Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/15925/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано для оприлюднення: 13.11.2020. Зареєстровано: 15.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.11.2020.
Дата набрання законної сили: 15.12.2020
Номер судового провадження: 1-кп/161/1265/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020030130000723

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 161/15925/20 
		Провадження № 1-кп/161/1265/20
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		   м. Луцьк                             13 листопада 2020 року     Луцький міськрайоннийсуд Волинськоїобласті в складі:
		головуючого            судді ОСОБА_1 , 
		з участю секретаря
		судового засідання         ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020030130000723 від 13.08.2020, про обвинувачення  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та проживає в АДРЕСА_1 , громадянин України, освіта середня, неодружений, не працює, має на утриманні батьків пенсійного віку, в порядку ст.89 КК України несудимий, 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора             ОСОБА_4 ,
		потерпілої             ОСОБА_5 , 
		захисника             ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого         ОСОБА_3 ,
		 
		В С Т А Н О В И В
		 
		ОСОБА_3 13.08.2020 близько 08.15год., діючи умисно, з корисливих мотивів, керуючись метою таємного викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправність своїх дій, шляхом відкривання вхідних дверей будинку ключем, незаконно проник в будинок АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав належні ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 2500 гривень, чим спричинив потерпілій майнову шкоду на вказану суму.
		ОСОБА_3 інкримінується повторне таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, тобто вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України. 
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні злочину визнав повністю та показав, що дійсно 13 серпня 2020 року, використавши ключ, який йому колись дала потерпіла під час спільного проживання, незаконно, без її дозволу, проник до її будинку, звідки викрав належні потерпілій грошові кошти в сумі 2500 грн. Коли виходив із будинку, віддав ключ сину потерпілої. Повідомив, що шкода завдана злочином частково відшкодована в сумі 700 грн, які були в нього вилучені працівниками поліції. У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо не карати, зазначив, що примирився з потерпілою, також зазначив що має бажання в майбутньому допомагати потерпілій по господарству, що і робив раніше, окрім того, в нього на утриманні батьки пенсійного віку.
		Незважаючи наповне визнаннясвоєї виниобвинуваченим ОСОБА_3 ,його винуватістьу встановленомусудом обвинуваченніповністю доводитьсядослідженими вході судовогорозгляду доказами. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і перевірених судом допустимих доказах.
		Так, потерпіла ОСОБА_5 , будучи допитаною безпосередньо в судовому засіданні, підтвердила факт таємного викрадення ОСОБА_3 з її будинку грошових коштів в сумі 2500 грн, зазначивши, що вранці 13.08.2020, коли вона збиралася на роботу, прийшов ОСОБА_3 додому, вона повідомила, що їде на роботу. Згодом зателефонував її син, та запитав, що робить ОСОБА_3 в будинку, запитав чи є щось вдома цінне. Вона повернулася додому, щоб перевірити чи на місці гроші, однак їх не знайшла. Відразу пішла до ОСОБА_3 додому, наполягала, щоб останній повернув їй гроші, однак він грошей не повернув. З обвинуваченим примирилася та пробачила останнього, не наполягала на суворому покаранні та просила суд не позбавляти його волі, оскільки останньому необхідно допомагати батькам пенсійного віку.
		Потерпіла ОСОБА_5 як під час досудового розслідування, зокрема і при повідомленні про вчинене кримінальне правопорушення від 13.08.2020, так і в суді, послідовно розповіла про обставини вчинення обвинуваченим злочину та пояснила, що дійсно обвинувачений незаконно проникнув до її будинку, звідки таємно викрав грошові кошти, при цьому зазначала, що в обвинуваченого був ключ від будинку.
		Показання потерпілоїє чіткими,послідовними та дають змогу відтворити всі обставини кримінального правопорушення, які були до, на момент та після його вчинення. Немає в суду обґрунтованих підстав вважати, що остання оговорює обвинуваченого, оскільки в суді не було встановлено таких об`єктивних причин, а її показання повністю узгоджуються та відповідають іншим доказам у справі, зокрема і показаннями самого обвинуваченого.
		Крім цього, винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину об`єктивно підтверджується також й іншими доказами у кримінальному провадженні.
		Так протоколом огляду місця події від 13.08.2020 встановлено факт таємного викрадення ОСОБА_3 з будинку АДРЕСА_2 , грошових коштів.
		Окрім того, протоколом огляду місця події від 13.08.2020 встановлено факт добровільної видачі ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 700 гривень, які він викрав з будинку потерпілої.
		Разом з тим, протоколом огляду місця події від 03.09.2020 встановлено факт добровільної видачі ОСОБА_7 ключа від будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , який був використаний ОСОБА_3 для того, щоб незаконно проникнути у будинок.
		Також, згідно з протоколу проведення слідчого експерименту від 09.09.2020 за участю ОСОБА_3 у присутності його захисника ОСОБА_6 , ОСОБА_3 відтворено обставини незаконного проникнення до будинку потерпілої ОСОБА_5 , шляхом використання ключа, який він раніше взяв в останньої, та викрадення звідти грошових коштів в сумі 2500 грн. 
		Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, як це передбачено ст.94 КПК України.
		Всі докази, надані стороною обвинувачення, отримані з дотримання вимог кримінального процесуального закону. 
		Разом з тим, суд встановив, що згідно з обвинувальним актом, дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ознакою «повторності», як особи, що на момент вчинення злочину мала судимість за ч.3 ст.185 КК України.
		Відповідно до ч.1 ст.32 КК України повторністю злочинів визнається скоєння двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті «Особливої частини» цього кодексу.
		Згідно з ч.4 ст.32 КК України повторність відсутня, якщо за раніше скоєний злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності з підстав, установлених законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято.
		У ч.1 ст.88 КК України передбачено, що особа визнається такою, що має судимість, із дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.
		При цьому, відповідно до ч.1 ст.78 КК України після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов`язки та не скоїв нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання.
		Відповідно до ст.165 Кримінально-виконавчого кодексу України, іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду. Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов`язки та не вчинив нового злочину, за поданням уповноваженого органу з питань пробації звільняється судом від призначеного йому покарання, нагляд припиняється і засуджений знімається з обліку в зазначеному органі.
		Згідно з п.1 ч.1 ст.89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом.
		Як вбачається з обвинувального акту та матеріалів кримінального провадження, 16.11.2017 вироком Луцького міськрайонного суду ОСОБА_3 засуджений за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки. Іспитовий строк у засудженого за цим вироком сплив 16.11.2019.
		Щодо наявності стосовно ОСОБА_3 у Луцькому міськрайонному суді Волинської області на розгляді інших обвинувальних актів, суд зазначає наступне.
		Згідно з п.2 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Відповідно до ст.62Конституції України та ч.1 ст.17КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законом, і встановлено обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили.
		З огляду на зазначені правові норми та принцип презумпції невинуватості, за відсутності вироку суду, який набрав законної сили, наявність кримінального провадження, в тому числі на стадії його судового розгляду, не породжує правових наслідків для юридичної оцінки наступних чи попередніх діянь особи, у вчиненні яких вона обвинувачується, а є лише версією органів досудового розслідування, яку вони доводять на підставі обов`язку доказування відповідно до вимог ч.1 ст.92 КПК України.
		Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 13.10.2020 матеріали кримінального провадження за №12020030130000723 щодо ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, передані судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_8 для вирішення питання про об`єднання із матеріалами кримінального провадження за №12018030130000115, №12016030130000495, щодо ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 1, 2 ст.185 КК України.
		Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 27.10.2020 в задоволенні об`єднання кримінальних проваджень №12018030130000115 та №12016030130000495 щодо ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст.185 КК України, з кримінальним провадженням №12020030130000723 щодо ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, відмовлено. Обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування кримінального провадження №12020030130000723 повернуто в провадження судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , для продовження судового розгляду, відповідно до § 1 Глави 30 КПК України. Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що як захисник, так і прокурор заперечували щодо об`єднання кримінальних проваджень.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що з врахуванням ч.1 ст.88, ч.1 ст.78, п.1 ч.1 ст.89 КК України, на час вчинення кримінального правопорушення 13.08.2020 ОСОБА_3 був не судимою особою, тому така кваліфікуюча ознака як «повторність» підлягає виключенню з обвинувачення ОСОБА_3 за ч.3 ст.185 КК України.
		Окрім того, в ході судового розгляду не знайшов свого підтвердження спосіб вчинення ОСОБА_3 злочину - шляхом підбору ключа до вхідних дверей, оскільки вказана обставина спростовується показами обвинуваченого, потерпілої, письмовими доказами, які є послідовними, правдивими та повністю узгоджуються із дослідженими матеріалами кримінального провадження, тому у суду не виникає підстав ставити їх під сумнів.
		За таких обставин, суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що ОСОБА_3 своїми умисними протиправними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаними з проникненням у житло, вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України. 
		Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.
		У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання. 
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
		В силу ч.2 ст.66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд також визнає примирення обвинуваченого із потерпілою.
		Обставини, що обтяжують покарання згідно ст.67 КК України обвинуваченого ОСОБА_3 , відсутні.
		Обвинувачений ОСОБА_3 згідно з вимогами ст.89 КК України є таким, що не має судимості, інформації про негативну характеристику матеріали провадження не містять, за місцем проживання характеризується посередньо, перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Волинський медичний центр терапії залежностей», на обліку в лікаря психіатра не перебуває.
		На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого злочину, думку потерпілої, яка не наполягала на суворому покаранні, просила не позбавляти волі обвинуваченого, дані про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи строк покарання, передбачений санкцією закону, за яким визнав ОСОБА_3 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді позбавлення волі ближче до мінімальної межі.
		Наявність на розгляді у Луцькому міськрайонному суді Волинської області інших кримінальних проваджень щодо ОСОБА_3 не може впливати на призначення йому покарання у даному кримінальному провадженні.
		З огляду на конкретні обставини справи, враховуючи суму викраденого, позиції сторони захисту та потерпілої, зокрема і щодо тривалого спільного проживання обвинуваченого та потерпілої, суд звільняє ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановлює при цьому іспитовий строк 2 роки, та покладає на обвинуваченого обов`язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України.
		На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень, окрім того, перебування обвинуваченого під вартою під час досудового розслідування та судового провадження протягом трьох місяців також буде слугувати належним уроком ОСОБА_3 , попереджатиме вчинення нових злочинів.
		Питання про речові докази та арешт майна суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 100, 174 КПК України.
		Процесуальні витратиза проведенняекспертизи під час досудового розслідування підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави у відповідності до ч.2 ст.124 КПК України.
		Оскільки суд звільняє обвинуваченого на підставі ст.ст. 75, 76 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 необхідно скасувати.
		При цьому, звільнивши обвинуваченого з під-варти, суд, на підставі ч.3 ст.194 КПК України, зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду.
		Відповідно до ч.5 ст.72 КК України суд здійснює зарахування строку попереднього ув`язнення.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
		 
		У Х В А Л И В
		 
		ОСОБА_3  визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.
		На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбуття покарання з випробовуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки, не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.
		Покласти на ОСОБА_3 обов`язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України:
		1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
		Речові докази у справі, а саме: ключ від вхідних дверей будинку за адресою АДРЕСА_2 , який поміщено в сейф-пакет №INZ1062824, який передано в камеру схову речових доказів Луцького РВП ЛВП ГУНП у Волинській області, повернути потерпілій ОСОБА_5 ; грошові кошти в сумі 700 гривень, а саме - купюра номіналом 200 гривень з серійним номером КИ2278907 та купюра номіналом 500 гривень з серійним номером ВИ8300036, залишити потерпілій ОСОБА_5 за належністю.
		Арешт, який накладений ухвалами слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.09.2020 та 18.09.2020 на майно, скасувати.
		Стягнути з  ОСОБА_3 в користь держави витрати за проведення експертизи в загальній сумі 1307 (одна тисяча триста сім) гривень 60 копійок.
		Обраний щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою скасувати.
		Звільнити ОСОБА_3 з-під варти в залі суду негайно після проголошення вироку.
		На підставі ч.3 ст.194 КПК України, зобов`язати ОСОБА_3 прибувати за кожною вимогою до суду.
		Зарахувати ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.72 КК України в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 13.08.2020 по 13.11.2020, з розрахунку що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		Головуючий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...