Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 419/2016/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 12.11.2020.
Дата набрання законної сили: 03.11.2020
Номер судового провадження: 51-2950км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019130000000184

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		іменем України 
		3 листопада 2020 року
		м. Київ
		справа № 419/2016/19 
		провадження № 51-2950 км 20
		 
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: 
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 , 
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Новоайдарського районного суду Луганської області від 26 грудня 2019 року та ухвалу Луганського апеляційного суду від 24 березня 2020року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019130000000184, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Луганськ, мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Новоайдарського районного суду Луганської області від 26 грудня 2019 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк шість років з конфіскацією частини майна, яке є його власністю.
		Ухвалою Луганського апеляційного суду від 24 березня 2020 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишено без змін. 
		Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він за невстановлених обставин незаконно придбав та зберігав з метою збуту психотропну речовину, обіг якої обмежено,  амфетамін.
		А 11 квітня 2019 року у період часу з 16 год. 24 хв. до 16 год. 28 хв., знаходячись у районі магазину «Маяк», розташованого біля будинку № 123 по вул.Донецькій у м. Щастя Новоайдарського району Луганської області, ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_8 , анкетні дані якого змінено, грошові кошти у розмірі 5000 грн, після чого незаконно збув останньому порошкоподібну речовину, яка містить психотропну речовину, обіг якої обмежено,  амфетамін, загальною масою 1,8509грама.
		 
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення щодо ОСОБА_7 скасувати, а провадження  закрити. Вважає, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, не доведено, зокрема, досудове розслідування та судовий розгляд проведено не повно, оскільки безпосередньо після збуту психотропної речовини ОСОБА_7 не було затримано, не було проведено його особистий обшук із відібранням змивів з рук та обшук за місцем проживання. Вказує, що судом не надано оцінки достовірності показань агента ОСОБА_8 в частині того, що отримані від співробітників поліції 5000 грн на закупівлю амфітаміну він повністю передав ОСОБА_7 , оскільки згідно з відеозаписом контролю за вчиненням злочину в рамках НСРД, що міститься на оптичному носії інформації, видно, що ОСОБА_8 передав ОСОБА_7 тільки частину грошей, а частину поклав собі в кишеню. При цьому зазначає, що при огляді у ОСОБА_8 ніяких коштів не було. На думку захисника, вказане свідчить про очевидну провокацію злочину і недопустимість всіх доказів сторони обвинувачення. Стверджує, що стороною обвинувачення не було надано доказів збуту ОСОБА_7 психотропної речовини іншим, окрім залегендованого агента, особам. Також зазначає, що у порушення вимог ч. 3 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) суд апеляційної інстанції повторно не дослідив обставини події, повністю не провів перевірку доказів та безпідставно залишив його апеляційну скаргу без задоволення.
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу захисника необґрунтованою та просив судові рішення залишити без зміни.
		 
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_5 , перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
		Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Як установлено ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412414 цього Кодексу. 
		Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
		Згідно ж із вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Наведені вимоги судами першої та апеляційної інстанцій було дотримано в повному обсязі.
		Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, безпосередньо дослідженими та оціненими за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК. 
		Обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_7 у вчиненні вказаного злочину, суд у вироку послався на показання свідка ОСОБА_8 (анкетні дані свідка змінено) про те, що він на початку квітня 2019 року був запрошений співробітниками поліції у якості особи, яка дала добровільну згоду провести оперативну закупівлю психотропної речовини у ОСОБА_7 , в ході її проведення останній за 5000 грн збув йому 5грамів психотропної речовини, обіг якої обмежено,  амфетамін.
		Крім того, суд дослідив показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які підтвердили, що на початку квітня 2019 року вони були запрошені працівниками поліції в якості понятих при оперативній закупівлі наркотичних засобів, їм пред`явили купюри у розмірі 5000 грн номіналом по 500 грн та 200 грн, їх перерахували, переписали номери купюр, сфотографували. Закупного оглянули, заборонених предметів при ньому не виявили, йому вручили гроші і через деякий час він повернувся, при ньому були два прозорих пакети із застібками, в яких знаходились менші пакети з білою порошкоподібною речовиною. ОСОБА_8 пояснив, що на вручені грошові кошти придбав у ОСОБА_7 амфетамін. Пакетики з речовиною було поміщено в пакет, опечатано та скріплено їх підписами.
		Водночас висновок суду узгоджується з даними, що містяться у протоколах слідчих (розшукових) дій від 11 квітня 2019 року, а саме: огляду речей та документів, в ході проведення якого ОСОБА_8 були вручені грошові кошти в сумі 5000 грн купюрами по 500 грн та 200 грн, з яких попередньо були зроблені копії у присутності всіх учасників слідчої дії, грошові кошти звірені з копіями, серія та номери яких зафіксовано у протоколі; огляду місця події, в ході проведення якого у ОСОБА_8 після оперативної закупівлі психотропної речовини у ОСОБА_7 було виявлено та вилучено два поліетиленових пакета із застібкою, в кожному з яких знаходилось по 10 аналогічних пакетів із застібкою, в яких знаходилась порошкоподібна речовина світлого кольору.
		Також суд дослідив дані протоколу огляду диску DVD-R «NANOTEX» GB 120 min від 18 червня 2019 року із записами за результатами проведення НСРД  зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж стосовно ОСОБА_7 щодо його телефонних розмов 10 та 11 квітня 2019 року з особою, до якої застосовані заходи безпеки,  ОСОБА_8 з приводу збуту психотропної речовини та з ОСОБА_11  з приводу її придбання.
		А із покладених в основу вироку даних протоколів за результатами проведення щодо ОСОБА_7 негласних слідчих (розшукових) дій (надалі НСРД)  контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки наркотичного засобу та аудіо-, відеоконтролю особи вбачається, що 11квітня 2019 року ОСОБА_7 збув ОСОБА_8 20 поліетиленових пакетів із застібкою, в яких знаходилась порошкоподібна речовина світлого кольору.
		За даними ж висновку експерта № 19/113/8-2/361е від 26 квітня 2019року вилучена у свідка ОСОБА_8 речовина містить психотропну речовину, обіг якої обмежено,  амфетамін, загальною масою 1, 8509 грама. 
		У вироку суд послався також на відтворений у судовому засіданні відеозапис події, що зафіксований на оптичному носії інформації (інв. № 443) та на якому міститься оперативний відеозапис у межах НСРД, в ході якої ОСОБА_7 збув ОСОБА_8 психотропну речовину  амфетамін.
		Посилання захисника на зміст цього відеозапису щодо можливої передачі ОСОБА_8 грошових коштів ОСОБА_7 у сумі, що є меншою від 5000 грн, були предметом перевірки апеляційного суду та визнані такими, що не вплинули на доведеність вини обвинуваченого у збуті психотропної речовини та на правову кваліфікацію його діяння.
		Судом також перевірено законність НСРД з огляду на наявність відповідних процесуальних підстав для їх проведення та використання їх результатів, а саме: клопотання про дозвіл на проведення НСРД від 18 березня 2019 року у кримінальному провадженні №12018130000000249; ухвали слідчого судді Луганського апеляційного суду про дозвіл на проведення НСРД від 20 березня 2019 року у кримінальному провадженні № 12018130000000249; постанови прокурора відділу прокуратури Луганської області про здійснення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 9 квітня 2019року; ухвали слідчого судді Луганського апеляційного суду від 17 липня 2019 року про надання дозволу на використання з кримінального провадження №12018130000000249 результатів НСРД в іншому кримінальному провадженні №1201810000000184.
		Таким чином, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, суд у відповідності до вимог ст. 374 КПК навів у вироку докази, на яких ґрунтується висновок про доведеність винуватості ОСОБА_7 у незаконному придбанні і зберіганні з метою збуту та збуті психотропної речовини у великих розмірах.
		Водночас, з огляду на усю сукупність доказів винуватості ОСОБА_7 , в тому числі наявність інших неспростовних доказів, які прямо доводять його умисел на вчинення збуту наркотичних засобів (зокрема, й НСРД із записами телефонних розмов засудженого зі свідком   ОСОБА_8 та ОСОБА_11 ), на думку колегії суддів касаційної інстанції, часткова відсутність запису ходу НСРД  контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки  у даному випадку не вказує на недопустимість відомостей, отриманих у ході її проведення. 
		Отже, доводи захисника ОСОБА_6 про реалізацію ОСОБА_7 незаборонених товарів за попередньою угодою із ОСОБА_8 та отримання грошових коштів за їх реалізацію є безпідставними, оскільки спростовуються наведеними у вироку доказами, які судом всебічно та повно досліджено та яким надано належну оцінку. 
		Крім того, аналогічні доводи перевірялись судом апеляційної інстанції, який належно їх проаналізував, дослідив частково докази, перевірив матеріали кримінального провадження і дійшов правильного висновку про те, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, ґрунтується на доказах, одержаних у передбаченому КПК порядку. 
		Також безпідставними є й доводи в касаційній скарзі захисника про те, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог ч. 3 ст. 404 КПК повторно не дослідив обставини подій та повністю не провів перевірку доказів.
		Частиною ч. 3 ст. 404 КПК встановлено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		Тобто для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, встановлених під час кримінального провадження, кримінальний процесуальний закон визначає обов`язковою наявність (сукупність) як відповідного процесуального приводу (клопотання учасника судового провадження), так й однієї із закріплених у законі умов (неповнота дослідження зазначених обставин або наявність певних порушень у ході їх дослідження), які також можна розглядати як фактичну підставу для такого дослідження. 
		При цьому сама лише незгода учасника судового провадження з оцінкою певних конкретних доказів не може слугувати підставою для їх обов`язкового повторного дослідження.
		Проте, як убачається із матеріалів кримінального провадження, захисник на розгляд до суду апеляційної інстанції не з`явився та жодних клопотань про повторне дослідження доказів не заявляв.
		До того ж, суд апеляційної інстанції, погодившись із оцінкою досліджених у даному кримінальному провадженні судом першої інстанції доказів, не надавав їм іншої оцінки. 
		Доводи ж захисника щодо провокації злочину також є безпідставними, оскільки такий факт не знайшов свого підтвердження у результаті перевірки обставин кримінального провадження та дослідження доказів у суді апеляційної інстанції. 
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі  ЄСПЛ), у справах «Банніков проти Російської Федерації», «Веселов та інші проти Російської Федерації», «Раманаускас проти Литви», застосування особливих методів ведення слідства  зокрема, агентурних методів  саме по собі не може порушувати право особи на справедливий суд. Ризик провокації з боку працівників правоохоронних органів, викликаний вказаними методами, означає, що їх використання повинно бути суворо регламентованим. Для застосування цих методів у правоохоронних органів мають бути докази на підтвердження аргументу схильності особи до вчинення злочину.
		Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів ЄСПЛ виробив змістовний та процесуальний критерії. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним  наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.
		Так, для встановлення факту провокації злочину ЄСПЛ вважає визначальним з`ясування питань: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи було би скоєно злочин без втручання правоохоронних органів; вагомість причин проведення оперативної закупівлі, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особу було втягнуто у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.
		І саме з огляду на вказані критерії та ознаки судом апеляційної інстанції проведено належну перевірку відомостей про ймовірну провокацію злочину, вчиненого ОСОБА_7 .
		При цьому судом апеляційної інстанції наголошено на тому, що підставою для початку кримінального провадження були матеріали правоохоронних та контролюючих органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень. Зокрема, відомості про можливу причетність ОСОБА_7 до збуту психотропних речовин, що містились у цих матеріалах, стали підставою для виділення матеріалів кримінального провадження щодо цієї особи.
		А за встановленими обставинами діяння апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_7 свідомо, без будь-якого стороннього впливу, в тому числі і без провокацій (умовлянь) з боку ОСОБА_8 продав останньому психотропну речовину.
		Разом із тим, перевіряючи відповідні доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що органи досудового розслідування діяли у пасивний спосіб і не підбурювали обвинуваченого до вчинення злочину.
		Таким чином, у результаті перевірки матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_7 судом апеляційної інстанції було встановлено, що в діях органів досудового розслідування відсутні ознаки, притаманні провокації злочину, відомості про збут обвинуваченим психотропної речовини були відомі ще до початку негласних слідчих (розшукових) дій щодо нього і матеріалами провадження підтверджується наявність законних підстав для їх проведення. 
		З огляду ж на прецедентну практику ЄСПЛ стосовно п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод колегія суддів касаційної інстанції також вважає, що у даному кримінальному провадженні дії органів розслідування не призвели до підбурювання засудженого, а доводи захисника про провокацію злочину не знайшли свого підтвердження.
		Зважаючи на наведене, в основу обвинувального вироку місцевий суд поклав докази, які узгоджуються між собою та повною мірою вказують на винуватість ОСОБА_7 , а фактів, які би свідчили про підбурювання останнього до вчинення інкримінованого йому злочину, не виявлено. 
		Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст.ст. 370, 419 КПК.
		Кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307 КК є правильною, а призначене судом покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.
		А тому касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 необхідно залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
		 
		у х в а л и в:
		Вирок Новоайдарського районного суду Луганської області від 26 грудня 2019року та ухвалу Луганського апеляційного суду від 24 березня 2020 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6  без задоволення. 
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		С у д д і:
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...