Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/12919/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 13.11.2020. Зареєстровано: 15.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 16.11.2020.
Дата набрання законної сили: 13.11.2020
Номер судового провадження: К/9901/11663/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 листопада 2020 року 
		м. Київ
		справа № 826/12919/18
		адміністративне провадження № К/9901/11663/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Губської О. А.,
		суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
		розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
		за позовом EROSARIA LTD «ЕРОСАРІА ЛТД» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Шевченківського районного Відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк», про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито
		за касаційною скаргою Представника EROSARIA LTD "ЕРОСАРІА ЛТД" - Нейрановського Артема Олексійовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2019 року, прийняте у складі судді Головань О.В. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів:      Горяйнова А.М. (головуючий), Аліменка В.О., Файдюка В.В.,
		І. Суть спору та історія справи
		1. EROSARIA LTD «ЕРОСАРІА ЛТД»      (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Шевченківського районного Відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк», в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Савчук К.П. від 14 грудня 2017 року про відкриття виконавчого провадження №55384107 з примусового виконання виконавчого листа №2 Соснівського районного суду м. Черкаси №712/9154/17 від 21 серпня 2017 року.
		2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконавчий лист № 2 Соснівського районного суду м. Черкаси справа №712/9154/17 від 28.11.2017 оформлений з порушенням вимог     Закону України "Про виконавче провадження"     до виконавчого документу, а тому підлягав поверненню відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону, а саме: виконавчий лист не скріплений печаткою, його було пред`явлено не за місцем виконання, наявне неспівпадіння суми стягнення 153811,37 (сто п`ятдесят три тисячі вісімдесят одну грн. 37 коп.) Крім того, у виконавчому листі № 2 Соснівського районного суду м. Черкаси справа № 712/9154/17 від 28.11.2017 строк його пред`явлення до виконання зазначено до 22.12.2017. Виконавчий лист передано за належною підсудністю 16.04.2018 після завершення терміну його пред`явлення до виконання, тому Відділ примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України протиправно прийняв виконавчий лист до виконання. 
		3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.
		ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
		4. Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 серпня 2017 року у справі № 712/9154/17 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.     255, ч. 4 ст.     28, ч. 3 ст.     209 КК України. Також зазначеним вироком було застосовано спецконфіскацію з примусовим вилученням у власність держави, зокрема, грошових коштів в сумі 1010072,39 доларів США на рахунку № НОМЕР_1 (валютний), 153811,37 грн. на рахунку № НОМЕР_1 (гривневий) EROSARIA LTD у ПАТ «Укргазбанк», МФО 320478.
		5. На підставі вказаного вироку Соснівським районним судом м. Черкаси 28 листопада 2017 року було видано виконавчий лист № 2, у якому зазначено про застосування спецконфіскації з примусовим вилученням у власність держави грошові коштів в сумі 1010072,39 (один мільйон десять тисяч сімдесят два долари США, 39 центів) на рахунку № НОМЕР_1 (валютний), 153811,37 (сто п`ятдесят три тисячі вісімдесят одну грн 37 коп.) гривень на рахунку № НОМЕР_1 (гривневий) EROSARIA LTD у ПАТ «Укргазбанк», МФО 320478.
		6. Супровідним листом від 28 листопада 2017 року виконавчий документ було направлено до Шевченківського районного ВДВС міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
		7. Постановою старшого державного виконавця Шевченківського районного Відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 14 грудня 2017 року було відкрито виконавче провадження № 55384107 з примусового виконання вказаного виконавчого листа Соснівського районного суду м. Черкаси № 712/9154/17 від 28 листопада 2017 року.
		8. Відповідно до постанови старшого державного виконавця Шевченківського районного Відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 16 квітня 2018 року виконавче провадження № 55384107 передане на виконання до Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
		9. Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17 квітня 2018 року вказане виконавче провадження було прийняте до провадження.
		10. Не погоджуючись із постановою від 14 грудня 2017 року про відкриття виконавчого провадження, EROSARIA LTD «ЕРОСАРІА ЛТД» звернулося до суду з цим позовом. 
		ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		11. Окружний адміністративний суду міста Києва рішенням від 16 січня 2019 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.
		12. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виконавчий лист Соснівського районного суду м. Черкаси № 712/9154/17 від 28 листопада 2017 року скріплений печаткою суду, а неспівпадіння словесного відображення цифр не має наслідком неможливість виконання виконавчого документа та не створює підстав для його повернення. Також судами враховано, що виконавче провадження № 55384107 було відкрите з порушенням правил підвідомчості, проте на час розгляду справи перебуває на виконанні у належного органу - Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
		IV. Касаційне оскарження 
		13. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
		14. У скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
		15. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суди прийшли до невірного висновку, що оскільки станом на час прийняття рішення по справі виконавче провадження перебуває у відділі примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, тому визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження іншим органом не може вважатися належним способом захисту права позивача, оскільки відповідачами самостійно врегульовано питання визначення належного органу стягнення. Скаржник зазначає, що позовні вимоги в цій частині позивачем не заявлялись, предметом оскарження за позовною заявою є виключно постанова про відкриття виконавчого провадження, а тому єдиним можливим способом відновлення прав позивача шляхом самостійного врегулювання Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві спору по цій справі могло бути у разі, якщо б Шевченківський відділ державної виконавчої служби постановою начальника самостійно скасував би постанову про відкриття виконавчого провадження, що є єдиним законним та вірним рішенням згідно вимог чинного законодавства, а не передав його до відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Більш того, передача виконавчого листа до належного органу стягнення жодним чином не спростовує неправомірність рішення Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві при прийнятті постанови, оскільки станом на 14 грудня 2017 року за будь-яким курсом НБУ (долар США до гривні України) 1 010 072,39 доларів США становила більшу суму, ніж двадцять мільйонів гривень, а тому відповідно до вимог чинного на той момент законодавства виконання виконавчого листа було підвідомче тільки відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а не Шевченківському районному відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, що чітко свідчить про протиправність дій останнього. Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві не мав права приймати оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження, на що суди також не звернули уваги при ухваленні рішень. Таким чином, Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві безальтернативно зобов`язаний був повернути виконавчий лист стягувачу.
		15.1. Скаржник також зазначає, що суди невірно застосували п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки прийшли до хибного висновку, що передача виконавчого листа до належного органу державної виконавчої служби за підвідомчістю після спливу строку не є порушенням норм матеріального права. Свій помилковий висновок суди мотивували тим, що перевірка дотримання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання здійснювалась Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, але не врахували, що це був неналежний орган державної виконавчої служби, який не уповноважений був вчиняти дії щодо відкриття виконавчого провадження, а тому строк пред`явлення виконавчого листа не переривався. Суди взагалі не прийняли до уваги, що виконавчий лист разом з матеріалами виконавчого провадження № 55384107 прийнятий до виконання належним за підвідомчістю органом державної виконавчої служби тільки 17.04.2018, тобто після спливу строку пред`явлення його до виконання. З урахуванням викладених обставин, на думку скаржника, суди прийшли до невірного висновку, що факт передачі виконавчого листа до належного органу державної виконавчої служби після закінчення терміну пред`явлення виконавчого листа до виконання, не є порушенням вимог закону України «Про виконавче провадження», оскільки Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві не мав відповідних повноважень приймати рішення про відкриття виконавчого провадження, що не є підставою для переривання строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.
		15.2. Скаржник також зауважує, що суди не врахували очевидну невідповідність резолютивної частини судового рішення відомостям, які зазначені у виконавчому листі з відповідним словесним розшифруванням, що чітко свідчить про порушення п. 5 ч.1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
		15.3. Крім того позивач також не погоджується з висновком суду, згідно з яким печатка на виконавчому листі існувала на момент відкриття виконавчого провадження, оскільки ще 28.09.2018 в Окружному адміністративному суді при ознайомленні з матеріалами справи №826/5661/18 адвокатом Компанії виявлено, що на виконання ухвали суду представником Департаменту Нещадимом І.С. надано завірену копію виконавчого листа, з огляду якої чітко вбачається, що виконавчий лист станом на 28.09.2018 не скріплений гербовою печаткою суду, який його видав, тобто відтиск печатки Соснівського районного суду міста Черкаси станом на 28.09.2018 був відсутній. Про відсутність печатки позивач зазначав в апеляційній скарзі, а також заявляв клопотання про призначення технічної експертизи документу, але суд залишив зазначений аргумент без належної уваги. Враховуючи, що 21.02.2019 під час розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції при дослідженні оригіналів доказів колегією суддів було встановлено наявність печатки Соснівського районного суду міста Черкаси на виконавчому листі, скаржником вбачається очевидний висновок, що відповідний відтиск печатки Соснівського районного суду міста Черкаси з`явився на виконавчому листі за проміжок часу з 28.09.2018 по 21.02.2019, що є періодом після прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження. Таким чином, на думку скаржника, з`явлення печатки Соснівського районного суду міста Черкаси на виконавчому листі після 14.12.2017 свідчить про її відсутність на момент відкриття виконавчого провадження, а тому підтверджує доводи позивача, щодо невідповідності виконавчого листа ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». Позивач зазначав, що однією з підстав для повернення виконавчого листа стягувачу була відсутність на ньому печатки Соснівського районного суду м. Черкаси станом на момент відкриття виконавчого провадження, але суд неповно з`ясував обставини щодо дати нанесення відтиску печатки суду на виконавчому листі та не врахував зазначені доводи при прийнятті постанови.
		16. Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до     статті 338 КАС України     не перешкоджає касаційному перегляду справи.
		V. Нормативне регулювання
		17. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених     статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства     (далі -     КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
		18. За приписами частини другої     статті 19 Конституції України     органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені     Конституцією     та законами України.
		19. Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені   Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		20. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені     Законом України від 2 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження», в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1404-VІІІ).
		21. Статтею 1 Закону №1404-VIII     визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені     Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього     Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього     Закону     підлягають примусовому виконанню.
		22. Згідно з п. 1 ч. 1     ст. 3 Закону № 1404-VIII     відповідно до цього     Закону     підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених     законом     випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених     законом     або міжнародним договором України.
		23. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.
		У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.
		24. У відповідності до ч. 3   ст. 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.
		25.  Згідно ч. 1  ст. 5 Закону № 1404-VIII     примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим     Законом     випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються     Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
		26. Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.     
		27. Відповідно до п.п. 2, 6, 10 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею; виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
		28. Згідно з частиною четвертою     статті 25 Закону №1404-VIII     передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.
		29. Згідно з абзацом 2 пункту 4   Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень,  затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5     відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, зокрема, за якими сума зобов`язання становить п`ятдесят та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
		30. Розділом V Інструкції №512/5     встановлено порядок передачі виконавчих документів та виконавчих проваджень.
		31. Відповідно до пункту 6     розділу V Інструкції № 512/5     виконавче провадження передається з одного органу державної виконавчої служби до іншого у разі:
		- якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби; - відводу (самовідводу) всіх державних виконавців органу державної виконавчої служби;
		- утворення виконавчої групи при кількох органах державної виконавчої служби;
		- якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в різних органах державної виконавчої служби;
		- наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення.
		32. Згідно з пунктом 9     розділу V Інструкції № 512/5     державний виконавець, якому передано виконавче провадження, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження матеріалів виконавчого провадження зобов`язаний винести постанову про прийняття виконавчого провадження, яку надсилає сторонам виконавчого провадження.
		33. Статтею 37 Закону №1404-VIII     визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:
		1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;
		2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього     Закону     заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
		3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;
		4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене     статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;
		5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);
		6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;
		7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;
		8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;
		9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;
		10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених     Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";
		11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.
		VІ. Позиція      Верховного Суду
		34. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
		35. Предметом спору у цій справі є законність постанови про відкриття виконавчого провадження від 14 грудня 2017 року у виконавчому провадженню № 55384104, яка винесена державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
		36. Позивач посилається на те, що у виконавчому листі № 2 Соснівського районного суду м. Черкаси №712/9154/17 від 21 серпня 2017 року, на підставі якого було прийняту оскаржувану постанову, міститься розбіжність у зазначенні суми стягнення у цифровому та словесному виразі, а саме сума коштів, яка підлягає вилученню, зазначена у виконавчому листі цифрами (153811,37 грн), відрізняється від суми, зазначеної у якості словесного її розшифрування (сто п`ятдесят три тисячі вісімдесят одну грн 37 коп). У зв`язку з цим, на думку позивача виконавчий документ підлягав поверненню стягувачу на підставі п. 6 ч. 4     ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
		37. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявність зазначеної помилки не свідчить про оформлення виконавчого листа № 2 з порушенням вимог     ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий лист  містить усі відомості, зазначення яких передбачене ч. 1     ст. 4 вказаного Закону. 
		38. Таким чином, помилка у словесній розшифровці вказаних сум у виконавчому документі не може бути підставою для повернення такого виконавчого документу, оскільки у разі якщо виконавчий лист у частині цифрового відображення сум стягнення співпадає з судовим рішенням, це не має наслідком неможливість його виконання.
		39. Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, виконавчий лист № 2 Соснівського районного суду м. Черкаси №712/9154/17 від 21 серпня 2017 року у частині цифрового відображення сум стягнення співпадає з судовим рішенням.
		40. Крім того, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, у матеріалах виконавчого провадження № 55384107 наявна копія витягу з вироку від 21 серпня 2017 року у справі № 712/9154/17, у зв`язку з чим державний виконавець має можливість вірно визначити суму коштів, яка підлягає вилученню за виконавчим документом.
		41. Також, скаржник зазначив, що виконавчий лист № 2 Соснівського районного суду м. Черкаси № 712/9154/17 від 28 листопада 2017 року не містить відтиску гербової печатки суду, що є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу. На думку скаржника відповідний відтиск печатки Соснівського районного суду міста Черкаси з`явився на виконавчому листі за проміжок часу з 28.09.2018 по 21.02.2019, що є періодом після прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження. 
		42. Проте вказані доводи скаржника є безпідставними та не підтверджені жодним доказом.
		43. Разом з тим, згідно копії виконавчого листа, наданої до суду Департаментом державної виконавчої служби, у якого в матеріалах виконавчого провадження знаходиться оригінал виконавчого листа, на ньому міститься відбиток гербової печатки суду.     
		44. Крім того, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року у Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України були витребувані оригінали матеріалів виконавчого провадження № 55384107 з примусового виконання виконавчого листа № 2 Соснівського районного суду м. Черкаси № 712/9154/17 від 21 серпня 2017 року для огляду в судовому засіданні.
		45. У судовому засіданні 21 лютого 2019 року судом апеляційної інстанції було досліджено оригінал виконавчого листа № 2 Соснівського районного суду м. Черкаси № 712/9154/17 від 21 серпня 2017 року та встановлено, що він містить відтиск гербової печатки Соснівського районного суду м. Черкаси, що також не заперечується позивачем.
		46. Щодо доводів скаржника, що суд апеляційної інстанції залишив його клопотання про призначення технічної експертизи документу для встановлення моменту проставляння відтиску гербової печатки Соснівського районного суду м. Черкаси на виконавчому листі без належної уваги, то суд вважає їх безпідставними, так як, як було зазначено вище, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року вказане клопотання було належним чином розглянуто та залишено без задоволення.
		47. Відповідно до ч.2 ст.341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		48. З огляду на вищевикладене, безпідставними є доводи скаржника про те, що виконавчий лист № 2 Соснівського районного суду м. Черкаси № 712/9154/17 від 28 листопада 2017 року      оформлений без дотриманням вимог п. 5 ч. 1, ч. 3     ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
		49. Крім того, доводи скаржника про наявність підстав для скасування постанови Шевченківського районного Відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 14 грудня 2017 року про відкриття виконавчого провадження № 55384107, обґрунтовані, зокрема тим, що виконавчий лист №2 Соснівського районного суду міста Черкаси №712/9154/17 від 21 серпня 2017 року був пред`явлений не за місцем виконання, оскільки його виконання не підвідомче Шевченківському районному Відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
		50. З цього приводу колегія суддів зазначає, що Закон № 1404-VIII не містить конкретно визначених ознак та підстав, з якими пов`язується підвідомчість виконання виконавчих документів певними суб`єктами органів виконавчої служби, проте такі ознаки наявні в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої     Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5.
		51. Так, як було зазначено вище, відповідно до п. 4, розділу І Інструкції відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими, зокрема, сума зобов`язання становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
		52. Отже, виконання виконавчого листа № 2 підвідомче відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
		53. Суди попередніх інстанцій встановили, що виявивши вказану обставину, постановою старшого державного виконавця Шевченківського районного Відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 16 квітня 2018 року виконавче провадження №55384107 передане на виконання до Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17 квітня 2018 року вказане виконавче провадження було прийняте до провадження.
		54. При цьому, жодних виконавчих дій по виконанню виконавчого провадження №55384107, крім відкриття вказаного виконавчого провадження, державним виконавцем Шевченківського районного Відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві вчинено не було.
		55. У п. 71 Рішення Європейського суду з прав людини «Рисовський проти України» вказано, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само).  
		56. Відтак, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження у межах розгляду цієї справи, оскільки виконавчий документ, виданий Соснівським районним судом м. Черкаси 28 листопада 2017 року, у якому зазначено про застосування спецконфіскації з примусовим вилученням у власність держави грошових коштів на рахунку  EROSARIA LTD у ПАТ «Укргазбанк», перебуває на виконанні у належного органу.
		57. Щодо доводів скаржника, що матеріали виконавчого провадження № 55384107 були передані Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України після закінчення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, Суд зазначає, що факт передачі виконавчого провадження за належністю після закінчення терміну пред`явлення виконавчого листа до виконання не є порушенням вимог     Закону України «Про виконавче провадження». 
		58. Разом з тим, як було зазначено вище, згідно з пунктом 9     розділу V Інструкції № 512/5     державний виконавець, якому передано виконавче провадження, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження матеріалів виконавчого провадження зобов`язаний винести постанову про прийняття виконавчого провадження, яку надсилає сторонам виконавчого провадження.
		59. Тобто, вказаною нормою, як і Законом України «Про виконавче провадження»     не передбачено вирішення питання про відкриття виконавчого провадження після його передачі за підвідомчістю. 
		60. Стосовно доводів представника позивача про наявність обов`язку у відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повернути виконавчий документу стягувача, Верховний Суд також вказує на їх необґрунтованість. Вичерпний перелік підстав для повернення виконавчого документа стягувачу передбачений     статтею 37 Закону №1404-VIII, однак жодна із цих підстав не наведена позивачем.
		61. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
		62. Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових          рішень.
		63. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
		64. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		65. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
		66. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального     закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
		67. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		 
		VII. Судові витрати
		68. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
		Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Представника EROSARIA LTD "ЕРОСАРІА ЛТД" - Нейрановського Артема Олексійовича залишити без задоволення.
		2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року у справі №826/12919/18 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                          О. А. Губська
		 
		Судді                                                                                                    М.В. Білак 
		 
		                                                                                                    О.В. Калашнікова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...