Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 591/7200/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 12.11.2020. Зареєстровано: 13.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 16.11.2020.
Дата набрання законної сили: 15.12.2020
Номер судового провадження: 2-о/591/45/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 591/7200/19 
		Провадження № 2-о/591/45/20
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		03 листопада 2020 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:    
		головуючого - судді Сидоренко А.П.
		з участю секретаря судового засідання  Товстухи Д.О.,
		представника заявника  Пєхтєрєва Д.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ледіка» про встановлення факту неправдивості інформації, -
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою тапросить встановити факт неправдивості та спростування інформації поширеної на веб сайті: http://fbi.media за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1  у статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 «дело ОСОБА_2 »?», а саме визнати неправдивою інформацією:
		«… бывший зам. Яворского ОСОБА_3 , … на свободе. Хотя к нему должно быть больше всего вопросов по статье финансирование терроризма и связям в Крыму и ЛДНР».
		«В период их работы в Запорожье там обкатывалась знаменитая схема хищений денег облэнерго через «ХК`Энергосеть» на 1,4 млрд. грн., согласованная, как он утверждал в суде с ОСОБА_4 и ОСОБА_5 . В «Запорожьеоблэнерго» за схему отвечал ОСОБА_6 , а в «Харьковоблэнерго» это дело было поручено ОСОБА_2 .
		«Но не только через фиктивное страхование ОСОБА_2 оказался связан с сепаратистами. СМИ описывали схему, при которой « ОСОБА_7 » снабжало электричеством террористов за счет перетоков в ОСОБА_8 ».
		«Рассматривались разные стороны деятельности ОСОБА_9 , включая неучтенный сбыт электроэнергии за наличные, фиктивное уменьшение поставляемой электроэнергии наполовину (половину  опять-таки наличкой). И в первую очередь  снабжение электричеством террористов».
		«…топ-менеджер «Харьковоблэнерго» собирает вокруг себя круг таких же единомышленников. Можно сказать, «любих друзів» сепаратистов».
		Свої вимоги мотивує тим, що оспорювана інформація опублікована ІНФОРМАЦІЯ_3 у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_1  у вигляді доступному для ознайомлення. У вказаній статті висловлювання стосуються конкретно заявника, вказують на його особистість, посаду та місце роботи. До того ж відомості викладені у формі негативних тверджень, які не підтверджені жодними доказами та конкретними фактичними даними. Зазначає, що його безпідставно звинувачено у вчиненні злочинів, що порушує його право на повагу до гідності, честі та ділової репутації. 
		Ухвалою судді Зарічного районного суду м. Суми від 6 грудня 2019 року залишено заяву без розгляду.
		Ухвалою судді Зарічного районного суду м. Суми від 8 січня 2020 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи на 11 березня 2020 року.
		Протокольною ухвалою головуючого від 11 березня 2020 року відкладено розгляд справи до 14 травня 2020 року у зв`язку з відсутністю доказів сповіщення заінтересованої особи.
		Протокольною ухвалою головуючого від 14 травня 2020 року відкладено розгляд справи до 11 серпня 2020 року у зв`язку з неявкою сторін.
		Протокольною ухвалою головуючого від 11 серпня 2020 року відкладено розгляд справи до 3 листопада 2020 року у зв`язку з неявкою заявника та його представника.
		В судовому засіданні представник заявника заяву підтримав, просив задовольнити.
		Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
		Суд, вислухавши пояснення представника заявника, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
		Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у мережі Інтернет на вебсайті: http://fbi.media за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 розміщено статтю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 »?», яка містить наступні відомості: «… бывший зам. Яворского ОСОБА_3 , … на свободе. Хотя к нему должно быть больше всего вопросов по статье финансирование терроризма и связям в Крыму и ЛДНР».
		«В период их работы в Запорожье там обкатывалась знаменитая схема хищений денег облэнерго через «ХК`Энергосеть» на 1,4 млрд. грн., согласованная, как он утверждал в суде с ОСОБА_4 и ОСОБА_5 . В «Запорожьеоблэнерго» за схему отвечал ОСОБА_6 , а в «Харьковоблэнерго» это дело было поручено ОСОБА_2 .
		«Но не только через фиктивное страхование ОСОБА_2 оказался связан с сепаратистами. СМИ описывали схему, при которой « ОСОБА_7 » снабжало электричеством террористов за счет перетоков в ОСОБА_8 ».
		«Рассматривались разные стороны деятельности ОСОБА_9 , включая неучтенный сбыт электроэнергии за наличные, фиктивное уменьшение поставляемой электроэнергии наполовину (половину  опять-таки наличкой). И в первую очередь  снабжение электричеством террористов».
		«…топ-менеджер «Харьковоблэнерго» собирает вокруг себя круг таких же единомышленников. Можно сказать, «любих друзів» сепаратистов». що підтверджується роздруківкою з сайту (а.с. 91-97).
		Експертним висновком за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту вебсторінки у мережі Інтернет від 14 листопада 2019 року №227/2019-ЕВ, ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» встановлено доступність вебсайту http://fbi.media для публічного використання у мережі Інтернет (а.с. 88-90).
		Вказані обставини підтверджують факт поширення оспорюваної інформації. 
		Вказані в статті відомості, зокрема: «… бывший зам. Яворского ОСОБА_3 , …», «а в «Харьковоблэнерго» это дело было поручено ОСОБА_10 », « ОСОБА_2 оказался связан с сепаратистами», «Рассматривались разные стороны деятельности ОСОБА_9 », «…топ-менеджер « ОСОБА_7 », «Теперь безработный ОСОБА_2 » стосуються конкретно заявника, вказують на його особистість, посаду та місце роботи. 
		Згідно висновку №9408 лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 22 листопада 2019 року, у тексті статті «Электричество для сепаратистов: почему харьковское СБУ замяло «дело Свиридова»?», яка опублікована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1  наявні висловлювання, що містять інформацію негативного характеру щодо особи ОСОБА_11 . Негативну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , яка міститься у висловлюваннях, наявних у статті «Электричество для сепаратистов: почему харьковское СБУ замяло «дело Свиридова»?», яка опублікована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладено у формі фактичних тверджень (а.с. 102-112).
		З тексту статті вбачається, що ОСОБА_1 звинуватили у вчиненні злочинів, зокрема: фінансування тероризму (ст. 258-2 КК України); привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України), викрадення води, електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання (ст. 188-1 КК України).
		Згідно відповіді Генеральної прокуратури України №27/1-951 вих.19 від 30 жовтня 2019 року, станом на 28 жовтня 2019 року кримінальні провадження у яких міститься відомості про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності в якості підозрюваного, обвинуваченого не встановлені (а.с. 119).
		Згідно листа Управління Служби безпеки України в Харківській області №70/6-С-30п від 19 грудня 2019 року, слідчим відділом УСБУ в Харківській області не розслідувалися кримінальні провадження щодо ОСОБА_1 (а.с.122).
		Згідно довідки МВС України №1471213, ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (а.с. 123). 
		Вищевказане свідчить про недостовірність відомостей, відображених в оспорюваній статті.
		Як вбачається з копії листа ТОВ «Ледіка» №31 від 17 грудня 2019 року, заявнику відмовлено у прийнятті на роботу у зв`язку з тим, що у мережі Інтернет у вільному доступі розповсюджена інформація, де його звинувачують у вчиненні ряду злочинів, а саме: фінансуванні тероризму, зловживанні службовим становищем та викраденні електричної енергії. Такі звинувачення ставлять під сумнів доброчесність заявника як працівника, а також можуть нанести шкоду ділової репутації ТОВ «Ледіка» в майбутньому (а.с. 128).
		У зв`язку з розміщенням вищевказаної інформації про ОСОБА_1 та звинуваченні його в скоєнні низки правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, його професійні якості та подальша кар`єра загалом ставиться під сумнів. 
		Через розповсюдження вказаної інформації у заявника виникають труднощі з працевлаштуванням, що перешкоджає здійсненню ним своїх законних прав, зокрема права на працю. 
		На запит адвоката заявника про надання інформації про автора статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 »?», яка розміщена за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1  та власника вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.129), відповідь надана не була. 
		Згідно довідки з відомостями про власника вебсайту або інформацією про його встановлення ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» №193/2019-Д від ІНФОРМАЦІЯ_6 , вебсайт http://fbi.media позиціонує себе в якості вебсайту « ІНФОРМАЦІЯ_7 ». Доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_8 в публічному домені .media, що не належить до українського сегменту мережі Інтернет, реєстратор доменного імені та хостинг-провайдер є іноземними суб`єктами. 
		Згідно роз`яснень, наведених у пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідно до абзацу 3 ч. 4 ст.277ЦК судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. Така заява розглядається за правилами, визначеними розділом IV ЦПК.
		Встановити власників сайтів заявнику не вдалося, тому законним способом відновити порушені права є встановлення факту недостовірної інформації.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про телекомунікацію» Інтернет визначається як всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв`язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами. 
		Згідно вимог ст.201Цивільного кодексуУкраїни особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є,зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до Конституції України життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
		Згідно п. 15 Постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Відповідно до частини другоїстатті 30 Закону України «Про інформацію»оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних,критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
		Статтею 10Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі « ОСОБА_12 та інші проти Українивід 06 жовтня 2015 року).
		Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.
		Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень не можливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens, citedabove, p. 28, пункт 46).
		Суд враховує при цьому правову позицію Європейського суду з прав людини щодо різниці між поняттями «оціночне судження» та «фактів». Так, у пункті 39 рішення Європейського суду з прав людини від 28 березня 2013 року у справі «Нова Газета і Бородянський проти Росії» вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено.У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2001 року у справі «Фельдек проти Словаччини» суд зазначав, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.
		Отже, при оцінці твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав. (Jerusalem v. Austria, no. 26958/95, n. 43, ECHR 2001-11).
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Відповідно достатті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		У частинах першій, другій та п`ятійстатті 17 КПК Українизазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
		Презумпцію невинуватості необхідно розглядати в загальноправовому і процесуальному значеннях. Як загально правова вимога вона визначає положення особи в суспільстві. Хоча цей принцип сформульований як кримінальний процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу. Презумпція невинуватості - об`єктивне право положення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому. Такої позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно першою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
		У найзагальнішому вигляді правило презумпції невинуватості означає, що особа може бути визнана винуватою у вчиненні злочину і покарана лише за умови, що її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду. Повідомлення особі про підозру, складання слідчим та затвердження прокурором обвинувального акта на стадії досудового розслідування, розгляд справи у підготовчому провадженні не вирішують наперед визнання його винуватим у вчиненні злочину. Лише один орган у державі наділений таким правом - це суд, який є відповідно доКонституції України(стаття 124) носієм судової влади, що здійснює правосуддя в умовах законності, незалежності, гласності та змагальності.
		Вирок суду є єдиним процесуальним документом, що встановлює винуватість.
		При цьому Європейський суд з прав людини зазначає, що презумпцію невинуватості буде порушено, якщо судове рішення або заява посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального злочину, відображає думку про її вину до того, як вона буде доведена відповідно до закону. Достатньо мати навіть за відсутності будь-якого формального висновку певні підстави припускати, що суд або посадова особа вважає обвинуваченого винним. Питання про те, чи порушує заява посадової особи державного органу принцип презумпції невинуватості, необхідновизначати в контексті конкретних обставин, за яких оспорювань заяву було зроблено (пункт 42 рішення від 21 вересня 2006 року в справі «Грабчук проти України» (заява № 8599/02); пункт 48 рішення від 12 січня 2012 року в справі «Довженко проти України» (заява № 36650/03)).
		Наведена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 727/8388/17, висновки якої щодо застосування норм права відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		Поширена у мережі Інтернет на вебсайтіhttp://fbi.media інформація не є оціночним судженням, а є фактичними твердженнями про ті чи інші події, оскільки через такі твердження складається негативна думка спільноти про заявника, як про особу, та його ділову репутацію.
		Так, у наведеній інформації, що поширена у мережі Інтернет на вебсайті http://fbi.media, містяться висловлювання щодо заявника, що створює масові негативні обговорення в мережі Інтернет про особу заявника та його трудову діяльність, що виключають навіть натяки на висвітлення автором статті власних оціночних суджень чи вираження суб`єктивної думки і поглядів про ті чи інші обставини.
		При цьому, будь-які дані, докази, які їх підтверджують, та які б доводили викладені в інтернет-сторінці факти щодо діяльності заявника, в самій статті не зазначені.
		На думку суду, вказана інформація та її поширення порушує особисті немайнові права заявника, а також створює негативну думку про нього, тобто завдає шкоди його особистим немайновим благам та перешкоджає повно та своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Проаналізувавши в сукупності всі обставини справи, суд дійшов висновку, що інформація стосовно заявника не відповідає дійсності, не підкріплена жодними доказами чи конкретними фактичними даними, інформація знаходиться у вільному доступі в мережі Інтернет та стосується ділової репутації заявника, викладена у стверджувальній формі, а тому псує її та формує негативну соціальну оцінку зі сторони суспільства.
		Статтею 315 ЦПК України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Враховуючи роз`яснення Постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого2009 року за №1, у разі доведеності обставин, на які посилається заявник, суд лише констатує факт, що поширена інформація є неправдивою, та спростовує її.
		З огляду на зазначене, суд вважає, що поширена на вебсайті: ІНФОРМАЦІЯ_9  за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1  у статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 »?», є недостовірною, оскільки вона не відповідає дійсним обставинам, при цьому викладена у стверджувальній формі, а тому заява про встановлення факту недостовірності інформації підлягає задоволенню в повному обсязі.
		Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 258, 259, 264, 265, 315 ЦПК України, суд, - 
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту неправдивості інформації задовольнити.
		Встановити факт неправдивості та спростувати інформацію поширену на веб-сайті: http://fbi.media за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1  у статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 »?», а саме неправдивою інформацією є:
		«… бывший зам. ОСОБА_13 , … на свободе. Хотя к нему должно быть больше всего вопросов по статье финансирование терроризма и связям в Крыму и ЛДНР».
		«В период их работы в Запорожье там обкатывалась знаменитая схема хищений денег облэнерго через «ХК`Энергосеть» на 1,4 млрд. грн., согласованная, как он утверждал в суде с ОСОБА_4 и ОСОБА_5 . В «Запорожьеоблэнерго» за схему отвечал ОСОБА_6 , а в «Харьковоблэнерго» это дело было поручено ОСОБА_2 .
		«Но не только через фиктивное страхование ОСОБА_2 оказался связан с сепаратистами. СМИ описывали схему, при которой « ОСОБА_7 » снабжало электричеством террористов за счет перетоков в ОСОБА_8 ».
		«Рассматривались разные стороны деятельности ОСОБА_9 , включая неучтенный сбыт электроэнергии за наличные, фиктивное уменьшение поставляемой электроэнергии наполовину (половину  опять-таки наличкой). И в первую очередь  снабжение электричеством террористов».
		«…топ-менеджер «Харьковоблэнерго» собирает вокруг себя круг таких же единомышленников. Можно сказать, «любих друзів» сепаратистов».
		Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
		До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Заявник: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
		Заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ледіка», місцезнаходження: м. Харків, пров. Яновського, 7, код ЄДРПОУ 40788112.
		Повне судове рішення виготовлене 12 листопада 2020 року.
		 
		           Суддя                        А.П.Сидоренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...