Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 560/297/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі; праці.
Надіслано для оприлюднення: 11.11.2020. Зареєстровано: 12.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 13.11.2020.
Дата набрання законної сили: 11.11.2020
Номер судового провадження: К/9901/21003/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 листопада 2020 року 
		м. Київ
		справа № 560/297/19
		адміністративне провадження № К/9901/21003/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Тацій Л.В., 
		суддів: Мороз Л.Л., Стеценка С.Г., -
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Держпраці у Хмельницькій області (далі - управління Держпраці) на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року (прийняте судом у складі судді Блонського В.К.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Кузьменко Л.В., суддів: Іваненко Т.В., Шидловського В.Б.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) до управління Держпраці про визнання протиправною та скасування постанови, -
		ВСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У січні 2019 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Держпраці, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову від 27.12.2018 № 22/681 про накладення штрафу.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.12.2018 начальник управління Держпраці Глушаков О.О. виніс постанову №  22/681 про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 223  380 грн, підставою для прийняття якої слугував акт інспекційного відвідування від 05.12.2018 року № 22-14/3944-ІВ.
		Вважає, що оскаржувана постанова від 27.12.2018 №22/681 про накладення штрафу є протиправною, оскільки прийнята з порушенням норм чинного законодавства.
		Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
		Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 11 березня 2019 року позов задовольнив.
		Визнав протиправною та скасував постанову Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці №  22/681 від 27.12.2018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф за порушення законодавства про працю в сумі 223  380 грн.
		Сьомий  апеляційний адміністративний суд постановою від 25 червня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що відповідачем а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не надано, а судами, з матеріалів справи не встановлено жодних доказів допуску позивачем працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до роботи без укладення трудових договорів, зокрема 05.12.2018.
		З урахуванням зазначених обставин, постанова від 27.12.2018 №  22/681 про накладення на позивача штрафу у розмірі 223 380,00 грн є протиправною, оскільки відповідачем не доведено порушення позивачем вимог статей 21, 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» (далі - постанова КМУ №  413).
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		25 липня 2019 року управління Держпраці звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить судові рішення, постановлені у цій справі, скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.
		У скарзі зазначає, що судами неправильно встановлено фактичні обставини справи та застосовано норми матеріального права, допущено порушення норм процесуального права, що потягло прийняття необґрунтованих судових рішень.
		Посилається на те, що інспекторами було встановлено, що в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 на робочому місці за прилавком знаходилося два працівники (продавці), які здійснювали продаж товару: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Вони пояснили, що проходять стажування з 03.12.2018, трудові договори ще не укладали.
		Суди неправомірно взяли до уваги і те, що трудові відносини між позивачем і ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вже оформлені 07 грудня 2018 року, оскільки заходи притягнення до відповідальності вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень.
		У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 липня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Мороз Л.Л., Стеценко С.Г., скаргу передано судді-доповідачу.
		Верховний Суд ухвалою від 20 серпня 2019 року відкрив касаційне провадження.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		На підставі наказу від 05.12.2019 за №  259 та направлення від 05.12.2019 за №  1150/18 управлінням Держпраці за адресою: АДРЕСА_1 , в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 на предмет додержання законодавства про працю, за результатами чого складено акт інспекційного відвідування за №  22-14/3944-ІВ від 05.12.2018, яким зафіксовано порушення суб`єктом господарювання вимог трудового законодавства.
		Під час інспекційного відвідування, проведеного 05.12.2019 у ФОП ОСОБА_1 посадовою особою управління Держпраці у працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відібрані письмові пояснення, де останні зазначили, що проходили стажування у позивача без укладення трудового договору.
		На підставі акта перевірки відповідачем винесено припис від 11.12.2018 за №22-14/3944-ІВ-939 з вимогою усунути порушення статті 24 Кодексу законів про працю України, постанови КМУ №413, які зафіксовані у вказаному акті перевірки.
		27.12.2018 начальником управління Держпраці Глушаковим О.О. за наслідками розгляду справи про накладення штрафу на підставі вказаного акта перевірки, постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №22/681, за порушення позивачем вимог частини 1, 3 статті 24 КЗпП України, Постанови КМУ №413, відповідальність за які передбачено абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 223  380,00  грн.
		Не погодившись із вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до пункту 7 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №386/2011 (далі - Положення №  386/2011) Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
		Пунктом 1 Положення №  386/2011 визначено, що Державна інспекція України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра соціальної політики України.
		Згідно з пунктом 3 вказаного Положення, основними завданнями Держпраці України є, зокрема: реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю; реалізація державної політики з питань контролю за додержанням законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
		За приписами підпункту 3 пункту 4 Положення №386/2011 Держпраці України відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд та контроль за додержанням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.
		Відповідно до пункту 3 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 2 липня 2012  року №  390 (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 року за №1291/21603; далі - Порядок №  390), інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
		Відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Згідно частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
		Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
		За приписами статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
		Приписами пунктів 6, 7 Порядку №  390 обумовлено, що перевірка складається з таких етапів: 6.1. Робота з документами, наданими суб`єктами господарювання на вимогу Інспектора; 6.2. Оформлення документів за результатами перевірки; 6.3. Ознайомлення суб`єктів господарювання з документами, оформленими за результатами перевірки; 6.4. Проведення за результатами перевірки роз`яснювальної роботи з питань застосування норм законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування (за згодою посадових осіб).
		За результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.
		На виконання приписів частини четвертої статті 265 КЗпП України та частини дев`ятої статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" Кабінет Міністрів України постановою №  509 від 17 липня 2013 року затвердив Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі -  Порядок №509).
		Відповідно до пункту 1 Порядку №509 цей Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".
		Пунктом 2 Порядку №509 передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
		Пунктами 3, 4 Порядку №  509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акту приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Справа розглядається у п`ятнадцяти денний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.
		Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку №  509 у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів. Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
		Пунктом 7 вказаного Порядку передбачено, що справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
		Відповідно до пункту 8 Порядку №  509 розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Відповідно до пункту 10 Порядку №  509 постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.
		Судами встановлено, що оскаржуваною постановою №  22/681 від 27.12.2018 відповідачем встановлено порушення позивачем вимог частин першої, третьої статті 24 КЗпП України, постанови КМУ №413, яке полягало у тому, що між ФОП ОСОБА_1 та працівниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали місце трудові відносини, які юридично не приведені у відповідність до вимог чинного законодавства. Тобто, працівники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівників на роботу, що передбачено постановою КМУ №413.
		Відповідач посилається на те, що з наданих письмових пояснень працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вбачається, що вони з 03.12.2018 проходять стажування у ФОП ОСОБА_1 без укладання з позивачем трудового договору.
		Разом із тим, судами встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 працюють у ФОП ОСОБА_1 на посаді продавців з 10.12.2018 згідно з наказами «Про прийняття на роботу» від 07.12.2018 №№  5 та 6, повідомлення в ДФС про прийняття останніх на роботу були відправлені 07.12.2018 до моменту допуску працівників до роботи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: копією наказів «Про прийняття на роботу» №№  5 та 6 від 07.12.2018, копією повідомлення про прийняття працівника на роботу, зареєстрованим податковим органом за вхідним №6587 від 07.12.2018.
		Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не прийняли до уваги посилання апелянта на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було надано письмові пояснення, що вони перебували у трудових відносинах з позивачем, оскільки даний факт не підтверджено жодними належними доказами.
		У свою чергу, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , будучи допитаними в суді першої інстанції як свідки, спростували дані пояснення та пояснили, що працюють у ФОП ОСОБА_1 на посаді продавців у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 10.12.2018 року. До цієї дати, вони звертались до позивача з питань працевлаштування, зокрема, 05.12.2018 з метою отримання інформації про можливість подальшого працевлаштування та ознайомлення з умовами праці вони приходили до магазину. Під час їхнього спілкування з ОСОБА_1 покупців у магазині не було, за прилавком знаходився чоловік позивача. Жодних дій, які б могли свідчити про виконання ними будь-якої роботи як продавця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у період з 03.12.2018 року по 05.12.2018 року не вчиняли. Дані обставини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомили працівникам Управління Держпраці у Хмельницькій області під час здійснення ними інспекції, після чого саме посадові особи відповідача запропонували їм надати пояснення та зазначити при цьому, що вони проходять стажування.
		Крім того, допитана в суді першої інстанції як свідок ОСОБА_4 , яка перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_5 (чоловік позивача) та працює в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на посаді продавця з 09.10.2018, підтвердила факт прийняття ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на роботу у відділ напоїв на посаду продавця лише з 10.12.2018 року та пояснила, що до цієї дати вказані особи приходили до магазину виключно з метою ознайомлення з умовами праці, а реалізацію напоїв здійснювала ОСОБА_1 особисто.
		Також, допитана як свідок в суді першої інстанції ОСОБА_6 , яка є постійним покупцем магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » пояснила, що під час відвідування нею вказаного магазину 03 та 04 грудня 2018 року продаж здійснювала продавець ОСОБА_4 , а 05.12.2018 року продаж здійснював сам ОСОБА_5 .
		Отже, відповідачем а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не надано, а судами, з матеріалів справи не встановлено жодних доказів допуску позивачем працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до роботи без укладення трудових договорів, зокрема 05.12.2018.
		З огляду на встановлені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що постанова від 27.12.2018 №  22/681 про накладення на позивача штрафу у розмірі 223 380,00 грн є протиправною, оскільки відповідачем не доведено порушення позивачем вимог статей 21, 24 КЗпП України та постанови КМУ №413.
		В аспекті наведеного слід зазначити, що відповідно до статті 341  Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції чинній до 08 лютого 2020  року, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, наданих судам попередніх інстанцій, та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
		Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		З огляду на викладене, керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15   січня 2020 року №  460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341- 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		постановив:
		Касаційну скаргу Управління Держпраці у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11  березня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року -   без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                Л.В. Тацій
		Судді          :                                                                              Л.Л. Мороз
		                                                                                                  С.Г. Стеценко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...