Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/7100/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2020.
Дата набрання законної сили: 04.11.2020
Номер судового провадження: 61-7689ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України                                   
		 
		04 листопада 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 520/7100/19
		провадження № 61-7689св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., 
		Черняк Ю. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк»,
		представник відповідача - адвокат Бойко Світлана Володимирівна,
		третя особа - відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 травня 2019 року 
		у складі судді Калашнікової О. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., 
		Черевка П. М., Драгомерецького М. М., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.     Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2019 року  ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (далі - АТ «ПУМБ»), третя особа - відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про звільнення майна з-під арешту.
		Позовна заява мотивована тим, що 03 квітня 2006 року між нею та Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі ПАТ - «Райффайзен Банк Аваль») укладений кредитний договір 
		№ 014/0010/73/49459, для забезпечення виконання якого вона передала банку в заставу автомобіль марки «Pоrsсhe», модель «Cayenne», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
		Зазначала, що у зв`язку із відсутністю належного заробітку вона зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконувала, тому вона та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» домовилися про позасудове звернення стягнення на предмет застави з метою врегулювання кредитної заборгованості. Проте здійснити звернення стягнення на автомобіль марки «Pоrsсhe», модель «Cayenne», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , неможливо, оскільки автомобіль знаходиться під численними обтяженнями.
		Вказувала, що наявність сторонніх арештів на зазначеному транспортному засобі порушують її права та першочергові права ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на врегулювання заборгованості за кредитним договором шляхом реалізації заставного майна, що також призводить до збільшення заборгованості за кредитом.
		Ураховуючи зазначене,  ОСОБА_1 просила суд звільнити з-під арешту автомобіль марки «Pоrsсhe», модель «Cayenne», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , накладений постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадного І. С. від 20 березня 2018 року.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
		Звільнено з-під арешту автомобіль марки «Pоrsсhe», модель «Cayenne», 
		2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , накладений 
		20 березня 2018 року головним державним виконавцем Міністерства юстиції України ОСОБА_2 в межах виконавчого провадження 
		ВП 56025958, зареєстрованого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 16773262.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір застави автомобіля марки «Pоrsсhe», модель «Cayenne», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , укладено між ОСОБА_1 
		і ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 03 квітня 2006 року для забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань перед банком за договором кредиту. Рішення суду про стягнення заборгованості за договором кредиту 
		з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в сумі 
		42 878,32 євро суд ухвалив 28 листопада 2013 року. Арешт на предмет застави державним виконавцем накладений 20 березня 2018 року. Станом на 16 листопада 2018 року вартість заставного майна визначена фахівцем 
		у сумі 249 968,00 грн, що встановлено раішенням суду від 18 листопада 
		2018 року, а тому відповідно до статті 60 Закону України «Про виконавче провадження»арешт з майна боржника може бути знятий за рішенням суду.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		Постановою Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року апеляційну скаргу АТ «ПУМБ» залишено без задоволення.
		Рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 травня 2019 року залишено без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки договір застави автомобіля «Porsche», марки «Cayenne», 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , укладено між ОСОБА_1 і ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 03 квітня 2006 року у якості забезпечення виконання 
		ОСОБА_1 зобов`язань перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за договором кредиту, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі, поданій у травні 2020 року до Верховного Суду, 
		АТ «ПУМБ», посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
		У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не встановили фактичні обставини справи та не застосували закон, який підлягає застосуванню, а саме Закони України «Про виконавче провадження» та «Про заставу».
		Судами не взято до уваги те, що ОСОБА_1 відносно АТ «ПУМБ» та 
		ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не є боржником і не може вимагати скасування арештів з належного їй майна, так як за рахунок нього кредитори мають намір задовольнити кредиторські вимоги.
		Зазначає, що позивачем не надані суду докази наявності спору між нею та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором від 03 квітня 
		2006 року № 014/0010/73/49459, не надані докази вартості заставленого майна, не визначено розмір невиконаних зобов`язань перед 
		ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», тому підстави для задоволення позову відсутні.
		Посилається на те, що судові рішення підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		03 квітня 2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладений кредитний договір № 014/0010/73/49459. Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором остання передала банку 
		в заставу автомобіль марки «Porsche», модель «Cayenne», 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 .
		У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 03 квітня 2006 року № 014/0010/73/49459 утворилась заборгованість. 
		Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 січня 
		2011 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у сумі 462 266,88 грн. 
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 
		в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» витрати зі сплати державного мита в сумі 1 700,00 грн та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі - 120,00 грн.
		Рішенням апеляційного суду Одеської області від 28 листопада 2013 року частково змінено заочне рішення Київського районного суду м. Одеси 
		від 27 січня 2011 року у справі № 2-1860/11 і з ОСОБА_1 на користь 
		ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» стягнуто 42 878,32 Євро. ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 домовились про позасудове звернення стягнення на предмет застави з метою врегулювання кредитної заборгованості. Однак звернення стягнення не було здійснено, оскільки автомобіль знаходився під численними обтяженнями.
		Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 31 травня 2016 року 
		у справі № 520/10503/15-ц позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до 
		ОСОБА_1 , відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України за участю третьої особи - ПАТ «Перший український міжнародний банк», про звільнення майна з-під арешту задоволено.
		Знято арешт та заборону на відчуження, накладені на автомобіль марки «Porsche», модель «Cayenne», 2006 року випуску, чорного кольору, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_2 , державний знак НОМЕР_1 , зареєстрований МРЕВ № 1 МРВ ДАІ ГУ МВС України, постановою головного державного виконавця ВПВР ДВС України Селезньова М. О. про відкриття виконавчого провадження від 21 листопада 2014 року, постановою головного державного виконавця ВПВР ДВС України Селезньова М. О. про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 21 листопада 2014 року, постановою про арешт майна боржника ВПВР ГУЮ в Одеській області від 27 лютого 2012 року, постановою про арешт майна боржника ВПВР ГУЮ в Одеській області від 25 грудня 2014 року, постановою про арешт майна боржника ВПВР ГУЮ в Одеській області від 31 грудня 
		2015 року на користь ПАТ «Перший український міжнародний банк», постановою про арешт майна боржника Приморським ВДВС Одеського МУЮ від 24 лютого 2016 року на користь «Філії Інфокс Водоканал» ТОВ «Інфокс», ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2009 року, якою задоволено заяву про забезпечення позову ОСОБА_3 до 
		ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
		Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2018 року задоволено позов ОСОБА_1 про звільнення заставного автомобіля 
		з-під арешту, скасування оголошення в розшук та заборону на відчуження, що були накладені органами виконавчої служби у період з 2014 до 
		2016 року.
		02 квітня 2019 року ОСОБА_1 знову звернулась до суду з позовом про звільнення з-під арешту заставного автомобіля. Арешт накладений постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадного І. С. від 20 березня 2018 року (зареєстровано 
		в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 16773262), який було задоволено рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24 травня 
		2019 року.
		 
		2.     Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
		Касаційна скарга АТ «ПУМБ» підлягає частковому задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог 
		і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
		Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
		Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 , просила суд скасувати арешт із належного їй майна, посилаючись на статтю 59 Закону України «Про виконавче провадження».
		Судом встановлено, що 03 квітня 2006 року між ОСОБА_1 та 
		ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладений кредитний договір 
		№ 014/0010/73/49459, для забезпечення виконання якого вона передала банку в заставу автомобіль марки «Pоrsсhe», модель «Cayenne», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
		Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 листопада 
		2015 року у справі № 2-1262/11 з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» стягнуто заборгованість у сумі 2 870 852,13 дол. США та 1 827 877,46 грн.
		Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження 
		від 20 березня 2018 року ВП № 56025958 виконавчий лист знаходиться на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. В рамках виконання зазначеного рішення державним виконавцем накладено арешт на майно боржника - автомобіль марки «Porsche», модель «Cayenne», 
		2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 34).
		ОСОБА_1 пред`явила позов, зі змісту якого не вбачається спору між сторонами про право власності (володіння, користування розпорядження) на майно, на яке накладено арешт, і таке право позивача ніким не оспорюється, не містить позов і матеріально-правових вимог до відповідача, а тому позовна заява не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, оскільки передбачається інша форма звернення та порядок вирішення.
		Судами встановлено, що позивач ОСОБА_1 є боржником перед банком, є стороною виконавчого провадження.
		У пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України 
		з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз`яснено, що вимоги сторони виконавчого провадження про зняття арешту з майна розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна 
		в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПКУкраїни, оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб`єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії, так як виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб`єктом оціночної діяльності.
		Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття 
		з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не 
		є власниками майна, але володіють ним на законних підставах. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залученим судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
		Заявлені ОСОБА_1 вимоги не можуть розглядатися у позовному провадженні, оскільки у такому випадку позивач ОСОБА_1 одночасно має бути й відповідачем, так як її майно арештовано державним виконавцем і вона є боржником за виконавчим провадженням, що є неможливим відповідно до вимог статей 42, 48, 175, 447 ЦПК України. Тому такий позов ОСОБА_1 взагалі не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, районний суд мав би відмовити у відкритті провадження у справі, а тому провадження у цій справі підлягає закриттю. 
		Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду 
		у відповідній частині.
		Керуючись статтями 400, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд 
		у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» задовольнити частково.
		Рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 травня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року скасувати.
		Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», третя особа - відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про звільнення майна з-під арешту закрити.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                    Д. Д. Луспеник
		 
		 
		Судді:                                                                                               І. А. Воробйова
		 
		 
		                                                                                                            Г. В. Коломієць
		 
		 
		                                                                                                            Р. А. Лідовець
		 
		 
		                                                                                                            Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...