Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 912/2263/19 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про невиконання або неналежне виконання зобов’язань; що виникають з договорів оренди.
Надіслано для оприлюднення: 16.11.2020. Зареєстровано: 16.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.11.2020.
Дата набрання законної сили: 19.10.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19.10.2020                                                                                             Справа №  912/2263/19
		м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511
		 
		Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),
		суддів: Орєшкіна Е.В., Антонік С.Г.
		секретар судового засідання Мацекос І.М.
		за участю представників:
		від прокуратури: Міщук Н.П., посвідчення №053849 від 03.10.2019, прокурор відділу
		від позивача: не з`явився
		від відповідача: не з`явився
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Кіровоградської області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.10.2019 у справі №912/2263/19 (суддя Тимошевська В.В.; рішення ухвалене о 10:32 год. у місті Кропивницький, повне рішення складено 01.11.2019)
		за позовом керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області, м.Олександрія, Кіровоградська область, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, м.Кропивницький
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОС АГРО", с.Вишняківка, Кропивницький район, Кіровоградська область
		про розірвання договору та повернення земельної ділянки
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
		 
		Керівник Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОС АГРО" про:
		- розірвання договору оренди землі від 25.05.2017, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області і ТОВ "РОС АГРО";
		- зобов`язання ТОВ "РОС АГРО" повернути земельну ділянку, площею 19,2494 га (кадастровий номер 3522882300:02:000:9056), яка знаходиться за межами населеного пункту території Лозуватської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області за актом приймання-передачі земельної ділянки.
		Позовні вимоги прокурора обґрунтовані встановленням під час перевірки стану додержання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Компаніївського району Кіровоградської області порушення зі сторони ТОВ "РОС АГРО" умов договору оренди землі, а саме використання земельної ділянки з кадастровим номером 3522882300:02:000:9056 не за цільовим призначенням, що є істотним порушенням умов договору та підставою для його розірвання відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.32 Закону України "Про оренду землі", п. "г" ст.141 Земельного кодексу України.
		 
		Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 23.10.2019 у справі №912/2263/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.
		Суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог прокурора та відсутність підстав для їх задоволення, оскільки не встановив за наданими в матеріали справи доказами такого порушення відповідачем умов договору оренди землі, як  нецільове використання земельної ділянки.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги прокурора
		 
		Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, заступник прокурора Кіровоградської області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.10.2019 у справі №912/2263/19 повністю та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги прокурора в повному обсязі.
		 
		Узагальнені доводи апеляційної скарги прокурора
		 
		Прокурор, як апелянт, вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого допущено невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, що на думку прокуратури, призвело до неправильного вирішення справи.
		Прокурор зазначає, що оскільки спірна земельна ділянка є пасовищем, то її використання у спосіб розорювання та засівання будь-якими сільськогосподарськими культурами суперечить її правовому режиму та конкретному цільовому призначенню.
		За твердженням прокурора матеріали справи свідчать про те, що орендована ТОВ "РОС АГРО" земельна ділянка сільськогосподарського призначення з видом використання як пасовища упродовж 2018-2019 років фактично розорювалась, і ці обставини в ході судового розгляду справи відповідачем не спростовано; своїми діями орендар здійснив використання спірної земельної ділянки в межах однієї категорії земель сільськогосподарського призначення з порушенням виду використання, що суперечить положенням ч.5 ст.20 Земельного кодексу України.
		Прокурор звертає увагу на те, що мова йде про пасовища, які на відміну від сіножатей, є сільськогосподарськими угіддями, які систематично використовуються виключно для випасання худоби, рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20% ділянки. Тобто не можуть бути розорені, оскільки мають бути вкриті деревинною і чагарниковою рослинністю. Вищезазначені обставини узгоджуються з правовою позицією, яку викладено в постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №473/4413/17, від 24.07.2019 у справі №235/7381/16-ц, від 08.05.2019 у справі №473/4411/17-ц, від 18.04.2019 у справі №925/295/18, висновки щодо застосування норм права яких, відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України та ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Крім того вважає, що суд першої інстанції не обґрунтував причини відступлення від правових висновків Верховного Суду, зроблених у подібних відносинах.
		Прокурор також вважає, що суд дійшов помилкового висновку з приводу того, що розорення і засівання спірної земельної ділянки не є істотним порушенням умов договору. Внаслідок того, що спірна земельна ділянка використовується як рілля, орендодавець фактично недоотримує значних коштів в якості орендної плати. У разі законної зміни відповідачем виду цільового використання земельної ділянки із пасовища на ріллю, розмір орендної плати за вказану земельну ділянку становив би 44 тис. грн. на рік, натомість відповідач сплачує лише 7,4 тис. грн. на рік.
		 
		Позивач та відповідач відзиви на апеляційну скаргу прокурора не надали.
		 
		Рух справи у суді апеляційної інстанції
		 
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2019 колегією суддів: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П. поновлено заступнику прокурора Кіровоградської області пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.10.2019 у справі №912/2263/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Кіровоградської області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.10.2019 у справі №912/2263/19; зупинено дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги; зупинено за ініціативою суду провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Кіровоградської області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.10.2019 у справі №912/2263/19 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18 у подібних правовідносинах.
		У зв`язку з ухваленням 26.05.2020 Великою Палатою Верховного Суду постанови у справі №912/2385/18, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.07.2020 поновлено апеляційне провадження у справі №912/2263/19; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 16.09.2020 о 12:00 год.
		За розпорядженнями керівника апарату суду від 15.09.2020, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Широбокової Л.П., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи №912/2263/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Антонік С.Г.
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2020 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу заступника прокурора Кіровоградської області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.10.2019 у справі №912/2263/19 до свого провадження.
		У судове засіданні призначене на 16.09.2020 з`явилась представник Прокуратури Дніпропетровської області прокурор відділу Карпенко О.І., яка  повідомила суду апеляційної інстанції, що у зв`язку із проведенням заходів із реформи органів прокуратури у відповідності до наказу Генерального прокурора І.Венедіктової №410 від 03 вересня 2020 року було змінено найменування юридичної особи - Прокуратури Дніпропетровської області на Дніпропетровську обласну прокуратуру та проводяться зміни у штаті працівників регіональних прокуратур, тому задля забезпечення в судовому процесі у цій справі участі повноважного представника від органів прокуратури заявила клопотання про відкладення розгляду цієї справи.
		Враховуючи, що судом апеляційної інстанції визнано поважними причини, з яких Дніпропетровська обласна прокуратура наразі не має можливості забезпечити участь в судовому засіданні повноважного представника, колегія суддів визнала за необхідне відкласти розгляд цієї справи.
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2020 відкладено апеляційний розгляд справи на 19.10.2020 о 11:30 год.
		19.10.2020 в матеріали справи надійшли пояснення від Кіровоградської обласної прокуратури, в яких із посиланням на судову практику у подібних правовідносинах прокурор додатково наголошує на тому, що діяльність відповідача щодо розорювання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які за своїми характеристиками відносяться до пасовищ, є такою, що порушує встановлені законодавством та договорами вимоги використання спірної земельної ділянки. За таких обставин, встановивши факт порушення умов договору оренди землі, яким заборонено орендарю використовувати об`єкт оренди в інших цілях ніж сінокосіння, вирощування багаторічних трав, випасання худоби, суди приходять до висновку про задоволення таких позовів.
		Прокурор, який приймав участь в судовому засіданні 19.10.2020, підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
		Враховуючи, що неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті спору, колегія суддів визнала можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами. За результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 19.10.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
		Заслухавши суддю-доповідача та пояснення прокурора, який приймав участь у судових засіданнях, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з такого.
		 
		Судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини
		 
		Між Управлінням Держгеокадастру (Орендодавець) і ТОВ "РОС АГРО" (Орендар) укладено договір оренди землі від 25.05.2017, за яким Орендодавець на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 02 лютого 2016 року №60 "Про проведення земельних торгів" та протоколу земельних торгів від 24.05.2017 року надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для сінокосіння та випасання худоби (код згідно КВЦПЗ 01.08), яка знаходиться на території Лозуватської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту.
		За пунктами 2.1., 2.2. договору в оренду передана земельна ділянка загальною площею 19,2494 га в тому числі пасовищ 19,2494 га, що не надана у власність та користування іншим особам. Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення (державної власності, запасу). Кадастровий номер земельної ділянки:3522882300:02:000:9056.
		Умовами пункту 5.6. договору встановлено, що використовувати земельну ділянку не за цільовим призначенням, а також зміна цільового призначення на весь строк оренди забороняється.
		На орендовану земельну ділянку встановлено наступні обмеження: зміна цільового призначення земельної ділянки на весь строк дії договору (пункт 7.1. договору).
		Відповідно до пункту 3.1. договір укладено на строк 7 років.
		Право оренди на земельну ділянку зареєстровано за ТОВ "РОС АГРО" 29.05.2017, що підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		10.07.2018 державним інспектором провідним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Бобринецького, Компаніївського, Устинівського районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Вдовіченком В.О. у присутності директора ТОВ "РОС АГРО" ОСОБА_1 проведено обстеження орендованої земельної ділянки за договором оренди землі від 25.05.2017, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Лозуватка на території Лозуватської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області. За результатами обстеження земельна ділянка площею 19,2494 га, кадастровий номер 3522882300:02:000:9056 на час обстеження оброблена та засіяна.
		Вказаним державним інспектором у присутності директора ТОВ "РОС АГРО" 10.07.2018 проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки, про що складено відповідний акт, у якому вказано, що директор ТОВ "РОС АГРО" використовує, зокрема, земельну ділянку площею 19,2494 га кадастровий номер 3522882300:02:000:9056, яка оброблена та засіяна, чим порушено вимоги п. а ч. 1 ст. 96, п. ґ) ч.1 ст.211 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".
		10.07.2018 державним інспектором складено протокол про адміністративне правопорушення згідно якого відповідальність за вчинене правопорушення передбачена статтею 55 Кодексу України про адміністративні правопорушення, пунктом а) частини першої статті 96 та пунктом г) частини першої статті 211 Земельного кодексу України.
		Відповідно до постанови державного інспектора про накладення адміністративного стягнення від 10.07.2018 за вказане у протоколі правопорушення громадянина ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене статтею 55 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн.
		Постанову про накладення адміністративного стягнення не оскаржено, накладений штраф в добровільному порядку сплачено в повному обсязі.
		На підтвердження сплати товариством штрафу прокуратурою надано копію платіжної квитанції від 10.07.2018.
		Наведені вище документи перевірки, якими прокуратура обґрунтовує використання відповідачем наданої земельної ділянки з порушенням умов договору оренди землі не за цільовим призначенням стали підставою для подання позову про розірвання договору оренди і повернення земельної ділянки.
		 
		Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції
		 
		Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
		За приписами частини першої, пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
		Частиною першою статті 13 і частиною першою статті 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
		Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
		Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).
		За статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Частиною восьмою статті 93 Земельного кодексу України і частиною другою статті 792 Цивільного кодексу визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.
		Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		За пунктом "а" частини першої статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.
		Положеннями частин першої - третьої статті 37 Закону України "Про охорону земель" на власників та землекористувачів, в тому числі орендарів, земельних ділянок покладено обов`язок здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.
		На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ.
		Статтею 24 Закону України "Про оренду землі" визначені права та обов`язки орендодавця. Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.
		Аналогічне право передбачено підпунктом 8.1.1. пункту 8 спірного договору оренди землі.
		Права та обов`язки орендаря наведені у статті 25 Закону України "Про оренду землі". 
		Так орендар земельної ділянки має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
		Орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.
		Права і обов`язки орендаря  встановлені також у пунктах 8.3., 8.4. договору.
		Так, правом Орендаря відповідно до підпункту 8.3.1. пункту 8.3. договору є самостійне господарювання на земельній ділянці з дотриманням умов договору та чинного законодавства.
		Орендар зобов`язаний, зокрема:
		використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення та умов договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного, екологічного законодавства, законодавства про охорону довкілля, державних стандартів, норм і правил (підпункт 8.4.2.);
		дотримуватись встановлених щодо об`єкта оренди обмежень в обсязі, передбаченому договором та законодавством (підпункт 8.4.4.).
		Згідно зі статтею 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
		За частинами першою, другою статті 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
		Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (стаття 19 Земельного кодексу України).
		Частиною п`ятою статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
		Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.
		За приписами частин першої - третьої статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
		До земель сільськогосподарського призначення належать:
		а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
		б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
		Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:
		а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;
		б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
		в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;
		г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства;
		ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.
		Відповідно до статті 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.
		Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 №548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель. Положеннями пунктів 1.2., 1.4. Класифікації встановлено, що код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.
		Землі сільськогосподарського призначення розміщені у розділі 0.1 секція А, який поділений на 14 підрозділів. Землі для сінокосіння і випасання худоби відділені від інших окремими підрозділом 01.08.
		За висновком Верховного Суду в постанові від 22.01.2020 у справі №468/1498/17-ц з викладених вище норм чинного законодавства України випливає, що земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженій наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення певного виду використання забороняється використовувати як землі іншого виду використання.
		Як встановлено з матеріалів справи спірна земельна ділянка, надана для сінокосіння і випасання худоби використовувалася відповідачем як рілля, що підтверджується Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки і Актом обстеження земельної ділянки. 
		Постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру. В Додатку 4 до Порядку "Перелік угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ)" наведені наступні визначення:
		Сіножаті (код групи 002, підгрупи 01). Підгрупа включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для сінокосіння (ГОСТ 26640-85), до яких потрібно включати рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки;
		Пасовища (код групи 002, підгрупи 02) Підгрупа включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби (ГОСТ 26640-85); рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки;
		Рілля (код групи 001, підгрупи 00,01) Група включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.
		Тобто, рілля не входить до групи таких сільськогосподарських угідь як сіножаті і пасовища, які не підлягають обробці.
		Відповідачем факт оброблення і засівання земельної ділянки не заперечується.
		Таким чином, використання земельної ділянки проходило без зміни категорії цільового призначення земельної ділянки, однак, з порушенням (зміною) виду її цільового використання в межах однієї категорії.
		Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.02.2020 у справі №915/47/17 вказано, що з урахуванням положень частини 5 статті 20 Земельного кодексу України зміна виду використання земельної ділянки в межах її цільового призначення можлива, але порядок вирішення цього питання не встановлено. Виходячи із встановленого Земельним кодексом України принципу раціонального використання та охорони земель, зміна виду використання землі у межах її цільового призначення має проводитися у порядку, встановленому для зміни цільового призначення землі.
		Отже, у випадку зміни виду використання земельної ділянки в межах земель сільськогосподарського призначення проводиться розробка проекту землеустрою, його затвердження тощо.
		За приписами статті 10 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема, надавати органу державного нагляду (контролю) в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта.
		Відповідно до статті 21 вказаного вище Закону суб`єкт господарювання має право звернутися до відповідного центрального органу виконавчої влади або до суду щодо оскарження рішень органів державного нагляду (контролю).
		Як вбачається з матеріалів справи відповідачем до складеного Акту перевірки від 10.07.2018 не були надано зауважень або заперечень, акт не був оскаржений суб`єктом господарювання.
		За наведених обставин, колегія суддів вважає, що Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 10.07.2018 складений відповідно до вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" є належним доказом в підтвердження неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань з використання земельної ділянки за цільовим призначенням, визначеним умовами договору.
		За частинами третьою, четвертою статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
		Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
		Аналогічні норми встановлені статтею 651 Цивільного кодексу України.
		На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України "Про оренду землі").
		Пунктом 11.3. договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за:
		- взаємною згодою сторін;
		- рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
		Перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою наведений у статті 141 Земельного кодексу України, до якого віднесена і така підстава як використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (пункт "г").
		Відповідно до пункту 2 статті 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
		Отже, у разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 Земельного кодексу України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суд має правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України "Про оренду землі". 
		Згідно зі статтею 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
		На підставі досліджених обставин справи і оцінки доказів суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що діяльність відповідача щодо розорювання і засівання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які за своїми характеристиками відносяться до пасовищ і сіножатей, є такою, що порушує встановлені законодавством та договором вимоги використання спірної земельної ділянки.
		Щодо доводів відповідача, що встановлений під час перевірки його господарської діяльності факт, що спірна земельна ділянка "оброблена та засіяна" не є достатнім для підтвердження обставин зміни відповідачем виду використання означеної земельної ділянки, то колегія суддів відхиляє їх з таких мотивів.
		Як правильно вказав суду першої інстанції, постановою  Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 затверджено Перелік угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь, за змістом якого пасовища - це сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби, рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки. Рілля - це сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари та парники, оранжереї та теплиці. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.
		Таким чином, вказана норма пов`язує можливість розорення  сіножатей та пасовищ з метою їх докорінного поліпшення, але з умовою використання їх під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби. 
		Як встановив суд першої інстанції, матеріали перевірки не містять відомостей щодо систематичного розорювання відповідної земельної ділянки, про вирощування на ній сільськогосподарських культур задля збирання врожаю, а не для випасання худоби, щодо фактичного збирання врожаю та інших відомостей, які б чітко означали про використання відповідачем земельної ділянки саме як ріллі.
		Так, в матеріалах перевірки вказано, що земельна ділянка оброблена, однак в чому саме полягає таке оброблення не зазначено. Вказано, що земельна ділянка засіяна, проте чим саме вона засіяна відомості відсутні.
		Таким чином, за висновком суду першої інстанції зазначені в матеріалах справи перевірки дані не є достатніми ознаками зміни відповідачем виду використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення з пасовища на ріллю, оскільки  також можуть свідчити про здійснення відповідачем на земельній ділянці певних заходів з метою поліпшення пасовища.
		Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
		Частинам першою - четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що виходячи із предмета та наведених підстав спору у цій справі прокурор довів належними та допустимими доказами факт  розорення відповідачем та подальший засів спірної земельної ділянки.
		Зі своєї сторони відповідач належних та допустимих доказів того, що спірна земельна ділянка засіяна її докорінного поліпшення та використання під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби суду в матеріали справи не надав.
		Натомість суд першої інстанції, не з`ясувавши обставини, якою саме культурою було засіяно розорену земельну ділянку, перекладаючи обов`язок доведення такої суттєвої обставини на позивача, не врахував приписів статті 13 Господарського процесуального кодексу України, що саме відповідач мав надати докази на спростування тверджень позивача про використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням, яким зі своє сторони доведено неспростовний факт її розорення та засівання відповідачем.
		Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог спростовуються змістом договору оренди, матеріалами справи, які містять докази нецільового використання відповідачем як суб`єктом господарювання спірної земельної ділянки, що не було належно спростовано останнім.
		Між тим за такої суттєвої обставини слід визнати, що у даному випадку мала місце не зміна виду використання земельної ділянки в межах її цільового призначення, а її нецільове використання.
		Наведене свідчить про не з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні господарського суду, встановленим обставинам справи.
		 
		Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду
		 
		Стаття 15 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Частиною третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
		1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
		Зазначене відповідає правовій позиції викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18.
		Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзац другий частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру"). 
		А відповідно до абзаців першого та другого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
		Відповідно до частин третьої, четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
		Прояв порушення інтересів держави визначається прокурором самостійно з урахуванням суспільного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні норм чинного законодавства з оренди земельних ділянок. Додержання вимог закону є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості при реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин.
		У той же час, використання земель із порушенням вимог чинного законодавства в частині здійснення такого використання з порушенням умов узгодженого між орендодавцем та орендарем договору оренди землі, не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні.
		Таким чином, правовідносини із використання земель становлять суспільний інтерес, а використання земельних ділянок з порушенням закону такому суспільному інтересу не відповідає.
		 
		Статтею 14 Конституції України та частиною першою статті 148 Господарського кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави та об`єктом права власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
		Згідно зі статтею 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади  відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
		Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України передача у власність  або у користування земельних ділянок сільскогосподарського призначення державної власності належить до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.
		Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України право на звернення із позовом про захист права власності належить власнику цієї земельної ділянки.
		Пунктами 1.7 положення "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру. Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
		Таким органом у Кіровоградській області є Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області. 
		Як вказує прокурор, Олександрійською місцевою прокуратурою, реалізуючі надані Законом повноваження, вивчено стан додержання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Компаніївського району Кіровоградської області та встановлено, що Головним управлінням Кіровоградської області виявлено факт порушення умов договору оренди земельної ділянки та вимог чинного законодавства при її використанні, розташованої на території Лозуватської сільської ради Компаніївського району за межами населеного пункту В зв`язку з цим відносно директора ТОВ "РОС АГРО" ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, якою останнього визнано винним за частиною 2 статті 55 КУпАП.
		Натомість, уповноважені службові особи Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області відповідно до статті 144 Земельного кодексу України, статей 5, 6, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від виконання покладених на них обов`язків самоусунилися. Припис, як того вимагає законодавство України про усунення порушень ТОВ "РОС АГРО" щодо використання земельних ділянок відповідно до затвердженого проекту землеустрою не внесли, а лист Компаніївського відділу Олександрійської місцевої прокуратури про усунення порушень зазначеним Товариством проігнорували.
		Як вказує прокурор, не зважаючи на те, що з моменту вчинення правопорушення ТОВ "РОС АГРО" пройшло більше одного року, наявну інформацію Лозуватської сільскої ради Компаніївського району Кіровоградської області від 13.03.2019 про чергове розорення та оброблення тієї ж земельної ділянки у 2019 році, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області будь-яких заходів щодо розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки не вжило. На повторне порушення ТОВ "РОС АГРО" істотних умов договору оренди щодо розорення та оброблення земельної ділянки площею 19,2492 га у 2019 році не відреагувало, а проведення заходів лише перевірочного характеру формально запланувало на невизначений час у майбутньому.
		За твердженням прокурора вказані обставини свідчать, що Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області усвідомлюючи характер протиправних дій ТОВ "РОС АГРО", знаючи про допущені порушення орендарем, не вживали жодних заходів на розірвання договору оренди земельної ділянки, підтвердженням чого є копія листа, відповіді та довідки, які додаються до матеріалів справи.
		У своїй відповіді Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області підстав для вжиття заходів представницького характеру до ТОВ "РОС АГРО" не віднайшло. Водночас посилаючись на Положення про свою діяльність, перерахували випадки, за яких вони можуть звернутись до суду з позовами (щодо відшкодування втрат сільськогосподарського  і лісогосподарського  виробництва та щодо повернення самовільно зайнятих  чи тимчасово зайнятих земельних ділянок строк користування яких закінчився). Отже Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, маючи реальну можливість діяти у відповідності до встановлених законом повноважень, у тому числі статті 152 Земельного кодексу України, відновити порушені права власності - відмовилось, на захист порушених інтересів держави не стало.
		Прокурор вважає, що така усвідомлена пасивна поведінка Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області безумовно свідчить про неналежне здійснення своїх повноважень щодо захисту інтересів держави. Тому за вказаних обставин бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у прокурора наявні достатні підстави для звернення до суду в інтересах держави з вимогою  про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного 24.05.2017 з ТОВ "РОС АГРО" та про повернення земельної ділянки.  
		 
		Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
		 
		За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Відповідно до вимог частин 1 - 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Пунктом 2 частини першої статті 275 та пунктами 1, 3 частини першої, частини другої статті 277 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю і ухвалює нове рішення, у випадку не з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
		Враховуючи, що під час перегляду цієї справи судом апеляційної інстанції знайшли підтвердження доводи апеляційної скарги прокурора, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неповнотою з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів доходить висновку про  існування підстав для скасування такого рішення повністю та ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення, яким позовні вимоги прокурора, який довів наявність обставин, які є підставою для представництва інтересів держави в суді та обставин, які є підставою для розірвання спірного договору та про зобов`язання повернути означену земельну ділянку державі в особі позивача, як органа уповноваженого здійснювати її функції у спірних правовідносинах, - слід повністю задовольнити.
		 
		Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції
		 
		Враховуючи наявність підстав для скасування рішення місцевого суду, судом апеляційної інстанції здійснюється новий розподіл судових витрат.
		Так судові витрати прокурора, понесені на сплату судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача та підлягають відшкодуванню за рахунок останнього.
		Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу заступника прокурора Кіровоградської області - задовольнити.
		Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.10.2019 у справі №912/2263/19 - скасувати повністю і ухвалити нове рішення.
		Позовні вимоги Керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОС АГРО" задовольнити.
		Розірвати договір оренди землі від 25.05.2017, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області і Товариством з обмеженою відповідальністю "РОС АГРО", який зареєстрований 29.05.2017.
		Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ "РОС АГРО" повернути земельну ділянку, площею 19,2494 га (кадастровий номер 3522882300:02:000:9056), яка знаходиться за межами населеного пункту території Лозуватської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області за актом приймання-передачі земельної ділянки.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОС АГРО" на користь прокуратури Кіровоградської області 3842 грн. 00 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви і 5763 грн. 00 коп. судових витрат на сплату судового збору у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
		Доручити Господарському суду Кіровоградської області видати відповідний наказ.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
		Повна постанова складена та підписана суддями Подобєд І.М. і Антонік С.Г. 05.11.2020, суддею Орєшкіною Е.В. ______________.
		 
		Головуючий суддя                                                                                І.М. Подобєд
		 
		Суддя                                                                                                    Е.В. Орєшкіна
		 
		Суддя                                                                                                    С.Г. Антонік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...