Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/2966/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 11.11.2020. Зареєстровано: 12.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 13.11.2020.
Дата набрання законної сили: 10.11.2020
Номер судового провадження: A/855/13363/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010,  м. Київ,  вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
		 
		Головуючий суддя у першій інстанції: Шрамко Ю.Т.                                                                                                       суддя-доповідач: Епель О.В.
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		10 листопада 2020 року                                                                               Справа № 640/2966/19
		 
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: 
		Головуючого судді:                                Епель О.В., 
		суддів:                                               Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,
		за участю секретаря                      Лісник Т.В.,
		представника позивача                    Болобана В.Г.,
		представника відповідача                    Корнейчука О.Л.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2019 року у справі 
		за позовом           акціонерного товариства «Укртранснафта»
		 
		до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України
		 
		про                     визнання бездіяльності протиправною 
		та зобов`язання вчинити дії, 
		В С Т А Н О В И В :
		          Історія справи.
		Акціонерне товариство «Укртранснафта» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач) про:
		- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незарахування помилково сплачених коштів у сумі 409786342,43 грн. у рахунок сплати поточних грошових зобов`язань позивача з податку на прибуток приватних підприємств (КБК 11021000);
		- зобов`язання відповідача провести зарахування помилково сплачених коштів у сумі 409786342,43 грн. в рахунок сплати поточних грошових зобов`язань позивача з податку на прибуток приватних підприємств (КБК 11021000).
		Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.
		Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що про позивачем було помилково сплачено кошти у сумі 409786342,43 грн., про що йому стало відомо після отримання листа ПАТ «НАК «Нафтогаз України» № 10-4341/1.8-17 від 26.05.2017, а також з того, що позивач добросовісно помилися щодо наявності в нього певної суми доходи та обов`язку зі сплати з нього вказаної суми коштів та звернувся до відповідача із заявою щодо повернення таких помилково сплачених коштів у порядку, передбаченому чинним законодавством. 
		Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якому просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що на час звернення позивача із заявою щодо повернення йому помилково сплачених коштів, строк звернення з такою заявою (1095 днів) сплив, а також, що протягом вказаного строку ним не подавалася звітність з частини чистого прибутку/доходу господарських операцій державних унітарних підприємств та їх об`єднань.
		З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
		Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
		Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, наполягаючи на необґрунтованості та безпідставності доводів апелянта і правильності висновків суду першої інстанції.
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
		Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
		Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, засновником та єдиним акціонером АТ «Укртранснафта» є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
		Статутний капітал АТ «Укртранснафта» сформовано шляхом внесення до нього 100% акцій ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» (м. Львів) на загальну суму 117316970,00 грн. та 100% акцій ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи» (м. Кременчук) на загальну суму 342  910 000,00 грн. та становить 460  226 970,00 грн. 
		ВАТ «Укртранснафта» (правонаступником якого є ПАТ «Укртранснафта», а пізніше АТ «Укртранснафта») утворено відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.06.2001 № 256-р на базі державних акціонерних товариств «Магістральні нафтопроводи «Дружба» (м. Львів) та «Придніпровські магістральні нафтопроводи» (м. Кременчук) дочірнього підприємства НАК «Нафтогаз України» - ВАТ «Укртранснафта» із залишенням 100 відсотків акцій цього товариства у державній власності і передачею їх до статутного фонду НАК «Нафтогаз України».
		 
		ПАТ «Укртранснафта» (правонаступником якого є АТ «Укртранснафта») здійснило платежі до державного бюджету України на загальну суму 409  786  342,43  грн. за призначенням - частина чистого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ «Укртранснафта» за 2014 рік відповідно до абзацу 8 пункту 5 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» від 21.09.2006 № 185-V, що підтверджується: 
		- платіжним дорученням №0000024432 від 12.06.2015 р. на суму 100  000  000,00  грн.;
		- платіжним дорученням № 1 від 19.06.2015 р. на суму 100000000,00 грн.;
		- платіжним дорученням № 1 від 26.06.2015 р. на суму 10999000,00 грн.;
		- платіжним дорученням № 0000026185 від 26.06.2015 р. на суму 89001000,00  грн.;
		- платіжним дорученням № 0000026192 від 30.06.2015 р. на суму 109786342,43  грн.
		29.02.2016 позивачем подано до Офісу великих платників податків ДФС податкову декларацію з податку на прибуток, у додатку АВ (ряд. 1), до якої задекларована сума виплачених у звітному (податковому) періоді дивідендів (прирівняних до них платежів) у розмірі 409  786 342,43 грн.
		Разом з тим, у зв`язку із положеннями в розпорядженні Кабінету Міністрів України від 23.06.2001 № 256-р щодо передачі пакету акцій до статутного фонду НАК «Нафтогаз України», позивач добросовісно помилився, визначивши себе господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток) якого знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 відсотків та, як наслідок, помилково сплатив платежі до державного бюджету України за призначенням: частина чистого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності товариства за 2014 рік відповідно до абз. 8 ч. 5 ст. 11 Закону № 185-V у загальній сумі 409  786 342,43 грн. згідно платіжних доручень №  0000024432 від 12.06.2015 на суму 100 000 000,00 грн., № 1 від 19.06.2015 на суму 100000000,00 грн., № 1 від 26.06.2015 р. на суму 10999000,00 грн., № 0000026185 від 26.06.2015 на суму 89001000,00 грн., № 0000026192 від 30.06.2015.
		26.05.2017 на адресу ПАТ «Укртранснафта» надійшов лист від ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» № 10-4341/1.8-17 від 26.05.2017 разом з юридичним висновком, в якому повідомлено, що акції ПАТ «Укртранснафта» не знаходяться у статутному капіталі ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». 
		Тобто, отримання вказаного листа AT «Укртранснафта» стало відомо, що вищезазначені платежі були здійснені помилково.
		З урахуванням інформації, викладеної у листі ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та з метою повернення помилково сплачених платежів до державного бюджету, AT «Укртранснафта» звернулось до Офісу великих платників податків ДФС із заявою від 19.10.2018 № 18-00/44/3915 про перерахування переплати, в якій просило перерахувати помилково сплачені кошти у сумі 409  786 342,43 грн. в рахунок сплати поточних грошових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств (КБК 11021000).
		За результатами розгляду вказаної заяви позивача Офіс великих платників податків ДФС листом від 05.11.2018 № 45530/10/28-10-42-03-14 повідомив, що АТ «Укртранснафта» порушено терміни подання розрахунку частини чистого прибутку (доходу) у строки визначені діючим законодавством.
		У подальшому, АТ «Укртранснафта» звернулось до Офісу великих платників податків ДФС з листом від 19.11.2018 № 04-00/401/4370, в якому наполягало на наданні відповіді на заяву від 19.10.2018 № 18-00/44/3915 саме щодо зарахування помилково сплаченої суми в рахунок сплати поточних грошових зобов`язань з податку на прибуток.
		За результатами розгляду вказаного звернення відповідач листом від 02.01.2019 № 203/10/28-10-42-03-16 повідомив, що АТ «Укртранснафта» порушено терміни подання заяви щодо перерахування раніше сплачених коштів у строки, визначені чинним законодавством, у зв`язку з чим надміру сплачена сума у розмірі 409  786 342,43 грн. підлягає списанню до бюджету.
		Позивач, протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування помилково сплачених ним коштів в рахунок погашення його поточних грошових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств, звернувся до суду з цим позовом.
		Нормативно-правове обґрунтування.
		Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України «Про управління об`єктами державної власності» від 21.09.2006 № 185-V (далі - Закон № 185-V).
		Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до підпункту 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК України, помилково сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов`язань.
		Згідно з п. 87.1 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
		Сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:
		а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);
		б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4 1 статті 43 цього Кодексу;
		в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.
		Відповідно до ст. 43 ПК України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
		У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
		Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
		Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
		У разі повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200 1.5 статті 200 1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.
		Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
		На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
		Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
		Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.
		Згідно з абзацом 8 частини п`ятої статті 11 Закону № 185-V господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 відсотків, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету частину чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, але не менше 30 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним. На суму таких коштів органами доходів і зборів нараховується пеня у порядку, визначеному абзацом шостим цієї частини, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України.
		Висновки суду апеляційної інстанції.
		Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що законодавством регламентовано право платника податків на повернення помилково сплаченої до бюджету суми коштів, зокрема шляхом її зарахування в рахунок погашення поточних грошових зобов`язань такого платника з відповідного податку.
		Разом з тим, зазначеному праву платника кореспондує обов`язок контролюючого податкового органу вжити відповідних заходів та за наявності правових підстав забезпечити реалізацію цього права.
		При цьому, законодавством регламентовано граничний строк реалізації вказаного права, а саме 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
		Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач платежі до бюджету на загальну суму 409  786  342,43 грн. були вчинені позивачем у червні 2015 року, у лютому 2016 року зазначені платежі були задекларовані позивачем у декларації з податку  на прибуток, а в травні 2017 року позивачу стало відомо про те, що здійснення таких платежів є помилковим, у зв`язку з чим 19.10.2018 він, у порядку, визначеному ПК України, звернувся до Офісу ВПП ДФС з відповідною заявою про перерахування переплати (помилково сплачених коштів) у рахунок погашення його зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств.
		Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що фактично зазначена переплата виникла у позивача після декларування ним відповідних платежів, тобто у лютому 2016 року, а отже, заява про повернення відповідних помилково сплачених коштів ним подана у межах 1095-денного строку, регламентованого ст.  43 ПК України.
		При цьому, матеріалами справи підтверджується добросовісна поведінка платника і те, що він дізнався про наявність у нього вищевказаної переплати лише у травні 2017 року, що також у сукупності у вищевикладеним переконує колегію суддів у допущенні відповідачем протиправної бездіяльності щодо незарахування помилково сплачених коштів у сумі 409786342,43 грн. в рахунок сплати поточних грошових зобов`язань позивача з податку на прибуток приватних підприємств (КБК 11021000).
		Тож, доводи апелянта про те, що на час звернення позивача із заявою щодо повернення йому помилково сплачених коштів, строк звернення з такою заявою (1095 днів) сплив, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані та безпідставні.
		Водночас, у рішенні від 01.06.2006 по справі «Федоренко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати  їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використанн права власності.
		Зокрема, відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		У справі «Золотас проти Греції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99).
		Разом з тим, судова колегія враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в п.п. 70, 71 рішення у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE («Рисовський проти України») заява № 29979/04 Європейським судом з прав людини підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», відповідно до якого, в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). 
		Крім того, в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року Європейський суд з прав людини наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.
		Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Доводи апелянта про те, що протягом відповідного строку позивачем не подавалася звітність з частини чистого прибутку/доходу господарських операцій державних унітарних підприємств та їх об`єднань, апеляційний суд відхиляє, оскільки зазначені обставини виходять за межі предмета спору в цій справі і, відповідно до частини п`ятої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
		Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
		Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі.
		Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
		Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Таким чином, апеляційна скарга Офісу великих платників податків Державної податкової служби України підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2019 року - без змін.
		Розподіл судових витрат.
		          З огляду на результат розгляду цієї справи, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
		          Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
		ПОСТАНОВИВ:
		          Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2019 року - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
		Повний текст судового рішення виготовлено 11 листопада 2020 року.
		 
		Головуючий суддя          
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...