Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/1409/20-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.
Надіслано для оприлюднення: 11.11.2020. Зареєстровано: 13.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 13.11.2020.
Дата набрання законної сили: 11.11.2020
Номер судового провадження: К/9901/23016/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		11 листопада 2020 року   
		Київ
		справа №120/1409/20-а
		адміністративне провадження №К/9901/23016/20
		              
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
		суддів: Гусака М.Б.,  Усенко Є.А., 
		розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №120/1409/20-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року (головуючий суддя - Яремчук К. О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2020 року (головуючий суддя - Драчук Т. О., судді: Ватаманюк Р. В., Полотнянко Ю. П.),
		ВСТАНОВИВ:
		26 березня 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі- відповідач, ГУ ДПС), в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу від 14 січня 2020 року №Ф-143955-57 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 21336,20 грн.
		На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що ГУ ДПС протиправно винесло оскаржувану податкову вимогу, оскільки станом на 10 травня 2019 року, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та до 10 січня 2020 року відсутні відомості щодо реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця, а тому відсутність статусу ФОП виключає підстави для нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
		Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 29 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2020 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено. 
		Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.
		ОСОБА_1 згідно із даними витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрований 16 березня 2001 року Могилів-Подільською районною державною адміністрацією, як фізична особа-підприємець. Державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача проведено 10 січня 2020 року, запис №21780060002009002.
		14 січня 2020 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області сформовано вимогу №Ф-143955-54, якою ОСОБА_1 зобов`язано сплатити заборгованість (недоїмку) з єдиного внеску в сумі 21336,20 грн.
		Оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована ГУ ДПС у Вінницькій області на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що позивачем не надано доказів того, що ним до 10 січня 2020 року вчинялися дії щодо виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про реєстрацію його фізичною особою - підприємцем. Твердження позивача про те, що ним не здійснювалась підприємницька діяльність з наступного року після реєстрації суб`єктом підприємницької діяльності, що унеможливлює нарахування йому єдиного внеску за період з 2018 по 2019 роки, суди оцінили критично, оскільки законодавцем передбачено обов`язок сплати єдиного внеску навіть при умові неотримання ним доходу, передбачивши, що в будь-якому разі сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Крім того, суди дійшли висновку, що відсутність даних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця станом на 10 травня 2019 року, про що свідчить відповідний витяг, не спростовує факту реєстрації позивача фізичною особою - підприємцем 16 березня 2001 року, що ним не заперечується, а в Реєстрі міститься така інформація. Оскільки відповідний запис про припинення підприємницької діяльності позивача внесено до реєстру 10 січня 2020 року, то саме з цієї дати позивач не повинен сплачувати єдиний внесок.
		Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати і направити справу на новий розгляд. Також просить, у разі необхідності, вийти за межі доводів касаційної скарги.
		У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДПС, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. 
		Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Верховний Суд ухвалою від 15 вересня 2020 року відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України з метою перевірки доводів позивача про неправильне застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норм права (Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) та Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV)) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 липня 2020 року у справі №260/81/19.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та доводи відзиву на скаргу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		У справі, що розглядається, спірним є питання наявності у позивача статусу платника єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ і, як наслідок, наявності обов`язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі за період з 1 січня 2017 року по 30 вересня 2019 року відповідно до оскаржуваної вимоги за відсутності доходу від здійснення підприємницької діяльності. При цьому ОСОБА_1 набув статусу суб`єкта підприємницької діяльності та отримав відповідне свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи до 1 липня 2004 року, тобто до набрання чинності Законом № 755-IV, але не звертався до державного реєстратора з реєстраційною карткою про включення відомостей про нього до ЄДР відповідно до вимог цього Закону.
		Спір з аналогічними обставинами та правовідносинами був предметом розгляду у справі №260/81/19, яку було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. За результатами розгляду справи, Велика Палата ухвалила постанову від 1 липня 2020 року.
		Велика Палата Верховного Суду, здійснивши системне тлумачення норм права, сформулювала правовий висновок, що відсутність офіційного підтвердження в особи статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.
		Пунктами 2 і 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
		Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
		1 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774-VIII), яким було внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками.
		Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ (у редакції Закону № 1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
		У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
		Таким чином, у зв`язку із внесеними до Закону № 2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб - підприємців з 1 січня 2017 року виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.
		Таким чином, суд касаційної інстанції вважає, що статус фізичної особи-підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Виключно фізична-особа підприємець, зареєстрована в установленому порядку, яка має право здійснювати підприємницьку діяльність і перебуває на загальній або спрощеній системі оподаткування, вважається платником єдиного внеску і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу (за умови, що така особа не є найманим працівником). 
		За встановленими у цій справі обставинами ОСОБА_1 не мав можливості здійснювати підприємницьку діяльність, оскільки його свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності є недійсним, а з реєстраційною карткою для включення відомостей про нього як фізичної особи-підприємця до ЄДР та для заміни свідоцтва про його державну реєстрацію на свідоцтво про державну реєстрацію єдиного зразка позивач не звертався, що спростовує факт наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця в розумінні Закону № 755-IV і, як наслідок, належність позивача до платників єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI. 
		Отже, суди попередніх інстанцій за встановлених у справі обставин неправильно застосовували норми матеріального права, що призвело до ухвалення неправильного по суті рішення.
		Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		Таким чином, за наслідками касаційного перегляду, доводи заявника касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, знайшли своє підтвердження. Постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку немає.
		Оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, підстави для направлення справи на новий розгляд, передбачені статтею 353 КАС України, відсутні. Враховуючи, що судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
		Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).
		Позивачем у цій справі сплачено судовий збір:
		за подання позовної заяви - 840,80 грн, згідно з дублікатом квитанції №0.0.1659499519.1 від 24 березня 2020 року (а.с.4);
		за подання апеляційної скарги - 1260 грн, згідно з квитанцією №113 від 25 червня 2020 року (а.с.54);
		за подання касаційної скарги - 1680 грн, згідно з квитанцією №29 від 4 вересня 2020 року.
		Отже, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають відшкодуванню на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у загальній сумі 3780,80 грн. 
		Керуючись статтями 341, 345, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2020 року у справі №120/1409/20-а скасувати.
		Ухвалити нове рішення.
		Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
		Визнати протиправною і скасувати вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 14 січня 2020 року №Ф-143955-57 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 21336,20 грн.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області (місцезнаходження: 21028, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 43142454) судові витрати на сплату судового збору в сумі 3780 (три тисячі сімсот вісімдесят) грн 80 коп.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак   Є.А. Усенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...