Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 620/542/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 12.11.2020. Зареєстровано: 13.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 16.11.2020.
Дата набрання законної сили: 11.11.2020
Номер судового провадження: A/855/16569/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/542/20                                                                                           Суддя  першої інстанції: Заяць О.В.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  11 листопада 2020 року                                                                             м. Київ
		          
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		Головуючого судді:                                                   Кузьмишиної О.М.,
		суддів:                                                                       Костюк Л.О., Кобаля М.І.
		 
		за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.
		позивача: ОСОБА_1 ;
		представника відповідача: Шабатіна І.О.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Укртрансбезпеки в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки в Чернігівській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28.01.2020 №178817. 
		Позов обґрунтовано тим, що позивач вважає застосування відносно нього фінансових санкцій відповідно до абз. 16 ч.1 ст.60 Закону "Про автомобільний транспорт" протиправним, а постанова Управління Укртрансбезпеки в Чернігівській області про застосування адміністративно-господарського штрафу підлягає скасуванню.
		Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 р. адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Укртрансбезпеки в Чернігівській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28.01.2020 №178817. 
		Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. 
		Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повно з`ясовано всі обставини, які мають значення для справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам у справі, що призвело до неправильного вирішення справи. Зазначає, що майданчик, на якому проводилось зважування, в повній мірі відповідає вимогам наказу Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 р. № 255 «Про затвердження Вимог про облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування». 
		Також апелянт зазначає, що позивачем в порушення п. 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 р. № 379 власником транспортного засобу не було надано договір оренди автомобіля, а також тимчасовий реєстраційний талон на підставі яких використовувався транспортний засіб ОСОБА_2 .
		Зазначає, що чинним законодавством не передбачено виключення з Правил дорожнього руху щодо правильності розміщення та кріплення вантажу при перевезенні подільних (сипучих) вантажів. Однак, було встановлено факт перевищення вагових обмежень.
		Також вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції в частині відсутності Методики виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю, оскільки відповідач в даному випадку керувався ст. ст. 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги». 
		Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає дії посадових осіб Укртрансбезпеки щодо оформлення результатів габаритно-вагового контролю неправомірними, а винесені відносно позивача як власника транспортних засобів - розрахунок плати за проїзд та постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28.01.2020 р. № 178817 протиправними. Позивач вказує на порушення процедури габаритно-вагового контролю та відсутність Методики проведення габаритно-вагового контролю, затвердженої Мінекономрозвитку.
		Також позивач вказує на те, що оскільки транспортний засіб у відповідності до вимог чинного законодавства був переданий позивачем у користування іншій особі, тому позивач у межах спірних правовідносин не мав статусу автомобільного перевізника, а відтак не може бути об`єктом відповідальності, передбаченої абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ.
		В судовому засіданні позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу.
		У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.
		05.12.2019 р. посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області на а/д Р-60 Кролевець-Конотоп-Ромни-Пирятин, 171 км +884 м, відповідно до направлення на перевірку 008049, була проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки Volvo державний номерний знак НОМЕР_1 та проведено зважування.
		Заступником начальника Управління Укртрансбезпеки в Чернігівській області Пованюк Ю.В. на підставі абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» винесено постанову про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу від 28.01.2020 р. № 178817 в розмірі 34   000,00 грн.
		Не погоджуючись із винесеним рішенням, позивач звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що на час проведення габаритно-вагового контролю відсутня методика визначення параметрів фактичної маси та навантаження на вісь щодо рідких та сипучих вантажів, а тому відсутні підстави визначення перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу та відповідно складання розрахунку плати за проїзд і застосування адміністративно-господарського штрафу за перевищення вагових параметрів.
		Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.
		Статтею 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон від 05.04.2001 №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ).
		Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
		Відповідно до ч. 1 та 4 ст. 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
		У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
		Згідно із ст. 33 Закону № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному КМУ.
		Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-ХІІ (надалі - Закон № № 3353-ХІІ) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються КМУ.
		Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою КМУ від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30) транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР.
		Згідно з п. 4 Правил № 30, рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
		Відповідно до п. 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
		Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або Фактичною масою понад 44 т. а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
		Відповідно до п.п. 2 п. 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою КМУ від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок № 879) вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
		Відповідно до п.п. 4 п. 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно- вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
		Згідно з п. 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
		Відповідно до п. 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками, виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
		Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879.
		Пунктом 12 Порядку № 879 передбачено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
		За приписами п. 13 Порядку № 879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
		У відповідності до п. 18 Порядку № 879 за результатами точного габаритно- вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.
		Відповідно до п. 23 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
		Відповідно до п. 31.1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.
		У відповідності з п. 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
		Відповідно до п.п. 21, 22 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006 №1567 (Порядок №1567) у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за Формою згідно з додатком 3.
		Згідно з п.п. 25, 26, 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
		Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
		За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 до Порядку №1567.
		Частиною 1 ст. 60 Закону № 2344-111, визначено, що суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, - є автомобільний перевізник.
		Відповідно до абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-111 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - у розмірі 34 000 грн.
		Судом першої інстанції встановлено, що заступником начальника Управління Укртрансбезпеки в Чернігівській області Полванюк Ю.В. винесено відносно позивача постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28.01.2020 №178817 на підставі абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону «Про автомобільний транспорт» і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000 грн.
		Підставою для розгляду справи було перебування у власності позивача транспортних засобів Volvo FN12 (д.н.з. НОМЕР_2 ) (спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е) та напівпричеп Kogel SN24 (д.н.з НОМЕР_3 ) (спеціалізований напівпричіп Н/ПР-фургон-Е).
		Вказані транспортні засоби були передані ОСОБА_1 у користування ОСОБА_2 на підставі п.2.2 ПДР з переданням реєстраційних документів на ТЗ.
		В зв`язку з перебуванням на лікуванні позивач направив лист з проханням перенести розгляд справи на інший зручний день. При цьому, просив повідомити про дату наступного засідання. 
		За адресою проживання надійшов конверт з Управління Укртрансбезпеки в Чернігівській області, в якому знаходилась оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28.01.2020 № 178817.
		В зв`язку з цим позивачем була надіслана заява до Управління Укртрансбезпеки в Чернігівській області та Управління Укртрансбезпеки в Полтавській області з проханням надати копії документів, на підставі яких було винесено вказану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.
		У відповідь на вказані листи на електронну пошту надіслано копії наступних документів:
		-          Чек зважування від 05.12.2019 №01174;
		- Довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 05.12.2019 №0023939;
		- Акт про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів від 05.12.2019 №042650;
		- Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів і вантажів від 05.12.2019 №196796;
		-          Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 05.12.2019 №042650, яким визначено суму до сплати у розмірі 988,92 євро.
		Крім цього, від водія автомобіля ОСОБА_2 отримано товарно-транспортну накладну від 05.12.2020 №АЭ200014184, по якій він перевозив вантаж.
		Відповідно до даних документів, 05.12.2019 на транспортному засобі Volvo FN12 (д.н.з. НОМЕР_2 ) (спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е) з напівпричепом марки Kogel SN24 (д.н.з НОМЕР_3 ) (спеціалізований напівпричіп Н/ПР-фургон-Е) водій ОСОБА_2 здійснював вантажні перевезення за маршрутом Андріяшівка Сумської обл. - Ладижин Вінницької обл. Перевозив сипучий подільний вантаж (Соняшник некласний, насипом) загальною масою (разом з масою транспортного засобу) 40,440 тонн.
		Посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Полтавській області проведено габаритно-ваговий контроль зазначеного вантажного автомобіля, під час якого виявлено перевищення вагових норм вантажу.
		Відповідно до результатів зважування, навантаження на вісі зазначеного транспортного засобу склало: 7,080 тонн; 13,920 тонн; 6,560 тонн; 6,660 тонн; 6,640 тонн. Повна маса транспортного засобу становила 40,860 тонн.
		Як вбачається з наявних документів, транспортний засіб здійснював перевезення з перевищенням навантаження на одиночну вісь 13,920 тонн, дозволена маса на яку 11,000 тонн. При цьому, загальна маса транспортного засобу не перевищувала 5%-вих вагових обмежень, при якій не передбачено штрафних санкцій. А саме при дозволеній загальній масі 40,000 тонн та дозволеній масі без штрафних санкцій - 42,000 тонн. Фактична загальна маса склала 40,860 тонн.
		Суд першої інстанції зауважив, що працівниками Укртрансбезпеки не враховано властивості вантажу, що перевозився (насіння соняшника насипом). Насіння соняшника є сипучим (подільним) вантажем. Зважаючи на стан доріг, під час руху автомобіля даний вантаж може переміщуватися по всім осям транспортного засобу. І кожне зважування буде відрізнятись від попереднього.
		А тому проведення зважування у русі, шляхом поосьового заїзду тягача і причепа на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу, не може дати однозначних та достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг, тоді як сипучий вантаж, в силу своїх властивостей, легко переміщується з осі на вісь під дією мінімального руху чи мінімального зміщення кута нахилу.
		Після проведення зважування, водій заперечив щодо таких результатів та просив провести повторне зважування та перерозподіл вантажу, однак йому було відмовлено в повторному зважуванні.
		При цьому, єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію №02-84-08.
		Разом із тим, як вірно зауважив суд першої інстанції, вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі (тобто з сипучим вантажем).
		Зазначене свідчить про відсутність вимог щодо нормативів навантаження транспортних засобів з відповідним сипучим видом вантажу, та, відповідно, про неможливість встановлення факту порушення вагових параметрів при зважуванні сипучого вантажу.
		При цьому, незважаючи на те, що з п. 19 Порядку № 879 на підставі постанови КМУ від 30.08.17 №671 виключені положення щодо наявності методики проведення габаритно-вагового контролю, затвердженої Мінекономрозвитку, вимоги відносно визначення за допомогою вимірювального (зважувального обладнання) габаритно- вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, які проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, наявні в підпункті 2 пункту 2 Порядку №879, які на час є чинним.
		Однак, на дату зважування така методика, затверджена спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, відсутня.
		Враховуючи відсутність на час проведення габаритно-вагового контролю методики визначення параметрів фактичної маси та навантаження на вісь щодо рідких та сипучих вантажів, можна стверджувати про відсутність на час проведення зазначеного габаритно-вагового контролю правових підстав визначення перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу та відповідно складання розрахунку плати за проїзд і застосування адміністративно-господарського штрафу за перевищення вагових параметрів.
		За таких обставин, результати даного вимірювання не можна вважати достовірними, зважаючи на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним сипучим вантажем. А тому відповідач при складанні оскаржуваної постанови і розрахунку плати за проїзд діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством.
		Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у справі №816/2329/13-а (постанова від 12.04.2018), у справі №826/442/13-а (постанова від 16.01.2018), у справі №821/597/17 (постанова від 12.06.2018) стосовно рішень, винесених на підставі неправомірно проведеної перевірки.
		Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з доводами позивача та висновками суду першої інстанції щодо ненадання відповідачем документів, які б підтвердили повірку і сертифікацію вагового пункту, як того вимагає п. 12, п. 13 Порядку № 879, п. 18 ст. Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», оскільки в матеріалах справи наявний акт обстеження від 30.08.2018 р., відповідно до якого майданчик, на якому проводилось зважування, в повній мірі відповідає вимогам наказу Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 р. № 255 «Про затвердження вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування». Зважування проводилось на габаритно-ваговому комплексі, який утримується в робочому стані та відповідає законодавству в сфері стандартизації, метрології та сертифікації, згідно сертифікату відповідності 13.12.2018 р., копія якого також міститься в матеріалах справи.
		Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на судову практику у справах № 803/1540/16, № 803/297/17, № 820/6721/16, № 805/3598/16-а, № 820/381/17, оскільки в даних справах є інші обставини, предмет та підстави позовів.
		Також колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що власник зобов`язаний здійснювати перереєстрацію транспортного засобу при наданні його в користування іншій особі, оскільки жодних договорів на перевезення вантажу позивач не складав, жодних товарно-транспортних накладних не виписував та не перевозив вантаж. 
		З урахуванням вищевикладеного є необґрунтованим посилання відповідача на п. 17 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, відповідно до якого власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів, позаяк наведений пункт не передбачає обов`язку власника здійснювати перереєстрацію транспортного засобу при наданні його в користування іншій особі.
		При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до наявної в матеріалах справи товарно-транспортної накладної від 05.12.2020 р. № АЄ 200014184 по якій здійснювалось перевезення зазначеного вантажу, перевізником вантажу є ТзОВ «Укрінформтрейд», а тому позивач у спірних правовідносинах не мав статусу автомобільного перевізника, а відтак не може бути суб`єктом відповідальності, передбаченої абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ. 
		Щодо доводів позивача, що його не було належним чином повідомлено про час, дату та місце розгляду справи про правопорушення, колегія суддів зазначає, що повідомлення № 81251/41/24-19 про розгляд справи про правопорушення із зазначенням дати 09.01.2020 р. і місця розгляду справи було надіслано позивачу, що підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 17.12.2019 р.
		Зважаючи на лист позивача про перенесення розгляду справи у зв`язку із перебуванням на лікуванні, позивачу було повторно направлено повідомлення № 3573/41/24-20 від 14.01.2020 р. про розгляд справи про правопорушення із визначенням нової дати 28.01.2020 р., що підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 15.01.2020 р. Відповідно до інформації отриманої із сайту поштових відстежень АТ «Укрпошта» дане відправлення позивач отримав особисто 16.01.2020 р. об 16 год. 59 хв.
		Таким чином, позивач був повідомлений про час, дату та місце проведення розгляду справи про адміністративне правопорушення.
		Разом з тим, колегія суддів погоджується із тим, що повідомлення про розгляд справи про правопорушення було надіслано не у спосіб, що передбачений положеннями п. 26 Порядку № 1567, тобто без повідомлення про вручення.
		Окрім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на те, що апеляційну скаргу було підписано неуповноваженою особою, оскільки відповідно до інформації наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Дмитрук І.О. уповноважена представляти Державну службу України з безпеки на транспорті у судах без окремого доручення керівника. Обмеження щодо представництва полягають лише у відкликанні позовної заяви та апеляційних скарг. Інші обмеження щодо представництва відсутні.
		Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
		Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
		Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
		Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційні скарги без задоволення, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		Судові витрати не підлягають відшкодуванню.
		Керуючись ст.ст. 242, 243, 244, 250, 257, 308, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення.
		Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Головуючий суддя:                                                                       О.М. Кузьмишина
		 
		 
		Судді:                                                                                          Л.О. Костюк
		 
		                              
		                                                                                                    М.І.Кобаль
		 
		Повний текст постанови виготовлено 11.11.2020 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...