 5,3 кв. м, оскільки доказів існування технічного паспорту на час виникнення спірних правовідносин не надано, крім того, він не є правовстановлюючим документом, що посвідчує право власності особи на нерухоме майно.
		 
		Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
		 
		У листопаді 2019 року ТОВ «Міронекс» надіслало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 20 травня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Зазначає, що судами безпідставно не застосовано статті 181, 328, 331, 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» та інших підзаконних нормативно-правових актів на порушення яких посилався позивач, вказуючи на те, що подані від імені ОСОБА_1 державному реєстратору Савченко М. Д. документи не давали змогу останній встановити набуття ОСОБА_1 права власності на об`єкти нерухомого майна, загальна площа яких, після проведення реєстраційних дій, становила 374,2 кв. м.
		 
		Так, для реєстрації права власності на гараж з приміщеннями холодильних камер загальною площею 76,9 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , представником ОСОБА_1 державному реєстратору подані документи, в яких площа цим приміщень є різною, а в договорі дарування від 07 квітня 2003 року взагалі не зазначені технічні характеристики спірних приміщень. Таким чином, подані представником відповідача державному реєстратору документи не дозволяли безспірно встановити факт набуття ОСОБА_1 права власності на гараж з приміщеннями холодильних камер загальною площею 76,9 кв. м.
		 
		На думку заявника, приймаючи рішення про державну реєстрацію від 01 листопада 2017 року за індексним № 37877537 та вчиняючи запис про право власності на нежитлове приміщення, позначене в описі літерою «А», державний реєстратор не звернула увагу на те, що до цього об`єкта нерухомого майна без введення в експлуатацію, приєднано самочинно збудоване приміщення холодильних камер площею 15,0 кв. м, які при проведенні технічної інвентаризації безпідставно визначені як тимчасові споруди.
		 
		Стверджує, що зазначеним вище обставинам судами не надано належної правової оцінки. При цьому, не застосувавши норми статті 376 ЦК України, суди фактично сприяли легалізації самочинного будівництва.
		 
		У лютому 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ «Міронекс», в якому зазначає про безпідставність її доводів та правильність висновків судів попередніх інстанцій про недоведеність позовних вимог.
		 
		Звертає увагу на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення з боку відповідача ОСОБА_1 перешкод в користуванні ТОВ «Міронекс» належним йому майновим комплексом готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Надані позивачем експертні висновки були обґрунтовано не взяті судами до уваги, оскільки не містять інформації щодо предмета доказування - вчинення перешкод з боку ОСОБА_1 , а лише стосуються неможливістю перепланування готелю у зв`язку із технічними особливостями приміщення.
		 
		Недоведеними також є й вимоги позивача про наявність підстав для скасування рішень про державну реєстрацію за відповідачем права власності на спірні об`єкти нерухомого майна, оскільки судами правильно встановлено, що в державного реєстратора не було підстав відмовити ОСОБА_1 в реєстрації за ним права власності.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 29 листопада 2019 року касаційну скаргу ТОВ «Міронекс» передано на розгляд судді-доповідачу Сердюку В. В. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2020 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Міронекс» на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 20 травня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року, витребувано матеріали справи № 683/3191/17 із суду першої інстанції та надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
		 
		У січні 2020 року матеріали справи № 683/3191/17 надійшли до Верховного Суду.
		 
		Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 10 вересня  2020 року № 2211/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової.
		 
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 10 вересня 2020 року касаційну скаргу ТОВ «Міронекс»  та матеріали справи № 683/3191/17 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України             (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ).
		 
		Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону                     № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		За таких обставин касаційна ТОВ «Міронекс» на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 20 травня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року підлягає розгляду Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України, в редакції чинній на час її подання, тобто до 08 лютого 2020 року.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		Судами встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 28 лютого 2015 року ТОВ «Міронекс» набуло у власність цілісний майновий комплекс готель « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається із: будівлі готелю з підвалом літ. «А-ІІІ», загальною площею 1731,9 кв. м, котельні літ. «1Б» загальною площею 25,9 кв.м, гаражу літ. «1В» загальною площею 94,1 кв. м.
		 
		Відповідач ОСОБА_1 за договором дарування від 17 квітня 2003 року набув у власність приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_2 » загальною площею 268,6 кв. м, основною площею 193 кв. м, гараж, приміщення холодильних камер, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Відповідно до довідки Приватного підприємства «Старокостянтинівське бюро технічної інвентаризації» (далі - ПП «Старокостянтинівське БТІ») від 14 вересня 2017 року про технічний опис об`єкта нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , об`єкт складається із: нежитлового приміщення літ. «А», 1 - ґанок з пандусом, 2 - ґанок, основна площа 187,5 кв. м, загальна площа 297,3 кв. м; загальна площа приміщення збільшилась 28,7 кв. м. та становить 297,3 кв. м, а основна зменшилась на 5,5 кв. м та становить 187,5 кв. м за рахунок демонтажу перегородок та влаштування нових (без порушення несучих конструкцій); самочинно побудованих та реконструйованих будівель та споруд не встановлено.
		 
		За висновком ПП «Старокостянтинівське БТІ» щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна від 18 жовтня 2017 року нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 за технічними показниками може бути поділено на два самостійні об`єкти.
		 
		Відповідно до довідки ПП «Старокостянтинівське БТІ» від 02 листопада 2017 року про технічний опис об`єкта нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , об`єкт складається із: нежитлове приміщення літ. «А», «а» - приміщення холодильних камер, 1- ґанок з пандусом, 2 - ґанок, основна площа - 187,5 кв. м, загальна площа - 297,3 кв. м; загальна площа приміщення збільшилась на 28,7 кв. м та становить 297,3 кв. м, а основна зменшилась на 5,5 кв. м  та становить 187,5 кв. м за рахунок демонтажу перегородок та влаштування нових (без порушення несучих конструкцій) та за рахунок включення приміщень холодильних камер; самочинно побудованих та реконструйованих будівель та споруд не встановлено, відповідає даним технічного паспорта.
		 
		Відповідно до рішення Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 15 грудня 2016 року вирішено після поділу нежитлового приміщення що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_1 , присвоєно новоутвореним об`єктам нерухомого майна адреси: нежитловому приміщенню (ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») - АДРЕСА_2 , гаражу та приміщенню холодильних камер - АДРЕСА_3 .
		 
		Згідно з рішенням Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 16 листопада 2017 після виділу в самостійний об`єкт нерухомого майна нежитлового приміщення холодильних камер, які належать на праві власності ОСОБА_1 і входять до складу об`єкту нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , присвоєно новоутвореному об`єкту адресу - АДРЕСА_4 .
		 
		Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 листопада 2017 року № 37877537 державним реєстратором КП «Подільський реєстраційний центр» Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Савченко М. Д. проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
		 
		Рішенням державного реєстратора КП «Подільський реєстраційний центр» Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Савченко М. Д. від 01 листопада 2017 року № 37878776 проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на гараж з приміщеннями холодильних камер, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .
		 
		Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 листопада 2017 року № 38441706 державним реєстратором КП «Подільський реєстраційний центр» Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Савченко М. Д проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
		 
		Рішенням державного реєстратора КП «Подільський реєстраційний центр» Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Савченко М. Д від 30 листопада 2017 року № 38443020 проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на приміщення холодильних камер, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 .
		 
		Нормативно-правове обґрунтування 
		 
		Правилом частини першої статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Тобто, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
		 
		Згідно зі статтею 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого порушеного права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
		 
		Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		 
		Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		 
		Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суди мають враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів або рішень органу місцевого самоврядування.  При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		 
		Згідно з частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
		 
		Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
		 
		Відповідно до частини першої статті 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
		 
		Статтею 12 ЦПК України (тут і далі в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Стаття 81 ЦПК України зобов`язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		 
		Доказами згідно з вимогами статті 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		 
		Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
		 
		Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Звертаючись до суду за захистом своїх порушених прав, ТОВ «Міронекс» вказувало, що зі сторони відповідача ОСОБА_1 чиняться перешкоди у користуванні майновим комплексом готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », оскільки відповідачем здійснено самочинну прибудову до частини стіни будівлі готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на рівні цокольного та другого поверхів, а також чиняться перешкоди позивачу  користуванні коридором площею 5,3 кв. м, сходовим майданчиком площею 15,1 кв. м, запасним виходом та навісом над запасним виходом, які відносяться до майнового комплексу готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Крім того, вказував, що поділ та виділ з утворенням нових об`єктів нерухомого майна та їх державна реєстрація проведено з порушенням норм чинного законодавства та порушує права позивача, оскільки у незаконний спосіб відповідач та державний реєстратор намагаються захопити належні позивачу приміщення.
		 
		Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів порушення його прав як власника майнового комплексу              готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » внаслідок проведення відповідачем поділу належного йому об`єкту нерухомого майна, здійснення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна та вчиненням записів про право власності на них, а також не доведено здійснення відповідачем самочинного будівництва та чинення перешкод у здійсненні товариством права власності на нерухоме майно, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
		 
		Судами обґрунтовано відхилено наданий позивачем технічний паспорт на цілісний майновий комплекс готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 12 лютого 2018 року, на який посилається позивач в підтвердження факту належності товариству приміщень площею 15,1 кв. м та 5,3 кв. м, оскільки він не є правовстановлюючим документом, що посвідчує право власності особи на нерухоме майно, при цьому виготовлений після вчинення оспорюваних позивачем реєстраційних дій. 
		 
		Аргументи касаційної скарги про те, що приміщення коридору літ. «І» площею                5,3 кв. м, а також сходовий майданчик не входило до складу об`єкту нерухомого майна приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_2 », відхиляються Верховним Судом, оскільки зазначене не свідчить про порушення прав та інтересів позивача з боку відповідача.
		 
		Доводи касаційної скарги щодо безпідставного незастосування судами норм права, якими врегульовані порядок набуття права власності на об`єкти самочинного будівництва, не заслуговують на увагу, оскільки позивачем не доведено, що відповідачем ОСОБА_1 здійснено самочинне будівництво. При цьому з довідок ПП «Старокостянтинівське БТІ» від 02 листопада 2017 року про технічний опис об`єкта нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та від 14 вересня 2017 року про технічний опис об`єкта нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що під час технічного опису зазначеного вище нерухомого майна самочинно побудованих та реконструйованих будівель та споруд не встановлено.
		Не заслуговують на увагу також доводи касаційної скарги щодо безпідставної реєстрації за ОСОБА_1 права власності об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який складається із нежитлового приміщення позначеного літерою «А», оскільки позивачем не доведено, що нежитлове приміщення, позначене в описі літерою «А», включено до складу тимчасової споруди, як і не доведено, як реєстрація за відповідачем права власності на спірний об`єкт нерухомого майна порушує права чи інтереси позивача.
		 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.
		 
		Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03).
		 
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
		 
		Керуючись статтями 401, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс» залишити без задоволення.
		 
		Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 20 травня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:І. Ю. Гулейков       О. В. Ступак       Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...