Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 203/1876/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2020.
Дата набрання законної сили: 04.11.2020
Номер судового провадження: 61-8827ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала 
		 
		04 листопада 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 203/1876/19
		провадження № 61-8827св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., 
		Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: інтернет-портал «Цензор.НЕТ», в особі головного редактора ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Галенченко Віталій Михайлович, на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Казака С. Ю., від 19 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В., від 22 квітня 2020 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та інтернет-порталу «Цензор.НЕТ», в особі головного редактора ОСОБА_2 , про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання недостовірної інформації, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію, стягнення моральної шкоди.
		 
		Позивач просив суд:
		1. Визнати недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію інформацію:
		- що опублікована ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті інтернет-порталу 
		«Цензор.НЕТ» в статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де зазначено, що « ІНФОРМАЦІЯ_3 »; « ІНФОРМАЦІЯ_4 »; «ІНФОРМАЦІЯ_11 »; «ІНФОРМАЦІЯ_12 »;
		- що поширена ІНФОРМАЦІЯ_6 громадянкою ОСОБА_3 в мережі Facebook на власній сторінці із дописом до статті « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де в допису до статті зазначено, що « ІНФОРМАЦІЯ_13»; « ІНФОРМАЦІЯ_7 «ІНФОРМАЦІЯ_14»; «ІНФОРМАЦІЯ_15».
		 
		2. Зобов`язати:
		- інтернет-портал «Цензор.НЕТ», в особі головного редактора/редактора ОСОБА_2 , протягом 10 днів з дня набрання даним рішенням суду законної сили опублікувати на головній сторінці інтернет-порталу 
		«Цензор.НЕТ» спростування під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_10», а саме, що «ІНФОРМАЦІЯ_16;
		- ОСОБА_3 протягом 10 днів з дня набрання даним рішенням суду законної сили опублікувати на власній сторінці в мережі Facebook.com спростування під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_10» наступного змісту, а саме: що: «ІНФОРМАЦІЯ_17 » - є недостовірною та не відповідає дійсності.
		 
		3. Стягнути з інтернет-порталу «Цензор.НЕТ», в особі головного редактора ОСОБА_2 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 400 000 грн.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2019 року позов задоволено частково. 
		 
		Визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію:
		- що опублікована ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті інтернет-порталу 
		«Цензор.НЕТ» в статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_8 », де зазначено, що: « ІНФОРМАЦІЯ_9 »; « ІНФОРМАЦІЯ_18»; «ІНФОРМАЦІЯ_19».
		- що поширена ІНФОРМАЦІЯ_6 о 10-24 год ОСОБА_3 у мережі Facebook на власній сторінці, в її коментарях до статті « ІНФОРМАЦІЯ_8 » зазначено, що: «ІНФОРМАЦІЯ_20.»; «ІНФОРМАЦІЯ_21».
		 
		Зобов?язано інтернет-портал «Цензор.НЕТ», в особі головного редактора ОСОБА_2 , протягом 10 днів з дня набрання даним рішенням суду законної сили опублікувати на головній сторінці інтернет-порталу «Цензор.НЕТ» спростування під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_10», а саме, що «Інформація, поширена в статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_8 », зокрема, що: « ІНФОРМАЦІЯ_18»; «ІНФОРМАЦІЯ_22» - є недостовірною та не відповідає дійсності.
		Зобов`язано ОСОБА_3 протягом 10 днів з дня набрання даним рішенням суду законної сили опублікувати на власній сторінці в мережі Facebook.com спростування під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_10 », а саме: що: «ІНФОРМАЦІЯ_23 », зокрема, що: « ІНФОРМАЦІЯ_24 » - є недостовірною та не відповідає дійсності.
		 
		В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із доведеності факту поширення відповідачами недостовірної та такої, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача інформації стосовно нього необмеженому колу осіб. При цьому, судом враховано, що в оскаржуваних публікаціях відповідачами було наведено такі вислови стосовно позивача, як: «ІНФОРМАЦІЯ_25», які можуть сприйматися, як твердження про причетність ОСОБА_1 до вчинення незаконної діяльності, надання неправомірної винагороди. Суд вважав, що вказані вислови та термінологія, в тому вигляді, в якому вони застосовані та представлені в опублікованих статтях, не мають ознак оціночних суджень чи критики, а викладені у формі тверджень та натяків на причетність позивача до кримінального світу, вчинення ним протиправних дій, що в очах оточуючих позивача осіб та інших громадян виставляє позивача в негативному світлі, знижує суспільну оцінку його моральних, духовних та професійних якостей як члена суспільства, тобто, є негативною інформацією, яка порушує права позивача на повагу до гідності, честі та ділової репутації. При цьому, вказані статті не містять посилань на будь-які інші конкретні джерела, з яких відповідачам стало відомо про поширену інформацію стосовно позивача та на відповідні докази. Відмовляючи у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з її необґрунтованості та недоведеності належними доказами.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2019 року залишено без змін. 
		Приймаючи постанову від 22 квітня 2020 року, колегія суддів погодилася із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 . 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		09 червня 2020 року засобами поштового зв`язку представник 
		ОСОБА_2 - адвокат Галенченко В. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу в справі № 203/1876/19 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд оскаржені судові рішення в частині задоволених вимог до інтернет-порталу «Цензор.НЕТ», в особі головного редактора ОСОБА_2 , скасувати та ухвалити нове рішення про відмову від задоволення позову 
		ОСОБА_1 .
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з місцевого суду. 
		 
		У жовтні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій. Підставами касаційного оскарження заявник зазначив пункти 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), вважаючи, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 439/1469/15-ц. 
		 
		Крім того вважає, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та/або власник веб-сайту, яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Звертає увагу касаційного суду на те, що відповідачем у справі було зазначено Інтернет-портал «Цензор.НЕТ», який не є ані фізичною, ані юридичною особою, а отже в силу вимог статті 48 ЦПК України не може бути стороною у цивільній справі. При цьому, Кіровським районним судом м. Дніпропетровська та Дніпровським апеляційним судом були прийняті рішення, які мають безпосередній вплив на права ОСОБА_2 , який до участі у справі залучений не був.
		 
		У встановлений судом строк відзив на касаційну скаргу не подано
		 
		22 жовтня 2020 року та 02 листопада 2020 року представник 
		ОСОБА_1 - адвокат Махоніна Ольга Вікторівна, діючи в межах наданих їй повноважень за договором про надання правової (правничої) допомоги № 44 від 07 листопада 2019 року та згідно ордеру про надання правничої допомоги серії АЕ № 1040436 від 21 жовтня 2020 року, подала до Верховного Суду заяви про відмову від позову, в яких просила суд прийняти відмову ОСОБА_1 від позову до  ОСОБА_3 , інтернет-порталу «Цензор.НЕТ», в особі головного редактора 
		ОСОБА_2 , про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання недостовірної інформації, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію, стягнення моральної шкоди та закрити провадження у справі № 203/1876/19.
		 
		03 листопада 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву про відмову від позову та закриття провадження у справі № 203/1876/19, справжність підпису на якій засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ігнатовим О. В.
		 
		При цьому, в своїх заявах і ОСОБА_1 і ОСОБА_9 зазначили, що передбачені ЦПК України наслідки закриття провадження у справі їм відомі.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно частини першої статті 408 ЦПК України незалежно від того, за касаційною скаргою кого з учасників справи було відкрито касаційне провадження, у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти між собою мирову угоду з додержанням правил цього Кодексу, що регулюють порядок і наслідки вчинення цих процесуальних дій.
		 
		Частинами першою-третьою статті 206, пунктом 6 частини першої 
		статті 409 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. 
		 
		Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
		 
		Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206 і 207 цього Кодексу, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі (частина друга статті 408 ЦПК України).
		 
		Відповідно до пункту 4 частини першої, частини другої статті 255 
		ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
		 
		Положеннями частини другої статті 256 ЦПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
		 
		В поданих заявах ОСОБА_1 та його представник - адвокат Махоніна О. В. підтвердили, що їм відомі наслідки закриття провадження у справі, передбачені статтею 256 ЦПК України.
		 
		Повноваження адвоката Махоніної О. В. на представництво інтересів ОСОБА_1 підтверджені ордером серії АЕ № 1040436 від 21 жовтня 2020 року, договором про надання правової (правничої) допомоги № 44, укладеним 07 листопада 2019 року між адвокатом Махоніною О. В. та ОСОБА_1 (далі - договір), і свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 1802 від 18 лютого 2008 року. При цьому, в пункті 3.3 договору передбачено право адвоката, як представника клієнта, на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).
		 
		Відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		 
		Пленум Верховного Суду України у пункті 24 Постанови № 2 від 12 червня 2009 року роз`яснив, що при відмові позивача від позову суд лише перевіряє повноваження на такі дії його представника, якщо він бере участь у справі та висловив такий намір.
		 
		Враховуючи те, що ОСОБА_1 та його представник - адвокат Махоніна О. В., яка діє в межах наданих їй повноважень, розпоряджаючись своїми процесуальними правами на власний розсуд, подали заяви про відмову від позову, такі заяви підлягають задоволенню, провадження 
		у справі закриттю, а рішення Кіровського районного суду 
		м. Дніпропетровська від 19 вересня 2019 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року визнанню нечинними.
		 
		Керуючись статтями 206, 255, 408, 409 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Заяви ОСОБА_1 та адвоката Махоніної Ольги Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про відмову від позову - задовольнити.
		 
		Прийняти відмову ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_3 , інтернет-порталу «Цензор.НЕТ», в особі головного редактора ОСОБА_2 , про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання недостовірної інформації, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію, стягнення моральної шкоди.
		 
		Закрити провадження у справі № 203/187/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , інтернет-порталу «Цензор.НЕТ», в особі головного редактора ОСОБА_2 , про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання недостовірної інформації, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію, стягнення моральної шкоди.
		 
		Визнати нечинними рішенняКіровського районного суду 
		м. Дніпропетровська від 19 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року.
		 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий     Судді:  Є. В. Синельников     О. М. Осіян     Н. Ю. Сакара     С. Ф. Хопта     В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...