Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 180/952/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 16.11.2020. Зареєстровано: 17.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 18.11.2020.
Дата набрання законної сили: 16.11.2020
Номер судового провадження: 22-ц/803/8531/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/8531/20 Справа № 180/952/20   Суддя у 1-й інстанції - Тананайська Ю. А. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 листопада 2020 року                                м. Дніпро
		 
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
		головуючого  Каратаєвої Л.О.
		 
		суддів  Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.,
		 
		розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 31 липня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат, про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків, - 
		            В С Т А Н О В И Л А:
		   30 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків, посилаючись на те, що він працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого захворів на професійні захворювання. Первинним оглядом МСЕК у 2013 році йому встановлено 60% втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням та третю групу інвалідності. При переогляді залишено 60% втрати професійної працездатності, третя група інвалідності, безстроково, з яких 45% радикулопатія, 10% ХОЗЛ, 5% туговухість. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури, лікування. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 160000 гривень, яку просив стягнути з відповідача, без утримання податку з доходів фізичних осіб.
		   Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 31 липня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 60000 грн., з утриманням обов`язкових платежів, згідно законодавства України. Стягнуто з АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.
		   Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру суми моральної шкоди. Скасувати рішення суду в частині визначення умов стягнення моральної шкоди. Ухвалити нове рішення, яким стягнути з АТ Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат на його користь суму моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я у розмірі 160000 грн. без урахування податку з доходів фізичних осіб. 
		АТ Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат скористалось своїм правом передбаченим ст. 360 ЦПК України та подало відзив на апеляційну скаргу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
		Обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача, в умовах впливу шкідливих факторів в період з 25.03.1980 року по 10.04.1998 року та з 2000 року по 17.06.2012 року на посаді підземного гірничого робітника очисного вибою (а.с.11-13).
		Відповідно виписки з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 18.03.2013 року ОСОБА_1 первинно встановлено третю групу інвалідності, встановлено 60% втрати професійної працездатності, у зв`язку із професійними захворюваннями  45% радикулопатія, 10% ХОЗЛ, 5% туговухість, з 04 березня 2013 року по 01 квітня 2014 року (а.с.7).
		Відповідно виписки з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 25.02.2014 року ОСОБА_1 при повторному огляді встановлено 60% втрати професійної працездатності, у зв`язку із професійними захворюваннями  45% радикулопатія, 10% ХОЗЛ, 5% туговухість, третю групу інвалідності з 01 квітня 2014 року безстроково (а.с.6).
		Згідно Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 12.02.2013 року встановлено причини виникнення професійного захворювання: ГРОВ 5 р. (видобувна дільниця) - підіймання та переміщення (разове) вантажів постійно протягом робочої зміни  до 36,5 кг (при нормі до 30 кг), робоча поза (вимушена)  до 30,2% (при нормі до 25%), нахили корпусу  262 рази (при нормі 50-100 разів), рівень пилу  7,72 мг/куб.м. (ПДК 2,0 мг/куб.м.), рівень марганцю  0,804 мг/куб.м. (ПДК 0,3мг/куб.м.), рівень шуму  87 дБ (ПДУ 80дБ); ГРОВ 5 р. (підготовча дільниця) - підіймання та переміщення (разове) вантажів постійно протягом робочої зміни  до 37,2 кг (при нормі до 30 кг), робоча поза (вимушена)  до 26,8% (при нормі до 25%), нахили корпусу  282 рази (при нормі 50-100 разів), рівень пилу  4.57 мг/куб.м. (ПДК 2,0 мг/куб.м.), рівень марганцю  0,35 мг/куб.м. (ПДК 0,3мг/куб.м.), рівень шуму  89 дБ (ПДУ 80дБ) (а.с.8).
		Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат». Обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував межі позовних вимог та доводи позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, розміру втрати працездатності, постійний характер страждань, визначив розмір компенсації в сумі 60000 грн..
		Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
		   Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		   Частина 4 ст. 43, ч. 1 ст.46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		   Відповідно до ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.
		   Згідно ч. 1,3 ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
		   Відповідно до ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
		   У відповідності зі ст. 237-1 КзпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		   Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз`яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
		   У відповідності зі ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання складається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку.
		   Наведені вище норми закону свідчать про те, що ушкодження здоров`я, заподіяне позивачеві під час виконання ним трудових обов`язків, спричиняє йому моральні й фізичні страждання, які обмежують його можливість вести звичний спосіб життя, тягнуть за собою не відновлення здоров`я, відчуття болю.
		   Відповідно до Закону України "Про охорону праці», на підприємство покладено обов`язок забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку, причиною виникнення у позивача професійного захворювання стала його праця на підприємстві відповідача, що підтверджено актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11.11.2019 року.
		   З наведених вище підстав, колегія суддів не сприймає доводи відповідача про відсутність вини підприємства відповідача у виникненні професійного захворювання у позивача, а добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку, тому доводи відповідача у цій частині на думку колегії суддів є необґрунтованими.
		   Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-рп/2004 передбачено: «4.1. Відповідно до ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.
		   Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
		   Отже, колегія суддів повністю погоджується із висновком суду першої інстанції, що твердження відповідача про недоведеність позивачем моральних страждань є необґрунтованими.
		   Визначаючи розмір моральної шкоди, судом першої інстанції було враховано роз`яснення наведені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, та взято до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням, який становить 60%, який встановлено безстроково, встановлення третьої групи інвалідності, час протягом якого позивач працював у відповідача на посаді пов`язаної з виникненням професійного захворювання, глибину і ступінь його моральних страждань, пов`язаних з фізичним станом здоров`я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що настали та вірно визначив розмір моральної шкоди у розмірі 60000 грн., тому доводи апеляційної скарги з цього приводу колегія суддів відхиляє, як безпідставні.
		   Проте, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції в частині стягнення суми моральної шкоди із зазначенням суми стягнення моральної шкоди з урахуванням утримання з неї обов`язкових податків і збору, в порядку і в розмірах, встановлених чинним законодавством, з огляду на наступне.
		   У відповідності до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
		   Моральна шкода є негативним наслідком (втратою) немайнового характеру, яка виникла в результаті фізичних та душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
		   Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
		   Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та інші обставини. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		   Разом з тим, порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (ст. 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (ст. 165 ПК України).
		   Так, згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.
		   При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПК України.
		   Відповідно до підпункту 14.1.180 п. 14.1 ст.14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філії, відділень, інших відокремлених підрозділів), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПК України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV ПК України.
		   Таким чином, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішенням, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.
		   Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у Постанові № 180/683/13-ц (провадження № 61-14316св18) від 25 липня 2018 року.
		   Виходячи з аналізу зазначених правових норм вбачається, що податковий агент сплачує податок на суму відшкодування шкоди за рішенням суду, які спрямовується на відшкодування шкоди, завданої життю та здоров`ю громадянина та які не включається до загального оподатковуваного доходу і не підлягають оподаткуванню.
		   Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що покладаючи на відповідача обов`язок щодо самостійного нарахування та відповідних виплат, зазначених у резолютивній частині оскаржуваного рішення, судом першої інстанції порушені норми процесуального та матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.
		   Колегія суддів вважає за необхідне доповнити резолютивну частину оскаржуваного рішення в частині стягнення моральної шкоди, зазначенням про те, що сума визначена без відрахування податків та загальнообов`язкових зборів.
		   Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
		ПОСТАНОВИЛА:
		   Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити частково. 
		   Рішення Марганецькогоміського судуДніпропетровської областівід 31липня 2020року  змінитита доповнитив частиністягнення закціонерного товариства«Марганецький гірничо-збагачувальнийкомбінат» накористь ОСОБА_1 моральну шкодув розмірі60000гривень,фразою «безвідрахування податківта загальнообов`язковихзборів». 
		   В решті рішення залишити без змін. 
		   Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		Повне рішення суду складено 16 листопада 2020 року.
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...