Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 260/771/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу охорони навколишнього природного середовища, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 11.11.2020. Зареєстровано: 12.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 13.11.2020.
Дата набрання законної сили: 03.11.2020
Номер судового провадження: А/857/5832/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 260/771/19 пров. № А/857/5832/20
		Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: 
		головуючого судді Святецького В.В., 
		суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,
		з участю секретаря судового засідання Савки С.Р., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Воловецької селищної ради Воловецького району Закарпатської області, Тибавської сільської ради Свалявського району Закарпатської області, товариства з обмеженою відповідальністю ,,Атлас Воловець Енерджи, ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року у справі № 260/771/19 (головуюча суддя Скраль Т.В., час ухвалення 10:20 год., м. Ужгород, повний текст рішення складений 30 березня 2020 року) за адміністративним позовом Громадської організації ,,Міжнародний інститут людини і глобалістики ,,Ноосфера до Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Громадська організація ,,Довкілля Свалявщини, Пилипецька сільська рада Міжгріського району Закарпатської області, Міжнародна благодійна організація ,,Екологія-Право-Людина, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору  товариство з обмеженою відповідальністю ,,Атлас Воловець Енерджи, Міністерство енергетики та захисту довкілля України, ОСОБА_5 , Воловецька селищна рада Воловецького району Закарпатської області, про визнання протиправним та скасування висновку, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		 03 червня 2019 року Громадська організація ,,Міжнародний інститут людини і глобалістики ,,Ноосфера звернулась до суду з адміністративним позовом до Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації, в якому просила скасувати висновок з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності ,,Будівництво вітрової електростанції 120 МВт на території Воловецької селищної ради Воловецького району та на території Березниківської, Дусинської, Неліпинської та Тибавської сільських рад (за межами населених пунктів) Свалявського району Закарпатської області, що протиправно виданий 07 березня 2019 року Департаментом екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації за №07/02-02 товариству з обмеженою відповідальністю ,,Атлас Воловець Енерджи. 
		Позовні вимоги мотивовані тим, що порушення відповідачем процедури оцінки впливу на довкілля (ОВД) призвело до прийняття оскарженого висновку, який допускає діяльність, яка по суті повинна бути недопустимою, оскільки буде відбуватись із численними порушеннями екологічного законодавства. 
		Порушення процедури здійснення ОВД полягає в тому, що пропозиції та зауваження громадськості необґрунтовано відхилялись, більшість зауважень не бралися до уваги, що зумовило неналежну оцінку звіту. Зокрема у звіті з ОВД не враховано, що проведення кабельних ліній електропередач напругою 110 кВ вимагає проведення окремої процедури оцінки впливу на довкілля згідно із пунктом 10 частини третьої статті 3 Закону України ,,Про оцінку впливу на довкілля.
		Також не надано доступу до звіту з ОВД в Пилипецькій сільській раді, що може зазнати впливу на довкілля. При цьому у звіті з ОВД взагалі не зазначено, що територія планованої діяльності частково розташована на території Міжгірського району, і що вплив такої діяльності буде поширюватися на територію Міжгірського району. У звіті з ОВД відсутні підписи та відсутні дані про кваліфікацію 12-ти виконавців звіту, чим порушені вимоги Додатку 4 Порядку передачі документації для надання висновку. У звіті відсутні копії документів, що підтверджують право користування земельними ділянками. Неповна інформація міститься в оголошенні про початок громадського обговорення, яка вимагається за ст. 8 Закону.
		Крім того, у звіті надана недостовірна та неповна інформація про вплив планованої діяльності на туризм, що може становити ризик для життя та здоров`я громадян. Звіт містить неправдиві відомості щодо віддаленості території, де буде здійснюватися планована діяльність; щодо порушення ґрунтового покриву, оскільки у звіті відсутня інформація щодо наявності на Полонині Боржава особливо цінних ґрунтів провінції Карпати, перелік яких затверджено Наказом № 245 від 06.10.2003 року; недостовірна інформація про вплив на поверхневі водойми. Зведення ВЕС на території Полонини Боржава матиме суттєвий негативний вплив на екосистеми Боржавського хребта та всі компоненти природи на усій Смарагдовій мережі.
		Порушення природоохоронних норм, які були допущені під час прийняття оскарженого висновку, полягає у порушенні Бернської Конвенції, оскільки планована діяльність буде здійснюватися безпосередньо на території Смарагдової мережі ,,Polonyna Borzava - UA00002634, що свідчить про порушення Закону України ,,Про природно-заповідний фонд України. Навколо Боржавського хребта та безпосередньо на ньому розташовані території природно-заповідного фонду України. Кожен із зазначених об`єктів природно-заповідного фонду створений з метою охорони природних комплексів, а також рідкісних видів флори і фауни. На думку позивача, надаючи висновок, відповідач допустив порушення: Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат; вимог Європейської ландшафтної конвенції 2006 року, Угоди про збереження кажанів в Європі (1999 рік), Конвенції про збереження мігруючих видів тварин (Боннська Конвенція, 1999 року), Пташиної Директиви, Законів України ,,Про екологічну мережу, ,,Про охорону земель, ,,Про атмосферне повітря, ,,Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, ,,Про регулювання містобудівної документації, ,,Про Генеральну схему України.
		При видачі спірного висновку з ОВД відповідач, як уповноважений орган, не врахував ризики для людей, які відвідують полонину Боржава (туристи, спортсмени, збирачі чорниць), не врахував ризики ураження людей уламками лопатей вітряків у випадку аварій, ризики ураження уламками льоду з вітрових турбін взимку. У звіті з ОВД міститься інформація про наявність на території планованої діяльності реліктових та зникаючих видів, занесених до Червоної книги України. У разі будівництва ВЕС їм загрожує знищення. 
		Рішенням від 18 березня 2020 року Закарпатський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив повністю. 
		Визнав протиправним та скасував висновок з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності ,,Будівництво вітрової електростанції 120 МВт на території Воловецької селищної ради Воловецького району та на території Березняківської, Дусинської, Неліпинської та Тибавської сільських рад (за межами населених пунктів) Свалявського району Закарпатської області від 07 березня 2019 року №307/02-02 (12 березня 2019 року офіційно опублікований в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля), виданий Департаментом екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації товариству обмеженою відповідальністю ,,Атлас Воловець Енерджи (код ЄДРПОУ 41074414).
		Також суд стягнув на користь Громадської організації ,,Міжнародний інститут людини і глобалістики ,,Ноосфера за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації судові витрати у розмірі 1 921, 00 грн.
		Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Атлас Воловець Енерджи, Воловецька селищна рада Воловецького району Закарпатської області, а також Тибавська сільська рада Свалявського району Закарпатської області, ОСОБА_1 , які вважають, що суд вирішив питання про їх права та інтереси, подали апеляційні скарги. 
		ТзОВ ,,Атлас Воловець Енерджи свою апеляційну скаргу мотивує тим, що висновок з оцінки впливу на довкілля від 07 березня 2019 року №307/02-02, виданий Департаментом екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА у спосіб, визначений Законом України ,,Про оцінку впливу на довкілля, Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2017 року № 1026, якою затверджено Порядок передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та фінансування оцінки впливу на довкілля, а також на підставі повноважень, передбачених Положенням про Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА. Таким чином, вимоги пунктів 1, 2 частини 2 статті 2 КАС України відповідачем дотримані в повному обсязі.
		При видачі спірного висновку відповідач взяв до уваги Звіт з оцінки впливу на довкілля, Звіт про громадське обговорення, містобудівну документацію, зауваження та пропозиції громадськості. Відповідач розглянув усі зауваження та пропозиції громадськості, про що свідчить таблиця 6 Звіту про громадське обговорення, а також відреагував на слушні зауваження, що знайшло своє відображення в екологічних умовах здійснення планованої діяльності, виконання яких покладено на ТзОВ ,,Атлас Воловець Енерджи, що свідчить про дотримання відповідачем вимог пунктів 3, 4, 5, 6, 7, 8 ч. 2 ст. 2 КАС.
		Під час судового засідання у суді першої інстанції 12 березня 2020 року представник позивача та треті особи підтвердили, що брали участь у громадському обговоренні, подавали пропозиції та зауваження, ставили запитання (технічний звукозапис судового засідання: 10 год. 26 хв. - представник позивача Майстренко Н.М. визнала факт розгляду відповідачем всіх зауважень громадськості; 10 год. 22 хв. третя особа ОСОБА_2 підтвердила, що її зауваження містяться у звіті з ОВД), а відтак, всі бажаючі взяли участь у процесі складення висновку з оцінки впливу на довкілля від 07 березня 2019 року № 307/02-02, а тому відповідачем дотримані вимоги п. 9 ч. 2 ст. 2 КАС.
		Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України ,,Про оцінку впливу на довкілля висновок з оцінки впливу на довкілля надається суб`єкту господарювання безоплатно протягом 25 робочих днів з дня завершення громадського обговорення. Процес громадського обговорення завершився у четвер 31 січня 2019 року, після цього двадцять п`ятим робочим днем був четвер 07 березня 2020 року, тому і п. 10 ч. 2 ст. 2 КАС відповідач виконав.
		У своїй апеляційній скарзі Воловецька селищна рада зазначає, що всупереч вимогам частини 2 статті 2 КАС України, якими закріплені критерії для перевірки законності рішення відповідача, суд першої інстанції вийшов за межі своєї компетенції, оскільки втрутився в дискреційні повноваження відповідача.
		Так, суд дійшов хибного висновку, що висновок з оцінки впливу на довкілля від 07 березня 2019 року є необґрунтованим, а планована діяльність є неприпустимою. При цьому суд проігнорував той факт, що оцінка та перевірка відомостей, які містяться у Звіті з оцінки впливу на довкілля на відповідність вимогам законодавства України є саме дискреційними повноваженнями Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА, а відтак, під час розгляду справи суд порушив принцип розподілу влади, що ніяк не узгоджується з завданнями адміністративного судочинства.
		Крім того, судом також нівельовано те, що рішення Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА відповідає критеріям, зазначеним у ст. 2 КАС України, а також те, що зміст і якість звіту з ОВД та звіт про громадські обговорення за законом беззастережно не впливають на висновок з оцінки впливу на довкілля.
		Також під час розгляду справи не був врахований факт того, що ні статтею 6 ні статтею 7 Закону України ,,Про оцінку впливу на довкілля не передбачений обов`язок відповідача роз`яснювати причини врахування чи відхилення пропозицій громадськості чи взагалі повне копіювання зауважень висновком з ОВД.
		Тибавська сільська рада вважає, що планова діяльність полягає у будівництві вітрової електростанції 120 МВт також на території Тибавської сільської ради (за межами населених пунктів), а тому здійснення судового розгляду та винесення судового рішення у справі без залучення Тибавської сільської ради, без урахування її правової позиції та пояснень щодо обставин, викладених у позовній заяві, свідчить про незаконність та порушення процесуального порядку прийняття такого рішення.
		Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Тобто, обовязковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, субєктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Оскільки відповідачем в межах досліджуваних правовідносин не приймалось будь-яких рішень, які б впливали на права та інтереси позивачів, враховуючи недоведеність позивачами обставин порушеного права внаслідок прийняття оскаржуваних рішень, права позивачів не порушені в розумінні КАС України.
		Таким чином, на думку Тибавської сільської ради, оскаржений висновок з оцінки впливу на довкілля жодним чином не порушив охоронювані права та законні інтереси позивача, оскільки вказаний висновок є актом індивідуальної дії, який стосується виключно прав та обов`язків ТзОВ ,,Атлас Воловець Енерджи та є результатом правовідносин у сфері оцінки впливу на довкілля між вказаним суб`єктом господарювання та Департаментом екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА. 
		На обґрунтування своєї апеляційної скарги ОСОБА_1 наводить аналогічні доводи, а також акцентує увагу на тому, що згідно листів ГУ ДКГ у Закарпатській області № 29-7-0.5-3329/2-20 від 17.04.2020, РДА № 697/02-28 від 17.04.2020, Свалявської РДА № 505/01-14 від 14.04.2020 земельні ділянки, на яких має здійснюватися планована діяльність, за цільовим призначенням не відносяться та не відносились до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, на них не розміщені об`єкти природно-заповідного фонду. 
		За таких обставин особи, які подали апеляційні скарги просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. 
		ГО ,,Міжнародний інститут людини і глобалістики ,,Ноосфера подала відзиви на усі апеляційні скарги, в яких спростовує доводи осіб, які подали апеляційні скарги, про невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам матеріального права та просить відмовити у задоволенні апеляційних скарг. 
		Треті особи на стороні позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_2 також подали відзиви на апеляційні скарги, в яких наводять доводи на підтвердження правильності мотивів суду першої інстанції щодо скасування оскарженого висновку відповідача та підтверджують свої доводи щодо протиправності оскарженого висновку. 
		В судовому засіданні представники ТзОВ ,,Атлас Воловець Енерджи, Воловецької селищної ради, Тибавської сільської ради, Шулевка В.В. підтримали вимоги своїх апеляційних скарг та просять їх задовольнити. 
		Третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_5 також підтримав апеляційні скарги та вважає, що вони належать до задоволення.
		Представники ГО ,,Міжнародний інститут людини і глобалістики ,,Ноосфера, Міжнародної благодійної організації ,,Екологія-Право-Людина, Пилипецької сільської ради, треті особи на стороні позивача  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заперечили вимоги апеляційних скарг та просять відмовити у їх задоволенні. 
		Представники Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА та третьої особи на стороні відповідача - Міністерства енергетики та захисту довкілля України в судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що в силу приписів ч.2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи. 
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та доводи скарг, апеляційний суд вважає, що скарги належить до задоволення з таких підстав. 
		Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що 02 серпня 2018 року Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА оприлюднив в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля повідомлення про планову діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля (реєстраційна справа № 2018821379), отримане від суб`єкта господарювання - ТзОВ ,,Атлас Воловець Енерджи.
		В подальшому відповідач в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля оприлюднив наступне: 31 серпня 2018 року- зауваження та пропозиції громадськості до планованої діяльності та обсягу досліджень; 04 вересня 2018 року - зауваження та пропозиції до обсягу досліджень органу державної влади; 15 січня 2019 року - звіт з оцінки впливу на довкілля будівництва ВЕС 120 МВт та повідомлення про початок громадського обговорення Звіту.
		Також в друкованому вигляді Звіт був розміщений в приміщенні Департаменту, Воловецької селищної ради, Березняківської, Тибавської, Дусинської та Неліпинської сільських рад Свалявського району.
		30 січня 2019 року в приміщенні Воловецької селищної ради та Березняківської сільської ради Свалявського району, а 31.01.2019 року в приміщенні Тибавської, Дусинської та Неліпинської сільських рад Свалявського району Департамент забезпечив громадські обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля. На зазначених громадських обговореннях представники громадськості завдали 79 усних запитань, 8 усних та 5 письмових зауважень та пропозицій. 
		04 березня 2019 року відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону України ,,Про оцінку впливу на довкілля Департамент підготував звіт про громадське обговорення планової діяльності, який 12 березня 2019 року разом з висновком з ОВД планованої діяльності був внесений до Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля, а також оприлюднений на офіційному веб-сайті Департаменту.
		За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що предметом оскарження у даній справі є висновок з оцінки впливу на довкілля, який складається із таких розділів: основні характеристики та місце провадження планованої діяльності; основні характеристики діяльності протягом виконання підготовчих і будівельних робіт; опис і оцінка можливого впливу на довкілля планованої діяльності; врахування даних, що наведені у звіті з оцінки впливу на довкілля (т.1, а.с.44);
		екологічні умови провадження планованої діяльності: 1) умови під час виконання підготовчих та будівельних робіт, (т.1, а.с.52); 2) умови щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та усунення їх наслідків (т.1, а.с.54); 3) для планованої діяльності встановлюються умови зменшення впливу планованої діяльності, а саме підстави для здійснення транскордонної оцінки впливу відсутні (т.1,а.с.55); 4) на суб`єкта господарювання покладається обов`язок із здійснення компенсаційних заходів за переліком, (т.1, а.с.55); 5) на суб`єкта господарювання покладається обов`язок із запобігання, уникнення зменшення (пом`якшення) усунення, обмеження впливу планованої діяльності на довкілля, (т.1, а.с.56); 6) на суб`єкта господарювання покладається обов`язок із здійснення після проектного моніторингу, (т.1,а.с.53); 7) на суб`єкта господарювання покладається обов`язок із здійснення додаткової оцінки впливу на довкілля на іншій стадії проектування - здійснення додаткової оцінки впливу на довкілля не передбачається (т.1, а.с.57).
		Висновок з оцінки впливу на довкілля є обов`язковим для виконання. Екологічні умови, передбачені у цьому висновку, є обов`язковими. Висновок з оцінки впливу на довкілля втрачає силу через п`ять років у разі, якщо не було прийнято рішення про провадження планованої діяльності. 
		Оскаржений висновок містить примітку, якщо під час провадження планованої діяльності буде виявлено значний негативний вплив цієї діяльності на життя та здоров`я населення чи довкілля та якщо такий вплив не був оцінений під час здійснення оцінки впливу на довкілля та/або істотно змінює результати оцінки впливу цієї діяльності на довкілля, рішення про провадження такої планованої діяльності за рішенням суду підлягає скасуванню, а діяльність - припиненню (т.1, а с. 57). 
		Висновок підписаний начальником відділу оцінки пливу на довкілля та моніторингу навколишнього природного середовища ОСОБА_6 та директором департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації Рішко С.В.
		Висновок складений відповідачем на 24 аркушах ( книга 5); звіт з оцінки впливу на довкілля на 1792 стор. та звіт про громадське обговорення - 4 книги: книга 1 - з 1 по 222 стор.; книга 2 - з 223 по 426 стор.; книга 3 - з 427 по 610 стор.; книга 4- з 611 по 863 стор.
		Не погоджуючись із висновком про оцінку впливу на довкілля та Звіту з оцінки впливу на довкілля ГО ,,Міжнародний інститут людини і глобалістики ,,Ноосфера звернулась до суду із позовом про скасування спірного висновку, який може призвести до незворотних втрат об`єкта рекреаційного призначення Боржавського хребта та Полонини Боржава, яка є об`єктом Смарагдової мережі. 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржений висновок з оцінки впливу на довкілля є необґрунтованим, а планована діяльність є неприпустимою.
		Надаючи правову оцінки спірним правовідносинам та оскарженому рішенню суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
		Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Стаття 1 Закону України від 23 травня 2017 року № 2059-VIII ,,Про оцінку впливу на довкілля (далі  Закон № 2059-VIII) містить такі визначення: 
		1) вплив на довкілля (далі - вплив) - будь-які наслідки планованої діяльності для довкілля, в тому числі наслідки для безпечності життєдіяльності людей та їхнього здоров`я, флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, повітря, води, клімату, ландшафту, природних територій та об`єктів, історичних пам`яток та інших матеріальних об`єктів чи для сукупності цих факторів, а також наслідки для об`єктів культурної спадщини чи соціально-економічних умов, які є результатом зміни цих факторів;
		2) громадськість - одна чи більше фізичних або юридичних осіб, їх об`єднання, організації або групи;
		3) планована діяльність - планована господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, інше втручання в природне середовище; планована діяльність не включає реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об`єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України;
		4) уповноважений територіальний орган - обласні, міські Київська та Севастопольська державні адміністрації (відповідний підрозділ з питань екології та природних ресурсів), орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів;
		5) уповноважений центральний орган - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.
		Відповідно до статті 2 Закону № 2059-VIII оцінка впливу на довкілля - це процедура, що передбачає: 1) підготовку суб`єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля відповідно до статей 5, 6 та 14 цього Закону; 2) проведення громадського обговорення відповідно до статей 7, 8 та 14 цього Закону; 3) аналіз уповноваженим органом відповідно до статті 9 цього Закону інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб`єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації; 4) надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, передбаченого пунктом 3 цієї частини; 5) врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності відповідно до статті 11 цього Закону (частина 1).
		Оцінка впливу на довкілля здійснюється з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з урахуванням стану довкілля в місці, де планується провадити плановану діяльність, екологічних ризиків і прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу (прямого та опосередкованого) на довкілля, у тому числі з урахуванням впливу наявних об`єктів, планованої діяльності та об`єктів, щодо яких отримано рішення про провадження планованої діяльності або розглядається питання про прийняття таких рішень (частина 2).
		Суб`єктами оцінки впливу на довкілля є суб`єкти господарювання, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які є замовниками планованої діяльності і для цілей цього Закону прирівнюються до суб`єктів господарювання (далі - суб`єкт господарювання), уповноважений центральний орган, уповноважені територіальні органи, інші органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, громадськість, а у випадках, визначених статтею 14 цього Закону, - держава походження та зачеплена держава (частина 3).
		Стаття 3 Закону № 2059-VIII передбачає, що здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності (частина 1).
		Перша категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля, включає, зокрема, теплові електростанції (ТЕС, ТЕЦ) та інші потужності для виробництва електроенергії, пари і гарячої води тепловою потужністю 50 мегават і більше з використанням органічного палива, атомні електростанції та інші ядерні реактори, включаючи будівництво, виведення (зняття) з експлуатації таких електростанцій або реакторів (крім дослідницьких установок для виробництва і конверсії ядерного палива та сировини для одержання вторинного ядерного палива, матеріалів, що діляться та відтворюються, потужність яких не перевищує 1 кіловат постійного теплового навантаження)(пункт 2 частини 2).
		Стаття 4 Закону № 2059-VIII визначає порядок своєчасного, адекватного та ефективного інформування громадськості про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля, інформація про висновок з оцінки впливу на довкілля та рішення про провадження планованої діяльності (із зазначенням органу, номера та дати їх прийняття).
		У відповідності до ч.1 ст. 6 Закону № 2059-VIII суб`єкт господарювання забезпечує підготовку звіту з оцінки впливу на довкілля і несе відповідальність за достовірність наведеної у звіті інформації згідно з законодавством.
		За змістом ст.7 Закону № 2059-VIII громадське обговорення у процесі оцінки впливу на довкілля проводиться з метою виявлення, збирання та врахування зауважень і пропозицій громадськості до планованої діяльності (частина 1).
		Громадськість має право подавати будь-які зауваження чи пропозиції, які, на її думку, стосуються планованої діяльності, без необхідності їх обґрунтування. Зауваження та пропозиції можуть подаватися в письмовій формі (у тому числі в електронному вигляді) та усно під час громадських слухань із занесенням до протоколу громадських слухань. Письмові зауваження і пропозиції подаються під час громадського обговорення протягом строків, визначених частиною сьомою статті 5 цього Закону та частиною шостою цієї статті (частина 2).
		Уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноважений центральний орган зобов`язаний забезпечити громадське обговорення у процесі здійснення оцінки впливу на довкілля (частина 3).
		Порядок проведення громадських слухань у процесі оцінки впливу на довкілля встановлює Кабінет Міністрів України (частина 9).
		Таким чином, планована третьою особою ТзОВ ,,Атлас Воловець Енерджи діяльність з будівництва ВЕС потужністю 120 МВт підлягає оцінці впливу на довкілля. При цьому апеляційний суд зазначає, що звіт з оцінки впливу на довкілля готує суб`єкт господарювання та обов`язковою умовою процедури такої оцінки є проведення громадського обговорення.
		Відповідно до статті 9 Закону № 2059-VIII уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноважений центральний орган видає висновок з оцінки впливу на довкілля (частина 1).
		Висновок з оцінки впливу на довкілля є обов`язковим для виконання. Екологічні умови провадження планованої діяльності, зазначені у частині п`ятій цієї статті, є обов`язковими. Висновок з оцінки впливу на довкілля враховується при прийнятті рішення про провадження планованої діяльності та може бути підставою для відмови у видачі рішення про провадження планованої діяльності (частина 2).
		При підготовці висновку з оцінки впливу на довкілля уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноважений центральний орган розглядає та бере до уваги звіт з оцінки впливу на довкілля та звіт про громадське обговорення (частина 3).
		В описовій частині висновку з оцінки впливу на довкілля наводиться інформація про: 1) здійснену процедуру оцінки впливу на довкілля; 2) врахування звіту з оцінки впливу на довкілля; 3) враховані та відхилені зауваження та пропозиції, що надійшли під час громадського обговорення (частина 3).
		У висновку з оцінки впливу на довкілля уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноважений центральний орган: 1) зазначає тип, основні характеристики та місце провадження планованої діяльності; 2) визначає допустимість чи обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяльності; 3) встановлює умови використання території та природних ресурсів під час виконання підготовчих і будівельних робіт та провадження планованої діяльності; 4) встановлює умови щодо охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки під час виконання підготовчих і будівельних робіт та провадження планованої діяльності; 5) встановлює умови щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та усунення їх наслідків; 6) встановлює умови щодо зменшення транскордонного впливу планованої діяльності, щодо якої здійснювалася процедура оцінки транскордонного впливу; 7) якщо з оцінки впливу на довкілля випливає необхідність: здійснення компенсаційних заходів - покладає обов`язок із здійснення таких заходів; запобігання, уникнення, зменшення (пом`якшення), усунення, обмеження, а також моніторингу впливу планованої діяльності на довкілля - покладає обов`язок із здійснення відповідних дій; здійснення додаткової оцінки впливу на довкілля на іншій стадії проектування - визначає строки та обґрунтовує вимоги щодо її здійснення; додаткова оцінка впливу на довкілля здійснюється за процедурою, передбаченою цим Законом; здійснення післяпроектного моніторингу - визначає порядок, строки та вимоги до його здійснення (частина 5).
		Висновок з оцінки впливу на довкілля надається суб`єкту господарювання безоплатно протягом 25 робочих днів з дня завершення громадського обговорення, а в разі здійснення процедури оцінки транскордонного впливу - з дня завершення цієї процедури та затвердження рішення про врахування результатів оцінки транскордонного впливу на довкілля. До висновку з оцінки впливу на довкілля додається звіт про громадське обговорення (частина 6).
		Уповноважений територіальний орган оприлюднює висновок з оцінки впливу на довкілля протягом трьох робочих днів з дня його прийняття у спосіб та в порядку, визначені статтею 4 цього Закону, та протягом цього ж строку вносить його до Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля (частина 7).
		Порядок передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та порядок фінансування оцінки впливу на довкілля затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина 10). 
		За містом статті 12 Закону № 2059-VIII висновок з оцінки впливу на довкілля, інші рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади або органів місцевого самоврядування у процесі здійснення оцінки впливу на довкілля можуть бути оскаржені будь-якою фізичною чи юридичною особою в судовому порядку (частина 1).
		Порушення процедури здійснення оцінки впливу на довкілля, безпідставне та необґрунтоване неврахування чи неналежне врахування результатів участі громадськості, інші порушення законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля є підставами для скасування висновку з оцінки впливу на довкілля та рішення про провадження планованої діяльності в судовому порядку (частина 2).
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що підставами для скасування висновку з оцінки впливу на довкілля є: а) порушення процедури здійснення оцінки впливу на довкілля; б) безпідставне та необґрунтоване неврахування чи неналежне врахування результатів участі громадськості; в) інші порушення законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля. 
		Саме наведені критерії підлягають перевірці та оцінці під час розгляду справи про оскарження висновку з оцінки впливу на довкілля. При цьому, на думку колегії суддів, до інших порушень законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля належать також порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, як це передбачено ч. 2 ст. 3 цього Закону. 
		Враховуючи наведені нормативно-правові акти колегія суддів вважає, що саме до компетенції відповідача - Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА, як уповноваженого територіального органу, належить надання мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, визначає допустимість чи обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяльності та визначає екологічні умови її провадження.
		Таким чином, визначення допустимості чи недопустимості провадження планованої діяльності належить виключно до дискреційних повноважень відповідача, а не суду. Суд лише перевіряє наявність чи відсутність передбачених ч. 2 ст. 12 Закону № 2059-VIII підстав для скасування висновку з оцінки впливу на довкілля. 
		Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вбачає, що відповідач дотримався процедури здійснення оцінки впливу на довкілля, передбаченої частиною 1 статті 2 Закону № 2059-VIII, а саме: суб`єкт господарювання підготував звіт з оцінки впливу на довкілля; відповідач оприлюднив в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля повідомлення про планову діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, зауваження та пропозиції громадськості до планованої діяльності та обсягу досліджень, зауваження та пропозиції до обсягу досліджень органу державної влади; Звіт з оцінки впливу на довкілля будівництва ВЕС 120 МВт та повідомлення про початок громадського обговорення Звіту; в приміщеннях Воловецької селищної ради, Березняківської, Тибавської, Дусинської та Неліпинської сільських рад Свалявського району забезпечив громадські обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля; підготував та оприлюднив звіт про громадське обговорення планованої діяльності, який є невід`ємною частиною спірного висновку та до якого додано таблицю врахування зауважень та пропозицій громадськості, отриманих протягом строку громадського обговорення.
		Відповідно до вимог частин 7 та 10 статті 5 Закону № 2059-VIII протягом 20 робочих днів з дня офіційного оприлюднення повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, громадськість може надати уповноваженому територіальному органу зауваження і пропозиції до планованої діяльності, обсягу досліджень та рівня деталізації інформації, що підлягає включенню до звіту з оцінки впливу на довкілля. У разі отримання зауважень і пропозицій громадськості відповідний уповноважений орган повідомляє про них суб`єкту господарювання та надає йому копії зауважень і пропозицій протягом трьох робочих днів з дня їх отримання. Суб`єкт господарювання при підготовці звіту з оцінки впливу на довкілля враховує повністю, враховує частково або обґрунтовано відхиляє зауваження і пропозиції громадськості, надані в процесі громадського обговорення обсягу досліджень та рівня деталізації інформації, що підлягає включенню до звіту з оцінки впливу на довкілля.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2017 року № 989 затверджений Порядок проведення громадських слухань у процесі оцінки впливу на довкілля (далі  Порядок № 989)
		Пунктом 8 Порядку № 989 передбачено, що кількість громадських слухань визначається суб`єктом господарювання з урахуванням масштабів очікуваного впливу, а також таких умов: якщо вплив планованої діяльності не поширюється за межі області, громадські слухання проводяться за місцем провадження планованої діяльності або в адміністративному центрі адміністративно-територіальної одиниці, яка може зазнати впливу планованої діяльності.
		Розглядаючи звіт з оцінки впливу на довкілля та готуючи висновок з оцінки впливу на довкілля, уповноважений центральний орган або уповноважений територіальний орган розглядає, повністю враховує, частково враховує або обґрунтовано відхиляє усі зауваження і пропозиції, отримані в ході громадських слухань та протягом усього строку громадського обговорення. Уповноважений центральний орган або уповноважений територіальний орган складає таблицю із зазначенням інформації про повне врахування, часткове врахування або обґрунтоване відхилення отриманих під час громадського обговорення зауважень і пропозицій (пункт 28 Порядку № 989).
		Суд першої інстанції погодився з доводами позивача щодо порушення процедури здійснення оцінки впливу на довкілля, оскільки громадські слухання не проводились в Пилипецькій сільській раді Міжгірського району, а громада Пилипця, на думку суду першої інстанції, може зазнати суттєвого впливу від планованої діяльності.
		На підтвердження таких доводів, суд першої інстанції вказав на те, що зведений план інженерних мереж ВЕС (ст. 69 Звіту з ОВД), межі адміністративних районів, свідчать, що санітарно-захисні зони вітряків, дороги, кабельна лінія електропередачі потрапляє в тій чи іншій мірі до території Пилипецької сільської ради. Ці відомості Звіт з ОВД та оскаржуваний висновок з ОВД не містить.
		Колегія суддів дослідила технічну документацію та встановила, що жодна із орендованих земельних ділянок, на яких планується будівництво ВЕС, не знаходиться на території Міжгірського району, в тому числі і на землях Пилипецької громади. Найближча планована ВЕУ (вітрова електроустановка) може бути розташована на відстані 4,5 км від села Пилипець. На ст. 69 Звіту з ОВД міститься графічна схема ,,Зведений план інженерних мереж ВЕС-Воловець для 34 ВЕУ (першої та другої черги) на територіях Воловецького та Свалявського районів. Вказаний план не містить жодного доказу на підтвердження факту, що санітарно-захисні зони вітряків, дороги, кабельна лінія електропередачі потрапляє в тій чи іншій мірі до території Пилипецької сільської ради.
		Крім того, ні позивач, ні суд у рішенні не навели, якого саме конкретного негативного та суттєвого впливу може зазнати громада села Пилипець від планованої діяльності.
		Пилипецький сільський голова в судовому засіданні апеляційного суду пояснив, що Пилипецька громада зазнає значних матеріальних збитків від зменшення кількості туристів, позбавлення можливості збирати ягоди чорниці, створення перешкод у планованому будівництві гірського-лижного курорту території Пилипецької сільської ради, або взагалі позбавлення такої можливості. 
		Враховуючи наведені обставини, колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг, що планована діяльність з будівництва ВЕС не порушує права членів Пилипецької громади з точки зору впливу на довкілля. Наявність можливих матеріальних втрат жителів вказаного села згідно Закону № 2059-VIII не впливає на правомірність оскарженого висновку з оцінки впливу на довкілля.
		Крім того, в судовому засіданні встановлено, що будівництво вітрових електроустановок планувалось також на території Міжгірського району, в тому числі і на території Пилипецької сільської ради. Однак, враховуючи думку мешканців району, органи державної та виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відмовили суб`єкту господарювання у погодженні такого будівництва на території Міжгірського району. 
		За таких обставин колегія суддів вважає, що Пилипецька громада повністю використала своє право на заборону будівництва ВЕС на своїй території, а тому не має будь-яких правових підстав вирішувати долю такого будівництва за інші місцеві громади, тим більше інших адміністративних районів Закарпаття. 
		Доводи представників позивача та третіх осіб про те, що багато пропозицій та зауваження громадськості необґрунтовано відхилялись, більшість зауважень не бралися до уваги спростовуються звітом з оцінки впливу на довкілля, таблицею врахування зауважень та пропозицій, у яких детально описані усі подані зауваження та пропозиції, частина з яких врахована, частина обґрунтовано відхилена. Незгода представників позивача та третіх осіб на стороні позивача з обґрунтуванням відхилення цих пропозицій та зауважень не свідчить про їх нерозгляд та відповідно про порушення процедури оцінки.
		Наведене спростовує висновки суду першої інстанції щодо порушення процедури здійснення оцінки впливу на довкілля в частині проведення громадських слухань. 
		Представники Воловецької селищної ради, Тибавської сільської ради, ТзОВ ,,Атлас Воловець Енерджи в судовому засіданні апеляційного суду пояснили, що майже усі зауваження та пропозиції надавались представниками позивача, третіми особами на стороні позивача. При цьому зауважили, що члени громад, на території яких планується розміщення ВЕС під час громадських слухань підтримали плановану діяльність з будівництва ВЕС. 
		Приймаючи до уваги право відповідача враховувати, частково враховувати або обґрунтовано відхиляли усі зауваження і пропозиції, колегія суддів вважає, що під час розгляду звіту з оцінки впливу на довкілля та підготовки висновку з оцінки впливу на довкілля Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА дотримався вимог Закону щодо процедури здійснення оцінки впливу та проведення громадських слухань.
		Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції також зазначив, що більшість зауважень громадської організації стосуються неможливості розташування планованої діяльності на Полонині Боржава, оскільки її територія переважно віднесена до зони рекреаційного і туристичного призначення згідно містобудівної документації обласного рівня, ключової зони території екологічної мережі області, а також до території Європейської екологічної мережі (Смарагдової мережі), будівництво ВЕС призведе до знищення популяцій рідкісних видів флор і фауни, занесених до Червоної книги та Резолюції 4, 6 Бернської конвенції, збереження природних комплексів; призведе до переміщення великих за обсягом мас ґрунтів та гірських порід; призведе до втручання у водоносні горизонти.
		З цього приводу колегія суддів зазначає, що в силу приписів ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Позивач не надав суду жодного нормативного документу, виданого регіональними чи центральними органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами владних повноважень, який забороняє будівництво ВЕС на території планованої діяльності, а також не надав жодного документу на підтвердження фату, що планована діяльність буде розташована на території природно-заповідного фонду.
		Частина 2 ст. 10 Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат, ратифікованої Законом України № 1672-IV від 07/04/2004 передбачає, що сторони проводять політику, спрямовану на запровадження екологічно безпечних методів виробництва, розподілу та використання енергії, які зменшують негативний вплив на біорізноманіття та ландшафти, включаючи більш широке використання відновлюваних джерел енергії та енергозберігаючих технологій, коли це необхідно.
		На аркуші 16 Висновку(т.1 а.с. 49) зазначено, що на засіданні Бюро Бернської Конвенції (2018 рік) розглянуто Звіт України щодо надання офіційної позиції про статус території Смарагдової мережі ,,Polonyna Borzava у зв`язку із зверненням ГО ,,Українська природоохоронна група щодо планування будівництва вітрової електростанції на полонині Боржава в Закарпатській області. Бюро офіційно повідомило, що визначення території Смарагдової мережі не суперечить розвитку вітроенергетики.
		Дані обставини позивачем не спростовані. Надана третьою особою ОСОБА_2 копія листа за підписом Секретаря Бернської Конвенції Урсули Стікер, датованого 30 вересня 2020 року, також не спростовує наведених обставин, оскільки в ньому зазначено, що Бюро позитивно оцінило той факт, що висновок з оцінки впливу на довкілля, який дозволяв будівництво вітрової електростанції, був скасований судовим рішенням, одночасно відмітивши, що на рішення суду було подано апеляцію.
		Таким чином, доводи позивача щодо неможливості розташування планованої діяльності на Полонині Боржава, з якими погодився суд першої інстанції, базуються виключно на припущеннях. При цьому колегія суддів акцентує увагу на тому, що Рамкова конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат не забороняє, а навпаки рекомендує більш широке використання відновлюваних джерел енергії та енергозберігаючих технологій, до яких відноситься вітроенергетика, а за роз`ясненнями Бюро Бернської Конвенції розвиток вітроенергетикаи на полонині Боржава не суперечить її визначенню. 
		Відповідно до вимог ч.1 ст. 9 Закону № 2059-VIII при наданні висновку відповідач зобов`язаний враховувати: величину та масштаби такого впливу (площа території та чисельність населення, які можуть зазнати впливу), характеру (у тому числі - транскордонного), інтенсивності і складності, ймовірності, очікуваного початку, тривалості, частоти і невідворотності впливу (включаючи прямий і будь-який опосередкований, побічний, кумулятивний, транскордонний, короткостроковий, середньостроковий та довгостроковий, постійний і тимчасовий, позитивний і негативний впливи), передбачених заходів, спрямованих на запобігання, відвернення, уникнення, зменшення, усунення впливу на довкілля, визначає допустимість чи обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяльності.
		Колегія суддів в черговий раз наголошує, що до компетенції суду належить лише дослідження факту дотримання відповідачем вимог законодавства щодо процедури здійснення оцінки впливу на довкілля, включаючи громадські слухання, а також наявність чи відсутність інших порушень законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля. 
		Судді апеляційного суду не є висококваліфікованими та дипломованими фахівцями у сфері екології, водних ресурсів, тваринного та рослинного світу, а тому не можуть давати оцінку висновкам науковців, докторів наук, професорів, які готували Звіт оцінки впливу на довкілля планованої діяльності ТзОВ ,,Атлас Воловець Енерджи, та виступають на стороні відповідача в якості третіх осіб, а також висновкам науковців, докторів наук, професорів, які виступають на стороні позивача, та які подавали пропозиції та зауваження до Звіту щодо ступеню негативного впливу на довкілля планованої діяльності. 
		Таку оцінку зобов`язані робити посадові особи відповідача  Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА, які також є спеціалістами в області екології та охорони навколишнього середовища, та враховувати чи відхиляти їх під час здійснення оцінки впливу на довкілля та надання висновку. 
		Однією із підстав для задоволення позову суд першої інстанції зазначив недоліки, неточності та суперечності Звіту з оцінки впливу на довкілля. При цьому суд першої інстанції приклав значні зусилля для дослідження тексту Звіту та його оцінці.
		Однак, колегія суддів зазначає, що предметом позову, як зазначив сам суд першої інстанції, є висновок з оцінки впливу на довкілля, який видав суб`єкт владних повноважень  Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА, є не Звіт з оцінки впливу на довкілля, який на замовлення суб`єкта господарювання готували науковці Національного університету біоресурсів і природокористування України (НУБіП) та інші спеціалісти. 
		Дослідивши оскаржений висновок, колегія суддів встановила, що на аркуші 4 висновку (т.1, а.с. 37) міститься інформація про те, що оцінка складності інженерно-геологічних умов та ризику виходу допустимого (нормативного) стану ДБН А.2.1-1-2008 (додаток Ж)  ІІ середньої складності. Ділянка проектування ВЕС віднесена до ,,територій помірного ризику виникнення несприятливих природних процесів та не входить в екологічну мережу області.
		Розробник проектної документації обрав ВЕУ фірми ,,Simens SWT DD-142, які мають відповідні сертифікати міжнародних стандартів. Система розморожування леза елктромеханічна система. ВЕУ оснащені надійною системою виявлення льоду. Якщо система виявляє утворення льоду, робота ВЕУ автоматично припиняється, як правило ВЕУ не перезапускається, доки не буде виявлено зникнення льоду або інспекція ВЕС визначить, що лід повністю відтає (т.1, а.с. 90-91). 
		Ґрунти ділянки планованої діяльності не відносяться до особливо цінних. У випадку віднесення надлишкового ґрунту до категорії ,,родючий, ,,потенційно родючий будівельна організація проводить його зняття, складування, зберігання та використання при рекультивації (т.1, а.с. 45).
		Вплив на атмосферне повітря під час будівництва незначний. Розрахунки розсіювання підтвердили, що їх концентрації не будуть суттєво впливати на атмосферне повітря. Викиди мають короткочасний характер та в межах нормативних показників. Забруднення повітряного басейну викидами забруднюючих речовин при експлуатації практично виключено зважаючи на відсутність емісії забруднюючих речовин від роботи вітрових турбін. На характер ландшафту і візуальний аспект впливають ділянки тимчасових робіт, будівельні комплекси, під`їзні дороги та дороги на місці проведення робіт. Впливи будуть тимчасові і середньострокові. Територія будівництва ВЕС знаходиться біля витоків багатьох малих річок на значних відстанях (кілометрових) за межами їх водоохоронних зон та прибережно-захисних смуг. На майданчиках будівництва споруд ВЕС в межах Свалявського та Воловецького районів водотоки, озера, водосховища, найближчі водні об`єкти  за межами об`єкту. Впливу на ґрунтові від експлуатації ВЕУ не очікується. На випадок аварії та розливу масла в мультиплікаторі або трансформаторі (попадання в ґрунт) облаштовується для зберігання маслоприймальний канал в бетонному фундаменті ВЕУ та видаляється збір аварійними бригадами. Вплив на тваринний світ, орнітофауну та кажанів підчас будівництва ВЕС з необхідною інфраструктурою в цілому носитиме тимчасовий помірний характер. Всі території природно-заповідного фонду розташовані за межами вітрового парку. Негативний вплив на охоронні території відсутній.(т.1, а.с. 46-49).
		Наведені умови Висновку повністю узгоджуються з нормами ч.2 ст. 49, ч.2 ст. 52 Закону України ,,Про охорону земель, згідно яких розміщення об`єктів, які справляють негативний вплив на екологічний стан і якість земельних ресурсів, проводиться з урахуванням результатів інтегральної оцінки цього впливу і розробки відповідних заходів щодо запобігання небезпечним екологічним і санітарно-гігієнічним наслідкам та раціонального використання і охорони земель лише після здійснення оцінки впливу на довкілля в порядку, визначеному законом. При проведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов`язаних з порушенням ґрунтового покриву, відокремлена ґрунтова маса підлягає зняттю, складуванню, збереженню та перенесенню на порушені або малопродуктивні земельні ділянки відповідно до робочих проектів землеустрою.
		Відповідно до Закону України ,,Про охорону атмосферного повітря підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо. 
		Розвиваючи тему охорони атмосферного повітря, колегія суддів враховує ту обставину, що одним із найбільш потужних електроенергуючих підприємств регіону є Бурштинська ТЕС та вважає доцільним навести витяг з ,,Вікіпедії.
		Бурштинська теплова електростанція розташована біля міста Бурштин Івано-Франківської області, встановлена потужність - 2 400 МВт, є потужним джерелом викидів шкідливих хімічних речовин в атмосферу. Викиди з двох 250-метрових й однієї 180-метрової труб розносять панівні в цій місцевості західні й північно-західні вітри на відстані до 100 кілометрів. Тверді частинки від спалювання вугілля (їх ще називають золою, вугільним пилом), які не вловило газоочисне обладнання, осідають у 30-кілометровому радіусі навколо станції. Щорічно Бурштинська ТЕС скидає у р. Гнила Липа близько 2,11 млн м3 зворотних вод. Для Бурштинської ТЕС надзвичайно актуальною є проблема складування та перероблювання твердих відходів - паливного шлаку і попелу, які залишаються після спалювання вугілля в топках ТЕС. За даними 2009 року, місто Бурштин посідає третє серед найбільш забруднених міст України. 
		Планована ВЕС дасть змогу зменшити щонайменше на 5% шкідливих викидів в атмосферу щорічно. 
		При цьому колегія суддів беззаперечно погоджується з доводами позивача щодо негативного впливу планованої діяльності на довкілля, однак зазначає, що будь-яка, визначена у статті 3 Закону № 2059-VIII планована діяльність має негативний вплив на довкілля. Саме для таких випадків ухвалений цей Закон, який дає повноваження відповідачу оцінити ступінь такого негативного впливу на довкілля та надати обґрунтований висновок щодо можливості чи неможливості здійснення планованої діяльності у даному регіоні чи місцевості. 
		Беззаперечними є доводи позивача щодо можливого негативного впливу планованої діяльності на особливо цінні ґрунти, на збереження рідкісних видів флори і фауни, реліктових та зникаючих видів, занесених до Червоної книги України, вірогідність наявності певних ризиків для людей, які відвідують полонину Боржава (туристи, спортсмени, збирачі чорниць), ризиків ураження людей уламками лопатей вітряків у випадку аварій, ураження уламками льоду з вітрових турбін взимку. 
		Однак, колегія суддів враховує той факт, що планована діяльність згідно висновку займає площу розміром біля 50 га, що становить 0,1 % території Полонина Боржава. Позивач не надав жодного доказу того факту, що лише на території планованої діяльності знаходяться рідкісні види флори і фауни, реліктові та зникаючі види, занесені до Червоної книги України, особливо цінні ґрунти, а тому така діяльність повністю їх знищить, що призведе до незворотних та вкрай негативних наслідків. 
		За змістом ч.5 ст. 11 Закону України ,,Про Червону книгу України перебування (зростання) на певній території рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України, є підставою для оголошення її об`єктом природно-заповідного фонду України загальнодержавного значення.
		Згідно оскарженого висновку всі території природно-заповідного фонду розташовані за межами вітрового парку (т.1, а.с. 49), що спростовує доводи позивача про катастрофічний та незворотний вплив планованої діяльності на рідкісні види флори і фауни, реліктові та зникаючі види, занесені до Червоної книги України. 
		У висновку також зазначено, що найбільший негативний вплив на довкілля буде лише під час будівельних робіт, по завершенню яких будівельна організація зобов`язана провести біологічну рекультивацію.
		В судовому засіданні представник ТзОВ ,,Атлас Воловець Енерджи пояснив, що на кожну установку орендуються земельні ділянки біля 1,0 га, а після завершення будівництва фактично під кожною установкою буде безпосередньо задіяно 0,04 га земельної ділянки (фундамент 20х20 м), а решта буде рекультивована. Тому за 10 років стан ґрунтів, флори та фауни відновиться майже на всій території планованої діяльності (за виключенням доріг та фундаментів ВЕУ, трьох розподільчих пунктів та електричної підстанції), що мінімізує негативний вплив на довкілля. 
		Таким чином, на думку колегії суддів, доводи позивача про ймовірні незворотні та катастрофічні наслідки планованої діяльності для довкілля не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. 
		Також позивач не надав жодного документального доказу (актів про нещасний випадок, інших документів) на підтвердження фактів ураження людей уламками лопатей вітряків у випадку аварій, ураження уламками льоду з вітрових турбін взимку діючими на території України вітровими електроустановками. 
		Відповідач у висновку навів технічні характеристики ВЕУ, які свідчать про дуже малу ймовірність ураження людей уламками льоду, оскільки при наявності на лопатях льоду установка автоматично зупиняється і відновлює свою роботу після очистки лопатей від льоду. Помилкове зазначення відповідачем механізму очищення лопатей від льоду (електромеханічний, а не електротермічний) не свідчить про незаконність висновку. 
		Наведене дає підстави колегії суддів для висновку, що ймовірність ураження людей існує, але вона є незначною, що також не може бути підставою для скасування висновку.
		Позивач також вказував на негативний вплив планованої діяльності на стан ґрунтових та підземних вод. Однак, колегія суддів вважає, що будівництво ВЕС передбачає у кожному випадку застосування залізобетонних палів для фундаменту, що відповідно певний час може мати негативний вплив на ці води. Тому заборона будівництва ВЕС з цих підстав зробить неможливим розвиток вітрової електроенергетики на всій території України, оскільки практично на всій території країни ґрунтові та підземні води залягають на невеликій глибині.
		Колегія суддів також наголошує на тому, що туризм, на захист розвитку якого на полонині Боржава позивач наводить вагомі аргументи, також створює небезпеку пошкодження та знищення особливо цінних ґрунтів, рідкісних видів флори і фауни, реліктових та зникаючих видів, занесених до Червоної книги України. Так, останнім часом набув розвитку туризм на джипах, квадроциклах, інших транспортних засобах, внаслідок чого руйнуються ґрунти, пошкоджуються та знищуються рослини та мікроорганізми. 
		Не є секретом і те, що останніми роками ріки Закарпаття перетворюються на суцільні сміттєві потоки, які несуть це сміття до сусідніх європейських країн. Частина цього сміття є наслідком діяльності саме туристичної галузі. 
		Згідно з приписами ст. 39 Закону України ,,Про природно-заповідний фонд України для забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексів та об`єктів природних заповідників, запобігання негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях установлюються охоронні зони. Розміри охоронних зон визначаються відповідно до їх цільового призначення на основі спеціальних обстежень ландшафтів та господарської діяльності на прилеглих територіях.
		Статтею 40 Закону України ,,Про природно-заповідний фонд України передбачено, що режим охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначається з урахуванням характеру господарської діяльності на прилеглих територіях, на основі оцінки її впливу на довкілля. В охоронних зонах не допускається будівництво промислових та інших об`єктів, мисливство, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на території та об`єкти природно-заповідного фонду. Оцінка такого впливу здійснюється в порядку, встановленому законодавством України.
		Відповідно до ст. 114 Земельного кодексу України санітарно-захисні зони створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови. У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей. Правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається законодавством України.
		Враховуючи наведені норми, колегія суддів дійшла висновку, що можливі санітарно-захисні зони ВЕС, а також можливе їх поширення на територію шести об`єктів природно-заповідного фонду не порушує правового статусу цих об`єктів, оскільки в цих зонах заборонена будь-яка господарська діяльність. Доказів того, що територія планованої діяльності поширюється на охоронні зони територій та об`єктів природно-заповідного фонду позивач не надав. 
		Дослідивши зміст наведених вище нормативно-правових актів, а також норми Законів України ,,Про екологічну мережу, ,,Про регулювання містобудівної діяльності, ,,Про Генеральну схему планування території України, ,, Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, колегія суддів не вбачає в діях відповідача порушень жодної норми цих нормативно-правових актів під час процедури надання висновку з оцінки впливу на довкілля.
		При цьому колегія суддів вважає доцільним наголосити на тих обставинах, що позивач навів лише перелік наведених Законів та вказав на їх порушення відповідачем, використовуючи загальні фрази про необхідність охорони та збереження флори та фауни без чіткої конкретизації порушення з посиланням на пункт, частину та статтю цих Законів.
		Концентруючи досить детальну увагу на помилках, неточностях Звіту та висновку з оцінки впливу на довкілля, позивач сам допустився ряду помилок в частині назв Законів, порушення яких, на його думку, допустив відповідач.
		Так, позивач в позовній заяві вказав Закони України ,,Про атмосферне повітря, ,,Про регулювання містобудівної документації, ,,Про Генеральну схему України, в той час правильною є їх назва: ,,Про охорону атмосферного повітря, ,,Про регулювання містобудівної діяльності, ,,Про Генеральну схему планування території України .
		Наведений факт свідчить, що усім притаманно помилятись і це не є чимось катастрофічним. Однак, суд першої інстанції продублював наведені помилки у своєму рішенні, а тому колегія суддів вважає, що всупереч приписам норм процесуального права суд першої інстанції неналежним чином перевірив доводи позивача про наявність порушень цих нормативно-правових актів з боку відповідача, а обмежився лише їх константацією, що також свідчить про порушення судом норм процесуального права, зокрема, ст. 242 КАС України. 
		Заслуговують на увагу доводи позивача про негативний вплив наявності ВЕУ на ландшафт Полонини Боржава. Однак, з цього приводу колегія судді зазначає, що Конституція України містить положення про незворотність європейського та євроатлантичного курсу України. Загальновідомими та такими, що не потребують доказування, є факти надзвичайно стрімкого розвитку вітрової електроенергетики в країнах Європейського Союзу. Тому громадяни України  країни, яка прагне до Європейської спільноти, змушені звикати до наявності у будь-якому ландшафті ВЕУ, будівництво яких перебуває лише на старті і з кожним роком набуває більших масштабів. 
		Таким чином, колегія суддів не вбачає порушень приписів наведених Законів, а також вимог Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Бернської конвенції) та Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат. 
		Помилковими, на думку апеляційного суду, є також доводи позивача про необхідність проведення окремої процедури з оцінки впливу на довкілля щодо проведення кабельних ліній електропередач напругою 110 кВ, оскільки така передбачена пунктом 10 частини третьої статті 3 Закону України ,,Про оцінку впливу на довкілля.
		Так, частини друга та третя статті 3 Закону України ,,Про оцінку впливу на довкілля передбачають першу та другу категорії видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля. 
		Звіт та висновок з оцінки впливу містять також інформацію про незначний влив на довкілля внаслідок проведення кабельних ліній електропередач напругою 110 кВ (т.1, а.с. 42-43), а тому відсутня необхідність у проведенні окремої процедури з оцінки впливу на довкілля, оскільки Закон не містить чіткої вимоги щодо окремих процедур з оцінки впливу на довкілля на кожен вид планованої діяльності, передбачений частинами другою та третьою статті 3 Закону України ,,Про оцінку впливу на довкілля, якщо така діяльність передбачається у комплексі. 
		Згідно з пунктом 6 Порядку передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та фінансування оцінки впливу на довкілля, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2017 року № 1026, після подання повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, та підготовки звіту з оцінки впливу на довкілля суб`єкт господарювання подає уповноваженому територіальному органу у форматі Adobe Portable Document Format (PDF) через електронний кабінет Реєстру та протягом трьох робочих днів з дня подання через електронний кабінет Реєстру у письмовій формі на паперових носіях - уповноваженому територіальному органу або уповноваженому центральному органу (за допомогою засобів поштового зв`язку поштовим відправленням з оголошеною цінністю з описом вкладення) такі документи для отримання висновку з оцінки впливу на довкілля: оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля за формою згідно з додатком 3; звіт з оцінки впливу на довкілля відповідно до вимог, наведених у додатку 4 (Звіт з оцінки впливу на довкілля підписується всіма його авторами (виконавцями) із зазначенням їх кваліфікації).
		Дослідивши Звіт з оцінки впливу на довкілля, колегія суддів встановила, що звіт підписали начальник науково-дослідної частини НУБіП, доктор с.-г. наук, професор В. Отченашенко, декан факультету захисту рослин, біотехнологій та екології, доктор с.-г. наук, професор, член-кореспондент НААН України М. Доля, директор НДІ фіто медицини, біотехнологій та екології, доктор с.-г. наук Т. Патика. Затвердив звіт перший проректор НУБіП , академік НААН України І. Ібатулін. 
		Наведені обставини спростовують доводи позивача про порушення вимог пункту 6 Порядку № 1026 в частині підписання звіту. 
		Крім того, колегія суддів акцентує увагу на тому, що недотримання форми та змісту Звіту з оцінки впливу на довкілля, наявні в ньому технічні помилки, неточності та суперечності не є підставою для скасування Висновку відповідача в світлі приписів ч.2 ст. 12 Закону № 2059-VIII, позаяк Звіт містить лише вихідні дані для Висновку.
		Висновок також містить екологічні умови провадження планованої діяльності, які направлені на запобігання негативному впливу на довкілля, виникненню надзвичайних ситуацій та усунення їх наслідків, обов`язок суб`єкта господарювання здійснення компенсаційних заходів та післяпроектного моніторингу з метою запобігання, уникнення, зменшення (пом`якшення), усунення, обмеження негативного впливу планованої діяльності на довкілля, що сприятиме мінімізації негативних наслідків.
		Колегія суддів вкотре наголошує на тому, що відповідно до висновку планована діяльність буде мати незначний негативний вплив на довкілля. При цьому, найбільший цей вплив буде лише на стадії будівництва ВЕС, що носить тимчасовий та нетривалий характер. Під час екесплуатації такий вплив буде мінімізовуватись шляхом рекультивації земель, майже повного відновлення флори та фауни на території планованої діяльності. 
		На випадок виникнення під час експлуатації ВЕС реальних ризиків для людей та можливого настання катастрофічних наслідків для довкілля відповідач у висновку передбачив можливість зупинення за рішенням суду експлутації екремих ВЕУ або ВЕС вцілому. 
		Колегія суддів абсолютно погоджується з доводами представника позивача у судових дебатах про те, що відповідач під час надання висновку з оцінки впливу на довкілля зобов`язаний дотримуватись балансу між державними, громадськими та приватними інтересами. Такий обов`язок, на переконання колегії суддів, відповідач виконав у повній мірі.
		Приватний інтерес очевидний, а тому колегія суддів не буде на ньому зупинятись. Державний інтерес полягає у наступному: залучення значних та вкрай необхідних для держави іноземних інвестицій; будівництво відновлювальних та екологічно чистих джерел електроенергії, що вцілому позитивно вплине на стан екології та енергетичну незалежність країни; надходження до державної скарбниці податків як під час будівництва, так і під час експуатації ВЕС (лише податок на прибуток за один рік планується на рівні 7,5 млн. євро); інші позитивні наслідки.
		Громадський інтерес насамперед проявляється у розвитку регіону на місці планованої діяльності, наявність протягом будівництва ВЕС (44 календарні місяці) нових робочих місць в кількості біля 1454, під час експлуатації  23, що буде потужним джерелом наповнення бюджетів місцевих громад (розрахункові платежі згідно висновку не менше 230 млн. грн. ), додаткові орендні та компенсаційні платежі до місцевих бюджетів і власникам ділянок, ввізне мито на обладнання на рік  1,2 млн. євро, плата за оренду земельних ділянок 50 000,00 євро на рік, (т.1, а.с. 49-50). 
		Оцінюючи громадський інтерес, колегія суддів насамперед має на увазі інтерес місцевих громад, які у відповідності до приписів ст. 2 Закону України ,,Про місцеве самоврядування в Україні мають гарантоване державою право та реальну здатність самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб вирішувати питання місцевого значення.
		Колегія суддів при цьому також враховує вимоги пункту 38 частини 1 статті 26 наведеного Закону, згідно якого до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить питання щодо надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об`єктів, у тому числі місць чи об`єктів для розміщення відходів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію.
		Таким чином, планована діяльність прямо те безпосередньо стосується прав та інтересів місцевих громад, в той же час можливість порушення прав та інтересів позивача, а також третіх сторін на стороні позивача носить гіпотетичний та ефімерний характер.
		Матеріали справи свідчать, що місцеві громади Воловецької селищної ради, Березняківської, Тибавської, Дусинської та Неліпинської сільських рад Свалявського району надали свою згоду на будівництво ВЕС на їх території за межами населених пунктів, додатковим підтвердженням чого є апеляційні скарги Воловецької селищної ради та Тибавської сільскої ради, ОСОБА_1 , який також є місцевим жителем. 
		Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла переконання, що Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА під час здійснення процедури з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності з будівництва ВЕС дотримався вимог законодавства з оцінки впливу на довкілля та законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а також дотримався балансу між приватними, державними та громадськими інтересами. Тому відсутні передбаченні ч. 2 ст. 12 Закону № 2059-VIII підстави для скасування висновку з оцінки впливу на довкілля. 
		Наявність можливих несуттєвих порушень під час процедури громадських слухань, зокрема, не врахування, чи залишення без розгляду окремих незначних пропозицій чи зауважень громадських діячів чи інших осіб не впливає на правомірність висновку, оскільки детальна оцінка основних зауважень та пропозицій була надана судом апеляційної інстанції у мотивувальній частині постанови. 
		За таких обставин колегія суддів вважає безпідставними позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування оскарженого висновку, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів на спростування обставин, наведених відповідачем у висновку, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову. 
		Суд першої інстанції формально підійшов до дослідження доводів усіх сторін спору, обмежившись лише констатацією доводів позивача та третіх сторін на стороні позивача, які в основному базуються на припущеннях, носять оціночний характер, містять загальні посилання на порушення природоохоронного законодавства та не підтвердженні відповідними доказами. 
		Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо наявності порушень вимог наведених вище нормативно-правових актів з боку відповідача під час процедури надання висновку з оцінки впливу на довкілля є помилковими та такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та нормах матеріального права.
		Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, допустився помилки в частині застосування норм матеріального та процесуального права, а тому дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову. 
		Таким чином, колегія суддів визнає правильним апеляційні скарги задовольнити, скасувати рішення суду першої та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. 
		 
		Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст.315, ст. ст. 317, 321, 322 , 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		апеляційні скарги Воловецької селищної ради Воловецького району Закарпатської області, Тибавської сільської ради Свалявського району Закарпатської області, товариства з обмеженою відповідальністю ,,Атлас Воловець Енерджи, ОСОБА_1 задовольнити.
		Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року у справі № 260/771/19  скасувати та ухвалити постанову. 
		В задоволенні позову Громадської організації ,,Міжнародний інститут людини і глобалістики ,,Ноосфера до Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування висновку відмовити. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим   О. М. Довгополов  Повне судове рішення складено 11.11.2020.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...