Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/12880/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.11.2020.
Дата набрання законної сили: 12.11.2020
Номер судового провадження: 61-8759ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		12 листопада 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 750/12880/19
		провадження № 61-8759св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Територіальна громада міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради, 
		третя особа - Друга чернігівська державна нотаріальна контора,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кравченка Володимира Володимировича на постанову Чернігівського апеляційного суду                        від 20 травня 2020 року у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Бобрової І. О.,                Шитченко Н. В., 
		 
		у справі за позовом  ОСОБА_1 до Територіальної громади міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради, третя особа - Друга чернігівська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог
		У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складається, зокрема із житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . 
		ОСОБА_2 був одинокою особою, дітей не мав, заповіту не складав, інші спадкоємці за законом, які б прийняли спадщину після його смерті, окрім неї, відсутні.
		Вона фактично проживала із спадкодавцем з 2000 року по день його смерті однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, за адресою: АДРЕСА_2 , вели спільне господарство та побут, мали спільний бюджет. 
		Наприкінці 2017 року ОСОБА_2 захворів, вона здійснювала за ним догляд, що підтверджується відповідною медичною документацією. 
		Після смерті ОСОБА_2 його поховання та ритуальні обряди були проведені нею за власні кошти.
		Під час звернення до нотаріальної контори щодо оформлення спадкових прав після померлого їй було роз`яснено про необхідність встановлення відповідного юридичного факту та рекомендовано звернутися до суду.
		Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила встановити факт її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з січня 2000 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_3 .
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 07 лютого 2020 року позов задоволено.
		Встановлено факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з січня 2000 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
		Рішення місцевого суду мотивоване тим, що на час фактичного спільного проживання позивач та померлий ОСОБА_2 не перебували у зареєстрованих шлюбах з іншими особами.
		Після смерті ОСОБА_2 його поховання та проведення ритуальних обрядів були проведені позивачем за власні кошти, що підтверджується відповідними квитанціями.
		Факт проживання позивача однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 із січня 2000 року по день його смерті - 17 червня 2019 року підтверджується також: наявною документацією про проведення ремонтних робіт як в квартирі позивача, так і в належному померлому спадкодавцю житловому будинку та закупівлі будматеріалів, майна, які вони проводили разом (замовлення на доставку, товарні чеки, договір на виконання індивідуального замовлення, товарні листи); наявним у заявника фотокартками.
		Факт спільного проживання позивача з померлим ОСОБА_2 та ведення спільного господарства також підтвердили в судовому засіданні свідки.
		Постановою Чернігівського апеляційного суду від 20 травня 2020 року апеляційну скаргу Чернігівської міської ради задоволено. Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 07 лютого 2020 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наявні у матеріалах справи замовлення, товарний та фіскальні чеки не містять прізвищ та адрес, а тому не можуть вважатись доказами, які б дали змогу встановити наявність обставин справи, на які посилається позивач, а замовлення на доставку, заказ покупця та гарантійний лист оформлені на ім`я ОСОБА_2 із зазначенням адреси: АДРЕСА_2 , датовані лише 2015-2016 роками; квитанції та фіскальні чеки про придбання ліків датовані періодом з 11 до 16 червня 2019 року, тому не є достатніми для підтвердження факту спільного проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , як осіб, які складали сім`ю, були пов`язані спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у період, не менше ніж із 17 червня 2014 року до 17 червня 2019 року, як і наявні у справі документи про здійснення позивачкою поховання ОСОБА_2 .
		Надані копії фотокарток із спільного відпочинку та спільної присутності на святкуваннях чи в певних місцях, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, спільного побуту, наявності взаємних прав і обов`язків, не можуть свідчити про те, що між нею та ОСОБА_2 склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні сім`ї.
		Відсутні достатні письмові докази для задоволення позову.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У червні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кравченко В. В. подав касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 20 травня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що факт проживання позивача та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а також ведення спільного господарства, бюджету та побуту було підтверджено документами, які містяться у матеріалах справи, а також показаннями свідків. Проте, апеляційний суд на відміну від суду першої інстанції не надав жодної правової оцінки показанням свідків сторони позивача, не аргументував чому показання свідків, які мають доказове значення у справі не були ним враховані, допустив неповноту розгляду справи.
		Апеляційний суд вийшов за межі доводів апеляційної скарги, не навів мотивів неврахування обставин, встановлених судом першої інстанції, не навів мотивів відхилення доказів, досліджених в суді першої інстанції, не навів у своєму рішенні інших доказів, які б спростували ті, що були встановлені під час розгляду справи в суді першої інстанції.
		Апеляційна скарга була подана не Територіальною громадою міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради, а Чернігівською міською радою, як юридичною особою, окремим процесуальним суб`єктом цивільних та цивільно-процесуальних правовідносин, права органу місцевого самоврядування в контексті статті 1277 ЦК України не порушено, учасником спадкових правовідносин вона не виступає, тому підстави для звернення до суду із апеляційною скаргою у неї були відсутні.
		Проте дана обставина була залишена поза увагою апеляційного суду. 
		 
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		У серпні 2020 року Чернігівська міська рада подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про факт постійного проживання разом із спадкодавцем.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що саме Чернігівська міська рада наділена правом представництва інтересів територіальної громади міста Чернігова. Дана позиція узгоджується із нормами статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» та правовими висновками Верховного Суду, висловленими у постанові у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19).
		Чернігівським апеляційним судом чітко враховано, детально вивчено усі докази зі сторони позивача та наявні заперечення з боку відповідача.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 30 червня      2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Деснянського районного суду міста Чернігова.
		16 липня 2020 року справа № 750/12880/19 надійшла до Верховного Суду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина, яка складається, зокрема із житлового будинку АДРЕСА_1 .
		Поховання ОСОБА_2 здійснила ОСОБА_1 , вказаний факт відповідачем не оспорюється.
		07 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Другої чернігівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 , в якій зазначила, що проживала з останнім на час відкриття спадщини за однією адресою однією сім`єю не менш як п`ять років.
		За життя ОСОБА_2 в іншому зареєстрованому шлюбі не перебував, був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
		Згідно з інформацією Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради від 28 жовтня 2019 року № 03/13819 за вказаною вище адресою була призначена житлова субсидія з січня 2017 року по квітень 2019 року включно на одну особу, ОСОБА_2 .
		З 06 травня 1993 року і по час розгляду справи ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , до складу сім`ї (зареєстрованих) входять: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована з 06 травня 1993 року, та онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована з 12 травня 2005 року.
		Апеляційним судом також встановлено, що наявні у матеріалах справи замовлення                  від 31 травня 2016 року № 5829, товарний чек від 31 липня 2013 року № 901 та фіскальні чеки від 12 січня 2017 року не містять прізвищ та адрес.
		Заказ покупця від 31 травня 2016 року № 31000684 на суму 7 650 грн містить лише прізвище ОСОБА_2 , у рахунку-фактурі від 17 вересня 2016 року на суму 3 010 грн прізвища відсутні та зазначено лише адресу: АДРЕСА_1 , заява-угода на виконання індивідуального замовлення від 17 вересня 2016 року оформлена на ім`я ОСОБА_2 із зазначенням адреси: АДРЕСА_1 . 
		Наявні в матеріалах справи замовлення на доставку від 19 жовтня 2015 року № 31002425 на суму 3 060 грн, заказ покупця від 20 травня 2016 року № 31000677 на суму 4 485 грн та гарантійний лист оформлені на ім`я ОСОБА_2 із зазначенням адреси: АДРЕСА_2 , датовані лише 2015-2016 роками; квитанції та фіскальні чеки про придбання ліків датовані періодом з 11 до 16 червня 2019 року. 
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
		Згідно із статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
		У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).
		Відповідно до частини третьої статті 1268 та частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
		Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
		Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
		Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
		Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
		Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.
		При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.
		До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.
		Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). 
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.
		Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства,  вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
		Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.
		Враховуючи викладене апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявні у матеріалах справи замовлення, товарний та фіскальні чеки не містять прізвищ та адрес, а тому не можуть вважатись доказами, які б дали змогу встановити наявність обставин справи, на які посилається позивач, а замовлення на доставку, заказ покупця та гарантійний лист оформлені на ім`я ОСОБА_2 із зазначенням адреси: АДРЕСА_2 , датовані лише                 2015-2016 роками; квитанції та фіскальні чеки про придбання ліків датовані періодом                            з 11 до 16 червня 2019 року, тому не є достатніми для підтвердження факту спільного проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , як осіб, які складали сім`ю, були пов`язані спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у період, не менше ніж із 17 червня 2014 року до 17 червня 2019 року, як і наявні у справі документи про здійснення позивачкою поховання                         ОСОБА_2 .
		Також апеляційний суд правильно зазначив про те, що надані позивачкою копії фотокарток зі спільного відпочинку та спільної присутності на святкуваннях чи в певних місцях, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, спільного побуту, наявності взаємних прав і обов`язків, не можуть свідчити про те, що між нею та ОСОБА_2 склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні сім`ї.
		Разом з тим, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу необхідні докази ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї, а показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення вказаного факту.
		Доводи касаційної скарги про те, щоапеляційна скарга була подана не Територіальною громадою міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради, а Чернігівською міською радою, як юридичною особою, окремим процесуальним суб`єктом цивільних та цивільно-процесуальних правовідносин, права органу місцевого самоврядування в контексті статті 1277 ЦК України не порушено, учасником спадкових правовідносин вона не виступає, тому підстави для звернення до суду із апеляційною скаргою у неї були відсутні, не заслуговують на увагу, у зв`язку з тим, що частиною першою
		статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19). 
		Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі                                              № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
		Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
		Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		Керуючись статтями 400, 401, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кравченка Володимира Володимировича залишити без задоволення.
		Постанову Чернігівського апеляційного суду від 20 травня 2020 рокузалишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                 І. В. Литвиненко
		 
		                                                                                                            В. С. Висоцька
		 
		                                                                                                            І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...